Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ЯК ОБ'ЄКТА ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.03 -- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

ІВЧЕНКО Тетяна Володимирівна

Київ -- 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник --

доктор юридичних наук, професор,

академік Національної академії наук України

ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

директор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент Академії правових наук України

ДЗЕРА Олександр Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри цивільного права;

кандидат юридичних наук, доцент

ШИМОН Світлана Іванівна,

Інститут політології та права Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри цивільного та кримінального права.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення в сучасному світі якісно нового інноваційного типу економіки, що базується на більш широкому використанні нових ідей і інтелекту людини, актуалізується проблема охорони комерційної таємниці. В Україні така охорона має чимало вад. Це, зокрема, стосується охорони комерційної таємниці цивільно-правовими засобами. Йдеться як про недоліки чинного законодавства у даній галузі (прогалини і суперечності, недостатній рівень ефективності його застосування тощо), так і недоліки у теоретичному обґрунтуванні цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності. Питання віднесення комерційної таємниці до об'єктів права інтелектуальної власності залишаються дискусійними. На сьогодні немає усталеної думки щодо юридичної природи прав на комерційну таємницю, інституту цивільно-правової охорони цієї таємниці, шляхів удосконалення чинного законодавства у даній галузі тощо.

Відсутність однозначного наукового підходу до вирішення зазначених питань зумовлює недосконалість нормативної конструкції комерційної таємниці, а це, в свою чергу, спричиняє розбіжності в правозастосуванні. Розробка теоретичних питань щодо вдосконалення правового регулювання комерційної таємниці є актуальною і з огляду на кодифікаційний процес розвитку цивільного законодавства України.

З переходом нашої держави до ринкових відносин в українському законодавстві з'явились притаманні ринковій економіці поняття -- «конфіденційна інформація», «комерційна таємниця», «ноу-хау», активне використання яких обумовлює необхідність розкриття і уточнення їх змісту. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» визначає впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери суспільного життя одним з пріоритетних напрямів державної політики, реалізація якого потребує удосконалення захисту прав інтелектуальної власності, зокрема і прав на комерційну таємницю.

Теоретичну основу дисертації склали наукові праці відомих вітчизняних вчених-юристів ХІХ і ХХ століть: С.М. Братуся, А.В. Венедиктова, М.В. Венецької, Ю.С. Гамбарова, В.М. Гордона, В.Г. Демченка, О.С. Іоффе, Л.І. Петражицького, О.А. Підопригори, Й.О. Покровського, О.А. Пушкіна, В.С. Синайського, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Р.Й. Халфіної, Г.Ф. Шершеневича, а також представників сучасної школи цивільного права і інформаційного права: Г.О. Андрощука, В.І. Борисової, Ю.Л. Бошицького, М.К. Галянтича, О.В. Дзери, А.Г. Дідук, А.С. Довгерта, Ю.М. Капіци, Т.А. Костецької, О.В. Кохановської, А.Г. Красовської, Н.С. Кузнєцової, О.О. Кулініч, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, Р.А. Майданника, Н.М. Мироненко, Ю.В. Носіка, О.П. Орлюк, М.В. Паладія, Є.В Петрова, О.О. Підопригори, Н.О. Саніахметової, Г.О. Слядневої, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Стефанчука, Л.Д. Топалової, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, С.І. Шимон, Р.Б. Шишки та ін.

Дослідження проблем правового регулювання комерційної таємниці йшло в основному шляхом вивчення застосування норм публічного права. Між тим, проблемам приватноправового характеру в цивільних відносинах з приводу комерційної таємниці не приділялось належної уваги. Комплексного дослідження цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в сучасній науковій літературі поки що не проводилось. Окремі питання висвітлювались на рівні підручників, навчальних посібників, наукових статей, що і зумовлює необхідність проведення такого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає проблематиці досліджень відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України і виконана у рамках планової теми відділу «Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики» (державний реєстраційний номер P K 0105 U 000797).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення правової природи комерційної таємниці, особливостей її цивільно-правового регулювання та вироблення на цій основі науково - обґрунтованих висновків та рекомендацій, спрямованих на розвиток теорії, удосконалення законодавства щодо цивільно-правової охорони комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності, а також підвищення ефективності застосування цього законодавства у практичній судовій діяльності.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі визначено наступні завдання:

– визначити поняття «комерційна таємниця», «ноу-хау» та «комерційно цінна інформація»;

– здійснити порівняльний правовий аналіз понять «інформація конфіденційного характеру», «комерційна таємниця», «ноу-хау»;

– дослідити природу прав на комерційну таємницю у цивільних відносинах;

– визначити особливості цивільно-правового регулювання комерційної таємниці;

– проаналізувати роль суду в захисті прав на комерційну таємницю;

– виявити проблеми і сформувати шляхи удосконалення правового регулювання цивільних відносин, пов'язаних з охороною комерційної таємниці.

Об'єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають у сфері регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї і концепції, Цивільний кодекс України та інші нормативно-правові акти, а також судова практика їх застосування щодо захисту комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності.

Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження складає сукупність загальнонаукових та спеціальних методів пізнання правових явищ. За допомогою історичного методу досліджувалися виникнення та розвиток правового інституту комерційної таємниці, а також специфіка її цивільно-правового регулювання у конкретних історичних умовах. Структурно-функціональний і системний методи застосовувалися при тлумаченні правових норм, виявленні їх відповідності суспільним відносинам. Для виявлення структури і динаміки порушень законодавства про комерційну таємницю, а також з метою дослідження судової практики захисту прав на комерційну таємницю було використано статистичний метод. При здійсненні аналізу підстав застосування цивільно-правової відповідальності у різних країнах використовувався порівняльно-правовий метод.

В основу дослідження був покладений системний підхід до аналізу юридичних і економічних явищ у їх динамічному взаємозв'язку та взаємообумовленості стосовно проблеми цивільно-правового захисту комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим після прийняття чинного Цивільного кодексу України комплексним і системним дослідженням проблем цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності.

Основні наукові результати дослідження полягають у наступному:

уперше:

1) уточнено визначення поняття «комерційна таємниця» в частині заміни вимоги абсолютної невідомості інформації, яка її складає, на інформацію, що не є загальновідомою;

2) запропоновано під «комерційною цінністю» інформації розуміти елементи її новизни, що не є загальновідомими, обумовлюють її значимість в цивільних відносинах і забезпечують суб'єктам права на комерційну таємницю певні конкурентні переваги та додатковий економічний ефект від здійснення підприємницької діяльності;

3) сформульовано поняття «комерційно цінна інформація» як сукупність відомостей технічного, технологічного та ділового характеру, які складають при певних умовах комерційну таємницю;

4) доведено, що правовий інститут комерційної таємниці виконує свої найважливіші функції саме в процесі цивільних правовідносин, пов'язаних з встановленням її правового режиму та цивільно-правової відповідальності за порушення відповідних норм і правил;

5) сформульовано визначення поняття «ноу-хау» як інформації: про зміст незапатентованого винаходу, корисної моделі, промислового зразка та (або) методи, процеси, технології та інші результати інтелектуальної діяльності в науково-технічній сфері, що не охороняються патентом, а також додаткової інформації, що застосовується при використанні запатентованих результатів інтелектуальної діяльності і дозволяє більш ефективно їх використовувати, яка: не є загальновідомою і легкодоступною; є істотною, тобто важливою і корисною у виробництві, достатньо вичерпно описаною для того, щоб можна було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності;

6) обґрунтовано, що правова охорона комерційної таємниці засновується на концепції охорони конфіденційності та виключності цивільних прав на комерційну таємницю;

7) сформульовано визначення механізму цивільно-правової охорони комерційної таємниці як системи судових заходів, процедур та засобів, які забезпечують майнові та інші охоронювані законом інтереси суб'єктів регульованих цивільних відносин і застосування санкцій цивільно-правової відповідальності до порушників відповідних норм і правил;

8) запропоновано авторську класифікацію договорів, за якими можуть бути передані права на комерційну таємницю та ноу-хау: перша група - це ліцензійні договори про передачу ноу-хау; друга група - це договори комерційної концесії; третю групу складають договори на виконання науково-дослідних робіт або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, пов'язаних з конфіденційною інформацією; до четвертої групи належать договори про надання консультативних послуг з використанням відомостей, що складають комерційну таємницю;

набули подальшого розвитку:

9) пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, зокрема шляхом доповнення: ст. 505 Цивільного кодексу України уточненим нормативним визначенням комерційної таємниці; ст. 420 Цивільного кодексу України в частині зазначення ноу-хау об'єктом права інтелектуальної власності; книги 4 Цивільного кодексу України розділом щодо права інтелектуальної власності на ноу-хау; книги 5 Цивільного кодексу України спеціальною главою «Передача ноу-хау», враховуючи, що ліцензійні договори про передачу ноу-хау у цивільних відносинах мають не менше значення, ніж договори комерційної концесії; глави 75 Цивільного кодексу України щодо визначених особливостей розпорядження майновими правами на комерційну таємницю та ноу-хау;

10) рекомендації про доповнення глави 46 Книги 4 Цивільного кодексу України та Закону України «Про інформацію» нормами щодо захисту суб'єктів права на комерційну таємницю у випадках відносин конфіденційності;

11) пропозиції щодо удосконалення матеріальних і процесуальних норм, якими регулюється діяльність судів при розгляді справ про порушення законодавства про комерційну таємницю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані та викладені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:

- у теоретичній сфері - для подальших розробок наукових засад комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності, а також особливостей її цивільно-правової охорони;

- у правотворчості - для удосконалення цивільного законодавства та при прийнятті спеціального Закону України «Про комерційну таємницю»;

- у правозастосовчій діяльності судів - при вирішенні конкретних справ з питань застосування законодавства про комерційну таємницю, узагальненні відповідної судової практики тощо;

- у навчальній роботі - при викладанні дисциплін «Право інтелектуальної власності» та «Комерційне право», а також при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників і програм тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на міжнародних наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції «Формування правової системи в Україні на сучасному етапі» (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 8-9 грудня 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Вітчизняна юридична наукова спадщина і сучасність» (м. Дніпропетровськ, 27-28 квітня 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у п'яти наукових статтях, надрукованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, та трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок, у тому числі список використаних джерел - 27 сторінок (223 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дослідження.

Перший розділ «Поняття комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в законодавстві України» складається з трьох підрозділів і присвячений теоретичному аналізу поняття комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в Україні.

У підрозділі 1.1 «Поняття та зміст комерційної таємниці» досліджуються поняття «інформація», «інформація з обмеженим доступом», «таємниця», «секрет», «комерційна таємниця», «ноу-хау», даються їх визначення, аналізуються співвідношення з іншими поняттями (інформація і відомості, право і інформація) та між ними (комерційна таємниця і ноу-хау).

На основі аналізу наукових праць, чинного законодавства України та зарубіжних країн, автор визначає комерційну таємницю як результат інтелектуальної діяльності у вигляді інформації, яка є секретною, тобто не є загальновідомою і легкодоступною для осіб, які оперують відповідною інформацією, що має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих суб'єктом права на цю інформацію. Разом з тим, дисертант визначає характерні ознаки комерційної таємниці, які стосуються властивостей самого об'єкту та умов надання йому правової охорони: це інформація технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, що пов'язана з підприємницькою діяльністю; інформація не є державною або іншою таємницею; інформація є об'єктом права інтелектуальної власності суб'єкта підприємницької діяльності, який визначає її склад та обсяг; інформація не є загальновідомою чи загальнодоступною на законних підставах; суб'єкт права на комерційну таємницю вживає заходів щодо охорони конфіденційності інформації, яка її складає; інформація має дійсну чи потенційну цінність у силу її невідомості конкурентам та відсутності вільного доступу до неї на законних підставах; розголошення такої інформації може заподіяти майнову чи немайнову шкоду особі, яка законно контролює її; інформація не стосується негативної підприємницької діяльності, яка може завдати шкоди суспільству. Відсутність будь-якої з наведених ознак позбавляє інформацію статусу комерційної таємниці.

Введення комерційної таємниці в цивільний оборот визначається автором як вчинення юридичних дій, внаслідок яких відбувається передача комерційно цінної інформації суб'єктом відповідного права іншій особі на підставі договорів, позадоговірних зобов'язань, в результаті реорганізації, у спадщину тощо.

Розвиваючи положення про самостійність правового інституту комерційної таємниці, автор приходить до висновку, що це: по-перше, окремий інститут права інтелектуальної власності, в якому домінуюче місце займають цивільно-правові норми, якими регулюється цивільний оборот комерційної таємниці та охорона її конфіденційності. По-друге, інститут, який містить інші норми, що регулюють відносини щодо використання та охорони конфіденційності комерційної таємниці всередині організації (корпоративне та трудове право); стосунки суб'єктів підприємницької діяльності з органами державної влади та місцевого самоврядування щодо надання останнім інформації, яка складає їх комерційну таємницю (адміністративне право); забезпечення захисту інтересів та прав осіб щодо комерційної таємниці в судовому порядку тощо. Зміст поняття інституту комерційної таємниці визначається автором як комплекс правових норм різних галузей права, якими регулюються відносини у сфері охорони конфіденційності інформації, яка складає комерційну таємницю і становить інтерес для відповідного суб'єкта, але серед цих галузей провідне місце належить цивільному праву.

У підрозділі 1.2 «Право на комерційну таємницю за цивільним законодавством України» досліджується юридична природа прав на комерційну таємницю.

Автор визначає, що в суб'єктивному розумінні ця природа опосередковується чотирма основними видами прав: 1) право самого суб'єкта діяти певним чином - визначати склад інформації, що є комерційною таємницею, режим її конфіденційності, вживати заходів щодо збереження її секретності, використовувати та дозволяти використання комерційної таємниці (власні активні дії); 2) право вимагати щоб зобов'язані особи діяли відповідно до чинного законодавства та не порушували права осіб, які законно контролюють комерційну таємницю (утримання від неправомірного розголошення, збирання або використання комерційної таємниці); 3) право розкривати комерційну таємницю; 4) право особи, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, звертатися за захистом своїх порушених прав до суду.

Дисертант поділяє сформульовані в юридичній літературі підходи щодо визнання суб'єктивного права на комерційну таємницю виключним правом. Суб'єктами такого права можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (у тому числі іноземні), які є суб'єктами підприємницької діяльності і правомірно визначили інформацію комерційною таємницею (ст. 506 Цивільного кодексу України).

У підрозділі 1.3 «Історія розвитку законодавства України про комерційну таємницю» здійснено періодизацію історії формування законодавчої бази про комерційну таємницю. Перший період (1917-1920 рр.) - «воєнного комунізму» - характеризується ліквідацією приватної власності. Націоналізація промисловості і торгівлі, переведення підприємств у розряд державних обумовили трансформацію поняття «промислова таємниця» в державну таємницю. Другий період (1921-1929 рр.) - нової економічної політики (неп) - характеризується створенням економічних стимулів для розвитку виробництва. Оживлення приватного підприємництва супроводжувалося конкуренцією на ринку товарів та необхідністю захисту комерційної таємниці. Третій період (1930-1985 рр.) характеризується формуванням основних параметрів системи захисту державних секретів. Четвертий період (1985-1991 рр.) характеризується відродженням правового інституту комерційної таємниці і формуванням законодавчої бази про комерційну таємницю.

Проаналізувавши викладене, автор показує, що ще на початку становлення правового інституту комерційної таємниці вона певним чином охоронялась державою у прямо передбачених законом випадках.

Автор відзначає, що на сьогодні єдиного законодавчого акту, який би комплексно регулював відносини щодо комерційної таємниці в Україні, немає. Правові норми, які тією чи іншою мірою регламентують охорону комерційної таємниці, містяться у багатьох нормативно-правових актах, зокрема: Конституції України, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законі України «Про інформацію», Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» тощо.

Важливим етапом розвитку законодавства про комерційну таємницю стало прийняття чинного Цивільного кодексу, але глава 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» цього Кодексу містить лише чотири статті, що не є обґрунтованим. У цьому зв'язку автор пропонує своє бачення перспективи - розширення цивільно-правового регулювання при одночасному удосконаленні регулювання відповідних питань й іншими галузями законодавства, зокрема, про інтелектуальну власність.

Другий розділ «Цивільно-правова охорона комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності» складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню понять цивільно-правової охорони та захисту відповідної таємниці.

У підрозділі 2.1 «Поняття цивільно-правової охорони комерційної таємниці» автором визначаються поняття правової охорони (захисту) комерційної таємниці, а також розглядаються елементи механізму такої охорони. У процесі дослідження автор дотримується тієї точки зору, згідно з якою правова охорона комерційної таємниці формується на концепції охорони конфіденційності та виключності цивільних прав на комерційну таємницю. Ці права пов'язані із загальними принципами справедливості. Особа, яка одержала інформацію конфіденційно, не повинна недобросовісно використовувати переваги, пов'язані з нею, а також використовувати її на шкоду особі, що надала таку інформацію, та без її згоди.

Зобов'язання зберігати конфіденційність не обмежується двома сторонами, які передають та отримують інформацію, а може стосуватися і третіх сторін, яким ця інформація була передана. Якщо третя сторона отримує інформацію і знає або не могла не знати, що вона була розкрита інформатором у порушення конфіденційності, вона сама набуває прав та обов'язків зі збереження конфіденційності та щодо відшкодування шкоди при використанні чи розголошенні без відповідного дозволу такої інформації.

Охорона комерційної таємниці засновується також на принципі, відповідно до якого за певних обставин конфіденційність має зберігатися навіть якщо не було укладено відповідної угоди між сторонами щодо її охорони.

Дотримання зазначених принципів забезпечує здійснення права на комерційну таємницю та її охорону (захист).

Проаналізувавши викладене, автор робить висновок, що охорона комерційної таємниці - це комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, яка складає комерційну таємницю, та втратам її матеріальних носіїв. Разом з тим, дисертант відзначає, що в основі правової охорони комерційної таємниці визначальними є принципи забезпечення непорушності і здійснення прав суб'єктів на комерційну таємницю та заходи, спрямовані на попередження їх порушення.

Обґрунтовується положення про те, що цивільно-правовий захист комерційної таємниці - це сукупність цивільно-правових заходів, що застосовуються методами цивільного права, проти порушників суб'єктивного права на комерційну таємницю, спрямована на відшкодування збитків, які завдані цим правопорушенням. Акцентується увага на тому, що цивільно-правовий захист комерційної таємниці забезпечується спеціальним механізмом, заснованим на застосуванні сукупності передбачених цивільним законодавством засобів, спрямованих на відшкодування збитків, завданих порушенням відповідних норм і правил.

Підрозділ 2.2 «Формування договірних відносин щодо охорони конфіденційності інформації, яка складає комерційну таємницю» стосується насамперед формування договірних умов щодо охорони конфіденційності інформації, їх змісту та порядку погодження.

По-перше, сторони беруть на себе зобов'язання:

а) вживати необхідні запобіжні заходи, що виключають розголошення комерційної таємниці (витік інформації) в ході її використання при виробництві та реалізації товарів, виконанні робіт та наданні послуг;

б) розглядати як конфіденційні, отримані за договором, документи та вироби, що виготовлені з використанням комерційної таємниці (ноу-хау);

в) не передавати без попередньої згоди іншої сторони оригінали (копії) документів або виробів третій стороні;

г) знайомити з комерційною таємницею лише обмежене коло уповноважених на це осіб, шляхом укладення з ними договору щодо нерозголошення інформації, яка її складає.

За погодженням сторін порушення такого роду вимог може бути підставою для розірвання договору.

По-друге, укладенню будь-якого договору передують переддоговірні контакти сторін. На цьому етапі також має дотримуватися вимога щодо нерозголошення конфіденційності інформації. У ряді випадків сторони вдаються до прийняття положення щодо забезпечення конфіденційності інформації, яким регулюються їх відносини щодо забезпечення дії відповідного договору.

По-третє, на етапі погодження та укладення договорів, сторони розробляють загальні критерії, які визначають порядок забезпечення конфіденційності інформації при виконанні спільних робіт, передачі ноу-хау, наданні послуг тощо.

По-четверте, на етапі виконання зобов'язань сторони можуть погодити спільні документи щодо моніторингу дотримання умов конфіденційності в ході виконання договорів, визначити порядок розгляду спорів у випадках розголошення комерційної таємниці тощо.

Автор визначає наступні основні умови договору про охорону конфіденційності інформації: 1) у договорі сторона, що розкриває ноу-хау, відображає зміст інформації, яка передається і є її комерційною таємницею, а сторона - отримувач вказує мету одержання такої інформації, правові підстави її передачі та бере на себе зобов'язання не розголошувати отриману інформацію третім особам; 2) з моменту укладення договору сторона, яка отримує ноу-хау, не має права розголошувати інформацію, яка є комерційною таємницею, іншим особам та використовувати цю інформацію для власної користі, за винятком цілей, вказаних в договорі; 3) інформація не вважається конфіденційною, якщо вона: відома стороні, яка її отримує, з інших джерел; стала відома з дій сторони, що розкриває таку інформацію; на законних підставах отримана від третьої сторони без обмеження та порушення договору. Ці умови стосуються конфіденційності відносно будь-якої групи договорів, які регулюють цивільні відносини, пов'язані з комерційною таємницею.

Важливою складовою договору про охорону конфіденційності інформації є його положення щодо цивільно-правової відповідальності сторін у випадках розголошення (витоку) такої інформації. Ці положення обґрунтовуються посиланнями на Цивільний кодекс України та інші нормативно-правові акти.

Підрозділ 2.3 «Судовий захист права на комерційну таємницю» присвячено узагальненню судової практики у справах, які стосуються порушення прав суб'єктів на інформацію, що складає комерційну таємницю.

Аналіз цієї практики свідчить про те, що суди мають певні труднощі при застосуванні норм права про цивільно-правову відповідальність за порушення вимог щодо охорони комерційної таємниці. Це насамперед стосується повноти зібраних доказів та оцінки фактів пов'язаних з неправомірним використанням інформації, яка складає комерційну таємницю. комерційна таємниця цивільний правовий

Враховуючи наведене, автор приходить до висновку, що підвищенню ефективності судового розгляду цивільних і господарських справ про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням прав суб'єктів на комерційну таємницю, сприятиме поліпшення досудової підготовки справ до розгляду, більш широке застосування експертизи по даній категорії справ, спеціалізація суддів по розгляду цих справ тощо.

У підрозділі 2.4 «Шляхи удосконалення цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності» зроблено висновок, що ефективність відповідних правових норм залежить як від загальних, так і спеціальних чинників. До загальних, зокрема, належать загальна економічна ситуація в країні, рівень правосвідомості у суспільстві тощо. Автором робиться спроба виділити шляхи удосконалення цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в Україні.

До спеціальних чинників належать ті з них, які стосуються якості правового регулювання цивільно-правової охорони комерційної таємниці, а також судової практики при прийнятті відповідних рішень.

Автор вважає, що конфіденційність інформації, яка складає комерційну таємницю, залежить не тільки від договору про її охорону. Обов'язок не розкривати конфіденційну інформацію випливає також з довіри, що покладається суб'єктом права на комерційну таємницю, на особу, яка отримує таку інформацію. В чинних Цивільному кодексі України та Законі України «Про інформацію» не передбачено охорони інформації, що стала відома під час довірчих відносин між особами, коли певні умови її охорони чи поширення не були погоджені. На цій підставі вдосконаленню системи захисту таємниць в Україні сприяло б закріплення в Цивільному кодексі загальних правових основ довірчих відносин між відповідними особами з приводу комерційної таємниці.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в Україні. До найголовніших висновків можна віднести наступні:

1. Авторський висновок про те, що комерційна таємниця - це результат інтелектуальної діяльності у вигляді інформації, яка є секретною, тобто не є загальновідомою і легкодоступною для осіб, які оперують відповідною інформацією, що має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих суб'єктом права на цю інформацію. У відповідності з цим підлягає уточненню визначення комерційної таємниці, зафіксоване у Цивільному та Господарському кодексах України (ст.ст. 505, 162 - відповідно). Йдеться про заміну формули «є невідомою» на «не є загальновідомою».

2. Висновок про те, що сукупність норм, якими регулюються питання комерційної таємниці, складає відносно самостійний інститут права інтелектуальної власності, в якому домінуюче місце займають цивільно-правові норми, що регулюють цивільний оборот комерційної таємниці та охорону її конфіденційності. Разом з тим цей інститут є комплексним у тому розумінні, що частина відносин з приводу комерційної таємниці регулюється нормами адміністративного, трудового, господарського та кримінального права.

3. Авторська пропозиція щодо доповнення: ст. 420 Цивільного кодексу України таким об'єктом права інтелектуальної власності, як ноу-хау; книги 4 Цивільного кодексу України розділом щодо права інтелектуальної власності на ноу-хау; книги 5 Цивільного кодексу України спеціальною главою «Передача ноу-хау» із зазначенням особливостей розпорядження майновими правами на комерційну таємницю та ноу-хау; Законів України «Про інвестиційну діяльність» та «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» нормами, які визначають правовий статус ноу-хау.

4. Суб'єктами права на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (у тому числі іноземні), які є суб'єктами підприємницької діяльності і правомірно визначили інформацію комерційною таємницею (ст. 506 Цивільного кодексу України). Автор робить висновок, що юридичні особи є суб'єктами права на комерційну таємницю у тому випадку, коли вони належать до комерційних організацій, діяльність яких пов'язана з одержанням прибутку. Некомерційні організації (кооперативи, громадські та інші організації, благодійні фонди тощо) також можуть бути суб'єктами права на комерційну таємницю, але коли це стосується інформації, яка пов'язана з підприємницькою діяльністю, що їм дозволяється. Фізичні особи можуть бути суб'єктами права на комерційну таємницю, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи у встановленому законом порядку. Громадяни, які виступають у цивільному обороті як споживачі, а також ті, які займаються підприємництвом із порушенням встановленого порядку, не можуть бути суб'єктами права на комерційну таємницю. Автор пропонує в ст. 506 Цивільного кодексу України визначити суб'єктний склад осіб, яким можуть належати права на комерційну таємницю, а також доповнити цю статтю вичерпним переліком прав та обов'язків первинних і вторинних суб'єктів права на комерційну таємницю.

5. Авторська пропозиція щодо доповнення глави 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» Цивільного кодексу України окремою статтею щодо способів одержання права на комерційну таємницю:

– комерційна таємниця, самостійно одержана особою при здійсненні досліджень, спостережень або іншої інтелектуальної діяльності, вважається отриманою законним шляхом незважаючи на те, що зміст інформації, яка її складає, може співпадати зі змістом інформації, яка складає комерційну таємницю, суб'єктом права на яку є інша особа;

– комерційна таємниця, одержана від суб'єкта відповідного права на підставі договору або іншим законним шляхом, у тому числі повідомлена іншим особам в усній чи письмовій формі у довірчому порядку, вважається отриманою законним способом;

– комерційна таємниця, суб'єктом права на яку є інша особа, вважається одержаною незаконно, якщо це придбання здійснювалось з навмисним подоланням вжитих суб'єктом права заходів щодо охорони конфіденційності інформації, яка складає комерційну таємницю;

– комерційна таємниця, суб'єктом права на яку є інша особа, вважається одержаною незаконно, якщо це придбання здійснювалось особою, яка знала або мала достатньо підстав вважати, що ця інформація складає комерційну таємницю іншої особи.

6. Авторські пропозиції щодо закріплення у Цивільному кодексі України загальних правових основ довірчих відносин між відповідними особами з приводу комерційної таємниці. У цьому зв'язку рекомендується доповнити главу 46 Книги 4 Цивільного кодексу України та Закон України «Про інформацію» статтями про захист суб'єктів права на інформацію, яка складає комерційну таємницю, повідомлену іншим особам в усній чи письмовій формі за відносин довіри.

7. Рекомендації автора щодо доцільності закріплення у Цивільному кодексі України норми про заборону дій, які порушують право суб'єкта на комерційну таємницю, у випадку їх продовження після застосування відповідної цивільно-правової санкції.

8. Рекомендації автора щодо підвищення ефективності судового розгляду цивільних і господарських справ про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням прав суб'єктів на комерційну таємницю. Йдеться, зокрема, про поліпшення досудової підготовки справ до розгляду, більш широке застосування експертизи по даній категорії справ, спеціалізацію суддів по розгляду цих справ тощо.

9. Авторські пропозиції щодо поєднання процесів удосконалення цивільного і спеціального законодавства у даній галузі. Конкретно дисертантом підтримується і розвивається думка про доцільність прийняття Закону України «Про охорону та захист прав на об'єкти, що становлять комерційну таємницю». Це сприятиме уточненню поняття комерційної таємниці, приведенню його у відповідність до європейських стандартів, а також вирішенню питань охорони комерційної таємниці усією сукупністю заходів, а не тільки засобами цивільного права.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Івченко Т.В. Порівняльне дослідження правового режиму конфіденційної інформації / Т.В. Івченко // Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2005. - Вип. 27. - С. 365-371.

2. Івченко Т.В. Деякі питання правового регулювання поняття «ноу-хау» / Т.В. Івченко // Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2005. - Вип. 34. - С. 260-265.

3. Івченко Т.В. Комерційна таємниця: деякі питання охорони, захисту та цивільно-правової відповідальності / Т.В. Івченко // Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 35. - С. 357-362.

4. Івченко Т.В. Роль суду в захисті права на комерційну таємницю / Т.В. Івченко // Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 38. - С. 442-448.

5. Івченко Т.В. Цивільно-правова охорона комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в Україні / Т.В. Івченко // Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 42. - С. 401-408.

6. Івченко Т.В. Деякі питання правового регулювання поняття комерційної таємниці / Т.В. Івченко // Формування правової системи в Україні на сучасному етапі : Міжнар. наук. конф., (Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 р.): Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2005. - Т. 1 : Спецвипуск. - С. 396-399.

7. Івченко Т.В. Конституційний захист прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю / Т.В. Івченко // Права людини в умовах сучасного державотворення : теоретичні і практичні аспекти : матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф., (Суми, 8-9 грудня 2006 р.).: зб. тез. доп. / редкол.: А.О.Єпіфанов (гол. ред.) [та ін.]. - Суми: УАБС НБУ, 2006. - С. 117-119.

8. Івченко Т.В. Історичні особливості правового розвитку комерційної таємниці та ноу-хау / Т.В. Івченко // Вітчизняна юридична наукова спадщина і сучасність : Міжнар. наук. конф. , (Дніпропетровськ, 27-28 квітня 2007 р.): Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2007. - Спецвипуск. - С. 339-343.

АНОТАЦІЇ

Івченко Т.В. Цивільно-правове регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в Україні. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню проблем цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності в Україні. Досліджені поняття «інформація», «інформація конфіденційного характеру», «комерційна таємниця», «ноу-хау» та здійснено їх порівняльний правовий аналіз. Уточнено визначення комерційної таємниці, запропоноване авторське визначення ноу-хау. Розвиваються положення про самостійність правового інституту комерційної таємниці. Досліджено юридичну природу прав на комерційну таємницю в цивільних відносинах. Здійснено періодизацію історії формування законодавчої бази про комерційну таємницю. Визначено механізм цивільно-правової охорони комерційної таємниці. Виявлені особливості розпорядження майновими правами на комерційну таємницю та запропоновано авторський підхід до визначення основних умов договору про охорону конфіденційності інформації, яка її складає. Здійснено аналіз судової практики щодо захисту прав на комерційну таємницю. Обґрунтовано наукові висновки і пропозиції щодо вдосконалення цивільно-правового регулювання комерційної таємниці як об'єкта права інтелектуальної власності.

Ключові слова: інформація, інформація конфіденційного характеру, комерційна таємниця, ноу-хау, правовий інститут комерційної таємниці, право суб'єкта на комерційну таємницю, цивільно-правова охорона комерційної таємниці, судовий захист права на комерційну таємницю.

Ивченко Т.В. Гражданско-правовое регулирование коммерческой тайны как объекта права интеллектуальной собственности в Украине. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию проблем гражданско-правового регулирования коммерческой тайны как объекта права интеллектуальной собственности в Украине. В работе исследуются понятия «информация», «информация с ограниченным доступом», «тайна», «секрет», «коммерческая тайна», «ноу-хау» и проводится их сравнительно-правовой анализ.

Проанализировав положения действующего законодательства Украины и зарубежных стран, автор приходит к выводу о том, что информация становится коммерческой тайной при наличии совокупности следующих признаков: это информация технического, организационного, коммерческого, производственного и другого характера, которая связана с предпринимательской деятельностью; информация не является государственной или другой тайной; информация является объектом права интеллектуальной собственности субъекта предпринимательской деятельности, который определяет ее состав и объем; информация не общеизвестна или легкодоступна на законных основаниях; субъект права на коммерческую тайну принимает меры относительно охраны ее конфиденциальности; информация имеет действительную или потенциальную ценность в силу ее неизвестности конкурентам и отсутствия свободного доступа к ней на законных основаниях; разглашение такой информации может причинить имущественный и неимущественный вред лицу, которое законно контролирует ее; информация не имеет отношения к негативной предпринимательской деятельности, которая может нанести вред обществу.

Отсутствие какого-либо из указанных признаков лишает информацию статуса коммерческой тайны.

Уточнено определение понятия коммерческой тайны в части замены требования абсолютной неизвестности составляющей ее информации, на информацию, которая не является общеизвестной, предложено авторское определение ноу-хау.

Развивая положения о самостоятельности правового института коммерческой тайны, автор делает вывод о том, что совокупность норм, регулирующих вопросы коммерческой тайны, составляет относительно самостоятельный институт права интеллектуальной собственности, в котором доминирующее место занимают гражданско-правовые нормы, регулирующие гражданский оборот коммерческой тайны и охрану ее конфиденциальности. Вместе с тем, этот институт является комплексным в том понимании, что часть отношений связанных с коммерческой тайной регулируется нормами административного, трудового, хозяйственного и уголовного права.

Исследована юридическая природа права на коммерческую тайну в гражданских отношениях. Автор признает право на коммерческую тайну исключительным правом, которое может быть закреплено одновременно за несколькими субъектами и является новой разновидностью интеллектуальных прав.

Автор обосновывает, что субъектами права на коммерческую тайну могут быть как физические, так и юридические лица (в том числе иностранные), которые являются субъектами предпринимательской деятельности и правомерно определили информацию коммерческой тайной.

Сформулирован вывод о том, что гражданско-правовая охрана коммерческой тайны основывается на концепции конфиденциальности и исключительности гражданских прав на коммерческую тайну. Рассматриваются элементы механизма гражданско-правовой охраны коммерческой тайны. Установлены особенности распоряжения имущественными правами на коммерческую тайну и предложен авторский поход к определению основных условий договора об охране конфиденциальности информации, которая ее составляет.

Предложена авторская классификация договоров в сфере обращения коммерческой тайны. Первая группа - это лицензионные договоры о передаче ноу-хау. Вторая группа - это договоры коммерческой концессии. Третью группу составляют договоры о выполнении научно-исследовательских работ или исследовательских конструкторских и технологических работ, связанных с конфиденциальной информацией. К четвертой группе относятся договоры о предоставлении консультативных услуг с использованием информации, составляющей коммерческую тайну. В диссертации определены особенности гражданско-правой охраны коммерческой тайны относительно каждой из этих групп договоров.

Проведен анализ судебной практики относительно защиты прав на коммерческую тайну. Обоснованы научные выводы и предложения по совершенствованию гражданско-правового регулирования коммерческой тайны как объекта права интеллектуальной собственности.

Ключевые слова: информация, информация конфиденциального характера, коммерческая тайна, ноу-хау, правовой институт коммерческой тайны, право субъекта на коммерческую тайну, гражданско-правовая охрана коммерческой тайны, судебная защита права на коммерческую тайну.

T.V. Ivchenko. Civil Law Regulation of Commercial Secret as of an Object of Intellectual Property Right in Ukraine. - Manuscript

Thesis for a Candidate's Degree in Law, Specialty 12.00.03 - Civil Law and Procedure; Family Law; International Private Law. - V.M. Koretsky Institute of State and Law under the National Ukrainian Academy of Sciences. - Kyiv, 2009

The Thesis is devoted to research of civil law regulation of commercial secret as of an object of intellectual property right in Ukraine. The research was focused on such notions as “information”, “confidential information”, “commercial secret” and “know-how” and entailed their comparative analysis. The definition of commercial secret was specified. The author proposed a definition of “know-how” as revised thereby. The provisions pertinent to independency of commercial secret as of a legal institute were amplified. The legal nature of rights to commercial secret in civil relations was investigated. The history of formation of a legislative foundation for a commercial secret was broken-down by periods. The mechanism for protection of commercial secret under civil law was defined. Peculiarities of exercise of property rights to commercial secret were identified and an approach to definition of principal contractual terms as to protection of confidential information comprising commercial secret was proposed as revised by the author. Court practices in terms of protection of rights to commercial secret were analyzed. Scientific conclusions and suggestions as to improvement of civil law regulation of commercial secret as an object of intellectual property were properly grounded.

Key words: information, confidential information, commercial secret, know-how, legal institute of commercial secret, right of a subject to commercial secret, civil law protection of commercial secret, court protection of right to commercial secret.

Размещено на Allbest.ru

...