Особливості правового регулювання праці громадян України за кордоном

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК:349.22

12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Особливості правового регулювання праці громадян України за кордоном

Журба Олександр Валерійович

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Мельник Костянтин Юрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук, доцент Копайгора Іван Данилович, Криворізький економічний інститут Київського Національного економічного університету ім. В.Гетьмана, завідуючий кафедрою правознавства.

Захист відбудеться "22" листопада 2008 року о "10" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий "22" жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

Анотації

Журба О.В.: Особливості правового регулювання праці громадян України за кордоном. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних і практичних проблем, пов'язаних із правовим регулюванням праці громадян України за кордоном. Зазначено, що праця українських працівників за кордоном потребує пильної уваги у зв'язку з необхідністю захисту прав українських громадян під час здійснення трудової діяльності за межами України. У дослідженні проаналізовано виникнення та розвиток трудової міграції населення. Визначено і з'ясовано сутність і зміст явища праці за кордоном, його позитивні й негативні наслідки. Визначено передумови виїзду громадян України на заробітки за кордон. З'ясовано процедуру і порядок виїзду за кордон з метою працевлаштування. Досліджено і проаналізовано гарантії захисту прав громадян України, які працюють за кордоном. Вивчено, систематизовано та проаналізовано міжнародно-правові норми, що регулюють працю мігрантів. Досліджено сучасний стан нормативно-правового забезпечення праці громадян України за кордоном. Обґрунтовано конкретні пропозиції та рекомендації з удосконалення трудового законодавства та правозастосовної практики у сфері регулювання праці громадян України за кордоном.

Ключові слова: праця за кордоном; працівник-мігрант; захист прав; громадянин України. міграція праця правовий

Журба А.В. Особенности правового регулирования работы граждан Украины заграницей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Харьковский национальный університет внутренних дел, Украина, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена анализу правового регулирования работы граждан Украины за границей, раскрытию особенностей, присущих правовому регулированию данного вопроса. Отмечается, что составная часть украинских граждан среди трудящихся-мигрантов достаточно высока. Сегодня основным фактором, воздействующим на украинцев при выезде заграницу, является неудовлетворенность экономическими условиями жизни в государстве, а также доказанная предыдущими годами миграции возможность заработать на свои нужды именно таким путем. Несмотря на достаточную распространенность данного явления, трудовая миграция украинских граждан происходит вне правового поля. Большинство украинских граждан работают за границей нелегально. По данным разных исследований (как официальных, так и неофициальных) из общего числа украинских мигрантов менее 1% работают легально. На сегодняшний день трудовая миграция населения происходит путем:

1) приглашения украинских специалистов непосредственно иностранными работодателями; 2) пользование услугами негосударственных учреждений и организаций (юридических и физических лиц-предпринимателей), которые занимаются посредничеством при трудоустройстве граждан за границей, в том числе туристических агентств; 3) самостоятельного поиска рабочего места у иностранного работодателя.

Украина, желая войти в мировое сообщество как демократическое, социальное, правовое государство, обязана защищать права и интересы своих граждан в соответствии с международными стандартами. Нормативно-правовое регулирование работы граждан Украины за границей только начинает развиваться и обретать четкие формы. Его особенностью является то, что оно совершается в двух взаимно обусловленных и взаимно зависимых сферах: правовое регулирование работы граждан Украины за границей с помощью норм трудового права, с одной стороны, и норм миграционного законодательства, с другой. Нормы правового регулирования работы граждан Украины за границей содержатся, главным образом, в межгосударственных соглашениях, в которых одной стороной является Украина, а другой - принимающая украинских работников страна. На законодательном уровне вопрос работы граждан Украины за ее пределами практически не регулируется. В таких условиях необходимо совершенствование национального законодательства при параллельной ориентации на международно-правовые нормы, регулирующие работу мигрантов. Такие международно-правовые нормы рассматриваются, в основном, в аспекте защиты прав человека. Нормы миграционного законодательства в данном случае регулируют непосредственно согласованную политику государств в сфере противодействия незаконной миграции и действий, направленных на обеспечение ее реализации. В диссертации проанализированы основные положения наиболее влиятельных международно-правовых актов, выделены те, которые наиболее точно отвечают сегодняшним направлениям политики Украины. Далее внимание уделено вопросу непосредственно трудоустройства и выезда заграницу. Для выезда за границу необходимы такие документы: паспорт гражданина Украины для выезда заграницу, виза - разрешение на выезд в определенное государство. В ходе исследования были обнаружены противоречия в некоторых нормативно-правовых актах относительно перечня документов, дающих право на пересечение границы. Были внесены соответствующие предложения по их устранению. Все вопросы, касающиеся оформления и выдачи виз, регулируются соответствующими межгосударственными соглашениями. Трудоустройством граждан за границей занимаются государственная и частные службы занятости. Деятельность, связанная с трудоустройством за границей, осуществляется только на основании лицензии.

Визовый режим является одним из самых эффективных способов контроля пересечения границы, а также миграционных потоков. С другой стороны, визовый режим усложняет процесс въезда на территорию другого государства и способствует "закрытости" страны, что противоречит современным тенденциям глобализации мирового сообщества. Поэтому национальная политика направлена на упрощение визового режима. В диссертации систематизированы и проанализированы способы упрощения визового режима. Также анализируются гарантии защиты граждан Украины при трудоустройстве и непосредственной трудовой деятельности за границей.

Ключевые слова: работа за границей; трудящийся-мигрант; защита прав; гражданин Украины.

Zhurba O.V. Labour of Ukrainian citizens abroad: peculiarities of legal regulation. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the candidate of law in speciality 12.00.05 - Labour law, social law. -- Kharkiv National University of Internal Affairs, Ukraine, Kharkiv, 2008.

Dissertation is devoted to a complex research of theoretical and practical issues connected with legal regulation of Ukrainian citizens' labour abroad. It underlines that labour of Ukrainian citizens abroad requires great attention, because of the urgency for protection of the Ukrainian citizens' rights during their job placement abroad. The research analyses the origin and evolution of labour migration of population. It defines and identifies the nature and content of labour abroad, its positive and negative consequences. The work defines prerequisites that contribute to the departure of Ukrainian citizens abroad to earn their living. It identifies the procedure and order of going abroad for job placement. It researches and analyses guarantees for protections of Ukrainian citizens' rights, who works abroad. The work studies, systemizes and analyses international legal norms that regulate the labour of the migrants. It conducts the research of current state of normative-legal guarantees of the work of Ukrainian citizens abroad. The dissertation brings forward concrete proposals and recommendations for improvement of labour legislature and legal enforcement practice in the sphere of regulation of the Ukrainian citizens' labour abroad.

Key words: labour abroad; migrant worker; protection of rights; citizen of Ukraine.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Для сучасного стану світового співтовариства характерні різні форми об'єднань держав із посиленням їх співробітництва майже з усіх питань, узагальненням підходів до вирішення багатьох проблем, розвитком міжнародних відносин у напрямку посилення економічної та політичної єдності, спільного пошуку ефективних та дієвих засобів вирішення відповідних питань та забезпечення подальшого розвитку інтеграції. За таких умов ринкові відносини вийшли далеко за межі національних кордонів, технічні досягнення дозволяють прискорити переміщення людей, товарів, грошей та інформації, і, як наслідок, - посилився процес міграції працівників.

На сучасному етапі розвитку України багато її громадян працюють у різних точках земної кулі, а частка українських працівників, що займаються трудовою діяльністю за кордоном, є досить вагомою в загальносвітовій трудовій міграції. Трудова міграція є проблемою не тільки України, а й усього світового співтовариства. На міжнародному рівні цьому питанню приділено значну увагу, що підтверджується достатньо великою кількістю міжнародно-правових актів у цій сфері. Однак визначення міграційної політики є прерогативою кожної держави окремо.

Конституція України закріпила, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Тому забезпечення прав і свобод українських громадян, які працюють за кордоном, є також обов'язком держави. Виходячи з цього, трудове законодавство, в першу чергу, Кодекс законів про працю, має зосередитись на забезпеченні прав працівників як найвищої соціальної цінності. При цьому, працівники, які працюють поза межами України, не можуть бути дискриміновані та обмежені у своїх правах за ознакою місця працевлаштування. Аналіз багатьох досліджень засвідчив, що права українських працівників за кордоном часто порушуються. Великий відсоток українців виїжджають до країн працевлаштування нелегально, у зв'язку із чим взагалі не мають жодних прав на території іншої країни. Правове регулювання праці за кордоном; міжнародно-правові норми, що регулюють працю мігрантів; захист прав, свобод та інтересів працівника; процедура здійснення та організація виїзду за кордон з метою працевлаштування; умови, за яких взагалі можлива праця за кордоном; проблеми нелегальної праці за кордоном - усі ці питання в нових умовах ринкової економіки, з одного боку, та проголошення України правовою державою, з іншого, мають важливе не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Проблема особливостей правового регулювання трудової міграції свого часу тією чи іншою мірою висвітлювалася різними авторами, які зробили вагомий внесок у її дослідження. Слід відзначити праці таких учених, як С. Пиріжков, Є. Малиновська, А. Хомра, Ю. І. Римаренко, В.Б. Євтух, М.О. Шульга, А.М. Шлепаков, О. Шиманська, Г. І. Старченков, Е.П. Плетньов, Л.А. Солонська, І. Гнибіденко, I. Hourwich, J. Duval, M. Sorre, B. Thomas, G. Prato та ін.

Проте, слід розуміти, що трудова міграція та праця за кордоном - різні за змістом явища. Трудова міграція є ширшим за змістом поняттям і являє собою переміщення працездатної особи на територію держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає, з метою зайняття оплачуваною трудовою діяльністю. У той час як праця за кордоном - це оплачувана трудова діяльність працівника-іммігранта за кордоном, заради якої він, власне, і виїжджає за кордон. Щодо праці громадян України за кордоном проводилися відповідні соціологічні та економічні дослідження. Враховуючи історичні умови розвитку України, коли громадяни СРСР майже не мали можливості працювати за кордоном, питання особливостей правового регулювання праці за кордоном не було актуальним і йому раніше не приділялося належної уваги.

З метою врахування та забезпечення якомога повнішого спектра прав працівників, дослідження даного питання має особливе значення і для удосконалення трудового законодавства України. Поєднання усього вищевикладеного обумовлює актуальність, новизну та необхідність дисертаційного дослідження на дану тему.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці трудового права. Проблема захисту прав працівників визначена серед основних напрямів досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України. Також наукове дослідження виконано відповідно до Програми забезпечення прав та інтересів громадян, які виїжджають за кордон для працевлаштування, та усиновлених іноземцями дітей на період до 2005 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1559, для реалізації якої одним із основних пунктів визначено удосконалення нормативно-правової бази з питань державного регулювання трудової міграції, а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі теоретичного осмислення численних наукових праць у галузі трудової міграції та відповідного законодавства удосконалити теоретичні основи з цих питань, надати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення, а також правозастосовної практики у сфері регулювання праці громадян України за кордоном.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:

- охарактеризувати історичні причини виникнення та розвитку трудової міграції;

- виявити, в чому полягає сутність праці за кордоном, її особливості та різниця між явищем трудової міграції та праці за кордоном;

- визначити особливості сучасного нормативно-правового забезпечення праці громадян України за кордоном;

- з'ясувати рівень забезпечення та захисту прав українських працівників за кордоном;

- охарактеризувати міжнародно-правові норми, що регулюють працю мігрантів;

- з'ясувати порядок та процедуру виїзду на роботу за кордон;

- уточнити види гарантій захисту прав громадян України, які працюють за кордоном;

- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання праці за кордоном.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері здійснення трудової діяльності громадянами України за кордоном.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, сучасний стан та особливості правового регулювання праці громадян України за кордоном.

Методи дослідження. Розв'язання поставлених завдань потребувало під час дисертаційного дослідження використовувати такі методи: системно-структурний, за допомогою якого працю громадян України за кордоном було розглянуто як частину трудової міграції, а гарантії захисту прав українських працівників, які працюють за кордоном, були досліджені як складова конституційно-правових гарантій прав і свобод громадян (підрозділи 1.2, 2.3); синтезу та аналізу, використання яких дозволило розглянути правове регулювання праці за кордоном як комплексне явище, що потребує взаємоузгодженого та взаємообумовленого регулювання як нормами трудового законодавства, так і нормами міграційного (підрозділи 1.3, 2.2), а також дослідити співвідношення міжнародного і національного нормативного забезпечення правовідносин у сфері здійснення українськими працівниками трудової діяльності за кордоном (підрозділ 2.1); методи класифікації, групування, системно-функціональний - для дослідження нормативно-правового масиву, що регулює працю працівників-мігрантів (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); статистичний аналіз був використаний для вивчення сучасного стану української трудової міграції (підрозділ 1.1); за допомогою історичного методу було вивчено виникнення трудової міграції, розвиток правового регулювання виїзду за кордон (підрозділи 1.1, 2.2); порівняльно-правовий та структурно-логічний методи, завдяки яким були визначені напрями удосконалення правового регулювання праці громадян України за кордоном (підрозділ 2.4).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням праці громадян України за кордоном. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- уперше запропоновано розрізняти поняття "трудової міграції" та "праці за кордоном" з огляду на те, що трудова міграція - це є певний процес, а праця за кордоном - кінцевий результат, до якого прагне працівник;

- вдосконалено визначення поняття "працівник-мігрант", "працівник-емігрант", "працівник-іммігрант": працівник-мігрант - це особа, яка на законних підставах займається трудовою діяльністю з метою отримання прибутку на території держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає; працівник-емігрант - це громадянин певної держави, або особа, що постійно в ній проживає, яка виїжджає до іншої держави з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю; працівник-іммігрант - це особа, яка прибуває на територію держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає, з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю;

- удосконалено перелік основних вимог до трудового договору, що укладається під час працевлаштування за кордоном;

- виявлено протиріччя між Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, що полягають у невідповідності переліків документів, що дозволяють перетинати кордон. У зв'язку з цим запропоновано доповнити ст. 2 зазначеного Закону пунктом "посвідчення члена екіпажу";

- уперше визначено умови візового режиму для українських громадян та порядок отримання віз; визначено держави, з якими укладено відповідні угоди, а також обґрунтовано, що діяльність посередницьких фірм, організацій, установ щодо отримання віз, підпадає під юрисдикцію Закону України "Про захист прав споживачів";

- обґрунтовано, що захист прав і свобод повинен забезпечуватися не тільки легальним українським працівникам-мігрантам, а й нелегальним;

- визначено низку міжнародно-правових документів, ратифікація яких сприятиме вдосконаленню правового регулювання праці громадян України за її межами та підвищенню захисту українських працівників за кордоном;

- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання праці громадян України за кордоном;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть стати основою для подальшої розробки питань правового регулювання праці громадян України за кордоном, а також сприятимуть розробленню відповідних положень у сфері регулювання трудової міграції; у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до відповідних нормативних актів, зокрема, до Закону України "Про зайнятість", Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Кодексу законів про працю; доведено необхідність прискорення ратифікації Європейської конвенції про правовий статус працівників-мігрантів 1977 року, Конвенції МОП № 97 про працівників-мігрантів з додатками до неї, Європейської соціальної хартії (переглянутої); у правозастосовній діяльності - можливість підвищити ефективність захисту громадян України, які працюють за кордоном; у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватися під час вивчення трудового права.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: "Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин" (Чернігів, 2007) та "Захист трудових та пенсійних прав громадян України" (Харків, 2008).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки. Список використаних джерел складається із 161 найменування і займає 15 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслено мету дослідження, його об'єкт, предмет і завдання, висвітлено наукову новизну та методологію роботи, найбільш значущі приклади апробації проведеного дослідження, а також його практичне значення.

Розділ 1 "Соціально-правова характеристика праці громадян України за кордоном" містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 "Історичний аналіз виникнення та розвитку трудової міграції населення" проаналізовано сучасний стан трудової міграції, визначено історичні причини виникнення та розвитку трудової міграції взагалі та української зокрема.

Зазначено, що українська еміграція зумовлена як етнічними, релігійними, політичними умовами, так і економічним становищем у країні у різні періоди її розвитку та існування. Розкривається стан трудової міграції українців у періоди: з кінця ХІХ століття до початку Першої світової війни; між Першою та Другою світовими війнами; у час після Другої світової війни до набуття Україною незалежності. Паралельно окреслено загальну картину трудової міграції у світі на прикладі розвинених країн, а також економічне становище України порівняно зі США та західноєвропейськими країнами.

Розкрито сутність теорій, що пояснюють виникнення трудової міграції. Серед них найбільшу увагу приділено психологічним теоріям, оскільки трудова міграція здійснюється, в першу чергу, під впливом людського фактора. Також розглянуто географічну і математично-фізичну теорії, теорію "координації трьох факторів виробництва", мальтузіанську та ін. Зроблено висновок, що всі теорії розглядають питання міграції з різних боків і намагаються їх пояснити, зробивши наголос на якомусь окремому факторі, а насправді людині, щоб мігрувати з однієї країни до іншої, необхідна наявність не одного фактора, а сукупності багатьох. Проте, саме економічний аспект є основним, рушійним фактором міграції.

У підрозділі 1.2 "Поняття та сутність праці за кордоном" розкривається зміст і сутність праці за кордоном, подано основні характеристики даного явища. Для повного розуміння сутності праці за кордоном визначено зміст такої категорії, як "працівник-мігрант". При цьому проаналізовано як точки зору окремих учених, так і визначення, подані в таких міжнародно-правових актах, як Міжнародна конвенція про захист прав усіх працівників-мігрантів та членів їх родин, Європейська конвенція про правовий статус працівників-мігрантів, Конвенція про правовий статус працівників-мігрантів і членів їх сімей держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Подано авторське визначення зазначених понять: працівник-мігрант - це особа, яка на законних підставах займається трудовою діяльністю з метою отримання прибутку на території держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає; працівник-емігрант - це громадянин певної держави, або особа, що постійно в ній проживає, яка виїжджає до іншої держави з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю; працівник-іммігрант - це особа, яка прибуває на територію держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає, з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю.

Визначено позитивні й негативні наслідки трудової міграції. Так, до позитивних належать: праця за кордоном дає змогу вирішити найважливіше питання - матеріальне забезпечення; зароблені за кордоном гроші на Україні мають здебільшого цільове призначення - вони використовуються для навчання дітей, лікування хворих, купівлі квартир, спорудження індивідуального житла, побутового забезпечення життя. Це значно підвищує життєвий рівень родин заробітчан, їхній добробут. Для держави позитивний вплив трудової міграції виявляється в тому, що вона справляє помітний вплив на національний ринок праці: оскільки рівень безробіття в Україні усе ще високий і робочих місць на всіх кваліфікованих робітників не вистачає, можливість виїхати за кордон для працевлаштування частково вирішує цю проблему.

Доведено, що поняття "трудова міграція" та "праця за кордоном" треба розрізняти. Трудова міграція - це певний процес, обумовлений відповідними факторами. На відміну від трудової міграції, праця за кордоном - це вже безпосередній кінцевий результат трудової міграції. Трудова міграція - це переміщення працездатної особи на територію держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає, з метою зайняття оплачуваною трудовою діяльністю. Праця за кордоном - це оплачувана трудова діяльність працівника-іммігранта за кордоном, заради якої він, власне, і виїжджає за кордон. Тобто поняття "трудова міграція" є ширшим за поняття "праця за кордоном". Визначено основні ознаки та особливості праці за кордоном. Зроблено висновок, що досліджувати питання праці за кордоном треба в комплексі з дослідженням трудової міграції.

У підрозділі 1.3 "Сучасний стан нормативно-правового забезпечення праці громадян України за кордоном" досліджуються та вивчаються нормативно-правові акти, що регулюють працю громадян України за кордоном.

Здійснення трудової діяльності поза територією України породжує певні відносини: між емігрантами та корінним населенням країни перебування, між емігрантами та владними структурами країни перебування, між Україною та країною-реципієнтом. Безумовно, ці відносини, як і будь-які інші суспільні відносини, потребують правового регулювання.

Обґрунтовано, що суттєвою ознакою механізму правового регулювання є те, що правове регулювання є єдиною демократичною формою регулювання суспільних відносин.

Правове регулювання праці за кордоном є інститутом трудового права, окремим напрямом правового регулювання. У зв'язку з цим усі принципи та положення, притаманні правовому регулюванню праці взагалі, цілком відповідають принципам правового регулювання праці громадян України за кордоном. До таких принципів, у першу чергу, слід віднести: принцип договірного характеру трудових відносин; визначеність трудових функцій, які виконуватимуться працівником; добровільність праці; принцип договірного регулювання праці; свобода праці; рівноправність у галузі праці; матеріальна зацікавленість у результатах праці; безпека праці; забезпечення належних умов праці та ін. Правовому регулюванню праці громадян України за кордоном притаманні свої, особливі принципи. Такими є: принцип захисту від дискримінації працівників-мігрантів; принцип рівності звертання за працевлаштуванням за кордоном; принцип захисту державою, громадянином якої є працівник, своїх громадян.

Суб'єктами правового регулювання праці громадян України за кордоном є громадяни України, які виїжджають за кордон з метою працевлаштування там. За критерієм легальності вони можуть бути:

1) легальні українські трудові мігранти; 2) нелегальні українські трудові мігранти. За критерієм ініціативності виїзду за кордон можуть бути:

1) особи, що виїжджають за кордон з метою займатися трудовою діяльністю за своїм особистим бажанням та з особистою метою;

2) особи, що виїжджають за кордон у службове відрядження.

Обґрунтовано, що праця за кордоном - це складне явище. Вона поєднує в собі як трудовий аспект, так і міграційний.

Зроблено висновок, що в ситуації, коли правове регулювання діяльності українських трудових емігрантів тільки-но починає набувати чітких форм, лише в стадії розробки знаходяться механізми ефективної реалізації правових норм, що регулюють працю працівників-мігрантів, доцільною є орієнтація на світовий досвід у цій сфері.

Розділ 2 "Особливості правового регулювання праці за кордоном" містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1 "Міжнародно-правові норми, що регулюють працю мігрантів" вивчаються міжнародно-правові акти, що регулюють працю працівників-мігрантів.

Зазначено, що трудова міграція є проблемою не тільки України, а й усієї світової спільноти. Це питання є дуже складним внаслідок того, що воно ускладнюється проблемою значного відсотку нелегальних трудових міграцій. Міжнародне співтовариство намагається вирішувати дану проблему, про що свідчать численні міжнародно-правові нормативні акти в зазначеній сфері.

Визначено міжнародні органи та організації, які мають відповідні повноваження у сфері трудової міграції. На міжнародному рівні такими організаціями є: 1) Міжнародна організація праці. Основним завданням даної організації є захист прав та інтересів працівників; 2) Міжнародна організація міграції. Регулює всі питання, що стосуються міграційної сфери. На регіональному рівні: 1) Рада Європи. Регулювання міграційних процесів практично за всіма напрямами; 2) Організація економічного співробітництва та розвитку. Науковий, статистичний і практичний аналіз міграційних процесів у Європі. Досліджено напрями їхньої діяльності.

Вивчено положення Загальної декларації прав людини. На сьогодні даний документ, хоча і не має обов'язкової сили, а є лише побажанням, напрямом діяльності, усе ж є одним із найвпливовіших щодо прийняття багатьох інших міжнародних, регіональних та національних нормативно-правових актів. На теперішній час серед усіх нормативно-правових актів 203 посилаються саме на норми Загальної декларації. Досліджено положення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права.

Масив міжнародно-правових актів у сфері регулювання прав працівників-мігрантів є дійсно широким як на міжнародному, так і на регіональному рівні. Так, наприклад, на міжнародному рівні такими актами є: Міжнародна конвенція про захист прав усіх працівників і членів їх родин від 18.12.1990 р.; Конвенція про працівників-мігрантів (переглянута 1949 року) № 97; Конвенція про встановлення міжнародної системи збереження прав у галузі соціального забезпечення № 157 від 21.06.1982 р.; Конвенція про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення № 143 від 24.06.1975 р. На регіональному рівні: у межах Ради Європи та Європейського співтовариства - Європейська соціальна хартія, яка також надає іноземним працівникам достатньо широких прав і забезпечує їх захистом; Європейська конвенція про правовий статус працівників-мігрантів від 24 листопада 1977 р.; у межах СНД - Угода про співпрацю держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з незаконною міграцією; Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту працівників-мігрантів; Концепція співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у протидії незаконній міграції від 16.09.2004 р.;

Глибоко проаналізовано зазначені нормативно-правові акти. Зроблено відповідні висновки: Україні, враховуючи територіальний аспект виїзду громадян України на роботу за кордон, доцільніше вжити таких заходів щодо впровадження європейських стандартів у свою національну політику: 1) ратифікувати Європейську соціальну хартію (переглянуту); 2) ратифікувати Конвенцію МОП № 97 про працівників-мігрантів та додатки до неї, що значно підвищить рівень захищеності українських працівників-мігрантів; 3) ратифікувати Європейську конвенцію про правовий статус працівників-мігрантів від 24 листопада 1977 р.; 4) приділити більше уваги захисту прав українських громадян, які працюють за кордоном, оскільки національні норми здебільшого спрямовані на врегулювання захисту прав іноземних осіб та осіб без громадянства, які займаються трудовою діяльністю на території України; 5) підвищити рівень захисту українських працівників-мігрантів шляхом внесення відповідних змін до КЗпП.

У підрозділі 2.2 "Порядок виїзду на роботу за кордон" вивчаються нормативні положення щодо процедури виїзду за кордон.

Зазначається, що у даний час в Україні зареєстровано 393 суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію Мінпраці на діяльність у сфері надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном згідно з двосторонніми міжнародними договорами стосовно працевлаштування та відповідного соціального захисту працівників-мігрантів. Щороку вони надають зазначені послуги близько сорока тисячам громадян України. Питання регулювання процесу працевлаштування за кордоном та виїзду за кордон входять до повноважень таких органів і служб: Державна служба зайнятості, Державний комітет України у справах національностей та міграції, Міністерство внутрішніх справ України в особі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, Служба безпеки України, Прикордонні війська України, Міністерство закордонних справ України, консульські установи та дипломатичні представництва, Міністерство праці та соціальної політики України. Повноваження даних органів потребують перегляду та більш чіткої взаємоузгодженості. Наявність великого розмаїття служб щодо працевлаштування, їх невпорядкований характер та безсистемність сприяють порушенню прав працівників, тим більше прав українських працівників за кордоном.

Обґрунтовано необхідність внесення відповідних змін і уточнень до деяких законів, зокрема, до Закону України "Про зайнятість", Кодексу законів про працю, у зв'язку з виявленими неточностями між Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, внести доповнення до зазначеного Закону. Зроблено висновок, що Україні треба ефективніше співпрацювати з міжнародним співтовариством з питань трудової міграції, а також усунення формальностей щодо виїзду, в'їзду й перебування за кордоном працівників-мігрантів, що підвищить рівень захисту прав українських працівників-мігрантів.

У підрозділі 2.3 "Гарантії захисту прав громадян України, які працюють за кордоном" визначається місце гарантій у системі реалізації прав і свобод людини й громадянина, досліджено гарантії захисту прав громадян України, які працюють за кордоном.

Підкреслюється, що проголосити певні права ще не означає їх реального втілення в життя та реалізації. Україна проголосила себе правовою державою. А однією з ознак правової держави, безумовно, є гарантування, реалізація та забезпечення прав людини. Тому необхідно створити певні механізми реалізації цих прав. Гарантування є одним із суттєвих та ефективних засобів реалізації прав. Гарантії - це обов'язки держави перед громадянином, що випливають із його правового статусу, а також обов'язки держави перед людиною, що випливають із загальновизнаних прав людини.

Зазначено, що гарантії захисту прав громадян України, які працюють за кордоном, являють собою обов'язок держави створювати правові, соціально-економічні та духовні умови для реалізації їх прав і свобод, за яких можливо захистити права зазначених осіб, а також діяльність міжнародних і державних організацій із захисту прав людини.

Гарантіям у сфері захисту прав громадян України, які працюють за кордоном, притаманні такі ознаки: 1) вони стосуються лише громадян України; 2) вони стосуються не всіх громадян України, а лише тих, що працюють за трудовим договором за кордоном; 3) у світлі проблеми нелегальної трудової міграції, а також поширення визнання прав нелегальних працівників-мігрантів, гарантії захисту прав громадян України повинні бути поширені і на тих працівників, які працюють за кордоном нелегально; 4) це є обов'язок держави, що полягає у створенні відповідних соціально-економічних, правових, духовних та інших умов, за яких, по-перше, можлива реалізація прав і свобод громадян, по-друге, можливий захист даних прав; 5) це є діяльність міжнародних і державних організацій із захисту прав людини.

Доведено, що в умовах, коли трудова міграція є некерованою, міграційні процеси - глобальною проблемою людства, а національні способи захисту ще не налагоджені та лише розвиваються, захистити права громадян України, які працюють за кордоном, можливо, в першу чергу, за допомогою правових норм. Проаналізовано конституційні положення, вивчено національні нормативно-правові акти та зроблено висновок, що національне законодавство щодо безпосереднього захисту прав громадян України, які працюють за кордоном, спеціальних норм не містить.

Зроблено акцент на тому, що як би прогресивно, еволюційно та демократично не були закріплені права працівників-мігрантів на міжнародному рівні, доки на національному (особливо, на конституційному рівні) не буде здійснено відповідних заходів щодо забезпечення реалізації міжнародних норм, останні так і залишаться для українських громадян лише декларативними положеннями, тими міжнародними стандартами, до яких необхідно прагнути. Адже норми національного права забезпечують дію міжнародних, і таким чином не тільки проголошують приєднання до міжнародних стандартів прав людини, а й відповідним чином реалізовують їх.

Охарактеризовано напрямки роботи щодо захисту прав українських громадян, які працюють за кордоном. Доведено, що нормативно-правове закріплення прав таких громадян практично відсутнє та потребує подальшої розробки і вдосконалення, розроблені програми та плани-заходи повністю не виконуються, а деякі поставленні завдання переносяться з року в рік.

У підрозділі 2.4 "Шляхи удосконалення правового регулювання праці за кордоном" проаналізовано План заходів із захисту прав та інтересів громадян України за кордоном, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів від 1 березня 2006 р. № 123-р. Доведено, що цей План є надто загальним, а для ефективного удосконалення правового регулювання праці громадян України за кордоном необхідні більш детальні та конкретні пропозиції.

Зазначається, що нормативно-правове удосконалення цього питання вимагає, в першу чергу, безпосереднього закріплення на національному рівні права українських громадян на працевлаштування за кордоном та права на захист своїх прав. Оскільки приєднання до міжнародно-правових актів у цій галузі без відповідного визнання того, що українські працівники мають право на здійснення трудової діяльності за кордоном, є нелогічним, зроблено відповідні пропозиції.

Другим кроком у цьому напрямі вважаємо приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних норм, а з огляду на європейський курс розвитку та співробітництва - до європейських стандартів прав людини шляхом приєднання та ратифікації відповідних міжнародно-правових актів. Для вирішення цього завдання запропоновано ратифікувати відповідні міжнародно-правові акти.

Третім кроком визначено напрями подальшої діяльності в цій сфері. Серед них: укладення угод із державами, що є безпосередніми сусідами України, з метою забезпечення правового регулювання статусу і умов роботи працівників-"фронтильєрів"; надання безоплатних правових консультативних послуг усім бажаючим працевлаштуватися за кордоном та ін. Серед організаційних заходів: аналіз і визначення тих країн, у які спрямована найбільша кількість українських працівників, з метою ведення переговорів щодо укладення угод із цими державами з питань трудової діяльності українських працівників на їх території, а також розширення мережі консульських установ України в цих країнах; з метою забезпечити виконання заходів щодо розширення інформованості громадян України щодо можливостей легального працевлаштування за кордоном необхідно у засобах масової інформації (журналах, газетах, за допомогою Інтернету тощо) постійно інформувати населення із зазначеного питання.

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження, в ході якого на основі статистичного матеріалу та соціологічних досліджень було вивчено об'єктивну ситуацію, що склалася в сфері працевлаштування за кордоном, проаналізовано чинне законодавство та практика його застосування в цій сфері, а також зроблено теоретичне осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, дозволяє зробити ряд теоретичних висновків із зазначеної проблеми й сформулювати деякі практичні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення законодавства, яке регулює різні сторони даного явища. До найбільш важливих висновків слід віднести:

1. Економічний аспект є основним, рушійним фактором міграції. В зв'язку із цим, вкрай важливим для врегулювання проблеми трудової міграції є питання зайнятості, оскільки економічний стан людини напряму залежить від можливості реалізувати своє право на працю, що в свою чергу є складовим права на зайнятість.

2. Сучасний період міграції українських трудящих характеризується такими ознаками: 1) виїхати на роботу за кордон українців спонукає невдоволеність економічними умовами життя;

2) найчастіше країнами-реципієнтами українських трудящих-мігрантів стають країни, які характеризуються: а) близькою територіальною розташованістю (вибір країни за даною ознакою особливо характерно для трудящих-мігрантів, що живуть в прикордонних областях);

б) спрощеним режимом в'їзду; в) безвізовим режимом перетинання кордону. г) вищим за Україну рівнем оплати праці; 3) недостатня контрольованість трудового міграційного процесу на державному рівні; 4) трудова міграція українських працівників практично повністю здійснюється за межами правового поля; 5) більшість українських працівників працюють за кордоном нелегально.

3. Трудова міграція більш ширше поняття, ніж праця за кордоном. Трудова міграція - це певний процес, обумовлений відповідними факторами. Трудова міграція - це переміщення працездатної особи на територію держави, громадянином якої вона не являється та в якій постійно не проживає, з метою зайняття оплачуваною трудовою діяльністю. На відміну від трудової міграції, праця за кордоном - це вже безпосередній кінцевий результат трудової міграції. Праця за кордоном - це оплачувана трудова діяльність трудящого-іммігранта за кордоном, заради якої він, власне, і виїжджає за кордон.

4. Трудящий-мігрант - це особа, яка на законних підставах займається трудовою діяльністю з метою отримання прибутку на території держави, громадянином якої вона не являється та в якій постійно не проживає. Трудящий-емігрант - це громадянин певної держави, або особа, що постійно в ній проживає, яка виїжджає до іншої держави з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю. Трудящий-іммігрант - це особа, яка прибуває на територію держави, громадянином якої вона не являється та в якій постійно не проживає, з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю

7. Нормативно-правове регулювання праці громадян України за кордоном характеризується наступними особливостями: 1) воно здійснюється у двох сферах, що в даному питанні є взаємообумовленими та взаємозалежними: правове регулювання праці громадян України за допомогою норм трудового права з одного боку та норм міграційного законодавства з іншого; 2) правове регулювання даного питання тільки-но розпочинає розвиватися та набувати чітких форм; 3) оскільки саме явище здійснення трудової діяльності за межами території України є досить багатоаспектним та складається із декількох елементів, пов'язаних із реалізацією права громадян на працевлаштування за кордоном, то і правове регулювання даного явища є сегментним;

4) норми правового регулювання праці громадян України за кордоном містяться головним чином в міждержавних угодах, в яких однією із сторін є Україна, а іншою - приймаюча українських працівників країна.

8. Одним із найефективніших засобів контролю перетинання кордону, а також міграційних рухів є візовий режим. Національна політика спрямована на спрощення візового режиму. Способами досягнення цього є: 1) лібералізація візового режиму; 2) відміна візового режиму для осіб, що мають дипломатичний, службовий та спеціальний паспорт; 3) скасування візового режиму для всіх громадян договірних сторін.

9. Основні вимоги до трудового договору, що укладається при працевлаштуванні за кордоном: 1)в трудовому договорі повинно бути закріплено наступні відомості: основні реквізити роботодавця і працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці і її оплату, тривалість робочого дня і відпочинку, умови проживання, термін дії трудового договору, умови його розірвання, порядок покриття транспортних витрат, про гарантовану йому мінімальну заробітну плату, й т.п.; 2) з метою захисту прав працівників щодо офіційності та законності їхнього працевлаштування за кордоном передбачається обов'язкове вручення трудової угоди мігрантові до його від'їзду з країни проживання(громадянства);

3) трудова угода обов'язково повинна бути письмової форми та укладена, як мінімум, на двох язиках; 4) трудову угоду заборонено передавати від одного роботодавця до іншого.

10. Питання регулювання процесу працевлаштування за кордоном та виїзду за кордон входять до повноважень декількох органів та служб в Україні. Наявність великого розмаїття служб щодо працевлаштування, їхній невпорядкований характер та безсистемність сприяють порушенню прав українських працівників за кордоном.

12. Відповідальність за життя та здоров'я, права та свободи українців, що виїжджають працювати за кордон, несе тільки держава. Вона повинна вести міграційну політику таким чином, щоб забезпечити захист прав українських трудящих-мігрантів, а також зменшити кількість нелегалів за кордоном. Нелегальні емігранти, не зважаючи на те, що покидають територію України та в'їжджають на територію іншої держави з порушенням процедури та порядку такого процесу, все одно є громадянами України і потребують захисту з боку держави.

13. Національне законодавство спеціальних норм щодо безпосереднього захисту прав громадян, які працюють за кордоном, не містить. На сьогодні доцільніше орієнтуватися на міжнародні правові норми в цій сфері. Вони є більш прогресивними та демократичними, надаючи при цьому гарантії, що представляють собою цілу систему універсальних міжнародних способів захисту прав і свобод людини правового характеру.

14. Вільний рух працівників держав-членів ЄС є найбільш прийнятною формою врегулювання міграції робочої сили. Однак, така форма є доступною лише країнам, що є членами ЄС, при цьому на треті країни, які вступають до ЄС, автоматично розповсюджуються принципи та всі установчі норми ЄС. Відтак, вступ України до ЄС надасть можливості приєднатися до вільного руху працівників та таким чином більш ефективно захищати права та інтереси працівників - мігрантів з України.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Журба О.В. Поняття та сутність праці за кордоном та сучасної української трудової міграції // Форум права. - 2008. - № 1. - С.130-133 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: htt://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008 -1/08govutm.pdf.

2. Журба О.В. Гарантії захисту прав громадян України, які працюють за кордоном // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2008. Вип.42. - С.306 - 311.

3. Журба О.В. Історико-аналітичний огляд виникнення та розвитку трудової міграції // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007р. - №4. - С.262-265.

4. Журба О.В. Сутність та зміст, значення гарантій захисту прав громадян України, працюючих за кордоном // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008р. - №2. - С.257-259.

5. Журба О.В. Виникнення та розвиток трудової міграції // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин. Матеріали науково-практичної конференції (м. Чернігів, 31травня-2 червня). - Чернігів. - 2007. - С.200-203.

Размещено на Allbest.ru

...