Договір приєднання в цивільному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес

Договір приєднання в цивільному праві України

Лехкар Оксана Василівна

Харків 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Яроцький Віталій Леонідович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри цивільного права № 2.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Боднар Тетяна Валеріївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права,

кандидат юридичних наук, доцент Чалий Юрій Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільного права та процесу.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Яроцький В.Л.

Анотація

приєднання правовий цивільний договір

Лехкар О.В. Договір приєднання в цивільному праві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 -- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2008.

У дисертації розглядаються найбільш значущі теоретичні і практичні питання, які стосуються договору приєднання як особливої цивілістичної конструкції. Досліджується інституціоналізація договорів приєднання та їх значення в сучасному цивільному обороті. Підтримується договірна, а не нормативна природа вказаного договору. Аналізуються юридичні ознаки договору приєднання, на основі яких формулюється його дефініція. Вперше пропонуються способи кваліфікації цивільного договору як договору приєднання. Розробляється класифікація умов договору приєднання та розкривається її правове значення. Характеризуються правові наслідки кваліфікації цивільного договору як договору приєднання.

Ключові слова: договір приєднання, стандартна форма договору, формуляр, продиктовані умови договору, взаємоузгоджені умови договору, несправедливі умови договору.

Аннотация

Лехкар О.В. Договор присоединения в гражданском праве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 -- гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2008.

В диссертации рассматриваются наиболее значимые теоретические и практические вопросы, касающиеся договора присоединения как особенной гражданско-правовой конструкции. Структурно работа состоит из трех разделов, выделение которых продиктовано логикой исследования.

В первом разделе исследуется институционализация договоров присоединения, раскрывается их значение в современном гражданском обороте, а также определяется сфера применения указанных договоров. Освещая дискуссию относительно природы договоров присоединения, в работе наводятся аргументы в поддержку их договорной, а не нормативной природы. Делается вывод о том, что договор присоединения является отдельным типом договора, в рамках которого объединяются разные за характером опосредуемых им материальных отношений договоры. Соответственно определяется место указанных договоров в общей системе всех гражданских договоров.

Во втором разделе анализируются юридические признаки договора присоединения (обязательные и факультативные) и на их основе формулируется понятие договора. Под договором присоединения предлагается понимать договор, все либо часть условий которого определены одной из сторон в формулярах или иных стандартных формах, который может быть заключен только путем присоединения другой стороны к предложенным условиям в целом. Впервые предлагаются способы квалификации гражданского договора как договора присоединения. В работе раскрывается содержание договора присоединения. Руководствуясь разными критериями, предлагается классификация условий договора присоединения и определяется ее правовое значение. Отдельное внимание в работе уделено вопросам понятия стандартной формы договора присоединения и особенного способа его заключения - путем присоединения к предложенным условиям в целом. В третьем разделе определяются правовые последствия квалификации гражданского договора как договора присоединения, сущность которых состоит в необходимости осуществления контроля за его содержанием. В работе предложены специальные правила толкования договоров присоединения. Раскрываются основания и правовые последствия изменения и расторжения договоров присоединения, а также сформулированы основные положения касательно признания договоров присоединения недействительными.

По результатам проведенного исследования автор приходит к выводу о необходимости усовершенствования контроля за содержанием договоров присоединения с точки зрения защиты слабой стороны в договоре, в связи с чем предлагается внесение изменений и дополнений в действующее законодательство Украины.

Ключевые слова: договор присоединения, стандартная форма договора, формуляр, продиктованные условия договора, взаимосогласованные условия договора, несправедливые условия договора.

Annotation

Lekhkar O.V. Contract of adhesion in Civil law of Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a candidate's of law degree in the field 12.00.03. - civil law and civil procedure; family law; international private law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Mudry. - Kharkiv, 2008.

The most important theoretical and practical issues, concerning the contract of adhesion as a specific civil construction are examined in this thesis. The author has researched institutionalization of the contracts of adhesion and their importance in modern civil circulation. The author has proved contractual but not normative nature of the mentioned above contract. Legal specific features of the contract of adhesion have been analyzed in this work. On the basis of this analysis the author has defined this contract. For the first time, the researcher suggests the way of qualification of a civil contract as the contract of adhesion. The process of classification of the conditions of the contract of adhesion has been researched in the paper. The author has exposed the legal meaning of this classification. Legal consequences of the qualification of a civil contract as the contract of adhesion have been described in this work.

Key words: contract of adhesion, standard form of the contract, official list, dictated conditions, mutually agreed conditions, unfair conditions of the contract.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Корінні зміни, що відбулися в Україні після проголошення незалежності та взяття курсу на побудову ринкової економіки, сформували принципово нові засади правового регулювання у сфері майнових відносин. Швидкий розвиток ринкових відносин, ускладнення їх змісту, концентрація капіталу та зростання інтенсивності торгівлі - всі ці та інші фактори обумовили трансформацію договору як однієї із найефективніших та найпотужніших форм упорядкування економічних відносин. Договір як акт взаємної домовленості двох сторін завдяки масовому виробництву та масовому споживанню стандартних товарів, робіт та послуг був витіснений феноменом укладення договорів шляхом приєднання на завчасно розроблених та продиктованих однією стороною умовах. Такі договори приєднання наразі широко використовуються у відносинах як між підприємцями, так і у відносинах підприємців зі своїми споживачами, складаючи левову частку ділової активності.

Уперше законодавче закріплення договір приєднання отримав у новому Цивільному кодексі України, прийнятому Верховною Радою України 16 січня 2003р. (надалі - ЦК України). Поява нового для українського законодавства та договірної практики виду договору породжує цілий комплекс проблем, які потребують нагального вирішення.

Новітньою історією договору приєднання можна пояснити недостатню вивченість цієї правової конструкції вітчизняними цивілістами, дослідження яких в основному обмежувались окремими його аспектами. Це вимагає проведення комплексного наукового дослідження правової природи договору приєднання, надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо його застосування у договірній практиці. Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях українських і російських учених-юристів дореволюційного, радянського та сучасного періодів у галузі загальної теорії та цивільного права: С.С. Алєксєєва, В. Ансона, О.А. Беляневич, Т.В. Боднар, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, О.О. Клочкова, А.Д. Корецького, М.І. Кулагіна, В.В. Луця, Р.А. Майданника, Д.І. Мейєра, В.С. Мілаш, К.П. Побєдоносцева, Й.О. Покровського, Ю.В. Романця, Б.М. Сейнароєва, В.І. Синайського, М.М. Сібільова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Л.С. Таля, К.А. Флейшиц, Г.В. Циплєнкової, Г.Ф. Шершенєвича, В.Л. Яроцького та інших дослідників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми „Основні проблеми забезпечення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (№ державної реєстрації 0186.0.070867). Дисертація є певним внеском до загального дослідження зазначеної проблематики, розкриваючи її напрями.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних і практичних проблем, які стосуються правової природи договору приєднання, а також вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі задачі: окреслити основні соціальні, економічні та історичні чинники, що обумовили виникнення договорів приєднання; визначити правову природу договорів приєднання; проаналізувати значення договорів приєднання у сучасному цивільному обороті; визначити сферу їх застосування; з'ясувати місце договорів приєднання у загальній системі договорів; виокремити юридичні ознаки договорів приєднання та на їх основі сформулювати дефініцію договору; зазначити способи кваліфікації договорів приєднання; класифікувати умови договорів приєднання; проаналізувати форму договорів приєднання; дослідити особливості укладення, зміни та розірвання договорів приєднання; зазначити особливі правила тлумачення договорів приєднання; сформулювати основні положення щодо визнання договорів приєднання недійсними; розробити науково обґрунтовані рекомендації із застосування договору приєднання, а також надати пропозиції щодо вдосконалення окремих нормативно-правових актів у частині, яка стосується досліджуваної проблеми.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають при укладенні та виконанні договорів приєднання.

Предмет дослідження - засади правового регулювання договірних відносин, що виникають при укладенні та виконанні договорів приєднання; сутність і значення договору приєднання; місце договорів приєднання у загальній системі договорів; поняття, зміст, форма, порядок укладення, зміни та розірвання договорів приєднання, правові наслідки кваліфікації цивільного договору як договору приєднання.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано комплекс філософських, загальнонаукових, історико-правових і теоретико-правових підходів, принципів і спеціальних методів пізнання. За допомогою діалектичного методу з'ясовувалась правова природа договорів приєднання. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні чинників, що обумовили інституціоналізацію договорів приєднання у світовій та вітчизняній договірній практиці. Метод порівняльного аналізу дозволив встановити загальні та спеціальні підходи у правовому регулюванні відносин, що виникають з договорів приєднання, у різних правових системах сучасності. Застосування системного методу дозволило визначити місце договорів приєднання у загальній системі цивільних договорів, а з допомогою структурно-функціонального методу прокласифіковано види умов договорів приєднання. Формально-юридичний метод надав можливість дослідити порядок укладення, зміни та розірвання договору приєднання, його форму та правові наслідки кваліфікації цивільного договору як договору приєднання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертаційному дослідженні на підставі комплексного підходу до аналізу договору приєднання визначається його правова природа, поняття, характерні ознаки, зміст, форма та порядок укладення, а також вказуються правові наслідки кваліфікації цивільного договору як договору приєднання. Проведене дослідження дозволило авторці сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків.

Вперше визначається, що договір приєднання є особливою цивілістичною конструкцією, яка дозволяє кваліфікувати як договір приєднання фактично будь-який цивільний договір, що відповідає його характерним ознакам. Відповідно пропонуються способи такої кваліфікації: (а) формально-визначений - коли сторона у договорі прямо зазначає, що цей договір є договором приєднання; (б) фактично-визначений - коли така кваліфікація здійснюється на підставі висновку судової інстанції через встановлення наявності ознак цього договору; (в) законодавчо-визначений - коли на рівні закону міститься спеціальна вказівка про характеристику конкретного договору як договору приєднання.

Розвинуто тезу про те, що договором приєднання є договір, всі або частина умов якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов в цілому. По новому сформульовано ознаки договору приєднання. Так, відмінними обов'язковими ознаками договору приєднання є: стандартна форма закріплення договірних умов; спосіб укладення договору - шляхом приєднання до запропонованих умов договору в цілому; та відсутність у сторони, яка приєднується до договору, можливості приймати участь у виробленні договірних умов (ультимативність зробленої пропозиції). Характерними факультативними ознаками договору приєднання є: підприємницький статус сторони, яка пропонує договір до приєднання; зайняття нею монопольного становища; та підвищений ступінь економічної нерівності між сторонами договору. Наведено нові аргументи на користь договірної, а не нормативної природи договорів приєднання. Відсутність нормативної природи у договорах приєднання вперше пояснюється з трьох позицій: відмінностей між нормами права та договорами приєднання; місця, яке займають договори приєднання у механізмі правового регулювання суспільних відносин; наявності у договорах приєднання всіх ознак цивільного договору. Зроблено висновок про те, що договори приєднання є засобом саморегулювання суспільних відносин, яке здійснюється за волею та ініціативою суб'єктів приватного права та засноване на юридичній (не економічній) рівності сторін договору і їх майновій самостійності.

Одержали подальший розвиток теоретичні висновки щодо місця договорів приєднання у загальній системі цивільних договорів. Зокрема, зазначається, що їх місце можна визначити тільки за дихотомною системою класифікації. Таким чином залежно від порядку узгодження договірних умов усі цивільні договори поділяються на: А) взаємоузгоджені договори та Б) договори, укладені шляхом приєднання. У свою чергу шляхом приєднання укладаються: (а) договори приєднання, (б) публічні договори, (в) інші договори. Залежно від того, який суб'єкт визначає зміст договору, всі договори поділяються на: А) договори, зміст яких визначає законодавець в актах цивільного законодавства і Б) договори, зміст яких визначають самі сторони(а) договору. У свою чергу друга група договорів поділяється на: (а) договори, зміст яких визначається обома сторонами і (б) договори, зміст яких визначає тільки одна сторона договору (договори приєднання).

Вперше визначено зміст договору приєднання, який складають умови (пункти), визначені на розсуд однієї сторони договору, щодо яких інша сторона виявила згоду на їх прийняття, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Водночас, зміст договору приєднання можуть також складати умови (пункти), визначені на розсуд обох сторін і погоджені ними. Відтак, вперше запропоновано класифікацію умов договорів приєднання. За способом узгодження умови договорів приєднання поділяються на: (а) продиктовані, (б) взаємоузгоджені, та (в) альтернативні. За юридичним значенням для існування договору приєднання його умови поділяються на: (а) головну умову та (б) другорядні умови. За врахуванням інтересів протилежної сторони у розподілі прав та обов'язків по договору умови договорів приєднання поділяються на: (а) справедливі та (б) несправедливі. Стосовно кожної класифікації розкрито її правове значення. Наведено додаткові аргументи щодо особливостей укладення договорів способом (шляхом) приєднання. Вперше зроблено висновок про те, що оферентом при укладенні договору приєднання може бути тільки та сторона, яка визначає свої умови у стандартній формі і пропонує їх до приєднання. У свою чергу сторона, яка приєднується, може лише звернутися з пропозицією направити їй оферту. Стосовно акцепту зазначається, що повне та безумовне прийняття пропозиції є наступним єдиним етапом укладення договору шляхом приєднання, що не допускає можливості дати відповідь на інших умовах, ніж це запропоновано в оферті.

Вперше зроблено висновок про те, що поряд з загальними ознаками, що притаманні будь-якій оферті (адресність, направленість, закріплення істотних умов), оферта у договорах приєднання має спеціальні обов'язкові ознаки (усталена й стандартна форма, ультимативність зробленої пропозиції) та спеціальні факультативні ознаки (публічна адресність та деталізований характер).

Розвинуто тезу про необхідність впровадження спеціальних правил тлумачення договорів приєднання, які повинні зводитись до наступних: нечітко сформульовані договірні умови тлумачаться на користь сторони, яка приєдналася до договору; при невідповідності змісту взаємоузгодженої і продиктованої частини договору пріоритет має взаємоузгоджена його частина; при неможливості встановити за загальними правилами дійсний намір сторін, тлумачення договорів приєднання здійснюється з позиції розумної особи, яка діяла б у тій же якості при аналогічних обставинах. Особливі правила тлумачення застосовуються лише до продиктованої частини договору приєднання, взаємоузгоджені умови договору приєднання тлумачаться за загальними правилами. По-новому розкривається зміст особливих підстав зміни або розірвання договору приєднання за цивільним законодавством України. Зазначається, що такими підставами є наявність у договорі приєднання несправедливих умов - таких умов, які всупереч принципу добросовісності, несправедливо, не враховуючи інтересів контрагента, розподіляють права та обов'язки по договору на користь тієї сторони, яка їх сформулювала в односторонньому порядку.

Рівень обтяження несправедливими умовами повинен носити очевидний характер, зрозумілий для будь-якої розумної особи, для всіх і кожного. Для особи, яка приєдналася до договору у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, підставою для зміни/розірвання договору є, окрім наявності несправедливих умов, також незнання про факт їх існування. Особливий характер порядку зміни/розірвання договору приєднання полягає у низці чинників: право на зміну/розірвання договору та вибір альтернативи (зміна чи розірвання) має тільки сторона, яка приєдналась до договору; наявність несправедливих умов як правозмінюючої / правоприпиняючої підстави не залежить від факту порушення договору стороною(ами); зміна/розірвання одного договору приєднання не впливає на динаміку аналогічних договірних відносин з іншими контрагентами; розподілу тягаря доказування фактів, що мають юридичне значення для зміни/розірвання договору.

Розвинуто тезу про необхідність вироблення єдиного підходу до підстав та правових наслідків визнання договорів приєднання недійсними. Наводяться нові аргументи на користь юридичної кваліфікації несправедливих умов в якості підстав визнання договору приєднання (окремої його частини) недійсним, а не з позиції підстав для його зміни або розірвання. Вперше проведено розмежування між складом недійсності договору приєднання та складом недійсного правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини. Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані: 1) у законотворчій діяльності - для внесення змін до ст. 634 ЦК України, ст.ст. 179, 207 ГК України; 2) у правозастосовчій діяльності - у договірній роботі учасників цивільних відносин та судів під час розгляду справ даної категорії; 3) у науково-дослідницьких цілях - для подальших досліджень у сфері договірного регулювання майнових відносин; 4) у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, викладанні курсу «Цивільне право».

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою цивільного права № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та використовувалися авторкою у процесі проведення семінарських занять з навчального курсу «Цивільне право».

Окремі результати наукового дослідження апробовано у наукових доповідях на наукових конференціях та науково-практичних семінарах: 1) Науковій конференції молодих учених „Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, 2001р.); 2) Науковій конференції молодих учених „Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (м. Харків, 2002 р.); 3) Науковій конференції молодих учених і здобувачів „Нове законодавство України та питання його застосування” (м. Харків, 2003 р.); 4) Науково-практичному семінарі „Нові цивільний та господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (м. Харків, 2003 р.); 5) На ХVIII Харківських політологічних читаннях „Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми” (м. Харків, 2006 р.) 6) Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів „Сучасні проблеми юридичної науки та практики” (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладено в одинадцяти наукових працях, п'ять з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у шести оприлюднених тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дослідження побудовано за принципом поступального розгляду окремих питань, пов'язаних з його проблематикою. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять у собі десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (212 найменувань). Загальний обсяг роботи - 215 сторінок, з яких основного тексту - 194 сторінки, списку використаних джерел - 21 сторінка.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок дослідження з науковими програмами і темами, визначено мету, задачі, об'єкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, ступінь апробації і публікації результатів дослідження, зазначено структуру дисертації та її обсяг.

Розділ 1. «Загальні положення про договір приєднання» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Інституціоналізація договорів приєднання та їх значення в сучасному цивільному обороті» досліджуються чинники, які обумовили виникнення та становлення договорів приєднання, окреслюється основна сфера їх застосування, а також вказується на значення цих договорів в сучасному цивільному обороті. Визначається, що договір приєднання виник у другій половині XIX століття на фоні проголошеної свободи договору, яка дала можливість учасникам цивільних відносин у повнішій мірі на власний розсуд формулювати договірні умови. Інституціоналізація договорів приєднання стала можливою завдяки ряду економічних та юридичних чинників, як-то: розвитку та вдосконаленню конструкції цивільного договору, утвердженню принципу свободи договору, масовому виробництву та масовому споживанню стандартних товарів, робіт та послуг, монополізації капіталу, ускладненню письмових засобів фіксації інформації. Законодавчі інституції країн Західної Європи та Північної Америки намагалися контролювати негативні наслідки масового поширення укладення договорів шляхом приєднання до умов, сформульованих тільки однією стороною. Так, у ряді країн розроблено спеціальну теорію про існування окремого виду договору, поіменованого як договір приєднання, (наприклад, Франція, Україна, Росія, Грузія, Білорусь), в інших же країнах врегулюванню підлягає лише стандартизована частина умов будь-якого договору (більшість країн Зах. Європи).

В Україні укладення договорів шляхом приєднання до умов, сформульованих однією стороною, стало можливим після проголошення незалежності та взяття курсу на побудову ринкової економіки. Наразі договори приєднання широко використовуються як великими організаціями при здійсненні підприємницької діяльності, особливо монополістами, так і іншими суб'єктами, які здійснюють масові однорідні операції, і не зацікавлені у тривалих договірних переговорах. Договори приєднання дозволяють оптимізувати процес укладення договору за рахунок завчасного розроблення його тексту кваліфікованими спеціалістами та скорочення часу на договірні переговори, забезпечують врахування практичного досвіду договірної роботи, оцінку та оптимальний розподіл всіх можливих ризиків, а також покращення контролю за виконанням договірних зобов'язань.

Разом з тим укладення договорів шляхом приєднання має свої недоліки. Зокрема, можливість в односторонньому порядку формулювати договірні умови, може зумовити прагнення сторони - розробника стандартної форми перекласти договірні ризики на свого контрагента. Тому договори приєднання потрапили під особливу увагу вітчизняного законодавця, внаслідок чого у ст. 634 ЦК України були закріплені додаткові гарантії захисту прав сторони, яка не приймає участі у виробленні договірних умов. Вказана норма поширює свою дію тільки на цивільно-правові договори. Відповідно не можуть поширюватися приписи ст. 634 ЦК України на договірні відносини, що підлягають цивільно-правовому регулюванню в субсидіарному порядку; окрім того, - також на засновницькі договори, які стосуються створення юридичних осіб. Основну сферу застосування договорів приєднання складає здійснення підприємницької діяльності.

У підрозділі 1.2 «Правова природа договорів приєднання» досліджується питання про юридичну природу цього договору. Дисертанткою послідовно відстоюється висновок про те, договір приєднання має договірну, а не нормативну природу, а право сторони в односторонньому порядку формулювати договірні умови складає зміст принципу свободи договору. По-перше, між нормами права та договорами приєднання існують об'єктивні відмінності. Якщо норма права відображає волю держави, то договір приєднання - волю контрагента - суб'єкта приватного права. Норма права має загальний характер, тоді як договори приєднання поширюють свою дію тільки на його сторін. Норми права характеризуються особливим порядком прийняття, зміни та відміни, в той час як договори приєднання розробляються за ініціативою самого суб'єкта, який має намір укладати договори шляхом приєднання, а змінюються чи припиняються за волею обох сторін договору. По-друге, договори приєднання є засобом саморегулювання майнових відносин, яке здійснюється за волею та ініціативою суб'єктів приватного права та засноване на юридичній (не економічній) рівності сторін договору і їх майновій самостійності.

Договори приєднання забезпечують індивідуалізовану дію механізму правового регулювання. По-третє, договорам приєднання притаманні всі ознаки цивільного договору. Як підстава виникнення цивільних прав та обов'язків, договір приєднання характеризується єдиними волевиявленням (з тим зауваженням, що більшою мірою в ньому виражена дійсна воля тільки однієї зі сторін договору) та спрямованістю спільних дій на досягнення певних цивільно-правових результатів. Аналізуючи договір приєднання в контексті триваючого зобов'язального правовідношення, можна зазначити, що в результаті укладення договору приєднання виникає правовий зв'язок лише між його сторонами, який, втім, за змістом може бути аналогічним зв'язкам, які виникають у цієї сторони з іншими суб'єктами. Зобов'язання, що виникають з договорів приєднання, мають переважно майновий характер та характеризуються позитивним змістом. Розглядаючи договір як документ, слід вказати, що у більшій мірі таке положення стосується договорів приєднання, умови яких здебільшого фіксуються у спеціальних формулярах. По-четверте, положення про договір приєднання закріплено у розділі 2 „Загальні положення про договір” ЦК України. Таким чином, договір приєднання є окремим договірним типом, в рамках якого об'єднуються різні за характером опосередковуваних ним матеріальних відносин договори.

Від договорів приєднання слід відрізняти близькі за своїм характером інші правові конструкції, які на відміну від останніх мають нормативну природу, - типові договори, які розробляються і затверджуються суб'єктами владних повноважень, і які є обов'язковими для обох сторін договору, та є різновидом актів цивільного законодавства, що максимально імперативно регулює певну сферу суспільних відносин. Дисертанткою висловлюється пропозиція, що типізація договірних форм повинна здійснюватися на рівні рекомендаційного, а не обов'язкового характеру, і бути у першу чергу взірцем урегулювання договірних відносин для учасників майнового обороту, у тому числі з точки зору захисту слабшої сторони у договорах приєднання.

У підрозділі 1.3 «Місце договорів приєднання у системі цивільно-правових договорів» робиться висновок про місце договорів приєднання у загальній системі всіх цивільних договорів. Зокрема зазначається, що визначити місце договорів приєднання у системі всіх цивільних договорів можна тільки за дихотомною їх класифікацією. Так, 1) за порядком узгодження договірних умов договори приєднання відносяться до групи договорів, укладених шляхом приєднання. 2) За суб'єктом, який визначає зміст договору, договори приєднання складають групу договорів, зміст яких визначає одна зі сторін договору. Що стосується багатоланкової структуризації договорів, то незалежно від універсальності обраного для класифікації критерію, встановити місце договорів приєднання у такій системі неможливо, оскільки як договір приєднання може бути кваліфікований будь-який цивільний договір, який матиме додаткові, конститутивні для нього ознаки.

Розділ 2. «Правова характеристика договору приєднання» складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1 «Поняття та юридичні ознаки договору приєднання» аналізуються юридичні ознаки договору приєднання та на їх основі формулюється дефініція вказаного договору. Зокрема акцентується увага на тому, що під договором приєднання слід розуміти договір, всі або частина умов якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов договору в цілому.

Відтак, відмінними обов'язковими ознаками договору приєднання є його спеціальна стандартна форма; особливий порядок укладення - шляхом приєднання до запропонованих умов в цілому; та відсутність у сторони, яка приєднується до договору, можливості приймати участь у розробленні договірних умов. Характерними факультативними ознаками договору приєднання є підприємницький статус сторони, яка пропонує договір до приєднання; зайняття нею монопольного становища; та підвищений ступінь економічної нерівності між сторонами договору.

Відсутність можливості приймати участь у розробленні договірних умов має місце тоді, коли на пропозицію внести зміни або доповнення до запропонованого договору слідує відмова від укладення договору. Оскільки договором приєднання може бути кваліфікований фактично будь-який цивільний договір, що має конститутивні, додаткові ознаки, в роботі відповідно пропонуються наступні способи такої кваліфікації: формально-визначений; фактично-визначений; законодавчо-визначений. Останній з представлених способів оцінюється як найбільш невдалий, оскільки він необґрунтовано обмежує право сторін укласти договір на взаємоузгоджених умовах. У підрозділі 2.2 «Зміст договору приєднання» аналізуються умови, які складають зміст договору приєднання. Зокрема зазначається, що зміст договору приєднання становлять умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, та умови, визначені на розсуд однієї сторони договору, щодо яких інша сторона виявила згоду на їх прийняття. Окрім того, зміст договору приєднання можуть також складати умови, визначені на розсуд обох сторін та погоджені ними. Специфіка договору приєднання полягає в тому, що його договірні умови мають свої особливості, не притаманні іншим договорам. Відповідно пропонується класифікація умов договору приєднання. Так, за способом узгодження умови договору приєднання поділяються на продиктовані, взаємоузгоджені та альтернативні; за юридичним значенням для існування договору - на головні умови та другорядні; за врахуванням інтересів протилежної сторони - на справедливі та несправедливі. Стосовно кожної класифікації наводиться її правове значення.

Особливу увагу в роботі приділено змісту несправедливих умов договору приєднання, під якими розуміються такі явно невигідні одній стороні умови, які протилежна сторона сформулювала в односторонньому порядку, і скориставшись своєю здатністю нав'язати їх своєму контрагенту, створила суттєвий дисбаланс між правами та обов'язками сторін по договору на свою користь, та не врахувала при цьому інтересів контрагента. Окремими різновидами несправедливих умов є невиправдані; нерозумні; виключні; заздалегідь незрозумілі; неочікувані умови; умови, якими сторона позбавляється прав, які звичайно мала; умови, якими виключається або обмежується відповідальність за порушення зобов'язання та ін.

У підрозділі 2.3 «Форма договору приєднання» розглядається спеціальна стандартна форма договорів приєднання, під якою розуміється будь-яка форма договору (усна, письмова), яка розрахована на багаторазове її використання, носить загальний характер, і застосовується для укладення однотипних правочинів. Формуляром є окремий різновид стандартної форми договору приєднання, який являє собою розтиражований у багатьох екземплярах письмовий бланк, проформа із надрукованими типографським або іншим способом загальними умовами правочину, які пропонуються всім контрагентам до приєднання. Особливістю стандартної форми договору приєднання є те, що вона розроблена ще до того, як договір укладається; немає значення, хто саме розробив таку форму, - важливо, що сторона використовує її у своїй договірній практиці; ця форма є однаковою та єдиною для всіх, з ким сторона вступає у договірні відносини. Сутність стандартної письмової форми договору приєднання допускає можливість нотаріального її посвідчення та державної реєстрації такого договору, якщо це передбачено законом.

У підрозділі 2.4 «Укладення договору приєднання» розкривається спеціальний спосіб укладення договору приєднання - шляхом приєднання однієї сторони до умов, запропонованих іншою стороною. Подібно до інших договорів, договори приєднання укладаються у два етапи: оферта та акцепт. Нарівні з загальними ознаками, якими характеризується будь-яка оферта, у договорах приєднання вона має спеціальні обов'язкові ознаки: усталена (постійна) та стандартна форма, а також ультимативний характер зробленої пропозиції. Окрім того, оферта у договорах приєднання має спеціальні факультативні ознаки: публічна адресність та деталізований її характер. На відміну від загальноприйнятої ситуації, оферентом у договорах приєднання може бути тільки та сторона, яка визначає свої умови у формулярах або інших стандартних формах і пропонує їх до приєднання. У свою чергу сторона, яка приєднується, може лише звернутися з пропозицією направити їй оферту.

Сутність акцепту в договорах приєднання не допускає можливості дати відповідь на інших умовах, ніж це запропоновано в оферті. Прийняття пропозиції у договорах приєднання зводиться до ознайомлення зі змістом договірних умов та виявлення формальної згоди на укладення договору в цілому (а не погодження з конкретними умовами). Вирішуючи питання про допустимість переддоговірних спорів у договорах приєднання, в роботі висловлюється пропозиція поширити право суду впливати на зміст договору приєднання в частині вирішення долі несправедливих умов вже на етапі укладення договору, а не тільки у разі його зміни або розірвання.

Розділ 3. «Правові наслідки кваліфікації цивільного договору як договору приєднання» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 «Тлумачення договору приєднання» вказується на необхідність вироблення спеціальних правил тлумачення договорів приєднання, що обумовлено наявністю у таких договорах продиктованої та взаємоузгодженої частини договірних умов. Спеціальні правила тлумачення договорів приєднання повинні застосовуватись лише до продиктованої частини умов договору, взаємоузгоджені умови тлумачаться за загальними правилами. Такі правила пропонується звести до наступних: 1) Якщо дійсний намір сторін договору приєднання за правилами ст.ст. 213, 637 ЦК України встановити неможливо, договір приєднання повинен тлумачитися з позиції розумної особи, яка діяла б у такій же якості, що й інша сторона при аналогічних обставинах. 2) Нечітко сформульовані умови договору приєднання тлумачаться на користь сторони, яка приєдналася до договору. 3) У випадку встановлення протиріччя між продиктованою і взаємоузгодженою частиною умов договору, перевагу мають взаємоузгоджені умови.

У підрозділі 3.2 «Зміна та розірвання договору приєднання» аналізуються підстави та правові наслідки зміни або розірвання договору приєднання. Спеціальний характер підстав зміни або розірвання договору приєднання полягає у наступному: 1) Право вимагати зміни/розірвання договору приєднання, так само як право вибору (змінювати чи розривати договір) належить тільки одній стороні по договору - тій яка до нього приєдналася; 2) загальною спеціальною підставою для зміни/розірвання договору приєднання є наявність у ньому несправедливих умов; 3) зміна/розірвання договору приєднання по вказаних підставах не залежить від наявності факту порушення договору; 4) зміна/розірвання конкретного договору приєднання не впливає на динаміку договірних відносин з іншими контрагентами; 5) для особи, яка приєдналася до договору у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, підставою для зміни/розірвання договору приєднання є: а) наявність несправедливих умов; та б) незнання про факт їх існування. Розглядаючи питання про правові наслідки зміни або розірвання договору приєднання зазначається, що оскільки така зміна або розірвання відбувається в судовому порядку, договір вважається зміненим або припиненим із моменту набрання сили рішення суду. При зміні договору приєднання відповідно до змінених умов змінюється договірне зобов'язання (договір не міститиме несправедливих умов), при розірванні договору приєднання зобов'язання сторін припиняється на майбутнє.

У підрозділі 3.3 «Визнання договору приєднання недійсним» вказується про відсутність єдиного підходу на законодавчому рівні до юридичної оцінки несправедливих умов у договорах приєднання. З точки зору ефективності форм захисту прав сторони, яка приєднується до договору, в роботі пропонується несправедливі умови договору приєднання розглядати не в якості підстав для його зміни або розірвання, а з позиції визнання їх недійсними. При цьому якщо несправедливу умову договору приєднання можна чітко і однозначно сформулювати, надавши їй конкретного, а не узагальненого змісту, недійсність такої умови можна закріплювати прямою вказівкою у законі (тобто встановлювати її нікчемність); всі інші несправедливі умови договорів приєднання повинні визнаватись недійсними за спеціальним рішенням суду (тобто бути оспорюваними).

Склад недійсності договорів приєднання слід відмежовувати від недійсних правочинів, укладених під впливом тяжкої обставини. Спільним для вказаних двох підстав недійсності є наявність вкрай невигідних (явно обтяжливих, несправедливих) для однієї сторони договору умов. Розрізняються вказані склади недійсності за характером обставин, внаслідок яких стало можливим укладення правочину та за значенням явно невигідних (несправедливих) умов для існування договору в цілому.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні юридичної природи договору приєднання та комплексному дослідженні правового значення кваліфікації цивільного договору як договору приєднання. Основні висновки, що відображають погляди дисертанта на ці питання, виражені у наступних положеннях:

Договір приєднання є особливою цивілістичною конструкцією, оскільки він передбачає можливість укладення різних за характером цивільних договорів шляхом приєднання до запропонованих стандартних умов. Договори приєднання найбільш характерні для підприємницької діяльності. У кожному конкретному випадку має бути встановлено, що вказаний договір є договором приєднання. Сторона вправі сама зазначити, що укладає договори з контрагентами лише шляхом приєднання до сформульованих нею умов.

Місце договорів приєднання у системі всіх цивільних договорів визначається за дихотомною класифікацією договорів. Так, 1) за порядком узгодження договірних умов договори приєднання відносяться до групи договорів, укладених шляхом приєднання. 2) За суб'єктом, який визначає зміст договору, договори приєднання складають групу договорів, зміст яких визначає одна зі сторін договору.

Договором приєднання є договір, всі або частина умов якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов договору в цілому. Друга сторона під страхом відмови від укладення договору не може запропонувати свої договірні умови. Відмінними обов'язковими ознаками договору приєднання є стандартна форма закріплення договірних умов; спосіб укладення договору - шляхом приєднання до запропонованих умов в цілому; відсутність у сторони, яка приєднується до договору, можливості приймати участь у виробленні договірних умов. Характерними факультативними ознаками договору приєднання є підприємницький статус сторони, яка пропонує договір до приєднання; зайняття нею монопольного становища; підвищений ступінь економічної нерівності між сторонами договору. Умови договору приєднання мають свої специфічні риси, не іманентні іншим договорам. За способом узгодження умови договорів приєднання класифікуються на продиктовані, взаємоузгоджені та альтернативні. За юридичним значенням для існування договору - на головні умови та другорядні умови. За врахуванням інтересів протилежної сторони при формулюванні умов договору - на справедливі умови та несправедливі умови.

Правові наслідки кваліфікації цивільного договору як договору приєднання полягають у встановленні та застосуванні особливих форм контролю за змістом такого договору з метою недопущення порушення прав сторони, яка не приймала участі у виробленні договірних умов. Такі форми контролю можуть носити як прямий характер (перевірка/затвердження органами державної влади стандартних форм договорів приєднання, які використовує особа у своїй договірній практиці), так і опосередкований. До опосередкованих форм контролю належать: застосування особливих правил тлумачення договорів приєднання; встановлення додаткових підстав для зміни або розірвання таких договорів на вимогу сторони, що приєдналася до договору; визнанні несправедливих умов договору приєднання недійсними.

Список праць за темою дисертації

1. Лехкар О.В. Зміст договору приєднання / О.В. Лехкар // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 95. - С. 29-33.

2. Лехкар О.В. Правова природа договору приєднання / О.В. Лехкар // Право України. - 2007. - № 8. - С. 43-46.

3. Лехкар О.В. Договір приєднання як особлива цивілістична конструкція / О.В. Лехкар // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 80. - С. 46-53.

4. Герасимчук О.В. Система цивільно-правових договорів: стан і перспективи розвитку / О.В. Герасимчук // Бюлетень міністерства юстиції України. - 2003. - № 2. - С. 67-72.

5. Герасимчук О.В. Місце договорів за участю суб'єктів підприємницької діяльності в системі цивільно-правових угод / О.В. Герасимчук // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 9. - С. 43-46.

6. Лехкар О.В. Договір приєднання як цивільно-правовий договір / О.В. Лехкар // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - С. 117-120.

7. Лехкар О.В. Зміст договору приєднання / О.В. Лехкар // Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми: Зб. тез (за мат. ХVIII Харків. політолог. читань). - Х.: Право, 2006. - С. 71-73.

8. Герасимчук О.В. До питання про публічний договір у новому Цивільному кодексі України / О.В. Герасимчук // Нові цивільний та господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матер. наук.-практ. семінару: Ч. 2 (м. Харків, 23 квіт. 2003 р.). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - С. 30-32.

9. Герасимчук О.В. До питання про обмеження договірної свободи в деяких договорах за новим Цивільним кодексом України / О.В. Герасимчук // Нове законодавство України та питання його застосування: Тези доп. та наук. повідомл. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів (м. Харків, 26-27 груд. 2003 р.). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - С. 101-103.

10. Герасимчук О.В. До питання про юридичну природу договору приєднання / О.В. Герасимчук // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: (До міжнар. дня науки за мир і розвиток): Тези наук. доп. та повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 25-26 груд. 2002р.). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - С. 101-103.

11. Герасимчук О.В. До питання про правове регулювання договірних відносин за участю суб'єктів підприємницької діяльності / О.В. Герасимчук // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези наук. доп. та повідомл. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 49-52.

Размещено на Allbest.ru