Юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок за трудовим законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 349.22

Юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок за трудовим законодавством України

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Ситницька Оксана Анатоліївна

Львів 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Хмельницького університету управління та права

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Кондратьєв Радомир Іванович, Хмельницький університет управління та права, перший проректор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Прилипко Сергій Миколайович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук, доцент, Бурак Володимир Ярославович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри трудового, аграрного та екологічного права.

Захист відбудеться «20» лютого 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: вул. Січових Стрільців, 14, м. Львів, 79000.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79000.

Автореферат розісланий «19» січня 2009 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук, доцент В. О. Семків

праця відпочинок гарантія юридичний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання вдосконалення юридичних гарантій, що закріплені у вітчизняному трудовому законодавстві, стає надзвичайно актуальним з огляду на суспільні перетворення, які сьогодні відбуваються в Україні. Юридичні гарантії є тими правовими засобами, на які покладається завдання забезпечити кожному безперешкодну реалізацію всього комплексу наданих йому трудових прав. Без створення системи ефективних юридичних гарантій, права, проголошені в Конституції України, можуть стати лише декларативними. Серед закріплених в Основному Законі соціально-економічних прав є право на працю (ст. 43) та право на відпочинок (ст. 45). Цінність цих прав пов'язана із сутністю людини, яка розвивається у праці, але після якої вона потребує відпочинку для відновлення сил. Важливість права на працю та права на відпочинок обумовлюється й тим, що вони є передумовою реалізації всіх інших соціально-економічних прав, є необхідними умовами влаштування життя людини в цивілізованому суспільстві. Для безперешкодної реалізації та захисту цих прав держава повинна створити ефективні засоби - юридичні гарантії, закріплені у трудовому законодавстві. З огляду на це, визначення поняття та функцій юридичних гарантій у трудовому праві, розробка положень щодо посилення юридичних гарантій трудових прав, у тому числі - юридичних гарантій права на працю та права на відпочинок є одним із найважливіших теоретичних завдань науки трудового права в сучасних умовах.

Актуальність обраної теми зумовлюється також тим, що трудове право - одна з галузей вітчизняного права, яка сьогодні перебуває у стані реформування. При вирішенні питання, яким бути новому Трудовому кодексу України, не слід забувати, що цей нормативний акт повинен бути соціально спрямованим щодо працівника та забезпечувати можливість реалізації ним своїх трудових прав, у тому числі й права на працю та права на відпочинок. Водночас юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок не повинні обмежувати прав роботодавця та порушувати його інтересів щодо забезпечення високопрофесійного штату працівників, розвитку господарської діяльності та отримання прибутку. Побудова сучасної системи юридичних гарантій трудових прав повинна будуватися на принципі гармонійного поєднання інтересів обох сторін трудового договору.

На сьогодні питання прав і свобод людини та громадянина, гарантій їх реалізації є важливим напрямом численних наукових досліджень. У науці трудового права ця проблема стала одною з найбільш актуальних, про що свідчить значна кількість наукових праць, присвячених питанням реалізації трудових прав та їх юридичних гарантій. Вагомий внесок у дослідження проблем юридичних гарантій трудових прав зробили М. Й. Бару, Н. Б. Болотіна, В. Я. Бурак, В. С. Венедіктов, В. М. Венедіктова, Л. П. Гаращенко, Г. С. Гончарова, В. В. Єгоров, В. В. Жернаков, І. В. Зуб, М. І. Іншин, Р. І. Кондратьєв, В. В. Лазор, Л. І. Лазор, Д. Р. Лещух, Т. В. Парпан, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, О. В. Прудивус, М. М. Пурей, В. Г. Ротань, С. О. Сільченко, В. М. Скобєлкін, О. В. Смірнов, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, В. І. Щербина, А. М. Юшко, О. М. Ярошенко та інші.

Разом з тим, проблема посилення юридичних гарантій трудових прав на сьогодні не тільки не втратила своєї актуальності, а ще більше загострилася. Зокрема, дискусійною залишається низка загальнотеоретичних і практичних питань, пов'язаних із розумінням поняття юридичних гарантій у трудовому праві, визначення критеріїв їх класифікації. Потребує подальшого дослідження питання ефективності форм, у яких закріплюються юридичні гарантії трудових прав.

Вищенаведене обумовлює актуальність обраної теми, визначає потребу внесення пропозицій щодо посилення юридичних гарантій у вітчизняному трудовому законодавстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи Хмельницького університету управління та права „Правові і управлінські засади розбудови Української держави та забезпечення прав громадян” на 2004-2008 роки (державний реєстраційний номер 0104U004239).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення та вирішення теоретичних і практичних проблем юридичних гарантій права на працю та права на відпочинок у трудовому законодавстві задля удосконалення їх правової регламентації, що забезпечить більш повну та ефективну реалізацію працівниками своїх прав.

Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження було поставлено такі завдання:

Ш проаналізувати наукові підходи щодо визначення поняття юридичних гарантій у трудовому праві та з'ясувати їх специфічні ознаки;

Ш визначити критерії класифікації юридичних гарантій у трудовому праві;

Ш дати правову характеристику юридичних гарантій права на працю та права на відпочинок, закріплених у трудовому законодавстві України, проаналізувати ефективність дії цих гарантій щодо забезпечення реалізації і захисту цих прав;

Ш розробити пропозиції та рекомендації щодо посилення системи юридичних гарантій права на працю та права на відпочинок у трудовому законодавстві України.

Об'єктом дослідження є юридичні гарантії як категорія науки трудового права України.

Предметом дослідження виступають юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок, закріплені у трудовому законодавстві України.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в процесі роботи над дисертацією використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ.

Методи індукції та дедукції дозволили виокремити загальні та особливі ознаки, притаманні юридичним гарантіям, дали змогу визначити належність тих чи інших норм до юридичних гарантій. Використання методу аналізу та синтезу дозволило здійснити науково обґрунтовану класифікацію юридичних гарантій у трудовому праві. Системний метод надав можливість відобразити функціональну взаємодію та взаємозв'язок юридичних гарантій. За допомогою догматичного методу проаналізовано зміст норм чинного вітчизняного, міжнародного та зарубіжного законодавства, виявлено їх колізії і прогалини. Формально-логічний метод використано як спосіб аргументації наукових висновків та пропозицій щодо удосконалення чинного трудового законодавства. Теоретико-прогностичний метод дав можливість сформулювати зміст окремих юридичних гарантій у трудовому законодавстві України. Порівняльно-правовий (компаративістський) метод було застосовано при аналізі норм чинного трудового законодавства та норм проекту Трудового кодексу України, які закріплюють юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок, а також при аналізі юридичних гарантій цих прав у вітчизняному та зарубіжному трудовому законодавстві.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційне дослідження є одним із перших комплексних, системних досліджень системи та класифікації юридичних гарантій у трудовому праві, на основі висновків якого аналізуються юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок, закріплених у вітчизняному трудовому законодавстві. За результатами проведеного дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано такі наукові положення та висновки, які виносяться на захист:

Уперше:

· запропоновано багаторівневу класифікацію юридичних гарантій в трудовому праві, яка дозволяє охопити якнайбільше коло юридичних гарантій, виявити закономірні зв'язки між ними, виробити відповідні рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства. До критеріїв цієї класифікації юридичних гарантій віднесено: а) юридичну силу: міжнародні, конституційні та галузеві; б) ступінь конкретизації: універсальні та спеціальні; в) сфера дії: загальні та додаткові; г) форма вираження юридичних гарантій: гарантії-обов'язки, гарантії-заборони, гарантії-обмеження, гарантії-санкції, рекомендаційні норми-гарантії, альтернативні норми-гарантії);

· обґрунтовано, що у разі простою, викликаного невідворотною силою або іншими надзвичайними обставинами, які не можна заздалегідь передбачити, працівник може бути переведений без його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою з оплатою праці за виконану роботу з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Даний вид переведення може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, до осіб віком до вісімнадцяти років та інвалідів лише за їх письмовою згодою;

· визначено необхідність закріплення у новому Трудовому кодексі України серед підстав припинення трудового договору, які не залежать від волі сторін, визнання працівника недієздатним за рішенням суду;

· аргументовано недоцільність запровадження у новому Трудовому кодексі України обов'язку однієї із сторін строкового трудового договору письмово повідомляти в тижневий термін іншу сторону про рішення припинити цей договір у зв'язку із закінчення строку його чинності;

· запропоновано закріпити гарантію-обов'язок, якою передбачити чотиритижневу тривалість мінімальної щорічної основної відпустки, з метою приведення вітчизняного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів;

· обґрунтовано необхідність закріплення гарантії-заборони залучати одного працівника до роботи у вихідні дні більше 12 разів протягом робочого року.

Дістало подальший розвиток:

· положення про необхідність передбачити у законодавстві щорічної додаткової відпустки за тривалий трудовий стаж в одного роботодавця. Запропоновано надавати за кожні три роки безперервної роботи в одного роботодавця один день додаткової відпустки;

· твердження про доцільність закріплення за роботодавцем гарантії-обов'язку відшкодувати працівнику всі матеріальні витрати, пов'язані із від'їздом його з місця відпочинку у зв'язку з відкликанням із щорічної відпустки; визначено категорії працівників, яких заборонено відкликати із щорічної відпустки: неповнолітніх працівників, вагітних жінок, працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та (або) небезпечними умовами праці.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертації полягає у можливості використання її загальних висновків, пропозицій та окремих положень: у законотворчій діяльності (при розробці нових і зміні чинних нормативно-правових актів); у науковій роботі (для подальших теоретичних розробок проблем правової регламентації юридичних гарантій трудових прав); у навчально-методичній роботі (при викладанні навчальної дисципліни „Трудове право України” та підготовці навчально-методичної літератури з цієї дисципліни).

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Хмельницького університету управління та права.

Окремі результати дисертаційного дослідження було оприлюднено на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 року); Международной научно-практической конференции “Современные проблемы трудового прав и права социального обеспечения” (г. Минск, 22-23 июня 2006 г.); Міжнародній науково-практичній конференції „Гарантії прав суб'єктів трудових правовідносин в умовах ринкової економіки” (м. Хмельницький, 29-30 вересня 2006 року); Міжнародній науково-практичній конференції „Другі Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 24-25 листопада 2006 року); Науково-практичній конференції „Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” (м. Чернігів, 31 травня-02 червня 2007 року); IV Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 року); Міжнародній науковій конференції „Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 року).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту всього опубліковано 7 статей у періодичних виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України; тези 7 доповідей на науково-практичних конференціях та інших наукових заходах.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 190 сторінок. Список використаних джерел нараховує 309 найменувань і займає 32 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, описано методи дослідження та його теоретичну основу, розкрито наукову новизну результатів дослідження, їх теоретичне та практичне значення, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та їх публікації.

Розділ перший „Поняття та класифікація юридичних гарантій у трудовому праві” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Поняття юридичних гарантій у трудовому праві” досліджено теоретичні положення та проаналізовано наукові погляди щодо розуміння поняття „юридичні гарантії”.

У дисертації юридичні гарантії у трудовому праві визначено як систему правових норм, передбачених трудовим законодавством, що спрямовані на забезпечення безперешкодної реалізації та захисту трудових прав.

Юридичним гарантіям притаманні загальні ознаки юридичних гарантій (нормативність, системність, комплексність, постійний характер, юридична надійність, реальність, загальність), та специфічні ознаки, які зумовлені предметом правового регулювання, зокрема:

Ш окремі юридичні гарантії мають обмежену сферу дії, тобто поширюються лише на певну категорію осіб (неповнолітніх працівників, жінок тощо);

Ш юридичні гарантії, закріплені в трудовому законодавстві, характеризуються поетапністю дії: одні гарантії починають діяти до виникнення трудових правовідносин, інші - лише після їх виникнення; окремі юридичні гарантії вступають в дію за певних обставин (наприклад, визнання в судовому порядку звільнення незаконним зобов'язує роботодавця поновити працівника на роботі - ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України);

Ш юридичні гарантії, закріплені в трудовому законодавстві, можуть припиняти свою дію (чинність) з різних підстав: незалежно від волі особи (досягнення повноліття припиняє право на подовжену мінімальну щорічну основну відпустку, що передбачено ч. 2 ст. 75 Кодексу законів про працю України); у результаті певних дій (при звільненні працівник має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки - ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України);

Ш юридичні гарантії, закріплені в трудовому законодавстві, об'єднує й така загальна ознака як функціональне призначення конкретної норми, її спеціалізація - забезпечення працівникам реалізації та захисту їхніх трудових прав.

У дисертації обґрунтовано, що нормами, які закріплюють юридичні гарантії, є: норми-обов'язки, норми-заборони, норми-обмеження, норми-дозволи, норми-санкції, рекомендаційні норми та альтернативні норми.

У підрозділі 1.2. „Класифікація юридичних гарантій у трудовому праві” узагальнюючи різні наукові погляди щодо визначення критеріїв класифікації, автор пропонує багаторівневу класифікацію юридичних гарантій, в основу якої покладено такі критерії: а) юридична сила -конституційні, міжнародні та галузеві; б) ступінь конкретизації - універсальні (стосуються всіх трудових прав) та спеціальні (спрямовані на забезпечення реалізації конкретного трудового права); в) сфера дії - загальні (стосуються всіх без винятку працівників, незалежно від особливостей їхнього правового статусу) та додаткові (передбачені для окремих категорій працівників залежно від їх статі, віку, стану здоров'я тощо); г) форма вираження юридичних гарантій, тобто за характером приписів, які містяться в правових нормах - гарантії-дозволи, що надають право працівнику власними діями реалізовувати та захищати надані йому повноваження; гарантії-обов'язки, що визначають поведінку суб'єктів, від виконання яких залежить реалізація трудових прав працівників; гарантії-заборони та гарантії-обмеження дій, які негативно впливають на реалізацію трудових прав працівників. Зроблено висновок, що окремим видом юридичних гарантій також є гарантії-санкції за діяння, що порушують трудові права найманих працівників чи перешкоджають їх реалізації, а також - рекомендаційні та альтернативні норми-гарантії.

Наведена класифікація юридичних гарантій охоплює якнайбільше коло нині існуючих видів юридичних гарантій, дозволяє краще й глибше прослідкувати та розкрити ці гарантії, виявити закономірні зв'язки між ними. Така класифікація дає можливість виявити та детально проаналізувати юридичні гарантії в цілому та кожну з них зокрема, допомагає визначити ті юридичні гарантії, які потрібно деталізувати на галузевому рівні або які потребують свого посилення за рахунок розширення сфери дії або зміни форми їхнього вираження. Це має значення для створення справді дієвої системи юридичних гарантій трудових прав працівників при внесенні змін до вітчизняного трудового законодавства. Зокрема, на основі цієї класифікації проведено аналіз міжнародної рекомендаційної норми-гарантії, закріпленої у п. 14 (b) Рекомендації МОП № 162 щодо літніх працівників, та зроблено висновок про доцільність закріплення у вітчизняному трудовому законодавстві обов'язку роботодавця встановлювати для працівників похилого віку, на їхнє прохання, скорочений робочий день.

Розділ другий „Юридичні гарантії права на працю за трудовим законодавством України” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Поняття права на працю” досліджено теоретичні положення та наукові погляди щодо розуміння поняття права на працю.

Проаналізовано правове закріплення права на працю в ч. 1 ст. 43 Конституції та ч. 1 ст. 2 КЗпП, у результаті чого зроблено висновок, що зміст цих норм різниться щодо визначення кола осіб, які мають право на працю. Якщо Конституція України передбачає право на працю для кожного, то в Кодексі мова йде лише про громадян України. Не викликає сумнівів те, що право на працю повинні мати всі особи, які на законних підставах перебувають на території України. З огляду на це наведену норму ст. 2 КЗпП потрібно привести у відповідність до Основного Закону.

Право на працю, відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, є елементом трудової правоздатності. Право на працю може розглядатися як суб'єктивне право лише в тих випадках, коли укладення трудового договору є правовим обов'язком роботодавця. Як суб'єктивне право воно реалізується в конкретних правовідносинах, у які вступає конкретний суб'єкт.

У підрозділі 2.2. „Юридичні гарантії права на працю при виникненні трудових правовідносин” проаналізовано юридичні гарантії права на працю, закріплені в трудовому законодавстві, які діють при виникненні трудових правовідносин.

Автор приєднується до думки тих авторів, які вважають, що сучасний розвиток трудових правовідносин вимагає закріплення винятково письмової форми трудового договору.

Проаналізовано стан нормативного регулювання порядку проведення роботодавцем добору та перевірки осіб при прийомі на роботу. Зроблено висновок, про необхідність прийняття норм, які б закріплювали юридичні гарантії права на працю при доборі роботодавцем працівників, при проведенні перевірки ділових і професійних якостей осіб на основі тестувань й співбесід. Внесено ряд пропозицій щодо посилення юридичних гарантій на цьому етапі, зокрема запропоновано передбачити таку гарантію-санкцію: якщо оголошення (реклама) про прийом на роботу містило вимоги дискримінаційного характеру, й особі, яка звернулася за цим оголошенням (рекламою) до роботодавця про надання роботи і яка підпадає під ці ознаки, було відмовлено, то презюмується той факт, що відмову було здійснено з дискримінаційних ознак і, відповідно, вона є незаконною.

Окремо в дисертації приділено увагу юридичній гарантії, що полягає в забороні дискримінації у сфері праці. Проаналізовано правове закріплення цієї гарантії у міжнародних нормах та нормах вітчизняного трудового законодавства. Зроблено висновок, що перелік дискримінаційних ознак повинен бути вичерпним. Піддано критиці спробу позбавити жінок певних юридичних гарантій (наприклад, гарантії-заборони працювати у нічний час), як таких, що мають ознаки дискримінації. На думку автора, не є проявами дискримінації спроби законодавця запобігти впливу несприятливих виробничих факторів на здоров'я жінок та їхніх майбутніх дітей шляхом законодавчого обмеження доступу жінок до певних видів робіт.

У підрозділі 2.3. „Юридичні гарантії права на працю при зміні та припиненні трудових правовідносин” розглянуто юридичні гарантії права на працю при переведенні працівників на іншу роботу, при зміні істотних умов праці, при припиненні трудового договору, зокрема з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та з ініціативи працівника.

Автор вносить пропозицію закріпити місячний строк чинності згоди працівника на його переведення на іншу постійну роботу, протягом якого ця згода не підлягає односторонній відмові.

На підставі аналізу порядку переведення працівників на іншу роботу при простої зроблено висновок, що у випадку простою, викликаного невідворотною силою або іншими надзвичайними обставинами, які не можна заздалегідь передбачити, працівник може бути переведений без його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою з оплатою праці за виконану роботу з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Лише за письмовою згодою в такому випадку можуть переводитися вагітні жінки, жінки, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, особи віком до вісімнадцяти років та інваліди.

Запропоновано у проекті Трудового кодексу України доповнити перелік підстав припинення трудового договору, які не залежать від волі сторін, такою підставою як факт визнання працівника недієздатним, що підтверджується рішенням суду.

Не вважаємо за доцільне закріплювати в новому Трудовому кодексі України обов'язок однієї із сторін строкового трудового договору письмово повідомляти в тижневий термін іншу сторону про рішення припинити цей договір у зв'язку із закінчення строку його чинності. Беручи до уваги природу строкового трудового договору, логічніше було б повідомляти про намір продовжити відносини, що виникають на основі цього договору між сторонами, а не про їх припинення. Сторони ще при укладанні договору наперед визначають за взаємною згодою строк його дії, і, відповідно, обумовлюють час його припинення.

У роботі додатково обґрунтовано доцільність відмовитися від закріплення обов'язку роботодавця отримувати згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації при звільненні у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП), а також з підстав, закріплених в п.п. 3, 5, 7 ст. 40 та п. 2 ст. 41 КЗпП.

Розділ третій „Юридичні гарантії права на відпочинок за трудовим законодавством України” містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. „Поняття права на відпочинок”, дослідивши поняття та ознаки часу відпочинку, автор робить висновок, що до загальновідомих видів часу відпочинку слід віднести також щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 7 календарних днів, що надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку (ч. 1 ст. 182¹ КЗпП, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про відпустки”). Цей вид відпустки за чинним Законом України «Про відпустки» віднесено до соціальних відпусток, які є цільовими за своїм призначенням. Натомість названа відпустка має всі ознаки щорічної додаткової відпустки, і, відповідно, є часом відпочинку.

У підрозділі 3.2. „Юридичні гарантії права на відпочинок” проаналізовано юридичні гарантії, що забезпечують здійснення права на кожний з видів часу відпочинку. У роботі аргументовано доцільність збільшення мінімальної тривалості щорічної основної відпустки до чотирьох тижнів, що випливає з вимог міжнародних стандартів.

Запропоновано відмовитися від законодавчого встановлення максимальної тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівників з ненормованим робочим днем - до семи календарних днів, а натомість закріпити гарантію-обов'язок, якою визначити мінімальну її тривалість - три календарних дні.

На основі аналізу зарубіжної практики обґрунтовано необхідність розширення кола осіб, яким надається щорічна додаткова відпустка за тривалий трудовий стаж в одного роботодавця. Зокрема запропоновано надавати за кожні три роки безперервної роботи в одного роботодавця один день додаткової відпустки.

З метою посилення юридичних гарантій, які забезпечують працівникам використання належних їм вихідних днів, запропоновано закріпити гарантію-заборону залучати до роботи у вихідні дні одного працівника більше 12 разів протягом робочого року.

Окрему увагу приділено порядку відкликання працівників з відпустки, у результаті чого сформульовано ряд пропозицій для посилення юридичних гарантій права на відпочинок. Обґрунтовано доцільність закріплення гарантії-обов'язку роботодавця відшкодовувати працівникові матеріальні витрати, пов'язані з від'їздом останнього з місця відпочинку з причини відкликання його із щорічної відпустки до місця роботи (якщо місце роботи і місце проведення відпустки знаходяться в різних населених пунктах), які підтверджуються відповідними документами (наприклад, проїзний квиток). Запропоновано закріпити гарантію-заборону відкликати із щорічної відпустки неповнолітніх працівників, вагітних жінок, працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та (або) небезпечними умовами праці.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення проблем юридичних гарантій права на працю та права на відпочинок, проаналізовано чинне вітчизняне трудове законодавство та положення проекту Трудового кодексу України, що закріплюють ці юридичні гарантії, сформульовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на посилення юридичних гарантій права на працю та права на відпочинок. Результати дисертаційного дослідження відображаються у наступних висновках:

1. Юридичні гарантії - це система правових норм, передбачених трудовим законодавством, що спрямовані на забезпечення безперешкодної реалізації та захисту трудових прав.

2. Окрім загальних ознак юридичних гарантій (нормативність, системність, комплексність, постійний характер, юридична надійність, реальність та загальність) в роботі виділено специфічні ознаки юридичних гарантій в трудовому праві: обмежена сфера дії; поетапністю дії; можуть припиняти свою дію (чинність) з різних підстав; спеціальне призначення - забезпечення реалізації та захисту трудових прав.

3. Обґрунтовано, що закріплення юридичних гарантій трудових прав здійснюється у нормах-обов'язках, нормах-заборонах, нормах-обмеженнях, нормах-дозволах, нормах-санкціях, рекомендаційних нормах та альтернативних нормах.

4. Запропоновано багаторівневу класифікацію юридичних гарантій, в основу якої покладено такі критерії: а) за юридичною силою; б) за ступенем конкретизації: в) за сферою дії; г) за формою вираження юридичних гарантій.

5. У дисертації отримала подальшого розвитку точка зору про доцільність закріплення гарантії-обов'язку укладати трудовий договір виключно в письмовій формі.

6. Обґрунтовано, що при визначенні поняття «дискримінація в сфері праці» слід закріпити вичерпний перелік ознак, які є дискримінаційними. Від дискримінаційних переваг та обмежень слід відмежовувати ті, що встановлюються у зв'язку зі специфічними вимогами певної роботи або для посилення соціального та правового захисту окремих категорій осіб. Встановлення переваг та обмежень у другому випадку є самостійним видом додаткових юридичних гарантій реалізації трудових прав для таких категорій працівників як жінки, неповнолітні та інваліди.

7. Запропоновано встановити місячний термін, протягом якого згода працівника на його переведення на іншу постійну роботу є дійсною та не підлягає односторонній відмові.

8. Обґрунтовано необхідність внесення змін до чинного порядку переведення працівників під час простою, викликаного невідворотною силою або іншими надзвичайними обставинами, які не можна заздалегідь передбачити, зокрема, дозволити роботодавцеві здійснювати таке переведення на весь час простою з оплатою праці за виконану роботу з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Лише за письмовою згодою в такому випадку мають переводитися вагітні жінки, жінки, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, особи віком до вісімнадцяти років та інваліди.

9. Запропоновано доповнити перелік підстав припинення трудового договору, що не залежать від волі сторін, передбачених у проекті Трудового кодексу України, такою підставою як визнання працівника недієздатним за рішенням суду.

10. Доповнено пропозицію про доцільність відмови від закріплення обов'язку роботодавця отримувати згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації при звільненні у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП), а також з підстав, закріплених в п.п. 3, 5, 7 ст. 40 та п. 2 ст. 41 КЗпП.

11. Визначено, що щорічній додатковій оплачуваній відпустці, тривалістю 7 календарних днів, що надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, властиві всі ознаки часу відпочинку.

12. Мінімальну тривалість щорічної основної відпустки потрібно збільшити до чотирьох тижнів відповідно до вимог міжнародних стандартів.

13. Запропоновано закріпити у вітчизняному трудовому законодавстві щорічну додаткову відпустку за тривалий трудовий стаж в одного роботодавця. Запропоновано надавати за кожні три роки безперервної роботи в одного роботодавця один день такої додаткової відпустки.

14. Обґрунтовано необхідність закріплення гарантії-заборони залучати до роботи у вихідні дні одного працівника більше 12 разів протягом робочого року.

15. Обґрунтовано доцільність закріплення гарантії-обов'язку роботодавця відшкодовувати працівникові матеріальні витрати, пов'язані з від'їздом останнього з місця відпочинку з причини відкликання його із щорічної відпустки до місця роботи (якщо місце роботи і місце проведення відпустки знаходяться в різних населених пунктах), які підтверджуються відповідними документами (наприклад, проїзним квитком). Запропоновано закріпити гарантію-заборону відкликати із щорічної відпустки неповнолітніх працівників, вагітних жінок, працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та (або) небезпечними умовами праці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Антон О. А. До питання про поняття юридичних гарантій в трудовому праві / О. А. Антон // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2004. - № 4. - С. 151 - 156.

2. Антон О. А. Юридичні гарантії в трудовому праві / О. А. Антон // Часопис Хмельницького університету управління та права „Університетські наукові записки”. - 2005. - № 3. - С. 185 - 190.

3. Антон О. А. Заборона дискримінації у сфері праці як юридична гарантія: міжнародно-правові нормативи та вітчизняне трудове законодавство / О. А. Антон // Часопис Хмельницького університету управління та права „Університетські наукові записки”. - 2006. - №1. - С. 173 - 180.

4. Антон О. А. Строковий трудовий договір: проблеми забезпечення юридичних гарантій права на працю / О. А. Антон // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 2. - С. 163 - 167.

5. Антон О. А. Проблеми забезпечення юридичних гарантій при прийомі на роботу за проектом Трудового кодексу України / О. А. Антон // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. ред. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. - Одеса: ПП „Фенікс”, 2006. - Вип. 28. - С. 439 - 445.

6. Ситницька О. А. Право на відпочинок та проблеми посилення юридичних гарантій його реалізації / О. А. Ситницька // Часопис Хмельницького університету управління та права „Університетські наукові записки”. - 2007. - № 2. - С. 239 - 249.

7. Ситницька О. А. До питання посилення юридичних гарантій права на працю при виникненні трудових правовідносин / О. А. Ситницька // Часопис Хмельницького університету управління та права „Університетські наукові записки”. - 2008. - № 3 (27). - С. 205 - 208.

8. Антон О. А. Заборона необґрунтованої відмови при прийнятті на роботу як одна з юридичних гарантій права на працю при вступі в трудові правовідносини / О. А. Антон // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): у 3-х частинах: Частина третя: „Публічно-правові науки”. Підтом 1. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. - С. 4 - 6.

9. Антон О.А. Юридические гарантии права на отдых по трудовому законодательству Украины и Республики Беларусь: сравнительный анализ / О. А. Антон // Современные проблемы трудового права и права социального обеспечения: материалы междунар. науч.-практ. конф. (г. Минск, 22-23 июня 2006 г.) / науч. ред. А. А. Войтик (и др.). - Минск: БГУ, 2006. - С. 245 - 248.

10. Ситницька О. А. Юридичні гарантії права на працю при встановленні випробування при прийнятті на роботу / О. А. Ситницька // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції „Другі Прибузькі юридичні читання” // Під ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. - Миколаїв. - 2006. - С. 439 - 443.

11. Ситницька О. А. Юридичні гарантії права на відпочинок в міжнародно-правових актах / О. А. Ситницька // Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення: до 80-річчя проф. Р. І. Кондратьєва: Збірник наукових праць. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. - С. 184 - 185.

12. Ситницька О. А. Заборона примусової праці як юридична гарантія права на працю / О. А. Ситницька // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: Матеріали науково-практична конференції; м. Чернігів, 31 травня-2 червня 2007 р. / За ред. проф. В. С. Венедіктова. - Чернігів: Українська асоціація фахівців трудового права, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2007. - С. 242 - 246.

13. Ситницька О. А. Проблеми посилення юридичних гарантій права на працю при переведенні працівників на іншу роботу / О. А. Ситницька // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами IV Міжнар. наук.-практ. конф., Луцьк, 2007 р., 1-2 черв.: У 2-х т. / Уклад. Т. Д. Климчук, І. М. Якушев. - Луцьк: РВВ „Вежа”, Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. ІІ. - С. 83 - 86.

14. Ситницька О.А. Право працівника на розірвання трудового договору з власної ініціативи як юридична гарантія права на працю / О. А. Ситницька // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез Міжнародної наукової конференції „Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 року): У 3-х частинах. - Частина друга: Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний процес. Трудове право. Право соціального забезпечення. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права. 2007. - С. 342 - 344.

АНОТАЦІЇ

Ситницька О. А. Юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок за трудовим законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

Дисертація містить комплексний системний аналіз теоретичних і практичних проблем забезпечення юридичних гарантій права на працю та права на відпочинок у трудовому законодавстві України. У роботі розглянуто проблеми визначення поняття та ознак юридичних гарантій у трудовому праві, проведено їхню класифікацію.

Детально проаналізовано норми трудового законодавства України, які закріплюють юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок, обґрунтовано пропозиції та рекомендації щодо посилення цих юридичних гарантій як в чинному Кодексі законів про працю України, так і в проекті Трудового кодексу України.

Ключові слова: юридичні гарантії, право на працю, право на відпочинок, гарантії-обов'язки, гарантії-заборони, гарантії-обмеження, гарантії-дозволи, гарантії-санкції, рекомендаційні норми-гарантії, альтернативні норми-гарантії.

Ситницкая О. А. Юридические гарантии права на труд и права на отдых по трудовому законодательству Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. Львовский национальный университет имени Ивана Франка, Львов, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических проблем усовершенствования юридических гарантий права на труд и права на отдых в трудовом законодательстве Украины.

В работе рассматриваются различные точки зрения относительно понятия юридических гарантий в трудовом праве. Установлено, что наряду с общими признаками, присущими всем юридическим гарантиям, для юридических гарантий в трудовом праве характерны и такие специальные признаки, как ограниченная сфера действия; поэтапность действия и различное по времени окончание их действия; специальное функциональное назначение каждой нормы-гарантии - обеспечение реализации и защиты конкретного трудового права.

Автором предложено и обосновано многоуровневую классификацию юридических гарантий, основу которой составляют такие критерии, как юридическая сила, степень конкретизации, сфера действия, форма закрепления юридических гарантий. На основании анализа конкретных норм трудового права автор делает вывод, что наряду с гарантиями-обязанностями, гарантиями-запретами и гарантиями-дозволениями в эту классификацию следует также включить гарантии-ограничения, гарантии-санкции, рекомендационные нормы-гарантии и альтернативные нормы-гарантии.

В диссертационной работе анализируются юридические гарантии права на труд, действующие на этапе возникновения, изменения и прекращения трудовых правоотношений. Отдельное внимание уделяется обеспечению юридических гарантий на этапе проведения работодателем процедуры подбора работников. В работе анализируется эффективность закрепления в отечественном законодательстве гарантии-запрета дискриминации в сфере труда. Сделано вывод, что не являются дискриминацией, а следовательно - не ущемляют право на труд законодательные ограничения доступа женщин к отдельным видам труда с целью обеспечения защиты их здоровья от влияния опасных факторов. В диссертации обоснована целесообразность отказа от закрепленной в законодательстве обязанности работодателя получить согласие выборного органа (профсоюзного представителя) первичной профсоюзной организации на увольнение работника по отдельным основаниям.

Рассматриваются юридические гарантии права на отдых. Обосновывается необходимость увеличения длительности минимального ежегодного отпуска до четырех недель соответственно требованию международных стандартов. На основании анализа зарубежного законодательства представляется целесообразным расширить сферу предоставления ежегодного дополнительного отпуска за длительный стаж работы у одного работодателя.

По результатам исследования в каждом из разделов, а также в целом в работе сформулированы выводы, содержащие конкретные предложения по совершенствованию юридических гарантий права на труд и права на отдых в трудовом законодательстве Украины.

Ключевые слова: юридические гарантии, право на труд, право на отдых, гарантии-обязанности, гарантии-запреты, гарантии-ограничения, гарантии-дозволения, гарантии-санкции, рекомендационные нормы-гарантии, альтернативные нормы-гарантии.

Sytnytska O.A. Legal guarantees of the right to labour and right to rest according to the labour legislation of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of a Candidate of Law on the Speciality 12.00.05 - Labour Law; Social Security Law. - The Ivan Franko Lviv National University. - Lviv, 2009.

The dissertation contains the complex and systematic analysis of theoretical and practical issues of securing the legal guarantees of right to labour and right to rest in the labour legislation of Ukraine. The problems of defining the concepts and features of the legal guarantees are classified and studied in the dissertation.

The norms of the labour legislation of Ukraine, which consolidate the legal guarantees of right to labour and right to rest, are analyzed in detail in the work, and the recommendations concerning the strengthening of these legal guarantees are proved.

Key words: legal guarantees, right to labour, right to rest, obligation guarantees, prohibition guarantees, restriction guarantees, permission guarantees, sanction guarantees, recommendation guarantee norms, alternative guarantee norms.

Размещено на Allbest.ru

...