Судовий захист права на працю

????????? ?? http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

УДК 349.22: 347.122

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Судовий захист права на працю

12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Боєва Олена Сергіївна

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. судовий трудовий правовий

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Обушенко Олександр Миколайович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук, доцент Андріїв Василь Михайлович, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, ректор.

Захист відбудеться «05» грудня 2009 р. о «10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розісланий «03 » листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення та розвиток незалежної правової держави, подальший розвиток ринкових відносин в умовах світової фінансової кризи зумовлюють виникнення іншого підходу до вивчення проблем, що пов'язані з реалізацією права на працю та його судовим захистом.

У державі фактично сформувалася система захисту трудових прав, основними складовими якої можна назвати: самозахист працівника в разі порушення його трудових прав; позасудове вирішення трудових конфліктів, спорів (колективних та індивідуальних); судовий захист права на працю.

Застосування роботодавцями положень чинного законодавства нерідко призводить до невірного тлумачення правових норм або ж до відкритого ігнорування вимог закону та до порушення прав людини, пов'язаних з реалізацією права на працю, що тягне за собою збільшення кількості судових справ з трудових спорів.

Найбільш часто суди загальної юрисдикції розглядають справи за позовами про виплату заробітної плати, на другому місці - позови про поновлення на роботі та про відшкодування шкоди в результаті нещасного випадку на виробництві при недотриманні роботодавцем безпечних умов праці.

З огляду на сучасний стан економіки збільшення кількості збанкрутілих підприємств є неминучим процесом, що тягне за собою негативні наслідки у вигляді масових скорочень, вивільнень працівників. Отже, актуальною проблемою є забезпечення дієвого судового захисту прав працівників підприємств, що знаходяться в стадії санації або банкрутства.

Дослідження практичного застосування чинного законодавства, зокрема, узагальнення судової практики, вивчення законодавства України та практики Європейського суду, спрямованих на здійснення захисту трудових прав, є своєчасним і важливим та покликане сприяти удосконаленню правового захисту найманого працівника під час реалізації ним права на працю через удосконалення трудового законодавства та правозастосовної практики в сфері регулювання розгляду та вирішення трудових спорів. Означене набуває ще більшої ваги за умов реформування трудового законодавства і прийняття Трудового кодексу України.

Окремі проблеми захисту трудових прав висвітлено в наукових працях Н.Б. Болотіної, П.А. Бущенка, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінцбурга, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, С.О. Іванова, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, Р.І. Кондратьєва, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюка, О.М. Обушенка, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, В.М. Скобєлкіна, В.І. Смолярчука, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.Ф. Черданцева, О.М. Ярошенка та інш.

Однак, має місце недостатнє опрацювання проблем судового захисту трудових прав у науці трудового права, суперечність нормативно-правових актів в цій сфері правовідносин, що і зумовило вибір теми цього наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2004-2009 рр. (п. 182 Головних напрямків наукових досліджень Наказу МВС України від 05.07.2004 № 755). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою ЗЮІ ДДУВС 18.05.2006р., протокол № 5.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в розкритті сутності судового захисту права на працю в сучасних умовах, формулюванні пропозицій щодо вдосконалення чинного трудового законодавства та підвищення ефективності судового захисту права особи на працю.

Для досягнення зазначеної мети у дисертації поставлено такі основні завдання:

- показати особливості взаємодії нормативно-правових актів різного рівня в системі трудового законодавства;

- визначити сутність матеріальних і процесуальних норм трудового права в регулюванні трудових відносин;

- окреслити проблемні питання процесуального забезпечення права на працю;

- узагальнити судову практику місцевих та апеляційного судів, господарського суду щодо вирішення трудових спорів (на прикладі Запорізької області);

- виділити особливості судового захисту права на працю у випадках недотримання роботодавцем безпечних умов праці, незаконного звільнення, у разі порушення права на своєчасне отримання винагороди за працю; сформулювати особливості судового захисту права на працю працівників публічної служби, працівників при банкрутстві роботодавця;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного трудового законодавства з урахуванням судової практики.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при судовому захисті права на працю.

Предметом дослідження є система правових норм та практика її застосування під час судового захисту права на працю, матеріали судової практики з розгляду трудових спорів, а також проблеми, що виникають під час їх вирішення.

Методи дослідження. При написанні дисертації було застосовано сукупність філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів і прийомів дослідження. Зокрема, для досягнення мети і виконання завдань дослідження були використані такі наукові методи: логіко-семантичний (для поглиблення й аналізу понятійного апарату, що охоплює сукупність правовідносин при судовому захисті права на працю (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 3.1., 3.2.); системно-структурний (для виявлення особливостей судового розгляду трудових спорів (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5.); формально-юридичний (для доповнення вже існуючих і створення нових правових норм, приписів щодо вдосконалення захисту права на працю (підрозділи 1.3., 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 3.1., 3.2., 3.3.); формально-логічний (щодо застосування та тлумачення правових норм (підрозділи 1.1., 1.2., 2.4., 2.5., 3.2.); статистично-порівняльний (для визначення стану судочинства та ефективності захисту трудових прав (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 3.1., 3.2., 3.3.). Здобувач використовувала також наступні методи пізнання: системний, абстрагування й узагальнення та інші, стосовно узагальнення судової практики судів - для напрацювання найбільш прийнятних заходів щодо покращання судового захисту трудових прав та надання рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері захисту трудових прав (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 3.1., 3.2., 3.3.).

Правову базу дослідження становлять: Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України та інші закони України, що регулюють трудові відносини, законодавчі та нормативно-правові акти радянського періоду, законодавство про працю деяких зарубіжних країн та Європейського Союзу, окремі рішення Європейського Суду, досягнення у галузі трудового права, юридичної науки України та зарубіжжя, узагальнення судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, яке покликане розкрити сутність судового захисту права на працю та розв'язати деякі проблеми застосування норм матеріального і процесуального права, що виникають під час судового розгляду трудових спорів в сучасних умовах.

У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто, зокрема:

- вперше на підставі судової практики вирішення трудових спорів визначено: особливості судового захисту права на працю у випадках недотримання роботодавцем безпечних умов праці, незаконного звільнення, у разі порушення права на своєчасне отримання винагороди за працю; особливості судового захисту права на працю працівників публічної служби - щодо прийняття на службу, її проходження та звільнення; працівників при банкрутстві роботодавця;

- удосконалено теоретичні підходи до визначення термінів „матеріальні” і „процесуальні” норми трудового законодавства, їх сутність та співвідношення. Зазначено, що найбільш точним було б поділення норм трудового законодавства на матеріальні і нематеріальні;

- поглиблено розуміння сутності понять „захист” та „охорона”, „охорона трудових прав” та „захист трудових прав”, „припинення трудових відносин”, виходячи з точки зору їх застосування при судовому розгляді трудових спорів;

- дістали подальший розвиток проблемні питання, які виникають під час вирішення справ про банкрутство, у зв'язку з чим запропоновано передбачити додаткові гарантії для працівників, звільнених у процесі здійснення судових процедур щодо боржника, зокрема, права працівника бути поновленим на роботі в таких випадках, як укладення мирової угоди та після затвердження звіту ліквідатора в разі визнання кредитора таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність, захисту прав працівників при переході підприємства до іншого власника та їх прав щодо працевлаштування при масових звільненнях тощо;

- дістала подальший розвиток позиція про необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду трудових спорів як засобу забезпечення ефективності судового захисту права особи на працю;

- вперше обґрунтовано доцільність застосування аналогії закону і права при розгляді саме трудових спорів;

- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного трудового законодавства з урахуванням судової практики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

- в науково-дослідній роботі для подальших досліджень загальних і спеціальних питань правового регулювання розгляду та вирішення трудових спорів;

- у навчальному процесі при викладанні трудового, адміністративно-процесуального, господарсько-процесуального, цивільно-процесуального права;

- у правозастосуванні для вдосконалення практики розгляду та вирішення трудових спорів;

- у нормотворчості при реформуванні чинного трудового, адміністративного процесуального, цивільного процесуального, господарського процесуального законодавства і, зокрема, при розробці та прийнятті нового Трудового кодексу України.

Теоретичні висновки і рекомендації можуть також застосовуватися у правозастосовчій діяльності - для вдосконалення судового захисту трудових прав судами загальної, адміністративної та господарської юрисдикцій.

Апробація результатів дисертації здійснювалась шляхом опублікування тез та участі у трьох всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми реформування приватного права України” (Запоріжжя, 08 грудня 2006р.); ”Трудове право України: сучасний стан та перспективи” (Сімферополь, 22-24 травня 2008р.); ”Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні” (Харків, 5-6 червня 2009р.) та в міжнародній науково-практичній конференції ”Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення” (Харків, 22-23 квітня 2009р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено в семи наукових статтях, опублікованих у спеціальних виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, а також у збірниках тез виступів на чотирьох науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поєднують одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, 4 додатків. Обсяг дисертації становить 198 сторінок. Список використаних джерел становить 192 найменування та займає 21 сторінку.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, основи методології, теоретичну базу, наукову новизну, висновки та положення, які виносяться на захист, висвітлено теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи, наведені дані, що свідчать про апробацію одержаних результатів.

Розділ 1 „Проблеми матеріального і процесуального регулювання права на працю в трудових відносинах” присвячений дослідженню матеріальних і процесуальних норм трудового права, взаємодії різних нормативно-правових актів між собою, процесуальному забезпеченню права на працю.

У підрозділі 1.1. „Співвідношення матеріальних і процесуальних норм трудового права в регулюванні трудових відносин” досліджується сутність матеріальних і процесуальних норм трудового права, їх співвідношення.

Наявність у трудовому праві матеріальних і процесуальних норм дозволяє реалізовувати право людини на працю фактично без окремої галузі - трудового процесуального права.

Зроблено висновок, що до матеріальних норм трудового права слід віднести норми, які встановлюють обов'язок одних суб'єктів трудового права інформувати інших суб'єктів про свої дії або певні факти. Однак, провести межу між тим, якими саме є такі норми, можна з урахуванням того, чи стосується така інформація (факт) матеріальних прав суб'єктів трудового права чи за допомогою такої інформації вирішуються певні процедурні (або ж процесуальні) питання.

Зазначено, що норми трудового законодавства, які визначають примусовий характер виконання обов'язків суб'єктами трудового права, або засоби примусового впливу за порушення таких обов'язків, встановлені не тільки КЗпП України, але і іншими законами України, що діють у трудовому праві, можна віднести до матеріальних норм. Проте ці ж самі норми в частині визначення строків та порядку застосування примусових заходів слід вважати процесуальними.

Обстоюється думка, що відокремити матеріальну норму від нематеріальної дозволяє аналіз того, чи наявна в даній нормі санкція - в багатьох нематеріальних норм санкція відсутня, оскільки при невиконанні нематеріальних норм використовуються санкції, передбачені нормами матеріального права.

Автором здійснено аналіз норм цивільного процесуального права, він висловлює думку, що не зважаючи на те, порушено матеріальні чи нематеріальні норми трудового законодавства, чи навіть мова йде про порушення процесуальних норм трудового законодавства, особливий характер застосування і дії норм ЦПК України надає можливість захищати порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси, що виникають із трудових відносин згідно з статтею 15 ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У підрозділі 1.2. „Проблеми взаємодії нормативно-правових актів різного рівня у системі трудового законодавства” розглянуто систему трудового законодавства України, взаємодію нормативно-правових актів - з огляду на їх роль у здійсненні судового захисту права на працю.

Звернуто увагу на те, що під час застосування та взаємодії нормативно-правових актів нерідко трапляються неврегульовані ними питання (прогалини) або протиріччя між їх змістом, що часто призводить до виникнення судових спорів.

Зроблено висновок, що взаємодія джерел трудового права не забезпечує в повному обсязі ані дотримання власниками вимог трудового законодавства, ані безперечного захисту прав працівників у разі порушення цих вимог.

У підрозділі 1.3. „Процесуальне забезпечення права на працю” досліджено наявні в науці трудового права погляди щодо процесуального забезпечення матеріальних норм права.

У роботі досліджуються питання, пов'язані з розглядом індивідуальних трудових спорів, чинне законодавство та судова практика, акцентується увага на додаткових гарантіях забезпечення судового захисту трудових прав, що полягає у наявності в ЦПК України відповідних статей щодо скороченого строку розгляду справ про поновлення на роботі, щодо наданого позивачеві права вибору підсудності та звільнення позивача від сплати судового збору.

У роботі автор зазначає, що на практиці фактично немає юридичної рівності сторін щодо доказування у справах з приводу несвоєчасної виплати заробітної плати, несвоєчасної видачі трудової книжки або розрахунку при звільненні, в разі оскарження наказу про дисциплінарне стягнення, звільнення за прогули.

Виходячи з вивчення статистичних даних та судової практики, автор стверджує, що основним недоліком є не вади судової системи, а недостатнє забезпечення з боку Міністерства юстиції контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби у сфері примусового виконання судових рішень. На думку дисертанта, дія статті 367 ЦПК України - стосовно негайного виконання судового рішення - повинна поширюватися не тільки на грошові стягнення та поновлення на роботі, але у всіх інших випадках при вирішенні трудових спорів.

Розділ 2 „Особливості судового врегулювання окремих видів трудових спорів”, що складається із п'яти підрозділів, присвячений безпосередньо проблемам судового захисту права на працю, а саме: права працівника на безпечні і здорові умови праці, на своєчасне отримання винагороди за працю, на захист від незаконного звільнення та на захист трудових прав у випадку банкрутства підприємства. Досліджуються особливості судового захисту права на працю працівників публічної служби.

У підрозділі 2.1. „Захист прав особи у випадках недотримання роботодавцем безпечних умов праці” досліджуються дефініції охорони трудових прав та захисту трудових прав. На підставі вивчення чинного законодавства, зокрема, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яким визначено новий механізм відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, а також на підставі статистичних даних та судової практики, приділяється увага питанням вирішення таких спорів.

Висловлена думка, що захист є частиною охорони трудових прав, оскільки охорона передбачає як нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства, так і захист трудових прав працівників, а виходячи з теми дослідження, автор надає пріоритет відображенню захисту трудових прав в звуженому обсязі - як забезпечення трудових прав у вигляді відновлення незаконно порушених прав у судовому порядку.

Наголошується, що повне відшкодування шкоди полягає у відшкодуванні як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте питання відшкодування моральної шкоди в разі отримання працівником професійного захворювання чи каліцтва законодавчо неврегульоване. У зв'язку з чим, дисертант висловлює думку про необхідність законодавчого закріплення підстав забезпечення особі права на відшкодування моральної шкоди у разі отримання професійного захворювання чи каліцтва.

Визначена та доведена необхідність судам, при розгляді справ про відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом або у зв'язку зі втратою працездатності, звертати увагу на час виникнення спірних правовідносин, а також на характер правовідносин, який склався між сторонами.

У підрозділі 2.2. „Захист прав особи в разі незаконного звільнення” досліджується сутність терміна „припинення трудового договору”, досліджено причини, в силу яких виникають спори про незаконне звільнення.

Статистичні дані свідчать, що в основному такі звільнення відбувалися за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Висловлено думку, що численні порушення вимог цієї норми закону полягають у невірному або у вільному трактуванні роботодавцями поняття „зміна в організації виробництва і праці”, а то й в умисному проведенні незначних змін з метою звільнення „неугодних” керівництву працівників. Зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставами для розірвання трудового договору в разі відсутності скорочення штату або чисельності працівників.

На другому місці за кількістю розглянутих справ - судові справи за позовами працівників про поновлення на роботі при незаконному звільненні за п. 3 ст. 40 КЗпП та за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Автор зазначає, що незаконне звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України відбувається, як правило, у зв'язку з різними підходами до розуміння сутності поняття прогулу та його супутніх ознак.

Також є справи за позовами про поновлення на роботі при звільненні за п. 2 ст. 40 КЗпП України. При вирішенні таких спорів подекуди судами невірно надавалась оцінка такому поняттю, як „виявлена невідповідність”. При цьому, суди не врахували ту обставину, що оскільки такий працівник вже раніше був прийнятий на роботу і роботодавцю було відомо про таку невідповідність, то неможна вважати, що має місце „виявлена невідповідність”, а відтак, звільнення за таких обставин з цих підстав не може відбуватися.

Наголошується, що узагальнення судової практики та аналіз причин порушення прав працівників при незаконному припиненні трудових відносин може бути не тільки основою для однакового і правильного застосування законів, але й є підставою для вдосконалення трудового законодавства.

У підрозділі 2.3. „Забезпечення права на своєчасне отримання винагороди за працю” приділено увагу засобам захисту конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю у вигляді вирішення у судовому порядку позовів про стягнення в разі несвоєчасної виплати заробітної плати або розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникам сум, оскільки такі справи розглядаються судами загальної юрисдикції найбільш часто.

З огляду на судову практику, автор вважає, що позитивними є зміни, внесені до ст. 116 КЗпП України, а саме: доповнення ч. 1 ст. 116 КЗпП України реченням про те, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Вказані зміни, певним чином, посилюють гарантії працівника щодо своєчасного отримання розрахунку при звільненні.

Також, позитивним є і виключення частини 3 статті 117 КЗпП України, яка не відповідала критеріям розумності і справедливості та фактично звужувала обсяг поновлених судом прав працівника.

Обстоюється думка щодо необхідності застосування „Конвенції про захист прав і основних свобод людини” при захисті права на отримання винагороди за працю. Останнього часу має місце тенденція до зростання кількості справ у Європейському Суді за заявами громадян до держави Україна стосовно порушень їх прав при судовому розгляді або відносно невиконання судових рішень, винесених на їх користь про стягнення заробітної плати.

У підрозділі 2.4. „Особливості судового захисту права на працю працівників публічної служби” визначено основні проблеми судового захисту права на працю працівників публічної служби. Наведено статистичні дані щодо розглянутих адміністративними судами України справ за позовами громадян з приводу прийняття їх на публічну службу, її проходження та звільнення зі служби.

Ґрунтуючись на результатах дослідження, автор надає пропозиції щодо первинних дій суду при розгляді справ даної категорії. З метою однакового застосування законодавства, відправлення правосуддя в цілому запропоновано, в першу чергу, звертати увагу на: визначення підсудності розгляду таких спорів; визначення різновиду публічної служби; визначення часу виникнення спірних правовідносин; залежно від часу виникнення спірних правовідносини - встановлення наявності законодавчого врегулювання спірних правовідносин; встановлення можливості застосування строків позовної давності до цих правовідносин.

Автор дослідила проблемні питання, які можуть виникнути при судовому захисті трудових прав суб'єктів публічної служби, особливо у разі розгляду справ, пов'язаних із захистом права на працю працівників патронатної служби, оскільки відносно цієї категорії працівників фактично відсутня судова практика.

В роботі зазначено, що Кодекс адміністративного судочинства України є запорукою ефективного здійснення судового захисту права на працю працівників публічної служби, особливо при врахуванні наступного: 1) при відсутності у спеціальному законі необхідної норми, що регулює спірні правовідносини, судам слід застосовувати відповідну норму трудового права; 2) при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду правильним є застосування відповідних норм трудового законодавства до тих видів публічної служби, де спеціальним законом (або підзаконним нормативним актом) не визначено іншого строку; 3) при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суди повинні враховувати, що є неможливим застосування такого заходу, як зупинення дії рішення (Указу, постанови, наказу суб'єкта владних повноважень щодо припинення діяльності або звільнення з посади позивача), оскільки за таких умов суд фактично визнає позов ще до судового розгляду справи, що підриває довіру до суду.

У підрозділі 2.5. „Забезпечення прав працівників при банкрутстві роботодавця” дисертант висвітлює наявні проблеми забезпечення прав працівників підприємств, які знаходяться в стадії процедури санації або банкрутства.

У роботі зазначається, що трудові права працівників підприємства-боржника фактично не захищені в процесі виконання плану санації, оскільки здійснення більшості заходів щодо відновлення платоспроможності боржника тягне за собою порушення трудових прав робітників підприємства-боржника.

Неврегульованим є питання працевлаштування працівників боржника у таких випадках, як укладення мирової угоди та після затвердження звіту ліквідатора у разі, якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів. Висловлено, що в такому випадку необхідно чітко законодавчо затвердити право працівника бути поновленим на роботі.

Проаналізовано правовий статус керівника боржника у зв'язку з припиненням його повноважень у процедурі банкрутства. Досліджено права та обов'язки керуючого санацією з приводу здійснення ним скорочення штату та звільнення працівників.

До теперішнього часу у вітчизняному законодавстві відсутні норми, якими було б урегульовано захист прав працівників підприємства боржника щодо безпідставних змін умов праці або ж звільнень при процедурі банкрутства. Надано пропозиції щодо вдосконалення правової бази судового захисту при процедурі банкрутства, шляхом внесення відповідних змін та доповнень до ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ГПК України, КЗпП України, до проекту ТК України.

Розділ 3 „Засоби забезпечення ефективності судового захисту права особи на працю”, що складається із трьох підрозділів, присвячений визначенню організаційно-правових заходів, спрямованих на підвищення ефективності судового захисту права особи на працю.

У підрозділі 3.1. „Дотримання принципу розумності строків розгляду трудових спорів” зазначено, що встановлення скороченого строку розгляду трудових спорів обумовлено, по-перше, бажанням законодавця надати працівникові можливість швидше вирішити спір, по-друге - запобігти, у випадку задоволення позову, стягненню великої суми коштів з відповідача.

З огляду на судову практику, визначено, що значна кількість справ з трудових спорів (близько 63%) розглядаються судами з порушенням не тільки встановлених законодавством скорочених строків розгляду цих справ, але й порушенням принципу „розумного строку” судового розгляду у зв'язку з тим, що відповідачі в цих справах (роботодавці) безпідставно затягують судовий процес або позивачі навмисне затягують розгляд справи, щоб отримати якомога більшу суму відшкодування середнього заробітку. Мають місце випадки, коли справи розглядаються судами з порушенням строків з причини великої завантаженості судів.

До застосування принципу „розумних строків” у судочинстві також можна віднести і проблеми, пов'язані з виконанням судових рішень, оскільки несвоєчасне виконання судових рішень є досить частим приводом для звернення громадян України за захистом до Європейського Суду.

З метою запобігання випадкам порушення процесуальних строків розгляду справ, передбачених частиною 1 статті 157 ЦПК України, висловлено пропозицію доповнити цю норму та закріпити необхідність застосування такого заходу забезпечення розгляду справи, як примусовий привід відповідача (роботодавця) в разі повторної неявки у судове засідання.

У підрозділі 3.2. „Застосування аналогії права при розгляді трудових спорів” дисертант надає роз'яснення щодо правової сутності термінів „аналогія закону” та „аналогія права”. Зазначає, що в судовій практиці часто зустрічаються такі спори між працівником та власником, які важко, а інколи і неможливо вирішити тільки із застосуванням норм трудового права. Автор зазначає, що стаття 8 чинного ЦК України, яку так і названо „Аналогія”, надає можливість такого врегулювання.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України можливе застосування аналогії при розгляді трудових спорів. Висловлено думку, що в разі наявності певних прогалин у нормативній базі треба керуватися не відповідною нормою цивільного законодавства, а лише загальними засадами цивільного законодавства, що означає аналогію права. У випадках, коли правовідносини, що мають місце, безпосередньо не врегульовані в законі, то застосовується аналогія закону - поширення на вищевказані відносини інших правових норм, що регламентують подібні відносини. Також є можливим застосування аналогії і в процесуальному праві, що вбачається зі змісту ст. 8 та ч. 1 статті 15 ЦПК України.

Найбільш часто трапляються випадки застосування аналогії при розгляді судових справ із заподіяння матеріальної шкоди сторонами трудового договору, відшкодування моральної шкоди працівнику власником, а також встановлення та виконання умов контракту. Застосування аналогії закону є доцільним також у випадку звернення до суду особи, якій відмовлено в укладенні трудового договору - з підстав, зазначених у частині 5 статті 24 та у статті 42-1 КЗпП України.

Теперішнього часу є важливим також застосування за принципом аналогії деяких судових рішень Європейського Суду відповідно до вимог Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

У підрозділі 3.3. „Перспективи вдосконалення судового захисту права на працю” з огляду на проведене дослідження автор зазначає, що має місце значне збільшення кількості справ з трудових спорів, які щорічно розглядаються судами України. У такій ситуації на перший план виходить питання ефективності судового розгляду, оскільки судді першої інстанції в основному розглядають справи без введення спеціалізації, а відтак, в силу великої завантаженості, не мають можливості належним чином вивчати матеріали справ, законодавство та судову практику.

Результати дослідження дають підстави стверджувати про необхідність введення спеціалізації суддів або ж створення системи трудових судів, подібно до інших країн, що сприяло б позитивним змінам у відправленні правосуддя, оскільки спеціалізація судів припускає як спрощення деякою мірою процедури звернення до відповідного суду, так і вдосконалення судочинства у відповідних категоріях справ.

З метою підвищення судового захисту трудових прав, автор пропонує внести доповнення до частини першої статті 211 ЦПК України про необхідність, при виявленні порушень трудового законодавства, постановлення окремої ухвали - для вжиття заходів з усунення причин та умов, що сприяли порушенню цього законодавства.

Зазначено, що в судовій практиці спостерігаються випадки неможливості захисту порушеного трудового права у зв'язку з несвоєчасним зверненням до суду, незастосуванням деяких норм процесуального права тощо, що, безумовно, тягне за собою негативні наслідки для особи, права якої порушено. Висловлено пропозицію щодо необхідності взагалі виключити з норм трудового права будь-які обмеження щодо строку звернення до суду.

Висновки

В результаті проведеного дослідження розкрито сутність судового захисту права на працю в сучасних умовах, сформульовані особливості судового розгляду трудових спорів, які найбільш часто знаходяться в провадженні судів, сформульовано ряд висновків, а також надані пропозиції щодо вдосконалення чинного трудового законодавства та підвищення ефективності судового захисту права на працю, а саме:

1. Судова практика з узагальненням причин порушення прав працівників повинна стати основою для однакового і правильного застосування нормативної бази та її вдосконалення.

2. На сьогодні здійснення ефективного судового захисту прав працівників у випадках недотримання роботодавцем безпечних умов праці є спірним, оскільки чинне трудове законодавство щодо відшкодування моральної шкоди в разі отримання працівником професійного захворювання чи каліцтва належним чином не врегульовано, а в судовій практиці має місце його неоднакове застосування. Таким чином, потребують негайного законодавчого закріплення питання забезпечення особі права на відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках.

3. З метою запобігання порушень трудових прав професійного судді запропоновано:

- доповнити ст. 9 Закону України „Про статус суддів” частиною третьою такого змісту: „Днем прийняття на роботу на посаду судді вважається день офіційного опублікування Указу Президента (Постанови Верховної Ради України) - з негайним оформленням наказу про прийняття судді на роботу до суду відповідного рівня та з наступним нарахуванням заробітної плати за новим місцем роботи”;

- внести доповнення до частини першої ст. 8 Закону України „Про порядок обрання професійного судді” щодо встановлення чітко визначеного часу (наприклад, упродовж 1 місяця) для подання ВККС України до голови Верховного Суду України або до голови відповідного вищого спеціалізованого суду висновку з рекомендаціями стосовно питань, пов'язаних з обранням кандидата на посаду судді безстроково. А також внести доповнення до частини першої ст. 11 Закону України „Про порядок обрання професійного судді” щодо встановлення чітко визначеного строку (не більше 2 місяців) - для внесення цього питання до порядку денного засідання Верховної Ради України.

4. Зроблено висновок, що у вітчизняному законодавстві відсутні норми, якими було б урегульовано захист прав працівників від безпідставних змін умов праці або звільнень при процедурі банкрутства, у зв'язку з чим запропоновано доповнити:

- статтю 7 КЗпП України та статтю 6 проекту Трудового кодексу України наступним: „Особливості регулювання праці осіб, які знаходяться в трудових правовідносинах з підприємством, щодо якого відкрито судову процедуру санації (відновлення платоспроможності) боржника, встановлюються законодавством”;

- частину п'яту статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” наступним: „припиняти трудові договори працівників підприємства боржника лише після затвердження господарським судом плану санації”;

- частину четверту статті 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” нормою, яка встановлює необхідність включення до плану санації, якщо він містить такі заходи щодо відновлення платоспроможності боржника як реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, переліку невідкладних заходів щодо гарантування прав працівників, звільнених відповідно до абзацу 12 частини 2 цієї статті. Зазначити, що такий план санації обговорюється на зборах трудового колективу (або зборах уповноважених трудового колективу), результати обговорення викладаються у вигляді протоколу зборів;

- частину п'яту статті 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” нормою, яка передбачає право господарського суду затверджувати план санації боржника лише за умов включення до нього переліку невідкладних заходів щодо гарантування прав працівників, звільнених відповідно до абзацу 12 частини 2 цієї статті та за наявності протоколу зборів трудового колективу про результати обговорення плану санації.

При звільненні працівників боржника відповідно до абзацу 12 частини 2 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” запропоновано доповнити:

- статтю 44 КЗпП України наступним: „При припиненні трудового договору за умов застосування до боржника судової процедури відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку”;

- КЗпП України статтею 118-1 „Гарантії для працівників, звільнених у процесі здійснення судових процедур щодо боржника”, в якій зазначити, що працівникам, звільненим у процесі здійснення судових процедур щодо боржника, за умов укладення мирової угоди або після затвердження звіту ліквідатора у разі, коли він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність, - надається попередня робота (посада), а за її відсутності чи відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому підприємстві, за згодою працівника йому надається інша робота з урахуванням обсягу й виду підприємницької діяльності, яку буде продовжувати юридична особа, відносно якої закрито справу про банкрутство.

5. Запропоновано взагалі виключити з норм трудового права будь-які обмеження щодо строку звернення до суду.

6. Створення системи трудових судів або введення спеціалізації суддів (у межах окремої судової ланки) є одним з найефективніших заходів удосконалення судового захисту права на працю.

7. Застосування аналогії права та дотримання принципу „розумності строку” при розгляді трудових спорів є дієвими заходами підвищення ефективності судового захисту права на працю.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Боєва О.С. Трудові правовідносини - як результат волевиявлення людини при реалізації нею права на працю // Право і безпека. - 2006. - № 5'4. - С. 95-98.

2. Боєва О.С. Окремі питання судового захисту права на працю // Право і безпека. - 2006. - № 5'5. - С. 101-104.

3. Боєва О.С. Застосування конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо захисту права на отримання винагороди за працю //Держава і право: Юридичні і політичні науки. Збірник наукових праць Інституту Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2006. - Випуск 34. - С. 318-322.

4. Боєва О.С. Деякі аспекти реалізації права на працю: огляд трудового законодавства країн Латинської Америки // Держава і право: Юридичні і політичні науки. Збірник наукових праць Інституту Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Випуск 35. - С. 414-417.

5. Боєва О.С. Щодо забезпечення судами прав громадянина на відшкодування моральної шкоди при трудовому каліцтві // Наук-практ. журнал „Судова апеляція”. - Київ: „Юридична думка”. - 2007. - № 4 (9). - С. 83-90.

6. Боєва О.С. Особливості захисту трудових прав працівників ОВС України // Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУВС. - 2008. - № 2. - С. 89-98.

7. Боєва О.С., Мацюк А.Р. Проблеми захисту працівників при процедурі банкрутства // Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУВС. - 2009. - № 3. - С. 41-50.

8. Боєва О.С. Вирішення проблем працевлаштування певних верств населення шляхом розвитку приватних підприємств „малого бізнесу” // Актуальні проблеми реформування приватного права України: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Запоріжжя, 08 грудня 2006 р. - Запоріжжя: ЗЮІ ДДУВС, 2006. - ч. 1. - С. 47-49.

9. Боєва О.С. Щодо забезпечення права на працю в умовах процедури банкрутства // Трудове право України: сучасний стан та перспективи: матеріали практично-наукової конференції, м. Сімферополь, 22-24 травня 2008 р. / За ред. проф. В.С. Венедіктова. - Сімферополь: Українська асоціація фахівців трудового права, Кримський юридичний інститут, 2008. - С. 114-119.

10. Боєва О.С. Особливості забезпечення прав особи на відшкодування моральної шкоди за наявності професійного захворювання // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доповідей та наукових повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції, м. Харків, 22-23 квітня 2009 р. / За ред. к.ю.н., доц. В.В. Жернакова. - Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2009. - С. 285-288.

11. Боєва О.С. Судовий захист прав осіб, звільнених з органів МВС України через хворобу // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні: матеріали науково-практичної конференції, м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / За ред. проф. В.С. Венедіктова. - Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. - С. 263-266

Анотації

Боєва О.С. Судовий захист права на працю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2009.

Дисертація присвячена судовому захисту права на працю. На підставі статистичних даних та судової практики узагальнюються, уточнюються та формулюються основні критерії судового розгляду справ щодо трудових спорів, які найбільш часто зустрічаються в судовій практиці: у випадках недотримання роботодавцем безпечних умов праці, у разі незаконного звільнення та несвоєчасного отримання винагороди за працю. Висвітлено особливості судового захисту права на працю працівників публічної служби, досліджено низку правовідносин, пов'язаних із забезпеченням прав працівників при процедурі банкрутства. Розкрито підстави застосування аналогії права та практики Європейського Суду при судовому розгляді трудових спорів.

Дисертаційне дослідження містить пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності судового захисту права на працю шляхом вдосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: право на працю, судовий захист, застосування аналогії права та практики Європейського Суду, захист права на працю при процедурі банкрутства, захист права на працю при проходженні публічної служби, підвищення ефективності судового захисту.

Боева Е.С. Судебная защита права на труд. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 -- трудовое право; право социального обеспечения. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2009.

Диссертация посвящена судебной защите права на труд, гарантированного Конституцией Украины. Диссертация содержит предложения, направленные на повышение эффективности судебной защиты права на труд путем усовершенствования действующего законодательства в отрасли трудового и процессуального права.

Исследованы теоретические положения сущности принципа верховенства права, роли Конституции Украины в создании иерархической системы правовых норм и взаимодействия разных нормативно-правовых актов между собой. Обоснована сущность материальных и процессуальных норм трудового права, обосновывается видение диссертанта по поводу особенностей реализации права человека на труд и защиты этого права без отдельной отрасли - трудового процессуального права.

Определены проблемы процессуального обеспечения права на труд, судебной защиты права на труд, а именно - конституционно гарантированных прав работника на безопасные и здоровые условия труда, на своевременное получение вознаграждения за труд, на защиту от незаконного увольнения и на защиту прав работников в случае банкротства предприятия. Исследованы особенности судебной защиты права на труд работников публичной службы.

Приведены статистические данные рассмотрения судами общей юрисдикции дел по трудовым спорам, а также исследованы конкретные примеры судебного рассмотрения указанных трудовых споров, сделано обобщение судебной практики. Исследованы и проанализированы причины возникновения споров, проблемы, которые возникают при их судебном рассмотрении, выдвинуты конкретные предложения, направленные на повышение эффективности судебного рассмотрения трудовых споров и судебной защиты трудовых прав, в т.ч. путем усовершенствования действующего законодательства в отрасли трудового и процессуального права.

Сформулированы средства повышения эффективности судебной защиты права человека на труд. Определено, что соблюдение разумности сроков при рассмотрении трудовых споров является основой для улучшения защиты прав человека, является своевременным и таким, что более эффективно восстанавливает нарушенные трудовые права человека. Раскрываются основания применения аналогии и практики Европейского Суда при судебном рассмотрении трудовых споров.

Уделено внимание обеспечению эффективности судебного рассмотрения трудовых споров. Обоснована необходимость создания системы трудовых судов или введения специализации судей.

Ключевые слова: право на труд, судебная защита, применение аналогии права и практики Европейского Суда, защита права на труд при процедуре банкротства, защита права на труд при прохождении публичной службы, повышение эффективности судебной защиты.

Boyeva O. S. Judicial Protection of Right to Labour. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the degree of Ph. D. in Legal Sciences, major 12.00.05 - Employment Law; Social Security Law. - Volodymyr Dahl Eastern-Ukrainian National University, Lugansk city, 2009.

The dissertation is dedicated to juridical protection of right to labour. Statistical data processing and court practice review allow generalizing, specifying and conceiving the basic criteria of judicial examination of cases concerning labour disputes, which are most common in the court practice: in case of employer's nonobservance of labour safety requirements, in case of illegal dismissal and untimely receipt of award for labour. Peculiarities of juridical defense of right to labour of public service workers, as well as legal relationships connected with workers rights security under bankruptcy proceedings have been investigated. Grounds for inference from general principles of law and practice of European Court in judicial examination of labour disputes have been revealed. The dissertation investigation contains suggestions aimed to increase the efficiency of juridical protection of right to labour due to improvement of applicable law.

Key words: right to labour, juridical protection, inference from general principles of law and practice of European Court, protection of right to labour under bankruptcy proceedings, protection of right to labour in public service, increase of juridical protection efficiency.

Размещено на Allbest.ru

...