Участь спеціаліста в цивільному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 347.948

12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

УЧАСТЬ СПЕЦІАЛІСТА В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Глушкова Дарина Георгіївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Кройтор Володимир Андрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Притика Юрій Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри правосуддя;

кандидат юридичних наук, доцент Богдан Йосип Гнатович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри цивільного права та процесу.

Захист відбудеться 30 травня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано 28 квітня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З часу набуття Україною незалежності відбулися суттєві зміни в соціально-політичному і економічному житті держави. Конституція України проголосила право на судовий захист, реалізація якого відбувається через судочинство, зокрема цивільне. Підвищення ефективності судового захисту безпосередньо залежить від удосконалення процедури судочинства, через що цивільне процесуальне законодавство перебувало в стадії постійного реформування, результатом якого стало прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) від 18 березня 2004 року, що набрав чинності 1 вересня 2005 року.

ЦПК містить ряд принципово нових процесуальних норм і інститутів, зокрема новелою є введення в процес такого процесуального суб'єкта як спеціаліст. У зв'язку з цим у практиці правозастосування виникає ряд проблем: визначення процесуального статусу спеціаліста, мети його залучення до процесу, правове значення результатів діяльності, співвідношення з іншими учасниками процесу, особливості діяльності в різних стадіях цивільного процесу тощо.

Вироблення наукових рекомендацій щодо зазначених проблем є вельми актуальним у зв'язку із впровадженням науково-технічного прогресу в усі сфери життя суспільства. Цивільне судочинство неможливе без використання сучасних досягнень природничих, технічних, економічних та інших наук, які називають «спеціальними знаннями». Використання досягнень науки під час здійснення правосуддя стає можливим за допомогою носіїв спеціальних знань, одним із яких і є спеціаліст. Отже, удосконалення порядку участі спеціаліста в цивільному судочинстві дозволить підвищити його якість і ефективність.

До сьогодні проблемам участі спеціаліста в цивільному судочинстві науковці приділяли недостатню увагу. Єдине комплексне дослідження відповідної тематики було здійснене в 1985 році Л.М. Ракітіною. Окремих аспектів участі спеціаліста в цивільному судочинстві торкались такі вчені, як О.Т. Боннер, А.С. Грицанов, Ю.М. Жуков, А.Г. Коваленко, Т.О. Лилуашвілі, В.Г. Тихиня, М.К. Треушніков, В.В. Ярков. Побіжно проблеми участі спеціаліста в цивільному судочинстві стосувалися дослідження таких учених: М.М. Біркіна, Л.А. Ванєєвої, О.Г. Прохорова, В.М. Щеглова. При цьому більшість робіт, присвячених означеній тематиці, було виконано ще за радянського періоду, і в сучасних умовах вони значно втратили свою актуальність.

В Україні окремим питанням участі спеціаліста в цивільному судочинстві приділяли увагу такі вчені: К.В. Гусаров, Б.М. Ісакович, Г.М. Надгорний, М.Я. Сегай, В.М. Шерстюк, М.М. Шупеня. Оглядовий аналіз статусу спеціаліста за новим ЦПК проведено С.С. Бичковою.

Проте більшість робіт, що стосуються питань участі спеціаліста в цивільному судочинстві, в основному торкаються форм і порядку використання спеціальних знань в цивільному процесі, а процесуальний статус і підстави участі спеціаліста не зазнали детального аналізу і оцінки. З метою усунення даної прогалини в науці цивільного процесуального права було проведене дане дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867), «Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 року, а також «Пріоритетних напрямків досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.», затверджених Вченою радою ХНУВС 05.01.2005 р.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вирішення проблем застосування норм, що регулюють участь спеціаліста у цивільному судочинстві, та відповідно розробка науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення цивільного процесуального законодавства і практики його застосування.

Мета наукового дослідження зумовила задачі наукового пошуку: узагальнити наукові праці, що торкаються питання участі спеціалістів у цивільному судочинстві; охарактеризувати розвиток і трансформацію участі спеціаліста в судочинстві в ретроспективі; виявити особливості участі спеціаліста за цивільним процесуальним законодавством України і зарубіжних країн; визначити поняття та завдання участі спеціаліста в сучасному цивільному судочинстві України; обґрунтувати доцільність залучення спеціаліста під час вчинення судом ряду процесуальних дій; охарактеризувати особливості процесуальної діяльності спеціалістів в окремих стадіях цивільного судочинства; розробити пропозиції щодо розширення кола прав і обов'язків спеціаліста у виконавчому провадженні; довести необхідність удосконалення законодавчого регулювання участі спеціаліста в цивільному судочинстві і виконавчому провадженні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу здійснення судочинства з цивільних справ за участю спеціаліста.

Предметом дослідження є цивільне процесуальне положення спеціаліста в цивільному судочинстві.

Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволило дослідити юридичні явища в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод, за допомогою якого проблеми участі спеціаліста в цивільному судочинстві проаналізовано у взаємозв'язку і взаємозалежності, цілісності, всебічності та динаміці.

За допомогою формально-логічного методу, що ґрунтується на законах формальної логіки, шляхом тлумачення норм цивільного процесуального права були виявлені суперечності чинного законодавства у досліджуваній сфері та вироблені пропозиції щодо його вдосконалення.

Порівняльно-правовий метод дозволив порівняти норми цивільного процесуального права України, країн СНД, Західної Європи, що регулюють діяльність спеціаліста в цивільному судочинстві, встановити при цьому спільне та відмінне у законодавстві зазначених країн, а також виявити існуючі прогалини у цивільному процесуальному праві України.

Історично-правовий метод застосовувався під час дослідження процесів становлення та розвитку участі спеціаліста в судочинстві як процесуального явища.

Метод безпосереднього аналізу матеріалів судової практики з цивільних справ дозволив одержати необхідні знання, рухаючись від одиничного до загального, тобто шляхом індукції. Здійснено узагальнення практики залучення спеціаліста до процесу на прикладі справ, що розглядались судами загальної юрисдикції.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше здійснене комплексне дослідження субінституту участі спеціаліста в цивільному судочинстві в умовах реформування цивільного процесуального законодавства. На основі аналізу теоретичних положень, нормативно-правових актів, судової практики автором самостійно розроблені й обґрунтовані висновки, які є новими чи характеризуються елементами новизни, мають певне теоретичне та практичне значення. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні положення наукової новизни: цивільне судочинство процесуальний спеціаліст

1. Уперше обґрунтовано положення про необхідність надання можливості судові залучати спеціаліста до процесу у справах позовного провадження за власною ініціативою.

2. Уперше обґрунтовано необхідність покладення витрат, пов'язаних з виплатою добових, компенсації за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, а також оплатою послуг спеціаліста, на сторону, за клопотанням якої залучено спеціаліста.

3. Уперше обґрунтовано необхідність поширення порядку компенсації за рахунок держави витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста за ініціативою суду, на цивільні справи як позовного, так і окремого провадження.

4. Дістало подальшого розвитку уявлення про права та обов'язки спеціаліста в цивільному судочинстві, а саме, обґрунтовано необхідність визначення як обов'язку відмови спеціаліста від участі в процесі через відсутність певних знань і навичок, закріплення обов'язку спеціаліста відповідати на питання, поставлені особами, які беруть участь у справі, права спеціаліста на роз'яснення йому прав і обов'язків.

5. Дістало подальшого розвитку положення про те, що допомога спеціаліста може стосуватися правових питань. В обґрунтування даного положення вперше виведено три чинники, які можуть викликати необхідність звернення до спеціаліста за інформаційно-довідковою допомогою з правових питань, а саме: пошук відомчого нормативно-правового акту; наявність у нормативно-правовому акті спеціальних термінів і визначень, що вимагають спеціальних знань для їх правильного розуміння; необхідність встановити зміст норм іноземного права.

Уперше визначено умови, за яких можливе звернення до спеціаліста за допомогою, що стосується правових питань, а саме: допомога спеціаліста стосується суміжних питань між правом та іншими галузями знань (за винятком допомоги спеціаліста у встановленні змісту норм іноземного права); допомога спеціаліста має інформаційно-довідковий характер; допомога спеціаліста не стосується питань, що належать до виключної компетенції суду.

6. Набуло подальшого розвитку визначення спеціаліста як суб'єкта цивільного судочинства, а саме до ознак, що характеризують спеціаліста як суб'єкта цивільного судочинства, включено відсутність юридичної зацікавленості у результаті розгляду справи; порядок залучення спеціаліста до процесу за ухвалою суду з власної ініціативи або ініціативи осіб, які беруть участь у справі; мета залучення спеціаліста до процесу - надання судові консультативно-довідкової або технічної допомоги.

7. Дістало подальшого розвитку положення щодо доцільності залучення спеціаліста до вчинення таких процесуальних дій, як призначення експертизи, забезпечення доказів, опитування сторін, допит свідків, підготовка судових доручень, забезпечення позову, збереження речових доказів, дослідження доказів.

8. Дістало подальшого розвитку положення про те, що допомога спеціаліста під час дослідження письмових і речових доказів можлива в двох формах: технічна допомога і консультативно-довідкова допомога.

9. Уперше обґрунтовано доцільність залучення спеціаліста в касаційному провадженні для встановлення змісту норм права інших держав у випадках, коли підставою касаційного оскарження рішень місцевих чи апеляційних судів є неправильне застосування норм іноземного права.

10. Уперше обґрунтовано необхідність розширення кола прав і обов'язків спеціаліста у виконавчому провадженні за рахунок включення до переліку права спеціаліста на роз'яснення йому його прав та обов'язків, права на відмову від участі у виконавчому проваджені у разі незгоди спеціаліста із запропонованим розміром винагороди, обов'язку спеціаліста надавати технічну допомогу державному виконавцю під час проведення виконавчих дій, обов'язку спеціаліста відмовитися від участі у проведенні виконавчих дій через відсутність необхідної кваліфікації, певних знань і навичок.

11. Дістало подальшого розвитку положення про необхідність залучення спеціаліста під час проведення опису й оцінки майна боржника державним виконавцем, а також при вирішенні питання про передання на зберігання описаного майна.

12. Уперше обґрунтовано положення щодо доцільності залучення спеціаліста під час проведення таких виконавчих дій, як примусове виселення боржника, відібрання дитини, примусове відкриття приміщень, що належать боржникові.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю впровадження сформульованих теоретичних положень і рекомендацій у правотворчу діяльність під час створення, зміни і удосконалення окремих норм і положень цивільного процесуального законодавства. Деякі сформульовані положення можуть бути використані в практиці роботи судів під час розгляду цивільних справ. Висновки і пропозиції можуть бути застосовані під час викладання навчальної дисципліни «Цивільний процес», написання підручників, підготовки навчальних і методичних посібників.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, доповідались та були обговорені: на міжнародній науково-практичній конференції «Закон и право в третьем тысячелетии» (м. Брянськ, 21-22 квітня 2005 року); на звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту НУВС (19 травня 2005 року); на науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті професора Пушкіна О.А., «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, НУВС; 21 травня 2005 року); на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми професійного становлення особистості сучасного юриста» (м. Суми, 16-17 травня 2006 року); на науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті професора Пушкіна О.А., «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, ХНУВС; 27 травня 2006 року); на науково-практичному семінарі «Проблеми застосування КАС України, ЦПК, ЦПК та ГПК України» (м. Харків, ХНУВС; 19 березня 2008 року); на міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 17-18 травня 2008 року); на науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті професора Пушкіна О.А., «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, ХНУВС; 31 травня 2008 року); на регіональній науково-практичній конференції між навчальними закладами Полтавського інституту економіки і права ВНЗ «Відкритого міжнародного університету «Україна» «Права і свободи людини і громадянина: проблеми гармонізації законодавства з міжнародним правом» (м. Полтава; 12 листопада 2008 року).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирнадцяти наукових статтях та тезах наукових доповідей, п'ять із яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, а також зі списку використаних джерел, який складається з двохсот десяти найменувань. Обсяг рукопису становить 228 сторінок тексту, із них основного тексту - 193 сторінки, додаток - 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наведено обґрунтування актуальності дослідження, його зв'язок із науковими програмами, планами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

У розділі 1. «Участь спеціаліста в цивільному судочинстві як наукова проблема» проведено історіографічне дослідження проблеми участі спеціаліста в цивільному судочинстві, яке дозволило стверджувати, що вчені-процесуалісти виявляють цікавість до цієї процесуальної фігури з 60-х років минулого століття. Перш за все привернули увагу науковців такі процесуальні суб'єкти, як педагог і психіатр, статус яких законодавець не пов'язував з жодним суб'єктом цивільного процесу. Натомість учені додержувалися думки, що педагог і психіатр є спеціалістами.

У подальшому в науці отримала поширення позиція, що під час проведення судом огляду речових і письмових доказів під назвою «експерт» залучається саме спеціаліст. Наголошуючи на фактичній присутності спеціаліста в цивільному процесі за відсутності нормативної регламентації його статусу, вчені переконливо доводять необхідність впровадження в процесуальне законодавство такого суб'єкта, як спеціаліст. У наукових роботах зустрічаються згадки щодо доцільності залучення спеціаліста під час проведення різних процесуальних дій, найбільша увага при цьому приділяється проведенню різних видів огляду доказів. Висловлюються пропозиції щодо запозичення певних елементів статусу спеціаліста з кримінального процесу.

Обґрунтовується думка, що в цивільному судочинстві спеціаліст може виконувати функції консультанта і технічного помічника. Висновки спеціалістів названі формою використання спеціальних знань у цивільному судочинстві. Окрему увагу вчені приділяли доказовому значенню діяльності спеціаліста в процесі, дотримуючись при цьому полярних точок зору, а саме: прихильники однієї позиції вважали, що результати діяльності спеціалістів у процесі повинні мати доказове значення, інші переконували, що діяльність спеціаліста не породжує судового доказу.

Аналіз наукових праць дозволяє стверджувати, що дослідники означеної проблеми приходили до одного висновку - цивільне процесуальне законодавство потребує змін, якими статус спеціаліста в процесі буде легалізовано. Враховуючи рекомендації вчених, український законодавець в новому ЦПК 2004 року включив до числа учасників цивільного процесу нового суб'єкта - спеціаліста. Проте норми, що регулюють статус спеціаліста в цивільному судочинстві, мають певні неузгодженості, які потребують усунення.

Розділ 2. «Ґенеза і трансформація участі спеціаліста в цивільному судочинстві» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Історичний аспект участі спеціаліста в судочинстві як процесуального явища» проводиться дослідження розвитку субінституту участі спеціаліста в цивільному судочинстві як процесуального явища, що дозволяє стверджувати: людство звертається до спеціальних знань під час здійснення судочинства з найдавніших часів. Згадки про залучення обізнаних осіб зустрічаються в історичних і правових пам'ятках Давнього Риму, Візантії, правових джерелах різних країн епохи Середньовіччя. У подальшому, з удосконаленням судочинства, залучення носіїв спеціальних знань набуває поширення і розвитку. Значну увагу обізнаним особам приділяє пам'ятка українського права ХVIІІ століття «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року, яка дозволяє зробити висновок, що спеціаліст є не новим суб'єктом українського судочинства. Прототипом сучасного спеціаліста як суб'єкта цивільного процесу можемо вважати обізнаних осіб, участь яких у судочинстві передбачалась Уставом цивільного судочинства 1864 року. З часу набрання чинності Уставом de facto спеціаліст судочинство не залишає.

Аналізуючи правові документи різних історичних періодів, можна дійти висновку, що з давніх часів існувала практика залучення до судочинства спеціаліста з метою надання судові консультацій з правових питань. Судочинству минулого відомі випадки залучення до процесу спеціаліста з метою надання технічної допомоги судові у здійсненні окремих процесуальних дій.

Проведене дослідження участі спеціаліста в цивільному судочинстві в ретроспективі дозволяє стверджувати, що залучення спеціалістів сприяє підвищенню якості правосуддя, оскільки з розвитком судочинства людство не лише не відмовилось від застосування спеціальних знань під час здійснення правосуддя, а всіляко удосконалювало і розширювало функції носіїв спеціальних знань, отже, даний субінститут перевірений часом.

У підрозділі 2.2. «Участь спеціаліста в цивільному судочинстві за цивільним процесуальним законодавством України» висвітлюються особливості процесуального статусу спеціаліста за цивільним процесуальним законодавством України. Проведений аналіз дозволив виділити ряд неузгодженостей: по-перше, ЦПК не дає однозначної відповіді, чи можливе залучення спеціаліста у справах позовного провадження за ініціативою суду; по-друге, у законі не вказується, на кого покладається тягар витрат, пов'язаних із явкою спеціаліста до суду, у разі, якщо спеціаліст залучений до процесу за ініціативою особи, яка бере участь у справі, проте не є стороною; по-третє, повноваження спеціаліста звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів процесуальний закон відносить одночасно і до прав, і до обов'язків спеціаліста. Недосконалим є порядок оплати витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста до процесу, за якого спеціаліст змушений частину судових витрат, пов'язаних із виконанням своїх процесуальних обов'язків, нести самостійно. Крім того, за існуючої процедури, має місце ризик неотримання спеціалістом винагороди за свої послуги. Чинне процесуальне законодавство не згадує про розмір оплати послуг спеціаліста, що є суттєвим недоліком. ЦПК згадує про відповідальність спеціаліста у разі неявки за викликом суду без поважних причин. При цьому Кодекс України про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність за ухилення від явки до суду, серед суб'єктів відповідного правопорушення спеціаліста не називає. Процесуальний закон не встановлює обов'язку спеціаліста відповідати на питання, поставлені особами, які беруть участь у справі. Проте кореспондуючим правом задавати питання спеціалістові наділені особи, які беруть участь у справі.

ЦПК містить категоричну заборону звертатися за допомогою до спеціаліста, що стосується правових питань, проте зазначена позиція законодавця видається недостатньо обґрунтованою. Є також недоліком невизначеність процесуального статусу педагога і лікаря-психіатра.

Підрозділ 2.3. «Участь спеціаліста в цивільному судочинстві за зарубіжним цивільно-процесуальним законодавством» присвячений дослідженню окремих аспектів участі спеціаліста за зарубіжним процесуальним законодавством, зокрема країн СНД, що дозволило виділити ряд позитивних особливостей, які видаються корисними для удосконалення українського процесуального законодавства. Так, ЦПК Російської Федерації містить пряму вказівку на залучення до процесу спеціаліста за ініціативою суду, що видається необхідним вказати й у ЦПК України. ЦПК Республіки Білорусь одну з цілей залучення спеціаліста визначає як з'ясування питань застосування норм іноземного права, що видається правильним. Схожа норма міститься також у ЦПК Киргизької Республіки. Включення подібної норми до українського процесуального закону сприятиме спрощенню встановлення змісту норм іноземного права, що за певних умов застосовуються під час здійснення правосуддя судами України. ЦПК Республіки Узбекистан містить, на думку дисертанта, більш вдалу, ніж ЦПК України, назву групи суб'єктів цивільного процесу, до яких належить спеціаліст, - особи, які сприяють вчиненню правосуддя. Процесуальне законодавство ряду країни СНД містить спеціальну підставу для відводу спеціаліста: проведення ним ревізії або іншої перевірки, матеріали якої є підставою позову або використовуються під час розгляду даної справи. Думається, наявність такої підстави для відводу спеціаліста не позбавлена сенсу, хоча відсутність її в ЦПК не складає великої проблеми, оскільки перелік підстав для відводу не є вичерпним. Проте включення такої підстави до переліку, передбаченого статтею 22 ЦПК, посилить гарантії щодо об'єктивності розгляду справи через те, що результат розгляду клопотання про відвід спеціаліста, заявлений на цій підставі, менше залежатиме від розсуду суду. Більшість країн СНД у процесуальному законі передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за неявку спеціаліста за викликом суду без поважних причин. Думається, включення подібної норми до ЦПК сприятиме поліпшенню процесуальної дисципліни спеціаліста. Законодавство ряду країн СНД передбачає право спеціаліста на відшкодування витрат, пов'язаних із явкою до суду і на винагороду за виконану роботу, при цьому містить вказівку на порядок визначення розміру такої винагороди. Думається, порядок визначення розміру відповідної винагороди слід передбачити і в ЦПК України. Передбачається також авансування сторонами витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста, шляхом внесення сум, що належать до виплати спеціалістам, на депозитний рахунок суду. Подібне положення, на думку дисертанта, доцільно впровадити у процесуальне законодавство України, що унеможливить ризик неотримання спеціалістом оплати своїх послуг. Проведене дослідження дозволяє впевнитися в необхідності реформування цивільного процесуального законодавства України в частині регулювання діяльності спеціаліста в цивільному судочинстві. Урахування позитивного досвіду зарубіжних країн під час такого реформування спростить виконання поставлених завдань і дозволить уникнути ряду проблем.

Розділ 3. «Співвідношення процесуального статусу спеціаліста із статусом інших суб'єктів цивільного процесу» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Співвідношення процесуального статусу спеціаліста і судового експерта, спеціаліста і органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновків на виконання своїх повноважень» проводиться співставлення процесуального статусу названих суб'єктів. У процесі дослідження поняття та завдань участі спеціаліста в цивільному судочинстві проведене розмежування компетенції спеціаліста, який залучається до процесу з метою консультування суду, і судового експерта. Спеціаліст і експерт мають ряд спільних рис: обидва суб'єкти - носії спеціальних знань, належать до так званих «обізнаних осіб», а також до однієї групи учасників цивільного процесу. Процесуальною підставою залучення в процес і спеціаліста, і експерта є ухвала суду відповідно про залучення спеціаліста та про призначення експертизи. Як експерт, так і спеціаліст мають самостійний, нормативно відокремлений процесуальний статус, тобто кожен із цих суб'єктів має окремі, лише для нього визначені функції. Спільними рисами експерта і спеціаліста також є наступне: діяльність названих суб'єктів заснована на нормах цивільного процесуального права, ними можуть бути лише громадяни, тобто фізичні особи, вони не мають юридичної зацікавленості у справі, і, нарешті, ні експерт, ні спеціаліст не можуть самостійно вступити до процесу, а залучаються за ініціативою суду і осіб, які беруть участь у справі. Незважаючи на очевидну схожість, експерт і спеціаліст є різними процесуальними суб'єктами, про що свідчить ряд відмінностей їх процесуального статусу. Як експерт може залучатися лише особа, внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів, стосовно спеціаліста закон такої вимоги не висуває. Спеціаліст не проводить спеціального дослідження для встановлення нового спеціального факту, натомість факти встановлюються спеціалістом шляхом безпосереднього спостереження. Відмінною рисою цих двох суб'єктів є різне правове значення результатів їх діяльності: висновок експерта є засобом доказування, висновок спеціаліста засобом доказування не є. Експерт, на відміну від спеціаліста, наділений більш широким колом процесуальних прав і обов'язків, приводиться до присяги, попереджається про кримінальну відповідальність.

Окрім експерта, певну схожість із процесуальним статусом спеціаліста-консультанта має такий суб'єкт цивільного судочинства як органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновку. Обидва суб'єкти залучаються до процесу шляхом постановлення відповідної ухвали для консультування суду. Результатом діяльності і спеціаліста, і органу державної влади та місцевого самоврядування є висновок, що не визнається законом як засіб доказування. Поряд із схожими рисами ці два суб'єкти мають відмінності: спеціаліст є носієм спеціальних знань на відміну від органу державної влади чи місцевого самоврядування, спеціаліст і орган влади належать до різних груп суб'єктів цивільного процесу, через що мають різний обсяг процесуальних прав і обов'язків. Органи державної влади і місцевого самоврядування мають юридичну зацікавленість у результаті розгляду справи, у разі ж наявності такої зацікавленості у спеціаліста він підлягає самовідводу або відводу. Спеціаліст завжди є фізичною особою, орган державної влади і місцевого самоврядування - юридична особа.

Спеціаліст має право на оплату виконаної роботи та на оплату витрат, пов'язаних із викликом до суду. Орган державної влади і місцевого самоврядування таким правом не наділений. Органи державної влади і місцевого самоврядування можуть вступати до процесу за власною ініціативою на виконання повноважень, покладених на них законом, ініціатива спеціаліста щодо вступу до процесу не допускається. Істотною відмінністю між цими двома суб'єктами є те, що органи державної влади і місцевого самоврядування мають право висловлювати свою думку щодо вирішення справи по суті, тобто їх висновок повинен мати правовий характер. Спеціаліст позбавлений права на юридичну оцінку наданих ним доказів і висловлювання думки щодо вирішення справи по суті.

У підрозділі 3.2. «Співвідношення процесуального статусу спеціаліста і свідка, спеціаліста і перекладача» проведено співставлення процесуального статусу спеціаліста із процесуальним статусом свідка і перекладача. Певну схожість статус спеціаліста має із статусом «обізнаного свідка». Чинний Цивільний процесуальний кодекс України і спеціаліста, і свідка відносить до інших учасників процесу. Обидва суб'єкти є носіями спеціальних знань, проте для спеціаліста володіння ними є обов'язковою ознакою, для свідка володіння спеціальними знаннями законом не вимагається. Відмінністю обізнаного свідка від спеціаліста є те, що спеціаліста можна замінити в процесі, свідка замінити не можна. Цінність спеціаліста в процесі визначається його володінням спеціальними знаннями, цінність свідка - володінням відомостями щодо обставин справи. Висновки спеціаліста можуть мати як усну (консультації), так і письмову (роз'яснення) форму, у той час як показання свідків можуть бути лише усними. Пропонується критерій визначення процесуального статусу для особи - носія спеціальних знань: спеціаліст чи обізнаний свідок. Особа, яка була очевидцем обставин, що досліджуються судом, має набути статусу свідка, особа, яка не є очевидцем обставин, набуває статусу спеціаліста.

Незважаючи на наявність спеціальних знань, до яких слід відносити іноземні мови, перекладач і спеціаліст мають абсолютно різні процесуальні завдання, отже, об'єднувати статуси цих двох учасників процесу немає жодної потреби, оскільки їх нормативне розділення є зручним у правозастосуванні.

Таким чином, серед суб'єктів - носіїв спеціальних знань - спеціаліст займає окремо визначене місце, має належні лише йому функції, завдання, процесуальні права і обов'язки, що відрізняють його від інших учасників цивільного процесу.

Розділ 4. «Завдання та особливості участі спеціаліста в окремих стадіях цивільного судочинства» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 4.1. «Участь спеціаліста в суді першої інстанції» присвячено участі спеціаліста до відкриття провадження у справі, під час підготовки справи до судового розгляду і на стадії судового розгляду. Дослідивши особливості процесуальної діяльності спеціалістів у суді першої інстанції, дисертант приходить до висновків, що процесуальні дії, які вчинюються судом і учасниками процесу на стадії відкриття провадження у справі, не потребують участі спеціаліста, проте забезпечення позову і забезпечення доказів, вчинення яких дозволяється законом ще до відкриття провадження у справі, допускають можливість залучення спеціаліста.

У процесі здійснення підготовки справи до розгляду залучення спеціаліста доцільне при здійсненні таких процесуальних дій: призначення експертизи, забезпечення доказів, опитування сторін під час попереднього судового засідання, підготовка судових доручень, забезпечення позову.

Залучення спеціаліста на стадії судового розгляду можливе під час допиту свідків, дослідження письмових доказів; дослідження речових доказів, зокрема звукозапису і відеозапису; дослідження висновку експерта.

При вирішенні питання про проведення експертизи спеціаліст допомагає визначити: чи в даній цивільній справі доцільно застосовувати спеціальні знання саме у формі експертизи; рід і вид експертизи; об'єкти і матеріали, що підлягають направленню на експертизу. Крім того, спеціаліст допомагає судді сформулювати питання, на які експерт повинен дати відповідь у своєму висновку, а також проводить відбір експериментальних зразків для порівняльного дослідження. При опитуванні сторін під час попереднього судового засідання, якщо зачіпаються питання, розуміння яких потребує звернення до спеціальних знань, доцільно залучати спеціаліста.

При вирішенні питання про необхідність залучення перекладача доцільна консультація спеціаліста-філолога. При формулюванні питань судового доручення, що складно окреслити, не маючи відповідних спеціальних знань, слід залучити спеціаліста. Консультування із спеціалістом під час розгляду клопотання про витребування доказів дозволить уникнути помилок при визначенні особи, у якої знаходиться доказ, більш правильно сформулювати назву доказу і, у разі необхідності, навести його опис. Якщо заходи щодо збереження доказів мають техніко-криміналістичний характер, слід залучити спеціаліста, який допоможе суду обрати належний спосіб збереження речових доказів, а також сприятиме правильному застосуванню такого способу. Залучення спеціаліста-психіатра можливе під час допиту свідків за наявності сумнівів у їх здатності правильно сприймати події, адекватно на них реагувати та правильно відтворювати їх у своїх показаннях. Завданням спеціаліста-психіатра, залученого до допиту, є оцінка поведінки особи, яку допитує суд, щодо її психічної адекватності. Після закінчення допиту психіатр надає висновок, що допомагає судові правильно оцінити достовірність отриманих показань. Залучення спеціаліста-етнолога під час допиту свідків, які належать до національних меншин, полегшить взаєморозуміння між судом і свідком. Допомога спеціаліста допускається під час дослідження висновку експерта. У підрозділі 4.2. «Участь спеціаліста в стадіях перевірки законності і обґрунтованості судових рішень» досліджуються особливості участі спеціаліста в стадіях апеляційного і касаційного провадження. Участь спеціаліста в апеляційному провадженні допускається під час дослідження доказів у порядку, встановленому для дослідження доказів судом першої інстанції. Для перевірки правильності дослідження судом першої інстанції висновку експерта і показань обізнаних свідків апеляційним судам доцільно залучати спеціаліста. Під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову прийнятна допомога спеціаліста, якщо видом забезпечення позову судом першої інстанції обрано накладення арешту на майно відповідача. Основна процесуальна функція спеціаліста - сприяння судові у дослідженні доказів є незастосовною в стадії касаційного провадження, оскільки саме дослідження доказів не допускається. У випадках, коли підставою касаційного оскарження рішень місцевих чи апеляційних судів є неправильне застосування норм іноземного права, доцільним є звернення до спеціалістів, обізнаних у праві інших держав. Підрозділ 4.3. «Участь спеціаліста при виконанні судових рішень» присвячений особливостям участі спеціаліста у виконавчому провадженні як завершальній і невід'ємній стадії судового процесу. Вельми широко допомога спеціаліста може застосовуватись під час здійснення примусового виконання судових рішень. Дослідивши законодавство України, що регулює здійснення виконавчого провадження, можемо виділити випадки, у яких залучення спеціаліста є доцільним: технічна допомога спеціаліста під час примусового входження до приміщень, здійснення відеозапису і фотофіксації виконавчих дій, оцінка майна під час проведення опису, консультації спеціаліста щодо умов зберігання описаного майна, участь спеціаліста-педагога під час відібрання дитини. У виконавчому провадженні спеціаліст наділений широким колом прав і обов'язків нарівні із сторонами, що, на думку дисертанта, є недоцільним. Для досягнення мети виконавчого провадження - своєчасного і повного виконання рішення - достатньо наділити його правом знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, що стосуються його діяльності, і оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань, що стосуються оплати послуг спеціаліста. Таким чином, залучення спеціаліста до цивільного судочинства і виконавчого провадження сприятиме реалізації принципу процесуальної економії, дотриманню прав і інтересів учасників процесу, належному проведенню процесуальних дій і полегшенню досягнення мети правосуддя.

ВИСНОВКИ

Дослідження проблем участі спеціаліста в цивільному судочинстві призвело до таких висновків:

1. Спеціалістом у сучасному цивільному судочинстві є фізична особа - суб'єкт цивільного процесу, яка має спеціальні знання або технічні навички, не має юридичної зацікавленості у результаті розгляду справи, залучається до процесу шляхом постановлення ухвали за власної ініціативи суду або ініціативи осіб, які беруть участь у справі, для надання судові консультативно-довідкової або технічної допомоги.

2. Залежно від цілей залучення спеціаліста до процесу можемо виділити дві форми участі спеціаліста в цивільному судочинстві: спеціаліст-консультант і спеціаліст - технічний помічник суду.

3. Спеціаліст може бути залучений судом під час проведення таких процесуальних дій: дослідження доказів, призначення експертизи, забезпечення доказів, опитування сторін і осіб, які беруть участь у справі, підготовка судових доручень, забезпечення позову.

4. Основною процесуальною функцією спеціаліста є сприяння судові в дослідженні доказів.

5. Допомога спеціаліста під час проведення дослідження письмових і речових доказів можлива у двох формах: технічна допомога, тобто застосування техніко-криміналістичних засобів, покликаних сприяти покращенню чуттєвого сприйняття суддями інформації, яку містить доказ; надання консультативно-довідкової допомоги з метою сприяння більш повному і якісному сприйняттю даних, що містить досліджуваний доказ.

6. Спеціаліст може бути залучений державним виконавцем під час проведення таких виконавчих дій: опис і арешт майна боржника, примусове виселення боржника, відібрання дитини, примусове відкриття приміщень, а також при вирішенні питання про передання на зберігання описаного майна, для проведення відеозапису і фотофіксації виконавчих дій.

7. Звернення до спеціаліста за інформаційно-довідковою допомогою з правових питань є можливим, в обґрунтування чого виведено три чинники, які можуть викликати таку необхідність: 1) динамічність законодавства, велика кількість підзаконних нормативних актів, що видаються суб'єктами відомчої нормотворчості; 2) відомчі нормативні акти можуть містити спеціальні терміни і визначення, що вимагають спеціальної освіти для їх належного розуміння; 3) під час розгляду справ, ускладнених іноземним елементом, може виникнути необхідність встановити зміст норм іноземного права. Визначено умови, за яких можливе звернення до спеціаліста за допомогою, що стосується правових питань: 1) допомога спеціаліста повинна стосуватися суміжних питань між правом та іншими галузями знань (винятком із цього правила є допомога спеціаліста у встановленні змісту норм іноземного права); 2) допомога спеціаліста повинна надаватися як консультація, що має довідковий характер; 3) спеціаліст у жодному разі не повинен вирішувати питання, що належать до виключної компетенції суду, такі, як: визначати протиправність діяння, встановлювати склад цивільного правопорушення, оцінювати докази і тому подібне.

Дослідження особливостей участі спеціаліста за цивільним процесуальним законодавством України і законодавством, що регулює виконавче провадження, дозволило запропонувати зміни до чинного законодавства, зокрема:

- частину першу статті 54 ЦПК викласти в такій редакції: «Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями або навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань, а також допомогу технічного характеру, що потребує навичок застосування технічних засобів»;

- перше речення частини другої статті 54 ЦПК після слів «(фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо)» доповнити словами «а також для надання консультації»; після слів «за ухвалою» доповнити словами «з власної ініціативи суду або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі»;

- скасувати частину четверту статті 54 ЦПК;

- частину першу статті 86 ЦПК викласти в такій редакції: «Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи, або в інтересах якої заявлено таке клопотання за попереднім погодженням з нею»;

- перше речення частини третьої статті 86 ЦПК викласти в такій редакції: «Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи, або в інтересах якої заявлено таке клопотання за попереднім погодженням з нею»;

- частину третю статті 86 ЦПК доповнити реченням такого змісту: «Розмір оплати послуг спеціаліста визначається судом з урахуванням думки спеціаліста за погодженням з особою, за клопотанням якої залучено спеціаліста»;

- частину четверту статті 86 ЦПК викласти в такій редакції: «Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, а у справах позовного і окремого провадження залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України»;

- абзац перший пункту другого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» викласти в такій редакції: «Установити, що: коли обидві сторони у цивільній справі звільнені від оплати судових витрат, а також, коли залучення спеціалістів, перекладачів здійснюється з ініціативи суду, такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком»;

- частину другу статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в такій редакції: «Злісне ухилення експерта, спеціаліста, перекладача від явки в суд тягне за собою накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

- у частині другій статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» термін «експертів» замінити на «спеціалістів»;

- частину третю статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в такій редакції: «Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності, а також відмовитися від участі у проведенні виконавчих дій через відсутність необхідної кваліфікації, певних знань і навичок. Спеціаліст зобов'язаний під час проведення виконавчих дій надавати технічну допомогу державному виконавцю на його вимогу»;

- доповнити перше речення частини четвертої статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» після слів «мають право» такими словами: «на роз'яснення їм прав та обов'язків, на відмову від участі у виконавчому провадженні у разі незгоди із запропонованим розміром винагороди за послуги, що мають бути ними надані»,

- доповнити друге речення частини четвертої статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» після слова «визначається» словами: «за погодженням з ним»;

- частину сьому статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в такій редакції: «Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, перекладача - у той же строк начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду»;

- частину другу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» викласти в такій редакції: «Якщо оцінити окремі предмети складно, державний виконавець запрошує спеціаліста. Якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості майна. Витрати на призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем»;

- скасувати пункт 2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій у частині обмеження розміру винагороди спеціаліста.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Глушкова Д. Г. Співвідношення понять «спеціаліст» та «судовий експерт» за новим процесуальним законодавством України / Д.Г. Глушкова // Вісник НУВС. - 2005. - №30. - С. 103-111.

2. Глушкова Д. Г. Порівняльний аналіз статусу спеціаліста та органів місцевого самоврядування, що беруть участь у процесі з метою дачі висновку по справі / Д.Г. Глушкова // Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих учених. - 2005. - №7. - С. 73-77.

3. Глушкова Д. Г. До питання історичного аналізу інституту участі спеціаліста в процесі здійснення правосуддя / Д.Г. Глушкова // Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих учених. - 2007. - №10. - С. 289-294.

4. Глушкова Д. Г. Участь спеціаліста при виконанні судових рішень / Д.Г. Глушкова // Форум права (електронне видання). - 2008. - №3.

5. Глушкова Д. Г. Участь спеціаліста в стадіях перевірки законності і обґрунтованості судових рішень / Д.Г. Глушкова // Південноукраїнський правничий часопис. - №4. - 2008. - С. 134-137.

6. Глушкова Д. Г. Процесуальний статус спеціаліста за цивільним процесуальним законодавством України / Д.Г. Глушкова // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора О.А. Пушкіна - Харків: НУВС, 2005. - С. 50-52.

7. Глушкова Д. Г. Деякі аспекти відмінності спеціаліста від обізнаного свідка / Д.Г. Глушкова // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора О.А. Пушкіна - Харків: НУВС, 2006. - С. 22-24.

8. Глушкова Д. Г. Правовий режим результатів діяльності спеціаліста в цивільному судочинстві / Д.Г. Глушкова // Матеріали VII звітної науково-практичної конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту НУВС: У 2 ч. - Сімферополь: Ельіньо, 2005. - Ч.1. - С. 188-192.

9. Глушкова Д. Г. Участие специалиста в гражданском судопроизводстве Украины и Российской Федерации (сравнительный аспект) / Д.Г. Глушкова // Закон и право в третьем тысячелетии: Материалы международной научно-практической конференции / Под ред. заслуженного юриста России, докт. юрид. наук, профессора С.Я.Лебедева. - Брянск: БФ МосУМВД России, 2005. - С. 139-141.

10. Глушкова Д. Г. Оглядовий аналіз статусу спеціаліста як суб'єкта цивільного процесу / Д.Г. Глушкова // Актуальні проблеми професійного становлення особистості сучасного юриста: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Суми: ІСА-Інтерпапір, 2006. - С. 128-131.

11. Глушкова Д. Г. До питання співвідношення процесуальних статусів спеціаліста й «обізнаного» свідка в цивільному процесі / Д.Г. Глушкова // Проблеми застосування КАС України, ЦПК України та ГПК України: Матеріали науково-практичного семінару. - Харків, 2008. - С. 56-61.

12. Глушкова Д. Г. Процесуальні обов'язки спеціаліста в цивільному судочинстві / Д.Г. Глушкова // Держава і право: проблеми становлення і стратегії розвитку. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (17-18 травня 2008 року, м.Суми). Частина 1. - Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1», ТОВ, 2008. - С. 10-13.

13. Глушкова Д. Г. Процесуальні права спеціаліста як суб'єкта цивільного судочинства / Д.Г. Глушкова // Проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції: 31 травня 2008 р. - Харків: Харківський Національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 219-221.

14. Глушкова Д. Г. Участь спеціаліста при виконанні судових рішень / Д.Г. Глушкова // Права і свободи людини і громадянина: проблеми гармонізації законодавства з міжнародним правом (присвячена 60-й річниці Загальної Декларації прав людини: Матеріали регіональної науково-практичної конференції між навчальними закладами Полтавського інституту економіки і права ВНЗ «Відкритого міжнародного університету «Україна»: 12 листопада 2008 року. - Полтава, 2008. - С. 150-153.

АНОТАЦІЇ

Глушкова Д.Г. Участь спеціаліста в цивільному судочинстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню питань участі спеціаліста в цивільному судочинстві, а також у виконавчому провадженні. Дано визначення спеціаліста як суб'єкта цивільного судочинства. Виділено дві форми участі спеціаліста в цивільному судочинстві: спеціаліст-консультант і спеціаліст - технічний помічник суду. Визначено, що спеціаліст може бути залучений судом під час проведення таких процесуальних дій: дослідження доказів, призначення експертизи, забезпечення доказів, опитування сторін і осіб, які беруть участь у справі, підготовка судових доручень, забезпечення позову; а також державним виконавцем під час проведення таких виконавчих дій: опис і арешт майна боржника, примусове виселення боржника, відібрання дитини, примусове відкриття приміщень, а також при вирішенні питання про передання на зберігання описаного майна, для проведення відеозапису і фотофіксації виконавчих дій. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення законодавства, що регулює участь спеціаліста в цивільному судочинстві і виконавчому провадженні.