Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ОВЕРКОВСЬКА Тетяна Костянтинівна

УДК 349.415(477)

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ТА ПСУВАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право;

природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2008

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор

Балюк Галина Іванівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

професор кафедри трудового, земельного та екологічного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

член-кореспондент Національної академії наук

України, академік Академії правових наук України

Семчик Віталій Іванович,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького,

головний науковий співробітник;

кандидат юридичних наук, доцент

Каракаш Ілля Іванович,

Одеська національна юридична академія,

завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права.

Захист відбудеться « 17 » грудня 2008 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (МСП-01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «_14__» листопада 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор юридичних наук, професор Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується підвищенням техногенного навантаження на земельні ресурси і, як наслідок, загрожує стати небезпекою для самої людини. Одними із чинників негативного впливу на якісний стан земель є їх антропогенне забруднення та псування, які призводять до порушення рівноваги як в самій природі, так і негативно впливають на життя та здоров'я людини безпосередньо чи опосередковано через стан довкілля. Зазначене викликає необхідність вирішення питання охорони земель.

Гострота проблем, які склалися щодо охорони земель в Україні від забруднення та псування, нагальна потреба у їх вирішенні потребують дієвих заходів впливу, зокрема правового характеру. Необхідність та важливість дослідження правових засад охорони земель в Україні від забруднення та псування обумовлена також реалізацією права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, що гарантовано ст. 50 Конституції України Конституція (Основний Закон) України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141. - (Бібліотека офіційних видань)..

Дослідження окремих питань щодо правової охорони якісного стану земель в Україні знайшли своє відображення у ряді робіт дисертаційного рівня. Зокрема, Н.С. Гавриш «Відповідальність за забруднення та засмічення ґрунтів в Україні» (2001 р.), О.В. Конишева «Правове забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення» ( 2002 р.), І.А. Куян «Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення» (2001 р.), С.І. Хом'яченко «Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні» (2004 р.), А.М. Шульга «Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування» (2004 р.) та інші. Проте на сьогодні в юридичній науці України відсутнє єдине комплексне дослідження правових засад охорони земель від забруднення та псування, понять «правова охорона земель від забруднення та псування», «забруднення» та «псування» земель, особливостей правових форм охорони земель від забруднення та псування, а також перспектив розвитку та вдосконалення законодавства щодо регулювання відносин у сфері охорони земель від забруднення та псування. Крім зазначеного ще недостатньо дослідженими залишаються особливості та види юридичної відповідальності у сфері охорони земель, зокрема від забруднення та псування.

Актуальність та недостатність висвітлення зазначених питань сприяли вибору теми дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичною базою дослідження є наукові праці вчених-правознавців у галузі земельного та екологічного права: українських вчених: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Ю.О. Вовка, Н.С. Гавриш, А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, О.В. Конишевої, С.М. Кравченко, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, А. М. Статівки, Н.І. Титової, В.С. Шелестова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших; російських вчених: Г.О. Аксеньонка, С.О. Боголюбова, М.М. Бринчука, Б.В. Єрофеєва, Є.М. Жевлакова, М.Д. Казанцева, М.І. Краснова, О.І. Крассова, І.В. Павлова, В.В. Петрова та інших.

Дисертаційне дослідження було проведено з урахуванням загальнотеоретичних підходів та вчень про поняття правової норми, склад і особливості правовідносин, поняття та функції юридичної відповідальності. У зв'язку з цим було використано роботи вчених у галузі загальної теорії права: С.С. Алексєєва, В.М. Карельського, М.С. Кельмана, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, М.П. Марченко, Н.М. Оніщенко, В.Д. Перевалова, О.Ф. Скакун, Р.О. Халфіної та інших.

Нормативно-правовою основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють суспільні відносини у сфері правової охорони земель від забруднення та псування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до Державної бюджетної науково-дослідної роботи з теми «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» ( номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0106U006631).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення поняття «правова охорона земель від забруднення та псування», здійснення юридичної характеристики понять «забруднення» та «псування» земель, узагальнення особливостей та видів правових форм охорони земель від забруднення та псування, виявлення особливостей юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування, а також формулювання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України у зазначеній сфері.

Мета дослідження конкретизується у таких завданнях: 1) проаналізувати положення земельно-правової доктрини щодо визначення поняття правової охорони земель; 2) виявити історичні передумови та основні тенденції розвитку законодавства України щодо охорони земель від забруднення та псування; 3) дослідити поняття та співвідношення категорій «забруднення» та «псування» земель; 4) визначити особливості та види юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування.

Об'єктом дослідження є нормативно-правові акти різних рівнів юридичної сили, які регламентують відносини щодо охорони якісного стану земель в Україні, наукові доробки з проблем загальної теорії права, земельного та екологічного права, а також матеріали практики, документи та інформація у сфері охорони земель.

Предмет дослідження складає система правовідносин, що виникають у сфері охорони земель від забруднення та псування, та які потребують належного правового регулювання.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження змісту правової охорони земель від забруднення та псування, поглиблення понятійного апарату таких категорій, як «правова охорона земель від забруднення та псування», «забруднення», «псування» земель, проблем юридичної відповідальності за забруднення та псування земель в Україні здійснювалося за допомогою логіко-семантичного методу. У дослідженні розвитку наукової думки щодо поняття правової охорони земель та при здійсненні історико-правового аналізу формування законодавства України щодо охорони земель від забруднення та псування було використано метод історичного аналізу. В основу аналізу законодавства України у сфері охорони земель від забруднення та псування покладено порівняльно-правовий метод. Виділення етапів розвитку законодавства України щодо охорони земель від забруднення та псування було здійснено за допомогою методу системного аналізу. Методи класифікації, групування, порівняльно-правовий використовувались для характеристики правових форм охорони земель від забруднення та псування за законодавством України, а також особливостей та видів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони якісного стану земель.

Усі перераховані методи використовувались комплексно. Саме за допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, а також наукових положень дисертаційного дослідження, які виносяться на захист.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на основі аналізу чинного законодавства України та наукової юридичної літератури здійснено одне з перших у вітчизняній земельно-правовій науці комплексне дослідження, яке присвячено правовим засадам охорони земель від забруднення та псування.

У дисертації сформульовано наступні науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:

Уперше:

1. Запропоновано розглядати правову форму охорони земель в Україні від забруднення та псування як правове явище, яке закріплено в правовій нормі, має обов'язковий характер, сприяє реалізації правових вимог, приписів, повноважень, заходів, діяльності щодо збереження якісного стану земель та має відповідний вплив на вирішення проблем охорони земель від забруднення та псування.

2. Обґрунтовано висновок про виділення п'яти етапів в історії розвитку землеохоронного законодавства України: 1) дорадянська доба розвитку законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування: а) часи Київської Русі - початок розвитку машинного виробництва (70-ті роки ХІХ століття); б) 70-ті роки ХІХ століття - грудень 1917 р.; 2) грудень 1917 р. - прийняття Конституції СРСР 1936 р.; 3) 1936 р. - початок 60-х років ХХ століття; 4) початок 60-х років ХХ століття - березень 1991 р.; 5) з березня 1991 р. - триває до сьогоднішніх днів (новітній етап).

Удосконалено:

1. Поняття правової охорони земель від забруднення та псування, яке розглядається, як комплекс правовідносин, при реалізації яких на основі правових норм та реалізації науково-обгрунтованих заходів економічного, екологічного, організаційного, земельно-правового, еколого-правового, науково-технічного, технологічного та іншого характеру гарантується і забезпечується запобігання та усунення негативних наслідків забруднення земель виробничими та побутовими відходами, стічними водами, токсичними, хімічними та радіоактивними речовинами, пестицидами та агрохімікатами понад встановлені гранично допустимі концентрації, захист природного стану земель від інших необґрунтованих дій, несприятливих техногенних та природних процесів, що небезпечні для довкілля, життя і здоров'я людей, а також застосовується юридична відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону земель від забруднення та псування.

2. Юридичні визначення понять «забруднення» та «псування» земель, а саме:

забруднення земель являє собою зміни якісного та кількісного стану земель, які сталися під впливом господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення в землю забруднюючих речовин, вміст яких перевищує природний фон;

псування земель - це негативна зміна якісних характеристик та кількісного стану земель, що відбувається шляхом протиправної дії чи бездіяльності суб'єктів щодо землі або внаслідок впливу природних явищ чи катастроф, і зумовлює зниження природно-господарської цінності земель та приведення їх у стан, непридатний для подальшого використання за цільовим призначенням.

3. Поняття земельного правопорушення у сфері охорони земель від забруднення та псування з конкретизацією об'єктів посягання, а саме: як винне, протиправне, небезпечне діяння (дію або бездіяльність), що посягає на якісний, екологічно безпечний стан земель, який зумовлює їх придатність для подальшого використання за призначенням, порушує екологічну рівновагу в екосистемі, вимоги щодо раціонального використання та охорони земель, впливає чи може вплинути на стан життя і здоров'я людей.

4. Поняття юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування визначено як певні правовідносини, що випливають із обов'язку особи, незалежно від встановлення її вини, відшкодувати заподіяні збитки якісному стану земель, а також правовідносини, породжені вчиненням правопорушення щодо якісного, екологічно безпечного стану земель, між спеціальними державними органами та винною особою, змістом яких є застосування до останньої заходів примусового впливу та виникненням у неї зобов'язання нести негативні наслідки особистого, майнового та організаційного характеру. Має місце уточнення підстави відповідальності, а саме: правопорушення щодо якісного стану земель.

Набули подальшого розвитку:

1. Особливості юридичної відповідальності у сфері охорони земель України від забруднення та псування, які полягають в наступному: 1) підставою відповідальності є вчинення як правомірних дій, тобто без наявності вини особи, так і земельного правопорушення, об'єктом посягання якого є якісний, екологічно безпечний стан земель для життя і здоров'я людей; 2) реалізується в аспекті правовідносин; 3) передбачає застосування заходів державного примусу; 4) передбачає відшкодування шкоди, завданої якісному стану земель, іншим елементам навколишнього природного середовища, здоров'ю людей, а у деяких випадках - майну громадян, юридичних осіб, державі; 5) може мати місце відшкодування збитків, завданих якісному стану земель та ґрунтів, у натуральній формі шляхом виконання робіт по відновленню порушеного стану земель; 6) застосовується певний механізм її реалізації, характер якого залежить від виду правопорушення та який притаманний для конкретного виду юридичної відповідальності.

2. Класифікація юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування на: дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, господарсько-правову, адміністративну, кримінальну, та спеціальну - земельно-правову, що обумовлюється ступенем тяжкості правопорушення, галузевою належністю, колом осіб, яким надано право застосовувати відповідальність.

3. Положення про те, що упровадження ринкових умов у сфері землекористування вимагають подальшої екологізації земельного законодавства.

На підставі зроблених дисертанткою висновків, вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, зокрема:

а) в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» уточнити поняття «забруднення» та «псування» земель, виклавши їх у такій редакції: «забруднення земель являє собою зміни якісного та кількісного стану земель, які сталися під впливом господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення в землю забруднюючих речовин, вміст яких перевищує природний фон; псування земель - це негативна зміна якісних характеристик та кількісного стану земель, що відбувається шляхом протиправної дії чи бездіяльності суб'єктів щодо землі або внаслідок впливу природних явищ чи катастроф, і зумовлює зниження природно-господарської цінності земель та приведення їх у стан, непридатний для подальшого використання за цільовим призначенням»;

б) доповнити ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України пунктом «е», включивши до змісту охорони земель «охорону життя і здоров'я людей»;

в) доповнити ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України пунктом «є», включивши до змісту охорони земель «захист якісного та кількісного стану інших елементів навколишнього природного середовища в процесі використання та охорони земель»;

г) п. «б» ст. 205 Земельного кодексу України викласти в такій редакції: «виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини, або приведення їх у стан, придатний для подальшого використання для інших цілей»;

ґ) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про охорону земель» доповнити словами: «а у випадках передбачених законодавством України - незалежно від встановлення вини заподіювача шкоди»;

д) ст. 134 КЗпП України доповнити п. 10, встановивши, що «працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з їх вини земельній ділянці, наданої підприємству, установі, організації, фізичній особі-роботодавцю для здійснення господарської діяльності, внаслідок її забруднення, псування, а також погіршення інших корисних властивостей землі»;

е) ч. 3 ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» викласти в такій редакції: «органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати та використовувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм»;

є) ст. 211 Земельного кодексу України доповнити наступними видами відповідальності у сфері охорони земель: дисциплінарна, матеріальна, господарсько-правова, земельно-правова.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства України, що сприятиме більш ефективному регулюванню відносин та усуненню недоліків правового регулювання у сфері охорони земель від забруднення та псування. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів навчальних посібників, підручників, планів семінарських і практичних завдань при викладанні курсу «Земельне право України», «Екологічне право України», у розробці і проведенні відповідних спецкурсів. Деякі сформульовані у дисертації положення мають дискусійний характер і можуть стати базою для подальших наукових розробок.

Апробація результатів дисертації. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертанткою самостійно під керівництвом доктора юридичних наук, професора Балюк Г.І.

Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Міжрегіональній науково-практичній конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» (Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника, Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.); Науково-практичній студентсько-аспірантській конференції «Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування» (юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів, 23-24 лютого 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «П'яті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Київський університет права НАН України, Косів, Івано-Франківської обл., 27-30 січня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 19-20 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції «Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства» (Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 9 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 11 опублікованих автором праць за темою дисертації, із яких 4 статті у наукових фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України.

Структура й обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження і складаються із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 213 сторінок, із них основного тексту - 183 сторінки. Список використаних джерел складається із 285 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в науковій юридичній літературі, визначається мета та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, зазначається методологічна й науково-теоретична база дослідження, відображається наукова новизна роботи та її практичне значення, положення, що виносяться на захист, апробація результатів дослідження.

Розділ І «Юридична природа правової охорони земель від забруднення та псування в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття та юридичні ознаки забруднення та псування земель» проведено аналіз категорій «забруднення» та «псування» земель. Досліджуючи зазначені категорії, дисертантка виходить із того, що терміни «забруднення» та «псування» земель хоча і близькі за змістом, але не є тотожними.

За результатами дослідження зроблено висновок, що поняття «забруднення» земель являє собою зміни якісного та кількісного стану земель, які сталися під впливом господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення в землю забруднюючих речовин, вміст яких перевищує природний фон.

Аналізуючи законодавче визначення «псування» земель, що настає внаслідок антропогенного впливу, автор дійшла висновку, що таке розуміння «псування» земель має обмежений характер застосування і потребує розширення. Дане положення обґрунтовується тим, що втрата корисних властивостей землі може статися також і внаслідок негативного впливу природних явищ чи катастроф. Відтак, пропонується поняття «псування» земель розглядати як негативну зміну якісних характеристик та кількісного стану земель, що відбувається шляхом протиправної дії чи бездіяльності суб'єктів щодо землі або внаслідок впливу природних явищ чи катастроф, і зумовлює зниження природно-господарської цінності земель та приведення їх у стан, непридатний для подальшого використання за цільовим призначення.

Аналіз співвідношення категорій, які розглядалися вище, положення чинного землеохоронного законодавства України та існуючі наукові доробки дали можливість зробити висновок про те, що поняття «забруднення» та «псування» земель - це дві співвідносні категорії. Забруднення відрізняється від псування в основному тим, що землі забруднюються внаслідок антропогенного впливу. Псування - може відбуватися в результаті як виробничої діяльності людини, так і внаслідок дії природних явищ. Об'єднують ці поняття такі ознаки: 1) наслідки як забруднення, так і псування земель мають негативний характер, що проявляється у стійкому порушенні природного стану земель; 2) відбуваються з порушенням встановлених чинним законодавством правил використання земель (окрім дії природних процесів чи стихійного лиха); 3) як забруднення, так і псування можуть відбуватися у формі неправомірної дії чи бездіяльності; 4) можуть відбуватися поступово, а також швидко; 5) унеможливлюють використання земель за цільовим призначенням. Відтак, «забруднення» - є складовою поняття «псування» земель.

У підрозділі 1.2. «Поняття правової охорони земель від забруднення та псування» проведено аналіз юридичної категорії «правова охорона земель від забруднення та псування», уточнено юридичні ознаки поняття «правова охорона земель від забруднення та псування».

Досліджуючи поняття «правова охорона земель від забруднення та псування», зроблено висновок, що на сьогодні в Україні є декілька дефініцій поняття правової охорони земель: доктринальні та легітимні. У зв'язку з чим обґрунтовано доцільність уніфікувати зазначене поняття, враховуючи вже існуючі погляди на вказану категорію, накопичений досвід, положення чинного законодавства України, та запропоновано його уточнення.

Враховуючи чинне національне земельне законодавство та доктринальні положення теорії земельного права, які розглядають землю як об'єкт інтегрованого та диференційованого правового регулювання, пропонується класифікувати заходи правової охорони земель від забруднення та псування на: інтегровані або загальні, що спрямовані на охорону земель усіх категорій; диференційовані або спеціальні, що спрямовані на охорону окремих категорій земель. Диференційовані заходи класифіковано за певними категоріями, враховуючи особливості кожної категорії земель. Крім цього, заходи охорони земель від забруднення та псування за характером їх спрямування диференційовані на: 1) заходи щодо забезпечення раціонального землекористування; 2) заходи щодо відтворення або відновлення якісного стану земель, порушеного внаслідок забруднення чи псування; 3) заходи щодо запобігання шкідливому впливу техногенних та природних факторів на якісний стан земель.

Враховуючи, що охорона земель являє собою систему заходів різного характеру, які, будучи опосередкованими у правовій формі, набувають властивостей правової охорони земель, правова охорона земель від забруднення та псування розглядається як складова правової охорони земель.

Запропоновано наукове визначення правової охорони земель від забруднення та псування як комплекс правовідносин, при реалізації яких на основі правових норм та реалізації науково-обгрунтованих заходів економічного, екологічного, організаційного, земельно-правового, еколого-правового, науково-технічного, технологічного та іншого характеру гарантується і забезпечується запобігання та усунення негативних наслідків забруднення земель виробничими та побутовими відходами, стічними водами, токсичними, хімічними та радіоактивними речовинами, пестицидами та агрохімікатами понад встановлені гранично допустимі концентрації, захист природного стану земель від інших необґрунтованих дій, несприятливих техногенних та природних процесів, що небезпечні для довкілля, життя і здоров'я людей, а також застосовується юридична відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону земель від забруднення та псування.

Розділ ІІ «Правове забезпечення охорони земель від забруднення та псування в Україні» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Історико-правовий аналіз формування законодавства України щодо охорони земель від забруднення та псування» розглядається процес зародження та становлення правового регулювання відносин у сфері правової охорони земель в Україні від забруднення та псування.

Розвиток законодавства у сфері правової охорони земель пропонується розподілити на наступні етапи: 1) дорадянська доба розвитку законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування: а) часи Київської Русі - початок розвитку машинного виробництва (70-ті роки ХІХ століття); б) 70-ті роки ХІХ століття - грудень 1917 р.; 2) грудень 1917 р. - прийняття Конституції СРСР 1936 р.; 3) 1936 р. - початок 60-х років ХХ століття; 4) початок 60-х років ХХ століття - березень 1991 р.; 5) з березня 1991 р. (коли постановою Верховної Ради України «Про земельну реформу» було оголошено початок земельної реформи) - триває до сьогоднішніх днів (новітній етап). Дана періодизація обумовлюється рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, динамікою розвитку землеохоронного законодавства тощо.

Аналізуючи розвиток законодавства України у сфері охорони земель від забруднення та псування, підкреслюється, що в дорадянський період спостерігається відсутність спеціального правового регулювання відносин щодо охорони земель від забруднення та псування. Така охорона відбувалась в межах охорони права власності на землю, забезпечення санітарного благополуччя населення, нормування лісогосподарської, будівельної діяльності тощо.

Відмічається, що другому етапу властивим є становлення земельного законодавства України на засадах Декрету радянського уряду «Про землю». Земельне законодавство цього періоду відображало більше економічну і політичну спрямованість, а не екологічну.

Для третього етапу розвитку землеохоронного законодавства характерним є те, що індустріалізація країни та запровадження колгоспного устрою змінили соціально-економічні умови. Прийняття Конституції СРСР 1936 р. зумовило припинення чинності переважної частини республіканського законодавства, і головною базою землеохоронного законодавства стають загальносоюзні правові акти.

З початку 60-х років ХХ століття - березень 1991 (четвертий етап) подальша індустріалізація країни, хімізація сільського господарства, технічний прогрес зумовили інтенсивне використання земельних ресурсів, що, в свою чергу, обумовило потребу і в подальшому розвитку землеохоронного законодавства. На цьому етапі була прийнята значна кількість законодавчих актів, які містили вимоги щодо запобігання процесів, негативно впливаючих на якісний стан земель. Але існуюча в цей період система господарювання, переоцінка адміністративно-правових засобів охорони земель, низька ефективність інституту юридичної відповідальності не створили належних умов для вирішення проблем охорони земель від забруднення та псування.

Початок п'ятого (новітнього) етапу історичного розвитку законодавства у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування пов'язується із березнем 1991 р., коли постановою Верховної Ради України «Про земельну реформу» було оголошено початок земельної реформи. Даний етап обумовлюється подальшим розвитком земельного законодавства України з метою правового забезпечення екологічно виваженого, сталого використання земель та їх охорони, забезпечення екологічно безпечного довкілля для життя і здоров'я людей.

У підрозділі 2.2. «Законодавче забезпечення правової охорони земель від забруднення та псування в Україні» аналізується чинне законодавство України, яке спрямоване на вирішення проблем, пов'язаних із запобіганням забруднення або псування земель.

Законодавчі акти, регулюючі відносини у сфері охорони земель від забруднення та псування, класифіковано за предметом правового регулювання окремих груп відносин щодо охорони якісного стану земель на: 1) акти загального (інтегрованого) характеру, які встановлюють загальні вимоги до всіх землевласників та землекористувачів у сфері охорони земель та спрямовані на охорону землі та її властивостей; 2) акти, які містять норми щодо охорони окремих категорій земель від забруднення та псування; 3) акти, норми яких регулюють діяльність, що певним чином може вплинути на якісний стан земель; 4) акти, норми яких встановлюють необхідність забезпечення якості ґрунтів для вирощування екологічно чистої продукції; 5) акти, які містять правові приписи щодо охорони інших природних ресурсів, якісний стан яких може вплинути чи впливає на якісний стан земель.

Основою нормативно-правової бази у сфері правової охорони земель від забруднення та псування є Конституція України, положення якої, зокрема ч. 7 ст. 41, підкреслюють взаємозв'язок між землекористуванням та екологічними імперативами використання земель, забороняючи погіршення екологічної ситуації та природних якостей землі, відображаючи значення землі як категорії екологічної та економічної. Відтак, ставиться вимога щодо подальшої екологізації земельно-правових норм, забезпечення екологічної безпеки у сфері землекористування.

Проаналізовані положення Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону земель» в частині поняття охорони земель; змісту охорони; запобіжного характеру заходів, спрямованих на охорону земель; використання техногенно забруднених земель тощо, та внесені пропозиції щодо їх подальшого удосконалення.

З-поміж нормативних джерел, які регулюють питання охорони земель від забруднення та псування, досліджено ряд законів України, підзаконних нормативно-правових актів, а також визначено значення нормативних документів у сфері регулювання відносин щодо охорони земель від забруднення та псування, які встановлюють критерії безпечності використання земель.

Звернено увагу на правову регламентацію охорони земель від забруднення та псування на рівні Директив Європейського Союзу. Не дивлячись на те, що в законодавстві ЄС відсутній єдиний спеціальний законодавчий акт щодо охорони якісного стану земель, у межах законодавства ЄС знайшли закріплення та продовжують формуватися правові приписи щодо охорони земель та ґрунтів від забруднення та псування. Саме на них спрямована адаптація земельного законодавства України про охорону земель.

На основі аналізу нормативно-правових приписів, які тією чи іншою мірою стосуються правової охорони земель в Україні від забруднення та псування, зроблено висновок про те, що упровадження ринкових умов у сфері землекористування має супроводжуватися подальшим розвитком землеохоронного законодавства. Дане твердження обґрунтовується наступним: 1) враховуючи значення землі як основного елемента екологічної системи, проблеми охорони якісного стану земель вимагають подальшої екологізації земельного законодавства; 2) з урахуванням принципів науковості, рівності і загальнодержавних інтересів основні напрями раціонального та екологічно виваженого використання земель і напрями їх охорони потребують розробки залежно від особливостей відповідної категорії земель; 3) узгодження та вдосконалення потребують землеохоронне законодавство України та економічний механізм регулювання землекористування; 4) при систематизації законодавства про охорону земель важливе значення повинна мати консолідація нормативно-правових актів, які регулюють питання попередження забруднення та псування земель за рахунок: підвищення ступеня безпеки технологій, що пов'язані із утилізацією та захороненням радіоактивних, токсичних, промислових та побутових відходів; попередження та ліквідації наслідків радіоактивного забруднення; впровадження екологічно безпечних технологій; раціонального використання земельних ресурсів та забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності людини.

У підрозділі 2.3. «Основні правові форми охорони земель від забруднення та псування за законодавством України» досліджується розуміння правової форми та характеризуються основні правові форми охорони земель від забруднення та псування, передбачені законодавством України. Під час дослідження враховувалися існуючі позиції науковців щодо розуміння правової форми, а саме як: 1) сукупність норм чи правових інститутів, що опосередковують певний вид відносин; 2) окремі утворення, юридичні режими чи їх комплекси, які є юридично дієвими формами для вирішення соціальних проблем; 3) міра можливої чи належної поведінки; 4) сфера суспільних відносин, правовий режим, в основу якого покладено той чи інший спосіб правового регулювання.

За результатами дослідження зроблено висновок, що під правовою формою охорони земель від забруднення та псування слід розуміти правове явище, яке закріплено в правовій нормі, має обов'язковий характер, сприяє реалізації правових вимог, приписів, повноважень, заходів, діяльності щодо збереження якісного стану земель та має відповідний вплив на вирішення проблем охорони земель від забруднення та псування.

До основних правових форм охорони земель від забруднення та псування в Україні запропоновано віднести такі: 1) встановлення заборон та обмежень на діяльність, що може негативно вплинути на якісний стан земель; 2) здійснення контролю у сфері охорони земель; 3) закріплення державних стандартів та нормативів у сфері охорони земель; 4) економічне стимулювання раціонального використання і охорони земель; 5) моніторинг земель; 6) ведення Державного земельного кадастру; 7) застосування юридичної відповідальності за порушення вимог охорони земель від забруднення та псування. Проведений аналіз правових форм охорони земель свідчить, що за характером і змістом кожна з них характеризується певними особливостями та має різний рівень ефективності у розв'язанні зазначеної проблеми. У зв'язку з тим, що кожна із правових форм спроможна вирішити лише якусь частину проблеми, а не всю проблему взагалі, то окремо одна від одної вони не вирішують до кінця проблеми у сфері правової охорони земель, зокрема від забруднення та псування. Виникає необхідність у комплексному застосуванні та взаємозв'язку правових форм, які б доповнювали одна одну, надаючи кожній з них більшої ефективності та досконалості.

Розділ ІІІ «Юридична відповідальність за порушення вимог щодо охорони земель від забруднення та псування за законодавством України» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Поняття та особливості юридичної відповідальності за порушення вимог щодо охорони земель від забруднення та псування в Україні» розкривається теоретичне розуміння відповідальності через призму позитивної та ретроспективної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування. Виходячи із розуміння позитивної та ретроспективної відповідальності, яке обґрунтовано в юридичній науці, визначено, що зазначені форми відповідальності знаходять своє відображення й реалізацію у сфері правової охорони земель від забруднення та псування в Україні. Так, позитивна відповідальність знаходить свій прояв у формі добровільного виконання фізичними та юридичними особами обов'язків та приписів, закріплених у правових нормах щодо забезпечення раціонального використання земельних ресурсів та запобігання їх забруднення та псування.

З огляду на те, що у теоретичному та практичному розумінні проблеми юридичної відповідальності пов'язують із правопорушенням, у роботі підкреслюється, що реалізація юридичної відповідальності у сфері охорони земель поєднана із застосуванням ретроспективної (негативної) відповідальності, тобто відповідальності за порушення вимог законодавства України у сфері охорони земель від забруднення та псування. Одночасно обґрунтовується положення про те, що у сфері охорони земель від забруднення та псування підставою відповідальності особи за заподіяння шкоди якісному стану земель можуть бути також правомірні дії (дії без наявності вини).

В межах підрозділу розглядаються особливості земельного правопорушення як підстави для притягнення особи до юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування. Пропонується земельне правопорушення розглядати як винне, протиправне, небезпечне діяння (дію або бездіяльність), що посягає на якісний, екологічно безпечний стан земель, який зумовлює їх придатність для подальшого використання за призначенням, порушує екологічну рівновагу в екосистемі, вимоги щодо раціонального використання та охорони земель, впливає чи може вплинути на стан життя і здоров'я людей.

Набули подальшого розвитку особливості юридичної відповідальності у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування, а саме: 1) підставою відповідальності є вчинення як правомірних дій, тобто без наявності вини особи, так і земельного правопорушення, об'єктом посягання якого є якісний, екологічно безпечний стан земель для життя і здоров'я людей; 2) реалізується в аспекті правовідносин; 3) передбачає застосування заходів державного примусу; 4) передбачає відшкодування шкоди, завданої якісному стану земель, іншим елементам навколишнього природного середовища, здоров'ю людей, а у деяких випадках - майну громадян, юридичних осіб, державі; 5) може мати місце відшкодування збитків, завданих якісному стану земель та ґрунтів, у натуральній формі шляхом виконання робіт по відновленню порушеного стану земель; 6) застосовується певний механізм її реалізації, характер якого залежить від виду правопорушення та який притаманний для конкретного виду юридичної відповідальності.

Запропоновано розглядати юридичну відповідальність у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування як певні правовідносини, що випливають із обов'язку особи, незалежно від встановлення її вини, відшкодувати заподіяні збитки якісному стану земель, а також правовідносини, породжені вчиненням правопорушення щодо якісного, екологічно безпечного стану земель, між спеціальними державними органами та винною особою, змістом яких є застосування до останньої заходів примусового впливу та виникненням у неї зобов'язання нести негативні наслідки особистого, майнового та організаційного характеру. Має місце уточнення підстави відповідальності, а саме: правопорушення щодо якісного стану земель.

У підрозділі 3.2. «Види юридичної відповідальності за порушення вимог щодо охорони земель від забруднення та псування за законодавством України» розглядаються основні види юридичної відповідальності у зазначеній сфері та виділяються особливості кожної.

Класифікація юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону якісного стану земель обумовлюється ступенем тяжкості правопорушення, галузевою належністю, колом осіб, яким надано право застосовувати відповідальність. Дисертантка виокремлює види відповідальності за порушення земельного законодавства України: дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, господарсько-правову, адміністративну, кримінальну, земельно-правову.

Виокремленні особливості дисциплінарної відповідальності у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування, зокрема: 1) застосовується у випадках, передбачених трудовим законодавством; 2) підставою є неналежне виконання або невиконання трудових обов'язків, які торкаються землеохоронних інтересів; 3) трудова правосуб'єктність правопорушника у сфері охорони якісного стану земель; 4) невиконання або неналежне виконання вимог у сфері охорони земель повинно становити коло службових або професійних обов'язків правопорушника.

Аналізуючи теоретичні та законодавчі положення щодо матеріальної відповідальності у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування, виокремлено наступні її особливості: 1) підставою виникнення є заподіяні збитки якісному стану земельних ресурсів, що сталися внаслідок протиправної дії або бездіяльності працівника; 2) суб'єктами відповідальності є особи, які перебувають в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою-роботодавцем і трудові функції яких пов'язані з використанням земельних ресурсів, тобто йдеться про трудову правосуб'єктність правопорушника; 3) порядок застосування матеріальної відповідальності регулюється нормами трудового законодавства; 4) неодержані доходи за час тимчасового невикористання земельної ділянки внаслідок її забруднення чи псування працівником, до розміру збитків, заподіяних якісному стану земель, не враховуються.

Особливості цивільно-правової відповідальності у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування: 1) необхідність застосування спеціальних методів обчислення розміру збитків, завданих земельним ресурсам, що передбачені спеціальними нормативними актами; 2) обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду якісному стану земельним ресурсам у повному обсязі настає для винної особи незалежно від її притягнення до інших видів відповідальності; 3) юридичною основою цивільно-правової відповідальності, в першу чергу, є положення Земельного кодексу України та інших землеохоронних актів, тому що підставою відповідальності є порушення вимог законодавства щодо охорони земель від забруднення та псування; 4) при відшкодуванні земельно-правової шкоди слід керуватися цивільним законодавством в тих випадках, коли ці питання не врегульовані землеохоронним або екологічним законодавством; 5) можливість застосування відповідальності без встановлення вини особи, що заподіяла шкоду якісному стану земель.

Особливості адміністративної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування в Україні наступні: 1) підставою відповідальності є земельне адміністративне правопорушення; 2) наявність особливих засобів впливу, тобто адміністративних стягнень, найпоширенішим видом серед яких у сфері охорони якісного стану земель є штраф; 3) застосовується уповноваженими органами та посадовими особами; 4) виявляється у формі більш оперативного реагування на вчинене земельне правопорушення; 5) наявність особливого процесуального порядку її застосування; 6) може застосовуватися в сукупності із цивільно-правовою відповідальністю.

Виокремлено особливості кримінальної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування в Україні: 1) є різновидом ретроспективної юридичної відповідальності; 2) підставою є суспільно небезпечне злочинне діяння, яке завдає шкоди навколишньому природному середовищу взагалі та земельним ресурсам зокрема, а також може негативно вплинути на життя та здоров'я людей; 3) застосовується лише за ті суспільно небезпечні діяння щодо якісного стану земель, склади яких передбачені Кримінальним кодексом України, та тільки за вироком суду; 4) оскільки статті, що передбачають відповідальність за злочини у зазначеній сфері є бланкетними, для встановлення конкретного складу злочину слід звертатися до законодавства про охорону земель; 5) притягнення винних до кримінальної відповідальності не звільняє від відшкодування заподіяних збитків земельним ресурсам.

Обґрунтована можливість застосування господарсько-правової відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування та виокремлено її особливості: 1) існує у сфері господарсько-підприємницької діяльності, яка пов'язана з використанням земель або певним чином може вплинути чи впливає на якісний стан земель; 2) суб'єкт відповідальності має статус суб'єкта господарювання; 3) підставою є невиконання обов'язку щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню та виснаженню земельних ресурсів (ст. 153 ГК України); 4) реалізується у вигляді адміністративно-господарського штрафу, обмеження або зупинення діяльності, скасування державної реєстрації та ліквідації суб'єкта господарювання.

Аналіз науково-теоретичних підходів до земельно-правової відповідальності дозволяє розглядати її як один із різновидів юридичної відповідальності у сфері правової охорони земель в Україні від забруднення та псування, яка: 1) спрямовує свою дію, в першу чергу, не на настання негативно-правових наслідків для правопорушника, а на відновлення якості землі як природного об'єкта; 2) засоби впливу на порушників земельного правопорядку передбачені нормами Земельного кодексу України та іншими землеохоронними нормативно-правовими актами; 3) земельно-правовій відповідальності властиві ознаки, що характерні взагалі для інституту відповідальності, так і ті, що обумовлюються специфікою земельно-правових відносин.

На підставі зроблених висновків, пропонується: 1) ст. 211 Земельного кодексу України доповнити наступними видами відповідальності у сфері охорони земель: дисциплінарна, матеріальна, господарсько-правова та земельно-правова; 2) ст. 134 КЗпП України доповнити п. 10, встановивши, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з їх вини земельній ділянці, наданої підприємству, установі, організації, фізичній особі-роботодавцю для здійснення господарської діяльності, внаслідок її забруднення, псування, а також погіршення інших корисних властивостей землі; 3) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про охорону земель» доповнити словами: «а у випадках передбачених законодавством України - незалежно від встановлення вини заподіювача шкоди».

У висновках за результатами дослідження викладені найбільш значимі результати роботи щодо визначення понять та ознак забруднення та псування земель, правової охорони земель від забруднення та псування, правової форми охорони земель від забруднення та псування, юридичної відповідальності за правопорушення щодо якісного стану земель, земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування; обґрунтування історичних етапів розвитку законодавства України у сфері охорони земель від забруднення та псування; визначення підстав та особливостей дисциплінарної, матеріальної, цивільно-правової, господарсько-правової, адміністративної, кримінальної та земельно-правової відповідальності у сфері охорони земель України від забруднення та псування.

охорона земля забруднення юридичний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Оверковська Т. Юридична природа понять «забруднення» та «псування» земель / Т. Оверковська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2006. - Вип. 70-71. - С. 105-109. - (Серія: Юридичні науки).

2. Оверковська Т. Історико-правові аспекти формування законодавства України щодо охорони земель від забруднення та псування / Т. Оверковська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2006. - Вип. 72. - С. 34-38. - (Серія: Юридичні науки).

3. Оверковська Т. Правова охорона земель в Україні: поняття та юридичні ознаки / Тетяна Оверковська // Юридична Україна. - 2006. - № 12. - С. 67-71.

4. Оверковська Т. Юридична відповідальність у сфері охорони земель України від забруднення та псування: поняття та особливості / Тетяна Оверковська // Юридична Україна. - 2008. - № 2. - С. 66-70.

5. Оверковська Т.К. Юридична природа правової охорони земель в Україні / Т.К. Оверковська // матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф. [«Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави»], (Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.) / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004. - С. 188-194.

6. Оверковська Т.К. Правові ознаки понять «забруднення» та «псування» земель / Т.К. Оверковська // зб. тез міжнар. наук. конф. молодих вчених [«Четверті осінні юридичні читання»], (Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.) : [у 3-х част.]. - Хмельницький : Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2005. Ч 3 : Публічно-правові науки. - Підтом 1. - 2005. - С. 90-94.

7. Оверковська Т.К. Поняття та особливості юридичної відповідальності за забруднення та псування земель в Україні / Т.К. Оверковська // зб. тез міжнар. наук. конф. молодих вчених [«П'яті осінні юридичні читання»], (Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.) : [у 5-ти част.]. - Хмельницький : Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2006. Ч. 4 : Цивільне процесуальне право. Трудове право; право соціального забезпечення. Земельне право; аграрне право; екологічне право. - 2006. - С. 170-175.