Роль соціальної справедливості у забезпеченні соціально-економічних прав людини і громадянина в українській державі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.12 : 177.3 : 349.2

12.00.12 - філософія права

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Роль соціальної справедливості у забезпеченні соціально-економічних прав людини і громадянина в українській державі

Мозоль Наталія Іванівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Кушакова-Костицька Наталія Вадимівна, Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри філософії права та юридичної логіки

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Зайчук Олег Володимирович, Інститут законодавства Верховної Ради України, перший заступник директора з наукової роботи

кандидат юридичних наук, професор Гіжевський Володимир Казимирович, Університет економіки і права “КРОК”, проректор, декан юридичного факультету

Захист відбудеться “05” лютого 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розіслано “03” січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.Г. Братасюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важлива роль у реформуванні всіх сфер суспільного життя, демократизації українського суспільства, інтеграції України у європейський політичний та правовий простір належить ідеї справедливості, що за сучасних умов є важливим чинником досягнення європейського рівня життя, забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина.

Нестабільність розвитку нашої країни, що спричинена поглибленням економічної й фінансової кризи, значною мірою впливає на зниження позитивного потенціалу населення і поширення негативних настроїв, збільшення кількості громадян, які гостро відчувають несправедливість. Помітне занепокоєння громадськості викликає швидке та масштабне розшарування суспільства, суттєві відмінності у рівнях доходів серед різних верств населення і зрівнювання розмірів пенсій (у переважної більшості громадян України), необґрунтованість пільг, якими сповна наділені посадові особи усіх рівнів, зокрема керівництво держави. Такі сучасні реалії викликають осуд, провокують конфлікти, протистояння між громадянами не лише за партійно-політичними ознаками, а й за соціальними критеріями.

Наявність складних нерозв'язаних проблем у розвитку нашої держави актуалізує дослідження філософсько-правового аспекту соціальної справедливості, спрямованого на переосмислення її ролі у вирішенні основних соціально-економічних завдань - підвищенні життєвого рівня населення, подоланні бідності, покращенні умов праці та політики зайнятості, реформуванні системи оплати праці, соціального страхування, охорони здоров'я, пенсійної системи та інших галузей соціальної політики відповідно до європейських і світових соціальних стандартів.

У сучасній вітчизняній і зарубіжній філософській та юридичній літературі є багато наукових робіт із теорії справедливості й захисту прав людини, але відсутні спеціальні наукові розробки, присвячені з'ясуванню ролі соціальної справедливості у сфері задоволення соціально-економічних прав людини і громадянина в умовах ринкової економіки, поглиблення кризового стану українського суспільства, європейського вибору нашої країни.

Відсутність адекватних сучасному стану розвитку України теоретичних праць щодо розв'язання питань забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина створюють значні перешкоди для розвитку нашого суспільства, без вирішення яких залишається нерозв'язаною ціла низка проблем, пов'язаних із поглибленням демократичних реформ, гуманізацією соціальної політики Української держави, подоланням кризового стану.

Під час дослідження окресленого питання було використано наукові здобутки вчених у галузях правознавства, соціології, етики, історії філософії, філософії, філософії права, у яких ґрунтовно проаналізовано ідею соціальної справедливості.

Над осмисленням теорії справедливості працювали видатні філософи минулого - Платон, Аристотель, Г. Гроцій, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель, К. Маркс, а також представники сучасної зарубіжної філософії, правознавства, філософії права - Ф. Гаєк, Д. Готієр, Р. Дарендорф, Р. Нозік, К. Поппер, П. Рікьор, Д. Ролз, Ф. Селзник, М. Уолзер, Г. Л. Х. Харт, О. Хьофе та ін.

Значний внесок у дослідження теорії соціальної справедливості зробили радянські вчені, зокрема, З. А. Бербешкіна, Т. Боннер, А. П. Бутенко, Л. Г. Грінберг, В. Е. Давидович, О. Л. Дубко, Т. І. Заславська, О. Є. Лукашова, Г. В. Мальцев, В. С. Пазенок, В. А. Печенєв, Н. М. Римашевська, В. З. Роговін та ін. Але нині ці наукові напрацювання потребують критичного переосмислення на засадах гуманізму, визначальної ролі загальнолюдських цінностей.

Окремі аспекти теорії справедливості всебічно дослідили представники сучасної філософії права: С. С.Алексєєв, В. А. Бачинін, Л. В. Кравченко, В. П. Малахов, Г. В. Мальцев, С. І. Максимов, В. С. Нерсесянц, М. І. Попов, О. Д. Тихомиров, Ю. В. Тихонравов, С. С. Сливка та ін.

Питання розгляду соціального захисту населення, підвищення життєвого рівня громадян, подолання несправедливості у сфері забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина порушили у своїх працях: В. С. Бабкін, В. К. Гіжевський, С. Д. Гусарєв, О. М. Джужа, О. В. Зайчук, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, М. В. Костицький, Н. В. Кушакова-Костицька, В. В. Копейчиков, О. Є. Лукашева, Р. А. Мюлерсон, О. Є. Мачульська, Ю. А. Олійник, М. Ф. Орзіх, П. М. Рабінович, В. М. Селіванов, І. М. Сирота, О. В. Скрипнюк, В. Тацій, В. І. Темченко, Ю. Тодика, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко та ін.

Дослідженню проблем соціальної політики української держави, забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина присвячено дисертації О. В. Бермічевої, Т. З. Гарасиміва, Є. О. Гіди, М. Л. Заінчковського, Т. А. Коляди, М. М. Клемпарського, Л. В. Кулачка, І. О. Сидоренко, В. В. Сокуренка, О. Г. Чутчевої та ін.

Проте вплив соціальної справедливості на вирішення соціальних проблем в умовах демократизації українського суспільства, поглиблення фінансової й економічної кризи, зниження рівня життя населення, незадовільного стану захисту прав людини досліджено недостатньо. Це й визначає актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до урядової постанови “План дій з реалізації Концепції реформування системи соціальних послуг на період до 2012 року”, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.07.2008 №1052-р; тематики Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 рр. (затв. Наказом МВС України від 05.07.2004 №755); планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2009 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування ролі соціальної справедливості у вирішенні соціальних проблем, практичного забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина.

Мета дослідження зумовила визначення та розв'язання таких завдань:

- проаналізувати історико-філософську та філософсько-правову ґенезу уявлень про гуманістичний потенціал справедливості у вирішенні соціальних проблем;

- запропонувати авторське визначення, розкрити зміст і основні ознаки поняття “соціальна справедливість”;

- охарактеризувати соціальну справедливість як визначальний чинник функціонування демократичної, соціальної, правової держави;

- проаналізувати систему прав людини і виявити у ній місце соціально-економічних прав людини і громадянина у контексті соціальної справедливості;

- сформулювати визначення поняття механізму реалізації принципів соціальної справедливості в умовах демократичного суспільства та ринкової економіки; демократичний соціальний справедливість суспільство

- розкрити основні напрями утвердження соціальної справедливості у сфері підвищення добробуту громадян, подолання бідності, безробіття, забезпечення гідного рівня заробітної плати та умов праці;

- дослідити механізми реалізації принципів соціальної справедливості в галузі реформування охорони здоров'я, системи соціального страхування та вдосконалення філософії пенсійної реформи.

Об'єкт дослідження - соціальна справедливість в умовах демократичного суспільства.

Предмет дослідження - соціальна справедливість у забезпеченні соціально-економічних прав людини і громадянина в Українській державі.

Методи дослідження. Достовірність та обґрунтованість наукових результатів забезпечено використанням філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. У процесі дослідження застосовано такі методи: діалектичний метод - для розкриття взаємозв'язку економіки й політики (підрозділи 1.3, 2.1), взаємозалежності економічної і соціальної політики (підрозділи 3.1, 3.2), економічної ефективності і соціальної справедливості, а також для розв'язання питання відповідності соціально-економічних прав людини вимогам соціальної справедливості (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1); системний метод - для дослідження прав людини і громадянина як системи й виявлення у ній місця соціально-економічних прав людини і громадянина (підрозділи 2.1, 3.2, 3.3), для характеристики механізму реалізації соціальної справедливості як злагодженої цілісної системи взаємозв'язаних елементів, спрямованих на забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина (підрозділ 2.2); функціональний метод - для з'ясування основних якостей механізму реалізації соціальної справедливості та його впливу на вирішення проблеми забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2, 3); компаративний метод - для порівняння основних напрямків реформування пенсійних систем, наявних у світовій практиці: їх спільного та відмінного (3.4), для зіставлення розмірів споживчого кошика та систем соціального страхування у різних країнах світу тощо (підрозділ 3.4); формально-догматичний метод - для розкриття ролі формальної визначеності правових норм у реалізації принципів соціальної справедливості (підрозділи 1.3, 2.2, 3.1, 3.2); аксіологічний метод - для дослідження соціальної справедливості як системи цінностей і оцінок (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 3.1); історичний метод - для вивчення розвитку соціальних процесів, а також для виявлення зв'язку минулого і сучасного, розв'язання проблеми становлення ідеї справедливості, дослідження джерельної бази (підрозділ 1.1), характеристики спадкоємності у використанні соціальної справедливості від радянської соціалістичної держави до сучасної Української демократичної, соціальної, правової та ін. (підрозділ 1.3).

Емпіричну базу дослідження становлять: науково обґрунтовані дані соціологічних досліджень провідних соціологічних інститутів нашої країни, довідкових видань, статистичних та аналітичних матеріалів про стан громадської думки, результати діяльності підрозділів міліції у сфері зв'язків з громадськістю за 20062009 рр.; результати соціологічних досліджень, проведених автором серед представників правоохоронних органів, зокрема слідчих МВС України (опитано 429 осіб); оперуповноважених карного розшуку МВС України (опитано 495 осіб); курсантів Київського національного університету внутрішніх справ (опитано 1411 осіб); державних службовців (опитано 397 осіб). Із загальної кількості проанкетованих 96,6 % відзначили, що ідея соціальної справедливості в їх діяльності є пріоритетною, 88,1 % вважають, що причиною низького рівня реалізації соціальної справедливості є недосконалість діючого законодавства, в той же час на думку 80,7 % респондентів мірилом справедливості виступають норми права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших в Україні комплексним дослідженням, з позиції філософії права, впливу соціальної справедливості на процес забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина. У роботі сформульовано низку нових теоретичних наукових положень та висновків, зокрема:

уперше:

- зроблено узагальнений систематизований огляд історико-філософської й філософсько-правової джерельної бази ідеї справедливості та проблем соціального забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина;

сформульовано поняття “механізм реалізації соціальної справедливості”, що виступає єдиним, цілісним і якісно самостійним інструментом розв'язання проблеми забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина;

- доведено, що ступінь забезпеченості соціально-економічних прав людини і громадянина в Україні залежить не тільки від досконалості правових механізмів та їх гуманістичного змісту, але й від узгодження змісту цих прав з економічним потенціалом держави та принципом соціальної справедливості;

- установлено, що ступінь забезпечення соціально-економічних прав людини в Україні залежить від відповідності реформи системи соціального страхування, охорони здоров'я принципам соціальної справедливості;

удосконалено:

- сучасне розуміння соціальної справедливості, її зв'язок з іншими філософсько-правовими теоріями й загальнолюдськими цінностями та запропоновано авторське визначення соціальної справедливості як категорії філософії права, зміст якої спрямований на соціальний захист населення, забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина, на збереження гідності людини;

- висновок про те, що в умовах спаду виробництва, зниження рівня життя населення, соціальної нестабільності розвитку сучасного українського суспільства, соціальна справедливість є інструментом усталеності суспільства, попередження й розв'язання конфліктів, досягнення соціальної злагоди та соціального порозуміння між різними політичними силами та прошарками населення;

- тезу про необхідність монетаризації пільг, запровадження досвіду впровадження адресної підтримки соціально незахищеним категоріям населення відповідно до сучасних критеріїв соціальної справедливості;

дістали подальшого розвитку:

осмислення позитивного потенціалу соціальної справедливості, спрямованого на забезпечення більш сприятливих умов праці, підвищення життєвого рівня населення, подолання бідності й безробіття, скасування незаконних пільг і привілеїв, і загалом існуючою в суспільстві соціальної несправедливості;

- порівняння основних сучасних філософсько-правових концепцій соціальної справедливості з метою виявлення досвіду (позитивного чи негативного) для вирішення нагальних соціальних завдань відповідно до сучасних демократичних перетворень і ринкових реформ;

концепція пенсійної реформи, що ґрунтується на принципах соціальної справедливості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження дозволило сформулювати й висвітлити низку важливих положень і пропозицій, які було використано: у правозастосовчій роботі районних державних адміністрацій Черкаської області (акт впровадження від 15 квітня 2009 року № 1/1321) та практичній діяльності органів внутрішніх справ ГУМВС України в Закарпатській області (акт впровадження від 07 квітня 2009 року № 3/847); у навчальному процесі - при викладанні таких навчальних дисциплін як філософія, філософія права, спецкурсів “Теорія соціальної справедливості”, “Актуальні проблеми забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина”, при підготовці відповідних розділів підручників, і навчальних посібників, при підготовці навчально-методичних матеріалів з філософії права, професійної етики юриста, трудового і цивільного права, теорії правової політики, а також спецкурсу з моральних аспектів захисту прав людини у правоохоронній діяльності (акт впровадження від 6 грудня 2008 року Київського національного університету внутрішніх справ).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднено на науковій конференції “Філософські та психологічні проблеми права” (Київ, 2008); науково-практичній конференції “Право і держава сучасної України: проблеми розвитку і взаємодії” (Київ, 2008); ІХ Міжнародній науковій конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (Косів Івано-Франківської області, 2008); ІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (Київ, 2009); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної юридичної науки та правоохоронної діяльності” (Київ, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження відображено в десяти наукових працях, з яких п'ять статей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і п'ять - у збірниках тез матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, двох додатків, списку використаних джерел (307 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 239 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 193 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, схарактеризовано його методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження і публікацій, в яких викладено основні положення дослідження.

Розділ 1 “Соціальна справедливість як гуманістична категорія філософії права та соціальна цінність: теоретичні й методологічні проблеми” складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано наукову література з проблематики теорії справедливості та соціального забезпечення прав людини і громадянина, розглянуто теоретико-методологічні проблеми дослідження соціальної справедливості як категорії філософії права, подано сучасне визначення поняття “соціальна справедливість”, розкрито її зв'язок із правом, законністю, соціальною, правовою державою.

У підрозділі 1.1. “Історіографія з проблематики теорії справедливості” висвітлено погляди на справедливість представників філософської класики, радянських та сучасних вітчизняних і закордонних репрезентантів філософії права. Історико-порівняльний аналіз соціальної справедливості засвідчив, що розмаїття інтерпретацій соціальної справедливості є недостатнім для вирішення сучасних соціальних проблем, забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина. На підставі всебічного вивчення значної кількості джерел із проблематики теорії справедливості, захисту соціально-економічних прав людини, соціальної держави констатовано, що жодна з наявних концептуалізацій соціальної справедливості не претендує на “універсальність” та загальну визнаність. Тому можна стверджувати, що обрана проблематика потребує подальшої конкретизації, адаптації до потреб сучасності, поглибленого наукового дослідження.

У підрозділі 1.2. “Поняття, зміст і сутність соціальної справедливості” за допомогою історичного методу наукового аналізу описано різні погляди на соціальну справедливість вітчизняних і зарубіжних філософів, соціологів, правознавців, що дало змогу дійти висновку: не можна беззаперечно прийняти жодну із запропонованих концепцій соціальної справедливості (соціалістичну, ліберальну, консервативну, меритократичну, лібертаристську), а також відверто ігнорувати їх позитивний досвід; не існує єдиної, ідеальної справедливості, оскільки кожному історичному періоду притаманне своє розуміння соціальної справедливості.

Аналіз більшості визначень справедливості, поданих у науковій літературі, дав змогу сформулювати авторське поняття “соціальна справедливість” у контексті системи європейських соціальних стандартів, потреб українського суспільства. Запропоновано визначити соціальну справедливість як обумовлену природним правом загальнолюдську цінність, що представляє захищені законом і всім демократичним устроєм рівні можливості доступу кожної людини до наявних у ринковому суспільстві соціальних благ, а також їх розподіл і законне використання з урахуванням власного внеску в суспільство та збереження гідності людини. На основі зазначеного зроблено висновок, що соціальна справедливість як провідний орієнтир організації суспільних відносин, критерій соціального захисту населення, міра і спосіб втілення ідеалу на практиці та інструмент забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина є особливою соціальною цінністю.

Розкрито взаємозв'язок принципів соціальної справедливості і права, а саме: з одного боку, справедливість визначає право, його зміст, наповнює собою його принципи про належне та можливе, винагороду і покарання, виступає своєрідним критерієм права, з іншого боку - право втілює справедливість і забезпечує проведення її в життя.

У підрозділі 1.3. “Соціальна справедливість у сфері діяльності соціальної держави” розглянуто соціальну справедливість як провідний принцип діяльності соціальної, правової держави. У поданому контексті це означає: по-перше, не тільки право, а й гарантію для кожної людини на працю відповідно до її здібностей і кваліфікації, на справедливу оплату праці залежно від її кількості та якості, на можливість самозабезпечення і підвищення власного добробуту; по-друге, створення в ідеалі рівних стартових можливостей усім членам суспільства через систему виховання, освіти, соціальної підтримки; перехід від політичного та правового до соціального рівноправ'я громадян; по-третє, забезпечення силами державних і суспільних інститутів прийнятного рівня життя для малозабезпечених і знедолених прошарків населення, які не мають можливості самостійно задовольнити свої потреби, підтримувати рівень життя, гідний людини.

Здійснено порівняння концепцій прихильників соціальної держави (їх переважна більшість), що ґрунтуються на певних принципах соціальної справедливості - соціалістична модель, держава загального благоденства, держава праці (“workfare state”) і супротивників соціальної держави (Л. С. Мамут, С. С. Алексєєв, Ф. Гаєк).

Автор констатує, що хоч Українську державу в Конституції України проголошено демократичною, соціальною, правовою, але фактично для сучасної країни це - ідеал. Становлення соціально-правової державності в Україні - процес тривалий, що має власну логіку розбудови та розвитку.

Розділ 2 “Сфера соціально-економічних прав людини і механізми їх соціального захисту на засадах справедливості” складається із двох підрозділів, які присвячено висвітленню основних характеристик соціально-економічних прав людини і громадянина та механізму реалізації соціальної справедливості.

У підрозділі 2.1. “Соціально-економічні права людини і громадянина і їх місце в системі основних прав людини” розглянуто права людини як: світоглядну проблему; фундаментальні умови людського буття, що пов'язані з вирішенням основних життєвих соціальних питань.

У процесі дослідження прав людини застосовано системний та функціональний методи, що дало можливість розкрити структуру та соціальне призначення соціально-економічних прав людини і громадянина в сучасній системі прав людини. Доведено, що вони неподільні й серед них немає другорядних. Наголошено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства, є всі підстави розглядати соціально-економічні права людини і громадянина як базові щодо громадянських та політичних прав.

У підрозділі 2.2. “Механізм реалізації соціальної справедливості у галузі забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина” обґрунтовано, що для практичного забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина потрібно розробити механізм реалізації соціальної справедливості. Це означає, що права людини і громадянина повинні бути не тільки проголошені, а й забезпечені матеріально, організаційно та юридично різними видами гарантій (економічними, політичними, соціальними та юридичними).

Проведений аналіз окремих категорій, що розкривають процес практичного забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина, дав можливість сформулювати визначення “механізм реалізації соціальної справедливості”, під яким запропоновано розуміти процес свідомих вольових дій системи органів, організацій, окремих суб'єктів, що здійснюються у формах фактичного використання, розпорядження чи набуття прав та потрібного виконання ними кореспондуючих принципів соціальної справедливості, спрямованих на реальне втілення та відновлення порушених прав. Механізм реалізації соціальної справедливості спрямований на забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина й охоплює весь процес практичного здійснення: від стадії проголошення цих прав і закріплення їх в законі, до стадії їх безпосередньої реалізації. На домінуючу роль соціальної справедливості у забезпеченні соціально-економічних прав людини та громадянина вказали 95,8 % слідчих, 89,3 % оперуповноважених карного розшуку, 87,4 % державних службовців, а 90,8 % (2732 чол.) в цілому опитаних осіб.

Детально досліджено основні органи й організації, у компетенцію яких входить організаційне, фінансове та правове вирішення соціальних завдань, серед яких: Державна служба зайнятості; Державний фонд сприяння зайнятості населення; Фонд соціальних інвестицій; Пенсійний фонд, Міністерство праці та соціальної політики України, профспілки, політичні партії і громадські організації, міжнародні організації, що здійснюють та захищають права і свободи громадян, інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Розділ 3 “Основні напрями утвердження соціальної справедливості у сфері забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина в Україні” складається із чотирьох підрозділів, у яких розкрито механізм реалізації соціальної справедливості, що здатний переводити певні соціальні програми в практичну площину у сфері підвищення добробуту людей, подолання бідності, стримування падіння життєвого рівня громадян унаслідок тривалої економічної та фінансової кризи, збільшення представників прошарку середнього класу як критерію економічного добробуту населення.

У підрозділі 3.1.“Утвердження соціальної справедливості в галузі підвищення життєвого рівня населення, покращення добробуту громадян” проаналізовано процес практичного функціонування механізму реалізації соціальної справедливості у сфері підвищення рівня життя населення. У процесі дослідження з'ясовано, що поняття “рівень життя” є не лише соціально-економічним показником забезпеченості або незабезпеченості населення, а насамперед гуманітарною, світоглядною категорією. Саме вона, на думку автора, дає можливість оцінити ефективність реалізації державою соціальних програм, справедливих чи несправедливих форм і методів розподілу матеріальних та духовних благ серед населення.

Особливу увагу акцентовано на двох видах соціального забезпечення: “прожитковий мінімум” і “соціальний мінімум”. Автор дійшла висновку, що нині постала нагальна потреба вдосконалення методології формування прожиткового мінімуму відповідно до досягнутого економічного потенціалу суспільства й сучасних принципів соціальної справедливості. З огляду на це констатовано, що в умовах інфляції і зростання цін соціально справедливим прожитковий мінімум може бути тільки за умови, якщо він буде періодично переглядатися, корегуватися й індексуватися відповідно до економічних можливостей Української держави.

У контексті соціальної справедливості конкретизовано поняття “соціальних стандартів”. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку нашої країни потрібно суттєво розширити розробити й законодавчо затвердити цілісну систему соціальних стандартів, у котрій прожитковий мінімум стане лише вихідною базою, на якій розбудовуються інші, вищі життєві стандарти для різних соціальних прошарків населення.

Характеризуючи сучасний стан справ у країні, автор передбачає, що подальше розшарування населення може призвести до ще більшого порушення принципів соціальної справедливості і збільшення питомої ваги вкрай бідних людей, зростання масштабів застійної бідності, виникнення такого явища, як хронічна бідність. Щоб змінити ситуацію у боротьбі з бідністю запропоновано розробити нові підходи до розв'язання цієї проблеми. Соціальна політика має бути спрямована: по-перше, не тільки на державну допомогу незаможним верствам населення, а й на створення умов для формування потужної трудової мотивації кожної людини (зазначили 76,7 % респондентів); по-друге, на збільшення прошарку представників середнього класу (78,2 %) та стандартів їх життя; по-третє, на монетаризацію пільг і привілеїв, адресну допомогу тим, хто її потребує (86,9 %).

У підрозділі 3.2. “Соціальна справедливість у сфері забезпечення умов праці і подолання безробіття” обґрунтовано положення про функціонування механізму реалізації соціальної справедливості у галузі праці, заробітної плати та політики зайнятості. У цих сферах відбувається найбільш послідовне включення ринкових регуляторів, створення нових механізмів соціального захисту прав людини і громадянина від можливої несправедливості.

Досліджуючи проблему утвердження соціальної справедливості в галузі трудових відносин в умовах кризового стану розвитку українського суспільства, автор характеризує безробіття як найгострішу соціально-економічну проблему (підтримує 97,5 % респондентів), вирішення якої належить до пріоритетних напрямів діяльності соціальної держави.

Особлива роль у реалізації механізму соціальної справедливості належить реформі заробітної плати. Соціальна справедливість полягає у тому, що, по-перше, потрібно не тільки піднімати рівень мінімальної заробітної плати (базовий) до рівня прожиткового мінімуму (підтримує 82,7 % респондентів), а й у тому, щоб переглянути сам розмір прожиткового мінімуму (85,3 %), і, по-друге, відповідно до вимог соціальної справедливості, потрібно зіставляти розподіл не тільки продуктів праці, але й робочої сили, якість і кількість заробітної плати працівника, вартість робочої сили (92,6 %).

Окремо розглянуто взаємозв'язок інфляції та індексації: згідно з принципами соціальної справедливості індексація повинна перекривати інфляцію, яка знецінює результати праці населення, завдаючи найбільших матеріальних збитків насамперед малозабезпеченим прошаркам населення.

У підрозділі 3.3. “Зростання ролі соціальної справедливості в галузі охорони здоров'я та запровадженні системи соціального страхування” доведено, що в ринкових умовах соціальне страхування спрямоване на подолання несподіваних соціальних ризиків шляхом їх недопущення, або нейтралізації. Проаналізовано різні види соціального страхування: на випадок безробіття, медичне страхування, від нещасних випадків на виробництві, пенсійне страхування. Як приклад, розглянуто соціальне страхування, що практикується в системі органів внутрішніх справ. Професійний ризик, з яким постійно стикаються працівники міліції під час виконання службових обов'язків, вимагає надання їм додаткових гарантій захисту ( зазначають 84,7 % респондентів). Саме забезпечення цих гарантій покладено на цивільно-правовий інститут соціального страхування.

Серед основних напрямів соціальної політики, що потребує швидкого і ефективного реформування відповідно до принципів соціальної справедливості, є охорона здоров'я. У нашій країні ще не розпочато реформу системи охорони здоров'я. Вважаємо, що філософія реформування медицини, яка відповідає критерію соціальної справедливості, має бути зорієнтована не тільки на лікування, а й на профілактику та здоровий спосіб життя (86,9 % респондентів).

У підрозділі 3.4. “Утвердження соціальної справедливості у сфері реалізації пенсійної реформи” висвітлено гостру соціальну проблему, що потребує втручання механізму реалізації соціальної справедливості. Саме в пенсійній системі найяскравіше виявляється деформація принципів соціальної справедливості. Вона зумовлена, з одного боку, прірвою в розмірах пенсії різних категорій населення: надвисокими (у вузького кола чиновників) і низькими (у переважної більшості населення України); з іншого боку, збільшенням кількості пенсіонерів у зв'язку з достроковим та пільговим виходом на пенсію, що об'єктивно збільшує навантаження на Пенсійний фонд, високий розмір пенсійних внесків та неадекватне їх відображенням у розмірі пенсій тощо.

Здійснено порівняння різних пенсійних систем провідних країн світу - Великобританії, Франції, Німеччини й використано їх досвід для реформи пенсійної системи в Україні.

На сьогодні в нашій країні зроблено важливі кроки на шляху до відновлення принципів соціальної справедливості в здійсненні пенсійної реформи та ліквідації диспропорції в нарахуванні пенсії: по-перше, актуалізовано заробітну плату для призначення пенсії, що тимчасово зняло проблему залежності розміру пенсії від року виходу на пенсію; по-друге, підвищено вартість одного року страхового стажу. Як приклад труднощів, що гальмують процес утвердження принципів соціальної справедливості пенсійної реформи, розглянуто проблеми пенсійного забезпечення атестованих працівників ОВС України.

Зазначено, що ініційована урядом України Концепція проведення пенсійної реформи (2008 р.) передбачає запровадження єдиних правил і підходів до призначення пенсій усім категоріям громадян. Вважаємо, що існує резерв у реалізації соціальної справедливості під час проведення пенсійної реформи, досягнення порівняно справедливого розміру пенсій для всіх пенсіонерів в Україні.

У цьому контексті реалізація соціальної справедливості у сфері задоволення соціально-економічних прав людини і громадянина розглядається переважно не тільки як факт дійсності, а і як найближча перспектива, мета соціальних реформ. Головними орієнтирами подальшого розвитку соціальної політики Української держави мають стати: підвищення державних стандартів гідного рівня життя, утвердження соціальної справедливості (зазначають 96,4 % респондентів) у формуванні системи соціальних пільг та привілеїв.



ВИСНОВКИ

У висновках дисертації викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки; основні теоретичні положення і рекомендації, що випливають із результатів дослідження; обґрунтовано зростання ролі соціальної справедливості у вирішенні проблеми забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина в умовах ринкової економіки, фінансової та економічної кризи в українському суспільстві. Узагальнення результатів дослідження дало можливість зробити, крім зазначених вище, такі висновки:

дослідження джерельної бази з проблематики теорії справедливості, соціального захисту населення, забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина в історико-філософському та філософсько-правовому аспектах, порівняння окремих учень минулого і сьогодення, свідчать як про складність поставленої проблеми, так і про значні наукові здобутки в цій сфері та ґрунтовний підхід до їх розв'язання;

виходячи із критичного аналізу різних поглядів на справедливість, у дисертації сформульовано сучасну концепцію соціальної справедливості, прийнятну для українського суспільства на нинішньому етапі його розвитку, яка спрямована на вирішення складних соціальних проблем - стабілізацію суспільства, досягнення соціальної злагоди, подолання економічної та фінансової кризи, створення умов для забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина;

запропоновано визначення соціальної справедливості як обумовленої природним правом загальнолюдської цінності, що представляє собою захищені законом і демократичним устроєм рівні можливості доступу кожної людини до всіх соціальних благ та інших життєвих цінностей, а також розподіл і законне їх використання з урахуванням гідності людини та власного вкладу в суспільство. Саме така концепція соціальної справедливості відповідає новій соціально-політичній орієнтації нашої держави, глибинним економічним і соціально-політичним перетворенням, що в ній відбуваються;

для практичного забезпечення соціально-економічних прав людини розроблено механізм реалізації соціальної справедливості, який здатний переводити певні соціальні програми в практичну площину, реально забезпечувати соціально-економічні права людини і громадянина. Володіння, користування і розпорядження (а у випадках порушення) і відновлення прав, гарантії їх захисту та забезпечення складають зміст механізму реалізації соціальної справедливості, що дає можливість розглянути процедуру забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина в системному та динамічному вигляді, охопити весь процес використання суб'єктом належних йому прав;

механізм реалізації соціальної справедливості в умовах ринкової економіки, демократизації всіх сфер суспільного життя спрямований на те, щоб запобігати зростанню кількості бідних людей і водночас не допускати прошарку утриманців; уникати як хронічного утриманства громадян, що не бажають працювати, так і байдужості до долі соціально незахищених людей. Нова філософія соціальної політики Української держави спрямована не тільки на допомогу бідним прошаркам населення, а на створення умов для сильної трудової мотивації кожного, для опори працездатних громадян на власні сили, на самодопомогу;

враховуючи характерні для сучасної кон'юнктури українського ринку праці глибокі диспропорції та суперечності у співвідношенні попиту й пропозиції робочої сили, важливими (з точки зору втілення принципів соціальної справедливості) є комплексні економічні, соціальні та юридичні гарантії, спрямовані на пом'якшення ситуації у сфері зайнятості, подолання безробіття як найгострішої соціально-економічної проблеми сьогодення, розв'язання якої належить до пріоритетних напрямів у системі соціального захисту населення;

на підставі проведеного аналізу, підтвердженого даними соціологічного дослідження, з'ясовано, що механізм реалізації соціальної справедливості в забезпеченні соціально-економічних прав людини і громадянина реалізується у таких напрямках: удосконаленні нормативної бази соціальної діяльності держави, проведення ефективної й гнучкої системи соціального забезпечення населення; реалізації механізму соціального страхування громадян та їх сімей у випадках подолання соціальних ризиків і вимушених недуг; наданні допомоги незаможним, багатодітним і неповним сім'ям, жертвам стихійних лих; реформуванні пенсійної системи; упровадженні поетапного підвищення рівня мінімальної трудової пенсії до рівня межі малозабезпеченості; запровадженні соціальної диференціації населення з метою вивільнення державних коштів для охорони здоров'я, особливо незахищених груп та прошарків суспільства; утвердженні здорового способу життя як державної ідеології, елемента сучасного світогляду кожного громадянина.

Безумовно, дане дисертаційне дослідження не вичерпує всіх питань, що пов'язані із зростанням ролі соціальної справедливості у сфері забезпечення соціально-економічних прав людини, але автор намагався звернути увагу на її значний потенціал, невикористані резерви у вирішенні найбільш актуальних соціальних завдань сьогодення, про що свідчать дані соціологічних досліджень, що проведені автором про зростаючу роль соціальної справедливості у вирішенні соціальних завдань і гостре несприйняття несправедливості по всім ключовим питанням дисертаційного дослідження.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мозоль Н. І. Сучасний погляд на справедливість / Н. І. Мозоль // Право України. - 2007. - № 5. - С. 39-44.

2. Мозоль Н. І. Соціальна справедливість у контексті розбудови соціальної держави / Н. І. Мозоль // Держава і право / Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 38. - Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - 2007. - С. 153-160.

3. Мозоль Н. І. Забезпечення соціальних прав людини - стратегічне завдання Української держави / Н. І. Мозоль // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - К. : 2007. - № 4. - С. 55-63.

4. Мозоль Н. І. Становлення соціально справедливої державності (правові проблеми) / Н. І. Мозоль // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Випуск 2. - Львів. - 2008. - С. 369-378.

5. Мозоль Н. І. Соціальна справедливість у системі глобалізованої соціальної політики / Н. І. Мозоль // Право і суспільство. - 2008. - № 5. - С. 146-151.

6. Мозоль Н. І. Взаємозв'язок справедливості і права / Н. І. Мозоль // Наукова конференція з філософії права “Філософські та психологічні проблеми права”. - Київ, 10 січня 2008 р. - С. 116-117.

7. Мозоль Н. І. Основні форми справедливості та їх роль у розбудові правової держави / Н. І. Мозоль // ІХ міжнародна наукова конференція “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку”. Косів. Івано-Франківської області, 27-31 січня 2008 р. - С.200-203.

8. Мозоль Н. І. Політична справедливість у політичному житті України / Н. І. Мозоль // Науково-практична конференція на тему “Право і держава сучасної України: проблеми розвитку та взаємодії”. 18-19 квітня 2008 року. Київський національний університет внутрішніх справ. Навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання. - С. 181-182.

9. Мозоль Н. І. Наслідки порушення принципів соціальної справедливості / Н. І. Мозоль // ІІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права”. - Київ, 31 січня 2009 р. - С. 39-42.

10. Мозоль Н. І. Механізм реалізації принципів соціальної справедливості / Н. І. Мозоль // Науково-практична конференція “Актуальні проблеми сучасної юридичної науки та правоохоронної діяльності”. - Київ, 10-11 квітня 2009 р. - С.65-67.



АНОТАЦІЯ

Мозоль Н. І. Роль соціальної справедливості у забезпеченні соціально-економічних прав людини і громадянина в Українській державі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню основних положень теорії справедливості в умовах поглиблення економічної й фінансової кризи в українському суспільстві, інтеграції України до системи європейських соціальних стандартів і цінностей. У дослідженні здійснено систематизований аналіз наукових джерел із проблематики теорії справедливості, забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина, діяльності соціальної держави, спрямованої на реалізацію соціальної справедливості у сфері забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина. Запропоновано визначення соціальної справедливості й досліджено механізм її реалізації у таких напрямках: підвищенні життєвого рівня населення, подоланні бідності та безробіття, покращенні умов праці, упорядкуванні системи заробітної плати і соціального страхування, охорони здоров'я та реформуванні пенсійної системи. У дисертації доведено, що послідовне утвердження соціальної справедливості у сфері забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина має важливе значення для досягнення соціальної злагоди та стабілізації суспільства.

Ключові слова: соціальна справедливість, соціальна держава, соціально-економічні права людини і громадянина, прожитковий мінімум, праця, безробіття, заробітна плата, соціальне страхування, пенсії.

АННОТАЦИЯ

Мозоль Н. И. Роль социальной справедливости в обеспечении социально-экономических прав человека и гражданина в Украинском государстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена разработке основных положений теории и практики социальной справедливости в условиях кризисного состояния общества. Определена методологическая база исследований социальной справедливости, состояние разработки проблемы, историко-философские и философско-правовые походы к ее разрешению.

Проанализированы характерные черты социальной справедливости, дано определение этого понятия, раскрыты ее содержание и сущность. Социальная справедливость рассматривается как категория философии права, имеющая стратегическое значение для нашей страны в сложный период ее развития.

Исходя из критического анализа разных взглядов на справедливость, в диссертации определена современная концепция социальной справедливости приемлемая для украинского общества на данном этапе его развития, направленная на решение сложных социальных проблем - стабилизация общества, достижение социальной справедливости, преодоление экономического и финансового кризиса, создание условий для обеспечения социально-экономических прав человека и гражданина.

Исследуются социально-экономические права человека, их место в системе прав человека, потенциал социального государства в обеспечении социально справедливости.

Детально раскрыто механизм реализации социальной справедливости направленной на обеспечение социально-экономических прав человека и гражданина.

Наиболее эффективными шагами государства на пути обеспечения социально-экономических прав человека и гражданина в соответствии с принципами социальной справедливости есть: повышение жизненного уровня граждан Украины и преодоление бедности; определение социальных стандартов и прожиточного минимума; упорядочение системы льгот и привилегий; преодоление безработицы и повышение заработной платы достойной человека; усовершенствование системы социального страхования и здравоохранения; реформирование пенсионной системы в Украине; материальное, организационное и правовое обеспечение социальных программ, ориентированных на потребности среднего класса, систему европейских социальных стандартов.

Механизм реализации социальной справедливости в условиях рыночной экономики, демократизация сфер общественной жизни, направлены на уменьшение количества бедных и одновременное недопущение увеличение людей, которые содержатся за счет государства; избегать как хронического содержания граждан, которые не желают работать, так и безразличности к судьбе незащищенных людей. Новая философия социальной политики Украинского государства направлена не только на помощь бедным слоям населения, а и на создание условий для трудовой мотивации каждого, для возможности опираться трудоспособным гражданам на собственные силы.

Особенная роль в реализации механизма социальной справедливости принадлежит реформированию системы оплаты труда. Социальная справедливость заключается в том, что, во-первых, необходимо не только повышать уровень минимальной оплаты труда до уровня прожиточного минимума, а и в том, чтобы пересмотреть сам размер прожиточного минимума, и во-вторых, соответственно требованием социальной справедливости, необходимо сопоставить распределение не только результатов труда но и рабочей силы, качества и количества оплаты труда работников, стоимость рабочей силы.

В контексте социальной справедливости доказано, что интеграция нашей страны в европейское экономическое и социальное пространство ставит Украинское государство перед необходимостью срочной перестройки социальной сферы: повышение благосостояния граждан, обеспечение права на труд и преодоление безработицы, повышение заработной платы достойной человека; усовершенствование системы социального страхования направленного на нейтрализацию социальных рысков у населения в рыночных условиях, реформирования системы здравоохранения и пенсионной системы.

Ключевые слова: социальная справедливость, социальное государство, социально-экономические права человека и гражданина, прожиточный минимум; труд, безработица, зарплата, социальное страхование, пенсии.



SUMMARY

Mozol N. Social justice as an important factor in providing social and economic human rights in Ukraine. - Manuscript.

The candidate degree thesis of law science in specialty - 12.00.12 - philosophy of law - Kyiv National University of Internal Affairs. - Kyiv. 2009.

The thesis is dedicated to the research of the theory of justice under the deepening of economic and financial crisis in the Ukrainian society and in the course of Ukraine's integration to the EU social standards and values. The thesis presents a systematic analysis of scientific resources in fields of the theory of justice, social and economic human rights protection, application of social justice by a social state while providing social and economic human rights. The author produces a contemporary definition of social justice and researches the mechanism of its implementation in the following areas: improving living standards and labor conditions, poverty and unemployment reduction, regulating the system of remuneration and social, health insurance, as well as pension system reforming. The researcher proves that a consistent consolidation of social justice in application of social and economic human rights is of an utmost importance to achieve a social accord and stability in society.

Key words: social justice, social state, social and economic human rights, subsistence level, labor, unemployment, wages, social insurance, pension.

Размещено на Allbest.ru

...