Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ДЕРЖАВИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Іващенко Ольга Миколаївна

Київ - 2008

Анотація

Іващенко О.М. Адміністративно-правове регулювання корпоративних прав держави. - Рукопис.

Дисертація присвячена теоретичним та практичним питанням адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави. В роботі характеризується та визначається сутність корпоративних прав держави, види господарських об'єднань, відносно яких вони здійснюються, структура відносин у сфері корпоративних прав держави, які є предметом адміністративно-правового регулювання. У дисертації досліджуються корпоративні права держави як предмета адміністративно-правового регулювання. Окреслено адміністративно-правові норми та методи адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, а також визначено коло суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави та їх функції у цій сфері.

У роботі надані пропозиції щодо подальшого удосконалення законодавства у сфері управління корпоративними правами держави.

Ключові слова: корпоративні права держави, адміністративно-правове регулювання корпоративних прав держави, адміністративно-правові норми, методи, суб'єкти адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави.

Аннотация

Иващенко О.Н. Административно-правовое регулирование корпоративных прав государства. - Рукопись.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим вопросам административно-правового регулирования корпоративных прав государства. В работе определяется сущность корпоративных прав государства и виды хозяйственных объединений, относительно которых они осуществляются, структура отношений в сфере корпоративных прав государства, которые есть предметом административно-правового регулирования. В диссертации дается определение корпоративных прав государства как предмета административно-правового регулирования. Охарактеризованы административно-правовые нормы и методы административно-правового регулирования корпоративных прав государства, а также определен круг субъектов административно-правового регулирования корпоративных прав государства и их функции в этой сфере.

В диссертации даны предложения по дальнейшему усовершенствованию законодательства в сфере управления корпоративными правами государства.

Ключевые слова: корпоративные права государства, государственные хозяйственные объединения, административно-правовое регулирование, административно-правовые нормы, методы, субъекты, функции.

Annotation

Ivashchenko O.N. The administrative legal regulation of state corporative rights. - Manuscript.

The Dissertation for obtaining the academic degree of the candidate of legal sciences, specialization 12.00.07 - Administrative law and procedure; Financial law; Information law. - Law Institute of Supreme Rada of Ukraine, Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to theoretical and practical problems of legal regulation of state corporative rights. In the essay defines the essence of corporative government rights, and forms of companies where they are realized, structure of relations in the branch of corporative state rights as an subject of administrative legal regulation, proposes definition of corporative state rights. In dissertation are outlined administrative legal norms and methods of administrative legal regulation of state corporative rights, and also subjects which realize legal regulation of government corporative state rights and their functions.

The prepositions as for the further improvement the legislation, which regulated the state corporative rules

Key words: state corporative rights, state companies, legal regulation, administrative legal norms and methods, subject, functions.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес становлення ринкових відносин в економіці України сприяв появі різних форм власності господарюючих суб'єктів, що, у свою чергу, викликало розходження в організації процесів управління їх діяльністю. Не зважаючи на масову приватизацію та зростання кількості суб'єктів господарювання приватної форми власності, в Україні продовжують існувати об'єкти державного сектору, серед яких певне місце займають державні господарські об'єднання. Метою діяльності таких господарських структур можна вважати забезпечення економічної безпеки держави, збереження контролю держави за діяльністю соціально значущих галузей, а також підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств із часткою державної власності для забезпечення максимального соціально-економічного ефекту від функціонування державного сектору економіки. З метою забезпечення ресурсозбереження та зміцнення економіки країни набуває актуальності проблема ефективного управління цими державними структурами.

Загальні правові засади адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, визначені Конституцією України, знаходять своє подальше закріплення у спеціальних законах та інших нормативно-правових актах. Водночас відносини у сфері управління корпоративними правами держави ще недостатньо урегульовані, що пов'язане із фактичною відсутністю наукових підходів щодо розмежування адміністративно-правових та господарських відносин у зазначеній сфері, а також відповідного впровадження цих теоретичних положень у нормах чинного законодавства.

Науково-теоретичну базу дослідження проблеми адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених із філософії, теорії права, адміністративного, цивільного, господарського та інших галузей права. Зокрема, використовувались праці В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, А.В. Венедіктова, Л.К. Воронової, О.М. Вінник, С.В. Ківалова, Ю.М. Козлова, А.Т. Комзюка, Н.М. Коніна, М.І. Кулагіна, В.В. Лаптєва, А.Є. Лунєва, В.К.Мамутова, Н.Р. Нижник, О.П. Орлюк, Н. Ю. Пришви, Г.В. Пронської, І.М. Разнатовського, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, С.Г. Стеценка, Є.В.Талапіної, Ю.А. Тихомирова, В.С. Щербини та інших науковців.

Слід зазначити, що, попри наявність досліджень у цій сфері, вони стосувалися лише окремих аспектів проблеми управління корпоративними правами держави, в основному, у межах загальної проблеми вдосконалення державного управління економікою.

Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні, наявність правових проблем, а також необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження проблеми адміністративного-правового регулювання корпоративних прав держави обумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до науково-дослідної теми Інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету “Міжнародно-правові, політичні та економічні засади Європейської інтеграції України” (державний реєстраційний номер 0104U003161), п.1.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.2.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр., схвалених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ від 23 березня 2001 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначені сутності адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, розмежуванні адміністративних та господарських відносин у сфері управління корпоративними правами держави, розробці пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, норми якого регулюють адміністративні відносини у сфері управління корпоративними правами держави.

Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв'язання наступних завдань:

? визначити сутність корпоративних прав держави та види господарських об'єднань, щодо яких вони здійснюються;

? дослідити структуру відносин у сфері корпоративних прав держави та визначити місце у ній відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання;

? дослідити історію та світовий досвід адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави;

? виділити види адміністративно-правових норм, які регулюють сферу корпоративних прав держави;

? визначити методи адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави та проаналізувати особливості їх застосування;

? визначити суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави та проаналізувати форми їх діяльності;

? розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства, норми якого регулюють відносини у сфері управління корпоративними правами держави.

Об'єктом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові відносини, що виникають у сфері управління корпоративними правами держави.

Предмет дисертаційного дослідження становлять теоретичні і практичні проблеми адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави та шляхи їх розв'язання.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій системі. На його основі проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Невід'ємним доповненням цього методу є системний аналіз як відносин у сфері здійснення корпоративних прав держави (п.п. 1.2.), так і структури адміністративно-правових норм, які регулюють сферу управління корпоративними правами держави (п.п. 2.1.).

У роботі були також використані спеціальні методи: логіко-семантичний - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (п.п. 1.1.); історико-правовий - для дослідження історії адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави (п.п. 3.1.); порівняльно-правовий та системно-структурний - для визначення методів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави та форм діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання (п.п. 2.2., 2.3.); статистичний - для аналізу особливостей реалізації державою корпоративних прав (п.п. 1.1., 3.1.); класифікації та групування - для виділення суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави (п.п. 2.3.) та виділення відносин у цій сфері, які є предметом адміністративно-правового регулювання (п. 1.2)

Нормативною базою роботи виступають Конституція України, чинне адміністративне та господарське законодавство, нормативно-правові акти інших галузей права, окремі норми, що регулюють питання реалізації корпоративних прав держави, практика їх застосування. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо результатів діяльності Фонду державного майна України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави. У результаті його проведення сформульовані нові наукові положення і висновки.

Уперше:

? виділені відносини у сфері корпоративних прав держави, які є предметом адміністративно-правового регулювання. Ними названа складна система суспільних відносин, що виникають у зв'язку зі здійсненням центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами повноважень організаційно-розпорядчого характеру щодо забезпечення можливості господарської організації, у статутному фонді (майні) якої частка держави може становити і 100%, реалізувати правомочності, передбачені законом і статутними документами. Конкретно до них віднесені відносини щодо: діяльності уповноважених державних органів з визначення сфер економіки, які підлягають корпоратизації; ведення реєстру державних корпоративних прав; контролю за діяльністю господарських об'єднань; застосування реєстрації, стандартизації, сертифікації, заходів реалізації цінової політики; адміністративної юрисдикції. У структурі відносин у сфері корпоративних прав держави значну частину передбачають саме управлінські (позитивні, неюрисдикційні) відносини.

Дістало подальшого розвитку:

? положення щодо способів поєднання імперативного і диспозитивного методів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави шляхом розширення сфери застосування дозволів. Таке розширення можливе шляхом уведення механізмів та заходів опосередкованого впливу на корпоративні права держави: удосконалення класифікації корпоративних прав держави за ознаками, що визначають особливості їх управління; визначення мінімально допустимого рівня корпоративних прав, належних державі, та механізмів збереження такої частки корпоративних прав у власності держави; визначення принципів і механізмів управління державними корпоративними правами в господарських товариствах. Серед перспективних способів удосконалення реалізації державою її корпоративних прав може бути запровадження оцінки ефективності такої реалізації;

? визначення суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, до яких віднесені: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, інші органи виконавчої влади, уповноважені управляти об'єктами державної власності, зокрема - місцеві державні адміністрації;

? класифікація форм діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави за ознакою правових наслідків: правові та організаційні. Правовими формами названі акти зовнішнього вираження такої діяльності, що приймаються суб'єктами у межах повноважень у сфері здійснення організаційного впливу на корпоративні права держави і тягнуть правові наслідки. Серед правових форм слід окремо виділити адміністративний договір, який застосовується при реалізації державою належних їй корпоративних прав (наприклад, договір доручення на виконання функцій з управління пакетами акцій, що належать державі). Організаційними формами названі акти зовнішнього вираження діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, які не тягнуть правових наслідків. До них віднесені проведення організаційних заходів та здійснення матеріально-технічних операцій;

Удосконалено:

? класифікацію адміністративно-правових норм, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави: зобов'язальні, заборонні, уповноважуючи, стимулюючі, рекомендаційні. Крім того, адміністративно-правові норми, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави, поділені на матеріальні і процесуальні, що виглядає логічним не лише з точки зору відповідності положенням теорії права щодо видів правових норм, які приймаються з метою забезпечення розвитку суспільних відносин у сфері державного управління, а й у зв'язку з тим, що сприяє задоволенню потреб практичного плану - удосконалення правового підґрунтя реалізації державою корпоративних прав.

Уперше сформульовані пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави як на рівні теоретичних положень, так і їх законодавчого впровадження.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

? у законотворчій діяльності з метою удосконалення чинного законодавства, норми якого регулюють відносини у сфері здійснення корпоративних прав держави, розробки нових нормативно-правових актів;

? у правозастосовній практиці органів виконавчої влади при удосконаленні адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави;

? у наукових дослідженнях - при подальшій розробці проблеми вдосконалення адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави;

? у навчальному процесі - при викладанні дисципліни «Адміністративне право», конкретно - тієї частини, що стосується адміністративно-правового регулювання і державного управління в сфері економіки, в юридичних вузах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної проблеми.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на спільних засіданнях кафедр адміністративної діяльності органів внутрішніх справ та кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні теоретичні положення й висновки дисертації також обговорювались на: Науково-практичній конференції ад'юнктів та магістрантів (17 травня 2002 р., м. Харків); Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів і аспірантів (10-11 листопада 2002 р. м. Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (10-11 квітня 2003р, м. Київ).

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета та завдання, об'єкт та предмет, висвітлюються методологічна та науково-теоретична основи дослідження, формулюється наукова новизна та практичне значення роботи, вказуються структура та обсяг роботи, апробація результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

Розділ 1 „Корпоративні права держави як предмет адміністративно-правового регулювання” має три підрозділи та присвячений аналізу корпоративних прав держави з позиції адміністративно-правового регулювання, вивченню структури відносин у сфері корпоративних прав держави та дослідженню історичного й міжнародного досвіду функціонування господарських структур із часткою державного майна.

У підрозділі 1.1. „Сутність корпоративних прав держави та види господарських об'єднань, відносно яких вони здійснюються” аналізуються ознаки корпоративних прав держави, підстави набуття державою корпоративних прав, визначаються органи, які здійснюють управління вказаними правовими об'єктами та їх повноваження у сфері управління корпоративними правами держави, а також розглядаються господарські структури, відносно яких здійснюються корпоративні права держави.

Визначаючи порядок здійснення корпоративних прав держави, можна виділити організаційні та господарські відносини у сфері управління корпоративних прав держави. Організаційні відносини - це відносини у сфері діяльності центральних органів виконавчої влади та уповноважених осіб, засновані на повноваженнях організаційно-розпорядчого характеру, закріплених чинним законодавством. Тобто - це владна, організуюча діяльність. Це, зокрема, ведення реєстру державних корпоративних прав, контрольна діяльність та проведення оцінки державних корпоративних прав. Господарські відносини стосуються здійснення правомочностей щодо участі в управлінні господарською організацією. Вони не пов'язані з наявністю права уповноваженого щодо управління органу застосовувати заходи примусового впливу або імперативним способом забороняти певні дії.

Під корпоративними правами держави як предметом адміністративно-правового регулювання розуміється складна система суспільних відносин, що виникають у зв'язку із здійсненням центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами повноважень організаційно-розпорядчого характеру щодо забезпечення можливості господарської організації, у статутному фонді (майні) якої є частка державного майна, яка може становити і 100%, реалізувати правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права держави здійснюються як щодо господарських товариств із часткою державної власності, так і власне державних господарських об'єднань.

За організаційно-правовими формами об'єднання підприємств утворюються як асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші об'єднання. Кожний із видів об'єднань підприємств передбачає різне поєднання централізації та децентралізації, тобто здійснює різні функції.

У цьому підрозділі розглядаються суттєві характеристики окремих видів об'єднань підприємств за законодавством України з урахуванням їх належності до суб'єктів державної форми власності, оскільки особливості кожного виду об`єднання впливають на вибір форм і методів адміністративно-правового регулювання сфери їх діяльності.

Окремо приділяється увага правовому аналізу поняття „державна холдингова компанія” як організаційно-правовій формі господарювання, яка набула актуального значення серед об'єднань підприємств державної форми власності.

Корпоративні права держави здійснюються господарськими державними об'єднаннями, тобто великими, порівняно із суб'єктами малого підприємництва, підприємствами. Це зумовлює потребу вирішення декількох проблем: по-перше, визначення доцільності заснування певних господарських об'єднань на засадах корпоративних прав держави, тобто сфери корпоратизації держави; по-друге, встановлення меж адміністративно-правового впливу на діяльність цих об'єднань. Одним із чинників вирішення цих проблем є особливості організації діяльності певного виду господарського об'єднання, де держава у володінні має частку власності.

У підрозділі 1.2. „Структура відносин у сфері корпоративних прав держави та місце у ній відносин, що є об'єктом адміністративно-правового регулювання” зазначається, що державна власність є майновою основою корпоративних прав держави, у зв'язку з чим досліджуються відносини управління державною власністю.

Підкреслюється, що внаслідок переважно цивільно-правової природи відносин власності, а також їх стрімкої трансформації після здобуття Україною незалежності, проблеми управління державною власністю не набули достатнього ступеня вивченості.

Здійснюється розмежування господарської та організаційно-розпорядчої діяльності у сфері управління державною власністю на підставі фундаментальних положень науки адміністративного права про ознаки норм адміністративного права та особливості методу адміністративного права. Виходячи з цих доктринальних положень, визначається, що сфера адміністративно-правового регулювання господарських відносин стосується функціонування управлінських інститутів публічної влади щодо створення умов для реалізації і захисту прав і свобод громадян у господарській діяльності. Тобто обов'язковими учасниками адміністративних правовідносин у сфері господарювання мають бути органи державного та самоврядного управління (управлінські інститути публічної влади), їх посадові та службові особи. Їх діяльність має реалізуватись шляхом використання приписів (встановлення обов'язків), встановлення заборон, надання дозволів. При цьому виділені групи відносин у сфері господарської діяльності, які можуть бути предметом адміністративно-правового регулювання: відносини щодо реєстрації, ліцензування, патентування, стандартизації, сертифікації, які є позитивними, управлінськими і не пов'язані із застосуванням санкцій до порушників відповідних правил; відносини щодо захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, забезпечення соціальної спрямованості економіки (а саме - квотування, державного регулювання цін і тарифів, застосування нормативів і лімітів, антимонопольне регулювання); відносини з контрольної діяльності у сфері господарювання; відносини адміністративної юрисдикції.

Предмет адміністративно-правового регулювання відносин власності складають зовнішні державно-владні відносини, пов'язані із застосуванням заходів імперативного прямого та непрямого (економічного) впливу з метою захисту державних інтересів, забезпечення економічної безпеки.

У сфері здійснення корпоративних прав держави дисертант виділяє дві великі групи відносин: позитивні (неюрисдикційні) та юрисдикційні.

До предмета адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави належать відносини щодо: діяльності уповноважених державних органів із визначення сфер економіки, які підлягають корпоратизації, ведення реєстру державних корпоративних прав, контролю діяльності господарського об'єднання, застосування таких адміністративно-правових заходів, як реєстрація, стандартизація, сертифікація, цінової політики, адміністративної юрисдикції.

Водночас відносини адміністративної юрисдикції до відносин управління корпоративними правами держави не належать і становлять окремий вид відносин, які є предметом адміністративно-правового регулювання.

Отже, адміністративно-правове регулювання відносин у сфері корпоративних прав держави стосується зовнішньої цілеспрямованої діяльності центральних органів виконавчої влади та уповноважених ними органів щодо організації, упорядкування економіки шляхом створення відповідних до закону господарських організацій із метою забезпечення економічної безпеки держави та реалізації суспільних, державних потреб.

У підрозділі 1.3. Історія та світовий досвід адміністративно правового регулювання корпоративних прав держави проводиться аналіз створення та розвитку господарських об'єднань за радянських часів, за допомогою якого здійснюється можливість порівняти особливості господарських об'єднань минулого з тими, які існують сьогодні, і обґрунтувати доцільність збереження цієї організаційної форми у майбутньому законодавстві України та визначити організаційно-правові засади управління такими господарськими структурами як форми управління корпоративними правами держави.

Існування інституту державних господарських об'єднань протягом тривалого часу супроводжувалося постійним пошуком шляхів удосконалення форм їх організації, а також правового забезпечення. За період існування радянської влади декілька разів змінювались організаційно-правові форми таких господарських структур, їх функції. Не зважаючи на економічні перетворення в Україні, трансформацію системи форм власності і господарювання на засадах їх рівності, проголошений пріоритет економічних над адміністративними методами управління, перевагу приватної та колективної форми власності над державною, розвиток таких форм господарювання, як господарські об'єднання, в тому числі - державні, є важливим чинником формування ефективного ринку.

Зазначається, що не дивлячись на значну кількість нормативно-правових актів із питань діяльності державних господарських об'єднань та об'єднань із державною часткою майна, у національному законодавстві продовжують існувати прогалини в регулюванні організації та діяльності цих господарюючих суб'єктів, що зумовлює необхідність проведення подальшої роботи із прийняття нових та вдосконалення існуючих нормативних актів у цій сфері. Окремої уваги потребують управлінські питання, особливо на державному рівні. Їх наявність зумовлена необхідністю поєднання владного та регулюючого впливу на відносини, пов'язані із створенням та функціонуванням господарських об'єднань, які здійснюють корпоративні права держави.

Проводиться аналіз міжнародного досвіду створення та діяльності державних холдингових компаній, корпорацій, концернів, що представляє інтерес в частині можливості його застосування в економічних умовах України. Його застосування може допомогти уникнути помилок при реформуванні української економіки, а також створити модель, що найбільше відповідає соціально-економічним умовам функціонування нашого суспільства. Як вбачається, державне управління у країнах із розвиненою конкуренцією (Японія, Великобританія) спирається, в першу чергу, на фінансово-кредитні важелі. Все це дає змогу зробити висновок щодо необхідності встановлення чітких критеріїв у пріоритетах при приватизації та переході до більш ефективного контролю та управління державними об'єднаннями підприємств та об'єднаннями з частковою державною участю в Україні. Такими критеріями можуть бути: наявність дієвого державного контролю за стратегічними та прибутковими секторами економіки; доцільність створення державних господарських об'єднань в таких націоналізованих галузях економіки як залізниця, вугільна та електроенергетична промисловість тощо; зважені підходи щодо оцінювання очікуваних результатів і прогнозування можливих наслідків приватизації державних підприємств.

Враховуючи, що останнім часом Україна обрала шлях інтеграції до Європейського Союзу, у роботі підкреслено значення правових норм Європейського Співтовариства, які спрямовуються на регулювання та координування різних сфер права, в тому числі у напрямі функціонування холдингових компаній та інших об'єднань підприємств. На нашу думку, розробка норм українського законодавства з питань регулювання корпоративних прав держави повинна здійснюватись з урахуванням директив Ради Європи, які застосовуються з метою зближення законодавства її членів.

У розділі 2 „Зміст адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави”, що має два підрозділи, досліджено адміністративно-правові норми, методи та суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері корпоративних прав держави.

Підрозділ 2.1. «Характеристика адміністративно-правових норм, які регулюють сферу корпоративних прав держави» присвячений характеристиці особливостей адміністративно-правових норм у сфері корпоративних прав держави та їх відмінностей від інших видів юридичних норм.

На підставі розгляду змісту поняття адміністративно-правової норми дисертант визначає найбільш характерні властивості адміністративно-правових норм, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави.

З метою аналізу сутності адміністративно-правових норм, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави, здійснена класифікація адміністративно-правових норм за формою припису на зобов'язальні, заборонні (категоричні, імперативні); уповноважуючі (дозвільні, диспозитивні); стимулюючі (заохочувальні) та рекомендаційні.

Окрема увага приділяється заборонними нормам, до яких насамперед належать норми адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення у сфері корпоративних прав держави. Зазначається, що питання притягнення до відповідальності посадових осіб, які мають повноваження щодо управління корпоративними правами держави в законодавстві досить чітко не виписані. Також штрафні санкції, які застосовуються до порушників у сфері корпоративних прав держави, є занадто низькими і тому не виконують своєї основної функції. За таких умов уявляється необхідним переглянути систему штрафних санкцій за вчинення адміністративних правопорушень у сфері корпоративних прав держави. У зв'язку з чим пропонується в проекті Закону України „Про Фонд Державного майна України” передбачити главу „Відповідальність працівників Фонду Державного майна” та окрему статтю такого змісту: „Посадові особи Фонду Державного майна України у межах наданих повноважень самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, цивільну, матеріальну чи кримінальну відповідальність, згідно із законодавством”.

За результатами аналізу видів адміністративно-правових норм автор приходить до висновку, що адміністративні норми, які є регулятором (правовою основою) відносин у сфері корпоративних прав держави, містять, як правило, зобов'язальні, заборонні та уповноважуючі приписи. Питома вага рекомендаційних та стимулюючих норм дуже мала.

Норми, якими врегульовано адміністративно-правові відносини в сфері корпоративних прав держави, дисертант традиційно поділяє на дві групи - матеріальні і процесуальні. Підставою для такого поділу є зміст цих норм та регульовані ними суспільні відносини у сфері корпоративних прав держави.

Значна увага в роботі приділяється адміністративно-процесуальним нормам, оскільки такі норми обслуговують не лише матеріальне адміністративне право, а й матеріальні норми інших галузей. Автором визначаються основні положення щодо особливостей адміністративно-процесуальних норм, на підставі чого виділено та проаналізовано адміністративно-матеріальні та адміністративно-процесуальні норми у всьому масиві законодавства в сфері корпоративних прав держави.

У підрозділі 2.2. „Метод адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави” на підставі аналізу загальних положень теорії права досліджується питання методів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави.

Традиційно загальними рисами методу адміністративно-правового регулювання вважається те, що він реалізується шляхом: використання приписів (встановлення обов'язків), встановлення заборон, надання дозволів.

Відмічається, що сучасна трансформація методу адміністративного права засвідчує його змішану природу, тобто органічне поєднання в ньому типових ознак як імперативного, так і диспозитивного методів правового регулювання. У зв'язку з чим автор наголошує на проблемі пошуку оптимального сполучення усіх способів адміністративно-правового регулювання, а не надання переваги зобов'язанням або заборонам. До заходів здійснення корпоративних прав держави дисертант відносить ведення реєстру державних корпоративних прав, проведення їх оцінки та здійснення контролю за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав. Зазначені заходи мають оперативний, тактичний характер. Таким перелік заходів доповнено заходами стратегічного змісту: визначення об'єктів управління корпоративними правами держави, планування, діяльність щодо встановлення ставки податків, контролю у сфері оподаткування, призначення уповноважених осіб до органів управління господарських об'єднань.

Для забезпечення регулюючої дії норм адміністративного права, визначено встановлення заборон та заходів адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

Зазначається, що у адміністративно-правовому регулюванні переважає такий спосіб, як зобов'язання. Необхідність створення законодавчих механізмів запровадження регулюючого характеру адміністративно-правового впливу вимагає розширення сфери застосування дозволів. В управлінні корпоративними правами держави таке розширення можливе шляхом уведення механізмів та заходів опосередкованого впливу на корпоративні права держави, застосування яких дасть змогу вдосконалити не лише стратегію корпоратизації, але й її впровадження шляхом упорядкування управлінського впливу держави, надання йому планового, послідовного змісту. Такими механізмами та заходами можуть бути: удосконалення класифікації корпоративних прав держави за ознаками, що визначає особливості їх управління; визначення мінімально допустимого рівня корпоративних прав, належних державі в різних групах господарських товариств, та механізмів збереження такої частки корпоративних прав у власності держави; визначення принципів та механізмів управління державними корпоративними правами в господарських товариствах.

Серед перспективних способів вдосконалення реалізації державою її корпоративних прав може бути запровадження оцінки ефективності такої реалізації. Така оцінка не повинна здійснюватись виключно за ознакою обсягів поповнення дохідної частини державного бюджету. Саме тому критерії оцінки ефективності реалізації державних корпоративних прав можуть мати не лише економічний, а й політичний і соціальний зміст. Такими критеріями, наприклад, можуть виступати показники, що характеризують ступінь задоволення потреб населення у соціально важливих товарах та послугах, збереження та створення нових робочих місць, тощо.

У підрозділі 2.3. „Суб'єкти адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави та форми їх діяльності” на підставі аналізу чинного законодавства визначаються суб'єкти адміністративно-правового регулювання державних корпоративних прав та досліджуються їх функції у сфері управління об'єктами державної власності.

Дисертант встановлює, що основну роль у сфері управління об'єктами державної власності відіграє Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України. Однак, не зважаючи на передачу значної кількості об'єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна України, вказується, що з метою збереження управління стратегічними галузями економіки, частина корпоративних прав держави залишається в підпорядкуванні галузевих міністерств та інших органів виконавчої влади з відповідними обмеженнями.

Дисертант проводить класифікацію функцій у сфері управління корпоративними правами держави міністерств та інших органів виконавчої влади залежно від їх змісту. На підставі чого виділяються адміністративно-правовові, господарські та фінансові функції та проводиться їх аналіз. Характеристика змісту функцій управлінського характеру доводить, що ними не передбачене пряме втручання до сфери реалізації державою корпоративних прав. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади здійснюють стратегічне управління, а також забезпечення управлінської діяльності. Такий характер законодавчого регулювання управлінської діяльності повною мірою відповідає існуючій потребі зменшення імперативного втручання до господарської сфери, у тому числі - сфери реалізації державою її корпоративних прав.

Зазначається, що певні повноваження у сфері управління корпоративними правами держави мають також місцеві державні адміністрації.

Проводиться аналіз змісту форм управлінської діяльності щодо корпоративних прав держави та вибору найбільш ефективних форм відповідних до потреб забезпечення економічної безпеки держави та збереження її економічних інтересів. За ознакою правових наслідків здійснено розподіл форм управлінської діяльності на правові та не правові. Узагальнено, що органи державної виконавчої влади, які здійснюють управління в цій сфері, переважно здійснюють не адміністративне управління підлеглих структур, в яких зосереджені корпоративні права, а державне регулювання їх діяльністю.

У розділі 3 дисертації „Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави” відзначається, що на сьогодні чинне законодавство, яке є основою адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, характеризується непослідовністю, фрагментарністю і спрямоване на вирішення окремих поточних проблем державного впливу на корпоративні права.

Не зважаючи на значну кількість нормативно-правових актів, які регламентують відносини у сфері управління державою її корпоративними правами, у них залишається невизначеним питання про критерій, на підставі якого слід визначати, які саме корпоративні права можуть залишатись у державі. З урахуванням помітного зниження ролі приватизації у формуванні доходів бюджету першочергового значення набула проблема ефективного управління державною власністю, насамперед у напрямі раціоналізації використання державної власності в корпоративному секторі економіки.

Дисертант розділяє наукову позицію, що мотивацією для органів державного управління при створенні холдингових компаній є прагнення до скорочення кількості потенційних об'єктів управління, більш кваліфікований контроль над якими можуть забезпечити спеціально створювані структури, які працюють на постійних засадах (це холдингові компанії) та дозволяють зберегти цілісні виробничі комплекси, що функціонували у старих організаційно-правових формах виробничих і науково-виробничих об'єднань і в процесі приватизації можуть зазнати руйнування в результаті виходу підприємств - учасників із таких об'єднань.

У сфері адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави окремої уваги приділено сфері контролю за діяльністю державних господарських об'єднань. У цьому аспекті особливого значення має контроль за цінами, оскільки саме цінова політика безпосередньо впливає на рівень споживання населення та стан конкурентоспроможності продукції, яку виробляє державне господарське об'єднання.

Дисертант відзначає, що у сфері контролю за процесом ціноутворення є необхідність перерозподілу повноважень між центральними й місцевими органами влади.

Для підвищення ефективності проведення цінової політики необхідно, щоб всі задіяні в ній ланки працювали синхронно, в одному напрямку. У зв'язку з цим, якщо Кабінет Міністрів України при реалізації своїх повноважень у сфері ціноутворення, управляє господарською діяльністю, визначаючи загальні правила встановлення цін, то контрольно-наглядові функції має виконувати спеціалізований орган державної влади - Державна інспекція з контролю за цінами.

До сфери адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави після сфери контролю за цінами виділено здійснення цінової політики.

Уявляється необхідним приведення чинного законодавства про ціноутворення у відповідність із Конституцією України, законами та підзаконними нормативно-правовими актами щодо визначення повноважень органів виконавчої влади в зазначеній сфері.

У Висновках до дисертаційного дослідження автором сформульовано ряд узагальнень, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення та підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави.

Основними науковими та практичним результатами роботи є такі положення:

1. Головна особливість діяльності держави у сфері здійснення її корпоративних прав полягає у тому, що така діяльність є зовнішньою цілеспрямованою діяльністю уповноважених законом центральних органів виконавчої влади щодо організації, упорядкування економіки шляхом створення відповідних до закону господарських організацій з метою забезпечення економічної безпеки держави та реалізації суспільних, державних потреб.

2. Корпоративні права держави здійснюються господарськими державними об'єднаннями, тобто великими, порівняно із суб'єктами малого підприємництва, підприємствами. Це зумовлює потребу вирішення декількох проблем: по-перше, визначення доцільності здійснення корпоратизації держави; по-друге, встановлення меж імперативного впливу на діяльність цих господарських об'єднань.

3. До предмета адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави належать відносини щодо: діяльності уповноважених державних органів із визначення сфер економіки, які підлягають корпоратизації, ведення реєстру державних корпоративних прав, контролю діяльності господарського об'єднання, застосування таких адміністративно-правових заходів, як реєстрація, стандартизація, сертифікація тощо, цінової політики, адміністративної юрисдикції.

4. Виходячи з аналізу міжнародного досвіду управління державними господарськими об'єднаннями, відзначається, що процес створення та розвитку господарських об'єднань за участю держави представляє собою не тільки успішний досвід узгодженості функціонування організаційних ланцюгів в структурі фінансового та промислового капіталу, а й доводить вдалий досвід управління державним промисловим сектором у ряді європейських країн. Акцент при цьому надається наступним заходам: 1) наявності прямого державного встановлення цін і тарифів, обсягів надання послуг у сфері природних монополій; 2) контролюючими органами виступають міністерства економіки, фінансів, відповідне галузеве міністерство; 3) органом, що наділений функціями загальних зборів корпорації, є спостережна рада, яка формується на двосторонній основі: представники підприємств та орган державного управління.

5. Адміністративно-правові норми, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави, містять, як правило, зобов'язальні, заборонні та уповноважуючі приписи. Питома вага рекомендаційних та стимулюючих норм дуже мала.

6. Адміністративно-правові норми, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави, поділені на матеріальні і процесуальні. У свою чергу, серед адміністративно-процесуальних норм доцільно виділити: позитивні та юрисдикційні норми.

7. Суб'єктами адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави виділені: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, інші органи виконавчої влади, уповноважені управляти об'єктами державної власності, зокрема - місцеві державні адміністрації.

8. Доведено доцільність поєднання імперативного і диспозитивного методів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави шляхом розширення сфери застосування дозволів.

9. Проведена класифікація форм діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави за ознакою правових наслідків на правові та організаційні. Правовими формами названі акти зовнішнього вираження такої діяльності, що приймаються суб'єктами у межах повноважень у сфері здійснення організаційного впливу на корпоративні права держави і тягнуть правові наслідки. Серед правових форм виділено адміністративний договір, який застосовується при реалізації державою належних їй корпоративних прав. Організаційними формами названі акти зовнішнього вираження діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави, які не тягнуть правових наслідків. До них віднесені проведення організаційних заходів та здійснення матеріально-технічних операцій.

10. Необхідність адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в сфері корпоративних прав держави обумовлена завданням становлення в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки. При цьому мають бути органічно поєднані імперативний та диспозитивний впливи на сферу корпоративних прав держави. З цією метою пропонується:

а) визначення мінімально допустимого рівня корпоративних прав, належних державі. При цьому критерієм визначення сфери корпоратизації держави можна зазначити збереження контролюючого і регулюючого впливу держави на розвиток тих галузей економіки, що забезпечують життєдіяльність держави її економічну безпеку (енергетика, транспорт, зв`язок) або мають підвищену соціальну значимість (охорона здоров`я, освіта тощо). Цей критерій доцільно закріпити у Законі України „Про управління об`єктами державної власності”;

б) запровадження оцінки ефективності реалізації державою корпоративних прав шляхом розробки відповідної Методики та її закріплення постановою Кабінету Міністрів України;

в) збільшення розмірів штрафів, передбачених санкціями статей КУпАП, якими встановлено адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері корпоративних прав держави. Такими правопорушеннями, виділеними за ознакою об`єкта проступку, є передбачені ст. 164/3, 166/1, 166/2, 166/14, 165/2, 166/12, 167 КУпАП;

г) визначення переліку адміністративних правопорушень у сфері корпоративних прав держави тільки у КУпАП;

д) забезпечення компенсаційної функції дотацій шляхом внесення змін в ст. 4.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

е) підтримання пропозицій про прийняття Закону України „Про Фонд Державного Майна України”, в якому передбачити засади юридичної відповідальності посадових осіб Фонду Державного майна України.

корпоративний право влада адміністративний

Основні результати дисертаційного дослідження викладені у таких роботах автора:

1. Іващенко О.М. Деякі економіко-правові аспекти забезпечення діяльності господарських об'єднань // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - № 18 - с. 372-375.

2. Іващенко О.М. Особливості правового регулювання управління об'єктами державної власності // Право і безпека. - 2003. - № 21. - С.26-29.

3. Іващенко О.М. Місце державних господарських об'єднань в контексті реформування відносин власності // Молодь в юридичній науці. - Хмельницький: В-во ХІУП, 2002. - С. 202-205.

4. Безщасна О.М. (Іващенко О.М.) Загальнотеоретичні аспекти адміністративно-правового управління державним сектором економіки// Наше право. - 2004.- № 2. - С. 10-14.

5. Павленко Л.С., Іващенко О.М. Нові підходи в управлінні корпоративними правами держави // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2004. - № 3. - С. 26-28.

6. Бандурка О.М., Іващенко О.М. Особливості функціонування органів управління державними господарськими об'єднаннями та холдинговими компаніями. - Вісник Академії прокуратури України. - 2006. - № 2. - С. 59-64.

7. Іващенко О.М. Структура відносин у сфері здійснення корпоративних прав держави// Наше право. - 2008. - № 2. - С. 39-41.

Размещено на Allbest.ru