Форми та методи державного управління культурою в Україні
Сутність і зміст державного управління у сфері культури. Обґрунтування пропозицій по вдосконаленню адміністративно-правового регулювання й напрямів реформування системи управління культурою з урахуванням національних традицій і світового досвіду.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2015 |
| Размер файла | 41,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
УДК 342.915:351.85]
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРОЮ В УКРАЇНІ
спеціальність 12.00.07 ? адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
ІГНАТЧЕНКО ІРИНА ГЕОРГІЇВНА
Харків ? 2009
Дисертація є рукописом.
Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник:
Битяк Юрій Прокопович, доктор юридичних наук, професор, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри адміністративного права, академік Академії правових наук України.
Офіційні опоненти:
Орлюк Олена Павлівна, доктор юридичних наук, професор, Науково дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, директор;
Мазур Анатолій Васильович, кандидат юридичних наук, доцент Академія митної служби України, доцент кафедри адміністративного та митного права.
Захист відбудеться 09 жовтня 2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.
Автореферат розісланий 08 вересня 2009 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Культура - один з найважливіших чинників становлення й розвитку правової демократичної держави, побудови громадянського суспільства. Разом із тим існуюча система законодавства України ще не повною мірою задовольняє потреби практичної реалізації завдань і функцій держави у сфері культури, не завжди відповідає міжнародним нормам і стандартам. Законодавчого вирішення вимагають питання оновлення змісту майнових і фінансових відносин щодо державної підтримки неприбуткової сфери культурної галузі, вільного розвитку ринку культурних індустрій і послуг, охорони культурних цінностей та активізації культурної спадщини, ефективного використання бюджетних коштів, залучення недержавних джерел фінансування культури, подальшої активізації демократичних процесів у ній, які забезпечували б її розвиток за допомогою багатоманітності творчих, господарчих та адміністративно-правових форм. Недостатньою є також розробка юридичною наукою питань, пов'язаних з управлінням культурним будівництвом в Україні.
Вирішення більшості цих проблем покладається державою на уповноважені органи, головним завданням яких є забезпечення ефективного функціонування галузі на основі пріоритетів державної культурної політики. На жаль саме ефективність діяльності системи органів державного управління культурою не відповідає вимогам сьогодення. Це стосується як структури цієї системи, так і змісту її діяльності, використовуваних форм і методів, організації й координації міжгалузевих зв'язків.
Проблемам управління культурою за різних часів приділяли увагу українські й зарубіжні дослідники-юристи, а також фахівці теорії державного управління, зокрема, О.А. Гриценко, Т. Кузьйо, Ч. Лендри, В.Я. Малиновський, Ф. Матарассо, Л.О. Сергієнко, В.В. Солодовник, В.І. Шабайлов, Н. Швоб-Докич, С.А. Чукут, Е. Еверітт. Утім, слід констатувати, що комплексних досліджень форм і методів державного управління культурою, механізму їх практичної реалізації відповідними органами держави в культурно-управлінському циклі не проводилося. В науковій літературі з адміністративного права переважає структурно-аналітичний підхід до проблеми організації й діяльності органів управління культурою, проте бракує спеціальних наукових розробок змістовно-функціонального аспекту діяльності цієї управлінської системи в Україні, схематично, а певною мірою й непослідовно використовується світовий досвід управління галуззю.
Науково-теоретичне підґрунтя при виконанні роботи склали положення, що містяться у працях таких учених-адміністративістів і теоретиків права, як В.Б. Авер'янов, О.П. Альохін, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, К.С. Бєльский, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.Є. Дискін, О.А. Задихайло, В.В. Зуй, С.В. Ківалов, В.А. Кобзаненко, В.К. Колпаков, О.Д. Крупчан, Є.Б. Кубко, Б.М. Лазарєв, О.Є. Луньов, А.В. Мазур, В.М. Манохін, В.Я. Настюк, О.П. Орлюк, А.О. Селіванов, Ю.М. Старилов, С.С. Студенікін, Ю.О. Тихомиров, М.М. Тищенко, Ю.С. Шемшученко, В.А. Юсупов, О.М. Якуба та ін. При написанні дисертації з огляду на специфіку предмета дослідження також використовувалися деякі надбання вчених-культурологів і соціологів, як-от В.Г. Афанасьєв, І.Д. Безгін, І.М. Дзюба, Е.А. Орлова та ін.
Зміни, що відбуваються останнім часом у системі державного будівництва, свідчать про перегляд місця, функцій і повноважень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування щодо сфери культури, насамперед Міністерства культури і туризму України. Міністерство поступово перетворюється на орган, що виконує функції з формування й реалізації держаної політики у відповідному секторі державного управління.
Усе перелічене й відсутність монографічних праць, присвячених дослідженню проблем правового регулювання управління у сфері культури, організації діяльності органів управління нею, аналізу форм і методів їх роботи, визначенню напрямів удосконалення законодавства про культуру України, обґрунтуванню пропозицій стосовно модернізації управління цією галуззю відповідно до міжнародних стандартів, обумовило актуальність дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження є складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і відповідає цільовій комплексній програмі "Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства" на 2006-2010 рр., № 0106u002285. Тема даної наукової роботи затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 16 грудня 2005 р., протокол № 6.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає в тому, щоб на підставі теоретичних засад адміністративно-правової науки, норм чинного законодавства напрацювати оновлені уявлення про сутність і зміст державного управління у сфері культури, проаналізувати його форми й методи, розробити й надати науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню правового регулювання й напрямів реформування системи управління культурою в Україні з урахуванням національних традицій і сучасного світового досвіду.
Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі основні завдання:
? надати обґрунтування культури як об'єкта адміністративно-правового регулювання, розкрити значення національної культури для розбудови громадянського суспільства;
? визначити сутність і структуру культури України як сфери державного управління;
? охарактеризувати систему й правові засади організації державного управління культурою;
? накреслити цілі, завдання й принципи державного управління культурою;
? дослідити особливості змісту культурно-управлінського циклу;
? сформулювати поняття форм діяльності органів державного управління культурою, визначити їх структуру і здійснити їх класифікацію;
? обґрунтувати сутність та особливості адміністративно-правових методів державного управління культурою;
? з'ясувати види й засоби адміністративно-правового регулювання в окремих галузях культури;
? визначити головні шляхи вдосконалення організації управління культурою в Україні;
? навести й аргументувати пропозиції щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства України про культуру, наближення його до європейських стандартів.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі застосування форм і методів державного управління культурою в Україні по забезпеченню реалізації й захисту прав і свобод громадян, їх об'єднань у цій сфері.
Предметом дослідження виступають форми та методи державного управління культурою в Україні.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового пізнання. Їх системне застосування дозволило здійснити комплексний аналіз форм і методів державного управління культурою в Україні. Загальні методи дали змогу побудувати понятійний апарат, визначити зміст, цілі, завдання, принципи, форми й методи державного управління культурою, обґрунтувати критерії їх класифікації, врахувати історичний аспект становлення й розвитку галузі. Використання діалектичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного дало можливість розглядати відносини, що виникають у сфері культури, різноманітні форми й методи державного управління культурою у їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Застосовувалися такі методи, як формально-логічний ? при формулюванні понять "сфера культури як об'єкт державного управління", "культурно-управлінський цикл", "форми діяльності органів державного управління культурою", "адміністративно-правові методи управління культурою"; системно-функціональний ? для визначення системи органів державного управління культурою, їх загальних функцій і правових засад; системно-структурний ? при розробці й поглибленні класифікації форм і методів державного управління культурою з позицій адміністративно-правової науки.
Із спеціальних використовувалися методи: логіко-семантичний, соціологічного аналізу, моделювання ? для формулювання особливостей і змісту культурно-управлінського циклу; формально-юридичний, порівняльно-правовий, прогнозування ? у процесі аналізу чинного законодавства, що регулює організацію й діяльність органів державного управління культурою, при порівнянні досвіду вітчизняного й зарубіжного, для визначення напрямків адміністративно-правового регулювання в окремих галузях культури.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній науці комплексним дослідженням системи, змісту форм і методів, організаційно-правового механізму здійснення державного управління культурою. З огляду на положення чинного законодавства, з використанням сучасних методів наукового пізнання розроблені авторські поняття і класифікації форм і методів державного управління культурою, запропоновані нові підходи щодо реформування системи управління культурою в Україні з урахуванням міжнародних стандартів, наведені конкретні пропозиції по вдосконаленню законодавства, що регулює відносини у сфері культури.
У роботі сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, рекомендацій які, на нашу думку, мають важливе значення для юридичної науки і практики, а саме:
уперше:
? здійснено комплексний аналіз організаційних і правових форм і методів державного управління культурою, накреслені шляхи його вдосконалення, проаналізовано зміст і сутність правових і неправових форм управління культурою;
? досліджено функціональний механізм і форми культурно-управлінського процесу, запропоновано розглядати культурно-управлінський цикл як єдину систему, що включає прогнозування, діяльність по підготовці і створенню кінцевого продукту культури, донесення його до суспільства;
? розроблено авторське трактування поняття форм управлінської діяльності державних органів у сфері культури, розкрито їх структуру, наведено оригінальну класифікацію існуючих форм;
? обґрунтовано особливості адміністративно-правового регулювання відносин в окремих галузях культури України стосовно підтримки мистецтва й надання культурних послуг населенню, розвитку культурно-мистецьких індустрій, охорони культурної спадщини й управління туристичною справою;
удосконалено:
? теоретичне обґрунтування поглядів на сферу культури як об'єкт адміністративно-правового регулювання;
? наукові положення щодо розгляду системи і структури організації державного управління культурою;
набули подальшого розвитку:
- обґрунтування ролі національної культури в розбудові громадянського суспільства в Україні;
? аналіз цілей, завдань і принципів державного управління культурою в Україні та їх впливу на удосконалення форм і методів діяльності;
? наукові пошуки шляхів удосконалення управління культурою в Україні з метою наближення його до міжнародних стандартів;
? положення щодо з'ясування сутності, змісту й особливостей методів адміністративної діяльності органів державного управління культурою;
? аргументація пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства про культуру.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційному дослідженні узагальнення, висновки й рекомендації можуть бути використані:
? у науково-дослідницькій роботі - як підґрунтя для проведення подальших досліджень загальних проблем адміністративного права й питань організації і правового забезпечення державного управління культурою для вивчення закономірностей, специфіки, форм і методів функціонування останнього;
? у правотворчості - сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть послужити вдосконаленню положень чинного законодавства, що регламентує діяльність органів управління культурою в Україні, права й обов'язки суб'єктів правовідносин, що виникають у сфері культури;
? у правозастосовній діяльності - для підвищення якості роботи по організації і здійсненню державного управління культурою, застосуванню його ефективних форм і методів;
? у навчальному процесі - під час викладання навчального курсу "Адміністративне право України", при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цієї ж дисципліни, а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців і працівників галузі культури.
Апробація результатів дослідження. Дисертація неодноразово обговорювалась на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її положення доповідались авторкою на науково-практичних та наукових конференціях: "Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування" ? Харків, 2001 р.; "Правові проблеми реформування регіональної влади". - Харків, 2002 р.; "Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування громадянського суспільства". - Харків, 2002 р.; "Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті". - Харків, 2002 р.; "Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні" Харків, 2004 р.; "Перша конференція школи педагогічної майстерності Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого" - Харків, 2007 р.). адміністративне правове управління культура
Публікації. Основні положення й результати даного дослідження містяться в 4-х статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць, і в тезах 5-ти доповідей і наукових повідомлень на зазначених конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою й характером дослідження. Вона складається зі вступу, 2-х розділів, що містять 9 підрозділів, висновків (після кожного розділу й наприкінці роботи). Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з них основного тексту - 176 сторінок. Список використаних джерел складається із 223 найменувань і становить 22 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, їх апробація, вказуються публікації, структура й обсяг роботи.
Розділ 1. "Культура України як об'єкт адміністративно-правового регулювання" складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 "Значення національної культури для розбудови громадянського суспільства" міститься обґрунтування культури як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Воно полягає в тому, що культура, як сукупність форм духовного життя, є одним з головних чинників у розвитку творчого потенціалу суспільства і при достатній розвиненості справляє позитивний вплив на науку, освіту, економіку та інші сфери. Культура, будучи за формою та способом вираження національною, відбиває загальний розвиток демократії й людських цінностей, а належне функціонування культурних інституцій вимагає державної підтримки й фінансування на рівні, який відповідає соціальним, політичним та економічним перетворенням.
Визначено, що значення національної культури для розбудови громадянського суспільства можна пояснити сукупністю чинників, які визначають засади формування цілісної національно-культурної ідентичності, успішного розвитку України, її народу як повноправного члена міжнародної спільноти, співтворця світової культури. До них належать: відродження й розвиток культури української нації й національних меншин України; створення єдиного загальнонаціонального культурного простору; гарантування й забезпечення культурних прав громадян, свободи творчості й доступу до культурних цінностей; сприяння активному функціонуванню української мови в усіх сферах культурного життя держави; охорона культурної спадщини як підвалини національної культури; утримання державою культурної інфраструктури; сприяння функціонуванню культурно-мистецьких закладів незалежно від форм власності; створення сприятливих правових та економічних умов для подальшого розвитку культури.
У підрозділі 1.2 "Сутність і структура культури України як сфери державного управління" зазначається, що сутність культури як сфери державного управління зумовлена тим, що культура є об'єктом державного управління й адміністративно-правового регулювання. Як специфічне соціальне явище, вона має власні ознаки, що визначають міру управлінських впливів на неї з боку держави в особі її органів шляхом правового регулювання, матеріального, фінансового й організаційного забезпечення.
Як системі сфері культури притаманна сукупність однорідних (або близьких) видів культурної діяльності, які становлять окремі галузі. Вони поділяються залежно від способу й характеру їх діяльності. Це мистецтво (театральне, музичне, хореографічне, образотворче, декоративно-прикладне, естрадне, циркове), культурні послуги населенню (клубна, бібліотечна, музейна справи); гастрольна діяльність, кінематографія, телебачення й радіомовлення; видавнича справа, поліграфія та книготоргівля; пам'ятки історії й культури, культурний туризм. В організаційно-правовому плані названі галузі входять до єдиної системи державного управління, для якої властива відповідна централізація в особі Міністерства культури і туризму України.
Підкреслюється, що в структурі державного управління культурою чітко виявляється специфіка функцій, форм і методів управління в окремих галузях, які групуються в 3 окремих підсистеми: базова мережа закладів культури і всіх видів мистецтва й управління культурно-мистецькою освітою; підсистема культурних індустрій та їх державне регулювання; підсистема охорони й популяризації культурної спадщини.
Аргументовано, що суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення виконавчої й розпорядчої діяльності у цій сфері, регулюються переважно нормами адміністративного права. За своєю суттю вони є адміністративно-правовими відносинами, що не виключає їх регулювання нормами таких галузей права, як фінансове, трудове, цивільне тощо.
Підрозділ 1.3 "Організація та правові засади державного управління у сфері культури України" присвячено правовим засадам організації й функціонування культурної сфери в державі, що становлять нормативно-правові акти, які регулюють: загальні питання функціонування культури (Основи законодавства про культуру); відносини за конкретними видами діяльності (бібліотечної, музейної справ тощо); окремі аспекти культурної діяльності (підприємницької, некомерційної, благодійної, оподаткування й бюджетного фінансування).
Визначається, що діяльність по державному управлінню культурою, її різними галузями об'єднують загальні цілі й завдання, функції, принципи й методи. Воно має власну ієрархію уповноважених державних органів. Розподіл владних функцій у сфері культурної політики регламентується Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Аналіз повноважень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, свідчить що в діяльності органів, які здійснюють загальне керівництво сферою культури переважають функції координаційно-регулюючого характеру.
Конкретні завдання по управлінню досліджуваною сферою мають органи державного управління спеціальної компетенції. Їх завдання й функції, форми й методи роботи розглядаються через повноваження, здійснювані Міністерством культури і туризму України, Міністерством культури і мистецтв АРК, Міністерством курортів та туризму АРК, управліннями культури й туризму місцевих держадміністрацій областей, міст Києва й Севастополя, відповідними відділами районних держадміністрацій.
Аналіз управлінських повноважень органів місцевого самоврядування показує, що вони разом з місцевими органами виконавчої влади несуть відповідальність за розвиток базової мережі організацій культури, в тому числі й за її фінансування.
У підрозділі 1.4 "Цілі, завдання та принципи державного управління культурою в Україні" підкреслюється, що форми й методи управлінської діяльності у сфері культури пов'язані з цілями, завданнями й принципами управління. Цілі цієї діяльності - це дії, спрямовані на кінцевий результат у функціонуванні системи. Серед них за джерелом виникнення і змістом вирізняються суспільно-політичні, соціально-економічні, забезпечувальні, духовні й організаційно правові.
З урахуванням намічених цілей визначаються завдання державного управління культурою, серед яких за критерієм ступеня узагальненості виділяються основні й додаткові (операціональні). Засоби вирішення завдань за відповідним напрямком діяльності конкретизуються в повноваженнях раніше названих органів.
Принципи культурної політики становлять собою ключові, об'єктивно зумовлені основоположні ідеї, виражені, як правило, у правових нормах, відповідно до яких формуються й функціонують державні та громадські органи в цій сфері діяльності. Слід виокремлювати загальносистемні і структурні принципи, серед яких, у свою чергу, виділяються структурно-цільові, структурно-організаційні, структурно-функціональні і структурно-процесуальні.
Розділ 2. "Правове регулювання та організація діяльності органів державного управління у сфері культури" складається із 5-ти підрозділів.
Підрозділ 2.1 "Особливості та зміст культурно-управлінського циклу" присвячено дослідженню управлінського процесу, його етапів, стадій, управлінських дій. Для характеристики управлінського процесу у сфері культури в дисертації вводиться в науковий обіг поняття "культурно-управлінський цикл". Це зумовлений об'єктивними закономірностями соціокультурного розвитку процес виконання функцій і завдань держави у сфері культури, який поділяється на окремі послідовно пов'язані й логічно узгоджені етапи (стадії) й реалізується за допомогою форм і методів управлінського впливу суб'єктів на об'єкти в межах управлінських процедур.
Підкреслюється, що змістом культурно-управлінського процесу є сукупність функцій, що реалізуються шляхом застосування форм і методів управлінської діяльності. Серед них можна назвати основні, загальні, особливі і специфічні. У межах культурно-управлінського циклу розглядаються етапи і стадії реалізації функцій, зокрема, планування, організації, роботи з кадрами, контролю та ін.
У підрозділі 2.2 "Форми діяльності органів державного управління культурою: поняття, структура та види" на підставі дослідження різноманітних підходів учених-юристів до визначення і видів форм управлінської діяльності пропонується авторське трактування поняття форм державного управління у сфері культури, визначається їх структура, здійснюється класифікація.
Форми державного управління культурою - це об'єктивно зумовлені залежно від етапів і стадій культурно-управлінського циклу внутрішньоорганізаційні й зовнішні прояви безпосередньої цілеспрямованої діяльності уповноважених органів у сфері культури щодо раціонального й ефективного виконання покладених на них функцій і завдань. Вони поділяються на внутрішні й зовнішні.
Внутрішні форми управлінської (адміністративної) діяльності - це способи організації зв'язків між суб'єктами управління культурою з метою реалізації цілей і завдань культурно-управлінського циклу, які виражаються через організаційну, правотворчу й господарську роботу. За критерієм змістовної спрямованості управлінської діяльності вони можуть поділятися на процесуально-організаційні (статутні) і процедурні.
Процесуально-організаційні (статутні) форми пов'язані з організаційно-структурним оформленням самої управляючої системи, суб'єктів, які входять до неї (органів, внутрішніх підрозділів), їх повноважень і компетенції. Процедурні форми закріплюють і відображають порядок взаємовідносин між відповідними суб'єктами управління культурою.
Зовнішні форми - це способи вираження діяльності відповідних органів (посадових осіб) у сфері культури, що здійснюються в межах їх компетенції для реалізації поставлених функцій і завдань. Вони традиційно поділяються на 2 групи: (а) видання нормативних та індивідуальних (ненормативних))правових актів управління, включаючи укладення адміністративних договорів і (б) проведення організаційних (неправових) заходів і здійснення матеріально-технічних операцій.
У підрозділі 2.3 "Сутність та особливості адміністративно-правових методів державного управління культурою" запропоновано авторське визначення методів державного управління культурою, під якими розуміються прийоми й засоби цілеспрямованого владно-організуючого впливу на підпорядковані об'єкти, що відповідають характеру й обсягу повноважень (компетенції) органів виконавчої влади (посадових осіб) по реалізації завдань і функцій у сфері культури, а також особливостям організаційно-правового статусу керованих об'єктів.
Методи управління в досліджуваній сфері авторкою поділяються на 2 групи: (а) функціонування відповідних органів держави, а також органів місцевого самоврядування; (б) забезпечення реалізації цілей і функцій управління. Перша група - це засоби, прийоми й дії, пов'язані з підготовкою й реалізацією управлінських рішень, їх правовим забезпеченням, а також організацією виконання й контролем. Методи другої групи з урахуванням специфіки управління сферою культури поділяються на морально-етичні, соціально-політичні, економічні й адміністративні. Морально-етичні - це заходи виховання, роз'яснення й популяризації цілей і змісту управління, заохочення. Їх сенс ? виробляти і підтримувати певні переконання, духовні цінності, моральні позиції і психологічні установки у сфері культури. Соціально-політичні пов'язані з умовами праці, побуту, дозвілля й відпочинку людей, наданням їм культурних послуг, залученням їх до культурних процесів, розвитком суспільної й політичної активності. Економічні методи забезпечують задоволення фінансових і матеріальних інтересів об'єктів управління культурою через діяльність суб'єктів, які створюють сприятливі умови для досягнення цілей і завдань управління. Адміністративні характеризуються односторонністю державно-владного впливу суб'єктів управління на об'єкти культурної сфери й виявляються у виданні розпоряджень, рішень, наказів, за невиконання яких може наступати адміністративна або дисциплінарна відповідальність.
У підрозділі 2.4 "Адміністративно-правове регулювання відносин в окремих галузях культури" зазначається, що адміністративно-правове регулювання у сфері культури - це створення механізму впорядкування організації й діяльності суб'єктів та об'єктів управління. Діяльність органів державного управління культурою представлена трьома напрямками. Це державна підтримка мистецької творчості й культурного дозвілля громадян; державне регулювання розвитку культурно-мистецьких індустрій; державна охорона національно-культурної спадщини й управління туристично-рекреаційною справою.
Форми здійснення адміністративно-правового регулювання розрізняються за обсягом і методами. Це державна підтримка культури й мистецтва; податкові й митні пільги; бюджетні кредити й субсидії, міжбюджетні трансферти; імперативні кількісні та якісні нормативи у сфері обслуговування громадян закладами культури; способи легалізації підприємств, установ, закладів культури тощо.
За характером впливу і ступенем самостійності суб'єктів господарювання вирізняються такі методи: загальнонормативний (регламентація бібліотечної, музейної справ, кіновиробництва тощо), програмно-цільовий, реєстраційно-дозвільний, контрольно-наглядовий, договірний. Особливого значення набувають програмно-орієнтуючі засоби регулювання - концепції, загальнодержавні програми, середньострокові й короткострокові цільові програми, що мають вузькогалузевий характер.
У підрозділі 2.5 "Шляхи вдосконалення управління та законодавства у сфері культури в Україні" надаються конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Рекомендації стосуються: (а) формування нової законодавчої бази для культури, мистецтва, туризму; (б) реорганізації майнових і фінансово-господарчих відносин у цій сфері в напрямку підтримки неприбуткових організацій і формування так званого "третього сектора суспільного виробництва", вільного розвитку сектора культурних індустрій; (в) реорганізації структури та організації діяльності державних та регіональних органів державного управління культурою, органів місцевого самоврядування в напрямку переходу від безпосереднього керівництва до регулювання й координації; (г) розвитку демократичних процесів у культурі.
У дисертаційному дослідженні поряд з іншим запропоновано:
? внести зміни до Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про збереження архітектурної та містобудівної спадщини", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"; доповнити КУпАП України окремим розділом, у якому передбачити адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. В окремій статті встановити відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини;
? з метою розвитку мереж бібліотек і музеїв відповідно до європейських стандартів опрацювати зміни й доповнення до Законів України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про музеї та музейну справу", "Про туризм";
? сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських і спонсорських коштів у сферу культури шляхом прийняття Закону України "Про меценатство", внесення відповідних змін та доповнень до податкового законодавства й Бюджетного кодексу України;
? створити систему стимулювання виробництва й розповсюдження національного культурного продукту у сфері кінематографу, книговидання, мультимедійних програм, концертно-видовищної та виставочної діяльності, індустрії туризму тощо, а також систему державних грантів видавництвам для фінансової підтримки україномовних проектів. Підготувати проект і прийняти Закон "Про національний культурний продукт", Концепцію або Загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії.
Ключовим для всієї системи законодавства має стати новий закон України про культуру, в якому необхідно визначити правові засади, принципи, форми й методи діяльності в досліджуваній сфері, механізм регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі створенням, використанням, поширенням і збереженням культурних цінностей.
ВИСНОВКИ
За результатами дослідження, виконаного на підставі теоретичного узагальнення й комплексного аналізу наукових поглядів представників адміністративно-правової науки, норм чинного законодавства сформульовано низку висновків і рекомендацій, спрямованих на вирішення наукового завдання щодо опрацювання оновлених уявлень про державне управління у сфері культури, форм і методів його реалізації, розроблення й надання науково обґрунтованих пропозицій по вдосконаленню правового регулювання й напрямків реформування системи управління культурою в Україні з урахуванням національних традицій і сучасного світового досвіду.
1. Культура, як сукупність форм духовного життя суспільства, позитивно впливає на науку, освіту, економіку, інші сфери діяльності. Разом із тим належне функціонування культурних інституцій вимагає державної підтримки й фінансування культури на відповідному рівні. Роль національної культури для розбудови громадянського суспільства можна пояснити сукупністю чинників, які становлять собою підвалини для формування цілісної національно-культурної ідентичності, успішного розвитку України.
2. Як система сфера культури характеризується сукупністю однорідних (або близьких) видів культурної діяльності, які становлять окремі галузі. Вони поділяються залежно від способу й характеру самої культурної діяльності. В організаційно-правовому плані названі галузі входять до єдиної системи державного управління, яка характеризується відповідною централізацією й уособлюється Міністерством культури і туризму України.
3. Правові засади організації й функціонування культурної сфери в Україні становлять нормативно-правові акти, які регулюють: загальні питання функціонування культури (Основи законодавства про культуру); відносини за конкретними видами діяльності у цій сфері (бібліотечної, музейної справ тощо); окремі аспекти культурної діяльності (підприємницької, некомерційної, благодійної); оподаткування й бюджетного фінансування.
4. Розподіл владних функцій у сфері культурної політики регламентується Конституцією, Законами України, іншими нормативно-правовими актами. Аналіз повноважень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України свідчить, що в діяльності органів, які здійснюють загальне керівництво цією сферою переважають функції координаційно-регулюючого характеру. Конкретні завдання по управлінню нею мають органи державного управління спеціальної компетенції. Завдання й функції зазначених органів, форми й методи їх діяльності розглядаються через повноваження, які здійснюються Міністерством культури і туризму України, Міністерством культури і мистецтв АРК, Міністерством курортів та туризму АРК, управліннями культури й туризму місцевих держадміністрацій областей, міст Києва й Севастополя, відповідними відділами районних держадміністрацій.
5. Форми й методи управлінської діяльності у сфері культури пов'язані з цілями, завданнями й принципами управління. Цілі такої діяльності - це дії, спрямовані на кінцевий результат у функціонуванні системи. Серед них за джерелом виникнення і змістом вирізняються суспільно-політичні, соціально-економічні, забезпечувальні, духовні й організаційно-правові цілі. З урахуванням намічених цілей визначаються завдання державного управління культурою.
6. Принципи культурної політики становлять собою ключові, об'єктивно зумовлені основоположні ідеї, виражені, як правило, у правових нормах, відповідно до яких формуються й функціонують державні та громадські органи в цій сфері діяльності. Слід виокремлювати загальносистемні і структурні принципи; серед останніх, у свою чергу, виділяються структурно-цільові, структурно-організаційні, структурно-функціональні і структурно-процесуальні.
7. Культурно-управлінський цикл ? це зумовлений об'єктивними закономірностями соціокультурного розвитку процес виконання функцій і завдань держави у сфері культури, який поділяється на окремі послідовно пов'язані й логічно узгоджені етапи (стадії) і реалізується за допомогою форм і методів управлінського впливу суб'єктів на об'єкти в межах управлінських процедур. Змістом культурно-управлінського процесу є сукупність функцій, які реалізуються шляхом застосування форм і методів управлінської діяльності. Серед них виділяються основні, загальні, особливі і специфічні.
8. Форми державного управління культурою - це об'єктивно зумовлені залежно від етапів і стадій культурно-управлінського циклу, внутрішньоорганізаційні й зовнішні прояви безпосередньої цілеспрямованої діяльності уповноважених органів у сфері культури щодо раціонального й ефективного виконання покладених на них функцій і завдань.
9. Внутрішні форми - це способи організації зв'язків між суб'єктами управління культурою з метою реалізації цілей і завдань культурно-управлінського циклу. За критерієм змістовної спрямованості управлінської діяльності вони поділяються на процесуально-організаційні (статутні)і процедурні.
Зовнішні форми - це способи вираження діяльності відповідних органів (посадових осіб) у сфері культури, що здійснюються в межах їх компетенції для реалізації поставлених функцій і завдань. Вони традиційно поділяються на 2 групи: (а) видання нормативних та індивідуальних (ненормативних))правових актів управління, включаючи укладення адміністративних договорів, і (б) проведення організаційних (неправових) заходів і здійснення матеріально-технічних операцій.
10. Методи державного управління культурою - це прийоми й засоби цілеспрямованого владно-організуючого впливу на підпорядковані об'єкти, що відповідають характеру й обсягу повноважень (компетенції) органів виконавчої влади (посадових осіб) по реалізації завдань і функцій у сфері культури, а також особливостям правового статусу керованих об'єктів.
Методи управління в досліджуваній сфері доцільно поділяти на дві групи: (а) функціонування відповідних органів держави й органів місцевого самоврядування; (б) забезпечення реалізації цілей і функцій цього управління. Методи другої групи з урахуванням специфіки сфери культури поділяються на морально-етичні, соціально-політичні, економічні й адміністративні.
11. Адміністративно-правове регулювання у сфері культури - це створення механізму впорядкування організації й діяльності суб'єктів та об'єктів управління. Діяльність органів державного управління культурою представлена трьома напрямками. Це державна підтримка мистецької творчості й культурного дозвілля громадян; державне регулювання розвитку культурно-мистецьких індустрій; державна охорона національно-культурної спадщини.
12. Аналіз законодавства у сфері культури дозволив надати конкретні пропозиції щодо його вдосконалення. У дисертаційному дослідженні поряд з іншим запропоновано:
? внести зміни до Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про збереження архітектурної та містобудівної спадщини", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"; доповнити КУпАП України окремим розділом, у якому передбачити адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини; з метою розвитку мереж бібліотек і музеїв відповідно до європейських стандартів опрацьовані зміни й доповнення до Законів України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про музеї та музейну справу", "Про туризм "; сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських і спонсорських коштів у сферу культури шляхом прийняття Закону України "Про меценатство", внесення відповідних змін і доповнень до податкового законодавства й Бюджетного кодексу України.
Ключовим для всієї системи законодавства має стати новий закон України про культуру, структура і зміст якого наводиться у дисертації.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Ігнатченко І.Г. Структура і зміст державного управління культурою в Україні / І.Г. Ігнатченко // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 61 - С. 150-155.
2. Ігнатченко І.Г. Регіональні, місцеві та громадські органи у системі управління культурою України/ І.Г. Ігнатченко // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр./ Голова редкол. Ю.П. Битяк - Х.: НДІ держ. буд-ва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. - Вип. 8. - С. 186-193.
3. Ігнатченко І.Г. Система органів управління культурою в Україні та питання її оптимізації / І.Г. Ігнатченко// Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 69. - С. 95-101.
4. Ігнатченко І.Г. Правові аспекти формування і реалізації культурної політики в Україні / І.Г. Ігнатченко// Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2005. - Вип.71 - С. 111-117.
5. Ігнатченко І.Г. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері культурно-мистецької діяльності / І.Г. Ігнатченко // Проблеми вдосконалення місцевого самоврядування: Матер. наук.-практ. конф., 4-5 груд. 2001 р. - Харків / За ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 204-206.
6. Ігнатченко І.Г. Правові форми управління культурно-мистецькою освітою в Україні / І.Г. Ігнатченко // Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування громадського суспільства: Матер. першої обл. конф. молод. науковців "Тобі Харківщино, пошук молодих", 19-20 бер. 2002 р. - Харків / За ред. М.І. Панова. - Х: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 69-73.
7. Ігнатченко І.Г. Проблеми та перспективи управління культурою України на місцевому рівні / І.Г. Ігнатченко // Правові проблеми реформування регіональної влади: Матер. наук.-практ. конф., 12 квіт. 2002 р - Харків / За ред. проф. Ю.П. Битяка - Харків: НДІ держ. буд-ва та місцевого самоврядування АПрН України, 2002. - С. 140-144.
8. Ігнатченко І.Г. Правові засади діяльності місцевого самоврядування у сфері культури / І.Г. Ігнатченко // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали Міжн. наук.-практ. конф., 25 трав. 2004 р. - Харків, / За ред. Ю.П. Битяка - Х.: Інститут держ. буд-ва та місцевого самоврядування АПрН України, 2002. - С. 268-271.
9. Ігнатченко І.Г. Мета і принципи Болонського процесу / І.Г. Ігнатченко // Навчальний процес у контексті модернізації вищої освіти: Матер. першої конференції щколи пед. майстерності Нац. юрид. акад. України / За заг. ред. В.В. Комарова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007 - С. 17-21.
АНОТАЦІЇ
Ігнатченко І.Г. Форми та методи державного управління культурою в Україні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу форм і методів державного управління культурою в Україні. У ній досліджуються сутність і зміст національної культури як об'єкта і сфери державного управління, розкривається її значення для розбудови громадянського суспільства, формулюються цілі, завдання та принципи державного управління культурою в Україні, визначаються особливості культурно-управлінського циклу. У роботі наводяться авторські визначення форм адміністративної діяльності, адміністративно-правових методів у сфері культури, розглянуто їх сутність, структуру й види, сформульовані їх оригінальні класифікації. Особливу увагу приділено специфіці адміністративно-правового регулювання в окремих галузях культури України. Сформульовано конкретні пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства у сфері культури України.
Ключові слова: культура, державне управління у сфері культури, адміністративно-правове регулювання у сфері культури, культурно-управлінський цикл, форми діяльності органів державного управління культурою, адміністративно-правові методи, галузі культури України.
Игнатченко И.Г. Формы и методы государственного управления культурой в Украине. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.
Диссертация посвящена углубленному изучению проблем административно-правового регулирования форм и методов управленческой деятельности в сфере культуры Украины. В ней автором были использованы современные методы познания, учтены новейшие достижения правовой науки. В результате сформулировано авторское видение разрешения существующих в этой сфере проблем, проанализированы содержание и сущность правовых и неправовых форм управления культурой, исследованы функциональный механизм и формы культурно-управленческого процесса. Предлагается рассматривать культурно-управленческий цикл как единую систему, включающую: прогнозирование, деятельность по подготовке и принятию управленческих решений, создание конечного продукта культуры и донесение его до общества, а также оценку полученных результатов.
В диссертации освещены сущность и содержание национальной культуры как сферы и объекта государственного управления, раскрывается ее роль и значение для построения гражданского общества, формулируются цели, задачи и принципы государственного управления культурой. Разработано авторское понятие форм административной деятельности, названы административно-правовые методы в сфере культуры, рассмотрены их сущность, структура и виды, осуществлены их оригинальные классификации. Особое внимание уделено обоснованию специфики видов и средств административно-правового регулирования в отдельных отраслях культуры.
Работа является одной из первых попыток комплексно, с использованием современных методов познания, учетом новейших достижений правовой науки исследовать проблемные вопросы в сфере государственного управления культурой в Украине и ее нормативно-правового регулирования, сформулировать авторское видение их решений, пути усовершенствования форм и методов деятельности соответствующих органов.
Сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию действующего законодательства в сфере культуры с целью его приближения к международно-правовым стандартам. Дана аргументация необходимости принятия нового базового Закона Украины "О культуре", закона "О меценатстве", внесения изменений в бюджетное и налоговое законодательство, а также законы, касающиеся основ библиотечного, музейного, туристического дела и охраны культурного наследия.
Ключевые слова: культура, государственное управление в сфере культуры, административно-правовое регулирование в сфере культуры, культурно-управленческий цикл, формы деятельности органов государственного управления культурой, административно-правовые методы, отрасли культуры Украины.
I.G. Ignatchenko. Forms and Methods of State Administration of Culture in Ukraine. - Manuscript.
The thesis for the scientific degree of Candidate of Legal Sciences, specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Informational Law. - The Yaroslav Mudryi National Law Academy of Ukraine. - Kharkiv, 2009.
The dissertation is devoted to the analysis of forms and methods of state administration of culture in Ukraine. The main points and content of the national culture as a sphere and an object of state administration are investigated. The importance of culture for the building of civil society is exposed. The objects, tasks and principles of state administration in Ukraine are formulated. The author defines the peculiarities of cultural and administrative cycle. The author's notions of administrative activity forms and administrative and legal methods in the sphere of culture are determined; main point, structure and types of the above forms and methods are researched and original classifications thereof are formulated. Recommendations concerning improvement of current legislation in the sphere of Ukrainian culture are formulated.
Key words: state administration in the sphere of culture, administrative and legal regulation in the sphere of culture, cultural and administrative cycle, forms of state administration of culture, administrative and legal methods, branches of Ukrainian culture.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014Сутність, зміст та специфіка державного управління, його співвідношення з сучасною державною владою в Україні. Характеристика функціональної та організаційної структури державного управління, її аналіз та оцінювання, методи та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 19.08.2010Поняття державного управління, його значення та основні системи. Цілі, функції державного управління, його форми і методи. Дослідження типології розвитку держави. Сучасні підходи до розуміння теоретико-методологічних засад державного управління.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 23.06.2019Державна служба України як чинник гуманізації державного управління. Розробка і реалізація державних програм у гуманітарній сфері. Проблеми гуманізації управління на ринку праці. Удосконалення державного управління України в гуманітарно-культурній сфері.
курсовая работа [399,2 K], добавлен 10.04.2016Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007Земельні відносини в Україні в минулому. Розвиток земельних відносин у незалежній Україні. Поняття, зміст і функції управління. Земельний фонд України як об'єкт правового регулювання. Система органів управління у галузі використання та охорони земель.
курсовая работа [60,8 K], добавлен 27.05.2014Поняття кризи державного управління та його складові. Причини виникнення криз державного управління у соціально-економічних системах, аналіз процесу їх розвитку. Антикризове державне управління в Україні. Моніторинг розвитку системи державного управління.
контрольная работа [48,3 K], добавлен 20.05.2015Основні поняття системи державного управління України. Загальна характеристика управлінських процесів. Класифікація та функції системи державного управління. Адміністративне управління в політичному житті держави: технології, методи, ефективність.
курсовая работа [41,3 K], добавлен 22.03.2011Характеристика державного управління як виду соціального управління. Аналіз функцій та принципів державного управління. Функції та організація санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 04.01.2008Розгляд адміністративного права як обов‘язкового інструменту, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Поняття і класифікація форм державного управління. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них.
реферат [39,3 K], добавлен 07.03.2010Поняття і завдання управління у сфері житлово-комунального господарства, організаційно-правове забезпечення його державного управління. Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері житлово-комунального господарства, форми та методи управління.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 04.12.2010Загальне визначення ефективності державного управління: поняття, види та критерії. Системний підхід як методологія державного управління та методи його впровадження. Вимоги до управлінських рішень: наукова обґрунтованість, своєчасність та інформативність.
реферат [48,3 K], добавлен 20.03.2012Поняття та зміст державного регулювання в сфері встановлення земельних сервітутів. Правовий режим земель охоронних зон в Україні. Державне регулювання та реєстрація правових відносин в сфері встановлення обмежень у використанні земельних ділянок.
магистерская работа [120,4 K], добавлен 19.11.2014Поняття державного управління, його принципи та функції, форми та методи. Державне управління як система і як процес. Державне управління в сучасній Росії. Державне управління в соціальній сфері, його соціальна ефективність. Державна соціальна політика.
курсовая работа [78,8 K], добавлен 13.05.2011Держава як організаційно-правова структура публічно-політичної влади, її характеристика, устрій і форми. Функції і принципи державного управління. Форми політико-правових режимів. Філософія державного управління. Рушійна сила сучасної української держави.
реферат [42,6 K], добавлен 26.04.2011Сутність концептуальних технологій, принципів та критеріїв соціальної роботи в Україні. Розгляд питань державного управління процесами соціального захисту дітей та підлітків в Україні. Розробка основних напрямів оптимізації цих механізмів управління.
дипломная работа [120,0 K], добавлен 11.10.2013Принципи державного управління житлово-комунальним господарством. Аналіз роботи органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
магистерская работа [414,3 K], добавлен 08.09.2015Проблема регулювання галузі освіти, форми та методи її державного регулювання та концептуальні положення механізму його здійснення. Реалізація державно-владних повноважень суб'єктами державного управління з метою зміни суспільних станів, подій і явищ.
статья [160,1 K], добавлен 24.11.2015Особливості державного управління. Порівняльний аналіз систем державного управління в економіках Польщі, Чехії, Угорщини. Аналіз співробітництва між Угорщиною та ЄС на всіх стадіях євроінтеграції за правовим, організаційним, фінансовим напрямками.
реферат [34,2 K], добавлен 27.12.2011Становлення радянської влади в Україні у 20-ті рр. XX ст. Радянська модернізація України у 30-ті рр. Державне управління республіканських урядів. Злиття державного апарату з партійним. Організація влади та державне управління в умовах незалежної України.
реферат [55,6 K], добавлен 27.08.2012
