Правова соціалізація особи в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 340:361.61

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правова соціалізація особи в сучасних умовах

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Швачка Вікторія Юріївна

Київ 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Становлення України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави потребує формування соціально-активної особи з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що є позитивним результатом її правової соціалізації. Стан розвитку суспільства значною мірою залежить від рівня правосвідомості та правової культури його членів. Радикальні зміни в економічній, соціальній і політичній сферах обумовлюють зміни правового мислення і правової поведінки членів суспільства.

В умовах політичної, економічної, соціальної і правової кризи особі тяжко адаптуватись до нових реалій, визначитись у боротьбі інтересів, що призводить до зміни її системи цінностей і норм поведінки. Зниження рівня життя, контрастний розподіл матеріальних благ, криза влади, порушення соціального та правового порядку, нормального функціонування суспільства призводить до зниження рівня правової свідомості і правової культури особи та потребує пошуку нових підходів, агентів та інститутів її правової соціалізації. Вивчення основних механізмів правової соціалізації особи, факторів, що сприятимуть визнанню особою права як основного регулятора суспільних відносин, дозволить визначити шляхи та напрями вдосконалення правової системи, а, отже, забезпечити становлення оновленого демократичного українського суспільства.

Це, в свою чергу, обумовлює необхідність комплексного дослідження правової соціалізації як універсального процесу, що супроводжує всю історію розвитку суспільства, всі її етапи і стадії та визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Сучасний стан наукових досліджень різноманітних сфер суспільних відносин, свідчить про необхідність детального науково-теоретичного вивчення цілісної системи інститутів, форм, механізмів правової соціалізації, як і соціалізації в цілому.

Як наслідок, існування об'єктивної потреби пошуку оптимальних шляхів вдосконалення правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку суспільства, потребує глибокого та всебічного дослідження проблем, що пов'язані з визначенням її мети, функцій, механізму реалізації та наслідками, як позитивного, так і негативного характеру.

Дослідження правової соціалізації особи як складової частини загальної соціалізації є новим напрямком досліджень у вітчизняній юридичній науці. Питання правової соціалізації особи стають особливо актуальними у період переходу від адміністративно-командної системи управління до побудови правової держави та громадянського суспільства. Тому, дослідження такого явища як правова соціалізація здійснюється через призму закономірностей, що притаманні соціалізації особи в цілому, з урахуванням наукових здобутків у сфері правознавства, філософії, соціології, соціальної психології, які вже довгий час вивчають даний феномен.

Актуальність розробки даної теми визначається також тим, що в юридичній літературі донині не набули належного розвитку поняття, зміст та механізм правової соціалізації особи.

Вперше термін “соціалізація” був введений до наукового обігу в середині ХІХ століття французьким соціологом Емілем Дюркгеймом. Вагомий внесок у розвиток поняття „соціалізація” здійснили французький юрист і соціолог Г. Тард та американський соціолог Т. Парсонс. Правова соціалізація як корелят соціалізації виник в 60-х роках ХХ століття в рамках дослідження американської школи правової психології.

Окремі питання процесу соціалізації особи та його механізму знайшли відображення у працях як зарубіжних, так і вітчизняних філософів, соціологів та психологів, зокрема: С.В. Боботова, Н.П. Гедікової, В.А. Глазиріна, С.М. Жевакіна, О.М. Здравомислової, І.С. Кона, Ж. Карбонье, Ш. Курильські-Ожвена, В.В. Лапаєвої, Н.П. Лукашевича, В.В. Москаленко, Н.П. Осипової, І. Сабо, В.Т. Циби, В.А. Щегорцева, В.А. Ядова та ін.

Значний здобуток у дослідження проблем правової соціалізації особи внесли праці, що присвячені вивченню загальних питань правосвідомості, правовим, соціально-психологічним аспектам правомірної поведінки, соціально-правової активності особи, правового нігілізму та інших аспектів даної проблеми зробили такі відомі дореволюційні вчені як І.О. Ільїн, П.І. Новгродцев, Б.О. Кістяківський.

На сучасному етапі, дослідження окремих питань зазначеної проблеми знайшли відображення у працях відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, С.В. Боботова, О.В. Волошенюка, Ю.В. Галінайтіте, В.В. Головченка, І.П. Голосніченка, Ю.І. Гревцова, М.М. Ібрагімова, О.В. Зайчука, В.С. Журавського, В.П. Казимирчука, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленко, Л.В. Кравченка, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, С.М. Легуши, Р.Е. Лівшица, Л.О. Макаренко, О.В. Малько, О.В. Матвієнко, М.І. Матузова, Є.В. Назаренко, Г.І. Неліп, М.І. Неліпа, В.С. Нерсесянца, В.В. Оксамитного, Н.М. Оніщенко, Г.С. Орзиха, І.В. Осики, І.С. Остроумова, І.В. Патерило, Н.М. Пархоменко, Р.С. Притченка, П.М. Рабіновича, О.Р. Ратинова, О.В. Сатановської, В.М. Сирих, О.Ф. Скакун, Е.Ю. Соловйова, Л.І. Спиридонова, О.Д. Тихомирова, М.О. Томашевської, Г.В. Тригубенко, В.О. Туманова, М.В. Цвіка, В.В. Чернєя, В.А. Чефранова, Ю.В. Чуфаровського, Ю.С. Шемшученка, В.А. Щегорцова та ін.

Питання правової соціалізації особи піднімались і в дослідженнях, що присвячені вивченню особи злочинця, причин злочинності та її профілактики, якими займалися, зокрема: А.І. Алексєєв, В.В. Бедь, Ю.Д. Блувштейн, А.Б. Венгеров, О.М. Джужа, В.І. Карпец, О.М. Литвак, В. Маляренко, Г.М. Міньковський, М.О. Стручков, Л.С. Явич та ін.

Незважаючи на значний інтерес серед теоретиків права та інших науковців до процесу правової соціалізації особи на сьогоднішній день у вітчизняній юридичній науці відсутнє комплексне дослідження процесу правової соціалізації особи, а розглядаються лише окремі його аспекти, а саме: ціннісний аспект правової соціалізації особи в основу якого покладенню ціннісне відношення до права аналізувався І.В. Патерило; місце інститутів соціалізації в процесі формування особи неповнолітнього досліджував С.М. Корецький; окремі аспекти правової соціалізації працюючої молоді вивчала Ю.В. Галінайтіте.

Отже, дослідження вказаної проблематики, потребує комплексного аналізу з урахуванням нових напрямів розвитку вітчизняної юридичної науки, з необхідністю переосмислення наукових поглядів минулого, з висвітленням теоретико-прикладних аспектів даного напряму дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений планом наукових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і є складовою частиною наукових тем відділу теорії держави і права “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597) та “Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод особи і громадянина в Україні” (номер державної реєстрації 0104U007590).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування сутності та особливостей процесу правової соціалізації особи в сучасних умовах формування суспільства, пошуку оптимальних методів та способів його реалізації з метою подолання пануючого правового нігілізму та формування соціально-активної особи з високим рівнем правової свідомості та правової культури.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

- здійснити аналіз поняття “соціалізація особи” та обґрунтувати визначення поняття “правова соціалізація особи”, а також з'ясувати їх взаємозв'язок та співвідношення;

- визначити співвідношення мети і засобів процесу правової соціалізації особи, особливості їх взаємообумовленості;

- визначити співвідношення стихійних та спрямованих факторів впливу в процесі правової соціалізації особи;

- з'ясувати вплив об'єктивних та суб'єктивних факторів на процес формування правової свідомості особи;

- визначити зміст та складові елементи механізму правової соціалізації особи;

- дослідити основні способи, інститути та агенти правової соціалізації особи та їх прояв в українському суспільстві;

- з'ясувати рівень правової свідомості та правової культури особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства;

- виявити найбільш суттєві причини та умови існування правового нігілізму та визначити шляхи його нейтралізації в процесі правової соціалізації особи;

- здійснити аналіз механізмів вдосконалення правової соціалізації та ресоціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

Об'єктом дослідження є правова соціалізація особи як процес засвоєння особою правових норм і цінностей суспільства, входження її до оточуючого правового середовища та формування у неї активної соціально-правової позиції.

Предметом дослідження є теоретико-правові проблеми та прикладні аспекти правової соціалізації особи в сучасних умовах.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмету. За допомогою діалектичного методу пізнання здійснювалось дослідження та обґрунтування основних понять, що використовуються у роботі та вивчення процесу правової соціалізації та інших правових явищ в контексті їх розвитку та взаємозв'язку.

Використання історичного методу пізнання дало змогу з'ясувати динаміку становлення поняття “правова соціалізація особи” та реалізації даного процесу на різних етапах розвитку суспільства. Логічний метод дозволив отримати нові юридичні знання про механізм правової соціалізації особи та основні інститути впливу на особу в процесі його реалізації. Використовуючи порівняльний та системно-структурний методи вдалось з'ясувати співвідношення таких понять як “соціалізація” та “виховання”, а також визначити роль і місце особи в процесі її правової соціалізації. За допомогою соціологічного та статистичного методів вдалось з'ясувати реальний стан правової свідомості та правової культури населення України і визначити основні чинники впливу на процес правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним, логічно завершеним, загальнотеоретичним аналізом процесу правової соціалізації особи в сучасних умовах формування суспільства.

У межах здійсненого дисертаційного дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:

· надано наукове обґрунтування двостороннього характеру процесу правової соціалізації особи, який проявляється в тому, що особа одночасно виступає як об'єкт, так і суб'єкт вказаного процесу;

· запропоновано авторське визначення поняття “правова соціалізація особи”, яка визначається як процес формування особи з відповідним рівнем правової свідомості, що проявляється у залученні її до системи правових цінностей суспільства, засвоєнні нею даної системи та у зворотній соціально-правовій діяльності особи, спрямованої на корегування суспільних цінностей;

· наведено авторське бачення поняття “засоби правової соціалізації”, як систему дій соціального характеру, що здійснюють формування особи в процесі засвоєння нею системи правових цінностей суспільства, а також у залежності від їх виду та характеру правосоціалізуючого впливу проведено класифікацію видів правової соціалізації особи на цілеспрямовану і стихійну та на зовнішню і внутрішню;

· визначено функції правової соціалізації особи, що притаманні їй як правовому явищу: інформаційна, ціннісна, нормативна. Реалізація вказаних функцій дозволяє досягнути мети правової соціалізації особи - формування соціально активної особи з високим рівнем правової культури та правової свідомості;

· уточнено сутність, внутрішню будову, способи та стадії реалізації правової соціалізації особи шляхом визначення механізму правової соціалізації особи, як її внутрішньої структури, що складається з системи різноманітних процесів або етапів формування особи з активною соціально-правовою позицією;

· доведено конкретно-історичний характер правової соціалізації особи та обґрунтовано, що ігнорування історичних об'єктивних і суб'єктивних факторів життєдіяльності особи та реального стану соціально - економічної, політичної та правової структури суспільства в процесі визначення способів та засобів правової соціалізації особи може негативно позначитись на її результаті;

· визначено механізми державно-правового стримування процесів правової десоціалізації та проблеми правової ресоціалізації особи. До проблем правової ресоціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства віднесено питання: соціально - економічного характеру; політико - правового характеру; соціально-психологічного характеру;

· доведено важливість та необхідність правового самовиховання як глибокого, самостійного, усвідомленого вивчення, засвоєння, розвитку, закріплення особою певних принципів права та моралі, інших соціальних норм та цінностей суспільства з метою формування у себе соціально важливих правових орієнтирів, установок на правомірну поведінку, що здійснюється як у процесі правового виховання, так і у процесі правової соціалізації особи;

· охарактеризовано як позитивні, так і негативні результати правової соціалізації особи, серед яких, зокрема: високий рівень правової свідомості, що виражається в активній соціально-правовій позиції особи; правовий нігілізм, тобто повне ігнорування особою вимог закону, цінностей права, зневажливого ставлення до правових принципів і традицій; конформізм, тобто сліпе дотримання особою існуючих правових норм, всупереч своїй системі цінностей;

· дістали подальшого обґрунтування теоретичні та практичні чинники існування в українському суспільстві правового нігілізму, визначено шляхи його нейтралізації, підвищення рівня правосвідомості і правової культури особи;

· уточнено основні напрями правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства, серед яких визначено, зокрема, такі, як посилення ролі та значення правового виховання, створення належних умов для самовиховання, належного правового інформування особи та покращення соціально-економічних умов її життя, завершення реформування правової системи України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації сформульовано та обґрунтовано висновки та положення, які можуть сприяти подальшому поглибленому науковому дослідженню окремих аспектів правової соціалізації та ресоціалізації особи. Отримані результати можуть бути використані у законопроектній діяльності з метою розробки загальнодержавної програми правової соціалізації особи.

Крім того, зроблені в результаті дослідження висновки можна використовувати під час викладання навчальних курсів: теорії держави і права, соціології права, галузевих юридичних наук та соціології особи; при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методологічної літератури, монографій.

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дослідження були апробовані на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, у тому числі: “Становлення і розвиток правової системи України” (м. Київ, 21 березня 2002 року; тези опубліковані); “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (м. Біла Церква, 29 квітня 2005 р.; тези опубліковані); “Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковані); “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 18 - 19 травня 2006 р.; тези опубліковані).

Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в п'яти наукових статтях, в тому числі три у фахових наукових виданнях ВАК України.

Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань, складається з вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 19 сторінках (239 найменування).

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено мету і завдання дисертаційного дослідження, об'єкт та предмет, основні методи дослідження, сформульовано концептуальні положення, які відзначаються науковою новизною охарактеризовано теоретичне і практичне значення одержаних результатів, надано відомості про апробацію та публікацію основних теоретичних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ 1. "Правова соціалізація як об'єкт теоретичного дослідження" складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються теоретико-методологічні засади дослідження правової соціалізації особи, виникнення, становлення та зміст даного поняття, визначаються функції, механізм, інститути, агенти та стадії правової соціалізації особи, а також проблеми правової ресоціалізації.

У першому підрозділі “Правова соціалізація особи: поняття, види та функції”, автор розглядає правову соціалізацію особи як органічну частину процесу загальної соціалізації особи і є специфічним проявом її загальних законів у сфері формування і розвитку соціально-активної особи з високим рівнем правової культури та правосвідомості, а, отже, потребує поєднання наукових знань філософії, психології, соціології і теорії права.

Не зважаючи на велике різноманіття у науковій літературі визначень правової соціалізації, на думку дисертанта, всі їх умовно можна поділити на три підходи.

Перший підхід у визначенні поняття “правової соціалізації”, представниками якого, зокрема, є О.М. Здравомислова, Ш. Курильскі-Овжіен, С.Ю. Римаренко, зводиться до того, що в якості суб'єкта соціалізації розглядається суспільство, а в якості об'єкта індивід. Під соціалізацією в даному випадку розуміється входження особи до системи суспільно-правових відносин, залучення її до існуючих форм діяльності. Дане входження особи до системи суспільно-правових відносин здійснюється за допомогою інститутів та агентів правової соціалізації, через які суспільство формує у особи певні якості, які їй необхідні для подальшого існування в даному суспільстві.

В інтерпретації представників даного підходу, правова соціалізація - це виховання у особи поваги до закону, покірності з метою досягнення особою конформізму по відношенню до правової системи суспільства, тобто повна інтеграція особи у пануючу правову систему суспільства. Даний підхід характеризується повним ігноруванням індивідуальності особи та її природної активності.

Представники другого підходу (В.В. Головченко, І.В. Патерило, Л.І. Спиридонов) дотримуються протилежної точки зору, і розглядають в якості суб'єкта правової соціалізації не суспільство, а індивіда. На їх думку, в процесі правової соціалізації індивід засвоює і набуває певних якостей за допомогою яких він пристосовується до існуючих умов правової дійсності. Об'єднуючим елементом прихильників даного підходу є їх спільні методологічні засади, що призводять до єдиного погляду на процес правової соціалізації, як адаптацію індивіда до умов оточуючого середовища з метою подальшої його зміни. Таким чином, суб'єктом, тобто активною стороною правової соціалізації в даному випадку є індивід, який мобілізує можливості права і використовує їх з метою зміни оточуючого середовища.

На думку представників третього підходу (В.В. Копєйчиков, В.М. Кудрявцев, В.П. Казимирчук, Н.М. Оніщенко), таке протистояння до визначення поняття “правова соціалізація” є не зовсім доречним. Оскільки, правова соціалізація - є двостороннім процесом взаємодії індивіда і суспільства, в якому обидві сторони є активними. Індивід, як об'єкт правової соціалізації, зовсім не позбавлений правової активності, тому сам може обирати для себе основні напрямки даного процесу, будучи тим самим одночасно і об'єктом, і суб'єктом правової соціалізації. В процесі правової соціалізації особа вибірково сприймає зовнішні умови впливу. Таким чином, зовнішні (об'єктивні) умови визначають поведінку людини лише в тій мірі, в якій співвідносяться з внутрішніми (суб'єктивними) умовами, що склалися в результаті всього процесу правової соціалізації.

В процесі правової соціалізації, не лише суспільство сприяє формуванню особи, а й особа, входячи до системи суспільно-правових відносин, активно впливає на суспільство.

Для правової соціалізації, як і соціалізації в цілому характерним є не механічне відображення у свідомості особи зовнішніх факторів впливу, а поєднання зовнішнього впливу та внутрішньої розумової діяльності самої особи. В процесі якого зовнішнє, пройшовши через суб'єктивність особи, опановується, опрацьовується, засвоюється, застосовується і використовується нею у практичній діяльності. Крім того, визначення соціалізації, в тому числі і правової соціалізації, як двостороннього процесу не суперечить фундаментальним філософським та соціологічним теоріями Г. Тарда та Т. Парсонса.

Як результат аналізу основних підходів до визначення поняття “правова соціалізація особи”, а також дослідження співвідношення понять “правова соціалізація” і “правове виховання” в дисертації наводиться власне визначення правової соціалізації особи, як процесу формування особи з відповідним рівнем правової свідомості, що проявляється у залученні її до системи правових цінностей суспільства, засвоєнні нею даної системи та у зворотній соціально-правовій діяльності особи, спрямованої на корегування суспільних цінностей.

Виходячи з визначення правової соціалізації особи, в дисертаційному дослідженні визначено основні її функції: інформаційна, ціннісна, нормативна. Реалізація вказаних функцій дозволяє досягнути мети правової соціалізації особи - формування соціально активної особи з високим рівнем правової культури та правової свідомості.

Комплексний підхід до вивчення питань, пов'язаних з дослідженням правової соціалізації особи, обумовлює необхідність визначення не лише самого поняття, а й засобів та механізму правової соціалізації особи.

Відповідно до викладених у дисертаційному дослідженні положень під засобами правової соціалізації слід розуміти систему дій соціального характеру, що здійснює формування особи в процесі засвоєння нею системи правових цінностей суспільства. Серед яких можна виділити цілеспрямовані та стихійні засоби правової соціалізації особи.

Вказані засоби покладенні в основу класифікації правової соціалізації особи. Так, в залежності від засобів автор виділяє види правової соціалізації: цілеспрямовану та стихійну.

В основу іншого критерію поділу правової соціалізації особи на види покладено відмінність її внутрішнього та зовнішнього змісту. Зовнішній зміст процесу правової соціалізації проявляється у впливі всіх зовнішніх об'єктивних правосоціалізуючих факторів на особу, що в свою чергу забезпечує прояв та корегування внутрішньої структури особи. Формування конкретного типу особи в свою чергу відображає внутрішній суб'єктивний зміст процесу правової соціалізації.

У другому підрозділі “Механізм та стадії правової соціалізації особи”, значна увага приділяється з'ясуванню механізму та стадіям правової соціалізації особи. У результаті проведеного дослідження дисертант виділяє три складові механізму правової соціалізації особи: соціально-правову адаптацію, яка передбачає пристосування особи до соціально-правових умов, рольових функцій та правових норм, що є притаманні для середовища її існування; інтеріоризація, у процесі якої особа дає власну оцінку існуючим у суспільстві категоріям, цінностям та правовим нормам відповідно до рівня своєї правової свідомості і правової культури, які в свою чергу, відображають систему соціальних цінностей, об'єктивно існуючих в даному суспільстві і суб'єктивно відображених в поведінці індивіда; екстеріоризація, в результаті якої відбувається зворотній зовнішній вплив особи на суспільство.

Дослідження механізму правової соціалізації особи, в свою чергу, пов'язаний з діяльністю правових і соціальних інститутів, спеціальних засобів правового впливу та контролю. На всіх етапах правової соціалізації суспільство за допомогою своїх інститутів та агентів здійснює безпосередній вплив на особу. В результаті чого відбувається передача відповідного досвіду і знань, вмінь і навичок, системних цінностей і норм від покоління до покоління, що пояснює значний інтерес дисертанта до дослідження стадій правової соціалізації та з'ясування інтенсивності впливу на особу різноманітних соціально-правових інститутів та агентів на кожній з них.

Встановлення вікових меж основних стадій процесу правової соціалізації особи, як правило є похідним від основних етапів соціалізації взагалі, і пов'язується з віковими етапами розвитку особи.

Взявши за основу віковий ценз, що використовується в соціальній психології, дисертант виділяє наступні стадії процесу правової соціалізації особи:

· дошкільна стадія, з якої розпочинається формування особи, закладаються основи її інтелектуального, морального та правового розвитку. Основними інститутами якої є сім'я і дитячі дошкільні установи;

· стадія навчання, в результаті якої особа набуває бази наукових знань, що стають основою її подальшої діяльності. До її основних інститутів належать школа та інші середньо-спеціальні і вищі навчальні заклади, а також групи однолітків;

· трудова стадія, основними агентами якої є члени трудового колективу, безпосереднім учасником якого є особа. На даній стадії соціально свідома особа наділена широкими можливостями для прояву своїх юридичних, політичних, культурних та інших поглядів;

· після трудова стадія, для якої характерним є те, що особа, будучи соціально зрілою самостійно, цілеспрямовано підвищує рівень своїх правових знань.

Третій підрозділ “Правова ресоціалізація особи: аналіз та значення”, який присвячений дослідженню проблем правової ресоціалізації та десоціалізації особи, в тому числі і в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

Розглядаючи правову соціалізацію як двосторонній процес взаємодії особи та суспільства, що триває протягом усього її життя і в результаті якого відбувається формування соціально-активної особи з високим рівнем правової культури та правової свідомості дисертант робить висновок, що правова соціалізація - це універсальний процес, який супроводжує всю історію розвитку суспільства, всі її етапи та стадії. Цілісна система інститутів, форм, механізмів правової соціалізації, як і соціалізації в цілому, є динамічною, історично обумовленою та формується протягом значного проміжку часу. Нестабільність процесу правової соціалізації особи є загрозою втрати певних його досягнень, зниження рівня правової культури та правової свідомості особи.

Рівень розвитку суспільства значною мірою залежить від рівня розвитку правосвідомості та правової культури його членів. Радикальні зміни в економічній, соціальній і політичній сферах обумовлюють зміни правового мислення і правової поведінки членів суспільства.

У ситуації політичної, економічної соціальної і правової кризи особі тяжко адаптуватись до нових реалій, розібратись у боротьбі інтересів, що призводить до зміни її системи цінностей і норм поведінки. Зниження рівня життя, контрастний розподіл матеріальних благ, криза влади, порушення соціального порядку, нормального функціонування суспільства призводить до зниження рівня правової свідомості і правової культури особи. Саме тоді і виникає потреба в правовій ресоціалізації особи.

Під ресоціалізацією автор, у першу чергу, розуміє процес засвоєння особою нових знань, цінностей, ролей, навичок замість вже існуючих.

Потреба в правовій ресоціалізації особи виникає також у випадку необхідності повернення особи до загально прийнятих соціальних та правових цінностей суспільства. Вчинення особою злочину і відбування нею покарання є свідченням певних упущень в процесі її правової соціалізації, а, отже, потребує її ресоціалізації.

На думку дисертанта, правову ресоціалізацію особи слід розуміти як єдність двох процесів, а саме, десоціалізації, тобто руйнації старої системи соціально-правових цінностей особи та повторної її соціалізації. Крім того, в даному підрозділі здійснено узагальнення проблем правової ресоціалізації шляхом їх групування на:

а) проблеми соціально - економічного характеру (зміна системи загально-соціальних цінностей; зниження рівня життя; контрастний розподіл матеріальних благ; масове безробіття; високі темпи інфляції; відсутність соціального захисту особи; недостатність державного фінансування установ відбування покарань та центрів реабілітації засуджених, тощо.);

б) проблеми політико - правового характеру (зростання рівня злочинності, в тому числі і рецидивної; послаблення уваги правоохоронних органів до реєстрації злочинів; відсутність дієвих механізмів реалізації прав та свобод людини і громадянина; порушення (недотримання ) принципу невідворотності покарання; повільне упорядкування та вдосконалення законодавства; низькі темпи реформування правоохоронної, судової, пенітенціарної системи тощо);

в) проблеми соціально-психологічного характеру (низький рівень професійної підготовки, правової культури та правової свідомості співробітників органів внутрішніх справ та установ виконання покарань; неналежне створення умов для виховання та самовиховання особи, в тому числі, і осіб засуджених до позбавлення волі; недостатній рівень правової інформованості особи та низький рівень її правосвідомості та правової культури; відсутність психологічної підтримки засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, а також після їх звільнення; відсутність дієвих засобів нейтралізації негативного впливу на особу після відбування покарання).

Розділ 2. "Правова соціалізація як процес формування та розвитку правової свідомості особи" складається з трьох підрозділів. У яких розглядаються основні засоби та способи правосоціалізуючого впливу на особу в сучасних умовах розвитку українського суспільства, зокрема, з'ясовується місце та значення в процесі правової соціалізації правового виховання, самовиховання та безпосереднього оточуючого середовища особи, визначається рівень правової свідомості особи, причини існування та шляхи подолання правового нігілізму.

У першому підрозділі “Основні засоби та способи впливу на процес правової соціалізації особи та їх прояв в українському суспільстві” зроблено спробу дослідити особливості правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства, для якого є характерним наявність протиріччя між курсом на побудову правової держави і громадянського суспільства, з однієї сторони, і правовою реальністю яку визначає масовий правовий нігілізм - з іншої. правовий соціалізація особа

Панування у суспільстві правового нігілізму, зневажливе ставлення та зневіра у право є свідченням низького рівня правової культури та правової свідомості населення. Побудова правового та демократичного суспільства потребує посилення ролі, значення та престижу права, як регулятора суспільних відносин, а також формування соціально активної особи з високим рівнем правової культури та правосвідомості. Що, в свою чергу, повинно стати метою правової соціалізації особи на сучасному етапі розвитку України.

Результат правової соціалізації особи залежить від вірного визначення її засобів, способів та інститутів. Проведений аналіз рівня довіри населення України до різних соціальних інституцій дає підстави стверджувати, що основними інститутами правової соціалізації в сучасних умовах розвитку українського суспільства все ще залишаються сім'я, навчальні заклади та трудові колективи, а також значно збільшується роль засобів масової інформації та всесвітньої мережі Інтернет.

У дисертації обґрунтовується необхідність надання переваги в сучасних умовах розвитку українського суспільства саме цілеспрямованим засобам правової соціалізації з метою нейтралізації негативного впливу безпосереднього оточуючого середовища особи. У зв'язку з цим значну увагу приділено дослідженню проблем правового виховання особи як цілеспрямованого засобу її правової соціалізації. Визначаються мета, завдання та способи правового виховання, а також доводиться необхідність та значення самовиховання в процесі правової соціалізації особи.

Під способами правового виховання визначено систему інститутів, агентів та методів цілеспрямованого впливу з метою реалізації завдань правовиховної діяльності.

До способів правового виховання як цілеспрямованого засобу правової соціалізації особи слід віднести: правову пропаганду, складовою якої є правова агітація; правову освіту населення; індивідуально-виховну роботу; юридичну практику державних органів та інших організацій; правову соціально-активну поведінку; самовиховання, в тому числі і самоосвіту.

У другому підрозділі “Рівень правової свідомості особи як результат її правової соціалізації” проведеного дослідження було встановлено, що позитивним результатом правової соціалізації особи є високий рівень її правосвідомості, що виражається в активній соціально - правовій позиції, яка досягається у результаті вдалого поєднання цілеспрямованих та стихійних засобів впливу з урахуванням реальних умов життя, історичних передумов їх становлення, соціального становища особи, рівня загальної та правової культури суспільства, правовиховної роботи та індивідуальних можливостей особи. Це, в свою чергу, обумовило необхідність дослідження реального стану правосвідомості населення України. Як наслідок аналізу результатів соціологічних досліджень Інституту соціології НАН України було встановлено, що рівень правової свідомості особи в Україні потребує певних змін, пов'язаних з підвищенням рівня правових знань, усвідомленням його значення та необхідності у регулюванні суспільних відносин.

У третьому підрозділі “Правовий нігілізм: шляхи подолання у процесі правової соціалізації особи” розглядається проблема існування правового нігілізму в українському суспільстві, як деформованого стану правосвідомості населення. З'ясовуються основні причини його існування та здійснюється пошук шляхів їх нейтралізації в процесі правової соціалізації особи. До причин існування правового нігілізму в українському суспільстві дисертант відносить, зокрема: історичне коріння розвитку суспільних відносин в Україні; низький рівень політичної і правової культури; порушення прав і свобод людини і громадянина, а також зневіра громадян у механізми реального їх захисту; ігнорування норм права державними органами в процесі здійснення владних повноважень; недосконалість та суперечливість законодавства; конфронтація між гілками влади та відсутність правових механізмів її вирішення; недосконалість правової освіти та просвіти населення; відсутність єдиної державної концепції спрямованої на формування відповідних засобів цілеспрямованого впливу на особу у процесі її правової соціалізації.

Аналіз зазначених причин існування правового нігілізму в українському суспільстві дає підстави стверджувати, що вони є негативним результатом правової соціалізації особи та призводять до ігнорування суспільством права, його оцінку не як базової, фундаментальної ідеї, а як другорядного явища в загальній шкалі людських цінностей.

Подолання правового нігілізму в сучасних умовах розвитку українського суспільства є можливим лише за умови підвищення рівня правової свідомості та правової культури особи, запровадження у життя конституційного принципу - верховенства права, що сприятиме побудові демократичної правової держави, що є можливим лише за умови об'єктивного визначення мети, засобів та способів правової соціалізації особи, а також всебічної підтримки даного процесу на рівні держави.

У висновках сформульовані найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення та нове вирішення поставленого наукового завдання щодо правової соціалізації особи в сучасних умовах. Серед них слід зазначити наступні:

1. Під правовою соціалізацією особи слід розуміти процес формування особи з відповідним рівнем правової свідомості, що проявляється у залученні її до системи правових цінностей суспільства, засвоєнні нею даної системи та у зворотній соціально-правовій діяльності особи, спрямованої на корегування суспільних цінностей.

2. Правова соціалізація особи є конкретно-історичним явищем. Її зміст, мета та результат мають історичний характер і визначаються соціально-економічною та політичною структурою суспільства. У процесі правової соціалізації формуються не якісь абстрактні соціальні правові якості особи, а конкретно-історичні риси особи, необхідні їй для життєдіяльності у конкретному суспільстві, що в свою чергу обумовлює необхідність детального вибору засобів та способів правосоціалізуючого впливу.

3. Комплексний підхід дослідження правової соціалізації особи, дає можливість визначити не лише зміст поняття правової соціалізації особи, а й її засоби. Під засобами правової соціалізації особи слід розуміти систему дій соціального характеру, що здійснює формування особи в процесі засвоєння нею системи правових цінностей суспільства.

У процесі правової соціалізації особа зазнає впливу як стихійних не контролюючих суб'єктивних засобів і об'єктивних умов життя, зокрема безпосереднього оточуючого середовища, так і соціально-контролюючої цілеспрямованої діяльності державних та громадських органів і організацій, що виявляється у добре організованій системі правового виховання.

Оточуюче середовище і правове виховання, як засоби правової соціалізації особи, нерозривно пов'язані між собою і для досягнення позитивного результату правової соціалізації особи їх цілі повинні співпадати або хоча б не конкурувати між собою.

4. Класифікація видів правової соціалізації особи може здійснюватись за двома критеріями: а) у залежності від виду засобів правосоціалізуючого впливу слід виділяти цілеспрямовану та стихійну правову соціалізацію особи; б) відповідно до характеру правосоціалізуючого впливу слід розрізняти зовнішню та внутрішню правову соціалізацію особи.

5. Сутність правової соціалізації розкривається через її механізм, який визначається як внутрішня структура правової соціалізації, що складається з системи різноманітних процесів або етапів формування особи з активною соціально-правовою позицією.

Механізм правової соціалізації особи складається з трьох складових, а саме: соціально-правова адаптація, в процесі якої особа пристосовується до існуючих у суспільстві правових норм, традицій і т.д.; інтеріоризація, тобто процес засвоєння моральних цінностей, настанов і правових норм, включення їх до внутрішнього світу особи; екстеріоризація, в процесі якої особа здійснює вплив на оточуюче середовище шляхом “втілення в життя” набутих у процесі соціально-правової адаптації та переосмислених у відповідності з індивідуальними особливостями і залучених до внутрішнього свого світу в процесі інтеріоризації поглядів, ідей, переконань моральних, правових і соціальних цінностей з метою зміни суспільства в цілому.

Механізм правової соціалізації особи реалізується через діяльність інститутів та агентів правової соціалізації, що здійснюють безпосередній зовнішній вплив на особу. Інститути правової соціалізації особи - це соціально-політичні об'єднання, соціальні групи членом яких є особа, або державний орган, установа, недержавні організації, що здійснюють вплив на неї, як суб'єкти правової соціалізації. При цьому конкретний суб'єкт, через якого безпосередньо здійснюється передача правових цінностей, виступає в якості агента правової соціалізації. До агентів як безпосередніх учасників процесу правової соціалізації особи належать батьки, родичі, товариші, викладачі, посадові особи, співробітники тощо.

Реалізація механізму правової соціалізації особи через її інститути та агентів обумовлює особливість даного процесу, який полягає у його безперервності. Так, формування особи розпочинається на ранніх стадіях (дитинства і юності) людини і продовжується все її життя.

6. У залежності від становлення особи у суспільстві доцільно визначати такі стадії процесу її правової соціалізації: дошкільна стадія, з якої розпочинається формування особи, закладаються основи її інтелектуального, морального та правового розвитку. Основними інститутами якої є сім'я і дитячі дошкільні установи; стадія навчання, в результаті якої особа набуває бази наукових знань, що стають основою її подальшої діяльності. До її основних інститутів належать школа та інші середньо-спеціальні і вищі навчальні заклади, а також групи однолітків; трудова стадія, основними агентами якої є члени трудового колективу, безпосереднім учасником якого є особа. На даній стадії соціально свідома особа наділена широкими можливостями для прояву своїх юридичних, політичних, культурних та інших поглядів; після трудова стадія, для якої характерним є те, що особа, будучи соціально зрілою самостійно, цілеспрямовано підвищує рівень своїх правових знань.

7. У перехідні періоди розвитку суспільних відносин, в тому числі і в українському суспільстві, домінуючими є саме стихійні засоби правової соціалізації, не зважаючи на їх непередбачуваність та не контрольованість. Нейтралізувати ж, не завжди позитивний, вплив оточуючого середовища можна лише за допомогою систематичного, послідовного та успішного правового виховання, основною метою якого повинно стати формування соціально-активної особи з високим рівнем правової культури та правової свідомості. Це може бути досягнуто за допомогою комплексного використання способів правового виховання, тобто системи інститутів, агентів та методів цілеспрямованого впливу з метою реалізації завдань правовиховної діяльності.

До способів правового виховання як цілеспрямованого засобу правової соціалізації особи слід віднести: правову пропаганду, складовою якої є правова агітація; правову освіту населення; індивідуально виховну роботу; юридичну практику державних органів та інших організацій; правову соціально-активну поведінку; самовиховання, у тому числі і самоосвіту.

8. Важливе місце як у процесі правового виховання, так і в процесі правової соціалізації особи належить правовому самовихованню. Під яким слід розуміти глибоке, самостійне, усвідомлене, вивчення, засвоєння, розвиток, закріплення особою певних принципів права та моралі, інших соціальних норм та цінностей суспільства з метою формування у себе соціально важливих правових орієнтирів, установок на правомірну поведінку.

Правове самовиховання особи складається з двох основних етапів: підготовчий (формування сукупності правових знань; визначення свого ставлення до різноманітних явищ соціально-правової реальності); безпосереднє самовиховання (самоаналіз і самооцінка недоліків власної поведінки, що не відповідає встановленим нормам права; формування мети правового самовиховання та конкретних завдань для її досягнення; самовдосконалення; поступове впровадження засвоєних свідомістю норм права в практику щоденної поведінки).

9. Позитивним результатом правової соціалізації особи є високий рівень її правосвідомості, що виражається в активній соціально - правовій позиції, яка досягається у результаті вдалого поєднання цілеспрямованих та стихійних засобів впливу з урахуванням реальних умов життя, історичних передумов їх становлення, соціального становища особи, рівня загальної та правової культури суспільства, правовиховної роботи та індивідуальних можливостей особи.

Чим вище рівень правової свідомості, тим більш стійкі правові переконання особи, тим частіше вона визначає свою поведінку відповідно до цілей та завдань виражених у праві. Одночасно високий рівень розвитку правосвідомості особи здійснює вплив на формування суспільної правосвідомості в цілому.

10. Правова соціалізація особи може мати як позитивні, так і негативні наслідки. До негативних наслідків правової соціалізації особи, що є результатом невірного визначення способів і методів правової соціалізації, а також застосування їх без урахування, як соціально-історичних умов існування особи, так й її індивідуальних особливостей, слід віднести: досягнення особою конформізму, тобто сліпого дотримання особою існуючих правових норм, всупереч своїй системі цінностей; поширення серед населення правового нігілізму, тобто сформованого у суспільній чи індивідуальній свідомості стійкого негативного ставлення до права, аж до повної зневіри в його потенційні можливості як основного регулятора суспільних відносин.

11. Зміна тих чи інших елементів політичної, економічної, соціальної та правової системи країни, а також вчинення особою правопорушення, що є свідченням певних упущень у процесі її соціалізації, обумовлює необхідність її правової ресоціалізації.

Правова ресоціалізація особи - це єдність двох процесів, а саме, десоціалізації, тобто руйнації старої системи соціально-правових цінностей особи та повторної її соціалізації.

Виділені наступні основні проблеми правової ресоціалізації в сучасних умовах розвитку українського суспільства: проблеми соціально - економічного характеру; проблеми політико - правового характеру; проблеми соціально-психологічного характеру.

12. Успішне усунення існуючих перешкод на шляху впровадження у життя конституційних принципів побудови демократичної, соціальної та правової держави є можливим лише за умови зростання рівня життя і добробуту населення, реалізації принципу верховенства права, тобто панування права в усіх сферах суспільного життя, високий його авторитет, що забезпечується непорушністю прав і свобод людини і громадянина, організацією і здійсненням державної влади на підставі принципу „розподілу влад”, взаємною відповідальністю держави та суспільства, а також високим рівнем правової свідомості та правової культури особи.

Формування, на нових ідейних засадах, високого рівня правової культури та правової свідомості особи є можливим лише в процесі її успішної правової соціалізації та ресоціалізації, що виражається у залученні особи до системи правових цінностей суспільства, засвоєнні нею даної системи та у її зворотній соціально-правовій діяльності спрямованій на корегування суспільних цінностей.

Досягнення поставленої мети є можливим лише за умови всебічної державної підтримки процесу правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства. Проблема правової соціалізації особи має не тільки правовий аспект, а й тісно пов'язана з політичним і економічним станом суспільства, рівнем розвитку демократії, політичної та правової культури.

Успішне проведення соціально-економічних, політичних та правових реформ, спрямованих на покращення життєвого рівня громадян, формування здорового морально-психологічного клімату в країні сприятиме правовій соціалізації особи та формуванню у неї соціально активної правової позиції.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені у наступних публікаціях автора

1. Куленко В.Ю. Співвідношення спрямованих та стихійних форм правової соціалізації особистості // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Вип. 14. - К., 2003. - С. 540 - 543.

2. Швачка В.Ю. Становлення та зміст поняття “правова соціалізація особистості” в процесі розвитку юридичної науки // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 9 (35). - С. 84 - 91.

3. Швачка В.Ю. Механізм правової соціалізації особистості як об'єкт наукового дослідження // Часопис Київського університету права - 2005. - № 3. - С. 48-54.

4. Швачка В.Ю. Правовий нігілізм у контексті правової соціалізації особистості // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей Юридичні науки. - Запоріжжя: Запорізький національний університет. - 2006. - № 2. - С. 20-28.

5. Швачка В.Ю. Правове виховання як засіб правової соціалізації особи // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами ІV Міжнар. конф., Луцьк, 2007 р. 1-2 черв.: У 2-х т. - Т.І. - С. 113-117.

6. Куленко В.Ю. Визначення основних напрямів правової соціалізації, як необхідна передумова становлення правової системи України // Становлення і розвиток правової системи України: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. (Київ, 21 березня 2002 року). - Київ, 2002. - С. 66 - 68.

7. Швачка В.Ю. Правова соціалізація як спосіб формування особистості // Тези доповіді Всеукраїнської наук. конф. “Другі юридичні читання” (18 травня 2005 р., м. Київ). - С. 158 - 160.

8. Швачка В.Ю. Історичні аспекти формування правової свідомості особи в Україні // Сучасні правові проблеми українського державотворення: матеріали державної наукової конференції (29 квітня 2005 р., м. Біла Церква). - Біла Церква, 2005. - С. 83-86.

9. Швачка В.Ю. Забезпечення дії принципу верховенства права в Україні, як спосіб подолання правового нігілізму // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції “Запорізькі правові читання” , м. Запоріжжя, 18 - 19 травня 2006 р. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - С. 82-85.

Анотація

Швачка В.Ю. "Правова соціалізація особи в сучасних умовах". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2008.

У дисертації здійснено комплексне дослідження проблеми правової соціалізації особи в сучасних умовах, визначено поняття правової соціалізації особи, з'ясовано зміст, функції, механізм та стадії даного процесу, визначено основні засоби, інститути та агенти правосоціалізуючого впливу на особу, в тому числі і в сучасних умовах розвитку українського суспільства. Досліджено як позитивні, так і негативні наслідки правової соціалізації особи, з'ясовані основні проблеми правової ресоціалізації та запропоновані основні напрямки вдосконалення правової соціалізації та ресоціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

Ключові слова: правова соціалізація особи, механізм правової соціалізації особи, інститути правової соціалізації особи, правова ресоціалізація, правова десоціалізація, правове виховання, правова свідомість, правовий нігілізм, соціально-правова активність.

...