Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

ЧЕРНЕЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ

ХАРКІВ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Гуменюк Володимир Анатолійович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, доцент кафедри

адміністративної діяльності ОВС.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

академік АПрН України

Бандурка Олександр Маркович,

Київський міжнародний університет,

радник-наставник ректора;

кандидат юридичних наук, доцент

Посметний Валерій Володимирович,

Кримський юридичний інститут

Одеського державного університету

внутрішніх справ, заступник

начальника інституту по службі.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах здійснення в Україні реформування адміністративного права в цілому та окремих його інститутів зокрема актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини. В повній мірі це стосується самої незахищеної категорії суб'єктів адміністративно-правових відносин - неповнолітніх, які потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства в процесі реалізації своїх прав та свобод, що є чи не найголовнішою умовою їх фізичного та психічного розвитку, забезпечення їх благополуччя. Мабуть ніхто не буде заперечувати, що правопорушення неповнолітніх є важливою проблемою в українському суспільстві, яка має вирішуватись не лише за допомогою кримінологічних чи деліктологічних засобів, а й моральних, педагогічних, соціально-психологічних. Вирішення цієї проблеми пов'язане із формуванням життєвої позиції неповнолітніх - майбутнього нашої держави. Дослідження особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх, з'ясування її місця та ролі в системі адміністративного права набуває особливого значення, оскільки це пов'язано з необхідністю удосконалення українського адміністративного законодавства в цілому, у тому числі його систематизацією. Таким чином, викладені вище обставини, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми в науці адміністративного права обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов'язаних із правовим регулюванням адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні, а також їх розвитком і удосконаленням.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п.1.1, 2.9 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.2.1, 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації до чинного законодавства із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

– з'ясувати значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності;

– визначити поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх;

– проаналізувати процес становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх;

– здійснити класифікацію адміністративних правопорушень неповнолітніх;

– розглянути проблемні питання попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми;

– визначити особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;

– з'ясувати сутність та визначити особливості заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх;

– на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень та застосування до них заходів впливу чи адміністративних стягнень.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні.

Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Конкретно-історичний метод застосовувався під час дослідження історико-правових особливостей становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності, з'ясування особливостей зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою системно-структурного методу було здійснено класифікацію адміністративних правопорушень неповнолітніх, визначено особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх (підрозділи 2.1, 2.3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу охарактеризовано особливості застосування до неповнолітніх заходів впливу та адміністративних стягнень (підрозділ 2.4). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління - В.Б. Авер'янова, О.О. Алєксєєва, О.Б. Андрєєвої, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, К.Л. Бугайчука, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарук, Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, Р.А. Калюжного, Я.М. Квітки, А.Т. Комзюка, В.К. Колпакова, С.П. Котелечука, М.П. Легецького, Д.М. Лук'янця, О.Ф. Скакун, О.І. Остапенка, В.М. Плішкіна, В.П. Пєткова, С.Г. Поволоцької, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють адміністративну відповідальність неповнолітніх. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень проблем правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

– вперше проаналізовано значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності, які є тими критеріями, що, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого - вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики;

– дістало подальшого розвитку визначення спеціальних ознак суб'єктів адміністративної відповідальності до яких віднесено: можуть мати постійний чи тимчасовий характер; відображають специфіку правового статусу осіб, які вчинили правопорушення; їх метою є диференціація відповідальності осіб, забезпечення справедливої правової оцінки їх неправомірних дій; вони можуть бути як конструктивними ознаками простих складів, що означає, що до адміністративної відповідальності за відповідні правопорушення притягуються лише спеціальні суб'єкти, так і кваліфікуючими ознаками кваліфікованих складів;

– дістало подальший розвиток з'ясування особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх, яку визначено як примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки як правило морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права;

– адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми вперше класифіковано за такими критеріями: 1) залежно від об'єкту посягання; 2) за наслідками; 3) за способом здійснення; 4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків; 5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень; 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх;

– в новому аспекті визначено функції, які виконують склади конкретних адміністративних правопорушень, а саме: встановлюють юридичні підстави адміністративної відповідальності; передбачають можливість застосування заходів адміністративного впливу; забезпечують однакове застосування закону, правильну кваліфікацію проступків; гарантують від необґрунтованого притягнення осіб до адміністративної відповідальності; обмежують відповідальність рамками скоєного;

– в новому аспекті розглянуто заходи попередження адміністративних правопорушень, які об'єднано у такі групи: економічні, соціальні та технічні;

– в новому аспекті визначено поняття та з'ясовано особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;

– дістав подальшого розвитку аналіз особливостей заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх;

– сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, Керівних принципів запобігання злочинності серед неповнолітніх Організації Об'єднаних Націй (Ер-Ріядські керівні принципи); Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки правових питань адміністративної відповідальності неповнолітніх;

– у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють адміністративну відповідальність неповнолітніх;

– у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність юрисдикційних органів;

– у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Адміністративне право” та спецкурсу „Адміністративна відповідальність”.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Управління адміністративно-політичної діяльністю в сфері забезпечення прав і свобод громадян та правопорядку” (Одеса, 2005), „Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” (Чернігів, 2007), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС, управління в органах внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти фахових наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок. Список використаних джерел складається із 289 найменувань і займає 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Загальна характеристика адміністративної відповідальності неповнолітніх” присвячено з'ясуванню значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності, визначенню поняття та особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх, аналізу процесу становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх.

В підрозділі 1.1 „Значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності” зазначається, що для притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності має значення як досягнення віку цього виду юридичної відповідальності, так і здатність неповнолітньої особи під час вчинення адміністративного правопорушення усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Акцентується увага на тому, що особливістю розвитку неповнолітніх є те, що їх нервова система увесь час знаходиться у процесі становлення та вдосконалення, тоді як у дорослих вона вже сформована, що, як слід потребує більш послідовного розгляду особливостей їх психологічного та вікового розвитку.

Зроблено висновок, що психологічний та віковий розвиток особи неповнолітнього є тими критеріями, які, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого - вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики.

Наголошується, що у психологічному аспекті особистість неповнолітніх правопорушників відзначається такими ознаками як: спотворене уявлення про сутність і значення таких найважливіших моральних понять і категорій як сміливість, вірність, дружба, героїзм, мужність, скромність; хибність оцінки окремих осіб, явищ, подій; не вміння оцінити людину в сукупності всіх її властивостей і якостей; віддання переваги зовнішнім проявам поведінки людини, без урахування справжніх її мотивів і цілей; нестійкість психіки, зумовлена процесом становлення особистості, фізичного та духовного розвитку організму; емоційна неврівноваженість, підвищена збудливість, різка зміна настроїв; загострене ставлення до навколишнього, до всього нового, незнайомого за відсутності необхідних знань і досвіду; підвищена фізична активність, надмірність невитрачених сил та енергії; прагнення до самовираження та самоствердження „будь-якою ціною”; неприйняття „чужих порад”, педагогічних та інших форм виховного впливу; бажання показати й довести свою „зрілість”, прагнення до лідерства; зайва довірливість, схильність до наслідувальності негативної поведінки; не сформованість життєвих орієнтацій і установок; грубість, що переходить у жорстокість; примітивні погляди на стосунки статей, що зводяться до фізіологічного акту; розбещеність та безсистемність статевих зв'язків; готовність до агресивних посягань на особистість інших осіб для реалізації своїх бажань; моральна нечутливість, при якій стирається кордон між дозволеним і недозволеним; звичка до безцільного проведення часу; постійна напруженість що визначається як тривожність, яка може бути викликана відчуженістю в родині з боку батьків, може носити явний або прихований характер.

В підрозділі 1.2 „Поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх” наголошується, що на сучасному етапі розвитку української державності дослідження інституту адміністративної відповідальності, з'ясування його суті, місця та ролі як в системі адміністративного права, так і серед інших галузей права набуває особливого значення, оскільки це пов'язано з необхідністю удосконалення українського адміністративного законодавства, в тому числі його систематизацією.

До особливих ознак адміністративної відповідальність неповнолітніх віднесено такі: 1) носить, як правило, виховний та нематеріальний характер, так як до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, як правило, застосовуються заходи впливу, які не є адміністративними стягненнями, зокрема це: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання; 2) за вчинення адміністративних правопорушень в окремих випадках неповнолітні віком від 16 до 18 років можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (в разі вчинення дрібного розкрадання, порушення правил дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрільби з вогнепальної зброї в населених пунктах, злісної непокори законній вимозі або розпорядженню працівника міліції і порушення правил поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами). Однак і в цих випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст.24-1, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього доцільніше застосувати саме ці заходи. Винятком із цього правила є вчинення неповнолітньою особою злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185 КпАП); 3) до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт про що зазначено у ст.32 КпАП; 4) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб'єктів, отже, адміністративна відповідальність неповнолітніх носить лише судовий характер; 5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність; 6) коли під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її; 7) інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники); 8) для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, може бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.

В підрозділі 1.3 „Становлення та розвиток вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх”, процес становлення та розвитку інституту відповідальності неповнолітніх в цілому та адміністративної зокрема зведено у три періоди (етапи): 1) дореволюційний (до 1917 р.); 2) постреволюційний, так званий радянський період (після 1917 р.); 3) період незалежності (з 1991 р. по теперішній час).

Зазначається, що становлення та розвиток вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх нерозривно пов'язані, з одного боку, із загальним розвитком інституту юридичної відповідальність, з другого - становленням та розвитком адміністративної відповідальності в цілому на різних етапах розвитку нашого суспільства. Звідси, розгляд історико-правових аспектів адміністративної відповідальності неповнолітніх ми пов'язуємо із характеристикою процесу становлення та розвитку юридичної відповідальності в цілому та адміністративної зокрема.

Акцентується увага на тому, що адміністративна відповідальність, як інститут адміністративного права, притаманний цій галузі права існує лише у країнах Східної Європи. Законодавство країн Заходу під адміністративною відповідальністю передбачає дещо інші відносини ніж, наприклад, законодавство України. У західних країнах відповідальність по адміністративному праву є відповідальністю органів державного управління перед громадянами. За законодавством країн Заходу, аналогічні діяння охоплюються поняттям кримінального правопорушення, в якому виділяються проступки, що не тягнуть за собою певних наслідків, скажімо, судимості.

Дослідження історико-правових аспектів становлення та розвитку юридичної відповідальність неповнолітніх в цілому та адміністративної зокрема дозволило зробити висновок про те, що вітчизняне та зарубіжне законодавство пройшло складний, довгий та не завжди послідовний шлях у своєму розвитку, і, залежно від стану правопорушень неповнолітніх в тій чи іншій країні, перевага в ньому надавалася каральним або виховним заходам. На різних історичних етапах по-різному вирішувалось питання не тільки про вік відповідальності неповнолітніх, але і про заходи, які застосовувались до неповнолітніх правопорушників. Огляд історії становлення та розвитку законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх свідчить про поступове зародження та подальшу спадковість таких основних концептуальних положень як: визнання неповнолітніх спеціальним суб'єктом відповідальності; встановлення системи заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень та носять виховний і нематеріальний характер; заборона застосування до неповнолітніх деяких адміністративних стягнень, які накладаються на повнолітніх; поступовий перехід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх; пошук нових заходів впливу на неповнолітніх правопорушників; особлива увага до розвитку неповнолітнього.

Розділ 2 „Адміністративні правопорушення неповнолітніх та заходи впливу і адміністративних стягнень за їх вчинення” присвячено класифікації адміністративних правопорушень неповнолітніх, розгляду проблемних питань попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми, визначенню особливостей провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, з'ясуванню сутності та визначенню особливостей заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх.

В підрозділі 2.1 „Поняття та класифікація адміністративних правопорушень неповнолітніх”, адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми класифіковано за такими критеріями: 1) залежно від об'єкту посягання: адміністративні правопорушення, що посягають на власність; адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління та ін.; 2) за наслідками: правопорушення з матеріальним складом; адміністративні правопорушення з формальним складом; 3) за способом здійснення: тривале правопорушення; продовжуване правопорушення; 4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків: правопорушення вчинене з умислом; правопорушення вчинене з необережності; 5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень: правопорушення за які застосовуються лише заходи впливу передбачені ст.24-1 КпАП; правопорушення за які можуть застосовуватись або заходи впливу або адміністративні стягнення (ст.ст. 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 КпАП), що є правом судді; правопорушення за яке застосовується лише адміністративне стягнення (ст.185); 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх: а) незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст.44); б) дрібне викрадення чужого майна (ст.51); в) порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту (ст.119); г) порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, водіями та іншими особами (ст.127); д) безквитковий проїзд (ст.135); е) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд та технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів для їх усунення (ст.139); є) пошкодження таксофонів (ст.148); ж) знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів (ст.153); з) дрібне хуліганство (ст.173); и) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст.174); і) розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді (178); ї) порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (ст.182); й) завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст.183); к) злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185).

Зроблено висновок, що класифікація адміністративних правопорушень має як практичне, так і теоретичне значення і є необхідною для: 1) системного подання структури протиправних діянь, які вчинюються неповнолітніми; 2) з'ясування специфіки окремих груп адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми; 3) розуміння особливостей провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх; 4) визначення можливості застосування заходів впливу чи дисциплінарних стягнень за окремі правопорушення.

В підрозділі 2.2 „Попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми” усі можливі заходи попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми об'єднано у такі групи: економічні, соціальні та технічні.

Суб'єктів попередження адміністративних правопорушень які вчинюються неповнолітніми поділено на дві групи: 1) загальні та 2) спеціальні. До загальних віднесено: Верховну Раду України; Президента України; Кабінет Міністрів України; Раду національної безпеки і оборони України; центральні та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування в межах повноважень; громадян України, які не є членами громадських формувань правоохоронної спрямованості та громадські організації не правоохоронного профілю; засоби масової інформації; просвітницькі та навчальні заклади; підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Особливість цих суб'єктів, полягає у тому, що попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми здійснюється ними опосередковано і є похідним (другорядним) від їх основної діяльності. До спеціальних відносяться: Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я; центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ; спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань; громадські вихователі неповнолітніх; комісії з питань запобігання дитячій бездоглядності та соціальної реабілітації неповнолітніх; консультативні пункти центру соціальних служб для молоді, які утворюються в притулках для неповнолітніх; суди; прокуратура; громадські формування з охорони громадського порядку. Особливість спеціальних суб'єктів полягає у тому, що попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми є одним із їх завдань та повноважень. неповнолітній адміністративна відповідальність

Відповідно до специфіки суб'єктів попереджувальної діяльності виокремлено три основні рівні попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми: загально-соціальний, спеціальний та індивідуальний.

В підрозділі 2.3 „Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх” до таких особливостей віднесено: 1) пріоритетним завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, які визначені у ст.245 КпАП є їх виховання у дусі додержання правових норм законодавчих та підзаконних актів; 2) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб'єктів; 3) під час провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх встановлюються: його вік, стан здоров'я неповнолітнього, його сімейний і матеріальний стан, стосунки з батьками, дієвість існуючого контролю за його поведінкою, вид діяльності, місце проживання, дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, схильності, спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій справі, наявність факторів, обставин чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють прогнозувати його поведінку. Зазначені обставини можуть з'ясовуватися шляхом опитування батьків, опікунів, піклувальників, представників адміністрації за місцем роботи чи навчання неповнолітнього тощо; 4) під час провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх необхідно долучити до справи розгорнуту характеристику із школи, з місця роботи, а також з місця проживання неповнолітніх. Необхідним також є одержання з Кримінальної міліції у справах неповнолітніх довідки про перебування неповнолітнього на обліку, коли і за які правопорушення він був поставлений на облік, чи притягувався він до адміністративної відповідальності тощо; 5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність, яка обов'язково має враховуватись при призначенні заходів виховного впливу чи адміністративних стягнень. Крім того, залежно від конкретних обставин справи судді повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені ст.34 КпАП.

До особливостей провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх необхідно також віднести спеціальний порядок винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення суб'єктом якої є неповнолітній, характер її змістовної частини (встановлення додаткових даних), її оскарження та виконання.

В підрозділі 2.4 „Сутність та особливості заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень” наголошується, що закріплення законодавцем пріоритетності у застосуванні до неповнолітніх заходів впливу, з одного боку, свідчить про гуманність вітчизняного законодавства та його відповідність міжнародним стандартам, з другого - визначає значимість виховного впливу на осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення.

До ознак адміністративних стягнень віднесено: 1) державно-примусовий характер, так як навіть їх виховний характер полягає у примусовому впливі з боку держави на правопорушників; 2) специфічне коло суб'єктів їх застосування серед яких переважають позасудові; 3) спеціальний порядок їх застосування.

В підрозділі проведено порівняльну характеристику між адміністративними стягненнями та заходами впливу, які застосовуються до неповнолітніх, обґрунтовується доцільність передбачення таких заходів впливу як: 1) оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) зобов'язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, тривалості та часу початку та закінчення занять, а також установ; 4) громадські роботи.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад адміністративної відповідальності неповнолітніх.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

з теоретичних питань:

1. Обґрунтовано, що психологічний та віковий розвиток особи неповнолітнього є тими критеріями, які, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого - вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики.

2. Адміністративну відповідальність неповнолітніх як спеціальних суб'єктів визначено як примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки як правило морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права.

3. До особливих ознак адміністративної відповідальність неповнолітніх віднесено такі: 1) носить виховний та як правило нематеріальний характер; 2) за вчинення адміністративних правопорушень в окремих випадках неповнолітні віком від 16 до 18 років можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (в разі вчинення дрібного розкрадання, порушення правил дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрільби з вогнепальної зброї в населених пунктах, злісної непокори законній вимозі або розпорядженню працівника міліції і порушення правил поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами). Однак і в цих випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст.24-1, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього доцільніше застосувати саме ці заходи. Винятком із цього правила є вчинення неповнолітньою особою злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185 КпАП); 3) до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт про що зазначено у ст.32 КпАП; 4) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб'єктів, отже, адміністративна відповідальність неповнолітніх носить лише судовий характер; 5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність; 6) коли під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її; 7) інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники); 8) для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, може бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра; 9) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

4. Адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми можна класифікувати за такими критеріями: 1) залежно від об'єкту посягання: адміністративні правопорушення, що посягають на власність; адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління та ін.; 2) за наслідками: правопорушення з матеріальним складом; адміністративні правопорушення з формальним складом; 3) за способом здійснення: тривале правопорушення; продовжуване правопорушення; 4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків: правопорушення вчинене з умислом; правопорушення вчинене з необережності; 5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень: правопорушення за які застосовуються лише заходи впливу передбачені ст.24-1 КпАП; правопорушення за які можуть застосовуватись або заходи впливу або адміністративні стягнення (ст.ст. 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 КпАП), що є правом судді; правопорушення за яке застосовується лише адміністративне стягнення (ст.185); 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх.

5. Попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх визначено як систему різноманітних видів діяльності і заходів спеціально визначених суб'єктів як державних так і громадських, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, і як слід породжують деліктність цієї категорії осіб або сприяють їй.

6. Закріплення законодавцем пріоритетності у застосуванні до неповнолітніх заходів впливу, з одного боку, свідчить про гуманність вітчизняного законодавства та його відповідність міжнародним стандартам, з другого - визначає значимість виховного впливу на осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення.

7. Адміністративне провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх визначено як частину адміністративного процесу, яка являє собою врегульовану адміністративно-процесуальними нормами сукупність послідовних дій уповноважених суб'єктів, що спрямована на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожного правопорушення яке вчинене неповнолітнім, виховання його у дусі додержання законодавчих та підзаконних нормативних актів.

з удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні:

1. У зв'язку з тим, що попередження адміністративних правопорушень охоплює собою запобігання та профілактику пропонуємо назву ст.6 КпАП „Запобігання адміністративним правопорушенням” перейменувати на „Попередження адміністративних правопорушень”.

2. Беручи до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення терміна „неповнолітній”, хоча він широко вживається у ньому, пропонуємо у ст.13 КпАП передбачити, що „неповнолітньою вважається особа, яка під час вчинення правопорушення досягла 16-річного віку, але не досягла 18-річного віку”.

3. Незважаючи на те, що у п.22 ст.92 Конституції України зазначено, що діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, відповідальність за адміністративні правопорушення передбачається і цілою низкою підзаконних актів. Крім того, про встановлення адміністративної відповідальності лише законами України говориться в ст.9 КпАП. Звідси необхідним є закріплення положень підзаконних нормативних актів, які передбачають адміністративну відповідальність відповідними законами (законодавчими актами), або поміщення їх до особливої частини КпАП.

4. Вважаємо доцільним в КпАП передбачити окрему статтю під назвою „Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім” такого змісту: „При розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім, крім обставин, зазначених у статті 280 КпАП цього Кодексу, необхідно також з'ясувати: а) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього; б) характеристику особи неповнолітнього; в) умови життя та виховання неповнолітнього; г) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього”. Вважаємо, що таке положення буде відповідати і міжнародним актам у галузі охорони прав неповнолітніх, зокрема п.16.1 Пекінських правил.

5. На думку дисертанта, словосполучення „за винятком дрібних правопорушень” доцільно виключити із п.16.1 „Пекінських правил”, так як вивчення оточення неповнолітнього (соціального, сімейного, навчання в школі і т. ін.), умов в яких живе неповнолітній та обставини при яких було вчинене правопорушення повинні з'ясовуватись у кожному випадку незалежно від виду вчиненого правопорушення.

6. Вважаємо недоцільним приведення у ст.178 КпАП „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді” переліку деяких із видів громадських місць, доцільніше було б обмежитись таким реченням: „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, крім тих, в яких продаж спиртних напоїв дозволений”.

7. У зв'язку із декларативністю ст. 282 КпАП „Пропозиції про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”, яка була встановлена нами під час вивчення відповідної юрисдикційної практики та за допомогою проведеного анкетування пропонуємо: по-перше, у цій статті слово „пропозиція” замінити на „подання”; по-друге, цю статтю закінчити такими словами: „У разі залишення подання без розгляду, орган (посадова особа), який його виніс зобов'язаний вжити заходи щодо притягнення такої особи до відповідальності, передбаченої ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення”; по-третє, назву щойно вказаної статті (185-6 КпАП) викласти у такій редакції: „Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, а також подання органу (посадової особи) про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”.

8. Беручи до уваги те, що переважна більшість із загальних суб'єктів та деякі із спеціальних суб'єктів попереджувальної діяльності не визначені у Законі України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” вважаємо доцільним у ньому передбачити окремий розділ під назвою „Суб'єкти попередження правопорушень, які вчинюються неповнолітніми”, який містив би дві статті: 1) „Загальні суб'єкти попередження правопорушень неповнолітніх”; 2) „Спеціальні суб'єкти попередження правопорушень неповнолітніх” в яких був би приведений їх вичерпний перелік та повноваження. За основу цих статей пропонуємо взяти вище приведену нами класифікацію суб'єктів попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми.

9. Пункт 2.1 Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх, в якому наведено перелік підстав взяття на облік неповнолітніх доцільно доповнити і такими як: систематичне (більше двох разів у рік) вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення; зловживання неповнолітніми спиртними напоями; зайняття жебракуванням; систематичне вчинення неповнолітніми насильства щодо ровесників чи інших осіб; членство неповнолітніх у расистських угрупованнях; надходження скарги чи заяви від громадян, повідомлень посадових осіб про систематичну зухвалу поведінку неповнолітнього. А таку підставу як „уживання дитиною спиртних напоїв” необхідно перейменувати на „систематичне уживання дитиною спиртних напоїв, або уживання дитиною спиртних напоїв що призвело до вчинення нею правопорушення”.

10. Беручи до уваги те, що під час розгляду справ про правопорушення неповнолітніх з'ясовуються додаткові обставини: вік, стан загального розвитку неповнолітнього, рівень його розумової відсталості та інших зазначених вище обставин доцільним буде збільшення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які вчинені неповнолітніми від 15 до 20 діб з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи незалежно від виду правопорушення.

11. Доцільно було б у ст.35 КпАП, таке словосполучення як „вчинення однорідного правопорушення” замінити на „вчинення правопорушення”.

12. Вважаємо доцільним переглянути перелік заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх. Зокрема, заходи дисциплінарної відповідальності слід замінити на такі заходи впливу як: 1) оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім, що є формою зовнішнього осуду протиправної діяльності неповнолітнього; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягатиме у забороні відвідування певних місць, використання певних форм дозвілля, в тому числі пов'язаних з управлінням механічним транспортним засобом, обмеження перебування поза місцем проживання протягом певного часу доби, виїзду в інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органу, обов'язок з'являтися для реєстрації; 3) зобов'язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, тривалості та часу початку та закінчення занять, а також установ; 4) громадські роботи, що полягають у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Чернецький О.Л. Значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 36. - С. 251-258.

2. Чернецький О.Л. Поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх: теоретико-правові питання // Форум права. - 2008. - № 1. - С. 79-85 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08momppo.pdf.

3. Чернецький О.Л. Становлення та розвиток вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх // Наше право. - 2006. - № 4 . - С. 51-56.

4. Чернецький О.Л. Класифікація адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми // Право і безпека. - 2006. - № 4. - С.82-86.

5. Чернецький О.Л. Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх // Наше право. - 2007. - № 3. - С. 69-74.

6. Чернецький О.Л. Психологічні та вікові особливості розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта юридичної відповідальності // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин. Матеріали науково-практичної конференції. м. Чернігів, 31 травня - 2 червня 2007 р. - Чернігів. - 2007. - С. 261-264.

АНОТАЦІЇ

Чернецький О.Л. Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2008.

В роботі з'ясовується значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності. Визначаються поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх. Аналізується процес становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх. Здійснюється класифікація адміністративних правопорушень неповнолітніх. Розглядаються проблемні питання попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми. Визначаються особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх. З'ясовується сутність та визначаються особливості заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх. Формулюються пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні.

Ключові слова: неповнолітній; адміністративна відповідальність; адміністративне правопорушення; попередження адміністративних правопорушень; провадження в справах про адміністративні правопорушення; адміністративні стягнення.