Удосконалення механізмів управління державними корпоративними правами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

Харківський регіональний інститут державного управління

УДК 351.71; 334.72

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Удосконалення механізмів управління державними корпоративними правами в Україні

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Яковлева Наталія Григорівна

Харків 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні потребує вирішення низки правових, економічних та організаційних питань, пов'язаних з багатовекторністю політики держави, у т. ч. відпрацювання дієвих механізмів державного управління корпоративним сектором. Його виникнення зумовлено ліквідацією державної монополії у більшості галузей народного господарства, зменшенням навантаження на державний бюджет, становленням інституту корпоративного права, подальшою концентрацією власності. Корпоративний сектор складає значну частину вітчизняної економіки. Однак умови його формування (понад 95 % акціонерних товариств створено в процесі роздержавлення та широкомасштабної приватизації об'єктів державної власності) замість підвищення ефективності діяльності підприємств супроводжуються загостренням проблем, які не існували у планово-директивної економіки. Діяльність акціонерних товариств характеризується низькою ефективністю, суперечностями в управлінні ними, високим рівнем конфліктності, невизначеністю умов вирішення спірних питань. Відсутні дієві механізми корпоративного управління, особливо це стосується пакетів акцій, що належать державі.

До недавнього часу політика держави щодо об'єктів державної власності спрямовувалася лише на прискорення приватизаційних процесів, що пояснювалося такими причинами, як потреба у критичній масі недержавних підприємств, формування основ інституту приватної власності та становлення ринкових відносин. Налагодженню системи управління корпоративною власністю, у тому числі з державною участю, не приділялося належної уваги. Але тепер саме держава, володіючи майном вартістю понад 250 млрд грн, стала найбільшим акціонером у виробничому секторі національної економіки. При цьому більшість акціонерних товариств з державною часткою власності у статутних фондах залишається збитковою, а надходження до бюджету коштів від використання відповідних активів - вкрай недостатнім.

Поглиблення ринкових перетворень в Україні не можливе без подолання у суспільній свідомості спрощеного уявлення стосовно дії механізмів державного управління корпоративним сектором. Визначальним напрямом посилення державного впливу на розвиток корпоративного сектора стає формування збалансованої системи управління корпоративними правами держави без зміни форми власності. Запровадження заходів цього спрямування має узгоджуватися з економічною політикою держави як найважливішого суб'єкта системи корпоративного управління. Держава зацікавлена у розробці та прийнятті комплексу законодавчих та нормативно-правових актів як основи формування всієї системи корпоративного управління, їх ефективному використанні, запровадженні сучасних стандартів поведінки на ринку та ділової етики, удосконаленні корпоративних відносин.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичну основу дисертації складають фундаментальні роботи та наукові статті зарубіжних та вітчизняних фахівців: Є. Брігхема, Ф. Броделя, Е. Брегеля, Л. Брушта, С. Брю, Е. Вайнінга, Д. Веймера, А. Демб, К. Мейера, К. Макконнелла, Ф. Нойбауера, Ж. Роза, Д. Стігліца, В. Танці, М. Хесселя, О. Блюмгардта, О. Бондаря, П. Буряка, І. Галиці, І. Голованя, П. Єщенка, Д. Задихайло, С. Кукура, О. Кібенко, В. Логвиненка, І. Лазня, В. Любченка, М. Міщенка, С. Мочерного, О. Мишка, Г. Назарової, С. Науменкової, В. Оскольського, В. Павлова, Ю. Палкіна, О. Пасхавера, М. Ройка, С. Румянцева, В. Соболєва, Д. Файера, В. Цуглевіча та ін.

Велике теоретичне значення для дослідження мають праці відомих фахівців з обґрунтування організації державного управління, а саме: О. Амосова, В. Венгера, А. Дєгтяря, Л. Дідковської, Л. Головка, Є. Григоренко, Ю. Гришана, І. Жадан, В. Корженка, В. Мартиненка, Н. Мельтюхової, О. Мендрул, А. Мерзляк, В. Наумова, Г. Одінцової, М. Сіроша, М. Чечетова та ін.

У той же час, незважаючи на достатньо тривалий період трансформації адміністративно-планової економіки в ринкову, управління об'єктами корпоративного сектора, у тому числі з державною участю, залишається одним із найскладніших та малодосліджених наукових напрямів. Сьогодні бракує комплексних досліджень у галузі формування цілісної системи корпоративного управління з урахуванням сучасного стану та особливостей розпорядження частиною національного багатства, що знаходиться у власності держави. Науковці інших країн у цьому напрямку також не проводили системних досліджень, що пояснюється, зокрема, відмінностями в становленні форм господарювання й розвитку форм власності.

Таким чином, питання розвитку процесу державного управління корпоративними правами потребують поглибленого науково-теоретичного аналізу, виваженої систематизації теоретико-методологічних засад та практичних підходів щодо формування ефективних моделей господарювання. Актуальність цих питань визначила вибір теми дисертації, мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи “Інноваційно-інвестиційний розвиток економіки регіону та механізми управління ефективністю використання його трудового потенціалу” (державний реєстраційний номер 0102U001590 від 04.01.2007 р.), яка виконувалася кафедрою економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Особистий внесок здобувача з виконання НДР полягає у визначенні засобів удосконалення механізмів державного управління розвитком корпоративного сектора.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування шляхів удосконалення механізмів державного управління корпоративними правами з урахуванням сучасних тенденцій розвитку ринкової економіки. Крім того, за відсутності законодавчо визначених критеріїв оцінки державного управління виникає потреба в обґрунтуванні методичного підходу удосконалення процедури прийняття управлінських рішень стосовно діяльності акціонерних товариств з державною часткою у статутних фондах.

Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:

- узагальнити теоретичні основи функціонування корпоративного сектора з урахуванням переваг та недоліків, структури системи управління, особливостей існуючих моделей корпоративного управління;

- з'ясувати причини, цілі та механізми впливу держави на діяльність об'єктів корпоративного сектора, проаналізувати відповідні концепції макроекономічного державного управління;

- дослідити специфіку формування корпоративного сектора в Україні та охарактеризувати діючу національну модель управління ним;

- узагальнити існуючі концептуальні підходи стосовно управління державною власністю, розкрити особливості управління державними корпоративними правами та визначити критерії його ефективності;

- оцінити результативність управління державними корпоративними правами та розкрити фактори її підвищення;

- з'ясувати сутність корпоративних конфліктів та механізми їх запобігання;

- визначити перспективні напрямки державного управління корпоративними правами в Україні та умови їх реалізації;

- обґрунтувати методичний підхід до удосконалення порядку підготовки та прийняття управлінських рішень щодо реалізації економічних інтересів держави як власника корпоративних прав.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку корпоративного сектора економіки України.

Предмет дослідження - теоретичні засади та прикладні аспекти функціонування механізмів управління державними корпоративними правами.

Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є діалектична логіка та методи системного аналізу. В роботі також використовувались спеціальні методи наукового пізнання, зокрема єдності історичного та логічного (аналіз еволюції відносин власності і держави на різних історичних етапах розвитку, взаємозв'язку існуючих моделей корпоративного управління та концепцій макроекономічного державного управління, характерних параметрів моделей корпоративного управління), економіко-статистичні методи (збір фактичного матеріалу, його систематизація та узагальнення), порівняльного економічного аналізу (оцінка ефективності функціонування суб'єктів господарювання корпоративного сектора з державної часткою), ранжування та рейтингової оцінки (класифікація та визначення підсумкового рейтингу підприємств, акції яких складають державний корпоративний портфель по м. Харкову та Харківській області з метою обґрунтування управлінських рішень), статистичні методи (розробка схем, графіків, таблиць) та ін. Методологічну базу дослідження доповнюють основні положення теорії державного управління, її змістовні ідеї та принципи.

Інформаційною базою дослідження є закони та підзаконні акти, нормативні документи органів виконавчої влади, наукові публікації, дані Фонду державного майна України, річні звіти відкритих акціонерних товариств з державною часткою.

Наукова новизна одержаних результатів. Відмінність отриманих результатів від існуючих наукових розробок полягає в системному науково-теоретичному обґрунтуванні основних напрямків вдосконалення механізмів державного управління розвитком корпоративного сектора, у тому числі - корпоративними правами держави.

У дисертації вперше:

- обґрунтовано методичний підхід до удосконалення процедури підготовки та прийняття управлінських рішень з питань реалізації економічних інтересів держави, що включає в себе формування системи показників стану відкритих акціонерних товариств з державною часткою, а також класифікацію та характеристику методів оцінки і аналізу стану таких товариств для використання державними органами в процесі своєї діяльності як власника певної кількості корпоративних прав;

- класифіковано відкриті акціонерні товариства з державною часткою згідно з показниками оцінки їх соціально-економічного стану, сформовано варіанти управлінських рішень із наступним вибором на цій основі кінцевого управлінського рішення з метою підготовки державними органами влади виважених рішень. Це дозволить поліпшити рівень обґрунтованості заходів державного регулювання, спрямованих на подальший розвиток та підвищення ефективності функціонування як державних, так і недержавних суб'єктів національної економіки;

удосконалено:

- обґрунтування залежності безпосередніх механізмів впливу держави на діяльність підприємств корпоративного сектора від особливостей існуючих моделей корпоративного управління;

- методичні підходи до оцінки результативності управління державними корпоративними правами з урахуванням розбіжностей державного та приватного підприємництва;

дістали подальший розвиток:

- дослідження тенденції посилення державного впливу на функціонування корпоративного сектора за умови економічного, соціального та географічного розширення сфери діяльності корпорацій;

- систематизація параметрів корпоративного управління з метою порівняння сучасних світових моделей з національною;

- узагальнення характеристик національного корпоративного сектора (передумови створення, етапи розвитку, структура управління, основні учасники, конфліктні ситуації тощо);

- обґрунтування механізму корпоратизації підприємств стратегічного значення з метою підвищення ефективності їх функціонування шляхом залучення додаткових коштів для розвитку та поповнення державного бюджету у випадку продажу державних акцій, завдяки зміні організаційно-правової форми та активному використанню ринкових важелів;

- визначення напрямків вдосконалення фінансових важелів державного управління корпоративним сектором, зокрема запровадження оптимальної системи розкриття інформації та використання міжнародних стандартів управління та бухгалтерського обліку.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що матеріали дослідження розширюють науково-методологічну базу формування системи управління державними корпоративними правами, а його результати є корисними для удосконалення організаційно-правового забезпечення процесу управління державними корпоративними правами з боку місцевих державних адміністрацій; при підготовці навчальних посібників, курсів лекцій, методичних матеріалів для студентів вищих навчальних закладів та слухачів курсів підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у системі Національної академії державного управління при Президентові України.

Узагальнення, висновки і рекомендації, обґрунтовані у дисертаційній роботі, використані Харківським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка № 03/1512 від 03.12.2007 р.), Головним управлінням економіки Харківської облдержадміністрації (довідка № 04-15/1083/1 від 25.03.2008 p.), представництвом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Харківській області (довідка № 21-20 від 02.04.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне наукове завдання щодо визначення і обґрунтування напрямків удосконалення механізмів державного управління корпоративним сектором, у тому числі з державною участю. Усі науково-теоретичні положення, висновки та рекомендації сформульовані автором особисто. У роботі, написаній у співавторстві, особистий внесок зазначено у списку опублікованих праць, що наведений у авторефераті.

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на IV та V Міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, лютий 2004 р.; м. Харків, лютий 2005 р.), науково-практичному семінарі “Сучасна проблематика корпоративного управління” (м. Київ, вересень 2007 р.) та під час українсько-німецько-російськой корпоративної зустрічі представників середнього та малого бізнесу (м. Лейпциг, березень 2007 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у восьми наукових працях, три з яких опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки “Державне управління”. Загальний обсяг публікацій становить 2,71 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (155 найменувань на 16 сторінках) та 7 додатків (на 30 сторінках). Повний обсяг дисертації - 260 сторінок, у тому числі 18 таблиць (на 13 сторінках), 19 рисунків (на 8 сторінках).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й основні завдання, наукову новизну роботи, розкрито теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано загальну характеристику дисертації.

Перший розділ - “Науково-теоретичні засади регулювання корпоративного сектора економіки” - присвячений аналізу теоретичних та практичних аспектів діяльності акціонерних товариств та механізмів державного впливу на них. Акціонерну власність, в якій чітко простежується структуроутворююча роль великого виробництва, закладено в основу розвинутих економічних систем. У розділі вивчено передумови виникнення акціонерних товариств, надано огляд їх загальних характеристик, переваг та недоліків.

З'ясовуються зміст поняття та сутність корпоративного управління. Діяльність акціонерних товариств стає успішною тільки у випадку вирішення задачі управління ними, тобто створення механізму, за допомогою якого усі учасники товариства взаємодіють між собою і яке визначається як корпоративне управління. Систематизовано групи можливих учасників акціонерних товариств, зацікавлених в ефективному корпоративному управлінні в процесі реалізації власних цілей та інтересів. Аналіз складу учасників дозволив зробити висновок про те, що система корпоративного управління є продуктом загальних зусиль безпосередніх учасників (емітентів та акціонерів), “непрямих учасників” (кредиторів, службовців, комерційних партнерів, центральних та місцевих органів влади, громадськості) та професійних учасників ринку цінних паперів (бірж, торгівців, депозитаріїв, зберігачів, реєстраторів та ін.).

З появою акціонерних товариств виникла необхідність у їх державному регулюванні. Еволюція акціонерної форми власності свідчить про певну залежність змісту державного впливу на діяльність корпоративного сектора від кількості та розмірів корпорацій як у ринковий, так і в перехідній економіці (табл. 1).

Таблиця 1. Еволюція державного управління корпоративним сектором

В роботі узагальнюються системні причини посилення державного впливу на формування корпоративних відносин у сучасних умовах, досліджується склад та зміст механізмів державного управління цією сферою. Аналіз поглядів різних фахівців та літературних джерел з проблематики дослідження дозволив з'ясувати залежність механізмів державного управління корпоративним сектором від національної моделі, яка, в свою чергу, визначається особливостями макроекономічного управління, що базується на певній економічній концепції. Розглядаються основні світові концепції державного управління економікою (економічного лібералізму та економічного дирижизму), яким відповідають дві найбільш відомі у світі національні моделі корпоративного управління: англо-американська та континентальна, визначаються основні параметри, що характеризують моделі корпоративного управління. На їх базі аналізується використання отриманих результатів у практиці корпоративного управління.

Характеризуються концептуальні підходи державної участі в управлінні діяльністю корпоративного сектора, аналізуються можливості механізмів державного регулювання з оглядом на наявність частки державної власності у підприємстві. Там, де її немає, роль держави зводиться до опосередкованого регулювання та контролю за допомогою широкого кола крім зовнішніх механізмів. У разі, якщо держава є співвласником, використання зовнішніх механізмів, державні органи влади здійснюють процес управління безпосередньо, за допомогою внутрішніх механізмів управління та контролю. Цей дуалізм зумовлює відмінність держави від інших акціонерів, цілі та мотиви участі яких у корпоративному управлінні спрямовуються виключно на отримання прибутку.

На підставі узагальнення зарубіжного досвіду сформульовано висновок, що дифузія державної власності шляхом її часткової приватизації та денаціоналізації, яка зумовила поширення інтеграційної форми підприємництва на підприємствах із змішаною (державно-приватною) формою власності, є характерної рисою країн з розвинутими ринковими відносинами. Це дозволяє нівелювати вади та посилити переваги державного та приватного методів господарювання.

Другий розділ - “Ефективність та суперечності державного управління корпоративним сектором економіки” - присвячений дослідженню питань утворення та функціонування корпоративного сектора, в тому числі з державною участю, вивченню результативності діяльності підприємств та ролі держави у цих процесах. Проаналізовано державну політику та практику в галузі перетворення адміністративно-планової економіки у ринкову та створення національного корпоративного сектора економіки. З огляду на специфічність його формування (визначальну частину акціонерних товариств створено в процесі приватизації державної власності), вивчено цілі приватизації та результати їх досягнення. Систематизовано етапи приватизації в Україні: підготовчий період (1991 - 1993 рр.), масова мала та сертифікатна приватизація (1994 - 1996 рр.), інвестиційна приватизація (1997 - 1999 рр.), грошова приватизація індивідуальних стратегічних об'єктів (з 2000 р. по теперішній час). На основі аналізу статистичного матеріалу доведено, що за короткий час фактично зруйновано монополію держави в економіці, створено економічне середовище, в якому функціонують суб'єкти різних форм власності, в тому числі акціонерної, ринок цінних паперів та закладено основи ринкової інфраструктури.

Необхідність формування підприємств, що за своїми масштабами є адекватними державним, обумовило вибір у процесі роздержавлення, демонополізації і в той же час збереження великих підприємств саме акціонерної форми підприємництва. Оскільки корпоративний сектор сьогодні складає значну частку виробничого блоку вітчизняної економіки, охарактеризовано національну модель корпоративного управління, її особливості, схожість та відмінності в порівнянні з провідними світовими моделями корпоративного управління.

З метою розгляду практики державної участі в управлінні корпоративними правами виконано системний аналіз нормативно-правової бази, яка визначає структуру державної власності в Україні та регламентує організаційне забезпечення управління державними корпоративними правами. Аналіз свідчить, що вищим органом системи є Кабінет Міністрів України, впровадження політики здійснює Фонд державного майна України, на міністерства та відомства покладено організаційно-функціональні повноваження з обґрунтування необхідності закріплення державних корпоративних прав та управління ними у відповідній галузі, а безпосереднє управління здійснюється через інститути відповідальних представників та уповноважених осіб.

Охарактеризовані можливі критерії оцінки функціонування державного корпоративного сектора з урахуванням того факту, що процедура визначення ефективності державного підприємництва значно відрізняється від приватного. Визначено, що мікроекономічні показники господарської діяльності дозволяють судити тільки про життєздатність підприємств, але не розкривають причин, за яких у державному секторі поруч з рентабельними продовжують функціонувати збиткові підприємства. У цей час для управління державними корпоративними правами, як і для державного підприємництва взагалі, головним критерієм ефективності мають бути показники реалізації макроекономічних завдань, які повинні забезпечувати реалізацію суспільних інтересів та відповідати системі орієнтирів державної регулятивної політики у цілому.

Стосовно безпосередньої реалізації прав держави як акціонера на отримання доходу від господарської діяльності підприємств змішаної форми власності, яке визначене законодавчо, та виконання відповідних державних планів, то кінцеві результати діючої політики свідчать, що рівень доходів, перерахованих до державного бюджету за рахунок нефіскальних бюджетних надходжень (дивіденди за акціями) характеризується нестабільністю, а фактичні показники значно відрізняються від запланованих.

Дослідження управління державними корпоративними правами показало його низьку результативність та високий рівень конфліктності, виявило залежність корпоративних конфліктів від недосконалого організаційно-правового забезпечення та регуляторного середовища, яке породжує суперечності в управлінні корпоративним сектором та обумовлює складність управлінської структури, відсутність чіткого розмежування повноважень органів управління, необмеженість прав виконавчих директорів, брак системи стримань та противаг в управлінні акціонерними товариствами.

Висновки про недостатню результативність функціонування підприємств змішаної форми власності та доцільність використання в якості її критеріїв показників бюджетної ефективності підтверджуються аналізом діяльності відкритих акціонерних товариств, акції яких складають державний корпоративний портфель по м. Харкову та Харківській області за 2001 - 2006 рр. (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка нарахованих податків та кінцевих результатів фінансової діяльності, (млн. грн.)

управління державний корпоративний право

Отже, зростання нарахованих та сплачених податків до державного бюджету супроводжувалося помітним зниженням кінцевих показників доходності підприємств, що унеможливлювало забезпечення мінімальної рентабельності та виробничого розвитку, зводило нанівець фінансово-господарську діяльність державного підприємництва.

У третьому розділі - “Напрямки вдосконалення механізмів управління державними корпоративними правами” - науково обґрунтовано пропозиції по впровадженню програм корпоратизації, застосуванню важелів фінансового регулювання корпоративного сектора та програмно-цільового управління державними корпоративними правами. Зазначається, що метою управління державними корпоративними правами має бути сприяння соціально-економічному розвитку країни шляхом запровадження державного корпоративного підприємництва як цілеспрямованої діяльності.

В роботі досліджуються можливості підвищення ефективності господарської діяльності підприємств стратегічного значення, а також таких, що є монополістами, шляхом їх реструктуризації та корпоратизації. Реструктуризація за рахунок комплексної реорганізації бізнесу, фінансів, організаційно-управлінських структури, активів, персоналу дозволяє адаптувати підприємство до ринкових умов. Корпоратизація, завдяки зміні організаційно-правової форми господарювання, стає важливим чинником перетворення стратегічних підприємств, що знаходяться у державній власності, дозволяючи активніше використовувати ринкові важелі. Доведено економічний сенс корпоратизації, який полягає у тому, що держава на певному етапі розвитку припускає часткове володіння та управління важливими для економіки України підприємствами з метою залучення додаткових коштів для їх розвитку та поповнення державного бюджету у випадку подальшого продажу. Крім того, корпоратизовані підприємства підпорядковуються загальним вимогам підготовки та надання звітності, встановленим для акціонерних товариств, що дозволяє оптимізувати діяльність державних підприємств.

Обґрунтовано необхідність удосконалення фінансового механізму управління корпоративним сектором, який забезпечує більш повне та своєчасне розкриття інформації, включаючи фінансову, акціонерними товариствами, в тому числі з державною участю. Підтверджено, що підвищення прозорості фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств шляхом запровадження оптимальної системи розкриття інформації є важливою умовою державного регулювання корпоративного сектора. Інформація, яку готують та надають акціонерні товариства, має бути доступною, регулярною, надійною та збалансованою, тобто включати не тільки позитивні характеристики товариства, але й розкривати негативні моменти. Важливою умовою забезпечення функціонування цього механізму є використання міжнародних стандартів управління та бухгалтерського обліку.

Розглянуто можливості програмно-цільової організації управління державними корпоративними правами в якості методу державного управління, який використовується для вирішення соціальних, управлінських, організаційних задач у трансформаційних процесах. Складність розробки та прийняття управлінських рішень пояснюється різноманіттям та специфікою підприємств, корпоративні права яких знаходяться в державній власності, що робить проблемним та вкрай трудомістким визначення способів розробки та прийняття управлінських рішень з урахуванням визначених державою цілей.

Розроблено методичний підхід до процесів підготовки та прийняття управлінських рішень з питань реалізації економічних інтересів держави як власника стосовно акціонерних підприємств, акції яких складають державний корпоративний портфель. Процес прийняття управлінських рішень викликав необхідність класифікації акціонерних підприємств, акції яких складають державний корпоративний портфель, з метою оцінки їх соціально-економічної значущості. Для проведення оцінки сформовано перелік показників, що характеризують різні складові стану підприємств, серед яких обсяг державних корпоративних прав, значущість підприємств для економіки та безпеки держави, соціальна значущість, обсяг виручки від реалізації продукції, що випускається, доходність, екологічна складова. Внаслідок того, що обрані показники не можуть бути співставленні, оскільки мають різні (непорівнянні) кількісні характеристики, класифікацію підприємств на їх підставі виконано з використанням методу інтегральної рейтингової оцінки шляхом відображення показників через індекси.

Відокремлено цілі управління державними корпоративними правами з урахуванням складових завдань, до яких входить реалізація економічних інтересів держави: в якості фіскального органу; власника корпоративних прав; у сфері підтримання соціальної стабільності, технічного потенціалу та стійкості систем життєзабезпечення; розвитку ринкового конкурентного середовища та поліпшення інвестиційного клімату в країні. Було доведено необхідність проведення дослідження тільки для 2-ї цільової групи - реалізація економічних інтересів держави в ролі власника корпоративних прав.

На базі розрахованих підсумкових рейтингів та переліку управлінських рішень сконструйовано матрицю управлінських рішень залежно від соціально-економічної значущості акціонерних підприємств змішаної форми власності.

Базою для класифікації та одержання підсумкового рейтингу були фактичні дані фінансово-господарської діяльності ВАТ м. Харкова та Харківської області за період 2001 - 2004 рр. Результати дослідження дозволили ідентифікувати кожне підприємство з певними управлінськими рішеннями (табл. 2).

Отримані варіанти управлінських рішень було проаналізовано. Зіставлення запропонованих рішень та фактичних даних за наступний період та фактичних дій Фонду державного майна України свідчить, що продаються передусім державні корпоративні права, які мають найнижчі рейтинги. Запропоновані рекомендації не є остаточними та вичерпними, оскільки при аналізі не враховувалися певні фактори зміни рішень. Для подальшого вирішення завдань управління корпоративними правами держави необхідним є більш глибоке вивчення фундаментальних факторів стану кожного підприємства.

Таблиця 2. Можливі варіанти управлінських рішень щодо підприємств з державною часткою у статутних фондах (на прикладі ВАТ по м. Харкову та Харківській області)

Висновки

Основні результати дисертаційного дослідження в сукупності вирішують важливе наукове завдання вдосконалення механізмів управління державними корпоративними правами та формування методичного підходу до процесів прийняття управлінських рішень стосовно реалізації економічних інтересів держави як власника певної кількості корпоративних прав, що дозволяє сформулювати такі положення:

1. Поглиблення ринкових перетворень в Україні, подолання рецидивів адміністративно-планової економіки в системі управління, незворотні процеси роздержавлення, демонополізації і відновлення великих підприємств є умовами зміцнення акціонерної форми господарювання, яка дозволяє ефективно використовувати виробничий і кадровий потенціали. Найбільшим акціонером залишається держава, у зв'язку з чим постає питання удосконалення управління державними корпоративними правами. Акціонерна форма власності є складною в організаційно-правовому відношенні, тому управління корпоративним сектором економіки, особливо з державною участю, є важливим напрямком діяльності держави, пов'язаним з реалізацією комплексу соціально-економічних та фінансових заходів.

2. Ступінь та механізми державного впливу на корпоративний сектор, характер поведінки держави як власника корпоративних прав залежать від особливостей національної моделі корпоративного управління, що враховує історичні, соціальні та економічні традиції. З метою порівняння національної моделі із відомими світовими моделями корпоративного управління виділено характерні складові (соціальні та економічні умови існування інститутів власності; структура, склад та очікування власників корпорації; джерела коштів для розвитку; види корпоративного контролю; ступінь та методи державного впливу). Адаптація кращих зразків корпоративного управління у світі до умов сучасної України виявляється актуальним завданням, оскільки ефективність управління та контролю в корпораціях є найбільш складною проблемою.

Крім того, досвід розвинених країн свідчить про доцільність закріплення за суб'єктами державного підприємництва функцій, іманентних державі: гарантування національної безпеки, цілісності та конкурентоспроможності економіки, заповнення економічних порожнин у непривабливих для приватного сектора виробництвах та галузях, розширення участі держави у науково- та капіталоємних виробництвах, що потребують довгострокового кредитування, впровадження новітніх, екологічно безпечних технологій тощо.

3. Діюча вітчизняна модель корпоративного управління, на формування якої суттєво впливають процеси роздержавлення і приватизації підприємств, характеризується розпорошеністю акцій серед населення, обмеженістю використання додаткових емісій з метою залучення обігових коштів, недосконалістю механізмів управління, підміною стандартів корпоративного управління (коли для управлінського тиску використовуються контрольні пакети акцій, сформовані шляхом скупки), широким представництвом держави в акціонерному капіталі товариств.

Низька результативність механізмів управління державними корпоративними правами, у свою чергу, пояснюється низкою системних причин: недосконалістю законодавчої бази; невизначеністю державних корпоративних прав та нестабільністю управління ними; низькою кваліфікацією державних уповноважених, дефіцитом юридичної відповідальності державного представництва та державних коштів для фінансування ВАТ з державною часткою; проведення вторинних емісій; наявністю в державній власності значної кількості корпоративних прав, непривабливих для приватного підприємництва.

Як результат - існуючі вади корпоративного управління гальмують процес залучення інвестицій та зростання ринкової капіталізації акціонерних товариств. Таке становище вимагає якнайшвидшого визначення ролі держави в управлінні і розвитку корпоративного сектора, спрямованого на забезпечення реалізації суспільних інтересів, створення важелів запобігання прояву негативних явищ як в економіці в цілому, так і стосовно державних корпоративних прав.

4. Присутність держави в якості акціонера - відносно нове явище у вітчизняній практиці державного управління. Визначення меж державного підприємництва, аналіз цілей та наслідків участі держави у капіталі акціонерних товариств обумовлює посилення владного впливу на зміст господарської діяльності акціонерних підприємств змішаної форми власності не шляхом застосування адміністративного ресурсу, а за допомогою управлінських дій, спрямованих на підвищення фінансових результатів, розвиток національної економіки, приведення змісту державної політики у відповідність із світовими стандартами та нормами.

5. Розвиток управління корпоративними правами держави безпосередньо пов'язується з інституціональними умовами та практичними механізмами його забезпечення. Інституціональні умови - досконале організаційно-правове забезпечення підприємництва, сприятливе для самоорганізації ринку середовище, спрямованість діяльності органів державного управління корпоративними правами на вирішення макроекономічних проблем та відтворення сектора суспільного виробництва.

Удосконалення механізмів державного управління корпоративними правами знаходиться у площині розширення корпоратизації підприємств стратегічного значення з метою підвищення результативності їх діяльності та створення умов розкриття інформації, що відповідає вимогам міжнародних стандартів, оперативного, безперешкодного доступу зацікавлених осіб до неї.

6. У дисертаційної роботі розроблено та обґрунтовано методичний підхід до організації програмно-цільового управління державними корпоративними правами з визначенням його основних етапів: а) визначення вимог до управління корпоративними правами; б) класифікація активів, що складають корпоративний портфель держави; в) формування цілей управління державними корпоративними правами; г) вибір управлінських рішень та контроль їх ефективності.

В основу методичного підходу покладено систему показників соціально-економічної значущості акціонерних підприємств з державною часткою (обсяг державних корпоративних прав, значущість підприємств для економіки та безпеки держави, соціальна значущість, обсяг виручки від реалізації продукції, що випускається, доходність, екологічна складова), а також класифікацію з урахуванням особливостей методів оцінки їх стану.

Запропоновано варіанти управлінських рішень, які може прийняти держава для забезпечення ефективного функціонування підприємств з державною часткою, у тому числі: участь держави в управлінні діяльністю; реорганізація бізнесу через управління корпоративними правами; передача корпоративних прав держави в управління іншим суб'єктам господарювання; повний продаж державних акцій і перехід до регулювання через систему нормативних актів.

7. Класифікація і поділ акціонерних товариств на групи за критерієм їх соціально-економічної значущості є вихідною точкою поглиблення аналізу фінансово-господарського стану відкритих акціонерних товариств з державними корпоративними правами у статутних фондах при реалізації економічних інтересів держави як власника корпоративних прав. Апробація методичного підходу доводить можливість прийняття декількох варіантів управлінських рішень стосовно окремих підприємств і дозволяє з'ясувати особливості методу рейтингової оцінки як інструменту їх визначення.

Реалізація запропонованого підходу допомагає оптимізувати управління національним корпоративним сектором економіки, поліпшити управління та контроль за діяльністю ВАТ з державною часткою у статутних фондах, зумовлює підвищення ефективності діяльності стабільно працюючих акціонерних підприємств та сприяє стабілізації підприємств, що знаходяться у критичному стані.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Яковлева Н.Г. Особливості “української” моделі корпоративного управління / Н.Г. Яковлева // Вісн. Націон. ун. внутрішніх справ: зб. наук. пр. - Х. : НУВС, 2004. - Вип. № 25. - С. 334 - 338.

2. Яковлева Н.Г. Удосконалювання фінансового контролю та звітності як умова ефективного державного управління корпоративним сектором в Україні / Н.Г. Яковлева // Теорія та практика державного управління. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, “Магістр”, 2005. - № 2 (11). - С. 140 - 144.

3. Яковлева Н.Г. Особливості приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України / О.Ю. Амосов, Н.Г. Яковлева // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ, 2006. - № 2 (29). - С. 9 - 16. Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні висновків і положень щодо впливу держави на процес приватизації підприємств стратегічного значення.

4. Яковлева Н.Г. Сучасні концепції корпоративного управління та їхні особливості / Н.Г. Яковлева // Вестн. Харьк. государств. политехн. ун-та / Сер. Технический прогресс и эффективность производства - Х. : ХГПУ, 2000. - № 91. - С. 131 - 134.

5. Яковлева Н.Г. Роль государственных органов в обеспечении эффективного корпоративного управления / Н.Г. Яковлева // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання / П.Т. Саблук, В.Я. Амбросов, Г.Є. Мазнев / у 2 т. - Т. 2. - К. : ІАЕ, 2001.- С. 160 - 164.

6. Яковлева Н.Г. Экологическая оценка инвестиционных проектов и программ / Н.Г. Яковлева // Основные направления экологического предпринимательства, их законодательное, финансовое и организационное обеспечение: Учеб. пособие / под общ. ред. А.К. Кузина, Ф.В. Стольберга, Е.Б. Борисовой. - Х. : ИД “Вокруг цвета”, 2006. - Кн. 1. - С. 179 - 203.

7. Яковлева Н.Г. Оцінка діяльності державного корпоративного сектора та аналіз причин його неефективності / Н.Г. Яковлева // Теорія та практика державного управління: Тези IV Міжнар. наук. конгр., 26 лютого 2004 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - № 9. - С. 187 - 189.

8. Яковлева Н.Г. Особенности ведения реестра в бумажной форме / Н.Г. Яковлева // “UFE REVIEW” : Аналитическое обозрение фондового рынка Украины. - К., 1997. - № 3. - С. 45-46.

Анотація

Яковлева Н.Г. Удосконалення механізмів управління державними корпоративними правами в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2008.

У роботі вирішено актуальну наукову задачу, яка полягає в розробці науково-теоретичних та методичних пропозицій з удосконалення механізмів управління державними корпоративними правами в Україні. В якості механізмів управління державними корпоративними правами розглянуто програми корпоратизації, що використовуються для підвищення ефективності діяльності стратегічних підприємств, фінансові важелі управління корпоративними правами на базі розкриття інформації, програмно-цільові методи організації державного управління, які доцільно використовувати для вирішення соціальних, управлінських, організаційних завдань у період реалізації трансформаційних процесів. Визначено особливості оцінки ефективності управління державними корпоративними правами. Обґрунтовано, що для нього, як і для всього державного підприємництва в цілому, головним критерієм ефективності є успішність вирішення соціально-економічних завдань, які відповідають системі орієнтирів державної регулюючої політики в цілому.

Ключові слова: акціонерна власність, учасники корпоративних відношень, корпоративне управління, модель корпоративного управління, приватизація, державні корпоративні права, державний корпоративний портфель, підприємства із змішаною формою власності, державне представництво, оцінка ефективності.

Аннотация

Яковлева Н.Г. Совершенствование механизмов управления государственными корпоративными правами в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2008.

В работе решена актуальная научная задача, которая состоит в разработке научно-теоретических и методических предложений по усовершенствованию механизмов управления государственными корпоративными правами в Украине. Исследование процессов управления государственными корпоративными правами, проведенное через призму роли государства как регулятора условий общественного развития, позволило определить управление государственными корпоративными правами в качестве одного из наиболее важных государственных механизмов управления, реализуемого государством через корпоративное участие в субъектах хозяйствования.

Обобщены концептуальные подходы государственного участия в управлении деятельностью корпоративного сектора, изучены возможные механизмы государственного регулирования. Внимание в работе акцентировано на том, что конкретные механизмы государственного воздействия зависят от доли государственной собственности в акционерных предприятиях. В случаях отсутствия государственной доли роль государства сводится к опосредованному регулированию и контролю с помощью внешних механизмов. Если государство является совладельцем, кроме внешних механизмов, государственные органы управления осуществляют процесс управления непосредственно, с использованием внутренних механизмов управления и контроля.

Выполнен анализ государственной политики и практики в области создания корпоративного сектора экономики в Украине. Охарактеризована сложившаяся на сегодняшний день национальная модель корпоративного управления в разрезе выделенных в работе параметров.

Управление государственными корпоративными правами определено как целенаправленная деятельность государства, сопряженная с постановкой целей управления, сферы осуществляемого влияния, структуры прав и организационных механизмов их реализации. В качестве механизмов управления государственными корпоративными правами рассмотрены программы корпоратизации, используемые для повышения эффективности деятельности стратегических предприятий, финансовые рычаги управления корпоративными правами на базе создания механизма раскрытия информации, программно-целевые методы организации государственного управления, которые целесообразно использовать для решения социальных, управленческих, организационных задач в период реализации трансформационных процессов.

Определены особенности оценки эффективности управления государственными корпоративными правами. Обоснованно, что для него, как и для всего государственного предпринимательства в целом, главным критерием эффективности является успешность решения социально-экономических задач, которые соответствуют системе ориентиров государственной регулирующей политики в целом.

Проведено исследование эффективности управления государственными корпоративними правами, которое выявило его низкую результативность и высокий уровень конфликтности. Доказана зависимость корпоративних конфликтов от несовершенного организационно-правового обеспечення, регуляторной среды и противоречий функционирования механизмов государственного управления корпоративным сектором. Наличие противоречий объясняется сложной управленческой структурой, отсутствием четкого размежевания полномочий органов управления, неограниченностью полномочий исполнительных директоров, отсутствием системы сдерживания и противовесов в управлении акционерними обществами.

Выводы о недостаточной результативности функционирования предприятий подтверджены анализом деяльности открытых акционерних обществ смешанной формы собственности, акции которых составляют государственный корпоративний портфель по г. Харькову и Харьковськой области за 2001 - 2006 гг.

Ключевые слова: акционерная собственность, участники корпоративных отношений, корпоративное управление, модель корпоративного управления, приватизация, государственные корпоративные права, государственный корпоративный портфель, предприятия со смешанной формой собственности, государственное представительство, оценка эффективности.

Annotation

Yakovleva N.G. Enhancing the management mechanisms for state corporate rights in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Science in Public Administration following the speciality 25.00.02 - mechanisms of public administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2008.

The scientific task addressed in the present paper is the development of scientific theoretical and methodical recommendations for enhancing the mechanism for managing the state corporate rights in Ukraine. The considered institutional mechanisms for managing state corporate rights include the corporate development programmes used to improve performance of strategic companies, financial leverage tools used for managing corporate rights on the basis of information disclosure mechanism, programme/objective-based methods for planning and coordinating the state governance process, that are recommended to be used in order to address various social, management, and organizational issues during the transformation process.

The considered institutional mechanisms for managing state corporate rights include the corporate development programmes used to improve performance of strategic companies, financial leverage tools used for managing corporate rights on the basis of information disclosure mechanism, programme/objective-based methods for planning and coordinating the state governance process, that are recommended to be used in order to address various social, management, and organizational issues during the transformation process.