Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ІЗУЇТА ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

ХАРКІВ - 2008

Дисертацією є рукопис

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Мельник Костянтин Юрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Іншин Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, доцент Прудивус Олег Васильович, Запорізький окружний адміністративний суд, суддя.

Захист відбудеться 25.04.2008 року о «15» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 22.03. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний поступ України як правової держави, яка бажає бути повноправним членом Європейського Союзу, безпосередньо пов'язаний з удосконаленням національного законодавства у розрізі європейських цінностей. Національне законодавство потребує свого удосконалення і з огляду на посилення ринкових процесів в житті держави та суспільства. Зокрема ринкові перетворення в Україні потребують якнайшвидшого підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, розвитку трудового потенціалу держави, створення надійного і досконалого механізму захисту трудових прав громадян. В цьому контексті особлива увага повинна приділятися питанням охорони праці. Так, існуюча сьогодні велика кількість нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві не сприяє розвитку економічних показників та викликає суттєві економічні втрати не тільки кожного окремого підприємства, а й держави в цілому. Погані умови праці досить негативно відбиваються на її продуктивності, ефективності виробництва, що спричиняє зменшення прибутку та зниження валового внутрішнього продукту країни. Зокрема названі негативні фактори впливатимуть на конкурентоспроможність та рентабельність підприємств, а також на собівартість та якість продукції.

Сьогодні в Україні створено доволі розгалужену нормативну базу в сфері охорони праці. Однак їй притаманні певні недоліки. Так, відносини в сфері охорони праці регламентують два комплексних закони: Закон України «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю України. Це породжує проблему розпорошеності та подвійності законодавства, а також знижує значення Кодексу законів про працю України як основного нормативно-правового акта в системі трудового законодавства. Крім цього, нормативна база в сфері охорони праці дещо застаріла та має невпорядкований вигляд. Як відомо, кількість нормативно-правових актів, яку зафіксував Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці, перевищила дві тисячі. Це, безумовно, є однією з причин того, що підприємства, особливо ті, що організували багатогалузеве виробництво, не виконують більшість з цих норм, правил та стандартів, бо розібратися в них зовсім не виявляється можливим.

Вищезазначене актуалізує тематику даного дослідження, яке покликане допомогти удосконаленню законодавства у сфері охорони праці та сприяти вирішенню окремих теоретичних і практичних проблем інституту охорони праці. Підсилює актуальність дослідження той факт, що нині йде процес доопрацювання нового Трудового кодексу України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 1.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці нових підходів та наданні аргументованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони праці в умовах ринкової економіки.

Для досягнення поставленої мети в дисертації були поставлені наступні дослідницькі завдання:

- визначити місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України;

- уточнити понятійний апарат інституту охорони праці;

- визначити зміст права на охорону праці;

- охарактеризувати сучасний стан правового регулювання охорони праці в Україні;

- виробити конкретні пропозиції щодо можливості використання зарубіжного досвіду з питань охорони праці;

- охарактеризувати державний нагляд і контроль та громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці;

- розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони праці в умовах ринкової економіки.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини в сфері охорони праці.

Предметом дослідження є правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Так, методологічну основу дисертаційного дослідження становлять такі методи наукового пізнання, як формально-логічний, системно-структурний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий та історико-правовий. Засоби формальної логіки надали можливість проаналізувати охорону праці як цілісне явище (підрозділ 1.1.). Системно-структурний метод було застосовано для визначення місця і ролі інституту охорони праці в системі трудового права України (підрозділ 1.1.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1., 1.2., розділ 3). Порівняльно-правовий метод використано для порівняння національного законодавства в сфері охорони праці та законодавства Європейського Союзу (підрозділи 1.3., 2.1.). За допомогою історико-правового методу досліджувалося правове регулювання охорони праці на різних історичних етапах розвитку нашої держави (підрозділ 1.1., 1.2.).

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці українських і російських вчених у сфері трудового права, права соціального забезпечення, теорії держави та права: М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, В.С.Андрєєва, М.Й. Бару, Я.І.Безуглої, Н.Б. Болотіної, П.А. Бущенка, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.А. Іванова, М.І.Іншина, Р.І. Кондратьєва, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, К.Ю. Мельника, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, І.І. Шамшиної, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та інших.

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити інститут охорони праці. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

- отримало подальший розвиток розуміння охорони праці як багатоаспектного явища, що має соціальне, правове та економічне значення для гармонійного розвитку кожного працівника, процвітання суспільства та держави;

- дістало подальшого розвитку розуміння місця і ролі інституту охорони праці в системі трудового права України;

- наводиться авторське формулювання охорони праці як інституту трудового права, який представлений сукупністю правових норм, що регулюють відносини по забезпеченню безпечних та здорових умов праці, а також спеціальних умов праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці;

- зроблено висновок про необхідність під час розробки нового Трудового кодексу України включити в нього після якісної переробки норми Закону України «Про охорону праці», який потім скасувати;

- обґрунтовано, що в умовах ринкової економіки для забезпечення належного стану охорони праці на підприємствах необхідно активно використовувати економічні стимули і санкції, зокрема: закріплення залежності розмірів всіх платежів, передбачених нормативними актами про охорону праці, від фактичного стану охорони праці на підприємстві, який може бути встановлений за допомогою аудиту охорони праці або атестації робочих місць за умовами праці;

- доведено нагальну потребу у підвищенні розмірів штрафів, які накладаються на роботодавця за порушення нормативних актів з охорони праці, шляхом внесення відповідних зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- дістало подальшого розвитку розуміння категорій «контроль за додержанням законодавства про охорону праці» та «нагляд за додержанням законодавства про охорону праці»;

- запропонована низка заходів щодо приведення національного законодавства в сфері охорони праці до стандартів Європейського Союзу у цій сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній роботі для подальших теоретичних досліджень інституту охорони праці в трудовому праві; б) у правотворчості під час розробки Трудового кодексу України, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, покликаних регулювати охорону праці; в) у правозастосовчій діяльності для удосконалення практики застосування норм чинного законодавства, яке регулює відносини в сфері охорони праці; г) у навчальному процесі під час підготовки лекцій, відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права та права соціального забезпечення, при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право України», а також у науково-дослідній роботі студентів, слухачів, курсантів, аспірантів та ад'юнктів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на науково-практичних конференціях: «Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах» (м. Суми 2-5 червня 2005 р.), «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Чернігів 25-27 травня 2006р.), «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 31 травня - 2 червня 2007р.). Також положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ, наукових семінарах та круглих столах у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 4 наукових статтях, які опубліковані у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертації складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 177 сторінок. Список використаних джерел складається з 152 найменувань і займає 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, вказується на її зв'язок з науковими планами та програмами, визначається мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методи, наукова новизна, апробація та практичне значення.

Перший розділ «Соціально-правова характеристика охорони праці як інституту трудового права України» містить три підрозділи. У підрозділі 1.1. «Місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України» досліджуються точки зору вчених на категорії «праця» та «охорона праці», аналізується статистика в сфері охорони праці, сформульоване власне визначення понять «охорона праці», «безпечні та здорові умови праці». Зазначається, що праця є найважливішим джерелом поліпшення добробуту кожної людини, а також зміцнення могутності та процвітання держави. Наголошується, що з огляду на різні об'єктивні та суб'єктивні фактори процес праці потребує певної охорони.

Звертається увага на те, що дослідженням категорії «охорона праці» займалися такі відомі вчені, як А.А. Абрамова, М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, С.О.Голощапов, Г.С. Гончарова, Л.І. Лазор, А.Є. Пашерстник, В.І.Прокопенко, Л.О. Сироватська, І.І.Шамшина та інші. Більшість з них розглядали категорію «охорона праці» в широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні категорія «охорона праці», на думку вчених, має охоплювати усю сукупність правових норм, які забезпечують охорону трудових прав людини. У вузькому розумінні під цією категорією розуміється сукупність правових норм та правил, спрямованих на попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, а також регулюючих нагляд та контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

В підрозділі обґрунтовується позиція щодо необхідності одностайного розуміння категорії «охорона праці» у власному значенні, тобто як категорії, яка відповідає за забезпечення безпечних та здорових умов праці.

Вказується, що охорона праці є багатоаспектним явищем, яке має соціальне, правове та економічне значення для гармонійного розвитку кожного працівника, процвітання суспільства та держави. Так, соціальне значення охорони праці полягає у збереженні трудових ресурсів держави, збереженні працездатності й трудового довголіття людини, у захисті її від виробничої шкоди та професійних захворювань. Правове значення полягає в тому, що охорона праці - це важлива категорія трудового права, яка відповідає за забезпечення безпечних та здорових умов праці. Економічне значення полягає у зростанні продуктивності праці, збільшенні фонду робочого часу, зниженні витрат на відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю працівника нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Констатується катастрофічна ситуація з виробничим травматизмом в Україні. Так, за більшістю показників у сфері виробничого травматизму Україна лідирує порівняно не тільки з країнами Західної, але і Східної Європи. До недоліків, що впливають на рівень виробничого травматизму в Україні, відносяться недостатня увага роботодавців до профілактичних заходів з попередження травматизму, забезпечення безпечних та здорових умов праці та зниження виробничих ризиків; зношення основних виробничих фондів; недостатній державний нагляд і контроль за дотриманням вимог з охорони праці; недоліки в навчанні фахівців з охорони праці.

В підрозділі надаються пропозиції щодо ліквідації недоліків, що впливають на рівень виробничого травматизму на підприємствах України, серед яких своєчасна заміна застарілого обладнання, постійний моніторинг умов праці, заміна важкої фізичної праці машинами, впровадження роботів, що заміняють людину там, де є небезпека для її життя й здоров'я, герметизація технологічних процесів на хімічних підприємствах тощо.

У підрозділі 1.2. «Зміст права на охорону праці за законодавством України» досліджується зміст права людини на охорону праці, аналізуються точки зору вчених щодо співвіднесення категорій «права людини» і «права громадянина», визначається місце трудових прав у системі прав людини, розглядаються обов'язки роботодавця в сфері охорони праці, досліджуються гарантії здійснення права на охорону праці, розглядаються принципи державної політики в сфері охорони праці. Вказується, що право на охорону праці є складовим елементом трудових прав людини. Це право поширюється на всіх без виключення осіб, які працюють на підприємствах, установах, організаціях України. В той же час, для певних категорій громадян встановлено спеціальний правовий режим охорони праці. Це жінки, неповнолітні, інваліди та особи, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.

В підрозділі зазначається, що право на охорону праці охоплює право на безпечні та здорові умови праці та спеціальні права жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Вказується, що національне законодавство закріплює доволі об'ємний перелік вищезазначених прав, які в більшості своїй відповідають міжнародним та європейським нормам та стандартам в сфері охорони праці.

Разом з тим, звертається увага на те, що закріплення будь-яких прав, зокрема права на охорону праці, у законодавстві без реальних гарантій реалізації та захисту є своєрідними «заявами про наміри», що не мають ніякої цінності для людини. З огляду на це важливим є не лише законодавче закріплення права на охорону праці, але й чітка правозастосовча діяльність державних органів та посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту даного права людини. Останнє включає можливість примусового виконання прав людини і усунення перешкод на шляху їхньої реалізації.

В підрозділі висвітлюються недоліки забезпечення права людини на охорону праці в Україні та пропонуються шляхи їх подолання.

У підрозділі 1.3. «Сучасний стан правового регулювання охорони праці в Україні» досліджуються категорії «правове регулювання», «механізм правового регулювання», розглядаються стадії механізму правового регулювання, досліджуються види систематизації законодавства, аналізується система законодавства України з охорони праці. Вказується, що правовому регулюванню піддаються тільки найважливіші для життєдіяльності громадян та функціонування держави суспільні відносини. Саме такими відносинами є відносини з охорони праці. Так, людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя, тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва потрібно створити безпечні і здорові умови, які б дали їй змогу плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров'я. Правове регулювання охорони праці базується на факті визнання державою обов'язку забезпечити захист працівника, як сторони фактично більш слабкої в трудовому правовідношенні, з метою збереження його життя, здоров'я й високого рівня працездатності протягом тривалого часу.

В підрозділі зазначається, що норми права, які встановлюють правила поведінки в галузі охорони праці, закріплюються у міжнародно-правових актах, Конституції України, Законі України «Про охорону праці», Кодексі законів про працю України, інших законах, підзаконних нормативно-правових актах Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України. Вказується на важливе значення міжнародних документів для розвитку національного законодавства в сфері охорони праці. Звертається увага на велику кількість ратифікованих Україною міжнародних документів, які закріплюють норми в сфері охорони праці. Серед таких документів Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Європейська соціальна хартія (переглянута), Конвенція про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 81, Конвенція про інспекцію праці в сільському господарстві № 129, Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159.

Обґрунтовується точка зору щодо необхідності ратифікації таких конвенцій Міжнародної Організації Праці в сфері охорони праці: Конвенції про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах № 152, Конвенції про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище № 155, Конвенції про служби гігієни праці № 161, Конвенції про безпеку та гігієну праці у будівництві №167, Конвенції про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві № 170.

Вказується на такий негативний момент національного законодавства в сфері охорони праці, як існування поряд з Кодексом законів про працю України, який містить главу «Охорона праці», комплексного спеціального закону - Закону України «Про охорону праці». На наш погляд, це породжує проблему розпорошеності та подвійності законодавства, а також знижує значення Кодексу законів про працю України як основного нормативно-правового акта в системі трудового законодавства. Зазначимо, що Кодекс законів про працю України є комплексним нормативно-правовим актом, що регламентує трудові та тісно пов'язані з ними відносини. Відносини з охорони праці є елементом трудового правовідношення. Отже, доцільно під час розробки нового Трудового кодексу України включити в нього всі норми Закону України «Про охорону праці», а його самого скасувати.

В підрозділі звертається увага на велику кількість підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують питання охорони праці. Так, Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці зафіксував понад дві тисячі документів. Також вказується на певну застарілість окремих документів. Існування такої великої та невпорядкованої нормативної бази є однією з причин того, що підприємства, особливо ті, що організували багатогалузеве виробництво, не виконують норм, правил та стандартів.

Обґрунтовується пропозиція проведення певної інвентаризації нормативного матеріалу. За її підсумками застарілі норми та нормативно-правові акти потрібно скасувати, після чого провести систематизацію нормативного матеріалу у цій сфері. З огляду на різноплановість та багатоаспектність інституту охорони праці вважаємо за доцільне використати інкорпорацію як вид систематизації законодавства про охорону праці. Для цього необхідно значно зменшити кількість нормативно-правових актів шляхом їх групування. Після чого всі ці нормативно-правові акти повинні увійти в Офіційний збірник законодавства з охорони праці.

Другий розділ «Європейський досвід правового регулювання охорони праці» містить два підрозділи. У підрозділі 2.1. «Законодавство Європейського Союзу з охорони праці» досліджується розвиток взаємовідносин України і Європейського Союзу, висвітлюються норми законодавства Європейського Союзу з охорони праці, надаються рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства в сфері охорони праці з огляду на законодавство Європейського Союзу у цій сфері. Вказується, що важливе місце в закріпленні вимог та стандартів в сфері охорони праці належить директивам Європейського Союзу. Директиви - це правові акти, що відповідно до ст. 189 Договору ЄЕС можуть видавати Рада Міністрів і Європейська комісія Європейського Союзу. Кожен такий акт має обов'язкову силу для досягнення результату в державі-члені, до якої він адресований, але національна влада зберігає вибір форми і методу його застосування.

До найважливіших директив, які закріплюють вимоги та стандарти в сфері охорони праці, відносяться: Директива Ради № 89/391/ЄЕС «Про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки і охорони здоров'я працівників під час роботи» від 12 червня 1989 р., Директива Ради № 89/654/ЄЕС «Про мінімальні вимоги щодо безпеки і охорони здоров'я в робочих зонах» від 30 листопада 1989 р., Директива Ради № 89/655/ЄЕС «Про мінімальні вимоги щодо безпеки і охорони здоров'я при застосуванні робочого обладнання працівниками під час роботи» від 30 листопада 1989 р., Директива Європейського Парламенту та Ради №98/37/ЄС «Про зближення законодавства держав-членів стосовно машин і механізмів» від 22 червня 1998 р., Директива Європейського Парламенту і Ради №97/23/ЄС «Про зближення законодавства держав-членів щодо устаткування, яке працює під тиском» від 29 травня 1997 р., Директива Ради № 87/404/ЄЕС «Про зближення законодавства держав-членів щодо простих посудин, що перебувають під тиском» від 25 червня 1987р., Директива Ради №89/656/ЄЕС «Про мінімальні вимоги безпеки та охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» від 30 листопада 1989 р., Директива Ради № 89/686/ЄЕС «Про зближення законодавств держав-членів щодо засобів індивідуального захисту» від 21 грудня 1989 р., Директива Ради № 92/58/ЄЕС «Про мінімум вимог до забезпечення знаків безпеки й/або гігієни праці» від 24 червня 1992р.

На основі аналізу вищезазначених директив та норм національного законодавства в сфері охорони праці запропоновані рекомендації щодо вдосконалення останніх. Так, доцільно Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці» доповнити статтею, яка б закріплювала загальні принципи техніки безпеки, які містяться в п. 2 ст. 6 Директиви №89/391/ЄЕС. Також у вищезазначених нормативно-правових актах доцільно передбачити обов'язок роботодавця, встановлений п. 2 ст. 10 Директиви №89/391/ЄЕС, щодо здійснення необхідних заходів з тим, щоб роботодавці працівників інших підприємств, залучених до роботи на його підприємстві або виробництві одержували призначену для них інформацію стосовно: загроз для безпеки і здоров'я, а також захисних та запобіжних заходів на підприємстві або виробництві в цілому, а також для кожного робочого місця або виду робіт; чисельності працівників для надання першої допомоги, боротьби з пожежею і евакуювання працівників, їх підготовки та обладнання, що є в їх розпорядженні.

У підрозділі 2.2. «Досвід європейських країн в сфері охорони праці» досліджується законодавство європейських країн в сфері охорони праці. Вказується, що сьогодні промислово розвинуті країни світу приділяють значну увагу питанням забезпечення охорони праці та виробничого побуту. Це проявляється у встановленні правил, техніко-юридичних стандартів у сфері охорони праці, критеріїв класифікації підприємств за ступенем їх шкідливості для здоров'я працюючих, норм по навчанню працівників безпечним методам праці, відповідальності за порушення законодавства про охорону праці, а також створенні спеціальних державних органів, покликаних забезпечувати реалізацію законодавства з охорони праці.

В підрозділі звертається увага на те, що різні країни по різному підходять до встановлення обсягу повноважень спеціальних органів в сфері охорони праці. Так, у Швейцарії інспектори Федерального бюро промисловості, мистецтв і ремесел мають право припиняти роботу підприємства або роботу на будівельному майданчику, якщо вважають, що існує серйозний ризик для життя і здоров'я працівників. У Франції ж інспектори праці не можуть самі при цих же обставинах закривати підприємства або наказувати евакуювати персонал. Це у Франції може зробити тільки суд розглянувши заяву інспектора.

Особливе місце в системі забезпечення безпечних та здорових умов праці в європейських країнах посідають організації трудящих. Вказується на різницю у функціях та повноваженнях організацій трудящих у питаннях охорони праці різних європейських країн. Так, у всіх державах-членах Європейського Союзу представники трудящих можуть одержувати інформацію з питань гігієни і безпеки праці, а також з ними повинні проводитися консультації з цих питань. Представники працівників у тій або іншій формі мають право брати участь в інспектуванні робочих місць і в розслідуванні випадків виробничого травматизму. Наприклад, в Ірландії представники працівників можуть тільки супроводжувати інспектора з праці під час відвідування підприємства; у Нідерландах вони мають право на ознайомлення з умовами праці, у Великобританії представники працівників мають право стежити за безпекою праці й охороною здоров'я трудящих. В Італії і Норвегії інспектори з охорони праці зобов'язані консультуватися з представниками профспілок перед прийняттям своїх розпоряджень щодо порушень трудового законодавства й умов праці.

Третій розділ «Державний нагляд і контроль та громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці» присвячено дослідженню правового статусу державних органів, які здійснюють нагляд та контроль за додержанням законодавства про охорону праці, проаналізовано контролюючі повноваження у сфері охорони праці профспілкових організацій та уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, розглянуто правові категорії «нагляд» і «контроль». Зазначається, що категорії «нагляд» і «контроль» стосовно охорони праці не є тотожними або синонімічними. Їх об'єднує те, що обидві є формами перевірочної діяльності уповноважених органів та організацій, які не залежать від роботодавця.

Відмінність полягає, по-перше, в тому, що контроль здійснюється як уповноваженими державними органами за організаціями, що не перебувають у їх підпорядкуванні, так і вищестоящими органами за підпорядкованими організаціями, а також профспілковими організаціями та уповноваженими найманими працівниками особами з питань охорони праці, а нагляд - тільки уповноваженими державними органами за організаціями, що не перебувають у їх підпорядкуванні. По-друге, нагляд проявляється в аналізі стану справ щодо додержання норм і стандартів у сфері охорони праці, щодо контролю, то поряд з вищезазначеним перевіряється і правильність, доцільність та ефективність використання усіх повноважень перевіряємого в сфері охорони праці. Для контролю притаманним є також те, що контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного, а також самостійно притягувати винних до юридичної відповідальності.

В підрозділі обґрунтовується виділення у системі державних органів, які покликані здійснювати функцію державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про охорону праці, трьох груп органів.

По-перше, спеціально утворені державні органи для здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про охорону праці, по-друге, органи, компетенція яких включає нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці; по-третє, органи, які здійснюють внутрішньовідомчий контроль на підпорядкованих виробництвах. Так, до першої групи слід віднести: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Державний комітет ядерного регулювання України, органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства палива та енергетики України. До другої групи входять Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України, прокуратура, суд. Міністерства та відомства, які здійснюють внутрішньовідомчий контроль на підпорядкованих виробництвах, відносяться до третьої групи.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюється профспілковими організаціями та уповноваженими найманими працівниками особами з питань охорони праці. Вказується на правильність позиції законодавця щодо наділення певних представників трудового колективу контролюючими повноваженнями в сфері охорони праці, оскільки сьогодні профспілки переживають свої не найкращі часи, з огляду на що на значній кількості підприємств, установ та організацій вони відсутні.

ВИСНОВКИ

1. Охорона праці як інститут трудового права представлений сукупністю правових норм, що регулюють відносини по забезпеченню безпечних та здорових умов праці, а також спеціальних умов праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.

2. Право на охорону праці є складовим елементом трудових прав людини. Це право поширюється на всіх без виключення осіб, які працюють на підприємствах, установах, організаціях України. В той же час, для певних категорій громадян встановлено спеціальний правовий режим охорони праці. Це жінки, неповнолітні, інваліди та особи, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.

3. Під безпечними та здоровими умовами праці слід розуміти такі зовнішні умови, в яких перебуває працівник під час роботи, при яких йому не загрожує небезпека отримання травм або професійних захворювань.

4. Існує необхідність у ратифікації таких конвенцій Міжнародної Організації Праці в сфері охорони праці: Конвенції про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах № 152, Конвенції про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище № 155, Конвенції про служби гігієни праці №161, Конвенції про безпеку та гігієну праці у будівництві №167, Конвенції про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві № 170.

5. З огляду на важливість питання охорони праці для суспільства та держави вважаємо за доцільне викласти п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України у наступній редакції: «основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці та її охорони, зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки».

6. Доцільно в ході розробки нового Трудового кодексу України включити в нього після якісної переробки норми Закону України «Про охорону праці», який потім скасувати.

7. Існує необхідність у проведенні інкорпорації нормативного матеріалу в сфері охорони праці. За її результатами потрібно видати Офіційний збірник законодавства з охорони праці, в який увійдуть після якісної переробки всі підзаконні нормативно-правові акти в цій сфері.

8. Одним з найдійовіших засобів забезпечення додержання норм та стандартів в сфері охорони праці є державний нагляд і контроль та громадський контроль. Під контролем за додержанням законодавства про охорону праці слід розуміти діяльність уповноважених державних органів, профспілкових організацій та уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці по здійсненню аналізу стану справ щодо додержання норм і стандартів в сфері охорони праці та перевірці правильності, доцільності та ефективність використання усіх повноважень перевіряємого в цій сфері. Під наглядом за додержанням законодавства про охорону праці слід розуміти діяльність уповноважених державних органів стосовно організацій, що не перебувають у їх підпорядкуванні, яка полягає у здійсненні аналізу стану справ щодо додержання норм і стандартів у сфері охорони праці.

трудовий законодавство охорона державний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:

1. Ізуїта П.О. Забезпечення здорових та безпечних умов праці як одна з юридичних гарантій суб'єктів трудових правовідносин // // Право і безпека. - 2006. - №4. - С.105 - 107.

2. Ізуїта П.О. Співвідношення понять нагляд та контроль у сфері охорони праці (теоретичний аспект) // .збірник наукових праць. Серія право, випуск 7, 2006, С.63-68.

3. Ізуїта П.О. Право на охорону праці як складова права на працю та одне з невід'ємних прав людини і громадянина // // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2006. Вип.34. - С.222 - 230.

АНОТАЦІЇ

Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено проблемам правового регулювання охорони праці в Україні. Здійснено теоретичний аналіз категорій: «праця», «охорона праці», «безпечні та здорові умови праці», «контроль за додержанням законодавства про охорону праці», «нагляд за додержанням законодавства про охорону праці». Визначено місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України. Обґрунтовано, що охорона праці як інститут трудового права представлений сукупністю правових норм, що регулюють відносини по забезпеченню безпечних та здорових умов праці, а також спеціальних умов праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. З'ясовано зміст права на охорону праці. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання охорони праці в Україні. Досліджено законодавство Європейського Союзу з охорони праці. Розроблено конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин у сфері охорони праці в умовах ринкової економіки.

Ключові слова: охорона праці, нагляд, контроль, профспілки, умови праці.

Правовое регулирование охраны труда в условиях рыночной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена проблемам правового регулирования охраны труда в Украине. Осуществлен теоретический анализ категорий: «труд», «охрана труда», «безопасные и здоровые условия труда», «контроль за соблюдением законодательства об охране труда», «надзор за соблюдением законодательства об охране труда». Определено место и роль института охраны труда в системе трудового права Украины. Обосновано, что охрана труда как институт трудового права представленный совокупностью правовых норм, регулирующих отношения по обеспечению безопасных и здоровых условий труда, а также специальных условий труда женщин, несовершеннолетних, инвалидов и лиц, работающих на роботах с вредными, трудными и опасными условиями труда.

Выяснено содержание права на охрану труда. Указано, что право на охрану труда является составным элементом трудовых прав человека. Это право распространяется на всех без исключения лиц, работающих на предприятиях, учреждениях, организациях Украины. В то же время, для определенных категорий граждан установлен специальный правовой режим охраны труда. Это женщины, несовершеннолетние, инвалиды и лица, работающие на работах с вредными, тяжелыми и опасными условиями труда.

Проанализировано современное состояние правового регулирования охраны труда в Украине. Указано на такие его отрицательные моменты, как регламентация отношений в сфере охраны труда двумя комплексными законами: Законом Украины «Об охране труда» и Кодексом законов о труде Украины. Это порождает проблему распорошенности и двойственности законодательства, а также снижает значение Кодекса законов о труде Украины как основного нормативно-правового акта в системе трудового законодательства. Кроме этого, указывается на то, что нормативная база в сфере охраны труда местами устарела и имеет неупорядоченный вид. Так, количество нормативно-правовых актов, которое зафиксировал Государственный реестр нормативно-правовых актов по вопросам охраны труда, превышает за две тысячи. Это, безусловно, является одной из причин того, что предприятия, в особенности те, которые организовали многоотраслевое производство, не выполняют большинство из этих норм, правил и стандартов, так как разобраться в них не представляется возможным.

В диссертационном исследовании установлено, что существует четыре вида надзора и контроля: предупредительный, предварительный, поточный и последующий. Так, предупредительный надзор и контроль осуществляются при установлении локальных условий труда для того чтобы локальные нормы не противоречили законодательству о труде. Такие надзор и контроль также осуществляются для предотвращения нарушений правил охраны труда на производстве, в эксплуатации производственных сооружений, при вводе в эксплуатацию новых объектов. Предварительные надзор и контроль способствуют предотвращению нарушения законодательства о труде, осуществляются преимущественно при применении условий труда, осуществляемых собственником совместно, по согласованию или с учетом мнения профсоюзных органов или иных уполномоченных на на представительство трудовыми коллективами органов.

В диссертации проанализировано законодательство Европейского Союза по охране труда. На основании исследования разработаны конкретные предложения относительно усовершенствования правового регулирования отношений в сфере охраны труда в условиях рыночной экономики. В частности обоснована целесообразность при разработке нового Трудового кодекса Украины включить в него после качественной переработки нормы Закона Украины «Об охране труда», который потом отменить. Также уместно провести инкорпорацию нормативного материала в сфере охраны труда. По ее результатам необходимо издать Официальный сборник законодательства по охране труда, в который войдут после качественной переработки все подзаконные нормативно-правовые акты в этой сфере.

Ключевые слова: охрана труда, надзор, контроль, профсоюзы, условия труда.

Ізуіта Legal of labour protection in the conditions of market economy.-- Manuscript.

Dissertation on a scientific degree of candidate of Law Sciences by speciality 12.00.05 - labour law; social security law - National University of Internal Affairs, Ukraine, Kharkov, 2008.

Dissertation is devoted to the problems of the legal of labour protection in Ukraine. The theoretical analysis of categories: «labour», «labour protection», «safe and healthy conditions of labour», «observance control of a labour protection legislation», «observance supervision of a labour protection legislation» is carried out. The author determines place and role of of labour protection in the system of labour right for Ukraine. In the thesis it is grounded, that labour protection as the of labour right is by the aggregate of legal norms, that regulate the relations on providing of safe and healthy conditions of labour, and also special conditions of labour of women, juveniles, invalids and persons which work at works with the harmful, heavy and dangerous conditions of labour. Contents of right to the labour protection are specified. In the present study the current state of the legal of labour protection in Ukraine is analysed. The legislation of labour protection in European Union is investigated. Concrete proposals to improve on the legal of relations in the sphere of labour protection in the conditions of market economy are developed.

Keywords: labour protection, supervision, control, trade unions, conditions of labour.

Размещено на Allbest.ur