Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності: теорія та практика

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 12.00.11 - Міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності: теорія та практика

Рибій Олександр Вікторович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор

Висоцький Олександр Федорович,

Українська академія зовнішньої торгівлі

доктор юридичних наук, професор,

Тимченко Леонід Дмитрович,

Національний університет Державної податкової служби України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент,

Микієвич Михайло Миколайович,

Львівський національний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри європейського права

кандидат юридичних наук

Перевезенцев Олексій Юрійович,

Секретаріат Президента України,

головний консультант відділу міжнародно-правових питань Головної служби зовнішньої політики України

Захист відбудеться 6 жовтня 2008 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий "5" вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиМ. М. Гнатовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна світова економіка усе більше набуває рис цілісного, взаємозалежного організму, який охоплює глобальний простір та має широкі правові наслідки. Транскордонний рух капіталів, міжнародна торгівля товарами та послугами стають важливими факторами світового господарства. Ці процеси мають досить складний та суперечливий характер. Глобалізації світової економіки сприяє потужна міждержавна інвестиційна інтеграція. У другій половині XX ст. відбувався процес інтернаціоналізації виробництва, національні економіки виступали самостійними осередками розвитку світового господарського комплексу, проте у XXI ст. формується наднаціональний рівень економіки, який має свої власні закономірності розвитку та правового регулювання.

Міжнародному рухові капіталу сприяє також те, що наприкінці ХХ ст. поширились уніфіковані міжнародно-правові норми регулювання інвестиційних процесів. Вони діють у відповідності з міжнародними двосторонніми, регіональними та багатосторонніми угодами під загальним керівництвом міжнародних економічних організацій, зокрема, Світової організації торгівлі (СОТ). Трансформаційні процеси, які відбуваються в економіці України, роблять її все більш включеною в загальносвітові процеси глобалізації фінансових потоків.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні гостро відчувається брак національних заощаджень, і основним джерелом капіталовкладень залишаються іноземні інвестиції. Тому створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій є важливою умовою розвитку економіки України та її участі в міжнародних господарських зв'язках. У зв'язку з цим питання міжнародного інвестиційного співробітництва викликають особливий інтерес.

Наукова розробка цієї теми ще не отримала достатнього розвитку у вітчизняній науці міжнародного права. Існує тісний взаємозв'язок проблем міжнародно-правового та національно-правового регулювання інвестиційних процесів. Вивчаючи питання іноземного інвестування, неможливо залишити поза увагою правове регулювання іноземних інвестицій в Україні, що перебуває не на найкращому рівні. Активізація участі України у світових господарських процесах вимагає створення сприятливого інвестиційного клімату в державі для заохочення іноземних інвестицій, а також захисту національних інтересів для запобігання монополізації та встановленню тотального іноземного контролю над окремими галузями національної економіки.

Питання міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності досліджувалися у багатьох наукових працях, статтях і монографіях зарубіжних та українських вчених, зокрема О.І. Богатирьова, М.М. Богуславського, С.А. Войтовича, М.С. Євтєєвої, В. Коссака, Д.К. Лабіна, Г. Лаутерпахта, Д.Г. Лук'яненка, Р. Мастерса, Я. Паульсона та багатьох інших. Наукові розробки цієї проблематики присвячувались переважно загальнотеоретичним та методологічним питанням, проте теоретичний та практичний досвід останніх десятиліть, а також наявний юридичний матеріал, об'єктивно вимагають комплексного дослідження проблем міжнародно-правового механізму заохочення та захисту іноземних інвестицій. Особливе значення такого підходу обумовлене сукупністю проблем становлення та вдосконалення українського законодавства у інвестиційній сфері.

У вітчизняній науці міжнародного публічного права досі відсутні комплексні дослідження, що ставлять своєю метою пояснити з науково-методологічних позицій сучасні параметри розвитку міжнародного інвестиційного права, а також особливості співвідношення міжнародно-правового й національно-правового регулювання іноземних інвестицій.

Актуальність дослідження також визначена необхідністю наукового обґрунтування шляхів удосконалення міжнародно-правового і національно-правового регулювання іноземних інвестицій. Особлива складність цього завдання полягає в тому, що при його вирішенні необхідно враховувати комплекс проблем, пов'язаних із взаємодією та взаємним впливом норм міжнародного і внутрішньодержавного права в умовах глобалізації.

Теоретичною основою дисертації стали роботи вітчизняних і закордонних правознавців як у сфері загальної теорії держави і права, так міжнародного публічного та міжнародного приватного права, в яких аналізується система міжнародних інвестиційних правовідносин. Зокрема, широко залучалися праці вчених-філософів і фахівців у сфері загальної теорії держави і права, а також галузевих юридичних наук, насамперед цивільного права: М.М. Агаркова, Н.Г. Александрова, В.С. Афанасьєва, С.М. Братуся, А.М. Васильєва, А.Б. Венгерова, В.В. Вітрянського, В.М. Горшеньова, А.І. Денисова, О.С. Іоффе, В.П. Казимирчука, С.Ф. Кечек'яна, В.М. Лебедєва, О.З. Лейста, Г.В. Мальцева, М.М. Марченка, П.Е. Недбайла, В.С. Нерсесянца, Г.С. Остроумова, А.С. Піголкіна, Л.І. Спиридонова, Є.А. Суханова, А.А. Тилле, Ю.О. Тихомирова, Б.М. Топорніна, Р.О. Халфіної, М.Д. Шаргородського, В.Ф. Яковлєва та інших.

Дослідження міжнародно-правової проблематики дисертаційної роботи значною мірою спиралося на праці видатних юристів-міжнародників минулого: А.М. Горовцова, П.Є. Казанського, Л.А. Камаровського, Є.О. Коровіна, Ф.Ф. Мартенса, а також фахівців у галузі теорії міжнародного права пізніших періодів таких, як І.П. Блищенко, В.Н. Дурденевський, Н.В. Захарова, Г.В. Ігнатенко, Ф.І. Кожевников, В.І. Кузнєцов, М.І. Лазарєв, А.П. Мовчан, Р.А. Мюллерсон, Ю.А. Решетов, О.І. Тіунов, Г.І. Тункін, Є.Т. Усенко, Д.І. Фельдман, С.В. Черниченко, В.М. Шуршалов та ін. Крім того, залучалися роботи юристів-міжнародників: К.А. Бекяшева, Г.Ю. Бувайлика, В.Г. Буткевича, Г.М. Вельямінова, Л.Н. Галенської, Г.М. Даниленка, Л.А. Іванащенка, В.І. Маргієва, Т.Н. Нешатаевої, О.Н. Хлестова та інших.

При підготовці дисертації були використані загальнотеоретичні роботи Г.О. Анцелевича, В.А. Василенка, В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, В.І. Євінтова, О.О. Покрещука, П.М. Рабиновича, В.І. Семчика, А.В. Сурилова, Л.Д. Тимченка, Ю.С. Шемшученка, роботи фахівців в галузі дослідження А.. Булатов, Т.Б. Ванданова, О.Ф. Висоцького, Н.Г. Дороніної, А.А. Ковальова, А.Л. Колодкіна, Ю.М. Колосова, Д.К. Лабіна, І.І. Лукашука, С.А. Малиніна, С.В. Молодцова, В.І. Муравйова, К.К. Сандровського, Н.Г. Семилютіної, В.Ф. Сидорченка, І.З. Фархутдінова, О.М. Шемякіна та інших.

Із закордонних публікацій з цієї проблематики обиралися праці та концепції учених, що викликають інтерес з погляду критичного аналізу. Серед них роботи Е.X. де Аречаги, А. Батіффоля, Л. Бразелл, В. Велікжан, З. Гайара, П. Жюар, Д. Карро, Г. Лаутерпахта, П. Мачлінскі, А. Парра, М. Сорнараджа, А. Фотурос, Дж. Шварценбергера та інших.

Використано праці закордонних вчених-економістів, а також великий масив нормативних матеріалів Європейського Союзу, Італії, Франції, ФРН та інших держав, що стосуються проблем інвестиційних правовідносин, Конституція та закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках загальної теми «Актуальні проблеми сучасного міжнародного публічного права» (№ 0107U002992), яку розробляє кафедра міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу доктрини і практики правового регулювання міжнародних інвестиційних відносин, вивчення широкого кола міжнародно-правових документів, а також процесу зародження та розвитку міжнародних інвестиційних правовідносин з'ясувати теоретико-методологічні особливості норм міжнародного інвестиційного права, а також теоретичні та практичні питання, пов'язані з імплементацією зазначених норм у внутрішнє законодавство України.

Відповідно до мети в дисертації сформульовано та реалізовано такі завдання:

- проаналізувати етапи становлення та розвитку системи міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій;

- дослідити форми та методи міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій на двосторонній та багатосторонній основі;

- дослідити міжнародний арбітражний механізм вирішення інвестиційних спорів; міжнародний правовий іноземний інвестиція

- узагальнити теорії співвідношення міжнародного і внутрішнього права та теорії приведення в дію норм міжнародного права в рамках внутрішньодержавного правопорядку в контексті специфіки норм міжнародного інвестиційного права, розкрити проблеми взаємодії міжнародного і національного права в цій сфері;

- дослідити та оцінити ефективність створеного в Україні конституційного механізму імплементації норм міжнародного інвестиційного права у внутрішнє законодавство;

- розробити рекомендації і пропозиції щодо подальшого реформування інвестиційного законодавства України в контексті вимог міжнародного інвестиційного права та стратегічного курсу України на інтеграцію правової системи держави в європейський та загальносвітовий правовий простір.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини у сфері міжнародного інвестиційного права та співвідношення міжнародного і національного правового регулювання у цій сфері.

Предметом дослідження є міжнародно-правові акти у сфері міжнародної інвестиційної діяльності, передусім Вашингтонська конвенція «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами» 1965 р., Сеульська конвенція «Про заснування Багатостороннього Агентства гарантування інвестицій» 1985 р., міжнародні двосторонні інвестиційні угоди (ДІУ), а також національно-правові акти України, які містять норми, що регламентують основи і порядок імплементації норм міжнародного права та взаємодію системи права України з системою міжнародного права в інвестиційній сфері.

Методологічна основа дослідження. При виконанні дисертаційної роботи автором у комплексі використовувався широкий спектр різних методів дослідження, насамперед методи діалектико-матеріалістичної філософії, формальної логіки, системного, структурного і функціонального аналізу, застосовувані як загальні методи наукового пізнання явищ об'єктивного світу. Центральне місце в дослідженні предмета зайняли спеціальні юридичні методи: формально-юридичного аналізу і метод компаративного (порівняльного) правознавства при аналізі міжнародно-правових основ договірного регулювання інвестиційної діяльності. Крім того, активно використовувалися методи історико-ретроспективного аналізу, нормативного і конкретно-соціологічного, а також прогностичного дослідження при вивченні особливостей формування міжнародного-правового регулювання інвестиційної діяльності та інвестиційного клімату в Україні.

Історичний метод використаний при дослідженні історії формування теорій співвідношення міжнародного права міжнародного приватного права, теорій приведення в дію норм інвестиційного права в рамках внутрішньодержавного правопорядку. За допомогою порівняльно-правового методу встановлено специфіку норм міжнародного інвестиційного права. За допомогою формально-юридичного методу проаналізовано зміст міжнародно-правових актів і здійснено дослідження їх імплементації в національне законодавство в процесі інвестиційних правовідносин. На основі методу системного аналізу і методу прогнозування розроблено рекомендації і пропозиції щодо подальшого реформування вітчизняного інвестиційного законодавства у контексті імплементації норм міжнародного права у досліджуваній сфері. У роботі використані також логічний та інші спеціальні методи наукового дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці в нових геополітичних умовах, шляхом системного підходу проведено дослідження проблем міжнародних інвестиційних правовідносин на основі спеціального вивчення у порівняльному плані правових категорій міжнародного публічного права, які здійснюють істотний вплив на право і суспільні відносини. Наукова новизна також визначається у тому, що автор досліджує гносеологічні корені еволюції міжнародно-правових інвестиційних відносин та особливості співвідношення міжнародних і внутрішньодержавних методів регулювання іноземних інвестицій.

Автором вперше:

1) узагальнено результати комплексного дослідження ключових понять у сфері правового регулювання інвестиційної діяльності та доведено, що категорії «іноземна інвестиція», «іноземний інвестор» є основоположними для інвестиційного законодавства. Запропоновано для використання в національному законодавстві чітке визначення поняття іноземного інвестора, яким є будь-яка особа нерезидент, що вклала в підприємницьку діяльність на території України майно, право власності на яке виникло за межами України відповідно до іноземного законодавства.

2) встановлено відсутність чітко визначеної ієрархії норм міжнародного права та норм національного права; невизначеність місця міжнародних договорів,

3) з метою розширення гарантій для іноземних інвесторів запропоновано закріпити в українському законодавстві принцип суброгації без якого не може бути розв'язана проблема невизнання державою передачі прав інвестора страховій компанії.

Удосконалено:

1) концепцію про те, що в Україні на конституційному рівні ще не створено належної правової основи для забезпечення виконання державою своїх міжнародно-правових зобов'язань. У контексті забезпечення гарантування прав іноземних інвесторів суттєвою вадою існуючого правового регулювання є: відсутність закріплення на конституційному рівні примату норм міжнародного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, над нормами національного права, як правової передумови для забезпечення дотримання Україною принципу pacta sunt servanda;

2) визначення місця Вашингтонської конвенції «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами» 1965 р., Сеульської конвенції «Про заснування Багатостороннього Агентства гарантування інвестицій» 1985 р. як ключових елементів міжнародного права в інвестиційній сфері, які не лише вимагають адаптації національних систем права до своїх вимог і стандартів, а й через таку адаптацію ведуть до певної гармонізації правових норм різних правових систем між собою.

Здобуло подальшого розвитку:

1) положення про те, що, зважаючи на специфічні риси міжнародних інвестиційних відносин і норм міжнародного інвестиційного права, їх ефективна імплементація може здійснюватися лише при системному поєднанні міжнародно-правових та національно-правових заходів.

2) визначення прогалин та недоліків у національному законодавстві України про іноземні інвестиції. У зв'язку з цим розроблено конкретні пропозиції та рекомендації з питань його удосконалення, а саме:

визначити на тривалу перспективу і закріпити в законі вичерпний перелік винятків з національного режиму, а також перерахувати пріоритетні для інвестування галузі, виробництва, види діяльності і регіони, що дозволить уникнути порушень прав інвесторів та створити стабільні правові передумови для здійснення великих капіталовкладень в економіку України;

законодавчо визначити процедуру націоналізації, оскільки положень Законів України «Про режим іноземного інвестування», «Про інвестиційну діяльність» та положень ДІУ У результаті комплексного наукового аналізу узагальнені концептуальні положення, які мають теоретичну цінність для подальшого дослідження теми, а саме: міжнародні інвестиційні відносини як фактор глобалізації економіки, юридична природа основних понять в інвестиційній сфері, співвідношення міжнародно-правового і національно-правового регулювання інвестиційних відносин, міжнародний арбітражний механізм врегулювання інвестиційних спорів.

Найбільш суттєві наукові результати дисертації полягають в тому, що в даному дослідженні розкрита цілісна система міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій, яка базується на гармонізації міжнародних та внутрішньодержавних правових форм та методів, проведено аналіз співвідношення міжнародно-правових та національно-правових методів регулювання іноземних інвестицій, розроблені конкретні пропозиції щодо імплементації норм міжнародного права та вдосконалення законодавства України у сфері інвестиційних відносин.

Рекомендовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в науково-дослідній роботі з проблем міжнародно-правового та внутрішньодержавного регулювання іноземного інвестування, зокрема при підготовці проектів міжнародно-правових документів (договорів, рішень міжнародних організацій тощо), а також національних нормативно-правових актів в інвестиційній сфері. Певну практичну цінність ці висновки можуть мати для спеціалістів міжнародних і державних арбітражних судів. Матеріали дисертації можуть використовуватися під час викладання основних курсів з міжнародного публічного права, міжнародного приватного права, при розробці навчальних програм, читанні спецкурсів з питань міжнародно-правового та національно-правового регулювання інвестиційної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Основні положення дисертації доповідались на науково-практичних конференціях, які проходили в Українській академії зовнішньої торгівлі (УАЗТ), а саме: VII Міжнародна науково-практична конференція на тему: «Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії та практики» (Київ, 27_28 травня 2004 р.);

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 4 статті у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та логікою дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації - 194 сторінки друкованого тексту. Список використаних джерел включає 202 найменування на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкриті актуальність дослідження, його наукова новизна, обґрунтовані теоретичне і практичне значення дисертації, визначені мета і завдання наукового дослідження, сформульовані найбільш істотні наукові результати роботи, відзначається апробація результатів дослідження, дається характеристика використаних джерел.

Перший розділ «Міжнародно-правова природа інвестиційної діяльності», який складається з трьох підрозділів, присвячений дослідженню питань становлення та розвитку інвестицій та інвестиційної діяльності, міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій та особливостям міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності на сучасному етапі.

У першому підрозділі «Генезис інвестицій та інвестиційної діяльності: міжнародно-правовий аспект» розглядаються питання становлення основних понять у сфері інвестиційної діяльності, а саме: «інвестиції», «іноземні інвестиції», «інвестиційна діяльність», «форми та види інвестування», «інвестиційні правовідносини», їх об'єкти, суб'єкти та зміст. Проаналізовано наукові дослідження з цієї проблематики.

Визначення «іноземна інвестиція», «іноземний інвестор» дається в національному законодавстві, міжнародному праві; існує також багато авторських визначень цих понять, які постійно оновлюються за рахунок виникнення нових форм капіталовкладень та нових видів господарської діяльності.

Міжнародне інвестиційне право не має єдиного визначення понять «іноземна інвестиція», «іноземний інвестор». Це пояснюється тим, що на суб'єктів інвестиційних відносин покладаються конкретні права й обов'язки, обсяг яких визначається відповідними міжнародно-правовими актами та правовими актами держави, яка приймає інвестиції. У зв'язку з цим визначення цих понять залежить від змісту та мети конкретного нормативного акту.

За відсутності загальновизнаних термінів формулювання категорій «інвестиції», «форми та види інвестування», які наводяться в ДІУ, мають особливе значення оскільки дозволяють застосувати поняття максимально наближені до тих, що використовуються у міжнародно-правовій практиці.

У другому підрозділі «Становлення та розвиток міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій» досліджується процес формування правовідносин у сфері іноземних інвестицій. Міжнародно-правове регулювання іноземних інвестицій формувалося шляхом безперервного процесу узгодження позицій учасників міжнародно-правових відносин. Держави, що приймають іноземні інвестиції, прагнуть забезпечити національний контроль над ними. Країни-експортери капіталу схиляються до ліберальнішого режиму стосовно іноземних інвестицій та прагнуть отримати тверді гарантії їх захисту.

Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності на багатосторонній основі започаткувало створення в другій половині ХХ ст. економічно важливих міжнародних організацій (МВФ, МБРР), прийняття різноманітних резолюцій в рамках ООН, Вашингтонської конвенції «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами» 1965 р. та Сеульської конвенції «Про заснування Багатостороннього Агентства гарантування інвестицій» 1985 р., компетентного страхувати інвестиції від комерційних та некомерційних ризиків.

Вивчення проблем генезису та розвитку міжнародно-правових інвестиційних відносин допомагає краще розібратися в складних сучасних проблемах правового забезпечення інвестиційної діяльності та захисту іноземних капіталовкладень. Важливим доктринальним підходом є те, що формування міжнародно-правового і національно-правового механізмів регулювання іноземних інвестицій історично відбувалося паралельно, як два нерозривних взаємозалежних і взаємообумовлених процеси. Використовуючи ретроспективний метод вивчення правового забезпечення іноземного інвестування, автор робить висновок про те, що в сфері іноземних інвестицій, на відміну від інших сфер економічної діяльності, формування міжнародно-правових норм передує створенню національно-правових норм.

У третьому підрозділі «Особливості міжнародного-правового регулювання інвестиційної діяльності (сучасний етап)» аналізуються проблеми розвитку міжнародного права яке регулює інвестиційні відносини в сучасних умовах.

За відсутності компромісної позиції у питанні міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій у 90-х роках ХХ ст. держави заповнювали цю правову прогалину шляхом укладення двосторонніх та регіональних угод. В останні роки ДІУ стали надзвичайно популярними міжнародно-правовими формами співробітництва держав у інвестиційній сфері. Просторові рамки дії таких договорів набули глобального характеру: фактично кожна розвинена держава і понад 90 країн, що розвиваються, виступають сьогодні стороною хоча б одного такого договору.

ДІУ забезпечують для іноземних інвестицій міжнародно-правовий захист і тим самим скорочують, наскільки можливо, некомерційні ризики, що постають перед інвестором у країні інвестування. Ці угоди покладають на держави певні зобов'язання щодо поводження з іноземними інвестиціями і передбачають механізм вирішення спорів, які можуть виникати у зв'язку із здійсненням інвестицій. Тобто ДІУ є одним з інструментів забезпечення захисту іноземних інвестицій відповідно до міжнародного права.

Наприкінці XX ст. на зміну політиці обмеження іноземних інвестицій, прийшли нові підходи регулювання економіки - лібералізація умов інвестування, приватизація, дерегуляція. Провідну роль у міжнародно-правовому регулюванні іноземних інвестицій почала відігравати нова міжнародна інституційна система. Міжнародний валютний фонд і МБРР стали ключовими елементами сучасного міжнародного економічного порядку, а СОТ покликана стати третьою складовою глобальної інституційної системи регулювання економічних, в тому числі інвестиційних, відносин.

Розширилося коло міжнародних організацій, які розглядають питання, пов'язані з регулюванням іноземних інвестицій і прагнуть забезпечити їх розвиток на міжнародному рівні. Усе це дає привід сподіватися на створення та закріплення у відповідній багатосторонній угоді загальновизнаних міжнародно-правових принципів у сфері регулювання іноземних інвестицій.

У другому розділі «Особливості двосторонніх міжнародних договорів з питань регулювання інвестиційної діяльності» досліджуються загальні проблеми багатостороннього та двостороннього договірного міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності та особливості процесу укладання ДІУ.

У першому підрозділі «Міжнародно-правові основи договірного регулювання інвестиційної діяльності» аналізуються проблеми транснаціонального інвестиційного співробітництва відповідно до положень міжнародних угод у досліджуваній сфері.

У сучасних міжнародних відносинах інвестиційні правовідносини відіграють провідну роль, оскільки вони виникають у зв'язку з експортом та імпортом не тільки державного, а й приватного і позичкового капіталу. Міжнародні інвестиційні відносини можна визначити як спеціальні міждержавні взаємини, предметом яких є відносини, що виникають у зв'язку з інвестуванням іноземного капіталу.

Серед багатосторонніх договорів особливу цінність з погляду міжнародних відносин і права становлять договори, які кодифікують існуючі правила в різних галузях міжнародного права. Зважаючи на те, що внутрішньодержавне право за своєю природою не може регулювати відносини в іншій державі, міжнародне співтовариство прагнуло знайти шляхи розв'язання проблем співробітництва держав у сфері торгівлі, гарантій іноземних інвестицій, врегулювання спорів між державами, юридичними та фізичними особами.

Відповіддю на ці питання стало підписання ряду міжнародних багатосторонніх договорів: Вашингтонської конвенції «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами» 1965 р. (Вашингтонська конвенція); Сеульської конвенції «Про заснування Багатостороннього Агентства гарантування інвестицій» 1985 р. (Сеульська конвенція); Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 р., сфера дії якої охоплює торговельні аспекти інвестиційних заходів (Угода про торговельні аспекти інвестиційних заходів); Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським співтовариством (ЄС) 1994 р.

Багатосторонні угоди є важливою складовою механізму регулювання інвестиційних відносин на міжнародному рівні, який перебуває в процесі формування. Такі угоди є базисом економічної співпраці суб'єктів міжнародної інвестиційної діяльності. Вони допомагають заповнити прогалини у національному праві та усунути суперечності між національними законодавствами різних країн.

У другому підрозділі «Міжнародні двосторонні інвестиційні угоди та їх специфіка» досліджуються проблеми міжнародного регулювання інвестиційної діяльності на двосторонній основі. ДІУ є найефективнішою та зручною формою належного забезпечення правових гарантій іноземних інвестицій, оскільки створюють можливості для детальної регламентації механізму реалізації спільних завдань у цій сфері.

Аналіз змісту ДІУ показує, що вони симетричні за формою, тобто встановлюють однакові права для обох країн. Їх положення спрямовані на забезпечення надійного і передбачуваного правового режиму для інвесторів з боку країни-реципієнта капіталу порівняно з нормами національного законодавства.

Такі договори мають, як правило, рамковий характер, в них не встановлюються відповідні зобов'язання країни-експортера капіталу (крім зобов'язань загального характеру, як держави-учасниці договору), а також зобов'язання іноземних інвесторів. Проте в ДІУ чітко прописуються положення, що дозволяють знизити ризики і забезпечити правовий захист капіталовкладень, передбачається механізм вирішення спорів, що виключає волюнтаризм і упередженість місцевих судів. ДІУ стають частиною правової системи держав, що їх підписали. Таким чином, національні норми законодавства наближаються до норм, прийнятих у міжнародній практиці.

Необхідність укладення ДІУ викликана такими чинниками:

завдяки такому договору кожна із держав-учасниць отримує можливість реалізації прав своїх громадян в іншій країні;

для іноземного інвестора принципово важливо, щоб приймаюча країна забезпечувала належний захист і безпеку його капіталовкладень. Наявність таких гарантій не тільки у національному законодавстві, а й у міжнародній угоді розглядається як прагнення приймаючої країни забезпечити збереження іноземної власності і не застосовувати заходів з її примусового вилучення;

договірне регулювання дає певну гарантію застосування передбаченого угодою режиму для інвестицій, незалежно від змін, в тому числі у законодавстві, які можуть мати місце у країні-учасниці угоди в майбутньому.

У третьому підрозділі «Особливості процесу укладання двосторонніх інвестиційних угод» розглянуто специфічні питання процедури підготовки проектів ДІУ та проведення переговорів щодо їх укладання.

Сучасне міжнародне право регулює загальні питання укладання міжнародних договорів. Зокрема Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. детально регламентує такі важливі питання, як право держав і міжнародних організацій належним чином уповноважувати відповідних осіб з метою прийняття тексту договору або висловлення згоди на обов'язковість для них договору, право робити застереження до договорів, зобов'язання не позбавляти договір його об'єкта і мети до моменту вступу договору в силу тощо.

Проте специфічні питання укладання ДІУ не врегульовані нормами міжнародного права. Аналіз практики укладання таких угод дозволяє виділити ряд особливостей процедури підготовки та проведення переговорів щодо проектів ДІУ.

На думку автора, процес підготовки ДІУ можна поділити на сім етапів: визначення необхідності укладення договору; вибір партнерів; підготовка тексту примірної угоди для обговорення; визначення кола інтересів іншої сторони; відповідь на пропозицію проводити переговори; підготовка та проведення переговорів; укладання договору і його ратифікація. Такий поділ дозволяє виділити найсуттєвіші заходи у процесі укладання інвестиційних угод, а також, при необхідності, деталізувати кожний з етапів з метою здійснення його аналізу та глибшого опрацювання.

Безпосередні контакти представників держав - потенційних учасниць угод сприяють обміну правовою інформацією, підготовці пропозицій щодо сприяння інвестиціям, запобіганню можливості виникнення спорів, пов'язаних з інвестиціями, вивченню інших питань у сфері інвестиційної діяльності.

ДІУ прямо не впливають на обсяги іноземних інвестицій, але можуть стати одним із засобів покращення дипломатичних відносин з країною, від якої очікуються економічні переваги: розширення торгівлі, економічне співробітництво та інше.

Третій розділ „Проблема забезпечення захисту іноземних інвестицій” присвячено дослідженню та узагальненню світового досвіду забезпечення захисту іноземних інвестицій, зокрема ролі Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів, заснованого відповідно до Вашингтонської конвенції «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами» 1965 р., а також дослідженню проблем покращення інвестиційного клімату в Україні в контексті виконання нею зобов'язань за міжнародними інвестиційними угодами .

У першому підрозділі „Міжнародно-правовий механізм забезпечення правових гарантій іноземних інвестицій” досліджуються питання формування та розвитку системи захисту іноземних інвестицій на міжнародному рівні у сучасних умовах.

Питання міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій залишалось предметом дискусій між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, протягом майже усього ХХ ст. Країни, що розвиваються ставили в основу своєї інвестиційної політики так званий національний стандарт, який визнавав лише внутрішньодержавні засоби регулювання іноземних інвестицій. Країни-експортери капіталів шляхом укладання ДІУ намагались нівелювати положення про національний стандарт та закріпити західні стандарти режиму іноземних інвестицій.

Прагнучи забезпечити гарантування інвестицій на багатосторонній основі, західні держави ініціювали укладання в 1985 р. Сеульської конвенції про заснування Багатостороннього агентства гарантування інвестицій (БАГІ), яке займається страхуванням інвестицій від комерційних і некомерційних ризиків за підтримки держав-експортерів інвестицій, або спільно з країнами-імпортерами, в інтересах заохочення національної інвестиційної політики та сприяння економічному розвитку.

Відносини інвестора з БАГІ оформляються приватноправовим договором, що зобов'язує інвестора щороку виплачувати страховий внесок, обумовлений як відсоток від суми страхової гарантії. Зі своєї сторони БАГІ зобов'язується виплачувати визначену страхову суму залежно від величини збитків. При цьому до БАГІ в порядку суброгації переходять претензії до відповідної держави. Таким чином, спір з приватноправової площини переходить в міжнародно-правову. Завдяки БАГІ спір виникає не між двома державами, а між однією з них і міжнародною організацією, що істотно зменшує можливість негативного впливу спору на взаємини обох держав.

У другому підрозділі „Роль Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС) у світлі Вашингтонської конвенції «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами» 1965 р.” досліджуються проблеми становлення та розвитку міжнародного арбітражного механізму вирішення інвестиційних спорів. Основою дискусії щодо формування міжнародно-правового механізму врегулювання інвестиційних спорів є відмінність між «відкритою» політикою щодо прямих іноземних інвестицій та «регульованими» режимами інвестування. Відкрита політика передбачає лібералізацію національного контролю над іноземними інвестиціями. Використання «регульованих» режимів базується на невизнанні ефективності політики вільного ринку і підтримці регулюючої функції держави щодо іноземних інвестицій. На думку автора, компроміс між цими двома підходами є необхідною умовою оптимізації міжнародно-правових і національно-правових методів вирішення міжнародних інвестиційних спорів.

Міжнародний арбітраж МЦВІС зіграв важливу роль у розвитку міжнародного права в інвестиційній сфері. Це пояснюється певною неспроможністю держав конкретизувати за допомогою універсального міжнародного договору основні норми й правила, які визначають правовий статус іноземних інвестицій. У зв'язку з цим транснаціональний арбітраж постійного характеру або ad hoc стає важливим механізмом удосконалення міжнародного права у сфері інвестицій.

Вашингтонська конвенція, не обмежуючи імунітет приймаючої держави, передала до компетенції МЦВІС широке коло інвестиційних спорів. Це дозволило залучити до Конвенції велику кількість учасників. Підписанням в 1979 р. Додаткового протоколу до цієї Конвенції, були затверджені додаткові засоби врегулювання спорів і розширювалася сфера застосування МЦВІС, що дозволило віднести до компетенції МЦВІС інвестиційні спори у яких однією із сторін виступає держава, що не є учасником Вашингтонської конвенції.

Третій підрозділ «Особливості виконання Україною зобов'язань за міжнародними інвестиційними угодами» присвячений складним проблемам взаємодії та взаємного впливу міжнародної та національної правових систем, що є потужним чинником розвитку суспільних відносин на сучасному етапі.

Успіх цього процесу залежить від спільного бажання та готовності держав до взаємних уступок та компромісів.

Аналізуючи роль національного інвестиційного законодавства в контексті взаємодії з міжнародним правом, слід зазначити, що національне законодавство істотно впливає на міжнародне інвестиційне право, шляхом забезпечення реалізації його положень через внутрішній правовий механізм. Положення інвестиційного законодавства, окрім свого основного завдання - правового регулювання іноземних інвестицій, виконує допоміжну функцію - конкретизації і регламентації виконання укладених країною міжнародних угод з питань інвестицій.

У зв'язку з цим виникає проблема внутрішнього інвестиційного законодавства, яке має вирішувати конфлікт між своїм завданням (розширити контроль над іноземними інвестиціями) та метою (залучити іноземні інвестиції і створити для них сприятливий режим).

Іншою проблемою національного інвестиційного права є неспроможність держави повністю врегулювати правові відносини та інтереси сторін інвестиційного процесу шляхом застосування тільки внутрішнього законодавства. Причина криється у природі міжнародного інвестиційного процесу, складовою якого є іноземний елемент (іноземний інвестор). Крім того, суверенні повноваження держав обмежені їхніми державними кордонами.

В міжнародному праві не підлягає сумніву суверенне право держави регулювати діяльність іноземних інвесторів на своїй території. Проте ситуація з іноземним інвестором стає іншою, коли він фізично вже перебуває на території країни, яка приймає інвестиції, а тому: користується правовим статусом і захистом відповідно до законодавства країни перебування; залишається суб'єктом права країни свого походження з усіма правами і обов'язками; користується захистом згідно з нормами міжнародного права.

Таким чином найважливішою умовою гармонійного розвитку міжнародного права в умовах потужного транскордонного руху капіталів є його тісна взаємодія з національним правом. Теза про поступове стирання кордонів між цими двома самостійними правовими системами та їх взаємне поглинання є методологічно невірною. У кожної із цих правових систем своя сутність, межі компетенції, свої об'єкт, форми й методи регулювання. Насправді можна говорити лише про тісну взаємодію міжнародного і національного права на основі їх поступового взаємопроникнення і взаємозбагачення. Поглиблення взаємного впливу обох правових систем є закономірним явищем, яке відображає загальний процес інтеграції окремих країн у світове співтовариство, в тому числі шляхом міждержавного інвестиційного співробітництва.

ВИСНОВКИ

Основні результати проведеного дослідження дали змогу дійти таких висновків:

1. З'ясовано, що сучасні параметри міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій органічно обумовлені світовими інтеграційними процесами. В умовах вільного руху капіталів та робочої сили діє сукупність правових норм погоджених державами та іншими суб'єктами міжнародного права, які забезпечують нормальне функціонування світової економіки. Інтернаціоналізація суспільних відносин потребує однакових форм та методів правового регулювання, що сприяє формуванню єдиного правового простору. Дисертант робить висновок, що за таких обставин розширюється сфера застосування універсальних міжнародно-правових норм регулювання міжнародних інвестиційних процесів.

2. Доведено, що категорії «іноземна інвестиція» та «іноземний інвестор» є основоположними для інвестиційного законодавства. Тому автором пропонується чітке визначення поняття іноземного інвестора, яким є будь-яка особа нерезидент, що вклала в підприємницьку діяльність на території України майно, право власності на яке виникло за межами України відповідно до іноземного законодавства.

3. Встановлено, що незважаючи на збільшення кількості ДІУ, основні принципи міжнародного права продовжують відігравати важливу роль у визначенні правового статусу іноземних інвестицій, затвердженні стандартів справедливого й рівноправного режиму іноземних капіталів. Закріплення цих принципів у ДІУ виконує не пряму, а опосередковану функцію у захисті іноземних інвестицій на території приймаючої країни та покликане забезпечувати баланс інтересів держави та інвестора.

4. Доведено, що регулювання міжнародних інвестиційних відносин полягає в гармонійному поєднанні принципів та норм міжнародного та національного права, що допомагає становленню сприятливого режиму для іноземного капіталу. Дворівневе, національне та міжнародне, регулювання іноземного інвестування яскраво свідчить про взаємодію та взаємозалежність внутрішньої та зовнішньої інвестиційної політики держави. Тому важливим є висновок дисертанта про неможливість ефективного функціонування міжнародного права в інвестиційній сфері без його гармонійної взаємодії з національним законодавством.

5. Обґрунтовано положення про те, що розвиток міжнародно-правового регулювання на багатосторонній основі має важливе значення в умовах становлення нового міжнародного економічного порядку. Багатостороннє співробітництво у сфері інвестування в сучасних умовах має свої переваги та недоліки, про що свідчить відсутність загального багатостороннього міжнародного договору щодо режиму іноземного інвестування. До переваг слід віднести комплексний характер та універсальність інвестиційних відноси, що створює можливості для розробки спільних загальнообов'язкових принципів та норм їх регулювання. Але недоліком є те, що не всі держави стають учасниками таких конвенцій, а процес приєднання вимагає тривалого часу.

6. Розроблено пропозиції та рекомендації з питань удосконалення законодавства у сфері іноземного інвестування, зокрема щодо:

- доцільності визначити на тривалу перспективу і закріпити в законі вичерпний перелік винятків з національного режиму, а також перерахувати пріоритетні для інвестування галузі, виробництва, види діяльності і регіони;

- закріплення в українському законодавстві принципу суброгації без якого не може бути розв'язана проблема невизнання державою передачі прав інвестора страховій компанії;

- законодавчого врегулювання проблеми націоналізації, оскільки положень Законів України «Про режим іноземного інвестування», «Про інвестиційну діяльність» та ДІУ недостатньо для докладної регламентації цього важливого і чутливого для іноземних інвесторів питання;

- закріплення на конституційному рівні, у контексті забезпечення гарантування прав іноземних інвесторів, примату норм міжнародного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, над нормами національного права, як правової передумови для забезпечення дотримання Україною принципу pacta sunt servanda.

7. Теоретично обґрунтовано, що у сучасних умовах світової економічної інтеграції гостро відчувається необхідність укладення універсального багатостороннього договору в галузі іноземного інвестування, що базується на загальновизнаних спеціальних принципах міжнародного права. Необхідність такого договору обумовлюється також тим, що для звичаєвих норм характерні розбіжності у формулюваннях та тлумаченні.

8. Сформульовано авторську концепцію про те, що стабільність законодавства напряму пов'язана з визначеністю правопорядку, в рамках якого здійснюється інвестування, та обсягами іноземних інвестицій. Найсуворіші норми закону не такі небезпечні для інвестора, як невизначеність правових умов. Високі податки і суворі санкції, зафіксовані в законі, піддаються підприємницькій оцінці і врівноважуються підприємцем за допомогою страхування, підвищення цін та іншими засобами. Ризик невизначеності неможливо адекватно оцінити та забезпечити заздалегідь його компенсацію.

З урахуванням вищенаведених пропозицій розробка цілісної і стабільної правової бази в інвестиційній сфері є однією з головних умов залучення іноземних інвестицій в економіку України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Рибій О.В. Аналіз деяких аспектів міжнародних двосторонніх інвестиційних договорів / О.В. Рибій // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2004. _ № 5_6 (17). - С. 47_52.

Рибій О.В. Національне законодавство та прямі іноземні інвестиції: аналіз деяких аспектів правового регулювання / О.В. Рибій // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2005. _ № 2_3 (19_20). - С.43_47.

Рибій О.В. Двосторонні угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій: загальна характеристика та порядок укладання / О.В. Рибій // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - № 2 (25). _ С. 84_91.

Рибій О.В. Становлення та розвиток міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій / О.В. Рибій // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. _ № 8 (70). _ С. 122_131.

Рибій О.В. Міжнародно-правове регулювання інвестиційних відносин на

Рибій О.В. Роль національного законодавства в правовому регулюванні інвестиційної діяльності / О.В. Рибій // Збірник матеріалів VIII міжнародної науково-практичної конференції. - К.: УАЗТ, 2005. - С. 201 _203.

Рибій О.В. Двосторонні угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій: порядок та мета укладання / О.В. Рибій // Збірник матеріалів IX міжнародної науково-практичної конференції. - К.: УАЗТ, 2006. - С. 103 _105.

АНОТАЦІЇ

Рибій Олександр Вікторович Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні та практичні проблеми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. _ міжнародне право. _ Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертації досліджуються актуальні теоретичні і практичні проблеми міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності в сучасних умовах на основі аналізу широкого кола міжнародно-правових документів, вивчення процесу зародження та розвитку міжнародних інвестиційних правовідносин, теоретико-методологічних особливостей норм міжнародного права у інвестиційній сфері, аналізу теоретичних та практичних питань, пов'язаних з імплементацією зазначених норм у внутрішнє законодавство України.

Особливу увагу приділено аналізу етапів становлення та розвитку системи міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій; дослідженню форм та методів регулювання іноземних інвестицій на двосторонній та багатосторонній основі; дослідженню міжнародного арбітражного механізму вирішення інвестиційних спорів; узагальнено теорії співвідношення міжнародного і внутрішнього права та теорії приведення в дію норм міжнародного права в рамках внутрішньодержавного правопорядку в контексті специфіки норм міжнародного інвестиційного права, розкрито проблеми взаємодії міжнародного і національного права в цій сфері; досліджено ефективність створеного в Україні конституційного механізму імплементації норм міжнародного інвестиційного права у внутрішнє законодавство; проаналізовано особливості участі України у системі багатосторонніх і двосторонніх договорів у інвестиційній сфері з метою визначення шляхів їх ефективної імплементації у систему законодавства України; підготовлено пропозиції щодо подальшого реформування законодавства України відповідно до норм міжнародного права у сфері інвестицій та стратегічного курсу України на інтеграцію її правової системи в європейський та загальносвітовий правовий простір.

Ключові слова: іноземні інвестиції, інвестиційна діяльність, міжнародний договір, правове регулювання іноземного інвестування, Вашингтонська конвенція, Сеульська конвенція, інвестиційний спір.

Рыбий А. В. Международно-правовое регулирование инвестиционной деятельности: теория и практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.11. _ международное право. _ Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

В диссертации исследуются актуальные теоретические и практические проблемы международно-правового регулирования инвестиционной деятельности в современных условиях на основе анализа широкого круга международно-правовых документов, изучения процесса зарождения и развития международных инвестиционных правоотношений, теоретико-методологических особенностей норм международного инвестиционного права, анализа теоретических и практических вопросов, связанных с имплементацией указанных норм во внутреннее законодательство Украины.

Особое внимание уделено анализу этапов становления и развития системы международно-правового регулирования иностранных инвестиций, исследованию форм и методов международно-правового регулирования иностранных инвестиций на двусторонней и многосторонней основе, исследованию международного арбитражного механизма решения инвестиционных споров.

Рассматриваются современные тенденции и проблемы обеспечения правовых гарантий иностранных инвестиций на основе гармонизации международных и внутригосударственных правових норм. обобщены теории соотношения международного и внутреннего права и теории приведения в действие норм международного права в рамках внутригосударственного правопорядка в контексте специфики норм международного инвестиционного права, раскрыта проблема взаимодействия международного и национального права в этой сфере. Обосновывается положение о том, что далнейшее развитие международно-правовых норм в сфере инвестиционной деятельности, углубление их взаимодействия с национальными нормами органически обусловлены усилением процесов глобализации. Поэтому эффективное функционирование международного права в исследуемой сфере невозможно без его гармоничного взаимодействия с национальным правом.

В святи с этим в диссертации особое место занимает исследование эффективности созданного в Украине конституционного механизма имплементации норм международного инвестиционного права во внутреннее законодательство.

В работе анализируются особенности участия Украины в системе многосторонних и двусторонних договоров в инвестиционной сфере с целью определения путей их эффективной имплементации в систему законодательства Украины. На основании проведеного исследования автором разработаны рекомендации и предложения относительно дальнейшего реформирования инвестиционного законодательства Украины в соответствии с требованиями международного инвестиционного права и стратегическим курсом Украины на интеграцию правовой системы государства в европейское и общемировое правовое пространство.

...