Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.0 (010).00.11

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВА АКТИВНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Кульбач Сергій Олександрович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Ведєрніков Юрій Анатолійович, Київський університет сучасних знань, ректор

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Мурашин Олександр Геннадійович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, професор кафедри теорії та історії держави та права

кандидат юридичних наук, доцент Самофалов Леонід Прохорович, Національний університет Державної податкової служби України, завідувач кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться "30" жовтня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03680, м. Київ, пл. Солом'янська,1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1)

Автореферат розісланий "19" вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Шлях, обраний українським суспільством на розбудову правової держави, передбачає ефективну роботу державного апарату, одним з основних чинників якої виступає правова активність його працівників. Одним із ключових принципів на яких будується правова держава є верховенство закону і права. Втілення цього принципу в суспільних відносинах в значній мірі залежить від правової активності працівників правоохоронних органів і зокрема працівників міліції.

Очікування громадянським суспільством від правоохоронних органів ефективного захисту прав і свобод людини, якісної профілактики, своєчасного припинення правопорушень і притягнення винних до юридичної відповідальності сьогодні в значній мірі не справдовуються в тому числі і через низьку правову активність працівників цих органів. Професійна підготовка працівників міліції в недостатній мірі цілеспрямована на формування у майбутніх правоохоронців активної правової позиції що, в свою чергу, негативно впливає на якість виконання ними складних завдань по охороні і захисту прав, свобод та законних інтересів громадян.

Значимість дослідження проблеми правової активності взагалі та правової активності працівників міліції зокрема важко переоцінити. Правова активність працівників правоохоронних органів є комплексним соціально-правовим явищем, яке в тій чи іншій мірі безпосередньо, або опосередковано впливає на формування правової культури і, відповідно, правомірної поведінки громадян України.

В своїй діяльності працівники міліції постійно зустрічаються з великою кількістю проблем, які можна умовно поділити на чотири групи: а) політико-правові; б) соціально-економічні; в) криміногенні; г) культурно-ідеологічні. Найбільш складними є проблеми культурно-ідеологічного характеру і дослідження такого явища як правова активність є важливим кроком до їх вирішення.

Проблеми правової активності працівників державних органів, зважаючи на важливість для суспільства цього явища, завжди знаходяться в центрі уваги вчених:

- теоретичні питання ознак, сутності, змісту та функцій правової активності досліджувались в працях Е. Аграновського, С. Алєксєєва, Ю. Ведєрнікова, М. Вітрука, В. Гоймана, В. Горюнова, Ю. Гревцова, С. Гусарєва, М. Дьоміна, І. Дюрягіна, В. Казимирчука, Р. Калюжного, Д. Керімова, С. Кожевникова, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Кудрявцева, В. Лазарєва, Е. Лукашева, М. Матузова, О.Мурашина, Ю. Оборотова, В. Оксамитного, М. Орзиха, А. Ратинова, В. Сальникова, Л. Самофалова, В. Сапуна, М. Строговича, О. Тихомирова, В. Чхіквадзе, В. Шафірова, В. Щегорцева, Н. Щербакова, Л. Явича та багатьох інших;

- враховуючи своєрідну полярність між юридичною та соціологічною науками, в розробці проблем правової активності велике значення відіграли наукові праці видатних вчених представників соціологічно-психологічного блоку наук: І. Андрєєва, В. Ільїна, Л. Кравченко, С. Рубінштейна тощо.

Проте, незважаючи на розрізнені дослідження з проблематики правової активності громадян, посадових осіб органів державної влади в правознавстві, існує необхідність системно проаналізувати, визначити основні точки зору відносно цього явища. До того ж наукові розробки, які проведені за радянських часів, значною мірою ідеологізовані.

Отже, з урахуванням вищезазначеного набуває актуальності проведення комплексного дослідження правової активності саме працівників міліції, прийнявши рівень їхньої правової активності за критерій ефективності всієї діяльності органів внутрішніх справ.

Положення та висновки дисертаційного дослідження ґрунтуються на Конституції України, законах України та інших нормативних актах, які закріплюють завдання органів внутрішніх справ, різні аспекти соціально-правового статусу працівників міліції. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Дослідження виконано згідно з державними планами та з планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України і Київського національного університету внутрішніх справ. Крім того, обрана тема відповідає основним напрямках наукових досліджень, затверджених Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р. “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”.

Дослідження відповідає основним напрямам, визначеним Наказом МВС України № 1082 від 20 вересня 2004 року “Про додаткові заходи щодо боротьби з корупцією в органах внутрішніх справ” та відповідає змісту “Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр.”, (Рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 р. № 1 КМ/ ДСК) та Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки. У дослідженні аналізується напрямки щодо удосконалення системи підготовки працівників міліції, збільшення ефективності діяльності органів внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розв'язання конкретного наукового завдання щодо подальшого розвитку загальнотеоретичних аспектів правової активності працівників міліції, вирішення яких повинно сприяти більш ефективній діяльності органів внутрішніх справ. Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення наступних завдань:

- проаналізувати етапи розвитку досліджень правової активності, визначити основні підходи до її інтерпретації;

- визначити зміст та соціальну природу правової активності та з'ясувати і охарактеризувати її структурні елементи;

- охарактеризувати особливості правової активності працівників міліції та розкрити форми її прояву;

- розглянути співвідношення правової активності працівників міліції та професійної деформації працівників міліції та визначити їх взаємозв'язок;

- дослідити вплив правової активності працівників міліції на результативність виконання їхніх службових обов'язків;

- розробити методику підвищення правової активності працівників міліції тощо.

Об'єкт дослідження - діяльність органів внутрішніх справ щодо утвердження прав та свобод людини і громадянина та ефективної протидії правопорушенням.

Предмет дослідження становлять теоретичні і організаційно-правові засади правової активності працівників міліції щодо охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.

Методи дослідження. Методологічну базу дослідження складає система взаємодоповнюючих філософського, загальнонаукових, приватнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання соціально-правових явищ.

При написанні дисертації автор застосовував загальнонаукові методи пізнання, а саме:

- системно-структурний аналіз, використовувався для аналізу цілісної системи структурних елементів правової активності, властивих їм взаємозалежностей (внутрішніх зв'язків), а також внутрішньої побудови правової активності (підрозділ 1.3).

- соціологічний, який дав змогу розкрити суспільні умови функціонування правової активності (підрозділи 1.1; 1.2; 2.1; 2.2 та ін.);

- функціональний, який полягає у виявленні взаємозв'язків між елементами структури правової активності. Основна увага приділяється функціональній характеристиці елементів правової активності, розмежуванню та взаємозв'язку їх функцій (підрозділи 1.3; 2.3 та ін.).

Крім загальних методів, автором було використано спеціально-наукові методи пізнання, а саме:

- історико-правовий, для дослідження правової активності на різних етапах становлення української державності (підрозділи 1.1; 2.1; 3.1 та ін.);

- формально-юридичний, за допомогою якого була здійснена зовнішня юридична обробка правового матеріалу (підрозділи 1.2; 2.1; 3.1 та ін.);

- порівняльного правознавства, для з'ясування спільних рис та відмінностей між однорідними правовими інститутами України та інших країн (підрозділи 1.2; 2.2; 2.3; 3.1; 3.2 та ін.).

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності працівників міліції; опитування та анкетування працівників міліції (308 осіб) щодо стану органів внутрішніх справ, ефективності їх діяльності, проблем, які заважають органам внутрішніх справ ефективно виконувати свої обов'язки щодо захисту прав та свобод людини та громадянина, якості професійної підготовки працівників міліції тощо (Розділи 1, 2, 3); законодавчі та нормативно-правові акти, загальнотеоретична та спеціальна література, відповідні наукові розробки; офіційні звіти та довідки, а також інші аналітичні матеріали з проблем дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена поставленими завданнями та засобами їх розв'язання і полягає в тому, що дана робота є першим в Україні комплексним, системним дослідженням правової активності працівників міліції. У дисертації висунуто й обґрунтовано низку положень, з точки зору автора нових у концептуальному плані та важливих для юридичної науки.

Зокрема, у дисертації

вперше:

- запропоновано авторську структуру правової активності, елементами якої виступають професійно-правові якості конкретного суб'єкта (правові навички, правові вміння, професійно-правові якості тощо);

- з використанням динамічного підходу досліджено функції правової активності;

- визначено професійну правову активність працівників міліції як критерій визначення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ;

- встановлена взаємозалежність рівня професіоналізму певної посадової особи від рівня її професійної правової активності;

удосконалено:

- сучасні положення юридичної науки з проблем правової активності з метою відокремлення теоретичних та методологічних засад її дослідження;

- визначення правової активності працівників міліції, як сформовану в процесі взаємодії з правовим середовищем її сутнісну властивість, яка виражає сукупність можливостей до здійснення правової діяльності і є одночасно мірою інтенсивності та соціальної значимості даної діяльності, показником правової культури особистості - працівника міліції;;

- теоретичний аспект висвітлення і оцінки співвідношення правової активності працівників міліції з результатами оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ;

- систему показників ефективності діяльності органів внутрішніх справ;

набуло подальшого розвитку:

- історіографія досліджень правової активності, яка пройшла різні історичні етапи та формувалась з урахуванням політико-економічних, культурно-ідеологічних тощо особливостей різних країн та існуючих теоретичних підходів до цієї правової категорії;

- дослідження особливостей загальної правової активності (розкриті її види та форми, обґрунтовані критерії класифікації, значення та місце серед інших елементів особистісного правового рівня тощо);

- теоретичне обґрунтування розуміння конструкції правової активності як індикатора (критерію) за допомогою якого можна визначити рівень правової культури особи; - аргументація необхідності розширення діапазону існуючих показників за якими оцінюється ефективність всієї оперативно-службової діяльності працівників міліції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано висновки і пропозиції, що сприятимуть подальшому науковому осмисленню правової активності, удосконаленню існуючої системи оцінки результатів правоохоронної діяльності, і, як результат - стане більш ефективним захист прав, свобод людини та громадянина.

Наукові здобутки репрезентовані в даній роботі:

а) в правотворчості - висновки та пропозиції, які містяться в роботі, використані при вдосконаленні положень законів України “Про міліцію”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про державну службу” та в розробці цілісної системи законодавства про визначення ефективності діяльності різних правоохоронних органів держави (Акт про використання положень дисертації в правотворчому процесі Верховної Ради України № 06-19/15-348 від 14.03.06 р.);

б) у сфері правозастосування - у службовій підготовці працівників міліції, в їхній практичній діяльності (Акт про використання положень дисертації в практичній діяльності підрозділів управління Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області від 22.02.06 р.);

в) у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження були використані під час підготовки підручників, навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій з курсу “Теорія держави і права”, “Юридична деонтологія” (Акт про впровадження наукових розробок дисертації в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 09.10.06 р.);

г) у науково-дослідній сфері - положення дисертаційного дослідження є внеском до подальшого опрацювання проблематики правової активності як на загальнотеоретичному так і на галузевому рівнях;

Особистий внесок автора. Автором особисто виконані всі емпіричні дослідження, здійснений літературний огляд і проведені роботи з написання тексту дисертації і формулювання висновків. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. Особисті теоретичні розробки дисертанта в наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять:

Кульбач С. О. Конституційна відповідальність: міф чи реальність? / С. О. Кульбач, А. О. Кучук // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 18-20. - 50%.

Кульбач С. О. Правова активність особи / С. О. Кульбач, Ю. А. Ведєрніков. - Навч. посібник. - Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т. внутр. справ, 2006. - 36 с. - 50%.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу - 2005” (м. Дніпропетровськ - Бєлгород (Росія), 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації економіки та корупції в умовах формування ринкової економіки” (м. Львів, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2005); Міжвузівській науково-практичній конференції “Боротьба зі злочинністю в Україні: теоретичні та практичні проблеми” (м. Харків, 2005); Семінарі “Методологічні проблеми теорії і практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах” (м. Луганськ, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і інновація 2005” (м. Дніпропетровськ-Білгород(Росія), 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення” (м. Харків, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми теорії та практики захисту прав людини в умовах формування громадянського суспільства” (м. Одеса, 2005); Міжнародній науковій конференції “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (осінні юридичні читання)” (м. Львів, 2005); Науково-практичному семінарі “Застосування інформаційних технологій в практичній діяльності оперативних апаратів та в підготовці оперативних працівників” (м. Львів, 2005); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2006); ІІІ науково-практичній конференції “Шляхи України до економічної безпеки” (м. Харків, 2006); Міжнародної науково-практичної конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2006); Науково-практичній конференції “Сучасні проблеми протидії корупції в Україні” (м. Дніпропетровськ 2007); Міжнародній науково-практичній конференції “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у навчальному посібнику, тринадцяти наукових публікаціях, з яких вісім статей - у фахових виданнях, переліки яких затверджені ВАК України.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладення матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поєднують дев'ять підрозділів, висновків, п'яти додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису - 189 сторінок, з яких основний текст - 151. Список використаної літератури та нормативних актів займає 20 сторінок і становить 218 найменувань, додатки займають 17 сторінок.

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження; вказується на її зв'язок з науковими програмами, планами, темами; визначаються об'єкт і предмет, мета і завдання дисертаційної роботи, використані методи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

• Розділ 1 “Загальна характеристика правової активності як соціального явища та поняття в юридичній науці” складається з трьох підрозділів, присвячених розгляду правової активності, її видам, формам, структурі та функціям.

Підрозділ 1.1. “Правова активність як соціальне явище” присвячений розгляду правової активності як елемента правової соціалізації особистості. Вказується на те, що кожна особа є соціальною істотою, яка набуває свого соціального значення саме в процесі соціалізації. Найбільш важливою складовою процесу соціалізації є правова соціалізація особистості. Але жодний з цих процесів неможливий без соціальної активності соціалізуючої особистості. Одним з різновидів соціальної активності є правова активність.

Правова активність особи допомагає їй найскорішим чином пройти процес правової соціалізації, тобто засвоїти, проаналізувати та прийняти до виконання суспільні цінності, правові норми та звички.

Досліджена точка зору вітчизняного правознавця Ю. Оборотова, щодо формування правової активності особистості через її правові властивості.

Розглянуто внутрішній та зовнішній аспекти правової активності. Фактори які впливають на формування правової активності. Доведено, що правова активність є явищем більш юридичним ніж соціологічним чи психологічним.

У підрозділі 1.2. “Правова активність як поняття в юридичній науці” головна увага приділяється дослідженню основних точок зору щодо правової активності в юридичній науці. Досліджувалися точки зору таких правознавців як С. Алєксєєв, І. Дюрягін, М. Орзих, В. Сальников, В. Сапун, В. Шафіров та інших. Автором досліджено, що поняття правова активність почало розроблятись у вітчизняній юридичній науці в середині 70-х років минулого століття та класифіковано всі існуючі точки зору щодо доцільності чи недоцільності існування поняття правової активності в науці теорії держави та права.

Визначено, що правова активність структурно входить до правового рівня особистості та може бути декількох видів (звичайна, професійна, правотворча тощо). Встановлено, що правова активність може бути як звичайною, що характерна для пересічних громадян, так і професійною.

Досліджено, що правова активність має постійній зв'язок з такими спорідненими явищами як то правова свідомість та правова культура. Правова активність є зовнішнім виразом, індикатором правової культури.

Доведено, що правова активність є обов'язковим елементом правового рівня особистості, показником професійного рівня (для професійної правової активності).

• Підрозділ 1.3. “Види, структура, механізм формування та функції правової активності” присвячений розгляду правової активності за допомогою системно-структурного та функціонального методів.
• Продовжуючи розкривати положення попереднього підрозділу щодо різних видів правової активності, було досліджено відмінності між звичайною та професійною, також було визначено яке ж місце займає професійна правова активність серед професіоналізуючих властивостей особистості.
• Була детально розглянута структура правової активності, проаналізований кожний елемент. Вивчена точка зору вченого-правознавця В. Кудрявцева щодо інформаційних та пізнавальних властивостей як структурних елементів правової активності особистості. Досліджено механізм формування правової активності. Сформульовано його визначення, з'ясовано зміст. Розкрито особливе значення етапу професіоналізації в механізмі формування правової активності. Наведені приклади трансформації особистісних якостей в якості професійно-правового характеру за допомогою механізму формування професійної правової активності.
• Досліджено функції правової активності. Проведено класифікацію функцій правової активності на функції першого, другого та третього рівнів, окремо визначені внутрішні (захисна функція, функція збагачення професійної правової структури, експресивна функція) та зовнішні (інформативна функція, ціннісно-орієнтуюча функція, поведінкова функція) функції правової активності.
• Розділ 2 “Особливості правової активності працівників міліції”, який складається з трьох підрозділів, присвячений дослідженню значення правової активності працівників міліції в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ, з'ясуванню факторів формування правової активності, визначенню форм та методів правової активності працівників міліції.
• У підрозділі 2.1. “Значення правової активності в оперативно-службовій діяльності працівників міліції” розглядається виключно професійна правова активність працівників міліції, та її вплив на ефективність оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ.
• Визначено, що під оперативно-службовою діяльністю органів внутрішніх справ слід розуміти всю діяльність органів внутрішніх справ, за деякими виключеннями (робота, пов'язана з капітальним будівництвом, фінансово-бухгалтерська діяльність тощо). Але зазначена діяльність не є однорідною і різниця як за змістом так і за формою. В науковій літературі робилися спроби виокремити основні напрями оперативно-службової діяльності і провести їх класифікацію. (В. Бурмистров, В. Караханов, Л. Берекашвілі). Разом з тим загальноприйнятої класифікації не існує із-за нечіткого виділення її критеріїв. В одних випадках в основу класифікації беруться завдання та функції органів внутрішніх справ, в других - підрозділи та служби органів внутрішніх справ, в третіх - посадові обов'язки працівників або організаційно-правові форми реалізації службової діяльності. Нечіткість в класифікації являється однією з причин застосування різного роду умовних термінів в практиці органів внутрішніх справ.
• Встановлено, що рівень правової активності безпосередньо впливає на ефективність професійної діяльності працівника міліції.
• Для визначення рівня професійної правової активності працівників міліції особливе значення має чітка, об'єктивна система показників ефективності діяльності органів внутрішніх справ. Доведено, що існуюча система показників ефективності діяльності побудована за екстенсивним методом, без урахування особливостей країни та сучасного перехідного періоду. Запропоновано використовувати систему показників ефективності діяльності органів внутрішніх справ побудовану за інтенсивним методом.
• Підрозділ 2.2. “Фактори формування правової активності працівників міліції” присвячений висвітленню процесу формування правової активності працівників міліції за допомогою внутрішніх та зовнішніх чинників.
• Під факторами розвитку професійної правової активності працівників міліції розуміються ті соціальні умови, які представляють собою сукупну причину збагачення професійно-юридичної структури особистості працівника міліції, формування у нього розвинутих правових якостей, які спроможні забезпечити найбільш оптимальний режим функціонування в правовому середовищі.
• Процес розвитку професійної юридичної структури опосередкований різними факторами, до того ж, неоднорідний їх вплив на вдосконалення особистісних якостей у працівника міліції.
• Вплив даних факторів проходить на державному та на відомчому рівнях, а деяких (криміногенних) - навіть на регіональному. В більшості випадків рівень впливу об'єктивно існуючих факторів на формування правової активності прямо залежить від рівня розвитку особистісних якостей (культури, в т.ч. правової культури, порядності, свідомості, неупередженості тощо) того чи іншого працівника міліції, але це вже особливості суб'єктивних факторів.
• Комплексний підхід до аналізу об'єктивно існуючих факторів, які обумовлюють розвиток професійної правової активності, дозволяє виділити дві групи таких факторів - загальні та спеціальні. Таким чином, до загальної групи відносяться економічні, політичні, правові, ідеологічні, культурологічні, а до спеціальної - соціально-психологічні, професійно-правові та криміногенні фактори.
• Особливості кожної з виділених груп містяться в характері їх впливу на розвиток правової структури особистості. Так, якщо перша група умов характеризує істотний опосередкований вплив на розвиток правової активності особистості, то друга - істотний прямий (неопосередкований) вплив. Загальні фактори діють на загальному рівні та виступають по відношенню до особистості як певний стимул, а спеціальні фактори, навпаки, на особистість працівника міліції діють неоднозначно.
• Підрозділ 2.3. “Форми та методи правової активності працівників міліції”. Процес реалізації завдань і функцій діяльності знаходить свій юридичний вияв у відповідних формах. Форми діяльності визначаються характером відносин у певній сфері життєдіяльності людини. Правова активність викликає різні наслідки: одні дії призводять до позитивних юридичних наслідків, інші - до негативних, тобто існує позитивна та негативна правова активність, в т.ч. - позитивна та негативна правова активність працівників міліції.
• Форми діяльності прямо чи опосередковано обумовлені тими юридичними приписами, за допомогою яких держава регулює діяльність юридичних та фізичних осіб, які, у свою чергу, вибирають ті форми діяльності, що є найбільш виправданими та ефективними. Це означає, що в процесі діяльності відповідні органи (посадові особи) на основі чинного законодавства самостійно встановлюють обов'язкові правила поведінки з питань, віднесених до їх компетенції.
• Здійснення влади у правовій формі є проявом того, що повноваження, якими наділені правоохоронні органи, мають владний характер з точно визначеним способом їх втілення в життя шляхом видання юридичних актів. Але значна частина діяльності не втілюється в правову форму, не пов'язана з виданням правових актів та здійсненням юридично значущих дій, тобто не породжує, не змінює та не припиняє правовідносин. Ця частина діяльності є не правовою, а організаційною формою, яка безпосередньо не викликає юридичних наслідків (проведення нарад, інструктування, контроль, добір кадрів тощо). Неправові форми, як правило, є підставою для наступного здійснення дій юридичного характеру.
• Неправові форми діяльності також можуть виникати після правових форм, вони пов'язані з правом, але в загальному вигляді є опосередкованими. Їх здійснення базується на правовій основі шляхом встановлення загальної процедури, в них також визначаються повноваження суб'єктів на їх здійснення.
• Отже, під формою професійної правової активності працівника міліції необхідно розуміти однорідні за своїм характером та правовою природою групи правоохоронних дій, що мають зовнішній вираз, і за допомогою яких забезпечуються ефективна охорона прав фізичних та юридичних осіб, громадський порядок, громадська безпека, здійснюється протидія злочинам та правопорушенням, підвищується авторитет як конкретного працівника міліції так і органів внутрішніх справ в цілому.
• Під методом професійної правової активності працівника міліції розуміються способи та прийоми свідомого, активного, правового, безпосереднього та цілеспрямованого впливу органів (посадових осіб) внутрішніх справ на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах на юридичних та фізичних осіб з метою не порушення останніми діючого законодавства.
• Правильне розуміння методів професійної правової активності працівників міліції можливе лише у взаємозв'язку з функціями цієї діяльності. Будь-яка функція, що потребує реалізації, становить собою конкретну мету та дії, спрямовані на її досягнення. Тому вона є частиною діяльності. Це дозволяє відокремити методи діяльності від понять, що вживаються в подібному до них розумінні. Наприклад, планування, контроль, облік та інші подібні до них дії є функціями діяльності. Але взяті окремі прийоми будь-якої з функцій діяльності будуть уже становити методи професійної правової активності працівників міліції.
• В юридичній науці загальновизнано, що метод і форма будь-якої діяльності, в т.ч. правоохоронної, є взаємопов'язаними сторонами даної діяльності. Саме у відповідній формі метод правової активності реально виконує роль способу (засобу) управляючого впливу. Форма правової активності дає життя методам, а через них - функціям правової активності.
• У розділі 3 “Шляхи підвищення правової активності працівників міліції”, що складається з трьох підрозділів, визначено взаємозв'язок між правовою активністю працівників міліції та професійною деформацією, запропоновані умови та методи протидії професійній деформації працівників міліції за допомогою правової активності, обґрунтовані заходи підвищення правової активності працівників міліції.
• У підрозділі 3.1. “Правова активність та професійна деформація працівників міліції” розглядається взаємозв'язок між правовою активністю та професійною деформацією.
• Виконання практичних завдань працівниками міліції, діяльність щодо формування високого авторитету (іміджу) сучасних органів внутрішніх справ неможлива без високого рівня професійної правової активності кожного суб'єкта цього процесу.
• Особливе значення правової активності для працівника міліції пояснюється виключно тим, що даний працівник є не тільки державним службовцем, а навіть більш того - посадовою особою державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Професійний авторитет, професійна деформація працівників мiлiцiї - проблема комплексна, домінуюче мicце в якій відведено кримiнологiчнiй специфiцi. У цілому кримiнологiчнi аспекти авторитету працiвникiв міліції поширюються на дiяльнiсть органів внутрiшнiх справ, а тому й на ефективність охорони громадського порядку, на результативність ранньої профілактики та своєчасність припинення правопорушень, злочинів. Стратегічний напрям у пiдтримцi та забезпеченні стабiльностi професійного авторитету працiвникiв мiлiцiї полягає в рiшучiй боротьбі з можливою та реальною службовою деформацією окремих правоохоронців. Практика підтверджує, що така деформація далеко не вичерпується втратою лише iндивiдуального професiоналiзму, але й активно посилює та поступово закріплює загальну недовіру населення до самого мiлiцейського корпусу та всієї правоохоронної дiяльностi в країні.
• Для мінімізації впливу професійної деформації на працівників міліції необхідно системно підвищувати рівень їхньої правової активності.
• Підрозділ 3.2. “Умови та методи попередження професійної деформації працівників міліції” присвячений дослідженню можливості попередження професійної деформації працівників міліції.
• При попередженні даного негативного явища, першочергова увага повинна приділятися саме превентивним заходам - виявленню причин та обставин, які сприяли виникненню чи поширенню даного явища або ж, створенню умов, за яких би дане явище буде приречене на поразку завдяки втраті соціальної бази, значення тощо.
• Для об'єктивності результатів дослідження треба зауважити, що особливості проходження служби в поліції іноземних держав і міліції в Україні суттєво відрізняються. Але можна зазначити і деяку подібність. Вона полягає, зокрема, у труднощах, з якими зіштовхуються представники поліції та міліції різних держав та які пов'язані зі специфікою професіональної діяльності. Так дослідження, яке було проведено Національним інститутом США щодо особистого життя поліцейських, можна вважати дуже цікавим із точки зору виявлення ознак професійної деформації. Було опитано 2300 службовців із 29 департаментів країни. Дослідження показало, що у 37 % опитаних - розлад у сім'ї, у 36 % - незадовільний стан здоров'я, 23 % - регулярно вживають алкоголь, у 20 % - конфлікти з власними дітьми, 10 % - вживають наркотики. Рівень самогубств серед поліцейських у 2-3 рази вищий, ніж у середньому по країні, розлучень у два рази більше, ніж серед представників інших професій.
• Серед заходів, направлених на психологічну профілактику професійної деформації працівників міліції, одним з найоптимальніших заходів є соціально-психологічні.
• Підвищені інтерес і мотивація працівників міліції сприяють не тільки формуванню, але й появі прагнення до самоаналізу, саморозвитку, самоконтролю та корекції деяких особистісних якостей і, як наслідок, ефективна протидія професійній деформації.
• У підрозділі 3.3. “Заходи підвищення правової активності працівників міліції” розглядаються політичні та правові заходи підвищення правової активності працівників міліції. Детально аналізуються положення Закону України “Про міліцію” та інші законодавчі акти. Аргументовано пропонуються внести зміни до даних законодавчих актів, з питань визначення статусу Міністерства внутрішніх справ України, повноважень місцевої міліції, функцій органів внутрішніх справ, встановлення єдиної системи показників, за якими б визначалась ефективність роботи працівників міліції.
• Також в даному підрозділі розглядається іноземний досвід формування правоохоронних органів, здійснюється порівняльно-правовий аналіз з даного питання тощо.
• ВИСНОВКИ
• У роботі досліджено сутність правової активності працівників міліції, особливості її формування та прояву на сучасному етапі державотворення, значення для функціонування органів внутрішніх справ. Результати дослідження дозволили зробити наступні висновки:
• На сучасному етапі суттєво зросла роль правової активності як пересічних громадян, так і працівників міліції щодо упорядкування суспільних процесів, утвердження правової держави тощо. Аналіз існуючих в загальній теорії права визначень поняття “правова активністьі” дозволяє зробити висновок, що вчені практично однозначно підходять до розуміння цієї загальнотеоретичної категорії, яка являє собою сформовану в процесі взаємодії з правовим середовищем властивість особи і є одночасно мірою інтенсивності та соціальної значимості даної діяльності, показником правової культури особистості.
• Правова активність, разом з правосвідомістю та правовим спілкуванням, входить до складу особистісних якостей, об'єднаних єдиним поняттям “правовий рівень”.
• Обґрунтовано, що для працівників органів державної влади, в т.ч. для працівників міліції, здійснюючих правову діяльність, особистісні правові якості - правова свідомість, правова активність, правова поведінка - професійно-правові якості. У своєму єднанні вони складають професійно-правову структуру (рівень) особистості.
• Визначено, що правова активність має певні ознаки: добровільність, творчість, ініціативність тощо. Але, дані ознаки характеризують лише певний, поверхневий рівень самої активності. Разом з тим, правова активність може проявитися і без вказаних ознак. Наприклад, при прийнятті та безумовному виконанні правових норм, не в силу їх прийняття, в якості особисто значимих, а під загрозою державного примусу. В цьому випадку державний примус виступає як один із засобів, що забезпечує прояв суб'єктами права позитивної правової активності. Такі ознаки, як добровільність, ініціативність, не являються специфічними компонентами правової активності. Їх можна віднести до будь-якого з видів соціальної активності. Правові зміни, які сформовані в особі, сприяють наявності таких ознак в правовій діяльності.
• Розкрито особливості існування правової активності негативної направленості з різними ступенями прояву. Правова активність знаходить своє відображення в правовій поведінці негативного характеру (наприклад, правопорушення), а також в негативній правовій діяльності посадової особи (зловживанні, перевищенні владних повноважень тощо).
• Встановлено, що правова активність має певні рівні й прояв одного з них - найвищого і може називатися правовою активністю в найбільш повному, прийнятому для юридичної науки, значенні.
• Доведено, що процес формування правової активності особистості взаємопов'язаний з об'єктивною виховною дією права, системою правового виховання, правовим становищем, а також, в деякій мірі, з індивідуальними задатками особи.
• Правова активність формується під впливом різноманітних факторів правового середовища. У даному середовищі перевагу мають позитивні або негативні правові цінності. Такий стан пояснює формування позитивної правової свідомості.
• Визначено професійну правову активність працівників правоохоронних органів, як сформовану в процесі взаємодії з правовим середовищем її сутнісну властивість, яка виражає сукупність можливостей до здійснення правової діяльності і є одночасно мірою інтенсивності та соціальної значимості даної діяльності, показником правової культури особистості - працівника правоохоронного органу.
• Обґрунтовано, що під професійною правовою активністю працівників міліції слід розуміти - сформовану в процесі взаємодії з правовим середовищем її сутнісну властивість, яка виражає сукупність можливостей до здійснення правової діяльності і є одночасно мірою інтенсивності і соціальної значимості даної діяльності, показником правової культури особистості - працівника міліції.
• Запропоновано для введення в понятійний апарат юридичної науки наступні терміни: а) “професійно-правова особистісна освіта”, що буде слугувати для позначення спеціального інтелектуального рівня особи, який би слугував специфічним рівнем визначення професійної правової активності. Під даним терміном необхідно вважати єднання теоретичних, правових та соціально-прикладних знань і сформованих навичок щодо практичного, професійного виконання обов'язків чи реалізації прав, свобод та законних інтересів, передбачених діючим законодавством; б) “форма правової активності працівника міліції”, під якою необхідно розуміти однорідні за своїм характером та правовою природою групи правоохоронних дій, що мають зовнішній вираз, і за допомогою яких забезпечуються ефективна охорона прав фізичних та юридичних осіб, громадський порядок, громадська безпека і здійснюється протидія злочинам та правопорушенням, підвищується авторитет, як конкретного працівника міліції, так і органів внутрішніх справ в цілому.
• Досліджено, що механізм формування правової активності являє собою динамічну систему взаємодіючих елементів у процесі становлення та розвитку професійно-правових властивостей особи. Основним компонентом даного механізму виступають інститути професіоналізації.
• Розкрито загальну схему механізму формування професійної правової активності особистості. Так, за допомогою соціалізуючих інститутів здійснюється правовиховний вплив на особистість, яка формується. Внаслідок цього процесу соціально-правові утворення професіоналізуються, перевтілюючись в якості професійного порядку. Правова професіоналізація є процесом програмування необхідного і достатнього набору професійно-правових характеристик у соціалізуючої особистості, які дозволяють їй пристосуватися до професійно-правового середовища та стати носієм професійної правової активності. Доведено, що ціннісно-орієнтуючі властивості складають ядро правової активності. Інші властивості, перед тим як проявитися, проходять через “фільтр” ціннісно-орієнтуючих властивостей, отримуючи при цьому особистісне забарвлення. У ціннісно-орієнтуючих властивостях переломлюється майбутній акт поведінки особистості, зміст якого наповнюється суб'єктивними правовими цінностями, які отримують “вихід” зовні, в правову сферу за допомогою цього акту.
• Дослідженням встановлено, що правова активність працівників міліції, в більшості випадків, знаходить свій прояв саме в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ.
• У свою чергу, сутність оперативно-службової діяльності працівників міліції полягає в тому, що вона є виконавчою діяльністю по реалізації основних функцій органів внутрішніх справ. ЇЇ зміст визначений найважливішими завданнями боротьби з протиправними діяннями, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, профілактики злочинів і адміністративних правопорушень.
• Визначено, що в сучасних умовах ефективність оперативно-службової діяльності працівників міліції визначається цілою системою показників щодо попередження, розкриття, розслідування злочинів. Дані показники, в своїй більшості, вже не відповідають вимогам сьогодення. Щодо оцінки ефективності оперативно-службової діяльності працівників міліції, умовно виділено два підходи: інтенсивний та екстенсивний.
• При використанні інтенсивного підходу, вихідною одиницею, яку приймають в якості показника, вважають інформацію щодо якісного аспекту органів внутрішніх справ, більшої ефективності діяльності тощо.
• Доведено, що розвиток професійної правової активності знаходиться в прямому зв'язку з проблемою попередження професійної деформації та проблемою підвищення ефективності та якості діяльності посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування (в т.ч. працівників міліції). Саме цим і пояснюється актуальність та значимість вивчення факторів формування, вдосконалення професійної правової активності працівників міліції.
• Під факторами розвитку професійної правової активності працівників міліції слід розуміти ті соціальні обставини, які представляють собою сукупну причину збагачення професійно-юридичної структури особистості працівника міліції, формування у нього розвинутих правових якостей, які спроможні забезпечити найбільш оптимальний режим функціонування в правовому середовищі.
• Розглянуто заходи щодо попередження професійної деформації. Так, під ними розуміється комплексна система запобіжних заходів, які направлено на зниження вірогідності розвитку передумов проявлення досліджуваного явища. У цій системі визначаються заходи правового та психологічного характеру. Дані заходи знаходять свій практичний прояв за допомогою конкретних методів.
• Обґрунтовано необхідність внесення змін до законів України “Про міліцію” та “Про боротьбу з корупцією”. Запропоновано систематизувати нормативно-правові акти щодо проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в правоохоронних органах тощо.
• Використовуючи результати дослідження, були розроблені методичні рекомендації щодо протидії професійної деформації серед працівників міліції. Також розроблені методичні рекомендації щодо поліпшення якості підготовки майбутніх працівників міліції у відомчих навчальних закладах. Доведена необхідність збільшення практичних занять з цілого ряду навчальних дисциплін, як необхідної умови найшвидшої адаптації до роботи на майбутній посаді в практичних підрозділах органів внутрішніх справ.
• Була розроблена та запропонована ціла низка заходів щодо підвищення правової активності працівників міліції. Доведена необхідність зменшення психофізичних навантажень на молодих працівників міліції, як необхідна передумова підвищення правової активності і зменшення вірогідності професійної деформації.
• Доведена необхідність більш самостійної роботи кожного працівника міліції як необхідна умова найефективнішої самореалізації кожної особистості під час виконання службових обов'язків щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.
• Використовуючи результати наукового дослідження були розроблені зміни до законів України “Про міліцію” та “Про боротьбу з корупцією”.
• Внаслідок застосування результатів наукового дослідження в практичній діяльності органів внутрішніх справ поліпшиться якість службової підготовки, і, як наслідок, - професійної підготовки працівників міліції, зменшиться кількість випадків прояву негативної правової активності працівниками міліції, все це збільшить ефективність оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ.

правовий активність працівник міліція

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Кульбач С. О. Про необхідність оптимізації Закону України “Про боротьбу з корупцією” (у контексті правової активності особи) / С. О. Кульбач // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. - 2005. - № 3. - С. 82-86.

2. Кульбач С. О. Про деформацію працівників міліції як передумову виникнення корупції / С. О. Кульбач // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 1. - С. 196-202.

3. Кульбач С. О. Механізм формування правової активності / С. О. Кульбач // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 2. - С. 58-64.

4. Кульбач С. О. Поняття “правова активність” в юридичній науці / С. О. Кульбач // Науковий вісник Юридичної академії МВС. - 2005. - № 3. - С. 130-134.

5. Кульбач С. О. Ґенеза поняття “правова активність” у теорії держави та права / С. О. Кульбач // Науковий вісник Юридичної академії МВС. - 2005. - № 4. - С. 74-80.

6. Кульбач С. О. Правова активність працівників міліції в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ / С. О. Кульбач // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 1. - С. 43-47.

7. Кульбач С. О. “Правова активність” як критерій визначення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ / С. О. Кульбач // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 3. - С. 16-21.

8. Кульбач С. О. Конституційна відповідальність: міф чи реальність? / С. О. Кульбач, А. О. Кучук // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 18-20.

9. Кульбач С. О. Правова активність та професійна деформація працівників Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України / С. О. Кульбач // Відповідальність за злочини в сфері господарської діяльності: Матеріали науково-практичної конференції / Ред. кол. : В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. - Харків, 5-6 жовтня 2005 р. - С. 243-245.

10. Кульбач С. О. Правова активність як критерій визначення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ / С. О. Кульбач // Запорізькі правові читання : Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р. - С. 311-313.

11. Кульбач С. О. Щодо механізму формування правової активності / С. О. Кульбач // Науковий потенціал світу - 2005 : Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Том 14. - Дніпропетровськ, 19-30 вересня 2005 р. - С. 24-26.

12. Кульбач С. О. Деформація працівників міліції як передумова виникнення корупції / С. О. Кульбач // Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Харків, 28-29 жовтня 2005 р. - С. 69-70.

13. Кульбач С. О. Проблеми та перспективи отримання банківських інвестицій для мінімізації шкідливого впливу на навколишнє середовище об'єктами житлово-комунальної сфери (в контексті правової активності членів територіальних громад) / С. О. Кульбач // Міжнародна науково-практична конференція “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес” : Зб. наук. праць. В 3 т. - Том 3. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2008. - С. 68-70.

14. Кульбач С. О. Правова активність особи / С. О. Кульбач, Ю. А. Ведєрніков. - Навч. посібник. - Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т. внутр. справ, 2006. - 36 с.