Обмеження прав на земельні ділянки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НаціональнА юридичнА академіЯ України ІМЕНІ Ярослава Мудрого

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Обмеження прав на земельні ділянки

Черкаська Наталя Вікторівна

Харків 2008

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі господарського права Донецького національного університету міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Бобкова Антоніна Григоріївна, Донецький національний університет, завідувач кафедри господарського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Носік Володимир Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент Лісова Тетяна Вікторівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри екологічного права.

Захист відбудеться 26 лютого 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 23 січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Колісник

1. Загальна характеристика роботи

право земельний обмеження гарантія

Актуальність теми дослідження. Земельні відносини, в яких бере участь значне коло суб'єктів, права та обов'язки яких суттєво відрізняються, є багатогранними та різноманітними. При цьому особливе місце землі серед інших матеріальних об'єктів для забезпечення суспільних потреб зумовлює необхідність обмеження тих чи інших прав на земельні ділянки. Наявність обмежень на земельній ділянці впливає на обсяг прав власників та користувачів земельних ділянок, економічну привабливість земельної ділянки та розмір плати за її використання. Разом з тим на теперішній час відсутня єдність в багатьох питаннях щодо обмеження права, зокрема щодо помилкового визначення змісту обмеження прав в правовстановлюючих документах, встановлення обмежень з підстав не передбачених чинним законодавством, закріплення обмежень без додержання порядку їх встановлення тощо.

Земельний кодекс України (гл. 18) та інші нормативно-правові акти надають можливість обмежувати права землевласників та землекористувачів незалежно від їх суб'єктного складу та форми власності на земельну ділянку. Проте аналіз норм, що закріплюють можливість здійснення обмеження прав на земельні ділянки, дає підстави констатувати необхідність їх удосконалення: значна частина відповідних норм потребує уточнення та деталізації, подекуди має місце неузгодженість між ними. Це стосується, насамперед, законодавчого визначення видів обмеження прав на земельні ділянки, підстав їх встановлення, повноважень суб'єктів встановлювати обмеження, порядку встановлення обмеження прав на земельні ділянки, здійснення реєстрації обмежень тощо. Окреслені недоліки законодавчого визначення обмеження прав на земельні ділянки ускладнює застосування його на практиці, що приводить до порушення прав землевласників та землекористувачів.

У науковій літературі дослідженням обмеження прав на земельні ділянки приділяли увагу науковці різних галузей права: земельного, екологічного, цивільного, господарського, конституційного, зокрема, Д.В. Бусуйок, Є.О. Мічурін, А.В. Малько, А.М. Третяк та ін.

При цьому значне коло правових питань, пов'язаних із встановленням обмежень прав на земельні ділянки, все ще потребує теоретичного доопрацювання, що обумовило вибір теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за темами „Господарське правове забезпечення стабілізації і розвитку економіки України (державна реєстрація № 0101U005732) та „Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України» (державна реєстрація № 0108U003267), в межах яких авторкою проведено самостійний аналіз та доопрацювання теоретичних і практичних аспектів обмеження прав на земельні ділянки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення напрямів розвитку теоретичних засад та нормативно-правового забезпечення обмеження прав на земельні ділянки землевласників та землекористувачів.

Для реалізації зазначеної мети в дисертаційній роботі вирішувались такі завдання:

узагальнення визначень поняття обмеження прав на земельну ділянку та удосконалення такого визначення;

систематизація видів обмеження прав на земельні ділянки;

узагальнення підстав встановлення обмеження прав на земельні ділянки;

уточнення повноважень суб'єктів земельних правовідносин та сфери їх впливу на суспільні відносини щодо встановлення обмеження прав на земельні ділянки;

з'ясування сутності порядку встановлення обмеження прав на земельні ділянки та здійснення державної реєстрації таких обмежень, і наслідків їх порушення;

систематизація видів гарантій прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні;

з'ясування та доопрацювання форм та способів захисту прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні;

підготовка пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавства з питань визначення змісту і видів обмеження прав на земельні ділянки та їх встановлення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при обмеженні прав на земельні ділянки та захисті прав суб'єктів земельних правовідносин при їх обмеженні.

Предметом дослідження є правові питання обмеження прав на земельні ділянки.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склала сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, а саме: формально-логічний, системно-структурний, аналіз і синтез, порівняльно-правовий тощо. Формально-логічний метод використовувався під час аналізу нормативно-правових актів, що містять норми щодо обмеження прав на земельні ділянки, а також практики їх реалізації. Систематизація основних видів обмеження прав на земельні ділянки та узагальнення підстав їх встановлення здійснювалися за допомогою системно-структурного методу. Метод аналізу і синтезу застосовано під час розроблення пропозицій з удосконалення нормативно-правових актів, які містять норми щодо обмеження прав на земельні ділянки, та покладено в основу проведення класифікацій гарантій прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні. Дослідження різних підходів у правовому регулюванні одних і тих же відносин у вітчизняному та зарубіжному законодавстві здійснювалося з використанням порівняльно-правового методу.

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці українських та російських вчених різних періодів в галузі загальної теорії права, земельного, екологічного та інших галузей права і економіки, зокрема: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, В.К. Гуревського, І. О. Іконицької, І. І. Каракаша, М. В. Краснової, М. І. Краснова, О. І. Крассова, П. Ф. Кулинича, Т. В. Лісової, А. В. Луняченка, В. В. Носіка, О. О. Погрібного, М. В. Шульги, В. З. Янчука та інших дослідників.

Нормативно-правову базу роботи склали: Конституція України, акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, комітетів. У процесі дослідження також використані окремі нормативно-правові акти Республік Бєларусь, Казахстану, Узбекистану, Російської Федерації, США.

Емпіричну основу дослідження склали: практична діяльність органів земельних ресурсів, землевласників та землекористувачів, державної інспекції по використанню та охороні земель як Донецької області, так і всієї України, судова практика та діяльність органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі проведеного системного дослідження питань обмеження прав на земельні ділянки з урахуванням наукових розробок, законодавства та практики його застосування, обґрунтовано нові наукові положення, підготовлено пропозиції із вдосконалення законодавства. Наукова новизна дослідження конкретизується в наступних положеннях:

Вперше:

1. Виявлено істотні ознаки обмежень прав на земельні ділянки, до яких відносяться: а) спеціальний режим використання земельних ділянок (або її частин), який є складовою їх правового режиму; б) наявність підвищених вимог до землевласників або землекористувачів щодо використання та/або охорони земельної ділянки, визначених відповідно до законодавства; в) незалежність встановлення обмеження прав на земельні ділянки від цільового призначення земельної ділянки та титулу, на якому вона належить; г) виключна цільова спрямованість обмеження прав на земельні ділянки, бо вони встановлюються лише в інтересах суспільства та/або держави з метою захисту від негативних наслідків або їх попередження у разі антропогенного, технічного, фізичного, хімічного або природного впливу на земельну ділянку та (або) життя та здоров'я людей і тварин, а також безпеки держави.

2. Обґрунтовано, що видами обмеження прав на земельні ділянки в залежності від їх змісту є лише: заборони щодо окремих дій, способів чи суб'єктів; умови щодо одержання спеціальних дозволів, можливих способів використання, гранично допустимих норм навантаження, вимог до використання та забудови земельної ділянки тощо; призупинення права на земельну ділянку; установлення лімітів для забезпечення охорони здоров'я людини та (або) навколишнього природного середовища від негативного хімічного та фізичного впливу у разі використання земельної ділянки.

3. Обґрунтовано, що обмеження прав на земельні ділянки власників та користувачів можуть встановлюватися за наявності юридичних та фактичних підстав, запропоновано перелік таких підстав;

4. Обґрунтовано що: а) режимоутворюючим слід вважати такий об'єкт, який вимагає визначення в натурі (на місцевості) відповідних охоронних, захисних зон (смуг); заборонених зон та районів; округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони; прикордонних смуг; зон з особливими умовами використання земельних ділянок або їх частин тощо; б) загрозами слід вважати: забруднення земельних ділянок; деградацію земельних ділянок; небезпечне зооекологічне середовище.

5. Запропоновано класифікацію гарантій прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні, за їх спрямованістю та сферою впливу на суспільні відносини на такі, як: компенсаційні, стимулюючі, охоронні, захисні та регулятивні.

Удосконалено:

визначення поняття „обмеження прав на земельну ділянку” шляхом уточнення, що це спеціальний режим використання земельної ділянки (або її частини) який характеризується наявністю підвищених вимог до землевласників або землекористувачів щодо користування та (або) охорони земельної ділянки, який встановлюється лише в інтересах суспільства та (або) держави уповноваженим суб'єктом в порядку, визначеному законодавством.

класифікацію способів захисту прав на земельні ділянки при їх обмеженні в залежності від кінцевої мети їх застосування на чотири групи, а саме, що спрямовані на: попередження правопорушення (превентивні), припинення правопорушення, відновлення прав, компенсацію майнових витрат.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

упорядкування встановлення обмеження прав на земельну ділянку шляхом закріплення дев'яти етапів, кожний із яких є передумовою наступного етапу, зокрема: клопотання про встановлення обмеження прав на земельну ділянку; прийняття рішення про встановлення обмеження прав на земельну ділянку та визначення змісту таких обмежень компетентним органом; розробка та погодження документації із землеустрою щодо земельної ділянки (або її частини), обмеженої у використанні; здійснення державної експертизи землевпорядної документації та державної екологічної експертизи землекористування (за необхідності); тощо;

наслідків порушення порядку встановлення обмеження прав на земельні ділянки, зокрема обґрунтовано, що порушення вищезазначеного порядку може бути підставою для: відмови в державній реєстрації обмеження прав на земельну ділянку; відмови у державній реєстрації договору; визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування; припинення права користування земельною ділянкою;

проведення державної реєстрації обмеження прав на земельні ділянки, а саме обґрунтовано виділення таких стадій здійснення реєстрації: 1) прийняття заяви та інших документів щодо обмеження прав на земельні ділянки (або їх частин); 2) формування реєстраційної справи щодо обмеження прав на земельні ділянки (або їх частин); 3) підготовка висновку про реєстрацію або відмову в реєстрації обмеження прав на земельні ділянки; 4) унесення відомостей до бази даних Автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії; 5) засвідчення факту реєстрації обмежень прав на земельну ділянку (або відмови в реєстрації);

підстав для відмови в державній реєстрації обмеження прав на земельні ділянки, якими можуть бути такі, що пов'язані з неналежним визначенням органу реєстрації чи суб'єкта звернення за реєстрацією, з оформленням поданих документів чи невнесенням плати за реєстрацію тощо;

способів самозахисту прав на земельні ділянки при їх обмеженні шляхом закріплення таких як: вчинення дій, які перешкоджають або обмежують доступ на земельну ділянку, на якій встановлені обмеження, інших суб'єктів, у разі використання земельної ділянки останніми у спосіб, що є несумісним з її цільовим призначенням; відмова від укладання договору, яким встановлюються обмеження прав на земельну ділянку, якщо його укладання приведе до неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням після припинення дії договору; відмова в односторонньому порядку від виконання умов договору (угоди) щодо встановлення обмежень, якщо діяльність іншої сторони погіршує якість земель.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані положення, висновки та пропозиції доповнюють теорію земельного права щодо обмеження прав на земельні ділянки, можуть бути використані у навчальному процесі та у практичній діяльності органів місцевого самоврядування, державної влади, державної виконавчої влади (місцевих державних адміністрацій, органів земельних ресурсів та ін.). Матеріали дисертаційного дослідження можуть також використовуватись при подальшій розробці та удосконаленні законодавства стосовно обмежень прав на земельні ділянки.

Положення та висновки, сформульовані в дисертації, що мають дискусійний характер, можуть скласти підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Окремі положення результатів дисертаційної роботи використовуються при викладанні навчальної дисципліни „Земельне право” в Донецькому національному університеті МОН України (довідка № 1119/01-26/6.8.0 від 24 жовтня 2008р. ).

Особистий внесок здобувачки. Основні наукові результати отримані здобувачкою самостійно на основі аналізу наукових праць, законодавства України та інших країн, узагальнення практики застосування законодавства. В роботі «Гарантії при встановленні обмежень прав сільськогосподарських товаровиробників на земельні ділянки», що підготовлена у співавторстві, внесок авторки полягає у обґрунтуванні та розробці класифікації таких гарантій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченої 80-річчю з дня народження доктора юридичних наук, професора, академіка АПрН України, Заслуженого діяча науки і техніки України В.З. Янчука (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичної конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції „Екологічне законодавство України стан та перспективи розвитку” (Харків, 2007), науково-практичній конференції „Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах” (Львів, 2008), Міжнародній науково-практичної конференції „Державний контроль за додержанням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми, шляхи вдосконалення” (Київ, 2008).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 9 друкованих працях, з яких 3 статті - у фахових наукових журналах і збірках наукових праць та тез 6 доповідей.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг дисертації становить 173 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 468 найменувань та додатки.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. Загальна характеристика обмеження прав на земельні ділянки містить три підрозділи і присвячено дослідженню загальних засад обмеження прав на земельні ділянки, а саме: поняттю та функціям обмеження прав на земельні ділянки, видам обмеження прав, а також аналізу законодавства з питань, що досліджуються.

У підрозділі 1.1. Поняття обмеження прав на земельні ділянки проведено аналіз різних наукових позицій, законодавства України та інших країн щодо визначення поняття „обмеження прав на земельні ділянки”, який дозволив виявити істотні ознаки таких обмежень.

На основі теорії обмежень та виявлених істотних ознак обмеження прав на земельні ділянки запропоновано уточнити визначення «обмеження прав на земельні ділянки» як спеціального режиму використання земельної ділянки (або її частини), який характеризується наявністю підвищених вимог до землевласників або землекористувачів щодо користування та (або) охорони земельної ділянки, який встановлюється лише в інтересах суспільства та (або) держави уповноваженим суб'єктом в порядку, визначеному законодавством.

У підрозділі 1.2. Види обмеження прав на земельні ділянки розглянуто види обмеження прав на земельні ділянки та проведено їх класифікацію за змістом таких обмежень.

На основі аналізу правових підстав зазначених відносин запропоновано класифікацію обмежень прав на земельні ділянки за критерієм їх змісту, виділивши обмеження у вигляді: 1) заборон щодо: здійснення певного виду діяльності на земельній ділянці; способів використання земельної ділянки в межах території дії обмежень; кола суб'єктів, які можуть перебувати в зоні встановлення обмеження прав на земельні ділянки; 2) умов щодо: одержання спеціальних дозволів використання земельної ділянки; способів використання земельної ділянки; гранично допустимих норм навантаження на земельну ділянку; збереження зелених насаджень та охорони природного середовища проживання і шляхів міграції тварин; забезпечення права інших суб'єктів або терпіння дії третьої особи у разі встановлення земельного сервітуту тощо; 3) призупинення права на земельну ділянку у разі: введення воєнного або надзвичайного стану в державі, стихійного лиха, деградаційних і абразійних процесів; якщо використання земельної ділянки загрожує життю або здоров'ю людей та тварин, безпеці суспільству та держави; включення відповідних земельних ділянок до загальнодержавних або регіональних програм якщо це в подальшому унеможливлює використання їх за цільовим призначенням; 4) встановлення лімітів для забезпечення здоров'я людини і навколишнього природного середовища від негативного хімічного та фізичного впливу.

В роботі обґрунтовується, що в чинному законодавстві має бути визначено вичерпний перелік видів обмеження.

У підрозділі 1.3. Правова основа встановлення обмеження прав на земельні ділянки надано аналіз нормативно-правових актів щодо обмеження прав на земельні ділянки та запропоновано напрямки удосконалення правової основи.

На основі проведеного аналізу робиться висновок, що правова основа щодо обмеження прав на земельні ділянки представлена нормами права різних галузей права, серед яких основоположне значення мають норми земельного, аграрного, містобудівного, природоохоронного, господарського та іншого законодавства. Зазначені норми містяться у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, прийнятих різними органами. Водночас крізь призму загально юридичного підходу проведений аналіз законодавства про обмеження прав на земельні ділянки, дозволяє зробити висновок про те, що зазначені норми являють собою цілісну систему взаємозалежних та взаємодоповнюючих норм, тобто правовий інститут.

Наголошується, що предметом правового регулювання інституту обмеження прав на земельні ділянки є суспільні відносини щодо встановлення, існування та припинення обмеження права на земельні ділянки землевласників та землекористувачів, захисту прав зазначених суб'єктів, здійснення контролю за додержанням встановлених обмежень, гарантій та відповідальності.

Обґрунтовано, що правова основа обмеження прав на земельні ділянки потребує удосконалення шляхом конкретизації найбільш суттєвих аспектів обмеження прав на земельні ділянки в законах та підзаконних нормативно-правових актах, запропоновано основні напрямки такого удосконалення.

Розділ 2. Встановлення обмежень прав на земельні ділянки містить чотири підрозділи, в яких досліджуються та доопрацьовуються підстави встановлення обмежень прав на земельні ділянки, положення щодо суб'єктів, які мають повноваження установлювати такі обмеження та порядок встановлення останніх.

У підрозділі 2.1. Підстави встановлення обмежень прав на земельні ділянки узагальнено підстави встановлення обмеження прав на земельні ділянки за результатом аналізу законодавства України та практики з досліджуваного питання.

Обґрунтовано, що юридичними підставами встановлення обмежень прав на земельні ділянки землевласників та землекористувачів можуть бути рішення щодо встановлення обмежень прав на земельні ділянки компетентним органом; або рішення щодо встановлення обмежень прав на земельні ділянки компетентним органом та укладення договору, в випадках, передбачених законом.

До фактичних підстав встановлення таких обмежень запропоновано віднести: а) наявність біля/на земельної ділянки (або її частини) зон з особливими умовами використання, які встановлюються навколо/уздовж режимоутворюючого об'єкту; б) наявність на земельній ділянці (або її частині) загроз, що обумовлює необхідність правової охорони таких земельних ділянок; в) включення земельної ділянки (або її частини) до території дії загально державних або регіональних програм з питань розвитку земельних відносин, раціонального використання, охорони земель та проведення земельної реформи.

Уточнено визначення режимоутворюючого об'єкту, який впливає на необхідність встановлення обмеження прав на земельні ділянки, та визначення загроз, наявність яких на земельній ділянці є підставами для встановлення обмежень прав.

Виділено та систематизовано наступні групи режимоутворюючих об'єктів: 1) джерела виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрацій ультразвукових та електромагнітних хвиль, електричних полів, іонізуючих випромінювань тощо; 2) об'єкти, що мають господарську, екологічну, наукову, естетичну та історико-культурну цінність; 3) об'єкти, що є чинниками державного суверенітету. Запропоновано перелік об'єктів кожної із названих груп.

У підрозділі 2.2. Суб'єкти встановлення обмежень прав на земельні ділянки досліджено та узагальнено коло суб'єктів, які наділені правом встановлювати обмеження прав на земельні ділянки.

Встановлено, що зазначені вище суб'єкти представлені різними органами державної влади загальної компетенції, органами місцевого самоврядування та органами управління спеціальної компетенції, які мають відповідні повноваження. Зазначені органи впливають на різні суспільні відносини щодо встановлення обмеження прав на земельні ділянки, а саме: закріплюють зміст обмеження прав на земельні ділянки, визначають територію дії обмежень або встановлюють правовий режим використання земельної ділянки в межах дії обмеження прав на земельні ділянки.

В роботі аргументовано, що укладання договорів про встановлення обмеження прав на земельні ділянки за ініціативою органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів можливе лише у випадках, передбачених законодавством.

У підрозділі 2.3. Порядок встановлення обмежень прав на земельні ділянки розглянуто та доопрацьовано питання порядку встановлення зазначених обмежень.

Запропоновано уточнення порядку встановлення обмеження прав шляхом закріплення таких етапів, зокрема: клопотання про встановлення обмеження на земельну ділянку; прийняття рішення про встановлення обмеження таких прав та визначення змісту таких обмежень компетентним органом; розробка та погодження документації із землеустрою щодо земельної ділянки (або її частини), обмеженої у використанні; здійснення державної експертизи землевпорядної документації та державної екологічної експертизи землекористування (за необхідності); затвердження документації із землеустрою щодо земельних ділянок (або їх частин) обмежених у використанні; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, обмежених у використанні; закріплення обмежень у документах, що посвідчують право на земельні ділянки; укладання окремого договору щодо встановлення обмеження прав на земельну ділянку або відображення відомостей про наявність обмежень як частина угод (договорів); реєстрація обмеження прав на земельні ділянки (їх легалізація).

Запропоновано такі наслідки порушення порядку встановлення обмеження прав на земельні ділянки: відмова в державній реєстрації обмеження таких прав; відмова у державній реєстрації договору; визнання недійсним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування; припинення права користування земельною ділянкою.

У підрозділі 2.4. Реєстрація обмежень прав на земельні ділянки дається аналіз такої процедури та пропонується її доопрацювання.

Дослідження реєстрації прав на земельні ділянки дозволило обґрунтувати доцільність виділення певних стадій здійснення реєстрації та аргументувати необхідність їх закріплення в підзаконному нормативно-правовому акті.

Обґрунтовано перелік підстав відмови у державній реєстрації обмеження прав на земельні ділянки, а саме: заявлене обмеження права на земельну ділянку не підлягає державній реєстрації; обмеження права встановлено на земельну ділянку (або більшу за площею її частину) перебуває у реєстраційному (кадастровому) окрузі, який підпадає під юрисдикцію іншого місцевого органу державної реєстрації прав; подання заяви про реєстрацію обмежень прав на земельні ділянки особою, яка не є учасником правовідносин з приводу встановлення та застосування зазначених обмежень прав; неналежне представництво; подані документи не відповідають установленим вимогам; подані документи не дають змоги установити відповідність заявлених обмежень прав на земельні ділянки документам, що їх встановлюють; заявлене обмеження права на земельну ділянку вже зареєстроване; несплата або сплата не в повному обсязі плати за здійснення реєстрації.

Розділ 3. Гарантії землевласників та землекористувачів при обмеженні їх прав на земельні ділянки містять два підрозділи, в яких проаналізовано та конкретизовано гарантії суб'єктів земельних правовідносин при обмеженні їх прав на земельні ділянки, а також способи і форми захисту прав на земельні ділянки цих суб'єктів.

У підрозділі 3.1. Види гарантій землевласників та землекористувачів при обмеженні їх прав здійснено дослідження гарантій прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні та проведено їх узагальнення.

Дослідження спрямованості та сфер впливу на суспільні відносини зазначених гарантій дозволило запропонувати класифікацію таких гарантій на: компенсаційні, тобто ті, які спрямовані на можливість одержання певних коштів власниками землі або землекористувачами у разі встановлення обмежень; стимулюючі - спрямовані на одержання землевласниками або землекористувачами певних пільг, заохочень тощо; охоронні - спрямовані на правову охорону земельних ділянок власників та землекористувачів; захисні - передбачають способи, які землевласники та землекористувачі мають можливість застосовувати для захисту у разі неправомірного встановлення обмежень; регулятивні, - направлені на врегулювання відносин щодо встановлення обмежень.

У підрозділі 3.2. Захист прав землевласників та землекористувачів при обмеженні їх прав на земельні ділянки розглянуто та конкретизовано підстави здійснення захисту прав суб'єктів земельних правовідносин при їх порушенні, відповідні норми законодавства, що дозволяють використовувати зазначені вище види гарантій, а також систематизовано способи захисту прав зазначених суб'єктів.

Встановлено, що захист прав землевласників та землекористувачів може здійснюватись у трьох випадках: по-перше, при неврахуванні економічних інтересів землевласників та землекористувачів (відмова в компенсації коштів у разі зменшення доходу внаслідок встановлення обмеження прав на земельну ділянку), по-друге, при порушенні (не додержанні) встановлених обмежень іншими суб'єктами (третіми особами та ін.); по-третє, при виникненні загрози порушення цих прав.

Аргументована доцільність класифікації способів захисту прав на земельні ділянки при їх обмеженні в залежності від мети їх застосування на чотири групи, зокрема: перша - попереджувальні (превентивні) (визнання прав на обмежене використання чужої земельної ділянки; зміна правовідносин; визнання недійсними угод щодо встановлення обмежень, або окремих положень угод; відмова у державній реєстрації обмежень прав на земельну ділянку тощо); друга - припинювальні (припинення дій, які порушують право обмеженого використання земельної ділянки; припинення дії договору); третя - відновлювальні (примусове виконання обов'язку; усунення перешкод у здійсненні права щодо обмеженого використання земельної ділянки; спонукання до встановлення обмежень; скасування державної реєстрації обмежень прав на земельні ділянки; тощо; четверта - компенсаційні (відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам тощо).

Встановлено, що способи самозахисту прав на земельні ділянки при їх обмеженні можуть мати активний або пасивний характер, запропоновано підстави застосування самозахисту та доопрацьовано його способи. Аргументовано доцільність закріплення способів самозахисту в законодавстві.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні напрямів розвитку теоретичних засад та нормативно-правового забезпечення обмеження прав на земельні ділянки. Основними результатами, які отримані в процесі дослідження, є наступні:

Обмеження прав на земельні ділянки - це спеціальний режим використання земельної ділянки (або її частини), який характеризується наявністю підвищених вимог до землевласників або землекористувачів щодо використання та (або) охорони земельної ділянки, встановлюється лише в інтересах суспільства та/або держави уповноваженим суб'єктом в порядку, визначеному законодавством.

Обмеження прав на земельні ділянки в залежності від їх змісту поділяються на: заборони, умови, призупинення права на земельну ділянку та встановлення лімітів.

Підстави встановлення обмежень прав на земельні ділянки є юридичні: а) рішення щодо встановлення обмежень прав на земельні ділянки компетентним органом; б) рішення щодо встановлення обмежень прав на земельні ділянки компетентним органом та укладення договору; і фактичні: а) наявність біля/на земельної ділянки (або її частини) зон з особливими умовами використання, які встановлюються навколо/уздовж режимоутворюючого об'єкту; б) наявність на земельній ділянці (або її частині) загроз, що обумовлює необхідність правової охорони таких земельних ділянок; в) включення земельної ділянки (або її частини) до території дії відповідних загально державних або регіональних програм.

Встановлення обмежень прав на земельні ділянки має відбуватись з додержанням певних етапів. Сформульовано наслідки порушення порядку встановлення обмеження прав на земельні ділянки, які потребують законодавчого закріплення.

Гарантії прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні класифіковано за їх спрямованістю та сферою впливу на суспільні відносини; вибір способу захисту прав на земельні ділянки при їх обмеженні залежить від кінцевої мети їх застосування. Доопрацьовано підстави та способи самозахисту прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні.

Предметом правового регулювання інституту обмеження прав на земельні ділянки є суспільні відносини щодо встановлення, існування та припинення обмеження права на земельні ділянки власників та землекористувачів, захисту прав зазначених суб'єктів, здійснення контролю за додержанням встановлених обмежень, гарантій та відповідальності, які обумовлені специфічними властивостями землі.

За результатами дослідження розроблено пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до ЗК України (ст. ст. 111, доповнивши статтею 1111 „Підстави встановлення обмежень прав на земельні ділянки”, гл. 23), Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (ст. ст. 19, 20, 23, 24) та ін, аргументовано необхідність видання постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку встановлення обмежень прав на земельні ділянки всіх форм власності” та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах „Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації обмежень прав на земельні ділянки” тощо.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Черкаська Н. В. Правова основа встановлення обмеження прав на земельні ділянки суб'єктів господарювання / Н. В. Черкаська // Хозяйственное законодательство Украины и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований / отв. ред. В.К. Мамутов - Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД, 2005. - С. 336-339. - ISBN - 966-374-003-5.

2. Черкаська Н. В. Система та компетенція органів управління землями населених пунктів шляхом встановлення обмеження прав на земельні ділянки / Н. В. Черкаська // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы градоведения: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований / отв. ред. В.К. Мамутов - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд. - ISBN - 978-966-374-301-1. Том 1. - 2007. - С. 338-345.

3. Черкаська Н. В. Способи захисту прав на земельні ділянки при їх обмеженні / Н.В. Черкаська // Правничий часопис Донецького університету . - 2007. - № 2 (18) . - С. 175-180.

4. Черкаська Н. В. До питання про поняття обмеження та обтяження прав на земельну ділянку / Н. В. Черкаська // Матеріали VII Міжнародної наук.-практ. конференції „Наука і освіта 2004”. Том 51. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта , 2004. - С. 68-69.

5. Черкаська Н. В. До питання щодо визначення видів обмеження прав на земельні ділянки суб'єктів господарювання / Н. В. Черкаська // Материалы итоговой научной конференции Донецкого национального университета за период 2003-204 гг. Правоведение (г. Донецк, март 2005.) Отв. ред. В.Д. Волков. - Донецк: ДонНУ, 2005. - С.164-165.

6. Бобкова А. Г., Черкаська Н. В. Гарантії при встановленні обмежень прав сільськогосподарських товаровиробників на земельні ділянки / А. Г. Бобкова, Н. В. Черкаська // Стан та перспективи розвитку аграрного права: Матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф., присвяченої 80-річчю д.ю.н. проф., акад. АПрН України В.З. Янчука (Київ, 26-27 травня 2005 р.) / Під. ред. В. М. Єрмоленка. - К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2005. - С. 48-52 .

7. Черкаська Н. В. Щодо підстав встановлення обмежень прав на земельні ділянки / Н. В. Черкаська // Проблемы и перспективы развития юридической науки в Украине. Материалы итоговой научной конференции Донецкого национального университета за период 2005-2006 гг.: Правоведение / Отв. ред. В.Д. Волков. - Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2007. - С. 218-220.

8. Черкаська Н. В. Щодо порядку встановлення обмежень прав на земельні ділянки / Н.В. Черкаська // Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах. Матеріали наук.-практ. конференції. (м. Львів, 16-17 квітень 2008 р.). - Львів, 2008. - С. 316-320.

9. Черкаська Н. В. Підстави відмови у державній реєстрації обмеження прав на земельні ділянки / Н. В. Черкаська // Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.; м. Харків, 13-14 груд. 2007 р. / Редкол. Ю. Б. Битяк, М. В. Шульга, І. В. Яковюк. - Х.: Право, 2008. - С. 173-177.

Анотація

Черкаська Н.В. Обмеження прав на земельні ділянки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню обмежень прав на земельні ділянки. У роботі виявлені ознаки та доопрацьовано визначення поняття обмеження прав на земельні ділянки; визначено види обмежень прав на земельні ділянки. Узагальнено підстави встановлення обмеження прав на земельні ділянки та запропоновано вичерпний їх перелік; досліджено повноваження суб'єктів земельних правовідносин щодо встановлення обмеження прав на земельні ділянки та визначено сфери їх впливу на суспільні відносини, що досліджуються. Досліджено питання гарантій прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні. Виділено види таких гарантій, класифіковано способи захисту порушених прав суб'єктів земельних правовідносин при їх обмеженні. Обґрунтовано внесення пропозицій з удосконалення чинного законодавства щодо видів, підстав і порядку встановлення обмежень прав на земельні ділянки, здійснення державної реєстрації таких обмежень, гарантій прав землевласників та землекористувачів тощо.

Ключові слова: обмеження прав на земельні ділянки, види обмеження прав на земельні ділянки, підстави встановлення обмеження прав на земельні ділянки, порядок встановлення обмеження прав на земельні ділянки, гарантії суб'єктів земельних правовідносин при обмеженні їх прав на земельні ділянки та їх захист.

Аннотация

Черкасская Н.В. Ограничение прав на земельные участки. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена исследованию ограничений прав на земельные участки. На основе теории ограничений и выявленных признаков ограничений прав на земельные участки уточнено понятие ограничение прав на земельные участки как специального режима использования земельного участка (или его части), который характеризуется наличием повышенных требований к собственникам земли или землепользователям относительно пользования и (или) охраны земельного участка, который устанавливается только в интересах общества и (или) государства уполномоченным субъектом, в порядке определенном законодательством.

Систематизированы виды ограничений прав на земельные участки по их содержанию: запреты, условия, приостановления права на земельный участок, установление лимитов.

Обосновано, что совокупность норм относительно ограничений прав на земельные участки представляет собой правовой институт земельного права, предметом которого являются общественные отношения относительно установления, существования и прекращения ограничения прав на земельные участки собственников земли и землепользователей, защиты прав указанных субъектов, осуществления контроля за соблюдением установленных ограничений, гарантий и ответственности.

Аргументирована необходимость юридических и фактических оснований для установления ограничения прав на земельные участки, дан перечень таких оснований. Предложено определение режимообразующих объектов и дана их классификация на: источники выделения вредных веществ, запахов, повышенного уровня шума, вибрации, различных волн, полей, излучений и т.п.; объекты, имеющие хозяйственную, экологическую, научную, эстетическую, и историко-культурную ценность; объекты, которые являются признаками государственного суверенитета.

Уточнен перечень субъектов установления ограничений прав на земельные участки, систематизированы их полномочия, которые позволяют им влиять на различные общественные отношения при установлении указанных ограничений.

Предложено уточнение порядка установления ограничений прав на земельный участок, путем выделения девяти стадий: ходатайство об установлении ограничений прав на земельные участки (либо их части); принятие решения об установлении ограничений и определение содержания таких ограничений компетентным органом; разработка и согласование документации по землеустройству; осуществление государственной экспертизы землеустроительной документации и государственной экологической экспертизы (при необходимости); утверждение документации по землеустройству; установление в натуре (на местности) границ земельных участков, ограниченных в использовании; закрепление сведений об ограничениях в правоустанавливающих документах; заключение договора об установлении ограничений или отражение таких сведений как части соглашения (договора); регистрация ограничений (их легализация).

Определены стадии регистрации ограничений прав на земельные участки и предложены основания отказа такой регистрации.

Исследованы и обобщены гарантии прав собственников земли и землепользователей при их ограничении; предложена классификация таких гарантий на: компенсационные, стимулирующие; охранные, защитные и регулятивные.

В работе конкретизированы основания осуществления защиты прав собственников земли и землепользователей при их нарушении и систематизированы способы защиты прав указанных субъектов.

Ключевые слова: ограничение прав на земельные участки; виды ограничения прав; основания установления ограничений прав на земельные участки; порядок установления ограничений; гарантии прав субъектов земельных правоотношений при ограничении их прав на земельные участки и их защита.

Summary

Cherkaska N. V. Restricted rights of land ownership. - Manuscript.

The thesis for a candidate's agree of jurisprudence on specialize 12.00.06 - land law; agrarian law; ecology law; law of national resources.- National juridical academy of the Ukraine named after Yaroslav Mudry.- Kharkov, 2008.

The thesis is a research of the restriction of rights to own land. The research has revealed some characters and accurately specified a definition of restricted rights of land ownership; It has determined types of restricted rights of land ownership.

The work generalizes grounds to set restricted rights of land ownership and offers full list of them. It considers authorities of individuals in terms of land tenure concerning restriction of their rights to have land lots and identifies their influence social relations under research.

It has been investigated the question of guarantee of rights of landowners and land users when they, the rights, are limited. It is identified the types of these guarantees, classified methods to defend broken rights of individuals in terms of land low when these rights are limited. There are given grounds for the proposals how to improve the low relative to types, reasons and order against specifying restriction of rights to land lots, state registration of such limits, guarantees of landowners and land users rights.

Key words: restricted rights to land lets, types of restricted rights of land ownership, generalized grounds to set restricted rights to land lots, the order how to set restricted rights to land lots, guarantees for landowners against limited rights to land lots and defense of them.

Размещено на Allbest.ru

...