Формування і розвиток господарських судів в Україні (історико-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ІМЕНІ Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.01 -- теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Формування і розвиток господарських судів в Україні (історико-правовий аспект)

Хамник Марина Миколаївна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор Шевченко Олександр Оксеньтійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент, Гусарєв Станіслав Дмитрович, Київський національний університету внутрішніх справ, начальник кафедри теорії держави та права

кандидат юридичних наук, доцент, Кудін Сергій Володимирович, Академія праці і соціальних відносин, завідувач кафедри теорії, історії держави і права та конституційно-правових дисциплін

Захист відбудеться « 20 » 03 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, зал засідань Вченої Ради).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «17 » 02 2009р.

Учений секретар Спеціалізованої вченої ради Пришва Н.Ю.

1. Загальна характеристика роботи

судочинство господарський законодавчий юрисдикція

Актуальність теми. Судово-правова реформа, яка здійснюється в Україні починаючи з 1992 року, вирішила доволі багато назрілих питань функціонування судової системи. Хоча з початку здійснення судово-правової реформи зроблено чимало, але для завершення цього процесу потрібно докласти ще багато зусиль.

Ідеологія судової реформи має бути насамперед ув'язаною із загальним контекстом суспільного реформування, а запровадження новаторських підходів повинно враховувати методологічну єдність, системність, історичну та наукову обґрунтованість змін, організаційну та структурну упорядкованість органів правосуддя замість ситуативного скасування або заміни її окремих елементів.

Соціальні та економічні перетворення, які відбувалися в процесі розвитку української держави, поглиблення економічних реформ, потребували подальшого удосконалення системи судоустрою, зокрема, системи господарських судів.

Господарські суди України пройшли тривалий шлях розвитку від комерційних судів Російської імперії, до складу якої входили і українські землі, до повноцінних судових органів.

Щоб більш глибоко зрозуміти місце і роль господарського суду як правового інституту, який покликаний вирішувати господарські спори, необхідно дослідити історичні форми його існування, роль і місце в системі державних (судових) органів та етапи його реформування.

У працях, присвячених проблемам становлення і розвитку судової влади в Україні, недостатньо дослідженими є питання створення та функціонування органів господарської юрисдикції, історичні передумови їх виникнення. Дослідниками, як правило, вивчались окремі періоди розвитку господарських судів, без цілісного глибокого історико-правового аналізу перетворень у цій системі.

Актуальність будь-якого історико-правового дослідження визначається місцем досліджуваного явища в історичному процесі і рівнем розробленості теми. Створення комерційних судів, зокрема Одеського комерційного суду, а згодом органів державного арбітражу, які в подальшому були перетворені в арбітражні, господарські суди, є надзвичайно важливими етапами в історії розвитку органів господарської юрисдикції України. Важливими також є соціально-економічні передумови, в результаті яких проходили організаційно-правові зміни в системі вказаних органів.

У період з 1922 по 1930 роки, тобто у післяреволюційний період, склались особливі соціально-економічні відносини, які стали передумовою для створення і розвитку органів господарської юрисдикції - системи арбітражних комісій. Процес діяльності арбітражних комісій у період з 1922 по 1930 роки є надзвичайно цікавим у тому плані, що саме в цей період вказані органи діяли як спеціальні суди і мали виключно судові функції.

Починаючи з 1931 року арбітраж починає набувати статусу особливого, принципово нового органу по захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів, шляхом розширення повноважень та можливостей впливу на економіку країни. У цей період удосконалюються форми його діяльності, структура, законодавчо упорядковується процедура розгляду спорів.

У зв'язку з невідповідністю повноважень органів державного арбітражу поставленим перед ними завданням у період 1960-1990 років інтенсивно обговорюється питання зміни їх організаційно-правової форми. У цей період робляться спроби удосконалити організаційну структуру та діяльність органів державного та відомчого арбітражу, з метою їх пристосування до нових економічних умов та підвищення впливу на економіку країни.

Зміни в організаційній структурі та залежність від органів виконавчої влади не змогли забезпечити неупереджене та ефективне правосуддя в умовах зародження ринкової економіки. Саме тому 4 червня 1991 року Верховною Радою Української СРСР було прийнято Закон „Про арбітражний суд”, внаслідок чого відбулось перетворення арбітражу в незалежний судовий орган для здійснення правосуддя в господарських відносинах.

Необхідність наукового осмислення процесу становлення і діяльності господарських судів зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації судової гілки влади в цілому та функціонуванням системи господарських судів України зокрема, а з іншого -- теоретичними проблемами, пов'язаними з методологічним забезпеченням подальшого проведення судово-правової реформи.

Аналіз ступеня наукової розробки правових і організаційних засад становлення і діяльності господарських судів в Україні дає змогу визначити сталу тенденцію до піднесення дослідницького інтересу до цієї проблеми. Однак, поза увагою дослідників залишаються питання історичного та методологічного аналізу діяльності таких органів, трансформації їх в ринкових умовах у повноцінні органи судової влади, їх роль у регулюванні економічних відносин, процесі здійснення судово-правової реформи з метою вироблення прийнятної для України моделі функціонування судової системи. Саме це й зумовило вибір дисертантом даної теми дослідження.

Автор виходив також з того, що вивчення історії розвитку та правової природи інституту господарського судочинства в Україні може бути використано при розробці державної концепції розбудови національної судової системи.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави та права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми № 06БФ042-01: „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”; номер державної реєстрації - 0106U006631.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у проведенні комплексного аналізу процесу формування і розвитку господарських судів України, на основі якого автор прагне виявити як позитивні, так і негативні результати діяльності вказаних органів. У відповідності до мети дослідження у дисертаційній роботі поставлено наступні наукові завдання:

розкрити процес формування комерційних судів та особливості їх розвитку в Російській імперії, до складу якої входили українські землі, дати загальну характеристику діяльності Одеського комерційного суду;

дослідити особливості процесу розвитку арбітражних комісій та державного арбітражу, повноваження, їх правовий статус, місце та роль в системі державних органів;

дослідити процес трансформації арбітражних судів в господарські суди;

визначити сутність юрисдикції господарських судів та особливості здійснення правосуддя в господарських спорах;

на основі вивчення історичного досвіду функціонування органів господарської юрисдикції здійснити науковий аналіз організаційно-правових проблем вдосконалення діяльності господарських судів;

окреслити перспективи діяльності господарських судів в Україні в умовах судової реформи.

Об'єктом дослідження є органи господарської юрисдикції в Україні, суспільні відносини, в умовах яких вони виникли і розвивалися.

Предметом дослідження є закономірності формування і розвитку, правове становище господарських судів в Україні на різних етапах функціонування, система, склад, структура, повноваження; законодавчі акти, які регламентували їх діяльність.

Методи дослідження. Методологічна база дисертаційної роботи поєднує в собі загальні та спеціальні методи наукового дослідження, які проаналізовані в підрозділі 1.2.

Щодо загального методологічного фундаменту, то дисертація в цілому спирається на метод матеріалістичної діалектики при дослідженні історико-правових явищ, що дало можливість вивчити передумови формування і розвитку органів господарського судочинства в Україні. Основу спеціально-наукових методів склали історико-правовий, системно-структурний, функціональний і порівняльно-правовий методи дослідження.

Використання історико-правового методу дало можливість визначити вплив державного (політичного) режиму на процес формування органів господарської юрисдикції в контексті конкретної історичної ситуації, яка складалась в державі; визначити основні етапи становлення й розвитку господарських судів в Україні. Системно-структурний метод визначає місце та роль органів господарської юрисдикції в системі державного апарату. Функціональний метод дає можливість вивчити повноваження вказаних органів, визначити їх ролі в регулюванні економічних відносин. Порівняльно-правовий метод використано для порівняння особливостей функціонування та правового регулювання діяльності органів господарської юрисдикції у дореволюційний період, радянську добу та на сучасному етапі.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є одним із перших наукових досліджень, присвячених вивченню процесу створення та функціонування органів господарської юрисдикції в Україні. Наукову новизну відображають наступні його основні результати:

1) Уперше здійснено комплексне дослідження історії виникнення і розвитку господарських судів України, визначено їх роль та місце в системі державних органів, а також їх правову природу на різних етапах становлення.

2) Обґрунтовано, що історичний досвід діяльності комерційних судів та Одеського комерційного суду зокрема є об'єктивним продовженням вітчизняних традицій торгового судочинства і має безпосередній зв'язок зі становленням органів господарської юрисдикції в сучасній Україні.

3) Встановлено, що органи державного арбітражу були формально незалежними юрисдикційними та контролюючими органами, здатними активно впливати на зміцнення законності та правопорядку в господарській діяльності, на організацію договірних відносин, тоді як арбітражні суди, створені на базі державного арбітражу, стали принципово новою формою здійснення правосуддя.

4) Доведено, що існування господарської юрисдикції в Україні повністю відповідає конституційним принципам територіальності та спеціалізації.

5) Обґрунтовано, що реформування судової системи в цілому має відбутись на користь збереження господарських судів, як окремої ланки - спеціалізованих судів, про ефективність якої свідчить історичний досвід та оптимальна процедура вирішення ними економічних спорів.

6) Досліджено можливість використання історико-правового досвіду становлення і розвитку органів господарської юрисдикції в Україні при розробці концепції судово-правової реформи.

Практичне значення одержаних результатів Теоретичні висновки і положення, що містяться в дисертації, можуть бути використані в процесі викладання навчальних і спеціальних курсів з історії держави і права України, теорії держави і права, господарського права тощо, а також при розробці учбово-методичних посібників для студентів юридичних вузів, при підготовці наукових доповідей, написанні курсових і дипломних робіт, у загальнотеоретичних та історичних дослідженнях судової системи України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані як матеріали при реалізації судово-правової реформи, зокрема, при підготовці законопроекту «Про судоустрій», розробці Концепції судово-правової реформи.

Апробація результатів дослідження проводилась на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, під час проведення семінарських занять з історії держави і права на юридичному факультеті Ужгородського національного університету, у доповідях на наукових конференціях: „Проблемні питання застосування господарського законодавства” (Ужгород, 2008), „Реалізація в Закарпатській області державної політики співпраці із закордонними українцями: стан, проблеми, перспективи” (Ужгород, 2008).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у п'яти наукових статтях, з них чотири опубліковані у провідних фахових виданнях України.

Структура роботи зумовлена метою, завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновку та списку використаних джерел (понад 160 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з них основного тексту - 178 сторінок.

2. Основний зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження та ступінь її наукового опрацювання. Визначається об'єкт, предмет, мета та коло основних завдань, які ставляться при дослідженні історико-правового досвіду становлення і розвитку органів господарської юрисдикції в Україні, поставлено проблеми, які вимагають свого розв'язання, обґрунтовується науково-практичне значення роботи, її методологічні та теоретичні основи, новизна дослідження, апробація результатів дослідження.

Розділ І «Історіографія та методологія дослідження формування і розвитку господарських судів в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Історіографія дослідження” автором проаналізовано літературу та джерела за темою дослідження, окреслено основні етапи розвитку наукової думки за даною проблемою.

Оскільки суд займає центральне місце в побудові кожної держави, а також має важливе суспільне значення, так як співвідноситься з такими загальносуспільними цінностями як законність та справедливість, він завжди був об'єктом дослідження. Зокрема, діяльність судів висвітлювалась у працях таких видатних стародавніх мислителів як Арістотель (праця «Політика»), Платон (праці «Держава», «Закони»), Полібій («Історія в сорока книжках»), Епікур («Про природу») та інших. Принципи побудови незалежного суду віддзеркалені також в працях Дж. Локка «Два трактати про правління» і Ш.-Л. Монтеск'є «Про дух законів».

Проблемам історії виникнення і діяльності комерційних судів присвячено працю Д.В. Туткевича "Про наші комерційні суди". Він дослідив історію становлення комерційного суду, проаналізував передумови його створення у країнах Європи та в Російській імперії, дав оцінку позиціям як прибічників, так і противників існування комерційного суду.

Проблеми історичного розвитку комерційних судів розглянуті в працях Г.Ф. Шершеневича «Несколько слов о коммерческих судах» та «Система торговых действий, критика основных понятий торгового права». У вказаних працях автор досліджував не тільки історію організації та розвитку комерційних судів, але й вивчав їх повноваження на різних історичних етапах; провів аналіз організації сучасних органів торгової (комерційної) юрисдикції.

Своєрідними історико-юридичними пам'ятками є ювілейні відомчі видання, які мають відношення до даної теми: "Министерство юстиции за сто лет, 1802-1902. Исторический очерк" і "Празднование 100-летия Коммерческого суда". Серед сучасних видань слід відзначити працю В.С.Балуха і О.О.Сурілова «Одесский коммерческий суд - два века истории». Їх праця в плані дослідження історії Одеського комерційного суду є найбільш повною і вагомою.

Питанням правової природи господарських (арбітражних) судів присвячені праці С.Абрамова, М.Гершеньова, М.Ліпецкера, В.Можейко, З.Шкудіна, які, зокрема, вважали державний арбітраж особливим державним органом і не відносили його ні до судів, а ні до адміністративних органів державного чи громадського управління.

Питанням формування судової гілки влади присвячені праці вітчизняних дослідників В.Авер'янова, Т.Андрусяка, С.Василюка, В.Городовенка, Ю.Грошевого, Г.Ковальчука, М. Козюбри, А. Колодія, В.Копейчикова, Є.Кубка, І.Марочкіна, Є. Мартинчика, М. Наума, І.Панкевича, П. Рабіновича, В. Сіренка, О. Скрипнюка, В. Стефанюка, В.Селіванова, О.Скакуна, В. Скоморохи, В. Тація, П. Чеберяка, В.Шаповала, Ю.Шевчука, Ю.Шемшученка, В. Шишкіна, Ф. Шульженка.

Особливостям діяльності господарських судів в умовах судово-правової реформи в Україні, питанням визначення окремих судових юрисдикцій, за якими мають створюватися ланки спеціалізованих судів, а також повноваження судів різних рівнів приділяється значна увага в дослідженнях В.Баранкова, В.Бойка, Є.Борисової, В.Бринцева, С.Васильєва, О.Вінника, В.Гергелійника, В.Єршова, О.Задорожного, В.Зайцевої, В.Ліпки, В.Медведчука, В.Никонова, В.Палій, І.Панової, А.Половникової, В.Радченка, М.Разинкової, В.Савицького, Г.Свердлика, О.Святоцького, І.Сєрової, В.Стефанюка, Е.Страунінга, Т.Супатаєва, М.Треушникова, П.Чеберяка, Я.Шевченко, М.Штефана, В.Щербини, В.Яковлєва, В.Яркова.

Запропонований огляд літератури має за мету визначити коло проблем, на які спирається автор даної дисертації. В ній він зробив свій внесок у вивчення становлення і розвитку органів господарської юрисдикції та формування концепції судової реформи.

У підрозділі 1.2 „Методологічні основи дослідження організації господарського судочинства в Україні” автор аналізує методи, які ним використані при дослідженні процесу формування і розвитку господарських судів в Україні.

Автором використано як загальнонаукові методи дослідження, зокрема, методи порівняння, аналізу, так і специфічні, такі як: історико-порівняльний, системно-структурний, функціональний, порівняльно-правовий методи дослідження. При дослідженні організації органів господарської юрисдикції також враховано історичний розвиток зазначених органів, цілі і завдання, які перед ними ставились на різних етапах. Досліджено зміст і форму, функції та завдання органів господарської юрисдикції.

Використання загальнонаукових і спеціальних методів дослідження відбувалось з врахуванням специфіки досліджуваного явища. При розкритті сутності органів господарської юрисдикції були виділені їх основні та другорядні ознаки.

Розділ ІІ «Виникнення і розвиток правових форм організації та функціонування органів господарського судочинства в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 „Комерційні суди як потреба соціально-економічного розвитку України” автор досліджує соціально-економічні та політичні передумови виникнення органів господарської юрисдикції - комерційних судів. У процесі дослідження було з'ясовано, що потреба у судовому органі виникає саме через появу майнових відносин, прагнення людини захистити свій добробут. Саме розвиток економічних відносин, зокрема торгівлі, матеріального добробуту та потреба в захисті таких відносин викликали необхідність створення особливого суду.

Комерційні суди, як особливі суди для розгляду торгових спорів, увійшли у звичай з давніх часів. Вказівки на їх існування зустрічаються ще у давніх народів, але справжній розвиток вони отримують тільки в середньовіччі. Цьому сприяло, зокрема, бажання окремих станів населення створити власні суди для захисту своїх інтересів.

У підрозділі зроблений екскурс в історію розвитку торгового судочинства, починаючи з часів Київської Русі до початку XIX століття.

У зв'язку із значним розквітом торгівлі 30 січня 1699 року в Москві був створений особливий орган - бурмістерські палати, які поєднували у собі функції фінансової та судової установи. Створена у 1719 році Комерц-Колегія здійснювала не тільки судовий розгляд торгових спорів, але й нагляд за торгівлею.

У добу правління Катерини ІІ було проведено судову реформу. Відповідно до прийнятих Установ для губерній від 7 листопада 1775 року була створена судова система, підвалиною якої став становий принцип формування судів. Саме в цьому акті вперше можна було відстежити принцип відокремлення судової влади від виконавчої (функцій управління). Крім того, запроваджувалась виборність судових органів, залучення громадськості до участі у процесі формування судів.

Формування спеціальних комерційних судів здійснювалось паралельно з формуванням загальних судів. Перший статут комерційного суду був прийнятий з ініціативи герцога де Рішельє для міста Одеси 10 березня 1808р.

У даному підрозділі автор встановив, що судова реформа 1864 року, суттєво вплинула на відношення як законодавця, так і суспільства до комерційних судів. Зокрема, проголошені судовою реформою 1864 року демократичні принципи судоустрою і судочинства зробили непотрібним самостійне комерційне судочинство. Все це призвело до масової ліквідації комерційних судів на теренах Російської імперії. Зокрема, у 1867 році ліквідували комерційний суд у Новочеркаську, у 1878 - у Тифлісі, у 1896 - в Архангельську, у 1898 -у Керчі, Кишиневі і Таганрозі. Справи, які відносились до підсудності комерційних судів, почали розглядатись загальними судами.

За законом від 24 липня 1875 року функції Одеського комерційного суду скоротились до ведення справ з торгової неспроможності, вексельним позовам і охороні торгового спадку.

Отже, зміни у комерційному судочинстві перебували у безпосередньому зв'язку з великими реформами другої половини XIX століття і, перш за все, з реформуванням судової системи та міського самоврядування.

Автором з'ясовано роль комерційних судів, яку вони відіграли в історії. Це, насамперед, цивілізація та розвиток економічних процесів, правове регулювання торгівлі, забезпечення більш-менш рівних умов для здійснення комерційної діяльності, сприяння розвитку капіталістичних відносин.

Важливою заслугою комерційних судів також було запровадження інституту неспроможності (банкрутства): відповідні напрацювання в цій галузі ми використовуємо до цього часу.

У підрозділі 2.2 „Одеський комерційний суд - початок відліку історії господарських судів України” автором досліджено діяльність Одеського комерційного суду. З'ясовано, що започаткування першого комерційного суду саме в Одесі, є невипадковим, цьому передувало соціально-економічне становище міста та його географічне положення. Cаме створення Одеського комерційного суду є початком відліку історії господарських судів України.

У даному підрозділі автором проаналізовано структуру, повноваження Одеського комерційного суду, його вплив на формування та розвиток економіки, основні нормативно-правові акти, які регулювали його діяльність.

Автором з'ясовано, що у роботі Одеського комерційного суду було використано досвід та практику діяльності комерційних судів, які діяли в інших державах.

Одеський комерційний суд був унікальним в плані збереження світових та вітчизняних традицій морського та торгового права. Цьому сприяло застосування судами не тільки норм закону, але і ділових та торгових звичаїв, а також те, що відправлення правосуддя здійснювалось як фахівцями -юристами так і професійними купцями.

У підрозділі 2.3 „Орган державного арбітражу. Проблеми правового статусу державного арбітражу як органу державної влади в СРСР” автором досліджується діяльність державного арбітражу, розглядаються різні підходи у визначенні його правового статусу, повноваження та вплив на розвиток економічних відносин.

Як з'ясовано автором, інститут державного та відомчого арбітражу, створений у 1922 році, був пристосований для вирішення спорів між різними частинами єдиної, централізованої державної структури господарювання, оскільки економіка у той час не була саморегулюючим інструментом ринку, а функціонувала на засадах адміністративного управління, хоча формально і проголошувалась господарська самостійність суб'єктів господарювання.

Автором висвітлено також окремі аспекти діяльності органів арбітражу, проведено аналіз їх повноважень, з'ясовано місце в механізмі держави, зроблено порівняльну характеристику з правоохоронними органами та органами управління, досліджено різні підходи у визначенні правової природи арбітражу.

Провівши аналіз повноважень органів державного арбітражу в різних організаційно-правових формах, автором зроблено висновок, що їм була властива подвійна природа, а сам державний арбітраж тривалий час не входив до системи органів державної влади.

Розділ ІІІ «Трансформація арбітражних судів в господарські суди України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Створення арбітражних судів в Україні” автором досліджуються політичні та соціально-економічні передумови створення арбітражних судів в Україні, їх структура, повноваження.

З'ясовано, що до кінця 80-х років організаційно-правовий механізм вирішення економічних спорів складався, крім системи Держарбітражу СРСР і відомчих арбітражів, також з декількох інших ланок - органів, інстанцій, структур тощо. Державний арбітраж займав важливе місце у системі державних органів. Зокрема, його зобов'язували застосовувати будь-які правові заходи для охорони соціалістичної власності, закріплення господарського розрахунку, посилення режиму економії, підвищення ролі договору тощо. З часом виявилась невідповідність між завданнями державного арбітражу та наданими йому засобами для їх реалізації. Правові засоби, які застосовувались арбітражем, були в основному направлені на нижчі управлінські ланки економіки і майже не зачіпали вищі органи. Різне становище державного арбітражу у порівнянні з органами державного управління, правоохоронними і контролюючими органами перешкоджало закріпленню законності та дисципліни у вертикальних та горизонтальних відносинах господарських органів.

З метою закріплення законності в господарських відносинах, підвищення ролі та відповідальності державного арбітражу в цій справі, було кардинально змінено місце арбітражу в системі державних органів. Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР був перетворений в Державний арбітраж СРСР, а держарбітражі при Раді Міністрів союзних і автономних республік - в державні арбітражі союзних і автономних республік; держарбітражі при місцевих органах державного управління - в державні арбітражі областей. Повноваження щодо управління Державним арбітражем СРСР було надано Верховній Раді СРСР та її Президії. Органами держарбітражу на місцях керували місцеві ради народних депутатів.

Автор встановив, що навіть такі зміни в організаційній структурі та відносна незалежність від органів виконавчої влади не змогли забезпечити неупереджене та ефективне правосуддя в умовах зародження ринкової економіки. В цих умовах різко зростала й кількість господарських спорів між суб'єктами господарювання. Саме для врегулювання економічних суперечностей між господарюючими суб'єктами, виникає потреба в спеціалізованому судовому органі. Автором з'ясовано, що з цією метою необхідно було докорінно змінити діючу систему органів, що розглядали господарські спори, принципи їх формування, компетенцію та функції.

Таку нову систему було вирішено створити на базі діючого державного арбітражу, шляхом розширення його компетенції по розгляду спорів за рахунок віднесення до його юрисдикції всіх господарських конфліктів, які до того часу розглядались іншими органами, у тому числі передати на вирішення спори, що виникали між підприємствами одного міністерства чи відомства.

У червні 1991 року Верховною Радою Української СРСР було прийнято Закон „Про арбітражний суд”. З прийняттям цього акту, фактично і відбулось перетворення арбітражу в незалежний судовий орган, для здійснення правосуддя в господарських відносинах.

Автор встановив, що це була вже принципово нова форма здійснення правосуддя. Арбітражний суд був наділений повноваженнями і функціями незалежної судової влади і в такій якості підпорядковувався тільки нормам закону.

Ідея Закону «Про арбітражний суд» полягала в тому, щоб наблизити арбітраж до суду, зберігши його оптимальні риси. Закон також зберіг внутрішню структуру ланок арбітражу, яка себе виправдала: арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя, Вищий арбітражний суд УРСР, які у сукупності становили єдину систему. Найвищий контроль і нагляд за діяльністю арбітражних судів республіки здійснювався Вищим арбітражним судом Української СРСР.

У підрозділі 3.2 „Судово-правова реформа в Україні та господарські суди” автор розкриває деякі правові аспекти здійснення судової реформи в Україні, зокрема, визначає кожний її етап та його вплив на органи господарської юрисдикції. Автор досліджує можливість приєднання господарських судів до системи судів загальної юрисдикції, наслідки такого приєднання, формулює пропозиції щодо вдосконалення організації та діяльності господарських судів.

У підрозділі розкрито сутність принципів територіальності та спеціалізації, з'ясовано роль господарських судів у демократизації судової влади.

Автор доводить, що створення спеціалізованих судів, зокрема господарських, на чолі з вищими спеціалізованими судами має певні підстави. Зокрема, законодавцем врахований як міжнародний досвід щодо децентралізації судової влади (створення у Німеччині, Франції, Польщі, інших державах окремих спеціалізованих судів з різних судових юрисдикцій, в тому числі на рівні вищих судових інстанцій, існування у США Верховного суду із суттєво обмеженою судовою компетенцією), а також багаторічний досвід країн СНД та України щодо відокремлення від судів загальної юрисдикції самостійної гілки судової влади -- господарських (комерційних, арбітражних) судів.

З метою дослідження правової природи господарського суду як особливого правового явища, автор у даному підрозділі аналізує не тільки його завдання, а й глибинні процеси, що мають важливе теоретичне значення. Автором стверджується, що в процесі проведення судово-правової реформи господарський суд набув остаточних рис органу судової влади. Розгляд конфліктів у сфері господарювання саме інститутом судової влади однаковою мірою спричинявся як економічними інтересами, так і інтересами зміцнення режиму законності.

Автором запропоновано певну теоретичну базу, необхідну для вироблення конкретних пропозицій щодо здійснення судово-правової реформи в Україні, в рамках якої повинно відбуватись подальше реформування інституту господарського судочинства.

У підрозділі 3.3 „Господарські (спеціалізовані) суди - європейська модель децентралізації судової влади” досліджується європейський історичний досвід побудови децентралізованої судової системи, застосування принципу спеціалізації, особливості організації та функціонування сучасних органів господарської юрисдикції в інших країнах.

За результатами узагальненого досвіду автор зробив висновок, що існування розгалуженої мережі спеціальних - адміністративних, трудових, соціальних та інших судів дозволяє враховувати специфіку окремих правових конфліктів.

Досвід функціонування європейської моделі судоустрою у багатьох розвинутих європейських країнах лише підтверджує ефективність застосування принципу децентралізації судової влади.

Автором також з'ясовано, що після розпаду СРСР структура колишнього арбітражу пострадянських республік трансформувалась у незалежні органи господарської юрисдикції. Тенденція до повної або часткової відмови від господарських (арбітражних) судів та судочинства спостерігалась лише в окремих державах - колишніх республіках СРСР: Грузії, Вірменії, Азербайджані. В інших пострадянських державах, як і в Україні, успішно функціонують органи господарської юрисдикції.

Поряд із судами загальної юрисдикції в багатьох країнах світу діє підсистема спеціалізованих судів. Така підсистема спеціалізованих судів по-різному приєднується до системи судів загальної юрисдикції. Таке приєднання здійснюється через можливість перегляду рішень спеціалізованого суду у суді загальної юрисдикції, зокрема, таке приєднання може бути виконане і на рівні місцевого суду, апеляційного, чи на рівні касаційної інстанції.

Автором доведено, що методологічно неправильним є шлях розбудови судової системи за однаковою логікою як для загальних так і для спеціалізованих судів, як запропоновано Концепцією удосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленою Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Як свідчить світовий та власний історичний досвід, логіка в обох випадках принципово різна. Пропозиція щодо формування для загальних судів чотирирівневої судової системи (Вищий кримінальний суд, Вищий адміністративний, Вищий цивільний та Верховний Суд) не відповідає трьом основним функціям правосуддя (розгляд по суті, апеляція та касація), практиці демократичних унітарних держав і є кроком до явного погіршення умов доступу до правосуддя. Загальна юрисдикція -- це центральна складова судової системи, її основа, яка повинна залишатися цілісною.

Побудова судової системи з чотирьох «рівновеликих» за змістом повноважень ланок судових юрисдикцій створює нерозв'язний конфлікт правил підвідомчості та підсудності.

Висновки

У Висновках автором наводяться основні аспекти проведеного дослідження, формулюються результати дисертаційного дослідження.

Аналіз історії розвитку господарських судів дає підстави стверджувати, що вони відігравали і продовжують відігравати чи не одну з провідних ролей у регулюванні економічних відносин, сприяючи їх цивілізації; забезпечують впровадження ринкових механізмів регулювання економіки. Правові основи підприємницької діяльності у ХІХ столітті на теренах Російської імперії по великому рахунку визначались діяльністю саме комерційних судів.

Встановлено, що одним із важливих судів, з яким у певній мірі і пов'язують історію виникнення комерційного судочинства в Україні, був Одеський комерційний суд, що проіснував майже два століття.

Автор дисертації дійшов висновку, що спроби ліквідації органів господарської юрисдикції робились неодноразово, але зрештою вони відроджувались, змінюючи лише організаційну форму. Дуже швидко ставало зрозумілим, що загальні суди неспроможні належним чином виконувати функції здійснення правосуддя в господарських спорах, оскільки не можуть оперативно їх вирішувати.

Конкретні умови розвитку України визначали необхідність вирішення господарських спорів переважно спеціалізованим інститутом судової влади. Для врегулювання конфліктів між господарюючими суб'єктами ринкових відносин потрібен був посередник, незалежний від державних органів.

Створення системи арбітражних судів на базі держарбітражу мало свої позитивні наслідки: в арбітражному суді було поєднано інституційні атрибути суду з арбітражною процедурою розгляду справ, яка була пристосована саме для розгляду господарських спорів.

Дисертант вважає, що реформування судової системи в цілому має відбутись на користь збереження господарської юрисдикції, як окремої ланки, про ефективність якої свідчить багатоетапний історичний досвід, оптимальна процедура вирішення ними економічних спорів у відповідності до характеру відносин. Ідея недоцільності існування окремої господарської юрисдикції ігнорує реально існуючий стан судової системи. Аналізуючи системи правосуддя в європейських країнах, автор дійшов висновку, що у них відображено насамперед історичні та судово-правові особливості, характерні для конкретної держави; водночас, фундаментальним для них є втілення таких цінностей, як демократія та верховенство права.

Господарська юрисдикція перевірена часом і відповідає потребам господарських відносин в оперативному та кваліфікованому вирішенні спорів, забезпеченню доказів; вона мінімалізує формалізм, сприяє ефективному виконанню рішень, а тому повинна бути збережена як самостійна форма здійснення правосуддя.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Хамник М.М. Державний арбітраж: особливий орган державної чи судової влади в СРСР? Проблеми правового статусу / М.М.Хамник // Вісник господарського судочинства. - 2007. - №4. - С. 125-131.

2. Хамник М.М. Комерційні суди Російської імперії як невід'ємна частина історії господарських судів України/ М.М.Хамник // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - Випуск 7. - 2007.- С. 219-223.

3. Хамник М.М. Господарські (спеціалізовані) суди - європейська модель децентралізації судової влади / М.М.Хамник // Судова апеляція. - 2007. - № 3 (8). - С. 65-74.

4. Хамник М.М. Актуальні проблеми господарського права / М.М.Хамник // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - Випуск 7. - 2008. - С. 364-366.

5. Хамник М.М. Принцип спеціалізації у розбудові судової системи України та господарські суди /М.М.Хамник //Судоустрій і судочинство в Україні. - 2007. -№2.- С.17-23.

Анотація

Хамник М. М. Формування і розвиток господарських судів в Україні (історико-правовий аспект). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2009.

У дисертації проведено історико-правове дослідження становлення і розвитку господарських судів в Україні. Досліджено правову природу інституту господарського судочинства. Проаналізовано основні етапи розвитку органів господарської юрисдикції. Визначено соціально-економічні і правові передумови створення господарських судів в Україні. Проаналізовано діяльність господарських судів в умовах судово-правової реформи, яка відбувається в Україні. Здійснено порівняльно-правовий аналіз основних аспектів організації і діяльності органів господарської юрисдикції в європейських країнах та країнах СНД. Розроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи господарських судів України з урахуванням історичного досвіду.

Ключові слова: комерційні суди, арбітраж, господарські суди, органи господарської юрисдикції, спеціалізовані суди, судова реформа.

Аннотация

Хамник М. Н. Формирование и развитие хозяйственных судов в Украине (Историко-правовой аспект). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2009.

В диссертации проведено историческое исследование организации и деятельности хозяйственных судов Украины. Исследуются исторические формы организации органов хозяйственной юрисдикции. В диссертации представлена историография рассматриваемой проблемы, дана краткая характеристика трудам, посвященным исследованию деятельности коммерческих судов, арбитража и судебной реформы.

Дана характеристика основным этапам развития органов хозяйственной юрисдикции, исследовано их правовое положение, компетенция.

В работе исследуется процесс формирования коммерческих судов в Украине, особенности их развития.

Проанализировано значительное количество нормативно-правовых актов, в которых определено правовое положение коммерческих судов - предшественников современных хозяйственных судов Украины.

Исследовано деятельность органов государственного арбитража в СССР и в частности Украинской ССР, проблемы правового положения указанных органов.

Определены социально-экономические предпосылки образования хозяйственных судов в Украине.

Исследовано процесс преобразования органов государственного арбитража в хозяйственные суды.

Рассматриваются методологические основы организации судебной власти и правосудия, тенденции их развития, наиболее спорные вопросы формирования судебной системы Украины, возникающие в процессе проведения судебной реформы.

В работе раскрыто смысл принципов территориальности и специализации, на которых основывается система хозяйственных судов в Украине.

Проведено сравнительно-правовой, а также исторический анализ основных аспектов организации и деятельности органов хозяйственной юрисдикции в европейских государствах и странах СНГ.

Обобщенный опыт функционирования европейской модели судоустройства во многих европейских государствах подтверждает эффективность применения принципа децентрализации судебной власти.

Сделан вывод, что хозяйственная юрисдикция проверена временем и отвечает требованию хозяйственных правоотношений в своевременном и квалифицированном решении споров, обеспечении доказательств, менее формальна, сопутствующая эффективному исполнению решений и потому должна быть сохранена как самостоятельная форма осуществления правосудия. Об эффективности деятельности органов хозяйственной юрисдикции свидетельствует многовековой исторический опыт существования этих органов.

Разработаны конкретные предложения по усовершенствованию системы хозяйственных судов Украины с учетом исторического опыта.

Ключевые слова: коммерческие суды; арбитраж, хозяйственные суды, органы хозяйственной юрисдикции; специализированные суды, судебная реформа.

Summary

Hamnyck M.M. The formation and development of commercial courts in Ukraine (historical and legal aspects). Manuscript.

Dissertation for the degree of the Candidate of Law in specialty 12.00.01. Theory and history of government and law; history of political and law studies. -Kyiv National University named after Taras Shevchenko. Kyiv, 2009.

The organizational basis of establishment and development of commercial courts in Ukraine and the legal nature of the commercial law procedure institution is being investigated in the given thesis. Besides the main stages of the development of commercial jurisdiction bodies have been analyzed and the social-economic and legal prerequisites for the creation of commercial courts in Ukraine have been defined. The activity of commercial courts under the conditions of law and court reform going on in Ukraine has been analyzed. There has been made a comparative legal analysis of the main aspects of the organization and activity of the commercial jurisdiction bodies in European countries and countries of CIS (Commonwealth of Independent States). Taking into account historical experience some concrete proposals concerning the improvement of commercial court system in Ukraine have been worked out.

Key words: trade (commercial) courts, arbitration, commercial courts, bodies of commercial jurisdiction, specialized courts, law and court reform.

Размещено на Allbest.ru

...