Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КРАСЮК ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

Харків - 2008

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Гончарова Галина Степанівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри трудового права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін та трудового права.

- кандидат юридичних наук, доцент Панасюк Олег Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, екологічного і земельного права.

Захист відбудеться 25 грудня 2008 р. об 11 год.30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 20 листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М. Прилипко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Науково-педагогічна праця є складним видом творчої інтелектуальної діяльності. Головна її особливість полягає в тому, що навчальний процес відбувається в педагогічній взаємодії зі студентами, що вимагає від науково-педагогічного працівника володіння не лише глибокими й системними знаннями в певній галузі науки, а й уміння передавати знання іншим особам, формувати їх особистість. Досягнення цієї мети можливе завдяки органічному поєднанню викладачами різних видів науково-педагогічної діяльності: навчальної, наукової, методичної, виховної, організаційної. Для кожного виду зазначеної діяльності встановлено різні режими й умови їх виконання, а тому правове регулювання робочого часу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації має свої особливості.

На відміну від інших працівників, виконання трудової функції яких безпосередньо пов'язане з творчою інтелектуальною діяльністю (інженерів, конструкторів тощо) і чий робочий час визначається тільки за одним виміром, тривалість робочого часу науково-педагогічних працівників визначається за двома вимірами: тижневою тривалістю робочого часу (не більше 36 годин на тиждень) та конкретизованими нормативами (в годинах або в хвилинах), які встановлені Міністерством освіти і науки України для окремих видів педагогічної діяльності. Питання співвідношення цих вимірів у науці трудового права не піддавалося науковому дослідженню.

Деякі важливі види творчої та науково-організаційної діяльності взагалі не нормуються і не зараховуються до загального обсягу навчально-педагогічного навантаження, що призводить до значного перевищення норм робочого часу науково-педагогічних працівників.

Проблемам удосконалення правового регулювання робочого часу й часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації як у вітчизняній, так і зарубіжній науковій літературі приділяється недостатня увага. Це негативно позначається на ефективності науково-педагогічної праці та якості освіти. Сучасні наукові роботи (А.О.Савченка, М.І.Гордієнка) висвітлюють лише окремі їх аспекти.

Відсутність наукових розробок з цих та інших важливих питань викликає труднощі у практичному застосуванні норм про робочий час та його режими, визначення обсягу навантаження, порядку надання щорічних та інших відпусток протягом навчального року тощо.

Сучасний темп розвитку науки, невпинне збільшення обсягу наукових знань вимагає від університетів, академій, інститутів постійного оновлення й розширення змісту навчальних дисциплін з урахуванням новітніх наукових досягнень, виокремлення найважливішого з величезних інформаційних потоків. Тож перед вищими навчальними закладами виникає дилема: або збільшення навчальних годин, а отже, й науково-педагогічного навантаження, або кількості науково-педагогічних працівників. Ні перше, ні друге не можна вважати прийнятним. Вирішувати цю проблему слід, на наш погляд, комплексно: через удосконалення навчального процесу, підвищення ролі самостійної та індивідуальної роботи студентів, запровадження новітніх сучасних педагогічних та інформаційних технологій, поглиблення інтеграційних процесів освіти і науки, гармонійне й раціональне планування всіх видів науково-педагогічної роботи.

Специфіка зазначених правових проблем не знайшла відображення в спеціальному законодавстві, а загальні норми, які містить КЗпП, не дають можливості ефективно їх вирішувати.

Вищенаведене зумовлює необхідність дослідження правового регулювання робочого часу й часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації з метою його вдосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до цільових комплексних програм Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2001-2005 роки “Проблеми правового вдосконалення юридичних гарантій реалізації трудових і соціальних прав в умовах ринкової економіки“ (№ 0186.0.070864) і “Проблеми правового забезпечення соціальних та трудових прав в Україні“ на 2006-2010 роки (№ 0106u002291).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування і визначення особливостей правового регулювання робочого часу й часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації, а також розробка наукових пропозицій та конкретних рекомендацій щодо подальшого його вдосконалення.

Для досягнення зазначеної мети в дослідженні ставляться такі завдання:

- визначити критерії диференціації правового регулювання праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації;

- дослідити правову природу робочого дня та робочого часу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації, своєрідність режиму його використання та обліку;

- визначити особливості правового регулювання сумісництва у вищих навчальних закладах;

- дослідити особливості регулювання робочого часу керівних працівників вищих навчальних закладів;

- проаналізувати особливості порядку надання різних видів відпусток, науково-педагогічним працівникам;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення правового регулювання робочого часу і часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації.

Об'єктом дослідження є трудові відносини у сфері науково-педагогічної діяльності працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації.

Предметом дослідження виступають теоретичні та організаційно-правові питання, пов'язані з правовим регулюванням трудової діяльності науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання, а саме: діалектичні закони, філософські категорії й наукові принципи пізнання соціально-правової дійсності. Разом із тим під час написання дисертації використовувались базові науково-теоретичні положення теорії держави та права, а також ідеї та концепції, розроблені в науці трудового права. В основу методології дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод. У процесі роботи над дисертацією використані загальнонаукові методи пізнання: логіко-юридичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, логіко-семантичний, конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення й аналізу інформації та інші, які дали можливість отримати найбільш повну інформацію про сферу правової дійсності, що вивчається, для обґрунтування нових положень, теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо покращення правового регулювання праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації. Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження під кутом зору єдності, взаємозв'язку та розвитку соціальних і юридичних чинників, що впливають на ефективність праці цих працівників. За допомогою логіко-семантичного методу вдосконалено понятійний апарат, виокремлені складники трудової функції науково-педагогічних працівників. Історико-правовий метод дозволив дослідити розвиток правового регулювання організації праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів на різних історичних етапах українського суспільства, становлення законодавства про робочий час і час відпочинку цієї категорії працівників.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці таких відомих вчених, як М.Г. Александров, М.Й. Бару, В.С. Венедиктов, Н.К. Воєводенко, В.Л. Гейхман, Л.Я. Гінцбург, В.А. Глозман, Л.П. Гаращенко, І.К. Дмитрієва, В.В. Жернаков, С.О. Іванов, Ю.М. Коршунов, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиць, А.Р. Мацюк, Т.П. Мітіль, Ю.П. Орловський, Л.Я. Островський, В.П. Пастухов, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, Л.Ф. Петренко, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, В.Г. Сойфер, В.М. Толкунова, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенко та ін.

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, колективні договори та угоди, а також міжнародно-правові акти.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням особливостей правового регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації.

У межах дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

- уперше визначено критерії диференціації правового регулювання праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації;

- уперше системно досліджені всі елементи трудової функції науково-педагогічних працівників та режими їх виконання;

- запропоновано встановлення конкретизованих нормативів щодо наукової, методичної та інших видів діяльності, які входять до обсягу навчально-педагогічного навантаження;

- обґрунтовано необхідність включення в новий Трудовий кодекс України окремого розділу, присвяченого особливостям регулювання праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів;

- обґрунтовано висновок про доцільність використання інституту колективного договору для визначення оптимальних нормативів навчального навантаження у вищому навчальному закладі;

- уперше сформульовано пропозиції про необхідність встановлення скороченого робочого дня для керівних працівників (ректорів, проректорів, деканів);

- досліджено особливості умов виконання роботи за сумісництвом на одній і тій самій посаді у вищих навчальних закладах;

- обґрунтовано висновок про неправомірність застосування щодо науково-педагогічних працівників загальної норми про те, що щорічна основна відпустка повної тривалості у перший рік роботи може надаватися через шість місяців роботи;

- наведено додаткові аргументи щодо запровадження для науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів наукових відпусток;

- доведено необхідність затвердження Міністерством освіти і науки України Кваліфікаційного довідника професій науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, у якому були б визначені обов'язки науково-педагогічних працівників (проректора, декана, завідувача кафедри, професора, доцента, викладача, асистента тощо) та кваліфікаційні вимоги, яким повинен відповідати кожен із них.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертації можуть бути використані в подальших наукових розробках, присвячених вирішенню проблем правового регулювання праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації, зокрема, робочого часу та часу відпочинку. Їх науково-прикладне значення полягає в тому, що зроблені висновки і пропозиції можуть бути використані у правотворчій діяльності, наприклад, у розробці нового Трудового кодексу України, інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання трудових відносин науково-педагогічних працівників. Вони можуть використовуватись у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах України при вивченні дисципліни “Трудове право України“, у тому числі на факультетах підвищення кваліфікації, а також при написанні підручників, науково-практичних посібників, підготовці коментарів до трудового законодавства та розробці методичних рекомендацій.

Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані вищими навчальними закладами при встановленні режимів та нормуванні робочого часу, часу відпочинку, положень про сумісництво, укладенні колективних договорів, прийнятті на роботу, зміні умов трудового договору чи його припиненні тощо.

Інформація, яка міститься в дисертаційній роботі, має пізнавальне значення, може допомогти при вирішенні практичних питань трудової діяльності науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати проведеного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 2003р.); „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (м. Запоріжжя, 2004 р.); „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (м. Суми, 2005 р.); „Соціально-захисна функція держави в умовах ринкової економіки“ (м. Чернігів, 2007 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження містяться у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, і тезах доповідей на чотирьох науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (187 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, із яких основного тексту 188 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження; визначаються мета, об'єкт, предмет та завдання дослідження; вказується на зв'язок із науковими планами та програмами; формулюється наукова новизна роботи, положення й висновки, які виносяться на захист; визначається методологічне підґрунтя роботи; розкривається теоретичне й практичне значення досягнутих результатів, а також їх апробація.

Розділ 1 „Науково-педагогічна праця як різновид інтелектуальної діяльності” складається з двох підрозділів, у яких науково-педагогічна діяльність характеризується крізь призму підстав диференціації правового регулювання праці науково-педагогічних працівників, а також здійснюється аналіз змісту та структури трудової функції зазначеної категорії працівників.

У підрозділі 1.1 „Особливості науково-педагогічної праці як підстава для диференціації її правового регулювання” визначається, що науково-педагогічна праця є специфічною, висококваліфікованою, розумовою та творчою діяльністю людини, спрямованою на підготовку та виховання спеціалістів вищої кваліфікації для всіх галузей. При цьому специфіка трудової функції науково-педагогічних працівників, яка зумовлюється різноманітністю, якісною неоднорідністю видів викладацької діяльності, а також значною розумовою напругою, що супроводжує означену діяльність, викликає необхідність диференціації у правовому регулюванні трудових відносин за їх участю. З урахуванням змісту і характеру трудової функції виокремлюються об'єктивні критерії такої диференціації, які й визначають своєрідність нормативно-правового регулювання праці означеної категорії працівників. До цих критеріїв відносяться: (1) розумовий, інтелектуальний та творчий характер праці; (2) зв'язок науково-педагогічного працівника з іншими особами - учасниками науково-педагогічного процесу та постійне перебування їх у педагогічний взаємодії; (3) поєднання педагогічної праці з науковою; (4) необхідність виконання науково-педагогічними працівниками виховної роботи, яка є складником їх трудової функції, та встановлення відповідальності за порушення норм моралі; (5) особливості правового регулювання нормування та обліку робочого часу; (6) обов'язок частини науково-педагогічних працівників брати участь у науково-організаційній діяльності.

У підрозділі 1.2 “Трудова функція науково-педагогічних працівників та її структура” здійснюється аналіз змісту трудової функції науково-педагогічних працівників, на основі якого зроблено необхідні узагальнення. Стверджуються положення, що зміст трудової функції цієї категорії працівників відбивається в її структурі, елементи якої розкривають природу означеної функції. Структура трудової функції науково-педагогічних працівників складається з декількох елементів, якими є наступні види робіт: а) навчальна, б) наукова, в) методична, г) організаційна та д) виховна. Органічне поєднання цих видів робіт зумовлює особливий, відмінний від спеціалістів інших галузей, режим трудової діяльності науково-педагогічних працівників. Сутнісними особливостями трудової функції зазначеної категорії працівників є, по-перше, різноманітність і різнохарактерність видів робіт; по-друге - зміст трудової функції цієї категорії працівників може бути реалізований тільки за умов органічного поєднання і реалізації кожного виду робіт. Неодооцінка будь-якого з вказаних елементів призводить до викривлення її дійсного змісту.

У роботі наголошується, що сучасний навчальний процес у вищих навчальних закладах є водночас і засобом виховного впливу на молодь, а виховання - невід'ємною складовою трудової функції науково-педагогічного працівника, її самостійним елементом, але таким, що знаходиться в органічній єдності з іншими.

З огляду на структуру трудової функції науково-педагогічних працівників доводиться необхідність про встановлення спеціальних обов'язків за кожною посадою професорсько-викладацького складу у Кваліфікаційному довіднику для навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації аналогічно Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників для інших категорій працівників. Впровадження посадових характеристик дозволило б на практиці, по-перше, розмежувати посадові обов'язки проректора, декана, завідуючого кафедрою, професора, доцента, старшого викладача, викладача й асистента; по-друге, співвіднести рівень наукової кваліфікації, що передбачається для певної посади, з тим обсягом роботи, що доручається конкретному працівнику; по-третє, допомогти вирішити проблему найбільш раціонального використання робочого часу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації, а отже, і правильної організації їх праці.

Розділ 2 “Робочий час науково-педагогічних працівників“ містить три підрозділи, в яких здійснено поглиблений аналіз чинного законодавства та зроблено акцент на ключові положення у теорії категоріального знання про природу робочого дня й робочого часу науково-педагогічних працівників, досліджено питання оптимізації тривалості робочого часу керівних працівників вищих навчальних закладів і розкрито особливості правового регулювання сумісництва у вищих навчальних закладах.

У підрозділі 2.1 “Правова природа робочого дня і робочого часу“ зазначається, що правове регулювання робочого часу науково-педагогічних кадрів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації має свої особливості, зумовлені його тривалістю, розподілом і використанням. Зроблено висновок про відсутність визначення меж робочого часу в рамках окремого дня. Обґрунтовується позиція, що оптимальною тривалістю щоденного робочого часу науково-педагогічних працівників є 6-годинний робочий день, у межах якого повинна здійснюватися реалізація нормативно закріпленого конкретного обсягу навчального навантаження. Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим Міністерством освіти України № 161 від 2 червня 1993р. зафіксована тривалість робочого часу науково-педагогічних працівників, яка становить 36 годин на тиждень. Це дає підстави вважати, що для них встановлено скорочений робочий день. У зв'язку з цим ст. 51 КЗпП (та відповідну статтю проекту Трудового кодексу України) необхідно доповнити ще однією категорією працівників, для яких встановлюється скорочена тривалість робочого часу, а саме „науково-педагогічні працівники”.

Важливою умовою вдосконалення організації трудової діяльності науково-педагогічних працівників є її нормування, під яким розуміється установлення необхідних витрат праці в годинах на виконання робіт, а також визначення на цій основі чітких норм праці. Зроблено висновок про те, що нормуванню мають підлягати всі основні види робіт науково-педагогічних працівників, які входять до змісту їх трудової функції. Наявність законодавчо врегульованих нормативів за всіма основними видами роботи зазначених працівників не тільки дозволить заповнити прогалину у сфері регулювання праці науково-педагогічних кадрів, а й, по-перше, реально відобразити фактичну зайнятість науково-педагогічних працівників; по-друге, визначити правову природу їх робочого часу; по-третє, точніше здійснювати індивідуальне планування роботи кадрів у цілому та визначати завдання з навчальної, науково-дослідної, методичної, організаційної і виховної роботи кожного окремого викладача на семестр, навчальний рік; по-четверте, раціонально розподіляти навчальне навантаження між всіма викладачами кафедри.

У підрозділі розкрито також механізм установлення та зміни навчального навантаження науково-педагогічним працівникам через інститут колективного договору. Таким чином, зроблено висновок про те, що робочий день науково-педагогічних працівників фактично є ненормованим з елементами нормування окремих видів праці шляхом встановлення для них конкретизованих нормативів.

У підрозділі 2.2 “Визначення тривалості робочого часу у керівних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації“ зазначається, що керівними працівниками вищих навчальних закладів є ректори, проректори, декани, завідувачі кафедр, при цьому зауважується, що їх правове становище, зміст і обсяг посадових обов'язків різняться між собою.

Питання правового регулювання тривалості робочого часу керівних працівників ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, зокрема ректорів, проректорів та деканів тривалий час не знаходили вирішення. Цю проблему слід визнати важливою з огляду на те, що поряд із виконанням адміністративно-управлінських функцій вони здійснюють ще й науково-педагогічну діяльність, що зумовлює виникнення у них особливого правового статусу. Оскільки керівні працівники ВНЗ за законом визнаються перш за все науково-педагогічними працівниками, то на них слід поширювати правові норми про скорочений (шестигодинний) робочий день. У межах шестигодинного робочого дня керівні працівники ВНЗ повинні виконувати всі види навчальної, методичної, наукової й організаційної роботи. Проректори, діяльність яких не включає науково-педагогічну роботу, а передбачає тільки вирішення питань суто адміністративного характеру, повинні працювати на умовах семигодинного робочого дня.

У підрозділі 2.3 “Особливості у правовому регулюванні сумісництва у вищих навчальних закладах“ зазначається, що в сучасних умовах проблеми сумісництва набули актуальності у зв'язку із скасуванням обмежень, які існували в минулому. Сумісництво у ВНЗ допускається за наявності угоди сторін. Науково-педагогічні працівники можуть виконувати роботу за сумісництвом: а) в іншому ВНЗ (зовнішнє сумісництво) і б) у межах одного і того ж ВНЗ (внутрішньовузівське сумісництво). Для визначення основного місця роботи в нормативно-правових актах використовуються різні словосполучення: “основна робота“, “основна посада“, “основне місце роботи“, праця “на постійній основі“. Крім них у законодавстві про працю науково-педагогічних працівників уживаються і такі як, “тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків“ та “праця в межах робочого часу“.

У дисертації висловлена думка, що словосполучення “основна робота“ і “праця на постійній основі“ за юридичним змістом слід вважати тотожними. Виходячи з цього, під основною роботою розуміється праця на постійній основі, тобто регулярна трудова діяльність, яка виконується не епізодично - час від часу, а постійно - протягом встановленої законом тривалості робочого дня з виконанням усіх обов'язків, передбачених трудовим договором (контрактом), правилами внутрішнього трудового розпорядку, де зберігається трудова книжка працівника із записом про працевлаштування.

Для вдосконалення правового регулювання сумісництва науково-педагогічних працівників, на думку дисертантки, доцільно розробити нові Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників навчально-виховних закладів України, де в одному із підрозділів був би виписаний порядок роботи за сумісництвом та відповідальність за його порушення.

З метою раціонального використання потенціалу науково-педагогічних працівників законодавством передбачається створення тимчасових творчих колективів. Робиться висновок, що члени колективів працюють без відриву від основної роботи на засадах суміщення, а не сумісництва, оскільки ще один трудовий договір із ними не укладається. До того ж вони не займають штатних посад.

Розділ 3 “Час відпочинку науково-педагогічних працівників“ складається з двох підрозділів, присвячених питанням правового регулювання й порядку надання основної щорічної відпустки та інших видів відпусток і відпочинку.

У підрозділі 3.1 “Правове регулювання та порядок надання основної щорічної відпустки“ зазначається, що правове регулювання часу відпочинку включає регламентацію різного роду перерв у роботі (щоденних, щотижневих, святкових та неробочих днів, відпусток). Проте ні чинний Кодекс законів про працю України, ні проект Трудового кодексу України не містить визначення поняття “час відпочинку“, що породжує не лише наукові дискусії з приводу сутнісних рис часу відпочинку та його призначення, а й певні складнощі в застосуванні положень цього інституту на практиці. На погляд дисертантки, часом відпочинку є встановлений законодавством та на його підставі правилами внутрішнього розпорядку, колективним та трудовим договором певний проміжок часу, протягом якого працівник звільняється від виконання своєї трудової функції і який він може використовувати на власний розсуд з метою відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, виховання дітей, задоволення власних життєвих потреб та інтересів, а також для інших цілей. При цьому, відпустка як окремий вид часу відпочинку - це звільнення працівника на підставі законодавства або колективного чи трудового договору від виконання трудових обов'язків, передбачених його трудовою функцією, на певний строк зі збереженням за ним протягом всього цього часу місця роботи (посади).

У науці трудового права існують різноманітні підстави для класифікації та диференціації відпусток. Доводиться, що основними класифікаційними підставами такого поділу слід визнати: а) цільове призначення відпусток та б) факт наявності матеріальної компенсації у період перебування працівника у відпустці.

У роботі піддається критиці позиція деяких вчених щодо скорочення науково-педагогічним працівникам основних відпусток (Н.С. Михайлова). Замість цього обґрунтовується положення щодо необхідності надання цій категорії працівників основної щорічної подовженої відпустки. Такий підхід зумовлюється особливостями процесу їх праці (підвищеною інтенсивністю, напруженістю, значною витратою нервово-емоційних сил тощо), і є свідченням диференційованого підходу на законодавчому рівні до визначення тривалості даної відпустки. Згідно із Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам, ректору, директору, завідувачу, директору (завідувачу) філіалу; проректору (заступнику директора), діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом; вченому секретарю, декану факультету, завідувачу відділення, аспірантури (інтернатури, ординатури), докторантури, виробничої практики основна щорічна відпустка 56 календарних днів надається за умови, якщо вони одночасно виконують у цьому навчальному закладі педагогічну роботу обсягом не менш як 1/3 відповідної річної норми. У законодавстві відсутнє визначення річної норми. У ВНЗ для кожної категорії науково-педагогічних працівників, у тому числі професорам, доцентам, асистентам встановлено різні обсяги навантаження на навчальний рік (600, 700, 800 годин). Тому 1/3 відповідної річної норми не є чітко визначеною категорією. У законодавстві колишнього СРСР основна подовжена щорічна відпустка тривалістю не менше 56 календарних днів надавалась зазначеній категорії працівників при виконанні ними навчального навантаження не менше ніж 150 годин. Такий порядок слід визнати виправданим. У дисертації висловлено пропозицію про доцільність повернення до попередньої практики встановлення навчального навантаження для вищезгаданої категорії працівників в обсязі 150 годин на рік. Що стосується ректорів та перших проректорів, вважаємо, що їм треба надавати відпустку тривалістю 56 календарних днів без обов'язкового виконання навчального навантаження. Зауважимо, що така норма вже діє у Російській Федерації.

У підрозділі 3.2 “Правове регулювання інших видів відпусток та відпочинку“ зазначається, що поряд з основними і додатковими щорічними відпустками трудовим законодавством України передбачаються інші відпустки, які відрізняються (а) характером правовідносин, в межах яких виникає і здійснюється право на їх надання; (б) природою юридичних фактів, які “запускають” механізм їх реалізації; (в) часом виникнення права на їх надання; (г) тривалістю та метою реалізації; (д) ознакою оплати цих відпусток. Всі ці характерні відмінності у своїй сукупності надають право для висновку про якісно інші види відпусток порівняно з відпустками щорічними, а отже, про необхідність їх самостійного правового регулювання.

У роботі зроблено спробу довести, що недоліком Закону України “Про відпустки” є відсутність поняття “творча відпустка”. З метою усунення наявної прогалини пропонується закріпити визначення цієї відпустки як тимчасового звільнення працівника від виконання основних трудових обов'язків, передбачених його трудовою функцією, з метою виконання спеціальних завдань творчого характеру зі збереженням за працівником на період виконання вказаного завдання місця його роботи та заробітної плати.

Разом із тим дисертантка вважає, що з метою вдосконалення правового статусу науково-педагогічних працівників є надання останнім тривалої творчої відпустки, яка на сьогоднішній день взагалі не передбачається чинним законодавством. Така відпустка може надаватися науково-педагогічним працівникам як компенсація за тривалу педагогічну роботу з метою створення умов для активної творчої діяльності і використовуватися у творчих цілях для написання монографії, підручника, тощо а також надаватися як певна компенсація за особливі умови праці, з метою відпочинку. Її слід надавати не раніше ніж через кожні десять років безперервної викладацької роботи. Умови і порядок надання такої відпустки повинні визначатися статутом навчального закладу.

відпустка робочий тривалість навчальний

ВИСНОВКИ

В результаті наукового дослідження сформульовані висновки та пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:

1. Перелік категорій працівників, для яких згідно зі ст. 51 КЗпП встановлюється скорочена тривалість робочого часу, необхідно доповнити науково-педагогічними працівниками. Крім того, до нового Трудового кодексу України доцільно включити розділ, присвячений особливостям регулювання праці цієї категорії працівників.

2. Зважаючи на те, що за Законом України “Про вищу освіту” керівні працівники вищих навчальних закладів (ректори, проректори, декани) належать до науково-педагогічних працівників, зроблено висновок про необхідність встановлення для цих осіб шестигодинного робочого дня, як і для інших науково-педагогічних працівників. Керівники структурних підрозділів та проректори з адміністративно-господарської роботи, трудова функція яких не пов'язана з науково-педагогічною діяльністю повинні працювати на умовах нормального семигодинного робочого дня.

3. Передбачити у “Нормах часу для планування й обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів” конкретизовані нормативи для роботи у спеціалізованих вчених радах, рецензування наукової продукції, керівництва науково-дослідною роботою студентів.

4. Пункт 1.4 Переліку основних видів наукової роботи науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів доповнити словами “коментар” і “тощо” та викласти цей пункт у такій редакції: “1.4. Підручник, навчальний посібник, словник, довідник, коментар тощо”.

5. Викласти ст. 47 Закону України “Про вищу освіту” у такій редакції: “Науково-педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи або на умовах сумісництва у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю”.

6. Існує нагальна необхідність у затвердженні Кваліфікаційного довідника професій науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, у якому були б визначені обов'язки науково-педагогічних працівників (проректора, декана, завідувача кафедри, професора, доцента, викладача, асистента тощо) та кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати кожен з них.

7. З метою вдосконалення правового регулювання сумісництва стосовно науково-педагогічних працівників вважаємо за доцільне розробити нові Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників навчально-виховних закладів України, де в одному із підрозділів був би виписаний порядок роботи за сумісництвом та відповідальність за його порушення.

8. Оскільки директор бібліотеки, як правило, не має спеціальної науково-педагогічної підготовки, то цю посаду треба виключити з номенклатури науково-педагогічних працівників, зазначених у ст. 48 Закону України “Про вищу освіту“. У разі наявності у директора бібліотеки спеціальної підготовки він може займатися науково-педагогічною діяльністю і виконувати її в межах робочого часу, якщо це передбачено колективним договором.

9. Для надання директорам, завідувачам, директорам (завідувачам) філіалу; проректорам (заступникам директора), діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом; вченому секретарю, декану факультету, завідувачу відділення, аспірантури (інтернатури, ординатури), докторантури, виробничої практики, які одночасно виконують в цьому навчальному закладі педагогічну роботу, щорічної основної відпустки тривалістю не менше 56 календарних днів треба відновити попередню практику встановлення навчального навантаження для цих осіб в обсязі 150 годин на рік. Ректорам, першим проректорам слід надавати відпустку тривалістю 56 календарних днів без обов'язкового виконання навчального навантаження.

10. З урахуванням подовженої відпустки у науково-педагогічних працівників їм слід надати право на отримання компенсації за вісім календарних днів, а не за чотири.

11. Пункт 2 абз.1 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам вищих навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам викласти в наступній редакції: “Право керівних, педагогічних, науково-педагогічних (крім тих, що працюють у навчальних закладах та навчальних (педагогічних) частинах (підрозділах) інших наукових установах і закладах) та наукових працівників на щорічну основну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає в літній період, окрім випадків, передбачених законом або колективним договором”; норма, передбачена ч.1 ст.79 КЗпП, взагалі не може застосовуватися для науково-педагогічних працівників.

12. Закріпити в Законі України “Про відпустки” поняття “творча відпустка” як тимчасове звільнення працівника від основних трудових обов'язків, передбачених його трудовою функцією, з метою виконання спеціальних завдань творчого характеру із збереженням за працівником на цей час місця роботи та заробітної плати.

13. Передбачити у статутних документах можливість надання науково-педагогічним працівникам нового виду подовженої творчої відпустки тривалістю до одного року за наявності джерел фінансування.

14. Доповнити Закон України “Про відпустки” положенням наступного змісту: “У разі виникнення у працівника права на відпустку без збереження заробітної плати за кількома підставами одночасно або в різний час відпустка надається за кожною з підстав сумарно або окремо”.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Красюк Т.В. Трудова функція науково-педагогічних працівників / Т.В. Красюк // Підприємництво, госп-во і право. - 2004. - №4. - С. 49-52.

2. Красюк Т.В. Правове регулювання робочого часу керівних науково-педагогічних працівників ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації / Т.В. Красюк // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2006. - № 4 (47). - С. 249 - 255.

3. Красюк Т.В. Підстави для диференціації праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації / Т.В.Красюк // Підприємництво, госп-во і право. - 2008. - №8. - С. 64 -67.

4. Красюк Т.В. Правова природа робочого дня і робочого часу науково-педагогічних працівників / Т.В.Красюк // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: наук. практ. конф., 19-20 трав. 2003 р., м. Сімферополь: матеріали / за ред. В.С. Венедіктова. - Х: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. - С. 154 - 156.

5. Красюк Т.В. Про умови роботи за сумісництвом науково-педагогічних працівників у вищих навчалних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації / Т.В.Красюк // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: наук.-практ. конф., 25-26 черв. 2004 р., м. Запоріжжя: матеріали за заг. ред. В.С. Венедіктова. - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. - С. 165.

6. Красюк Т.В. Правове регулювання відпусток науково-педагогічних працівників / Т.В. Красюк // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: наук.-практ. конф., 2-4 черв. 2005 р., м. Суми: матеріали ./ за заг. ред. В.С. Венедіктова. - Х.: Укр. асоц. фахівців труд. права, 2005. - С. 225 - 228.

7. Красюк Т.В. Нормування праці науково-педагогічних працівників / Т.В. Красюк // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: наук.- практ. конф. 31 трав.- 2 черв. 2007 р., м.Чернігів: матеріали / за заг. ред. В.С. Венедіктова. - м. Чернігів: Укр. асоц. фахівців труд. права; Чернігів. держ. ін-т права, соц. технологій та праці, 2007. - С. 227 - 231.

АНОТАЦІЇ

Красюк Т.В. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2008.

У дисертації розглядаються теоретичні і практичні питання правового регулювання робочого часу й часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації. Розкрито основні риси науково-педагогічної праці як різновиду інтелектуальної діяльності, визначено критерії диференціації правового регулювання праці науково-педагогічних працівників. Проведено аналіз особливостей нормування робочого часу і навчального навантаження, що визначається за допомогою двох вимірів: тижневою тривалістю робочого часу та конкретизованими нормативами. Досліджено шляхи оптимізації тривалості робочого часу керівних працівників вищих навчальних закладів. Розкрито особливості правового регулювання сумісництва у вищих навчальних закладах. Зроблено висновок щодо необхідності розробки Положення про особливості роботи за сумісництвом у вищих навчальних закладах ІІІ та ІV рівнів акредитації. Узагальнено і систематизовано теоретичний матеріал про час відпочинку науково-педагогічних працівників.

Внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації. Результати роботи відображено в проектах доповнень до КЗпП та до інших нормативних актів України.

Ключові слова: науково-педагогічний працівник, науково-педагогічна діяльність, вищі навчальні заклади ІІІ та ІV рівнів акредитації, робочий час, конкретизовані нормативи, час відпочинку, відпустка.

Красюк Т.В. Правовое регулирование рабочого времени и времени отдыха научно-педагогических работников высших учебных заведений ІІІ и ІV уровней аккредитации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим вопросам правового регулирования рабочего времени и времени отдыха научно-педагогических работников высших учебных заведений ІІІ и ІV уровней аккредитации. В работе раскрыты особенности научно-педагогического труда как разновидности творческой и интеллектуальной деятельности, опредлены критерии для дифференциации правового регулирования их труда.

Проведен анализ особенностей нормирования рабочего времени и учебной нагрузки, которые определяются с помощью двух измерений: недельной продолжительности рабочего времени и конкретизированных нормативов.

В диссертации сформулированы рекомендации о необходимости нормирования всех основных видов трудовой деятельности научно-педагогических работников, являющихся элементами их трудовой функции. С целью усовершенствования правового регулирования совместительства научно-педагогических работников предлагается принять отдельный нормативный акт в виде Положения об особенностях работы по совместительству в высших учебных заведениях ІІІ и ІV уровней аккредитации. Особое внимание в диссертации отводится анализу юридической природы рабочего дня руководящих работников высших учебных заведений, занимающихся научно-педагогической деятельностью. Сделан вывод о целесообразности установления для них шестичасового рабочего дня.

В работе обосновывается необходимость разработки и принятия Квалификационного справочника профессий научно-педагогических работников, в котором определялись бы трудовые обязанности каждого научно-педагогического работника (заведующего кафедрой, профессора, доцента, преподавателя, ассистента и т.д.) и квалификационные требования, которым они должны соответствовать. Кроме того, с целью оптимизации труда научно-педагогических кадров высказывается мнение о включении в новый Трудовой кодекс Украины раздела, посвященного особенностям регулирования научно-педагогической деятельности данной категории работников.

Подвергнута критике позиция некоторых ученых о необходимости сокращения научно-педагогическим работникам основного ежегодного отпуска и обосновывается тезис о правильности предоставления им удлиненного основного ежегодного отпуска.

Сформулировано предложение о предоставлении длительного творческого отпуска, что повысит уровень их социальной защищенности. Этот отпуск может предоставляться не раньше чем через каждые десть лет беспрерывной преподавательской работы. Условия и порядок такого отпуска следует определять в уставе учебного заведения.

Сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию действующего законодательства по вопросам правового регулирования рабочего времени и времени отдыха научно-педагогических работников высших учебных заведений ІІІ и ІV уровней аккредитации. Результаты работы отображены в проектах изменений и дополнений к КЗоТ и другим нормативным актам Украины.

Ключевые слова: научно-педагогический работник, научно-педагогическая деятельность, высшие учебные заведения ІІІ и ІV уровней аккредитации, рабочее время, конкретизированные нормативы, время отдыха, отпуск.

Krasyuk T.V. Working time and rest time lawful regulation of scientific-pedagogical workers in higher educational establishments with the 3d and 4th levels of accreditation. - Manuscript.

Thesis is presented for the scientific degree of the candidate of law sciences on specialty 12.00.05 - Labour law; Social security law. - Yaroslav the Wise National law academy of Ukraine. - Kharkiv, 2008.

Thesis is dedicated to theoretical and practical questions of the lawful regulation of working time and rest time of the scientific-pedagogical workers of higher educational institutions with the 3rd and 4th levels of accreditation. In the work the author opens the basic features of scientific-pedagogical work as the varieties of intellectual activity, substantiates the criteria of the lawful regulation of the work of scientific-pedagogical workers. The author carried out the analysis of the special features of the formation of rate setting of working time and training load, which are determined with the aid of two measurements: with the weekly extent of working time and by the concretized standards. The ways of the optimization of the duration of working time in the leading workers of higher educational institutions are investigated. The author opened the special features of the lawful regulation of pluralism in the higher educational institutions. She made conclusion on the need of the development of Statute on the special feature of work on the pluralism in higher educational institutions with the 3rd and 4th levels of accreditation. Theoretical material on rest time of scientific-pedagogical workers is generalized and systematized.

Specific proposals for the improvement of the lawful regulation of working time and rest time of the scientific-pedagogical workers of higher educational institutions with the 3rd and 4th levels of accreditation were introduced. The results of work are reflected in the projects of additions to Code on Labour Protection Laws and to other normative acts of Ukraine.

Key words: scientific-pedegogical workers, scientific-pedagogical activity, higher educational institutions with the 3rd and 4th accreditation level, working time, concretized standards, rest time, holiday.

Размещено на Allbest.ur