Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне управління формуванням ціннісних орієнтацій сучасного українського суспільства

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах державотворення системної трансформації зазнають усі сфери життєдіяльності, що зумовлює також докорінні зміни ціннісних орієнтацій суспільства. Динаміка розвитку суспільства значною мірою обумовлена саме змінами в соціокультурній сфері, основу якої складають культура, освіта, соціальний захист, молодіжна та інформаційна політика, які є найбільш значущими в процесі формування ціннісних орієнтацій різних соціальних верств населення. Нарощування інтелектуального потенціалу, урахування ментальних особливостей українського народу, удосконалення мотиваційної бази формує, у свою чергу, можливості всебічного розвитку української держави загалом.

Зміна суспільно-політичного ладу спричинила руйнування системи ціннісних орієнтацій, які були характерні для кількох поколінь, що, у свою чергу, призвело до девальвації загальнолюдських цінностей, виявило відрив культурних традицій від соціально-історичних орієнтирів. Люди відчувають життєву дезорієнтацію, страх перед завтрашнім днем, невизначеність, невпевненість у власних силах, недовіру до державних інститутів, які здійснювали контроль, регулювання суспільних відносин та виступали ґарантом стабільного розвитку.

Відсутність комплексного управління розвитком економічних, політичних та соціальних інститутів держави призвела до кризового стану в суспільстві. Подолання системної кризи в державі необхідно розпочинати з утвердження національної ідеології, яка б ґрунтувалася на загальнолюдських цінностях, ураховувала особливості українського менталітету та сприяла формуванню повноцінного українського національно-культурного середовища. Ураховуючи вищезазначене, виникає потреба державного управління процесами формування ціннісних орієнтацій, які б забезпечували стабільний розвиток українського суспільства та добробут його громадян. У сучасних умовах розвитку української держави особливої актуальності набуває дослідження проблем розвитку соціокультурної сфери, визначення конструктивної ролі державного управління у процесі формування ціннісних орієнтацій суспільства.

У науковій вітчизняній і зарубіжній літературі особливу увагу вчені приділяють різним аспектам дослідження духовного, соціального та культурного розвитку суспільства, зростаючій ролі в цьому держави. Серед сучасних досліджень, у яких вивчаються, аналізуються й описуються поняття цінностей, їх класифікація, зв'язок цінностей з поняттям «соціокультура», можна виділити роботи О. Балакірєвої, О. Борусевич, В. Дзюби, М. Кравченка, В. Пазенок, А. Похресника, А. Ручки, Ф. Філіппова, Н. Черниша та ін. Заслуговують на окрему увагу в контексті аналізу процесів спадкоємності та взаємообумовленості державних пріоритетів і суспільних очікувань наукові праці В. Бебика, К. Богомаза, М. Головатого, С. Кіндзерського, В. Князєва, Г. Кривчика, Н. Липовської, В. Мартиненка, Л. Мисіва, І. Письменного, М. Рудакевич, С. Серьогіна, А. Стойка, М. Шульги та ін.

Вагомий внесок у дослідження різних аспектів впливу держави на розвиток культури зробили українські науковці В. Андрущенко, Л. Бабій, Б. Гаєвський, Л. Губернський, С. Дрожжина, В. Капітон, В. Карлова, А. Карнаух, Ю. Куц, А. Корецька, В. Скуратівський, Н. Фесенко, С. Чукут та ін. Проблеми державного управління тісно пов'язані із теорією та практикою освітянського процесу, який є складовою соціокультурного розвитку суспільства, що досліджували такі вітчизняні вчені, як В. Вікторов, І. Долголенко, В. Кремень, В. Луговий, В. Майборода, В. Огнев'юк, Л. Панченко, Л. Прокопенко, Н. Сурма, В. Шевченко та ін. Методологічні й теоретичні питання сутності, змісту, закономірностей розвитку соціального захисту та реалізації соціальної політики в період становлення незалежності України розробляли провідні вітчизняні фахівці П. Базилюк, С. Бичков, І. Бондар, Н. Борецька, В. Городяненко, В. Макаренко, Н. Паніна, С. Сіденко, М. Хмелярчук, О. Чутчева, П. Шевчук та ін. Вивченню проблем формування молодіжної політики та механізмів її реалізації значну увагу приділяли такі сучасні науковці, як Є. Бородін, М. Головатий, В. Кулик, М. Пашков, М. Перепелиця, О. Яременко та ін. Загальні проблеми державного управління в контексті формування державної інформаційної політики та сучасних світових і європейських тенденцій цієї сфери досліджуються в працях В. Дрешпака, О. Литвиненка, Є. Макаренко, А. Москаленка, Г. Почепцова, Ю. Фінклера та інших авторів.

Аналіз вищезазначених наукових праць дає підстави стверджувати, що сучасна ситуація, яка склалася в українському суспільстві, характеризується розпадом системи цінностей, виникненням і сприйняттям масовою свідомістю нових ціннісних орієнтацій, цілей і норм поведінки особистості, адекватних умовам життєдіяльності. При цьому важливо зазначити, що ці питання розглядалися, переважно, в окремих галузях і не мали комплексного аналізу в системі державного управління.

У зв'язку з цим актуальність обраної теми обумовлена необхідністю обґрунтування теоретичних і методологічних засад державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства. Відповідно до цього дослідження спрямоване на розкриття значущості ролі соціокультурної сфери для розвитку суспільства загалом та формування ціннісних орієнтацій зокрема, а також з'ясування загальних ознак діяльності органів державного управління у сфері культури, освіти, соціального захисту, молодіжної та інформаційної політики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах тематики науково-дослідних робіт кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темами: «Застосування синергетичних підходів до оптимізації системи органів публічної влади» (державний реєстраційний номер №0106U006532), «Застосування соціально-психологічних методів державного управління під час розробки, впровадження та оцінювання регіональних цільових програм» (державний реєстраційний номер №0108U003398). У цих дослідженнях автором обґрунтована необхідність державного управління процесами, що обумовлюють формування ціннісних орієнтацій суспільства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства на сучасному етапі державотворення та розробка пропозицій щодо їх практичного впровадження в діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.

Досягнення поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких взаємопов'язаних завдань:

- здійснити аналіз наукової та джерельної бази процесу відтворення соціокультурних традицій та змін у системі цінностей, розкрити їх місце і роль у процесі державотворення;

- проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до вивчення проблем державного управління формуванням ціннісних орієнтацій сучасного суспільства та уточнити сутність поняття «державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства»;

- виявити пріоритетні напрями розвитку соціокультурної сфери та обґрунтувати структурні елементи системи державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства;

- проаналізувати нормативно-правову базу України та зарубіжних країн, що регулює діяльність органів державного управління в соціокультурній сфері;

- визначити тенденції трансформаційних змін у сучасному українському суспільстві та їх вплив на формування ціннісних орієнтацій;

- проаналізувати вплив регіональних чинників на процес формування ціннісних орієнтацій;

- розробити та обґрунтувати науково-практичні заходи, спрямовані на підвищення ефективності впливу суб'єктів державного управління на процес формування ціннісних орієнтацій суспільства.

Об'єктом дослідження є процес формування ціннісних орієнтацій суспільства.

Предметом дослідження є державне управління формуванням ціннісних орієнтацій сучасного українського суспільства.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що теоретико-методологічне визначення сутності державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства дасть можливість установити державні пріоритети та виявити вплив суб'єктів управлінської діяльності на формування ціннісних орієнтацій в умовах трансформації українського суспільства, що сприятиме прискоренню подальшої розбудови сучасної української держави.

Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана за допомогою застосування таких загальнонаукових методів дослідження, як: системний підхід, аналіз та синтез, порівняння й аналогія, класифікація, формалізація, експертне опитування тощо. Застосування системного підходу дає змогу простежити сучасну соціокультурну ситуацію в суспільстві, виявити суперечності державного управління в цій сфері. Методи порівняння та аналогії, аналізу й синтезу застосовані окремо або комплексно під час визначення предмета дослідження, узагальнення досягнень і невирішених питань у сфері формування ціннісних орієнтацій, для розробки та уточнення понятійно-категоріального апарату предметної сфери дослідження. Комплексний підхід використовувався для формування поняття «державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства».

Методологічним підґрунтям роботи є діалектичний та соціокультурний підходи, які дали змогу дослідити специфіку соціокультурного розвитку суспільства як проблему державного управління. Дослідження базується на теорії пізнання, теорії синергетики, соціального прогнозування.

У роботі також використано метод експертного опитування, який дав можливість проаналізувати сучасний стан розвитку суспільства в досліджуваних сферах і роль суб'єктів державного управління в процесі формування ціннісних орієнтацій суспільства.

За допомогою структурного методу досліджені завдання та основні напрями діяльності органів державного управління в соціокультурній сфері на сучасному етапі й з'ясовано, наскільки їх діяльність є адекватною процесам, що відбуваються в суспільстві.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання щодо визначення теоретико-методологічних засад державного управління формуванням ціннісних орієнтацій, зокрема:

уперше:

- проаналізовано структуру системи державного управління формуванням ціннісних орієнтацій українського суспільства в соціокультурній сфері та доведено, що його підґрунтям є культура, освіта, соціальний захист, інформаційна та молодіжна політика;

- установлено спадкоємність у формуванні системи ціннісних орієнтацій суспільства, основи якої закладаються демократичними змінами в процесі реформування державного управління, та визначаються залежністю від ціннісних орієнтацій державних службовців;

удосконалено:

- підходи до визначення ролі соціокультурних особливостей регіону у формуванні системи загальнонаціональних ціннісних орієнтацій;

- модель розподілу функцій у процесі формування ціннісних орієнтацій суспільства між центральними, регіональними та місцевими органами влади, уточнено коло завдань різних рівнів управління в умовах децентралізації системи державного управління;

дістало подальшого розвитку:

- теоретико-методологічне обґрунтування визначення сутності понять «цінності», «ціннісні орієнтації» та уточнено поняття «державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства»;

- визначення тенденцій змін у системі ціннісних орієнтацій в процесі трансформації українського суспільства.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертації основні положення, висновки і рекомендації були використані під час розробки проекту «Інноваційні технології державного управління щодо становлення та розвитку Національного історико-культурного та туристичного парку «Петриківський край» для участі у Всеукраїнському та обласному конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування (довідка про впровадження №2/21-135 від 25.05.08). Отримані результати дослідження використовувалися Дніпродзержинською міською радою під час розробки «Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста на 2008 рік» (довідка про впровадження №12 вих-21/165 від 14.07.08).

Матеріали дисертаційного дослідження дають можливість поглибити наукове розуміння сутності понять «ціннісні орієнтації», «державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства», а також удосконалити діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування в соціокультурній сфері. Розроблені в дисертації теоретичні підходи до аналізу проблеми, категоріальний апарат, основні ідеї та висновки можуть бути підґрунтям для подальших досліджень у галузі державного управління.

Результати дослідження можуть використовуватися у викладацькій роботі під час підготовки лекційних курсів і семінарських занять з відповідних питань державного управління у сфері культури, освіти, соціального захисту, інформаційної та молодіжної політики. Крім того, результати емпіричного дослідження можуть бути використані під час вивчення проблем соціокультурного розвитку суспільства.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням. Основні положення та висновки одержані автором особисто. У дисертації не були використані ідеї і розробки, що належать співавторам наукових статей. У надрукованих спільно з К.Ю. Богомазом наукових роботах автором розкрито фактори соціокультурного розвитку та визначено тенденції трансформаційних змін у сучасному українському суспільстві, а також проаналізовано окремі складові соціокультурних орієнтацій сучасної молоді; у тезах в співавторстві з Н.К. Богомаз автором розглянуто основні складові соціокультурної сфери в процесі формування ціннісних орієнтацій суспільства. Під час роботи над колективною монографією «Синергетичні засади державного управління в умовах реформ» автором розглянуто сутність соціосинергетичного підходу до вивчення проблем державного управління та проаналізовані літературні джерела щодо цього питання.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені автором в низці наукових доповідей, повідомлень, виступів на науково-практичних конференціях, зокрема: на Всеукраїнській студентській науковій конференції «Украинская молодежь. Духовность. Мораль. Гражданственность» (Севастополь, квітень 2004 р.), Міжвузівській студентській науковій конференції «Наука і вища освіта» (Запоріжжя, травень 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества» (Одеса, червень 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарна освіта та виховання у вищому технічному навчальному закладі» (Дніпродзержинськ, жовтень 2006 р.), VII Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, березень 2007 р.), Міждержавній науково-методичній конференції «Східні слов'яни: історія, мова, культура, переклад» (Дніпродзержинськ, травень 2007 р.), Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, травень 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, лютий 2008 р.), VIIІ Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, березень 2008 р.). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в 14 наукових працях, з них 5 - статті у фахових виданнях, 3 - статті в інших наукових виданнях, 5 - тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій, 1 - монографія (у співавторстві).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести параграфів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них 152 - основний текст. Список використаних джерел складається з 232 найменувань, додатки на 21 сторінках.

Основний зміст дисертації

управління ціннісний суспільство державний

У вступі обґрунтовані актуальність обраної теми, ступінь дослідження проблематики у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, сформульовані мета, основні завдання, визначена наукова новизна, окреслені теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження, практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

У першому розділі - «Формування ціннісних орієнтацій суспільства: історичні та теоретико-методологічні аспекти державного управління» - викладено теоретико-методологічні основи дисертації, проаналізовано результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених стосовно проблем формування ціннісних орієнтацій суспільства.

Науковий інтерес до проблем розвитку соціокультурної сфери, у межах якої формуються ціннісні орієнтації суспільства, виявляли мислителі різних історичних епох. До цієї теми зверталися Конфуцій, Чжень Лунь, Аристотель, Платон, Ґегель. Дослідження культурного розвитку суспільства та ролі в цьому процесі держави знайшли своє відображення в працях М. Вебера, Т. Гоббса, Дж. Лока, П. Сорокіна, А. Тойнбі, Й. Фіхте, П. Штомпки та ін.

Аналіз трансформаційних процесів в українському суспільстві дає можливість зазначити, що досить актуальним є усвідомлення й переосмислення значення соціокультурної складової розвитку суспільства в загальному історичному контексті, де, зокрема, закладається потенціал позитивних змін, формуються нові тенденції державотворення. Дослідження вищезазначеного дає змогу виявити потенціал синергетичного підходу, який дозволяє теоретично обґрунтувати та визначити шляхи підвищення ефективності державного управління в соціокультурній сфері за допомогою соціосинергетичних принципів взаємодії суб'єктів управлінської діяльності на підґрунті органічного поєднання національних, державних та загальнолюдських цінностей. Але спроби перенесення цих принципів у соціокультурну сферу не завжди приводять до очікуваних результатів, оскільки немає можливості врахувати специфічні особливості суспільства та своєрідність соціальних об'єктів.

На підставі аналізу праць сучасних науковців, таких як Г. Атаманчук, Б. Гаєвський, В. Карлова, С. Кіндзерський, Ю. Куц, Н. Липовська, В. Мартиненко, І. Надольний, С. Серьогін, А. Стойка, С. Чукут та інших, визначається, що проблема державного управління соціокультурною сферою, яка, на думку автора, є головною у формуванні ціннісних орієнтацій, посідає чільне місце в системі державотворення.

Проведений теоретичний аналіз дав можливість уточнити сутність таких понять, як «цінності», «ціннісні орієнтації», «державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства», та встановити їх ієрархію. «Цінності» визначаються як особливе соціальне явище, що є найважливішим фактором, який стимулює, мотивує поведінку та вчинки індивіда, регулює його особисте й суспільне життя й одночасно виступає як спосіб та результат самореалізації особистості. Оскільки система цінностей є однією з основних характеристик особистості, то, спираючись на неї, людина демонструє внутрішню готовність здійснювати ті чи інші дії з метою задоволення потреб, запитів чи інтересів, визначає спрямованість своєї поведінки. Цінності, відбиваючись крізь призму індивідуальності, входять до структури особистості у формі особистісних цінностей, або ціннісних орієнтацій, та являють собою джерело мотивації її поведінки. «Ціннісні орієнтації» трактують як «цілі, прагнення, бажання, життєві ідеали, система визначених норм» (В. Ольшанский), «настанови на ті або інші цінності матеріальної і духовної культури суспільства» (А. Здравомислов), «конкретне ставлення до навколишнього середовища» (В. Водзинська), «моральність особистості» (О. Зотова), «детермінанти прийняття рішень» (Ю. Жуков), «основний канал перетворення культурних цінностей у стимули і мотиви практичної поведінки людей» (В. Алексєєва). «Ціннісні орієнтації» в нашому дослідженні ми визначили як настанови щодо тих чи інших цінностей суспільства, які поділяються особою, є метою її життєдіяльності, а тому набувають функцій найважливіших регуляторів соціальної поведінки членів суспільства.

Для детального дослідження державного управління ціннісними орієнтаціями суспільства автором запропоновано виокремити соціокультурну сферу, до якої належать культура, освіта, соціальний захист, молодіжна та інформаційна політика, що є найбільш значущими у процесі формування ціннісних орієнтацій різних соціальних верств населення.

Спираючись на аналіз наукових праць автор визначив, що головною рушійною силою трансформаційних змін у суспільстві є зміни саме в соціокультурній сфері, тому особлива увага в дослідженні приділена складовим цієї сфери: культурі, яка включає специфічний спосіб організації та розвитку життєдіяльності, норми суспільства, його традиції, переконання, сукупність матеріальних i духовних цінностей, створених людством упродовж його історії; освіті, яка відіграє важливу роль у формуванні особистості, її вихованні та відповідає за передачу традицій, норм, надбань суспільства; соціальному захисту, що попереджає соціальну напруженість у суспільстві, яка може бути зумовлена соціальною нерівністю; молодіжній та інформаційній політиці, що дають можливість організувати інформаційний простір й забезпечити доступ до використання цінностей суспільства молодому поколінню.

Проведений аналіз теоретичних і методологічних основ державного управління соціокультурною сферою показав, що головною метою цієї сфери є збереження культурних надбань, задоволення інтелектуальних, естетичних та інших духовних потреб суспільства, вплив на формування особи, її соціальний захист, що, у свою чергу, створить умови для подальшого розвитку суспільства й системи державотворення. Здійснюється державне управління через суб'єкти управлінської діяльності, а саме через органи державного управління різних рівнів. Також певний вплив на розробку та впровадження директивних документів здійснюють державні службовці, які у своїй роботі спираються на особисту систему ціннісних орієнтацій і мають бути носіями й рушійною силою суспільного розвитку, виступати провідними управлінцями процесів формування ціннісних орієнтацій суспільства.

Проаналізувавши наукові здобутки в цій галузі, дисертант під «державним управлінням формуванням ціннісних орієнтацій суспільства» розуміє цілеспрямований організаційний, правовий, інформаційний вплив держави на ціннісні орієнтації особистості, залежно від системи цінностей суспільства, який стимулює і мотивує поведінку, вчинки індивіда, регулює його особисте й суспільне життя через вибір альтернативних дій та, у свою чергу, створює умови для соціокультурного розвитку суспільства.

Розглянувши основні аспекти проблеми формування ціннісних орієнтацій, слід ще раз зазначити, що вони мають ґрунтуватися на всьому розмаїтті та багатстві української та світової культурної спадщини, сприяти сучасним процесам державотворення, відродженню національної самобутності українського народу. Усе це має відбуватися через органічне поєднання національних, державних та загальнолюдських цінностей.

У другому розділі - «Визначення та узгодження державних пріоритетів у формуванні ціннісних орієнтацій українського суспільства» - проаналізовано вітчизняну та зарубіжну нормативно-правову базу в соціокультурній сфері, а також визначено фактори соціокультурного розвитку та державні пріоритети у формуванні ціннісних орієнтацій сучасного українського суспільства.

Порівнюючи зарубіжний та вітчизняний досвід правового забезпечення соціокультурної сфери, автор зробив висновок, що Україна, цілком імовірно, є європейським лідером за кількістю законів, спрямованих на регулювання питань щодо формування ціннісних орієнтацій суспільства. Але якість та практичне впровадження законодавчого підґрунтя не відповідає вимогам сьогодення, тому необхідним є вивчення та застосування зарубіжного досвіду, нагромадженого в цій сфері. Одним із здобутків управління в країнах Європейського Союзу, на наш погляд, є політика laissez-faire (невтручання) в соціокультурній сфері, основна ідея якої полягає у створенні сприятливого податкового режиму для культурної індустрії та усуненні митних чи інших міждержавних бар'єрів на шляхах культурного обміну. Звернути уваги слід також на досвід законодавчої децентралізації Німеччини, де існують спеціальні адміністративні, муніципальні, статутні, нормативні акти, які входять до законодавства окремих федеральних земель.

Відсутність чіткого законодавства, яке б визначало нормативно-правові відносини в соціокультурній сфері, а також фінансування її розвитку за залишковим принципом негативно впливають на реформування системи ціннісних орієнтацій українського суспільства. Тому одним із головних пріоритетів державного управління має стати розробка нормативно-правового забезпечення, з урахуванням зарубіжного досвіду, для вдосконалення законодавства України щодо підтримки вітчизняної культури, національної системи освіти, обдарованої молоді, забезпечення умов для надійного соціального захисту населення, формування та здійснення адекватної інформаційної політики, особливо у сфері їх практичної реалізації.

Найбільш загальною тенденцією, характерною для сьогодення України, є еволюція цінностей українського суспільства. Система ціннісних орієнтацій радянського періоду була піддана значним і різноплановим змінам. З позиції суспільного розвитку ці зміни можуть виступати як фактор, що сприятиме процесу розвитку суспільства, так і деструктивним фактором, який виступає як сила протидії тим змінам, що відбуваються.

Українське суспільство перебуває в стані невизначеності та варіативності вибору ціннісної еволюції. Якщо українській управлінській еліті не вдасться консолідуватися у визначенні напрямку ціннісних трансформацій, урахувати позиції, інтереси й ціннісні орієнтації більшості населення, держава буде рухатися від однієї кризи до іншої.

У результаті експертного дослідження, яке проводилося під час виконання дисертаційної роботи, було встановлено рівень розвитку складових соціокультурної сфери, у межах якої формуються ціннісні орієнтації, де зафіксовано, що стан культури та освіти перебуває на низькому рівні, і саме на його підвищення мають бути спрямовані зусилля державного управління. На думку експертів, значні позитивні зміни можливі за умов установлення державних пріоритетів розвитку соціокультурної сфери, перерозподілу повноважень між центральними, регіональними та місцевими органами влади. Серед основних чинників, які стримують роботу органів державного управління в цій сфері, є відсутність необхідної матеріальної бази, некомпетентність кадрового потенціалу, низький рівень нормативно-правової бази.

Таким чином, визначаючи пріоритети та встановлюючи напрями реформування системи державного управління соціокультурною сферою, слід зазначити, що вони мають бути спрямовані на: удосконалення існуючої нормативно-правової бази для сфер культури, освіти, соціального захисту, молодіжної та інформаційної політики, суміжних сфер суспільного життя, що відповідала б сучасним світовим вимогам та українським особливостям; реорганізацію майнових та фінансово-господарчих взаємин у соціокультурній галузі, аби привести їх у відповідність до загального напрямку суспільно-економічних реформ; створення умов для підготовки та постійного творчого зростання кадрового потенціалу соціокультурної сфери, яке давало б працівнику відчуття престижності та професійної необхідності в суспільстві; заохочення, становлення й зміцнення мережі недержавних, незалежних організацій (творчих спілок, фундацій, професійних гільдій, виконавських колективів тощо) на рівні з функціонуванням державних інституцій, які забезпечуватимуть розвиток культури через багатоманітні творчі, господарські, адміністративно-правові форми її існування, через множинність каналів її підтримки суспільством і державою.

У третьому розділі «Удосконалення державного управління формуванням ціннісних орієнтацій» - окреслено шляхи вдосконалення державного управління розвитком соціокультурної сфери, а також досліджено регіональну специфіку державного управління в процесі формування ціннісних орієнтацій.

Історична спадщина, культурні традиції, система освіти й соціального захисту, молодіжна та інформаційна політика є компонентами, які закладають підвалини для соціокультурного розвитку. Регіональна неоднорідність створює унікальність держави, але, водночас, може бути й фактором уповільнення процесу консолідації суспільства. Регіональний чинник за впливом на специфіку розвитку держави виявляється одним із ключових. Розбіжності в специфіці ідентифікацій свідчать про значну амплітуду розходження позицій громадян у різних регіонах щодо низки питань соціокультурного розвитку, насамперед стосовно державної мови, вибору суспільно-політичної моделі управління, геополітичного вектора, розколу православ'я тощо. Це дає підстави для виявлення впливу регіональних особливостей на перспективи становлення нації та спільної ідентичності в державі, на формування системи ціннісних орієнтацій суспільства.

У сучасних умовах поки що не відбулося суттєвої реорганізації органів державного управління на регіональному і місцевому рівнях, тому система державного управління й засоби її впливу на формування ціннісних орієнтацій суспільства потребують подальшого вдосконалення, яке має визначатися потребами й пріоритетами соціокультурного розвитку суспільства. Передусім для ефективного впливу державного управління на формування ціннісних орієнтацій суспільства в сучасних умовах необхідною і важливою умовою є створення такої системи управління, яка передбачала б чітке розмежування управлінських функцій між центральними, регіональними і місцевими органами державного управління, за умови надання їм більших можливостей у формуванні й визначенні засобів впливу, з урахуванням особливості регіону.

Завдяки такому підходу можна чітко виокремити, які проблеми соціокультурного розвитку мають розв'язуватися на регіональному і місцевому рівнях, а які на рівні держави і відповідних органів. При цьому розподіл компетенції в цій сфері має відбуватися за принципом, коли на більш високий рівень управління передаються лише ті функції, які не можуть бути ефективно реалізовані на нижчому.

На регіональному та місцевому рівнях удосконалення системи державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства має відбуватися шляхом залучення громадськості до відповідних управлінь при місцевих органах влади. Суттєвим моментом позитивних змін при цьому є перехід від суто державного управління до державно-громадського. В основі такої співпраці має бути формування конструктивних зв'язків між багатьма рівноправними соціально-культурними суб'єктами регіону (області, району): органами державної влади і управління, закладами культури різних форм власності, самодіяльними творчими колективами, громадськими організаціями, національно-культурними товариствами, молодіжними об'єднаннями та рухами з метою залучення їх до управління соціокультурним розвитком. Наявність реальних, а не формальних зв'язків приведе до заміни адміністративного управління на управління співробітництва, партнерської взаємодії різних суб'єктів, діяльність яких пов'язана з розвитком соціокультурної ситуації в регіоні. Структура такого органу має формуватися з урахуванням специфіки та особливостей культурного життя регіону (області чи району).

Вагомий вплив на процеси формування ціннісних орієнтацій здійснюється за допомогою соціальної реклами, головним завданням якої є процес формування світоглядних цінностей суспільства з додержанням конституційних принципів, норм, прав і свобод людини і громадянина. Соціальна реклама є ефективним методом державного впливу на свідомість громадян. Вона надзвичайно корисна в аспекті впливу на поведінкові стереотипи широких мас населення, привертаючи увагу до суспільно значущих проблем, значною мірою формуючи світогляд особи, її ціннісні орієнтації, погляди, настановки і транслюючи ідеї, соціальні настрої тощо.

Особливої уваги потребує розгляд впливу на формування ціннісних орієнтацій суспільства діяльності державних службовців, які безпосередньо формують та впроваджують систему суспільних цінностей. Визначено, що у зв'язку з цим є об'єктивна потреба переосмислення ролі державних службовців у державотворчих процесах. Від їх світогляду, системи цінностей, орієнтирів суспільного розвитку залежить значною мірою ефективність реформування державного управління й дієвість проведення суспільних трансформацій. Отже, особливість сучасних професійних вимог і необхідних якостей державних службовців України, на думку автора, полягає в актуалізації формування національно-державницької свідомості, патріотизму, бажання сприяти своєю працею утвердженню громадянського, демократичного суспільства, державної незалежності з відповідними ціннісними орієнтаціями, без чого службовець не зможе приносити реальну дійову користь українському суспільству, українській державі.

Висновки

У дисертації запропоновано вирішення актуального наукового завдання щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства та розроблення відповідних рекомендацій, що забезпечують можливість їх практичного використання. Отримані в процесі наукового дослідження результати підтверджують гіпотезу, на якій ґрунтується робота, а визначена мета й завдання дають можливість зробити такі основні висновки:

1. Здійснено аналіз наукової та джерельної бази процесу відтворення соціокультурних традицій та змін у системі цінностей та визначено, що проблема управління соціокультурними процесами давно посідає чільне місце в системі державотворення. У результаті дослідження зроблено висновок, що роль держави у розвитку соціокультурної сфери, в рамках якої формуються ціннісні орієнтації суспільства, вивчали мислителі різних історичних епох. Як показав аналіз, принципово новий підхід у вивченні соціокультурного розвитку суспільства було започатковано Питиримом Сорокіним, який ввів у науковий обіг поняття «соціокультура» та використовував його для аналізу підґрунтя формування ціннісних орієнтацій як домінуючого фактору розвитку суспільства. У сучасних умовах зафіксовані докорінні зміни соціальних умов життєдіяльності суспільства, які обумовили перехід до нової системи ціннісних орієнтацій, характерних для інформаційних суспільств з ринковою економікою у XXI ст. Знання закономірностей змін у ціннісних орієнтаціях, поведінці, нормах дозволить усвідомлено вирішувати економічні, політичні та інші проблеми, розв'язувати соціальні конфлікти, застосовуючи засоби державного управління.

2. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення проблем державного управління формуванням ціннісних орієнтацій сучасного суспільства та встановлено можливості використання синергетичного та соціокультурного підходів для досягнення мети дослідження. Вивчення проблем визначення сутності поняття «державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства» засвідчило, що питання є досить актуальним у сучасних умовах розвитку суспільства, оскільки воно не уніфіковане і має спиратися на поняття «цінності» та «ціннісні орієнтації». Поняття «цінності» нараховує приблизно 100 дефініцій у різних галузях, що зумовлює певні складнощі в розкритті суті відповідного фрагменту соціальної реальності. Відповідно до завдань нашого дослідження «цінності» ми визначили як особливе соціальне явище, що є найважливішим фактором, який стимулює, мотивує поведінку та вчинки індивіда, регулює його особисте й суспільне життя та одночасно виступає як спосіб і результат самореалізації особистості. Спираючись на це визначення, автор довів, що «цінності», відбиваючись крізь призму індивідуальності, входять до структури особистості у формі «особистісних цінностей», або «ціннісних орієнтацій особистості». «Ціннісні орієнтації» в нашому досліджені розглянуто як настанови щодо тих чи інших цінностей суспільства, які поділяються особою, є метою її життєдіяльності, а тому набувають функцій найважливіших регуляторів соціальної поведінки членів суспільства.

Уточнено зміст поняття «державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства» як цілеспрямований організаційний, правовий, інформаційний вплив держави на ціннісні орієнтації особистості залежно від системи цінностей суспільства, який стимулює і мотивує поведінку, вчинки індивіда, регулює його особисте і суспільне життя через вибір альтернативних дій та, у свою чергу, створює умови для соціокультурного розвитку суспільства.

3. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано структуру системи державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства в соціокультурній сфері, що дало можливість визначити пріоритетні складові впливу на формування ціннісних орієнтацій. На думку автора, до них належать: культура, яка є одним з визначальних чинників нації, у межах якої існують певні традиції, мова, менталітет; освіта, яка відповідає за формування особистості, її виховання та передачу традицій, норм, надбань суспільства; соціальний захист, що попереджає соціальну напруженість у суспільстві та забезпечує соціальні ґарантії; молодіжна політика, у результаті якої створюються необхідні умови, надаються ґарантії для соціального становлення й розвитку молоді в суспільстві; інформаційна політика, що забезпечує певний характер інформаційних обмінів між окремими громадянами і соціальними групами, зокрема, забезпечує трансляцію та інтерпретацію цінностей.

4. На основі порівняльного аналізу вітчизняної та європейської нормативно-правової бази визначено основні напрямки та завдання державного управління соціокультурною сферою. За результатом проведеного наукового дослідження можна зробити висновок, що одним з головних завдань органів державного управління, які забезпечують формування ціннісних орієнтацій, є вдосконалення існуючої нормативно-правової бази та розробка законодавчих проектів України, які впливатимуть на ефективний розвиток соціокультурних складових життєдіяльності суспільства, ураховуючи зарубіжний досвід. У результаті дослідження сформульовано висновок щодо необхідності напрацювання законодавчої бази, спрямованої на впровадження програмно-цільових засад у сферу законодавчої діяльності; поліпшення законопроектного процесу і його експертно-аналітичного забезпечення; наближення національного законодавства до сучасної європейської системи права.

5. Доведено, що оцінювати соціокультурний розвиток і трансформацію цінностей слід у контексті глобальних соціокультурних зрушень. З'ясовано, що ефективність трансформаційних процесів в Україні обумовлена культурно-історичним, соціальним та демографічним розвитком, що визначає сутність формування громадянського суспільства, визначальними факторами якого є ціннісно-культурні домінанти, і тому удосконалювати технології управління, перш за все, необхідно саме в цьому напрямку, спираючись на той факт, що органи державного управління вже сьогодні готові залучати нові форми та методи у свою роботу.

Установлено характер змін у соціокультурній сфері життєдіяльності українського суспільства та, на основі результатів власного експертного опитування, запропоновані ефективні шляхи впливу державного управління на процес формування ціннісних орієнтацій.

6. Запропоновано перейти до системи децентралізації управління, що передбачає чіткий розподіл функціональних повноважень між центральними, регіональними, місцевими органами влади, максимально делегуючи повноваження в соціокультурній сфері на нижчі рівні управління, що сприятиме наближенню управлінських структур до культурних запитів і потреб населення й відповідатиме специфіці та особливостям розвитку соціокультурної сфери регіону. Відповідно до цього більш розширеними є завдання й функції органів місцевого самоврядування. Управлінська діяльність цих органів, як показує аналіз, має бути спрямована на вирішення таких завдань: створення умов для відродження, збереження й розвитку національної культури, розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин, що проживають у регіоні, тощо. Одним із шляхів реформування державного управління в Україні є можливість запровадження державно-громадської моделі управління в соціокультурну сферу, що забезпечує максимальне залучення громадських структур, неурядових організацій до вироблення й прийняття обґрунтованих, узгоджених управлінських рішень з урахуванням соціокультурних запитів усіх суб'єктів управлінської діяльності.

7. Установлено, що регіональний чинник за впливом на специфіку розвитку держави виявляється одним із ключових. Поряд із етнічною та національною ідентичностями належність до певного регіону виступає як головна, стійка складова ідентичності. Видозмінюються також специфіка мовної, етнічної, конфесійної орієнтації залежно від регіону. Опитування суспільної думки свідчать, що в різних регіонах по-різному оцінюють питання мови та культури, події історичного минулого і зовнішньополітичну орієнтацію країни. Більше того, жителі різних регіонів України вважають, що між ними існують глибші культурні відмінності, ніж із громадянами сусідньої країни. Органічне поєднання регіональних відмінностей у цілісному українському суспільстві та формування єдиної системи ціннісних орієнтацій суспільства на основі історичної єдності регіонів України потребує подальшої розробки теорії державного управління відповідно до регіональних умов, адекватних сучасному періоду розвитку суспільства.

8. З метою підвищення ефективності державного управління у вирішенні гострих проблем соціокультурного розвитку регіону запропоновано практично реалізувати розроблений проект «Інноваційні технології державного управління щодо становлення та розвитку Національного історико-культурного та туристичного парку «Петриківський край», що дасть можливість не тільки зберегти історичну, творчу, культурну спадщину цього унікального району, але й впливати на формування національної свідомості, гідності та патріотизму.

Надано практичні рекомендації для органів місцевого самоврядування щодо реалізації державної політики на місцевому рівні із залученням громадських організацій до процесу управління, що забезпечить не тільки максимально ефективну реалізацію соціокультурних запитів членів суспільства, а й найбільш повну участь громадян у розробці стратегічних напрямів розвитку соціокультурної сфери на місцевому рівні.

Реалізація визначених науково-практичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності впливу суб'єктів державного управління у процесі формування ціннісних орієнтацій суспільства, сприятиме підвищенню рівня довіри громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що дозволить комплексно реформувати систему державного управління.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Синергетичні засади державного управління в умовах реформ: монографія / С.М. Серьогін, І.В. Письменний, І.І. Хожило, Н.А. Липовська, В.В. Баштанник, І.І. Шпітун, С.І. Соколовський, В.В. Лола, Р.І. Сарик, О.С. Петренко, Н.Г. Додон, І.В. Макарова; за заг. ред. С.М. Серьогіна. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. - 194 с. - Авторські С. 9 -12.

2. Додон, Н. Застосування синергетичних підходів у дослідженнях з державного управління / Наталія Додон // Актуал. пробл. держ. упр.: зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 4 (26) - С. 48 - 56.

3. Сорокіна, Н. Історичний аналіз взаємообумовленості соціокультури та державного управління / Наталія Сорокіна // Держава та регіони. Сер.: Державне управління: наук.-вироб. журн. - Запоріжжя.: ЗІДМУ, 2006. - Вип. 4 - С. 152 - 157.

4. Додон, Н. Соціокультурний процес в системі державного управління / Наталія Додон // Теорія та практика державного управління.: зб. наук. пр. - Х.: ХарРІНАДУ «Магістр», 2007. - Вип. 2 (17). - С. 263 - 269.

5. Додон, Н. Нормативно-правова регуляція процесу формування ціннісних орієнтацій українського суспільства / Наталія Додон // Актуал. пробл. держ. упр.: зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 1 (31). - С. 99 - 109.

6. Додон, Н. Упровадження соціокультурної політики щодо формування ціннісних орієнтацій на регіональному рівні / Наталія Додон // Державне будівництво. - 2008. - №1. - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_1_2008.

7. Додон, Н. Освіта як складова соціокультурної політики / Наталія Додон // Державне управління: теорія та практика. - 2007. - №2. (6) - Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/e-journals.

8. Сорокіна, Н. Регіональні еліти в процесі державотворення та формуванні соціокультурних орієнтирів суспільства / Наталія Сорокіна, Костянтин Богомаз // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй: зб. наук. пр. - К.: ЕксОб, 2006. - Т. 2. - С. 31 - 39.

9. Додон, Н. Конфлікт культур і духовних цінностей / Наталія Додон // Східні слов'яни: історія, мова, культура, переклад: збірка статей. - Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2007. - С. 100 - 111.

10. Сорокіна, Н. Зміна соціокультурних орієнтацій сучасної молоді в умовах реформування суспільства / Наталія Сорокіна, Костянтин Богомаз // Украинская молодежь. Духовность. Мораль. Гражданственность: материалы всеукр. студ. науч. конф., 20-22 квітня 2004 р. - Севастополь: СевНТУ, 2004. - С. 6 - 8.

11. Сорокіна, Н. Соціокультурна парадигма в системі державного управління / Наталія Сорокіна // Наука і вища освіта: тези доп. ХІV Міжвуз. студ. наук. конф., 18 травня 2006 р. - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2006. - С. 23 - 24.

12. Сорокіна, Н. Трансформація соціокультурних цінностей сучасного українського суспільства / Наталія Сорокіна // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества: материалы междунар. науч.-практ. конф., 23-24 червня 2006 р. - Одеса: ВМВ, 2006. - С. 180 - 181.

13. Додон, Н. Соціокультурні цінності та особливості етнополітичного розвитку регіонів / Наталія Додон, Надія Богомаз // Гуманітарна освіта та виховання у вищому технічному навчальному закладі: тези доп. І Всеукр. наук.-практ. конф., 4 - 6 жовтня 2006 р. - Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2006. - С. 33 - 34.

14. Додон, Н. Вплив державної соціокультурної політики на формування системи соціального захисту населення / Наталія Додон // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: тези доп. І міжнар. наук. конф., 20 - 21 лютого 2008 р. - Суми: РВВ СОІППО, 2008. - Ч. 3. - С. 17 - 19.

Размещено на Allbest.ru