Правове забезпечення підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Домашня контрольна робота

з дисципліни «Правове забезпечення підприємництва»

Варіант 2

Калашника Івана

акцесорний неустойка застава правомірність

Задача 1

ТОВ ?Контакт? звернулося в суд з позовом до ТОВ ?Північ? про стягнення оплати за поставлену продукцію та неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання. В позові позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки металу, відповідно до якого ТОВ ?Північ ? було поставлено металопрокату на загальну суму 50000,00 грн. Відповідач не розрахувався у передбачені в договорі строки.

ТОВ ?Контакт? просить суд стягнути з ТОВ ?Північ? вартість поставленого металопрокату та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення на підставі Закону України ?Про відповідальність за не своєчасне виконання грошових зобов'язань?.

ТОВ ?Північ? проти позову заперечує, зазнаючи, що в договорі поставки сторони не передбачили неустойки за несвоєчасну оплату.

Вирішити справу.

Відповідь:

Позиція ТОВ «Північ» щодо неправомірності нарахування неустойки за несвоєчасну оплату товару, отриманого за договором поставки є законною з огляду на наступне:

ь Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

ь Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ь Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погОтжені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Закон України ?Про відповідальність за не своєчасне виконання грошових зобов'язань? регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності.

У Статті 1. зазначається, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встано влюється за згодою сторін.

У Статті 3. визначає максимально можливий розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, первинний розмір пені має визначатися тільки за згодою сторін.

Таким чином, з огляду на вищезазначені норми діючого законодавства України, , право на нарахування неустойки - пені та її розмір мали б бути визначені укладеним двостороннім господарським договором поставки, адже за його умов правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

В даному випадку, ТОВ «Контакт» має право вимагати від боржника сплату трьох відсотків річних та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, встановлених ст.625 Цивільного кодексу України.

Задача 2

Між Ощадбанком і ПП ?Фарт? був укладений кредитний договір, відповідно до якого Ощадбанк зобов'язувався відкрити підприємству кредитну лінію на 2 млн. доларів США строком на 3 роки. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено договори поруки та застави нежитлового приміщення, в яких поручителем та заставодавцем виступило ТОВ ?Шик?.

Рішенням господарського суду м. Києва за позовом Ощадбанку кредитний договір розірваний у зв'язку з неналежним виконанням ПП ?Фарт? договірних зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення залишено без змін, а в мотивувальній частині вказано, що з розірванням кредитного договору у сторін припинились права та обов'язки, які випливають з даного договору, а отже, і права застави та поруки.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва договори застави та поруки визнані такими, що втратили чинність. В мотивувальній частині рішення суд зазначив: ? Посилання відповідача на те, що з розірванням кредитної угоди не припинились зобов'язання з відшкодування збитків, не може бути враховано судом, оскільки стягнення збитків не є конкретним видом зобов'язання, яке згідно з законодавством може бути забезпечено договором поруки або застави. Відшкодування (стягнення) збитків є одним із видів відповідальності, яка настає в разі порушення виконання зобов'язання, а тому є окремою категорією спорів ?.

Ощадбанк звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

В чому полягає акцесорний характер поруки та застави? Які підстави припинення застави і поруки?

Відповідь:

Забезпечення виконання зобов'язання за договором є додатковий захід майнового впливу на боржника, що стимулює його до виконання свого зобов'язання і задовольняє інтереси кредитора у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе за договором зобов'язань.

Забезпечення виконання зобов'язання за своїм змістом теж є різновидом зобов'язального правовідношення, однак, воно має додатковий (акцесорний) характер.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У Цивільному кодексі України,Главі 49, статті 559 вказано, що порука припиняється:

1) з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

2) якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

3) у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

4) після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Той же Цивільний кодекс України, у статті 593 передбачає, що право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, акцесорний характер забезпечення виконання зобов'язання порукою та заставою полягає в тому, що:

1) недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення; в свою чергу, недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного збов'язання (ст. 548 ЦК)

2) забезпечувальне зобов'язання слідує за долею основного зобов'язання при переході права вимоги (прав кредитора) до іншої особи (ст. 514 ЦК);

3) припинення основного зобов'язання, як правило, означає і припинення його забезпечення (ст. 559, 593 ЦК тощо).

Задача 3

Приватний підприємець Поляков уклав договір позики з приватним підприємцем Гусевим, на підставі якого передав останньому 1000 доларів США на строк 3 місяці. При укладенні угоди був присутній спільний товариш Полякова та Гусева Щупіков, який запевнив Полякова, що Гусев поверне борг вчасно, і що він, Щупіков, ручається за Гусева.

Через три місяці Гусев борг не повернув. Поляков звернувся до Щупікова як до поручителя з проханням повернути борг. При цьому він зазначив, що якби Щупіков не поручився за Гусева, він ніколи не надав би йому таку велику суму.

Вирішить справу.

Відповідь:

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Діючим законодавством України розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян дорівнює 17грн., отже договір позики за умовами задачі має бути укладений в письмовій формі.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний (нікчемний) договір не створює юридичних наслідків.

Враховуючи умови задачі, вимоги ФОП Полякова до Щупікова як поручителя є незаконними, адже недотримана форма укладання договору про забезпечення виконання зобов'язання, відповідно договір поруки є нікчемним і не створює для Щупікова юридичних наслідків.

В той же час, згідно ч.3 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Отже, Поляков має право стягнути борг з Гусєва в судовому порядку.

Задача 4

Акціонерне товариство уклало договір з проектною організацією на розробку проектної документації по реконструкції придбаної товариством будівлі. В строк, вказаний в договорі, проектувальник виконав ескіз, макет і генеральний план реконструкції. Коли акціонерне товариство звернулось за отриманням дозвільної документації, з ? ясувалось, що проект наданий не в повному обсязі. Проектна організація заявила, що вона виконала умови договору повністю, оскільки договором перелік документів, що повинен бути наданий, не передбачений, а нормативних вимог до цього переліку немає. Однак організація готова виконати необхідну частину робіт при умові додаткової оплати.

Прокоментуйте ситуацію.

Відповідь:

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.180 Господарського кодексу України Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Виходячи з умов задачі, в нашому випадку мова йде про договір підряду на проведення проектних робіт.

Згідно ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

В свою чергу, у відповідності до ст. 890 Цивільного кодексу України. Підрядник зобов'язаний:1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; 5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Згідно ст. 891 Цивільного кодексу України Підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначених норм права, в договорі підряду на розробку проектної документації сторони мали визначити в його умовах чіткій перелік послуг, їх вартість та строки виконання.

Умови задачі є недостатніми для визначення однозначного коментаря по даній ситуації. Так, якщо передбачити, що підрядник, виконав завдання на проектування у відповідності до умов укладеного договору, погоджував готову проектно-кошторисну документацію із замовником, або з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування і має місце підписаний Підрядником і замовником акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації, то позиція підрядника в даному випадку про пропозицію зробити додаткові документи за окрему плату є законною.

В іншому випадку може йти мова про відповідальність підрядника в порядку ст.891 ЦКУ.

Задача 5

Громадянин Іваненко безпосередньо здійснює самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність з надання посередницьких послуг у сфері торгівлі з метою отримання прибутку. Проте Іваненко не зареєструвався як підприємниць, оскільки вважає таку діяльність додатковою до роботи на державному підприємстві, де отримує невисоку заробітну плату.

Чиє Іваненко суб'єктом господарювання? За яких умов фізична особа набуває статусу суб'єкта господарювання? Дайте оцінку діям Іваненка.

Відповідь:

Громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГКУ. Оскільки Іваненко не зареєструвався як підприємниць,його не можна вважати суб'єктом господарювання.

Фізична особа набуває статус суб'єкта господарювання (підприємництва) тільки в результаті самої державної реєстрації Якщо фізична особа не здійснила державної реєстрації як суб'єкта підприємництва, незважаючи на фактичне зайняття підприємницькою діяльністю, така особа не набуває статусу суб'єкта господарювання (підприємця).

Згідно до Господарського кодексу України (далі ГК) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Конституція закріплює за кожним право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Однак держава залишає за собою право встановлювати певні вимого до підприємців. Однією з таких вимог є державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Головною метою реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності є надання офіційного статусу підприємцеві для реалізації його прав і обов'язків. Реєстрація є необхідною процедурою для кожного, хто бажає провадити підприємницьку діяльність.

Що до громадянина Іваненко,то його дії можуть бути визнаними як незаконна підприємницька діяльність, ухилення від сплати податків, тощо.

Громадянин Іваненко може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності.

Задача 6

Троє громадян вирішили створити підприємницьку організацію для спільного здійснення ремонтно-будівельних робіт в приватному житловому фонді.

З огляду на обмежені матеріальні можливості засновників постало питання про вибір організаційно-правової форми підприємницької організації, яка відповідала б таким ознакам: відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру статутного фонду; демократичний принцип вирішення основних питань діяльності організації за принципом: один учасник - один голос; розподіл прибутку організації насамперед у залежності від трудової участі; обмеженість майнової відповідальності учасників організації у разі недостатності у останньої не обхідного для покриття боргів майна.

Яку організаційно-правову форму підприємницької організації можна порекомендувати засновниками? Обґрунтуйте свої рекомендації.

Відповідь:

Враховуючи умови задачі, визначаємо, що майбутня підприємницька організація має приватну форму власності, оскільки, згідно з визначенням, «приватне підприємство -- це юридична особа, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян або юридичної особи». За організаційною формою створене приватне підприємство -- це партнерство.

Засновникам можна порекомендувати 2 види партнерства:

1. Вид партнерства -- товариство з обмеженою відповідальністю. Саме таке товариство має початковий капітал із виділенням будь-яких за розміром часток, вимоги до розміру статутного фонду не встановлено, внески учасників можуть бути будь-якими, учасники не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів, керування здійснюється самими учасниками, характер відносин між учасниками - об'єднання осіб. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток статутному фонді. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий колегіальний або одноособовий орган: дирекція або директор.

2. Вид партнерства - утворення виробничого кооперативу. Згідно ст.2 Закону України «Про кооперацію» виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб на добровільних засадах для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. Законодавчих вимог до мінімального розміру статутного фонду виробничого кооперативу не встановлено. Згідно ст.23 даного закону кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Література

1. Керецман В. Ю., Семерак О. С. «Правознавство. Навчальний посібник». К.:Атіка, 2002. 400с.

2. Щербина В. С. «Господарське право». Підручник.К.:Юрінком Інтер, 2003. 480 с.

3. www.zakon.rada.qov.ua

Размещено на Allbest.ru