Формування та реалізація державної соціальної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

УДК 316.42:3(477)

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Формування та реалізація державної

соціальної політики

Янукович Віктор Вікторович

Донецьк-2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Черніченко Геннадій Олександрович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, декан економічного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Корецький Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, (м. Київ), завідувач відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування;

кандидат наук з державного управління Лактіонов Валентин Олександрович, Донецька міська рада, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальник управління освіти.

Захист відбудеться "17" червня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд.201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий "15" травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

Анотації

Янукович В.В. - Формування та реалізація державної соціальної політики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню теоретико-методологічних та практичних положень щодо комплексного підходу з формування та реалізації державної соціальної політики на основі її визначених стратегічних напрямів.

Проаналізовано структуру соціальної політики і досліджено основні моделі, визначено її роль з позиції різних господарських ідеологій, систематизовано напрями та етапи розвитку національної соціальної політики. Досліджено проблеми, що характеризують ті напрями, які в першу чергу стримують активізацію і прогрес соціального та економічного розвитку. Розширено і обґрунтовано розуміння стратегії соціальної політики, місця і ролі її у формуванні соціальної держави.

Досліджено особливості соціальної політики за увесь період існування незалежної держави. Виявлено і структуровано ключові проблеми, стримуючі ефективний розвиток державного управління і реалізацію державної соціальної політики.

Розроблено методичні рекомендації і ключові положення щодо формування і реалізації стратегії соціальної політики. Запропоновано напрями удосконалення інформаційного забезпечення реалізації соціальної політики, а також шляхи розвитку житлової політики як елемента соціальної політики держави. управління соціальний політика

Ключові слова: соціальна політика, соціальна сфера, державне управління, державна політика, соціально орієнтована економіка, соціальні стандарти, стратегія розвитку, інформаційне забезпечення

Янукович В.В. - Формирование и реализация государственной социальной политики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2009.

Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических, методологических и методических основ формирования и реализации комплексного подхода к государственной социальной политике с учетом ее стратегических приоритетов. Проанализирована структура социальной политики и исследованы ее основные модели, систематизированы стратегические направления развития социальной политики, отвечающие национальным интересам и проблемам в ближайшей перспективе на пять-десять лет.

Обосновано, что целью социальной политики является стабильность в обществе и постепенный переход к стандартам и нормам социального государства с соответственно ориентированной экономикой на основе сбалансированности разных социальных интересов с помощью определенных механизмов, которые обеспечивают удовлетворение основных жизненных потребностей населения и рост качества жизни всех граждан. Эффективность государственного управления зависит от многих факторов, но проведенное исследование подтверждает, что наиболее значимым является качество социальной связи в обществе - "человек-группа (коллектив, корпорация) - государство".

Исследованы наиболее значимые предпосылки формирования государственной социальной политики, соответствующие проблемам ее усовершенствования. Это развитие таких общественных процессов: распространение научно обоснованных принципов и подходов к государственному управлению; развитие стандартов и норм управленческой культуры; формирование и усовершенствование концепций хозяйственных идеологий.

Проанализированы процессы усложнения государственного управления в развитии социальной сферы и обоснованы объективные предпосылки их возникновения. Углублено понимание стратегии социальной политики, места и роли ее в формировании социального государства.

Исследованы особенности развития социальной политики за весь период существования независимой Украины. Предложена периодизация основных этапов развития социальной политики в системе национального государственного управления, определены и охарактеризованы соответствующие переходные моменты и проблемы роста.

Выявлены и структурированы группы ключевых проблем, сдерживающих эффективное развитие системы государственного управления и реализацию государственной социальной политики: управленческие, социальные, экономические; внутренние и внешние.

Проанализированы основные показатели социального развития Украины и выявлены сферы в критическом, предкризисном положении, требующие особого государственного регулирования.

На основе анализа состояний и характеристик развития жилищной сферы систематизированы наиболее значимые проблемы государственной жилищной политики как составного элемента социальной политики Украины.

Разработаны методические рекомендации и ключевые положения относительно формирования и реализации стратегии социальной политики. Определены приоритеты развития социальной сфера и соответствующие направления государственной социальной политики.

Предложены направления усовершенствования информационного обеспечения социальной политики и ее составляющих. Обосновано, что эффективность осуществления стратегии социальной политики значительно повышается, если существует единое информационное поле, охватывающее органы государственной власти и органы местного самоуправления на всех уровнях. Целостная система обработки информации позволяет принимать более качественные решения, моделируя и оценивая их последствия.

Систематизированы предложения по усовершенствованию государственной жилищной политики и распространению инструментария ее реализации в системе государственного управления. Проанализированы проблемы (управленческого, социального характера), которые сдерживают рост социальной обеспеченности населения Украины в данной сфере.

Обоснована необходимость всесторонней информационной поддержки государственного регулирования жилищной сферы, которая должна быть представлена специально сформированной информационной базой, с информацией о состоянии и развитии жилищного фонда, его владельцах, перспективах рынка жилья, особенностях и возможностях ипотечного кредитования и других инструментах разрешения жилищной проблемы, а также о реформировании жилищно-коммунального хозяйства и другие данные.

Рассмотрены направления усовершенствования информационного обеспечения государственной жилищной политики с учетом повышения качества принимаемых решений. Рекомендовано формирование информационной базы, которая будет объединять действующие в жилищной сфере банки данных государственных и негосударственных структур, и способствовать на основе единых принципов их развития созданию информационных систем, обеспечивающих государственные органы и коммерческие структуры оперативной достоверной информацией о состоянии жилищной сферы.

Ключевые слова: социальная политика, социальная сфера, государственное управление, государственная политика, социально-ориентированная экономика, социальные стандарты, стратегия развития, информационное обеспечение.

Yanukovych V.V. - Forming and realization of state social policy . - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in state government by speciality - 25.00.02 - mechanisms of state government. - Donetsk state university of management of the Ministry of education and science of Ukraine, Donetsk, 2009.

Thesis is devoted to the investigation of theoretical, methodological and metodical bases of forming and realization of social policy. The structure of social policy is analyzed and its basic models are investigated, the role of social policy is determined in different economic ideologies, the directions and stages of development of national social policy are investigated and systematized.

The complication of state government in development of social sphere is based and analyzed. The author widens the understanding of strategy of social policy and its place and role in forming of social state.

Peculiarities of development of social policy for the whole period of existence of sovereign Ukraine are analyzed. The key problems, that restrain effective development of the system of state government and realization of state social policy are determined and structured.

The methodical recommendations and key theses concerning forming and realization of strategy of social policy are worked out. The directions of improvement of informative providing of realization of social policy are offered. The ways of development of housing policy as a component of state social policy are recommended.

Key words: social policy, social sphere, state government, state policy, socially oriented economy, social standarts, strategical management, informative providing

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На всіх етапах розвитку людства, і особливо в сучасних умовах, політика робила і робить величезний вплив на життя як окремої людини, так і усього суспільства. Як багатогранне явище, що пронизує практично всі рівні, вона потребує розгляду за окремими напрямами та сферами здійснення. Особливим є місце соціальної політики в умовах розвитку ринкової економіки, що ґрунтується на приватній власності, вільному ціноутворенні і конкуренції, регулюючій ролі ринку. За таких умов провідною стає функція соціальної політики держави, що полягає в соціальному захисті, забезпеченні дотримання соціальних гарантій, вдоволенні найважливіших соціальних потреб, формуванні високої якості буття. Це є стратегічною ціллю діючих суспільних інститутів.

Питання формування розвинутої соціальної політики, спрямованої на захист прав і свобод громадянина, розвиток його як людини та члена суспільства, завжди привертали увагу вчених у різні часи і в різних країнах. Усе більшу увагу вивченню соціальної політики приділяють сьогодні у вітчизняних наукових колах. Серед українських вчених можна виділити роботи Н. Волинського, М. Долішного, В. Дорофієнка, В. Городяненка, В. Єременко, К. Жоля, Ю. Зайцева,, В. Захарченка, М. Корецького, В. Лактіонова, С. Мочерного, О. Оболенського, О. Поважного, Д. Полозенка, А. Радзієвського, Ф. Рудича, І. Сороки, Л. Швайка, Г. Черніченка та ін. Однак перелік проблем, які підіймаються у роботах зазначених та інших авторів, не є вичерпним, що цілком логічно з погляду стану розвитку суспільних відносин в нашій державі, з одного боку, та самої природи і особливостей соціальної політики, з іншого.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до науково-дослідної теми Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України "Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство" (номер державної реєстрації 0106U012389, 2006-2009рр.). Внеском автора у розробку теми є дослідження сутності процесів державної соціальної політики та розроблення пропозицій до формування напрямів та удосконалення стратегічного управління.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних та практичних положень щодо комплексного підходу з формування та реалізації державної соціальної політики на основі соціально орієнтованої стратегічної спрямованості суспільного розвитку.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

теоретично обґрунтувати та визначити роль і сутність державної соціальної політики;

розширити розуміння передумов формування соціальної політики;

визначити основні напрями формування стратегії державної соціальної політики;

систематизувати та проаналізувати проблеми формування і реалізації державної соціальної політики в сучасних умовах;

визначити особливості і характерні риси суспільного розвитку;

проаналізувати забезпеченість житлом як значущу проблему соціальної політики;

розробити рекомендації з удосконалення стратегічного планування державної соціальної політики;

запропонувати наукові підходи до реалізації інформаційного забезпечення соціальної політики;

визначити нові шляхи розвитку житлової політики як складової державної соціальної політики.

Об'єктом дослідження є суспільні процеси, що супроводжують формування та реалізацію державної соціальної політики.

Предметом дослідження є принципи, методи, засоби формування та реалізації державної соціальної політики.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення управлінських та соціальних процесів, теоретичні фундаментальні положення державного управління, менеджменту, економічної теорії, соціології, політології.

Багатоаспектність явища, що аналізується, обумовила необхідність комплексного використання різних методів дослідження. Основними з них є: системний аналіз (при розгляді соціальної площини як сфери прояву різноманітних соціальних відносин та вивченні соціальної політики як системи управлінських, регулятивних та саморегулятивних заходів і дій); аналітичний та метод логічних узагальнень (при обґрунтуванні основних засад державного управління процесами соціального розвитку та формування стратегії соціальної політики); порівняльний аналіз (при дослідженні тенденцій суспільного розвитку України та виявленні основних соціальних проблем).

Дисертаційну роботу виконано на основі аналізу нормативно-правової бази України у сфері державного управління, регулювання соціальних відносин, а також матеріалів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, статистичних даних Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному використанні комплексного підходу до формування та реалізації державної соціальної політики на основі соціально орієнтованої стратегічної спрямованості суспільного розвитку.

Науковою новизною характеризуються такі результати виконаного дослідження:

вперше:

здійснено комплексний підхід щодо формування та реалізації стратегії соціальної політики як комплексу дій, сприяючих підвищенню соціальної активності в управлінській і економічній сферах, розробці механізмів реалізації політики держави, формуванню і поширенню соціальної культури та активізації широких верств населення, ефективному керівництву всім, що націлене на досягнення намічених результатів;

визначено і систематизовано найбільш значущі стратегічні напрями розвитку державної соціальної політики, відповідні вимогам поточних завдань і проблем у перспективі, до яких відносяться забезпечення ефективної зайнятості населення, демографічна політика, розвиток житво-комунального господарства, освіта, охорона здоров'я, екологічна безпека життєдіяльності тощо;

удосконалено:

категоріально-понятійний апарат стосовно соціальної сфери, соціальної політики, соціальної держави, соціального капіталу, стратегії соціальної політики з розширенням і доповненням можливості реалізації даних категорій у системі державного управління;

історичний підхід до формування стратегії державної соціальної політики, що сприятиме більш ефективному стратегічному і тактичному плануванню;

методичні підходи до розробки стратегії державної соціальної політики, які формують системний підхід у процедурі реалізації стратегічного планування;

дістали подальшого розвитку:

систематизація проблем управлінського, соціального, економічного і культурологічного розвитку України, які визначають особливості функціонування і динаміку розвитку соціальної сфери, що надасть можливість намічати та корегувати стратегію державної соціальної політики;

шляхи удосконалення інформаційного забезпечення формування і здійснення державної соціальної політики, що охоплює діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування на всіх рівнях і спрямовано на підвищення якості прийнятих рішень з урахуванням елементів оцінки якості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в подальшому розвитку методичних основ державного управління та обґрунтуванні пропозицій щодо впровадження засад стратегічного планування та інформаційного забезпечення державної соціальної політики.

Розширено коло напрямів дослідження теорії державного управління та обґрунтовано практичні механізми їх реалізації у процесах стратегічного планування на рівні соціальної політики. Запропоновано методичні підходи до розробки та впровадження стратегії державної соціальної політики, які формують системний підхід у процедурі реалізації стратегічного планування. Обґрунтовано заходи щодо удосконалення інформаційного забезпечення державної соціальної політики.

Висновки та пропозиції наукового дослідження становлять інтерес для органів державної влади та місцевого самоврядування при формуванні і реалізації соціальної політики.

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України відповідно до навчальних планів підготовки бакалаврів, а саме з дисциплін "Державне регулювання економіки", "Економіка праці та соціально трудові відносини" (довідка №139/01-27/6.9.0 від 26.02.2009р.).

Обґрунтовані в дисертації висновки, рекомендації та напрями вдосконалення державного управління прийняті до впровадження у системі регіонального управління (довідка Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради №616 від 23.04.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки, які виносяться на захист, є результатом самостійно проведених досліджень у сфері формування та реалізації державної соціальної політики. Більшість наукових публікацій за темою дослідження підготовлено автором одноосібно. З публікацій, що написані у співавторстві, використано лише ті результати, що отримано дисертантом особисто і є його внеском у розвиток науки державного управління.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, які викладені в дисертаційній роботі, були оприлюднені і схвалені на ХV Міжнародній науковій конференції молодих науковців (17-18 травня 2007р., м. Запоріжжя); "Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект" Міжнародний науково-практичний семінар (25-28 січня 2007р., м. Донецьк); V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону" (22-24 квітня 2008р. м. Слов'янськ); Міжнародній науковій конференції "Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ" (серпень 2008р., м. Одесса).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 12 наукових праць (8 - у фахових виданнях), з них: 3 статті - у наукових журналах, 5 у збірниках наукових праць, 4 - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг - 5,3 друк. арк., особисто автору належить 5,0 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, що викладені на 194 сторінках. Дисертація має 17 рисунків які розташовані на 17 стор., 18 таблиць на 20 стор. Список використаних джерел складається зі 187 найменувань, які наведено на 16стор., додаток на 2 стор.

Основний зміст дисертації

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи державної соціальної політики. Присвячений дослідженню базових теоретичних положень формування та реалізації соціальної політики в системі державного управління в умовах активної соціалізації суспільних відносин в Україні.

Державну соціальну політику визначено як елемент загальної політики, спрямований на формування та розвиток системи науково обґрунтованих управлінських дій, заходів, засад із забезпечення оптимального рівня життя; регулювання трудових відносин; захисту малозабезпечених верств населення; поширення соціальної безпеки; формування середнього класу. Соціальна політика - це також діяльність держави у соціальній сфері, яка спрямована на об'єднання зусиль всіх господарських та управлінських структур, всього населення з метою розв'язання соціальних завдань. Вона повинна забезпечувати рівні первинні можливості у соціальному забезпеченні, формувати передумови соціального прогресу та поширення гармонізації суспільних відносин.

Метою соціальної політики є стабільність у суспільстві та поступовий перехід до стандартів і норм соціальної держави з відповідно орієнтованою економікою на основі збалансованості різних соціальних інтересів за допомогою певних механізмів, що забезпечують задоволення основних життєвих потреб населення і зростання якості життя всіх громадян. Основне базове теоретичне положення у дослідженні щодо державного управління має такий зміст: тільки за наявності державного втручання у суспільстві можливе досягнення необхідної соціальної узгодженості, координації, субординації, цілеспрямованості, отже, ефективності у розвитку соціальних відносин.

У роботі доведено, що держава реалізує соціальну функцію за допомогою законодавства, встановлюючи загальні, типові правила (норми) поведінки всіх людей у всіх сферах суспільного життя і забезпечує їх дотримання не тільки силою влади, але й іншими механізмами регулювання (економічними, нормативними, культурно-етичними), постійно розширюючи сферу їх застосування. Ефективність державного управління залежить від багатьох чинників, але на основі проведеного дослідження обґрунтовано, що найзначущим є якість соціального зв'язку у суспільстві - "людина - група (колектив, корпорація) - держава".

На підставі сучасного розуміння багатоспрямованості розвитку та наповнення державного управління визначено основні напрями соціальної політики, що є пріоритетними

Напрями соціальної політики, у свою чергу, рекомендовано структурувати відповідно до наукових підходів та методів дослідження.

На основі проведеного аналізу визначено, що у комплексі довготривалих завдань реформування суспільства важливе місце відводиться вдосконаленню соціальної політики держави. Систематизовано ключові проблеми, що стримують розвиток та активізацію соціальної політики в Україні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доведено, що формування соціальної держави та соціально-ринкової економіки є пріоритетом для українського суспільства. Під соціальною при цьому розуміється держава, що конституційно забезпечує кожному громадянинові гідні умови існування, соціальну захищеність, співучасть в управлінні суспільством, приблизно однакові життєві можливості.

Наступним дослідженим напрямом соціальної політики визначено поширення та активізацію соціального ринкового господарства.

Проаналізовано та обґрунтовано, що ринок є не тільки економічним механізмом, але і складною системою суспільних взаємостосунків. Це особливий соціальний інститут, сприймаючий, акумулюючий і створюючий свої норми, цінності, вимоги, за допомогою яких формуються умови розвитку суб'єктів. Він також здійснює регулювання соціокультурної та економічної поведінки населення. Ринок значною мірою формує загальні процеси соціалізації суспільства. Недостатня увага з боку державних інститутів та відсутність відповідного регулювання цього процесу може привести до таких наслідків, як масове безробіття; соціальні конфлікти; поширення елітарних форм соціальної допомоги; відсутність рівних прав на безкоштовне медичне обслуговування; відсутність системи державної освіти; занепад культури.

Поступове поширення процесів соціалізації у суспільстві повинне не дати проявитися переліченим проблемам. Тому необхідною є національна стратегія соціального розвитку, яка б дала змогу сформувати чітку спрямованість розвитку та надати можливість послідовно покращувати та зміцнювати соціальну політику. У межах рекомендованого удосконалення є формування та впровадження науково обґрунтованої стратегії соціальної політики. Таке комплексне бачення відповідає складності та багаторівневому характеру державного управління.

Важливим є аналіз ролі і місця соціальної політики у стратегічному розвитку держави. Стратегічне бачення суспільного розвитку сприятиме досягненню позитивного результату у формуванні соціально-ринкового господарства та соціальної держави як реальної мети економічних, соціальних та політичних змін в Україні. Соціальна спрямованість державного управління значною мірою впливає на благополуччя країни і полягає у розробці комплексу стратегічних дій.

Стратегію соціальної політики визначено як складний комплекс управлінських заходів, сприяючих підвищенню соціальної активності в економічній, організаційній і фінансовій сферах, розвитку конкурентоспроможних та ефективних стратегічних дій і демократичних, соціально орієнтованих підходів, а також формуванню і реалізації соціальної культури і соціальної активізації широких верств населення.

Стратегічне планування у системі державного управління забезпечує випереджену адаптацію до стрімких змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі і впроваджує структурні та інституціональні зміни у соціальній політиці. Сама процедура стратегічного планування передбачає такі можливості науково обґрунтованої дії державного управління, як випереджальне розуміння суспільних змін та визначення відповідного генезису; координація дій та можливість залучення експертів, науковців, громадських діячів, громадськості; використання обмежених ресурсів з максимальним суспільним ефектом; послідовне поповнення та поширення інформаційного забезпечення з урахуванням змін; формування професійного комунікативного середовища; високу управлінську культуру та розуміння суспільних інтересів.

Поєднання інформаційних технологій з високою кваліфікацією менеджерів державного управління допоможе у вирішенні значної кількості завдань. Визначений взаємозв'язок та ефективна співпраця повинні бути спрямовані на розв'язання значного кола завдань, таких як побудова жорсткої комунікативної системи між групами спеціалістів та експертів; інституалізація основних методологічних положень державної соціальної політики; розробка нормативів системи державного соціального управління та новітніх стандартів соціальної культури; поширення наукових досліджень у сфері соціального розвитку (соціальне управління; соціальний інституціалізм; соціальна культура); комбінування та інтеграція різних методів та підходів до управлінських процедур; адаптація світового досвіду соціального управління; формування якісного інформаційного забезпечення прийняття відповідних управлінських рішень.

Окреслено початковий характер формування апарату стратегічного управління у науковому та адміністративному середовищі України. Це розуміння стратегічного управління як нематеріального активу, який формує процеси капіталізації інтелектуального потенціалу наукового та управлінського досвіду.

Також систематизовано проблеми, що стримують активне поширення та впровадження стратегічних форм управління, а саме відсутність: обов'язкових умов стратегічного планування на різних рівнях влади; наукових методології та методик розробки основних положень; взаємодії та спільних загальнонаціональних інтересів розвитку влади, бізнесу і більшості населення; стандартів управлінської культури.

Визначено і систематизовано найбільш значущі стратегічні напрями розвитку державної соціальної політики, відповідні вимогам поточних завдань і проблем у не такій вже далекої перспективі - п'ять-десять років. Їх запропоновано такими: розробка теоретичних і методологічних основ розвитку державної соціальної політики України і визначення характерних, оптимальних напрямів її реалізації в системі державного управління; формування соціальної політики як складової частини загальнодержавного курсу у межах стратегічного соціального та економічного розвитку держави; залучення до розробки стратегії соціальної сфери та відповідної соціальної політики широких верств населення для забезпечення публічності і загальнодержавного характеру перетворень; накопичення інформаційної бази та формування системи інформаційного забезпечення, що дозволить не тільки постійно проводити моніторинги і діагностувати процеси і проблеми розвитку, але й забезпечить ефективність реалізації соціальної політики; формування інформаційної прозорості процесів розробки соціальної політики і контролю ходу виконання; формулювання і широке обговорення управлінських принципів розвитку соціальної політики України як системи наукових підходів до розв'язання соціальних проблем суспільства.

Процеси стрімкого суспільного розвитку України потребують їх активного вивчення та поширення світового досвіду, комплексного дослідження та формування відповідної інформаційної бази та інформаційного забезпечення для потреб державного управління.

Розділ 2. Особливості формування та реалізації державної соціальної політики України. Соціальна політика за відносною короткий період існування самостійної, незалежної української держави вже має свою історію, в рамках якої є певні принципові відмінності і досягнення. Систематизація подібного роду відповідає авторському баченню загального розвитку системи державного управління, її проблем і переламних фаз.

Перший етап (1992-1997рр.). Розвал існуючої соціалістичної системи господарювання, її соціальних та економічних механізмів розвитку. Основними наслідками даного, досить хаотичного періоду державності України, на думку автора, є перехід на ринкові відносини зі всіма його негативними і позитивними наслідками. Соціальна сфера в даний період знаходилася у стадії розвалу радянських інститутів і відмови від більшості з них. Державне управління носило характер первинного накопичення знань та досвіду. Державна соціальна політика формувала нові сфери впливу і спроби розв'язати глобальні проблеми - безробіття, впровадження платних систем охорони здоров'я й освіти, і в цілому досягла мінімізації соціального пакета до рівня глибокої кризи. Державне управління орієнтовано на світові стандарти високорозвинутих держав. Пріоритети обрано у соціально орієнтованих економічних рамках. Але розробка реальних, теоретично і практично обґрунтованих моделей переходу від постсоціалізму до соціально орієнтованих стандартів не здійснювалася.

Другий етап - 1998-2004рр. Характеризується активним економічним і соціальним зростанням та розвитком і поширенням механізмів державного регулювання. Саме в цей період було досягнуто високих темпів розвитку економіки і намітилися позитивні тенденції у соціальній сфері: доходи населення зросли у 2,5 раза, рівень безробіття зменшився у 1,5 раза, а рівень бідності знизився з 28% у 1997р. до 25 % у 2004р. Однак за такими показниками, як рівень і якість життя, населення Україна продовжує посідати одну з самих низьких позицій в Європі. Таке становище у соціальному розвитку держави спричинило необхідність активізації державного управління соціальною сферою. Саме в цей період було проголошено курс державного розвитку на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання й державного регулювання соціальних та економічних процесів.

Третій етап - з 2005 р. і по сьогоднішній час. Характеризується політичною нестабільністю, відсутністю єдиної державної стратегії, відривом розвитку соціальної сфери від економічного зростання. Поглиблення соціальних проблем на фоні стрімкого розвитку економіки у цей період зумовлено складністю та проблемністю у розробці основних цілей і засад комплексного державного регулювання ринкового середовища та соціальної сфери, невиконанням раніше прийнятих довгострокових планів на підставі політичної нестабільності та відсутності наслідування. Це негативна ознака українського сьогодення, котра впливає на ефективність розвитку як економічної, так і соціальної сфери та системи державного управління. За даних умов у процесах соціального та економічного розвитку переважають ринкові закони та діють відповідні механізми; спостерігаються зростання доходів населення одночасно з усе більшим відривом найбільш багатої його частини від найбільш бідної; комерціалізація соціальної сфери, що сприяє підвищенню якості соціальних послуг, однак і обумовлює неможливість їх отримання на платній основі значною частиною населення. Позитивним моментом є розвиток демократії та основних демократичних прав і свобод громадян (збільшилася кількість політичних партій майже у 2 рази у порівнянні з 2003 р., громадських організацій - у 2,5 раза).

Перспективний етап (часові рамки - з 2009р. по 2020р.). Немає однозначного трактування. Це період формування середнього класу з відповідним середньоєвропейському рівнем доходів. Можливі варіанти розвитку політичних, економічних, соціальних процесів. У рамках авторського бачення подальшого шляху української державності і безпосередньо соціальної інституалізації суспільства слід виділити найоптимістичніший і гуманніший варіант вдосконалення існуючої соціальної сфери, соціальної політики та її стратегічних пріоритетів. Але не можна виключати й песимістичного сценарію розвитку. Він полягатиме у стагнуванні або кризисі описаних процесів.

Кожний з означених періодів має свою систему цілей та завдань соціальної політики. Розглядаючи і акцентуючи увагу на особливостях характеру суспільного розвитку в Україні, слід виділити деякі особливості, що прямо і побічно впливають на соціальну сферу, політику і перспективи її розвитку. Найзначущими з них будуть такі.

Перша група особливостей - управлінського характеру: активний розвиток системи державного управління, її теоретико-методологічних та методичних основ, наявність "проблем зростання"; формування національної специфіки державного управління, його правового поля та поступова адаптація світового досвіду; невизначеність різнопланового, міждисциплінарного характеру державного управління; відсутність обов'язкових норм та методик державного стратегічного планування та управління; відсутність обґрунтованого соціального механізму формування і реалізації державного управління; невизначеність соціальної спрямованості державного управління; несформованість теорії та методології формування та впровадження державної соціальної політики; відсутність стандартів культури соціального управління та управлінської культури населення; поширеність бюрократичних проявів системи державного управління; поступове формування прозорості дій державного управління; не сформованість інформаційної бази державного управління, її методологічної та методичної основи.

Друга група особливостей - соціального характеру. Вони одночасно є похідними від економічних проблем, але при цьому самостійно продукують і примножують соціальні: високий рівень стратифікації суспільства; радянські стандарти соціального розвитку в мисленні більшості населення; соціальні інтереси населення не формуються, а запозичуються і тиражуються з моделей високорозвинутих, економічно успішних країн; відсутність зв'язку ані в ідеології уряду, ані в мисленні більшості населення між успішною економікою і відповідно поступальним рухом соціальної сфери; соціальний безлад у системі бізнесу (незалежно від його масштабів); незатребуваність науково обґрунтованої стратегії соціальної політики; декларативність соціальної політики.

Третя група особливостей - економічного характеру. Основні проблеми, стримуючі активізацію соціального прогресу, такі: непослідовність структурної галузевої і міжгалузевої політики; наростання процесів ринкового саморегулювання у національній економіці за відсутності чітких меж державного регулювання; відсутність єдиної стратегії розвитку економіки (спадкоємність у проведенні економічної політики); значний відтік людських ресурсів; соціальні чинники економічного розвитку, які відрізняються слабкою мотивацією як на рівні держави, так і для підприємств тощо.

Зараз в українській економіці та соціальній сфері спостерігаються зміни, які свідчать про стадію стабілізаційного періоду. За останні вісім років (2000 - 2007 рр.) значно зріс валовий внутрішній продукт (ВВП) - більш ніж у 2,5 раза, збільшився майже в 3 рази експорт продукції. Щодо суми загальнодержавного боргу, то вона навпаки, зменшилася на 26,5 % (в тому числі зовнішнього боргу - на 18,4 %) і становить близько 25 % ВВП, що цілком відповідає параметрам економічної стійкості держави (порогові значення цього параметра повинні бути не більше половини ВВП). Значними темпами розвивається промисловість.

За основними показниками соціального розвитку Україна знаходиться на небезпечній межі. Так, за індексом людського розвитку (ІЛР) Україна з 45 місця на початку реформ опустилася на 102, і станом на 2007 р. цей показник дорівнює 0,777, тоді, як у Росії - 0,795, Білорусії - 0,790, Чехії - 0,843, Угорщині - 0,817, Польщі - 0,814. І це при тому, що освітній рівень населення нашої держави - один з вагомих показників ІЛР - залишається достатньо високим. На сьогодні Україна має вагомий науковий потенціал - у різних сферах працюють понад 11 тис. докторів та 65 тис. кандидатів наук. Однак обсяг ВВП на особу зменшився за останні 10 років у 2,7 раза і складає менше 1 тис. дол. США, що пояснює низький рівень ІЛР .

Значною проблемою для України є бідність населення. Так, відповідно до прийнятих міжнародних стандартів рівень життя, за якого на одну людину на день витрачається 1 дол. США, вважається кричущою бідністю, а 2 дол. США - абсолютною бідністю. Стандарти ООН для країн Центральної та Східної Європи визначають середньодушовий доход нижчим від 4,3 дол. США на день як бідність і менший від 2,15 - як злиденність.

У 2007 р. середньодушові доходи населення за добу становили 4,9 дол. США, що дорівнює 62 % середнього у світі. За даними Світового банку, за межею бідності перебуває 31,7 % населення України. За останні 7 років цей показник збільшився майже на 6 %.

Надзвичайно гострою є проблема житла, його якості. Середня забезпеченість в Україні житловою площею залишається значно меншою порівняно із загальною забезпеченістю житлом населення країн Євросоюзу. Забезпеченість в середньому в Україні міського мешканця житлом складає 20,9 м. кв. корисної і 15,4 м. кв. житлової площі, а сільського - 25,1 м. кв. і 23,6 м. кв. відповідно (за даними 2006 р.). Тоді як норма житлової площі на одну людину в Європі становить від 42 до 70 м. кв. Державна соціальна політика України не може відповідати світовим стандартам без розробки та реалізації низки заходів щодо регулювання житлової сфери.

На базі ефективного суспільного розвитку в Україні соціальна політика зосереджується на тому, щоб відповідно до наявних фінансових можливостей забезпечити органічне поєднання із соціальною спрямованістю та формуванням середнього класу як майбутнього нашої держави.

Розділ 3. Удосконалення формування та реалізації державної соціальної політики України. У дисертації доведено необхідність і своєчасність практичної реалізації удосконалення шляхів формування та впровадження національної соціальної політики.

Проаналізовано поняття, особливості, процедури формування і впровадження стратегічного планування соціальної політики. Характерна риса сучасного державного управління - це посилення уваги до стратегічного планування, що пов'язано з розв'язанням проблеми суспільного розвитку і його відповідності змінам зовнішнього середовища.

Необхідний комплекс певних операцій, тобто процедуру стратегічного планування, що адаптована, дозволить формувати базові положення стратегії соціальної політики. Процедура рекомендованого стратегічного планування складається з такого: обґрунтування концептуальних засад; моніторинг і діагностування соціального та економічного положення та визначення цілей соціальної політики; ресурсний аналіз здійснення соціальної політики; визначення проблем і постановка цілей та завдань соціальної політики; побудова структури фінансування соціальної політики; визначення шляхів досягнення цілей та завдань; складання консолідованого бюджету; реалізація стратегії соціальної політики та контроль за її здійсненням; оцінка ефективності стратегії; корекція попередніх етапів.

Ефективність здійснення стратегії соціальної політики значно підвищується, якщо існує єдине інформаційне поле, що охоплює органи державної влади на всіх рівнях і органи місцевого самоврядування. Єдина система обробки інформації дозволяє зробити більш якісними прийняті ними рішення, моделюючи і оцінюючи їх наслідки.

Інформаційне забезпечення соціальної політики є системою інформаційних ресурсів і технологій прийняття управлінських рішень щодо регулювання соціальної сфери та вдоволення соціальних потреб населення, а також сукупністю інформаційних потоків, циркулюючих у системі формування і реалізації соціальної політики.

Під інформаційним забезпеченням у цьому контексті розуміється процес отримання максимально достовірної і своєчасної інформації про стан і динаміку розвитку соціальної сфери та соціального захисту населення, а також особливості та механізми державного регулювання суспільних відносин. Визначено завдання, які в органів влади повинні поєднуватися з необхідністю мати докладні характеристики про стан соціальної сфери і соціальні проблеми на національному рівні: розробка стратегії і тактики соціальної політики; виявлення "здорових" і "хворих" місць у соціальному розвитку держави; затребуваність комплексного інформаційного забезпечення аналізу соціальних процесів іншими органами влади; націленість інформаційного забезпечення на формування єдиної бази даних, яка служить основою прогнозів і перспективних планів соціального розвитку; формування такої бази як необхідної передумови комплексних діагностичних досліджень соціального та економічного розвитку держави.

Більш детальне опрацювання основних засад соціальної політики, визначення та розвиток стратегічних її пріоритетів, організація ефективного інформаційного забезпечення цих процесів можливі за умов формування соціальної політики як сукупності елементів: політики у сферах доходів населення, праці та зайнятості, соціального захисту, екологічної, міграційної, екістичної, житлової політики тощо. Завдання інформаційного забезпечення соціальної політики пропонується поділити за основними напрямами її здійснення, наведеними у табл. 1.

Таблиця 1 Пріоритетні завдання інформаційного забезпечення та напрями реалізації державної соціальної політики

Напрям реалізації соціальної політики	Пріоритетне завдання інформаційного забезпечення
Забезпечення ефективної зайнятості населення	Аналіз рівня зайнятості, попиту і пропозиції на ринку праці, стимулів і можливостей високопродуктивної праці
Демографічна політика	Визначення тенденцій і проблем демографічного розвитку
Формування доходів членів суспільства	Аналіз розподілу і перерозподілу доходів населення, встановлення рівня і причин бідності
Соціальне забезпечення і захист громадян	Аналіз структури та ефективності надання соціальних гарантій і напрямів соціального захисту населення
Забезпечення споживання, форм і способів його задоволення	Визначення комбінованих показників: індекси вартості життя і людського розвитку, життєвий рівень і якість життя, соціальне забезпечення населення необхідними продуктами та послугами
Розвиток житлово-комунального господарства	Аналіз забезпечення населення житлом і якості житлового фонду, ступень задоволення житловими умовами та якістю послуг ЖКГ
Освіта	Аналіз якісних та кількісних показників розвитку освіти, її доступність для всіх верств населення і відповідність міжнародним стандартам; визанчення обсягів фінансування; систематизація напрямів міжнародного співробітництва
Охорона здоров'я	Аналіз стану захворюваності та смертності населення; якості медичного обслуговування; оцінка задоволеності населенням доступності та якості обслуговування цих закладів; визначення показників фінансування заходів та програм з охорони здоров'я населення
Культура та мистецтво	Аналіз стану закладів культури, кількість їх відвідувань; визначеня обсягів фінансування; оцінка ефективності популяризації мистецтва серед населення та рівня меценатства; систематизація напрямів міжнародного співробітництво в цій сфері
Торгівля, харчування та побутове обслуговування	Аналіз стану торгівельної мережі; оцінка якості обслуговування, обсягів обороту, фінансових надходжент та поповнення бюджету від їх діяльності
Екологічна діяльність	Оцінка показників екологічної безпеки життєдіяльності, екологічних загроз здоров'ю населення та ефективності заходів щодо подолання несприятливої екологічної ситуації
Сприяння динамічним якостям соціального розвитку	Аналіз динаміки і тенденцій соціального розвитку
Розвиток інфраструктури соціальної сфери	Аналіз соціальної інфраструктури в галузевому, функціональному і територіальному аспектах
Комплексне здійснення регулювання соціального розвитку	Аналіз функціонування галузей соціальної сфери і напрямів здійснення соціальної політики як єдиного цілого

У результаті проведеного розгляду основних завдань інформаційного забезпечення політики соціального розвитку запропоновано такі заходи її вдосконалення: сформувати загальну інформаційну базу (базу даних) для діагностики і державного регулювання соціальних процесів, засновану на універсальних моделях ефективного функціонування; ввести в органах управління (загальнодержавного, обласного, районного рівнів) у штат фахівців з інформаційного забезпечення та аналізу соціального розвитку, які володіють навичками інформаційної діяльності та адміністрування та інше.

Основними завданнями інформаційного забезпечення є пошук, отримання і систематизація необхідної управлінської інформації про функціонування соціальної сфери та соціального захисту, створення впорядкованої сукупності даних.

Наведено обґрунтовування положень з удосконалення державної житлової політики та поширення інструментарію її реалізації в системі державного управління. Систематизовано проблеми (управлінського, соціального, економічного характеру), що стримують розвиток соціальної забезпеченості населення України у даній сфері.

Таким чином, створення необхідних умов, зокрема й інформаційної підтримки, формування та впровадження обґрунтованої соціальної політики є провідним завданням державних органів влади.

Висновки

Дисертація містить результати теоретичного і практичного узагальнення, нові підходи до розв'язання наукового завдання з розробки положень щодо комплексного підходу з формування та реалізації державної соціальної політики на основі соціально орієнтованої стратегічної спрямованості суспільного розвитку. Запропоновано для успішної реалізації соціальної політики розробку стратегії, що передбачає визначення її науково обґрунтованої мети, завдань, шляхів і напрямів розвитку.

На основі проведених досліджень зроблено такі теоретичні та практичні висновки і рекомендації.

1. Загальна соціально орієнтована спрямованість суспільного розвитку потребує перш за все удосконалення розробки та шляхів і методів реалізації державної соціальної політики, її відповідності прогресивним світовим стандартам. Це нагальна потреба гуманізації національного розвитку та поліпшення ситуації за умов, якщо в центрі системи господарювання та державного управління буде людина з її інтересами і проблемами.

2. Державну соціальну політику визначено з урахуванням комплексного підходу: як складову загальної державної політики, спрямовану на розвиток системи науково обґрунтованих управлінських дій, заходів, засад із забезпечення (оптимального рівня життя, регулювання трудових відносин, захисту малозабезпечених верств населення, поширенню соціальної безпеки, формуванню середнього класу); як діяльність держави в соціальній сфері, яка спрямована на об'єднання зусиль всіх господарських і управлінських структур, усього населення з метою розв'язання соціальних завдань; як соціальний інститут держави. Визначені та доповнені категорії надають більше можливостей органам державного управління використати їх у практичній площині, а саме в системі планування і прогнозування.

3. Доведено, що процеси розвитку державного управління формують відповідні зміни у процедурах та характерних рисах розробки та впровадження соціальної політики. Систематизовано найбільш значущі та впливові передумови формування державної соціальної політики, відповідні проблемам її сучасного удосконалення. Це розвиток таких суспільних процесів: поширення науково обґрунтованих принципів та підходів до державного управління; розвиток стандартів та норм управлінської культури; формування та удосконалення концепцій господарських ідеологій.

4. На підставі узагальнення світового та вітчизняного досвіду окреслено особливості та основні напрями формування стратегії державної соціальної політики. Стратегія соціальної політики в державі є складовим компонентом загальної стратегії соціального та економічного розвитку. Інтегровано різні точки зору у питаннях визначення мети стратегії соціальної політики, виділено найзначущі результати даного виду діяльності: розробка основ та обґрунтування механізмів впровадження новітніх форм суспільного розвитку; гармонізація відносин у соціальній сфері та узлагодженість інтересів на рівні "людина - група (колектив, корпорація) - держава"; формування ефективної системи комунікацій у соціальній сфері; створення позитивного іміджу суспільства та відповідної громадської думки; формування системи комунікацій соціального суб'єкта, забезпечення оптимізації соціальних взаємовідносин.

...