Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

УРЯДОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ КАМПАНІЇ З ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ПОЛЬЩІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

ІЛЮК Тетяна Михайлівна

УДК 659.3: 061.1 ЄС] (438)

25.00.01 - теорія та історія державного управління

КИЇВ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник -

доктор наук з державного управління, професор

ЧУКУТ Світлана Анатоліївна,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

завідувач кафедри інформаційної політики.

Офіційні опоненти -

доктор наук з державного управління, доцент ДРАГОМИРЕЦЬКА Наталія Михайлівна,

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри філософських та соціально-політичних наук;

кандидат наук з державного управління

ДНІПРЕНКО Наталія Костянтинівна,

Секретаріат Кабінету Міністрів України,

начальник Управління у зв'язках з громадськістю.

Захист відбудеться 19 березня 2009 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 19 лютого 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. П. Рачинський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З огляду на офіційне проголошення європейської інтеграції головним і незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України і поступальний розвиток відносин з Європейським Союзом актуальним є питання інформування громадян про всі аспекти європейської інтеграції.

Рівень обізнаності громадян у сфері європейської інтеграції, за даними соціологічних досліджень, є недостатнім, а громадська підтримка державного курсу України на поглиблення відносин з ЄС останнім часом суттєво знизилася. Така ситуація зумовлена не досить результативною діяльністю органів державної влади щодо інформування громадськості з питань європейської інтеграції. Як показує досвід реалізації Державної програми інформування громадськості України з питань європейської інтеграції впродовж 2004-2007 років, у роботі уряду й органів державної влади не використовується комплексний підхід, бракує знань основних засад підготовки і проведення інформаційних кампаній.

У цьому контексті важливе значення для України має вивчення практики інформування у сфері євроінтеграції країн-сусідів, які є членами Європейського Союзу. Особливо корисним і перспективним для адаптації у вітчизняних умовах є досвід Польщі з огляду на територіальну близькість, спільні слов'янські корені та історичне минуле, подібність менталітету і традицій.

Актуальність дослідження зумовлена також важливістю інформування громадськості як інструменту забезпечення відкритості і прозорості діяльності органів державної влади. Інформування є обов'язковою складовою демократичного процесу прийняття управлінських рішень і гарантує право громадян на участь у державному управлінні шляхом отримання інформації про державну політику, діяльність органів влади й управлінські рішення. Об'єктивне й послідовне інформування сприяє підвищенню рівня обізнаності з цих питань та довіри громадян до влади і, насамкінець, формуванню громадської підтримки державної політики.

З огляду на міждисциплінарний характер дослідження автором були опрацьовані теоретичні розробки з різних галузей науки. Як показав огляд наукових праць з теорії комунікації та зв'язків з громадськістю, питанням підготовки та проведення інформаційних кампаній присвячені дослідження таких учених, як С.Катліп, А.Сентер, Г.Брум, П.Лазарсфельд, Г.Лассуел, В.Шрамм, К.Новак і К.Варнерід, Д.Грюніг і Т.Хант, П.Грін, Ф.Джефкінс.

Цінність для дослідження становлять роботи польських науковців, зокрема Т.Гобан-Класа, А.Кадрагіца, П.Чарновського та Б.Розвадовської, Р.Зубка, Й.Якубек, К.Долінської, Д.Пишної, Р.Собєха, які розглядають комунікативні, інституційні та соціологічні аспекти інформування громадськості, в тому числі з питань європейської інтеграції.

Ґрунтовний аналіз теоретичних і практичних аспектів реалізації інформаційних кампаній здійснено російськими вченими М.Блажновим, М.Грачовим, А.Соловйовим, Д.Ольшанським, Ф.Шарковим, С.Швідуновою, М.Шишкіною, В.Березіним, Є.Дьяковою, В.Теріним, Л.Федотовою.

У вітчизняній науці проблему підготовки і проведення інформаційних кампаній як форми здійснення зв'язків з громадськістю досліджували В.Бебик, В.Королько, В.Мойсеєв, Г.Почепцов, Є.Тихомирова.

Методологія дослідження ґрунтується також на працях вітчизняних і зарубіжних учених у сфері державного управління, зокрема В.Авер'янова, Г.Атаманчука, В.Бакуменка, В.Князєва, В.Малиновського, А.Мельник, О.Оболенського, І.Розпутенка та ін. Проблемам інформування громадськості, інформаційної та комунікативної політик, зв'язків з громадськістю у державному управлінні присвячені праці таких науковців, як О.Бейка, Н.Дніпренко, Н.Драгомирецької, І.Ібрагімової, Ю.Работи, Є.Ромата, А.Серанта, С.Чукут. Окремі аспекти інформаційного забезпечення політики євроінтеграції розглядали у своїх дослідженнях І.Грицяк, Ю.Кальниш, Я.Малик, Г.Немиря.

Водночас бракує ґрунтовних розробок щодо теоретико-методологічних аспектів підготовки і проведення інформаційних кампаній у сфері державного управління, у тому числі з питань євроінтеграції, чим і пояснюється науковий інтерес до теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі європейської інтеграції Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідної роботи (НДР) за темою “Інституційний розвиток і формування адміністративної спроможності для європейської інтеграції України” (номер державної реєстрації 0106U004372), що є складовою комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічного підходу до підготовки та проведення урядових інформаційних кампаній у сфері європейської інтеграції з урахуванням досвіду інформування з євроінтеграції Польщі (1999-2004 рр.) й України (2004-2007 рр.) та формулювання науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення інформування громадськості з питань європейської інтеграції в Україні.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

- з'ясувати сутність та державно-управлінську специфіку урядової інформаційної кампанії в інформаційно-комунікативному та програмно-організаційному аспектах;

- розробити теоретико-методологічний підхід до підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії за результатами вивчення інформаційно-комунікативного та програмно-організаційного аспектів;

- дослідити урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції в Польщі (1999-2004 рр.) на основі розробленого підходу та проаналізувати їх результативність;

- виявити особливості інформування громадськості з питань європейської інтеграції в Україні впродовж 2004-2007 рр. із застосуванням розробленого теоретико-методологічного підходу та в контексті досвіду Польщі;

- сформулювати науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення інформування громадськості з питань європейської інтеграції з урахуванням досвіду Польщі щодо організації урядових інформаційних кампаній у цій сфері та особливостей інформування з питань європейської інтеграції в Україні.

Об'єкт дослідження - урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні аспекти підготовки та проведення урядових інформаційних кампаній з європейської інтеграції в Польщі та Україні.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розроблення теоретико-методологічного підходу до підготовки та проведення урядових інформаційних кампаній у сфері європейської інтеграції з урахуванням досвіду інформування з євроінтеграції Польщі (1999-2004 рр.) й України (2004- 2007 рр.) дасть можливість удосконалити інформування громадськості України у сфері європейської інтеграції.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження.

Із застосуванням методів аналізу та синтезу здійснено теоретичне узагальнення наукових концепцій провідних зарубіжних і вітчизняних дослідників, присвячених розгляду інформаційно-комунікативного та програмно-організаційного аспектів інформаційної кампанії. З метою з'ясування типів інформаційних кампаній, каналів передачі інформації та організацій-партнерів уряду під час інформаційних кампаній використано метод класифікації. Особлива увага приділялася структурно-функціональному методу, який дав змогу дослідити урядові інформаційні кампанії як складне явище та розглянути структуру й розподіл повноважень органів державної влади у сфері інформування з питань євроінтеграції.

У дослідженні широко використовувався метод порівняння, який передбачає зіставлення засад підготовки та проведення інформаційних кампаній у сфері європейської інтеграції в Польщі та Україні. Із застосуванням історичного методу досліджено розвиток моделей інформаційних кампаній та відстежено процес удосконалення урядових практик інформування з питань євроінтеграції в Польщі протягом 1999-2004 рр. За допомогою соціологічних методів оцінювалася результативність інформаційних кампаній з європейської інтеграції в Польщі та Україні. Використання методу моделювання дозволило показати відповідність складових та етапів урядової інформаційної кампанії.

Висновки та рекомендації щодо впровадження в Україні передового досвіду реалізації урядових інформаційних кампаній з євроінтеграції було сформульовано за допомогою прогностичного методу. Застосування методів логічного узагальнення забезпечило послідовність наукового дослідження.

Дисертація базується на всебічному вивченні стратегічних і програмних документів урядів Республіки Польща та України, зокрема: стратегій, програм, законодавчих актів, інформаційно-освітніх матеріалів з питань євроінтеграції; аналітичних записок та результатів опитувань громадської думки; монографій, дисертаційних робіт і наукових статей з відповідних питань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі розроблено теоретико-методологічний підхід до підготовки та проведення урядових інформаційних кампаній у сфері європейської інтеграції з урахуванням досвіду інформування з євроінтеграції Польщі й України та сформульовано науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення інформування громадськості з питань європейської інтеграції, зокрема:

вперше:

- виявлено відповідність базових складових урядової інформаційної кампанії (вихідна ситуація, комунікатор, цільові групи, канали інформування, передавачі, очікувана ситуація, зворотний зв'язок) її основним етапам (аналіз ситуації > організаційне та ресурсне забезпечення > планування > здійснення інформування > контроль і оцінка), на основі чого побудовано модель урядової інформаційної кампанії;

- доведено, що результативність урядових інформаційних кампаній з європейської інтеграції в Польщі (1999-2004 рр.) обумовлена дотриманням урядом послідовності та змісту базових етапів кампанії, що дозволило сформулювати науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення інформування з питань європейської інтеграції в Україні;

удосконалено:

- класифікацію урядових інформаційних кампаній за критерієм їх цільового спрямування, відповідно до якої виокремлено кампанії, які мають на меті: підвищення поінформованості громадськості про державно-управлінські рішення, структуру й повноваження органів влади та управлінські послуги, вирішення важливих суспільних проблем або їх запобігання, формування позитивного іміджу органів державної влади.

- науково-теоретичні уявлення про принципи інформування громадськості України з питань європейської інтеграції через виділення комплексу принципів: об'єктивності, актуальності та повноти інформації; відкритості й доступності інформації; зворотного зв'язку; цілеспрямованості та адресності інформування; децентралізації; регіональної специфіки; комплексного моніторингу; громадської участі та партнерства; узгодженості й координації; врахування змін; достатнього організаційного та ресурсного забезпечення.

дістали подальшого розвитку:

- понятійний інструментарій у сфері інформування громадськості, зокрема поняття щодо інформаційно-комунікативної природи та програмно-організаційних засад інформаційних кампаній (структурні елементи й етапи кампанії); типології кампаній (історичні моделі кампаній, інформаційна та просвітницька кампанії); поняття, пов'язані з державно-управлінською специфікою інформування громадськості (державна політика інформування громадськості, урядова інформаційна кампанія);

- наукове обґрунтування засад інформування громадськості України з питань європейської інтеграції шляхом виділення підходів до поділу цільових груп громадськості, узагальнення вимог до інформації, систематизації засобів інформування громадськості й видів діяльності на окремих етапах підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії з урахуванням досвіду Польщі.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і практична цінність дослідження визначаються новизною і змістом отриманих результатів, які можуть бути застосовані в науково-дослідній, навчально-методичній та практичній управлінській діяльності. Теоретико-методологічні положення щодо підготовки та проведення урядових інформаційних кампаній можуть бути використані для подальших наукових досліджень з теорії та історії державного управління, зв'язків з громадськістю, інформаційної та комунікативної політики; у процесі підвищення кваліфікації державних службовців, підготовки магістрів державного управління у Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах за спеціалізаціями «Політика європейської інтеграції» та «Інформаційні процеси в державному управлінні»; для планування і проведення урядових інформаційних кампаній з питань європейської інтеграції, під час розробки нормативних та програмних документів у сфері євроінтеграції.

Науково-практичні результати дослідження впроваджені в діяльність органів виконавчої влади центрального й регіонального рівнів, зокрема: Державного комітету телебачення і радіомовлення України при підготовці проекту Концепції Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 рр. (довідка від 02.07.2007 № 165/4-2-3); управління з питань внутрішньої політики Чернівецької обласної державної адміністрації у ході розробки механізмів залучення ЗМІ до висвітлення діяльності органів державної влади та налагодження дієвих контактів обласної влади з громадськістю (довідка від 17.08.2006 № 02/10-49); Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій з метою вдосконалення програми підвищення професійного рівня державних службовців у сфері інформування і зв'язків з громадськістю, а також при розробці концепцій та проведення комунікативних заходів (довідка від 25.06.2007 № 02-04/49).

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота обговорювалася на засіданнях кафедри європейської інтеграції Національної академії державного управління при Президентові України.

Результати дисертаційного дослідження були представлені: на П'ятому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2005); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 9 публікаціях, з них 6 статей надруковані у фахових виданнях з державного управління.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 247 сторінок, з них 199 сторінок загального тексту. Дисертація містить 17 рисунків, 5 таблиць, 8 додатків. Список використаних джерел налічує 265 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

інформаційний кампанія європейський інтеграція

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами й темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу і методи дослідження, визначено теоретичне і практичне значення результатів дослідження та особистий внесок здобувача, подано відомості щодо їх апробації та публікацій з теми.

У першому розділі - “Теоретичні підходи до вивчення урядових інформаційних кампаній” - досліджено сутність та державно-управлінську специфіку інформаційної кампанії в інформаційно-комунікативному та програмно-організаційному аспектах, проаналізовано наукові концепції щодо історичного розвитку моделей інформаційних кампаній, систематизовано й уточнено понятійний інструментарій дослідження.

У процесі дослідження інформаційно-комунікативної природи кампанії з'ясовано, що вона є прикладом лінійної моделі масової комунікації, за якої інформація передається переважно в одному напрямі - від надавача до груп отримувачів, тобто здійснюється інформування, що стало підґрунтям для вибору терміна «інформаційна кампанія».

На основі розгляду концепцій щодо структури інформаційної кампанії як комунікативного процесу, зокрема Г.Лассуела, Р.Бреддока, К.Новака й К.Варнеріда, Б.Розвадовської, виділено такі основні її складові: вихідна ситуація, комунікатор (надавач інформації), цільова група (отримувач інформації), повідомлення, канал, очікуваний результат, зворотний зв'язок.

Виходячи з базових теоретичних уявлень про інформаційну кампанію, розглянуто її основні складові з урахуванням особливостей інформування в державному управлінні. Зокрема, визначено комплексну роль уряду як колективного комунікатора (створення і передача повідомлення); розглянуто основні підходи до поділу цільових груп громадськості; запропоновано класифікувати канали інформування на канали безпосередньої, опосередкованої взаємодії та взаємодії з використанням ЗМІ; узагальнено основні характеристики повідомлення (адресність, зрозумілість, об'єктивність, актуальність, повнота, точність, узгодженість); наведено форми здійснення зворотного зв'язку та види очікуваних результатів кампанії.

У межах вивчення історичного розвитку моделей інформаційних кампаній, у тому числі у сфері державного управління, здійснено порівняння концепцій американських учених Д.Грюніга і Т.Ханта та дослідників країн пострадянського простору (М.Грачова, Г.Почепцова, А.Соловйова, Е.Тарашвілі). З'ясовано, що в США послідовно формувалися чотири моделі кампаній: модель рекламного типу, модель громадського інформування, асиметрична та симетрична двосторонні моделі. Натомість у Росії, де з певними хронологічними та змістовними особливостями можна відстежити цю ж послідовність, більш виразною є еволюція моделей кампаній з урахуванням розвитку державно-владних відносин: від ієрархічної до демократичної.

Аналіз досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців щодо сутності інформаційної кампанії у програмно-організаційному аспекті (насамперед Е.Роджерса, М.Грачова, А.Соловйова) показав, що інформаційній кампанії у сфері державного управління притаманні як загальні (комплексність заходів, цілеспрямованість, орієнтація на відносно велику цільову групу, чітко визначений період реалізації), так і специфічні риси, зокрема: офіційний характер комунікації, високий ступінь громадської легітимності, спрямованість на вирішення суспільно важливих проблем або питань щодо державного управління, залучення організацій-партнерів, організація кампанії інституціалізованими у сфері інформування органами влади (у випадку кампаній загальнодержавного значення - урядом). Саме з огляду на специфіку проведення кампаній цими суб'єктами у дослідженні використовується термін «урядова інформаційна кампанія».

На підставі узагальнення концепцій зарубіжних та вітчизняних науковців щодо підготовки та проведення інформаційних кампаній (С.Катліпа, А.Сентера та Г.Брума, П.Гріна, Ф.Джефкінса, Ф.Буарі, Б.Розвадовської, В.Королька, Г.Почепцова та ін.) автор вибрала таку схему для детального розгляду дій на кожному з етапів інформаційної кампанії у сфері державного управління: 1) аналіз ситуації; 2) планування; 3) реалізація; 4) контроль і оцінка.

Відзначено, що на етапі аналізу ситуації досліджується внутрішнє (ресурси організатора) і зовнішнє (громадська думка, конкурентна комунікація) середовища кампанії; етап планування включає визначення мети і завдань, вибір цільових груп і каналів передачі інформації, опрацювання змісту й вибір форми повідомлення; у процесі реалізації кампанії основними завданнями є забезпечення загального керівництва, координації й поточного контролю діяльності всіх учасників кампанії; на етапі контролю й оцінки відстежується стан виконання та здійснюється оцінка інформаційних заходів через форми внутрішнього і зовнішнього контролю.

У межах дослідження програмно-організаційного аспекту узагальнено існуючі класифікації урядових інформаційних кампаній, зокрема відповідно до їх цільового спрямування виділено кампанії, які мають на меті: підвищення поінформованості громадськості про державно-управлінські рішення, структуру й повноваження органів влади та управлінські послуги, вирішення важливих суспільних проблем або їх запобігання, формування позитивного іміджу органів державної влади.

Систематизовано й уточнено використаний понятійний інструментарій за напрямами дослідження: поняття щодо інформаційно-комунікативної природи та програмно-організаційних засад інформаційних кампаній (структурні елементи й етапи кампанії); типології кампаній (історичні моделі кампаній, інформаційна та просвітницька кампанії).

У межах роботи над поняттями, які відображають державно-управлінську специфіку результатів дослідження, запропоновано авторські визначення понять «державна політика інформування» та «урядова інформаційна кампанія». Під державною політикою інформування громадськості пропонується розуміти сукупність основних напрямів і способів діяльності держави з надання громадськості інформації щодо суспільно важливих або державно-управлінських питань. Поняття «урядова інформаційна кампанія» визначено як ініційований урядом комплекс дій з метою надання громадськості інформації щодо суспільно важливих або державно-управлінських питань, який здійснюється впродовж визначеного періоду часу з використанням різних методів і засобів інформування для забезпечення обізнаності й розуміння громадянами цілей та змісту державної політики.

У другому розділі - “Урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції в Польщі: засади підготовки та проведення” - розроблено теоретико-методологічний підхід до підготовки та проведення інформаційної кампанії у сфері державного управління і на його основі здійснено дослідження урядових інформаційних кампаній з європейської інтеграції в Польщі (1999-2004 рр.).

Зазначений підхід базується на врахуванні як інформаційно-комунікативного, так і програмно-організаційного аспектів урядової інформаційної кампанії, що дає змогу встановити відповідність складових (вихідна ситуація, комунікатор, цільові групи, повідомлення, канали, передавачі, очікувана ситуація, зворотний зв'язок) етапам кампанії (аналіз ситуації, організаційне та ресурсне забезпечення, планування, здійснення інформування, контроль і оцінка). Ця відповідність представлена у вигляді такої базової моделі (див. Рис.).

З урахуванням державно-управлінської специфіки інформування громадськості у запропонованій моделі урядової інформаційної кампанії деталізовано види діяльності в межах аналізу внутрішнього та зовнішнього середовищ, визначено особливості її організаційного забезпечення, розглянуто основні підходи до поділу цільових та вимоги до інформації, систематизовано види каналів надання інформації, визначено перелік організацій-партнерів уряду у сфері інформування громадськості та основні види контролю й оцінки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Базова модель урядової інформаційної кампанії

На підставі запропонованого теоретико-методологічного підходу досліджено урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції в Польщі упродовж 1999-2004 рр. За результатами дослідження зроблено висновок щодо їх відповідності основним вимогам до послідовності та змісту базових етапів кампанії: аналізу ситуації, організаційного та ресурсного забезпечення, планування, здійснення інформування, контролю й оцінки.

Як показав огляд програмних документів у сфері інформування, на етапі аналізу ситуації уряд Польщі використав результати соціологічних досліджень з різних аспектів європейської інтеграції, здійснив оцінку попередньої інформаційної діяльності й огляд наявних організаційних ресурсів. За підсумками цих заходів відбувалося подальше планування кампаній.

У процесі вивчення нормативно-правової бази, аналітичних та звітних документів органів влади встановлено, що уряд Польщі здійснив низку послідовних кроків щодо організаційного та ресурсного забезпечення інформаційних кампаній.

Дослідження показало, що упродовж 1999-2004 рр. в системі виконавчої влади функціонувала організаційна структура, в якій центральне місце займав виконавчий орган зі спеціальним статусом - Секретаріат Комітету європейської інтеграції, на окремих етапах діяли тимчасові виконавчі органи при уряді Польщі. Повноваження з інформування були розподілені між державними органами центрального й регіонального (воєводства) рівнів, однак спеціальних підрозділів з питань інформування у їх складі не було створено. Значною була роль організацій-партнерів, насамперед громадських організацій та ЗМІ, які брали активну участь в інформуванні громадськості.

З'ясовано, що урядом Польщі сформовано нормативно-правову базу, в якій закріплені основні аспекти реалізації політики інформування громадськості з питань європейської інтеграції. Основи програмного забезпечення інформаційних кампаній закладено в урядовій Програмі інформування суспільства на 1999-2002 роки, в рамках якої на чергових етапах євроінтеграції були підготовлені програми окремих інформаційних кампаній.

Установлено, що уряд Польщі доклав значних зусиль для належного кадрового забезпечення державної політики європейської інтеграції, в тому числі інформування громадськості, шляхом створення умов для здобуття державними службовцями базової освіти у сфері євроінтеграції, проходження спеціалізованих курсів підвищення кваліфікації, стажування в європейських інституціях та органах влади країн-членів Європейського Союзу.

На підставі узагальнення даних про безпосередні витрати державного бюджету Польщі на реалізацію Програми інформування суспільства та окремих інформаційних кампаній, підтримку ініціатив організацій-партнерів у сфері інформування з європейської інтеграції, а також про фінансову допомогу з боку європейських фондів та країн-членів ЄС зроблено висновок про належне фінансове забезпечення урядових інформаційних кампаній з євроінтеграції в Польщі та розширення масштабів фінансування до 2003 р.

У результаті вивчення програмних документів з'ясовано, що плануючи проведення інформаційних кампаній, уряд Польщі дотримувався таких основоположних засад: цілі й завдання кампаній були чітко визначені й підлягали поетапному коригуванню з урахуванням зміни суспільно-політичної ситуації та динаміки переговорів з ЄС, а також уроків попередніх інформаційних заходів; цільові групи були обрані відповідно до кількох підходів, зокрема за рівнем впливу на формування громадської думки, ставленням до ідеї європейської інтеграції, соціально-демографічним та професійним принципами; повідомлення створювалися з дотриманням таких вимог, як відповідність потребам цільових груп, зрозумілість і зв'язок з контекстом; для здійснення інформування громадськості були використані різні канали та засоби (ЗМІ, інформаційні пункти, видавнича діяльність, освітні програми тощо).

Під час вивчення діяльності уряду Польщі на етапі здійснення інформування виявлено, що для управління цим процесом було забезпечено єдиноначальність шляхом покладання повноважень керівництва, організації, координації та поточного контролю за реалізацією інформаційних кампаній на Секретаріат Комітету європейської інтеграції, делегування значної частини повноважень щодо проведення інформаційних заходів на регіональний та місцевий рівні, широке залучення організацій-партнерів (передусім ЗМІ та неурядових організацій шляхом проведення конкурсів), використання практичного досвіду країн-членів Європейського Союзу. Однак уряду не вдалося забезпечити достатню координацію дій усіх учасників кампаній, уникнути дублювання функцій та розпорошення відповідальності, створити належний доступ до урядової інформації щодо європейської інтеграції.

Як показало дослідження, уряд Польщі здійснював контроль і оцінку виконання інформаційних заходів насамперед шляхом моніторингу громадської думки на всіх етапах інформаційних кампаній. Соціологічні дослідження мали на меті відстеження рівня підтримки ідеї європейської інтеграції, динаміки суспільного зацікавлення та поінформованості громадян з цих питань, оцінки інформаційних потреб цільових груп, з'ясування бажаних засобів та каналів інформування. Крім того, у рамках поточної діяльності відповідальні органи влади проводили моніторинг публікацій у засобах масової інформації, періодично звітували про здійснену роботу вищим органам і перевіряли діяльність підпорядкованих підрозділів. На їх підставі вносилися корективи у заплановані заходи й оцінювалася результативність інформування.

За даними соціологічних досліджень польського Центру досліджень громадської думки у 1997-2003 рр. та підсумками національного референдуму щодо вступу Польщі до Євросоюзу в червні 2003 р. зроблено висновок, що значне підвищення рівня зацікавленості та поінформованості громадян Польщі з питань євроінтеграції, а також підтримка майже 75 % населення країни курсу держави на вступ до ЄС на референдумі свідчать про результативність урядових інформаційних кампаній з європейської інтеграції в Польщі (1999-2004 рр.) як наслідок комплексного дотримання вимог щодо послідовності та змісту етапів підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії.

У третьому розділі - “Особливості інформування громадськості України з питань європейської інтеграції в контексті досвіду Польщі” - проаналізовано український досвід інформування громадськості з питань євроінтеграції впродовж 2004-2007 рр. на основі розробленого теоретико-методологічного підходу та в контексті досвіду Польщі.

Аналіз засвідчив, що на відміну від Польщі, в Україні підготовка й реалізація Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції (2004-2007 рр.) (далі - Програма інформування громадськості) відбувалися без чіткого дотримання послідовності та змісту етапів інформаційної кампанії.

Як з'ясовано у результаті аналізу наявних матеріалів та повідомлень органів державної влади, у 2003 р. перед початком роботи над Програмою інформування громадськості Державний комітет телебачення і радіомовлення України, який був її розробником, здійснив поверховий аналіз вихідної ситуації. На відміну від Польщі, на урядовому рівні в Україні не проводилися ґрунтовні соціологічні дослідження, практично не були використані дані щодо позицій громадської думки з питань європейської інтеграції, які регулярно оприлюднювалися незалежними соціологічними центрами.

З огляду на важливість таких чинників, як ставлення громадськості до ідеї євроінтеграції та специфіка громадської думки для подальшого планування інформаційних дій, у розділі проаналізовано показники громадської думки України у сфері європейської інтеграції (дані Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова за 2003 р.), а також здійснено порівняння вибраних позицій з аналогічними польськими показниками (дані Центру досліджень громадської думки Польщі за 1998 р.).

За підсумками цього дослідження встановлено, що у 2003 р., коли була розроблена вітчизняна Програма інформування громадськості, рівень підтримки євроінтеграційного курсу в Україні був не набагато нижчим, ніж у Польщі на момент прийняття аналогічної програми у 1999 р. (60 проти 64%), у той час як кількість противників ідеї євроінтеграції в Україні була меншою, ніж у Польщі, а майже чверть українського суспільства не мала чіткої позиції щодо членства в Європейському Союзі. Порівняльний аналіз показав, що в обох країнах наявні вікові та освітні відмінності у ставленні населення до ідеї євроінтеграції, натомість в Україні, на відміну від Польщі, відзначено суттєву регіональну специфіку громадської думки у сфері європейської інтеграції.

Вивчення стану організаційного та ресурсного забезпечення Програми інформування громадськості показало, що в Україні функціонувала організаційна структура, для якої характерні: відсутність спеціального органу у справах євроінтеграції; розподілення управлінських функцій щодо інформування громадськості між кількома центральними органами влади; виконання завдань у цій сфері галузевими підрозділами і службами у зв'язках з громадськістю.

Установлена наявність в Україні, як і в Польщі, відносно розвинутої нормативно-правової бази, яка регулювала інституційний, програмний, кадровий та інші аспекти інформування громадськості з євроінтеграції. Базовим документом у цій сфері є Указ Президента України “Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки” від 13 грудня 2003 року № 1433/2003.

У результаті дослідження виявлено, що фінансування української Програми інформування громадськості було незадовільним. Так, упродовж 2004-2005 рр. цільових коштів на її реалізацію не було виділено, а у 2006 р. з 5,2 млн грн, виділених на фінансування інформаційних заходів з європейської та євроатлантичної інтеграції, лише 15% були використані для проведення окремих заходів у рамках програми.

З метою визначення основних засад, яких дотримувався уряд України під час планування комплексу інформаційних заходів з питань євроінтеграції, здійснено порівняльний аналіз вітчизняної Програми інформування громадськості (2004-2007 рр.) та польської Програми інформування суспільства (1999-2002 рр.). Відзначено, що мета й завдання інформування, а також заходи в рамках Програми інформування не були узгодженими, фактично відсутній поділ громадськості на окремі цільові групи, специфіка інтересів і потреб яких має бути врахована під час підготовки і подання інформації, не визначено організації-партнери уряду, а також вимоги до інформації.

Як показало дослідження, діяльності уряду України на етапі здійснення інформування притаманні такі характерні риси, як відсутність єдиного керівництва й належної координації дій органів виконавчої влади, недостатній кадровий потенціал і брак фінансування заходів з інформування громадськості у сфері європейської інтеграції. Крім того, незважаючи на декларації уряду щодо активного залучення до процесу інформування організацій-партнерів, практично відсутні випадки підтримки їх ініціатив.

З'ясовано, що важливу роль в інформуванні громадськості з європейської інтеграції в Україні відігравали міжнародні організації, які реалізували масштабні проекти у цій сфері. Наголошено, що напрями їх діяльності значною мірою дублювали або доповнювали основні напрями урядової Програми інформування громадськості й передбачали підтримку ініціатив неурядових організацій і ЗМІ, впровадження європейської тематики в освітні програми, організацію громадських дискусій, створення й підтримку діяльності мережі інформаційних пунктів, видавничу діяльність, проведення соціологічних досліджень. Однак тісної співпраці та координації дій уряду, органів влади та міжнародних організацій не було налагоджено.

Зазначено, що як упродовж реалізації, так і по завершенню Програми інформування громадськості уряд відстежував стан виконання завдань програми лише шляхом контролю за відповідною діяльністю органів державної влади. Проте інші види контролю й оцінки, зокрема дослідження громадської думки, аналіз і узагальнення інформації у засобах масової інформації, незалежний громадський моніторинг, комплексно не використовувалися.

На основі даних соціологічних досліджень Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова, які засвідчили зниження рівня громадської підтримки євроінтеграційного курсу впродовж 2003-2008 рр., недостатню поінформованість громадян з цих питань, а також з огляду на невисоку оцінку державної політики інформування у сфері євроінтеграції як громадянами, так і експертами, зроблено висновок, що інформування громадськості України з питань євроінтеграції у 2004-2007 рр. здійснювалося на якісно низькому рівні і в цілому не було результативним.

На основі узагальнення позицій експертів, керівників органів влади та громадськості з'ясовано причини незадовільного виконання Державної програми інформування громадськості України з питань європейської інтеграції протягом 2004-2007 рр., зокрема: формальний підхід до реалізації програми з боку державних органів, недостатня скоординованість їх діяльності, брак кадрового та фінансового забезпечення, а також невикористання досвіду інформування громадськості з євроінтеграції країн - нових членів Євросоюзу.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі дослідження сутності та державно-управлінської специфіки урядової інформаційної кампанії в інформаційно-комунікативному та програмно-організаційному аспектах, вивчення досвіду інформування у сфері європейської інтеграції Польщі й України та аналізу їх результативності вирішене наукове завдання щодо розроблення теоретико-методологічного підходу до підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії та рекомендацій щодо вдосконалення інформування громадськості України з питань європейської інтеграції з урахуванням досвіду Польщі. Результати, отримані за підсумками дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають підстави зробити такі висновки:

1. З'ясовано, що основне значення для дослідження сутності урядової інформаційної кампанії як складного, багатоаспектного явища мають інформаційно-комунікативний та програмно-організаційний аспекти.

У результаті вивчення урядової інформаційної кампанії в інформаційно-комунікативному аспекті підтверджено ключову роль у її процесі інформації, яка характеризується цілеспрямованістю, структурованістю й масштабністю, лінійність комунікації і наявність у структурі кампанії таких складових комунікативного процесу як: вихідна ситуація, комунікатор, цільові групи, повідомлення, канали інформування, очікувана ситуація, зворотний зв'язок.

Відстежено етапи впровадження різних моделей інформаційних кампаній у сферу державного управління в США та Росії, виділено їх характерні ознаки, а також показано, що модель інформаційної кампанії, яка використовується в сучасній державно-управлінській практиці країн пострадянського простору, сформувалася під впливом американської та радянської традицій.

Виявлено, що урядовій інформаційній кампанії як комплексу дій програмно-організаційного характеру притаманна типова послідовність етапів: аналіз ситуації > планування > реалізація > контроль результатів. Виокремлено такі державно-управлінські характеристики урядової інформаційної кампанії: офіційний характер комунікації, спрямованість на досягнення суспільно важливої мети, високий ступінь громадської легітимності, організація інформаційної кампанії інституціалізованим у сфері інформування органом державної влади, залучення організацій - партнерів.

Систематизовано й уточнено понятійний інструментарій, а також запропоновано низку авторських визначень у сфері інформування, зокрема державна політика інформування громадськості, урядова інформаційна кампанія. Під урядовою інформаційною кампанією пропонується розуміти ініційований урядом комплекс дій з метою надання громадськості інформації щодо суспільно важливих або державно-управлінських питань, який здійснюється впродовж визначеного періоду часу з використанням різних методів і засобів інформування для забезпечення обізнаності й розуміння громадянами цілей та змісту державної політики.

2. Розроблено теоретико-методологічний підхід до підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії, який полягає у встановленні відповідності складових інформаційної кампанії (вихідна ситуація, комунікатор, цільові групи, повідомлення, канали, передавачі, очікувана ситуація, зворотний зв'язок) її основним етапам (аналіз ситуації > організаційне та ресурсне забезпечення > планування > здійснення інформування > контроль і оцінка). На його основі побудовано базову модель урядової інформаційної кампанії.

Запропонована модель враховує державно-управлінську специфіку складових та видів діяльності в межах етапів кампанії. З огляду на важливість залучення до інформування організацій-партнерів введено таку складову кампанії, як передавачі. Враховуючи необхідність деталізації управлінської діяльності в межах інформаційної кампанії, визначено такі види діяльності уряду: на етапі організаційного та ресурсного забезпечення - створення організаційної структури, формування нормативно-правової бази, інституційне і кадрове, фінансове й матеріально-технічне забезпечення; на етапі здійснення інформування - організація, керівництво, координація та контроль; на етапі контролю й оцінки - періодичний контроль за діяльністю державних органів, контент-аналіз інформаційних матеріалів у ЗМІ, замовлення соціологічних досліджень з метою відстеження динаміки громадської думки та оцінки результативності інформування.

3. Виявлено, що урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції в Польщі (1999-2004 рр.) були підготовлені та проведені з використанням підходу, який за послідовністю та змістом основних етапів відповідає запропонованій базовій моделі урядової інформаційної кампанії. Встановлено, що урядом Польщі на етапі аналізу ситуації були проведені соціологічні дослідження; в рамках організаційного та ресурсного забезпечення створено організаційну структуру, сформовано нормативно-правову базу та кадровий потенціал державної служби, визначено обсяги бюджетного фінансування; на етапі планування встановлені цілі й завдання кампаній, вибрано цільові групи громадськості та канали передачі інформації, створено повідомлення; у процесі здійснення інформування забезпечені єдине керівництво, делегування повноважень щодо реалізації інформаційних заходів на регіональний та місцевий рівні, широке залучення організацій-партнерів; на етапі контролю й оцінки проведені опитування громадської думки та заходи внутрішнього контролю діяльності органів влади.

Доведено, що урядові інформаційні кампанії з європейської інтеграції в Польщі були результативними внаслідок дотримання послідовності та змісту етапів базової моделі урядової інформаційної кампанії.

4. Установлено, що інформування громадськості з питань європейської інтеграції в Україні впродовж 2004-2007 рр. здійснювалося без чіткого дотримання послідовності та змісту визначених етапів кампанії, зокрема виявлено такі недоліки: на етапі аналізу ситуації не було здійснено ґрунтовної оцінки попередніх інформаційних заходів і відповідних соціологічних досліджень; у рамках організаційного та ресурсного забезпечення недостатньою була робота щодо розвитку кадрового потенціалу державної служби та фінансування; під час планування не використано поділ громадськості на цільові групи, не визначено партнерів уряду та механізми координації їх діяльності, не вироблено єдиний підхід до створення й подання повідомлень; на етапі здійснення інформування не було забезпечено єдиного керівництва і належної координації дій, практично відсутні випадки залучення до реалізації інформаційних заходів організацій-партнерів, не налагоджено співпрацю з міжнародними організаціями; для контролю й оцінки виконання програми інформування використано лише контроль у системі органів влади.

Зроблено висновок про низьку результативність інформування громадськості України з питань євроінтеграції впродовж 2004-2007 рр. як наслідок недотримання послідовності та змісту етапів підготовки та проведення урядової інформаційної кампанії.

5. На підставі отриманих висновків розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення інформування громадськості з питань євроінтеграції в Україні як невід'ємної складової державної політики у цій сфері та засобу забезпечення відкритості і прозорості діяльності органів державної влади загалом, згідно з якими є доцільним:

1) здійснювати інформування громадськості у сфері євроінтеграції з дотриманням таких основних принципів: об'єктивності, актуальності та повноти інформації; відкритості й доступності інформації; зворотного зв'язку; цілеспрямованості та адресності інформування; децентралізації; регіональної специфіки; комплексного моніторингу; громадської участі та партнерства; узгодженості й координації; врахування змін; достатнього організаційного та ресурсного забезпечення;

2) комплексно застосовувати такі науково-обґрунтовані засоби інформування громадськості України з європейської інтеграції: інформування через засоби масової інформації; видання урядових документів, науково-аналітичних, просвітницьких та рекламних матеріалів; оприлюднення інформації на веб-сайтах органів влади; забезпечення доступу до європейських інформаційних джерел і баз даних; проведення заходів науково-практичного характеру; створення мережі інформаційних центрів; впровадження тематики європейської інтеграції в систему освіти; організація масових акцій з метою пропагування ідеї євроінтеграції;

3) здійснювати інформування громадськості з питань євроінтеграції шляхом проведення послідовних інформаційних кампаній, організованих відповідно до базової моделі, результативність якої підтверджена за підсумками дослідження урядових інформаційних кампаній з євроінтеграції в Польщі впродовж 1999-2004 рр.: аналіз вихідної ситуації > організаційне та ресурсне забезпечення > планування > здійснення інформування > контроль і оцінка;

4) у рамках аналізу ситуації проводити оцінку зовнішнього та внутрішнього середовищ, у яких відбуватиметься урядова інформаційна кампанія з європейської інтеграції. Оцінка зовнішнього середовища включає: дослідження громадської думки з метою з'ясування рівня суспільного зацікавлення та поінформованості громадян щодо предмета інформування, визначення доступності каналів передачі інформації та бажаних форм інформування; оцінку та визначення співвідношення позицій прихильників та опонентів, прогнозування розвитку конкурентної комунікації. Оцінка внутрішніх ресурсів для проведення урядової інформаційної кампанії передбачає аналіз наявної нормативно-правової бази, інституційного, кадрового, фінансового й матеріально-технічного забезпечення;

5) за підсумками оцінки внутрішніх можливостей уряду як ініціатора й організатора інформаційної кампанії створити достатнє для результативної підготовки і проведення кампанії організаційне та ресурсне забезпечення. Зокрема, слід:

- забезпечити функціонування відповідної організаційної структури й розподілити повноваження щодо інформування на всіх рівнях управління;

- сформувати належну нормативно-правову базу, передусім визначивши інформування громадськості як окремий і обов'язковий напрям державної політики європейської інтеграції;

- у рамках заходів з метою покращення кадрового потенціалу державної служби у сфері інформування громадськості з європейської інтеграції організувати вузькопрофільні навчальні курси та стажування вітчизняних державних службовців у відповідних державних органах країн - нових членів Євросоюзу за підтримки європейських програм;

- у достатніх обсягах фінансувати програму інформування громадськості України з питань європейської інтеграції з державного бюджету, залучати фінансову й технічну підтримку з боку міжнародних та європейських фондів, програм країн-членів Євросоюзу, ресурси бізнесових структур;

6) на етапі планування урядової інформаційної кампанії з європейської інтеграції дотримуватися такої послідовності дій:

- виділення цілей і завдань інформування з їх подальшим коригуванням відповідно до змін суспільно-політичної ситуації та з урахуванням недоліків попередніх інформаційних заходів;

- визначення цільових груп відповідно до кількох підходів, зокрема за рівнем впливу на формування громадської думки, ставленням до ідеї євроінтеграції, наявністю доступу до інформації, регіональним, соціально-демографічним та професійним принципами, що сприятиме адресності інформування;

- створення повідомлення відповідно до потреб цільових груп з метою максимального сприйняття інформації громадськістю;

- вибір каналів та засобів інформування (ЗМІ, інформаційні пункти, видавнича діяльність, освітні програми тощо) для забезпечення належного доступу до інформації стосовно євроінтеграції;

7) під час здійснення інформування забезпечити:

- зосередження керівних повноважень щодо інформування громадськості в руках одного органу виконавчої влади;

- делегування значної частини повноважень щодо проведення інформаційних заходів на регіональний та місцевий рівні управління;

- широке залучення організацій-партнерів, передусім засобів масової інформації та неурядових організацій, шляхом проведення конкурсів;

- налагодження співпраці з міжнародними організаціями, які реалізують проекти у сфері інформування з європейської інтеграції;

- координацію дій усіх суб'єктів інформування;

8) на етапі контролю й оцінки урядової інформаційної кампанії з європейської інтеграції використовувати як внутрішні (періодичний контроль за діяльністю державних органів - суб'єктів інформування, контент-аналіз публікацій у ЗМІ), так і зовнішні (проведення соціологічних досліджень, незалежний громадський моніторинг) форми відстеження стану виконання інформаційних заходів. Узагальнені результати контролю й оцінки є підставою для внесення коректив у заплановані заходи, а після завершення інформаційної діяльності - оцінювання її результативності.

...