Фінансово-правове регулювання видатків на інноваційну діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИДАТКІВ НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Федчук Світлана Ігорівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Науково-дослідному інституті фінансового права Державної податкової адміністрації України та Академії правових наук України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, заслужений юрист України ВОРОНОВА Лідія Костянтинівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного та адміністративного права.

Офіційні опоненти :доктор юридичних наук, доцент ЗАВЕРУХА Ірина Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права;

кандидат юридичних наук, доцент СИРОТА Анатолій Іванович, Бердянський університет менеджменту і бізнесу, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права.

Захист відбудеться „20” лютого 2009 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий „_15_” _01_____ 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радидоктор юридичних наук, професор Н. Ю. Пришва.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інноваційний бюджетний венчурний правовий

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі інноваційна діяльність є одним із найважливіших факторів економічного розвитку. У високорозвинених країнах до 90 відсотків приросту внутрішнього валового продукту забезпечується за рахунок впровадження нових технологій. Вирішальне значення у цих процесах відіграє ефективна державна політика.

Значення, якого набувають нині інноваційні процеси, визнане в Україні на державному рівні, внаслідок чого задекларовано спрямування бюджетної та податкової політики на побудову інноваційної моделі економіки та підвищення конкурентоспроможності на світовому рівні. Кілька років поспіль на урядовому рівні йдеться про те, що Державний бюджет України повинен забезпечувати інвестиційно-інноваційну модель розвитку вітчизняної економіки. Важливі заходи щодо фінансового забезпечення розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної сфер передбачені Постановою Верховної Ради України від 06.06.2004 р. № 1786-IV „Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності” та Указом Президента України від 11.07.2006 р. № 606/2006 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року „Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України”.

Проте практичне втілення таких заходів має багато проблем, які пов'язані насамперед з неналежним правовим врегулюванням. Зокрема, незважаючи на значне збільшення бюджетних коштів, які було спрямовано для впровадження технологічних інновацій з 2004 по 2007 роки, показники інноваційної активності промислових підприємств в українській економіці залишаються майже незмінними (10 відсотків - у 2004 р. і 11,5 відсотків - у 2007 р.). А згідно з матеріалами Всесвітнього економічного форуму Україна посідає 73 місце із 131 країни у глобальному індексі конкурентоспроможності за 2007-2008 р. Це свідчить про перехідний стан країни між стадією, на якій економічне зростання залежить від основних факторів виробництва (некваліфікованої робочої сили та природних ресурсів), та стадією, на якій економічне зростання збільшується з підвищенням ефективності виробництва (розвитку ринку товарів і оснащеності новими технологіями).

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена по-перше, значенням, якого набуває інноваційна діяльність на сучасному етапі розвитку економіки України, і одночасно наявністю законодавчих проблем у цій сфері; а по-друге, відсутністю у правових дослідженнях всебічного аналізу щодо здійснення видатків з публічних фондів коштів на підтримку інноваційної діяльності.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних та російських учених-юристів: С. С. Алексєєва, Л. К. Воронової, І. Б. Заверухи, С. В. Запольського, C. Т. Кадькаленка, М. В. Карасьової, О. М. Козиріна, Ю. О. Крохіної, М. П. Кучерявенка, О. А. Музики, А. А. Нечай, С. О. Ніщімної, Х. В. Пєшкової, Н. Ю. Пришви, Л. А. Савченко, О. Д. Святоцького, А. І. Сироти, Ю. О. Тихомирова, А. М. Цвєткова, Ч. Д. Циренжапова та інших.

Окремі аспекти фінансово-правового регулювання видатків на інноваційну діяльність досліджувалися у працях В. В. Гусєвої, К. Г. Грищенка, Д. Д. Коссе, Д. В. Кравцова, М. Ю. Міжинського, А. О. Монаєнка, О. Е. Сімсон, О. А. Супатаєвої, О. П. Орлюк, Н. Я. Якимчук, але комплексні фінансово-правові дослідження цієї сфери не проводилися.

Важливе значення для дисертаційного дослідження мають здобутки вітчизняних та зарубіжних учених-економістів: С. А. Буковинського, М. О. Бунчука, О. Д. Василика, В. М. Геєця, І. Г. Дєжиної, П. Друкера, Я. А. Жаліла, Н. І. Іванової, І. В. Запатріної, С. В. Онишко, К. В. Павлюк, С. Ф. Ревуцького, Б. Санто, В. П. Семиноженка, Л. І. Федулової та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової теми Науково-дослідного інституту фінансового права „Фінансово-правове забезпечення запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” (номер державної реєстрації 0102U007111), де автору належить розробка теоретичних і практичних положень щодо правового забезпечення стимулюючої ролі держави в інноваційних процесах і впливу на діяльність інноваційних структур.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії державної податкової служби України 25 жовтня 2005 року (протокол № 2).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення на основі теоретичних положень юридичної науки рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яким передбачається фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок публічних фондів коштів, а також формулювання теоретичних засад стимулювання інноваційної діяльності.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

- визначити особливості публічних фінансів та здійснення публічних видатків у сучасній державі;

- з'ясувати особливості правового регулювання інноваційної діяльності та особливості правовідносин у сфері інноваційної діяльності;

- визначити види публічних видатків на інноваційну діяльність як об'єкта державного фінансування;

- проаналізувати стан правового регулювання бюджетного фінансування інноваційної діяльності;

- охарактеризувати правові основи розподілу грошових фондів на підтримку інноваційної діяльності та стан правового регулювання програмно-цільового фінансування інноваційної діяльності;

- визначити особливості правового регулювання спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків, специфіку правового забезпечення діяльності венчурних фондів і участі держави у венчурному інвестуванні;

- встановити особливості фінансового контролю за ефективним витрачанням коштів на інноваційну діяльність.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері здійснення видатків на інноваційну діяльність із коштів публічних фондів.

Предмет дослідження - нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, якими регулюються суспільні відносини у сфері здійснення видатків на інноваційну діяльність з коштів публічних фондів, фінансово-правова доктрина.

Методи дослідження використовувалися з урахуванням особливостей обраної теми, поставленої мети й завдань, об'єкта та предмета дослідження.

Метод системно-структурного аналізу використано для з'ясування значення видатків розвитку для забезпечення конкурентоспроможності України на світовому рівні та переходу до „економіки знань”. Історико-правовий метод дозволив дослідити особливості розвитку та правового регулювання інноваційної діяльності в Україні. Порівняльно-правовий метод дозволив здійснити порівняльний аналіз зарубіжного та вітчизняного законодавства, яким регулюється фінансування видатків на інноваційну діяльність, науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. За допомогою формально-логічного методу з'ясовано особливості та недоліки фінансового законодавства, яким регулюється здійснення видатків на інноваційну діяльність. За допомогою статистичного методу виявлено тенденції у бюджетному фінансуванні інноваційної діяльності.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених-юристів, присвячені проблемам фінансового права, праці із загальної теорії права, адміністративного, господарського, цивільного права, а також праці вчених-економістів, у яких досліджувалася проблематика регулювання інноваційної діяльності з боку держави.

Нормативно-правову базу роботи становить Конституція України, чинне фінансове законодавство України, нормативно-правові акти інших галузей законодавства: адміністративного, господарського, цивільного. Досліджено законодавство, яким регулюється вплив на інноваційні процеси з боку держави в зарубіжних країнах.

Емпіричною базою дослідження є узагальнені дані Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерства освіти і науки України, Державного агентства України з питань інвестицій та інновацій, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, Рахункової палати, Головного контрольно-ревізійного управління України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням фінансово-правового регулювання видатків на інноваційну діяльність, яке дозволило виявити недоліки у цій сфері на теоретичному та практичному рівнях і запропонувати шляхи їх усунення. Проведене дослідження дозволило сформулювати нові наукові положення, а саме:

уперше:

- обґрунтовано, що однією з причин недостатньо ефективної реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності в Україні є відсутність комплексного законодавчого регулювання цієї сфери: аналіз правового забезпечення фінансування інноваційної діяльності свідчить про те, що норми, які містяться у спеціальному законодавстві про інноваційну діяльність, є неузгодженими з положеннями бюджетного та податкового законодавства;

- встановлено, що запровадження в Україні бюджету розвитку як складової не лише спеціального фонду місцевих бюджетів, а й спеціального цільового фонду в структурі Державного бюджету, в перспективі надасть можливість централізувати інвестиційно-інноваційні видатки держави відповідно до пріоритетних напрямів економічного розвитку й забезпечити більш ефективне виконання завдань і функції держави у сфері інвестиційної та інноваційної політики;

- визначено особливості, недоліки та запропоновано шляхи удосконалення правового регулювання спеціального режиму інноваційної діяльності основних суб'єктів інноваційної діяльності в Україні - технологічних парків (правового режиму, який передбачає надання державної фінансової підтримки проектів технологічних парків);

- обґрунтовано доцільність правового забезпечення формування венчурних фондів коштів, які є ефективним механізмом фінансування інноваційних проектів у розвинених країнах світу, на основі поєднання публічних коштів та приватних інвестицій;

- визначено особливості фінансового контролю за ефективним витрачанням коштів на інноваційну діяльність, зокрема, вказано на доцільність у створенні системи моніторингу виконання інноваційних проектів;

удосконалено:

- теоретичні положення щодо необхідності у підтримці інноваційної діяльності шляхом здійснення видатків з публічних фондів коштів з метою реалізації одного з головних завдань держави в сучасних умовах - забезпечення інноваційного економічного розвитку;

набуло подальшого розвитку:

- удосконалення правового регулювання спрямування коштів державного та місцевих бюджетів на видатки розвитку та видатки споживання;

- положення про те, що дедалі більшого значення для забезпечення реалізації в Україні проектів за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності набуває залучення державою приватних коштів у цю сферу, створення „партнерських засад” між державою та приватними інвесторами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що конкретні сформульовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти для вдосконалення чинного законодавства України у сфері фінансового забезпечення державного регулювання та управління інноваційною діяльністю (довідка № 04-22/16-1325 від 29 жовтня 2008 року). Окремі результати роботи використані у науково-дослідницькій сфері з метою вирішення теоретичних і прикладних проблем фінансово-правового регулювання інноваційної діяльності в Україні (акт впровадження від 17 квітня 2008 року); у навчальному процесі - при викладанні дисертантом спецкурсу „Правові основи здійснення фінансового контролю” (акт впровадження від 3 вересня 2008 року); у практичній діяльності Контрольно-ревізійного управління в м. Києві - при здійсненні контрольних заходів з метою перевірки ефективності витрачання бюджетних коштів на інноваційну діяльність (довідка № 26-01-16/7288 від 27 жовтня 2008 року).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у роботах, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на таких науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (м. Хмельницький, 12 травня 2005 року; тези опубліковано); Всеукраїнській наукової конференції „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 року; тези опубліковано); Міжнародному круглому столі „Реформування держави і права у контексті європейської інтеграції” (м. Ірпінь, 19 травня 2006 року; тези опубліковано); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення” (м. Харків, 27-28 жовтня 2006 року; тези опубліковано); щорічній Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2006, 2007 роки; тези опубліковано); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Загальноекономічні та фінансові аспекти формування інноваційного потенціалу регіону” (м. Полтава, 29-30 березня 2007 року; тези опубліковано); щорічній Міжнародній науково-практичній конференції „Международные юридические чтения” (м. Омськ, 18 квітня 2007 року; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (м. Ірпінь, 23-24 листопада 2007 року; тези опубліковано).

Положення дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції були обговорені на спільному засіданні Науково-дослідного інституту фінансового права та кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України.

Публікації. Основні результати дисертації оприлюднені у п'ятнадцяти наукових публікаціях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (207 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 190 сторінок, з них: обсяг основного тексту - 169 сторінок, обсяг використаних джерел - 21 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробки, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, основні завдання, об'єкт, предмет, використані методи, теоретична та емпірична база дослідження, викладено практичне значення роботи та наукову новизну одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації, публікації, структури та обсягу дисертації.

Розділ 1 „Загальна характеристика правового регулювання фінансування публічних видатків на інноваційну діяльність” складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню впливу фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування на інноваційні процеси в економіці країни.

У підрозділі 1.1 „Публічні фінанси та публічні видатки у сучасній державі” досліджено теоретичні підходи щодо визначення категорій „публічні фінанси”, „публічні видатки” в економічній та юридичній науках, їх основних ознак.

На підставі узагальненого досвіду розвинених зарубіжних країн зроблено висновки, що одним з основних завдань держави в сучасних умовах є забезпечення інноваційного розвитку. У зв'язку з цим існує об'єктивна необхідність у державній підтримці інноваційної діяльності шляхом здійснення видатків з публічних фондів коштів.

Звертається увага на важливість виокремлення в бюджетній класифікації видатків споживання та видатків розвитку, що дозволяє забезпечувати як нагальні суспільні потреби (такі, як соціальні виплати, медичне забезпечення населення, утримання інфраструктури тощо), так і майбутній розвиток економіки на основі інноваційно-інвестиційної складової.

У підрозділі 1.2 „Правове регулювання інноваційної діяльності. Особливості правовідносин у сфері інноваційної діяльності” вказано на особливості й недоліки правового регулювання інноваційної діяльності. Визначено, що у сфері інноваційної діяльності є відносини юридичної рівності (приватноправові) та субординаційні (публічно-правові). Аналіз законодавства України дає підстави зробити висновок, що відповідні норми містяться у нормативно-правових актах різних галузей права.

Установлено, що закріплене в Законі України „Про інноваційну діяльність” визначення інноваційної діяльності не розкриває повністю її змісту й охоплює лише частину інноваційного циклу, а саме: „упровадження - виробництво - споживання”, залишивши за межами першу ланку інноваційного циклу - „виникнення, розробка нових знань”. Використання і комерціалізація результатів наукових досліджень та розробок є, відповідно, проміжною та кінцевою ланками ланцюга інноваційного циклу, якому передують проведення досліджень та розробок. Правове регулювання першої ланки інноваційного циклу здійснюється у межах Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, у якому передбачено, що науково-технічна діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Обгрунтовано що визначене у законодавстві поняття „інноваційна діяльність” повинно охоплювати увесь інноваційний цикл - від початку розробки до її реалізації та повної окупності зроблених витрат. Особливого значення цілісність та логічна послідовність інноваційного процесу набуває при проведенні експертизи інноваційних проектів, з метою їхнього відбору для фінансової підтримки.

Звертається увага на те, що з огляду на специфіку інноваційної діяльності та її особливого значення для розвитку економіки держави недоцільним є ототожнення понять „інноваційна” та „інвестиційна” діяльність. Згідно з українським законодавством інноваційна діяльність визначена як форма інвестиційної діяльності, але її особливості та значення зумовили необхідність у виникненні спеціального законодавства, яким регламентується інноваційна діяльність, зокрема її фінансова підтримка з боку держави.

У підрозділі 1.3 „Види публічних видатків на інноваційну діяльність як об'єкта фінансування із публічних фондів коштів” розглянуто досвід України та розвинених країн світу (США, Японії, Південної Кореї, Франції, Німеччини, Великобританії, Фінляндії, Бельгії, Нідерландів, Литви, Російської Федерації) у сфері державного стимулювання інноваційної діяльності господарюючих суб'єктів в цілому й механізмів фінансування окремих інноваційних структур (технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, венчурних фірм тощо).

На основі узагальненого світового досвіду встановлено, що фінансова підтримка інноваційних структур з боку держави та органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом: безвідплатного фінансування із державних та муніципальних фондів коштів (гранти, субсидії); поєднання безвідплатного та відплатного фінансування, джерелом якого є спеціальні венчурні публічні фонди коштів; відплатного фінансування шляхом надання кредитів; укладання державних контрактів на виконання інноваційних проектів; фіскального стимулювання (надання податкових та амортизаційних пільг).

З огляду на євроінтеграцію України, акцентується увага на тому, що в ЄС вироблено стратегію формування Європейської інноваційної системи, яка передбачає, що до 2010 року економіка ЄС має стати найбільш конкурентоспроможною та динамічною у світі. Для реалізації цієї мети передбачається поступове збільшення у країнах ЄС видатків на інноваційну діяльність від 1,9 відсотків ВВП до 3 відсотків ВВП. Дві третини від загального обсягу цих витрат передбачається залучати із приватних фондів коштів, одну третину - із публічних фондів. У 2008 році Єврокомісією заплановано виділити на інноваційний розвиток, передбачений у межах Лісабонської стратегії, 57,2 млрд євро.

Підкреслюється, що, незважаючи на закріплення у нормах українського законодавства державної фінансової підтримки інноваційної діяльності, у бюджетній та податковій політиці відсутній системний підхід щодо забезпечення інноваційної моделі розвитку економіки.

Розділ 2 „Порядок фінансування публічних видатків
на інноваційну діяльність та джерела фінансування” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню фінансування інноваційної діяльності з публічних фондів коштів і залучення державою в цю сферу приватних інвестицій.

У підрозділі 2.1 „Правове регулювання бюджетного фінансування інноваційної діяльності” зроблено аналіз теоретичних визначень поняття „бюджетне фінансування”, його ознак та форм.

Дано характеристику форм бюджетного фінансування інноваційної діяльності, ступеню їхнього використання та значення для втілення державної інноваційної політики.

Обґрунтовано, що однією з причин недостатньо ефективної державної політики у сфері інноваційної діяльності в Україні є відсутність комплексного законодавчого регулювання цієї сфери: аналіз правового забезпечення фінансування інноваційної діяльності свідчить про те, що норми, які містяться у спеціальному законодавстві про інноваційну діяльність, є неузгодженими з положеннями бюджетного та податкового законодавства. Це стосується насамперед законів України „Про інноваційну діяльність”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”, „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”. Указаними законами передбачено обсяги бюджетного фінансування, державного кредитування, державного замовлення, надання податкових пільг тощо. Натомість у щорічних законах про державний бюджет указані норми виконуються частково або взагалі ігноруються.

У підрозділі 2.2 „Правові основи розподілу грошових фондів на підтримку інноваційної діяльності” розглянуто питання закріплення грошових фондів на підтримку інноваційної діяльності між ланками бюджетної системи.

Обгрунтовано, що доцільним є підхід, підтриманий багатьма вченими та практично втілений у багатьох розвинених країнах, який полягає у зосередженні коштів на розвиток економіки у спеціальному цільовому бюджетному фонді - бюджеті розвитку у структурі спеціального фонду місцевих бюджетів, обґрунтовано доцільність створення такого фонду як складової спеціального фонду Державного бюджету України.

Охарактеризовано бюджет розвитку як засіб централізації інноваційно-інвестиційних видатків та визначено джерела формування бюджету розвитку, серед яких особливого значення набувають кошти, отримані від приватизації.

На підставі узагальненого досвіду зарубіжних країн констатується, що бюджет розвитку може бути як складовою бюджету будь-якого рівня, що забезпечує інноваційну та інвестиційну діяльність держави (як у Російській Федерації, де з 2005 року створено Інвестиційний фонд у складі бюджетів, у якому зосереджується лише частина коштів, що спрямовуються на інноваційний та інвестиційний розвиток), так і мати автономний характер (як у Японії, де окремо від поточного бюджету розробляється та затверджується так званий інвестиційний бюджет).

Крім бюджету розвитку, який у зарубіжних країнах може входити до складу державного бюджету, місцевих бюджетів, а в деяких випадках (як у Японії) формуватися і виконуватися окремо, досліджено світовий досвід створення різних фондів, включаючи позабюджетні, діяльність яких спрямована на підтримку науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та інноваційної діяльності та перспективи запровадження такого досвіду в Україні.

На основі аналізу зарубіжного досвіду зроблено висновок, що поєднання публічних та приватних коштів для фінансування інноваційної діяльності, створення „партнерських засад” між державою та приватними інвесторами набуває для України дедалі більшого значення.

У підрозділі 2.3 „Правове регулювання програмно-цільового фінансування інноваційної діяльності” розглянуто фінансування видатків на інноваційну діяльність з урахуванням безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання, що відповідає реалізації програмно-цільового методу в бюджетному процесі.

Досліджено закріплені в законодавстві основи програмно-цільового фінансування видатків на інноваційну діяльність (визначення та підтримка пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів; формування і реалізація державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; визначення основних механізмів реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності).

Зроблено висновки, що за умови переходу економіки України на інноваційну модель розвитку програмно-цільове фінансування є однією з найважливіших складових механізму фінансового забезпечення реалізації науково-технічних програм та інноваційних проектів.

Співвідношення фактичних обсягів фінансового забезпечення виконання державних науково-технічних та інноваційних програм і їхньої кількості свідчить про недостатність фінансових ресурсів для завершення багатьох науково-дослідних робіт. Недофінансування таких програм призводить до неможливості реалізації заходів, передбачених програмами, та виконання їх завдань, що знижує ефективність застосування програмно-цільових методів у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності.

Розділ 3 „Правове регулювання спеціальних режимів інноваційної діяльності” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню правового забезпечення стратегічно важливих механізмів впливу держави на інноваційні процеси.

У підрозділі 3.1 „Фінансово-правове регулювання спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків” зроблено аналіз особливостей правового регулювання спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків, як основних суб'єктів інноваційної діяльності в Україні. Наголошується на стратегічному значення цих інноваційних структур для розвитку економіки України.

Проаналізовано положення Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, яким встановлюється державна фінансова підтримка проектів технологічних парків шляхом повного або часткового (до 50 відсотків) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації); повної або часткової компенсації відсотків, сплачуваних виконавцями проектів технологічних парків комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проектів технологічних парків. З урахуванням особливостей запровадженого спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків та практики його реалізації зроблено висновки, що в державному бюджеті доцільно запровадити окрему програму підтримки діяльності технологічних парків.

Також пропонується до ст. 6 Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” внести зміни, які чітко визначатимуть критерії надання того чи іншого різновиду фінансової підтримки проектів технологічних парків.

Проведений аналіз правового регулювання цільового субсидіювання проектів технологічних парків дає підстави зробити висновок, що поняття „субсидія” абсолютно по-різному визначається як у нормативно-правових актах, так і в теоретичних фінансово-правових та економічних дослідженнях. Причому передбачене в інноваційному законодавстві визначення „цільові субсидії технологічних парків” не відповідає жодному з них.

Доведено, що закріплення у нормах інноваційного законодавства (Законі України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”) визначення „цільові субсидії технологічних парків” у вигляді звільнення від митного платежу, відстрочення сплати податку (податкового векселя) та суми податку на прибуток, одержаного при реалізації проектів технологічних парків, є неузгодженим із нормами як бюджетного, так і податкового законодавства.

Проаналізовано положення щодо порядку зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки технологічного парку, його учасників та спільних підприємств, відкриті в територіальних органах Держказначейства України, а також порядок використання зазначених коштів і здійснення контролю за їхнім витрачанням.

У підрозділі 3.2 „Фінансово-правове забезпечення діяльності венчурних фондів” розглянуто стан та перспективи правового регулювання спеціальних цільових фондів коштів - венчурних фондів, які є ефективним механізмом фінансування інноваційних проектів у багатьох країнах світу та невід'ємною складовою стимулювання розвитку національних інноваційних систем. На основі вивчення досвіду країн, економіки яких забезпечують свій розвиток за рахунок реалізації інноваційних стратегій, зроблено висновок, що венчурний капітал формується за активної участі та підтримки держави. Досліджено історію виникнення та розвитку венчурних фондів від їх появи у США в 50-х роках XX ст., де було прийнято спеціальний закон про фінансування малого бізнесу, яким передбачалося залучення не тільки приватних, а й державних коштів у цю сферу, і до поширення у багатьох країнах світу.

Визначено, що в Україні більшість створених венчурних фондів інвестують свої кошти у проекти, що приносять швидкі прибутки (будівництво, сільське господарство, виробництво продуктів харчування тощо), на відміну від розвинених країн, де кошти цих фондів спрямовуються у високотехнологічні проекти новостворених фірм. Щодо правового врегулювання цього перспективного напряму фінансування інноваційної діяльності, то у вітчизняному законодавстві воно практично відсутнє. У Законі України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” визначено, що порядок формування, функціонування та закриття венчурного фонду є складовою загального порядку діяльності інститутів спільного інвестування та компаній з управління активами. Цей Закон не встановлює особливості ризикованих інвестицій, не визначає коло суб'єктів венчурного капіталу, їхні взаємозв'язки тощо. Доведено, що недоліком у правовому регулюванні даної сфери є те, що законодавство України не регламентує порядку залучення державних та муніципальних коштів у венчурний бізнес та не передбачає створення спеціальних венчурних фондів зі змішаним приватно-публічним фінансуванням за рахунок бюджетних коштів та приватних інвестицій.

У підрозділі 3.3 „Фінансовий контроль за ефективним витрачанням коштів на інноваційну діяльність як форма фінансової діяльності держави” визначено, що фінансовий контроль за ефективним витрачанням коштів на інноваційну діяльність повинен здійснюватися контролюючими органами з урахуванням тієї специфіки, що кінцевими отримувачами коштів є, зокрема, суб'єкти інноваційної діяльності недержавної форми власності.

Фінансовий контроль за ефективним витрачанням коштів на інноваційну діяльність передбачає оцінку дії розпорядників бюджетних коштів: наскільки ними досягнуто запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні бюджетних коштів визначеного обсягу. Особливого значення набуває фінансовий контроль на етапі відбору інноваційних проектів для фінансової підтримки, так як українським законодавством встановлено, що кошти для фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів надаються на конкурсних засадах.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше поставлена, всебічно проаналізована та теоретично узагальнена проблема фінансово-правового регулювання видатків на інноваційну діяльність. Проведене дослідження дозволило виявити недоліки законодавства у даній сфері та практики його реалізації, а також зробити висновки, які мають значення як у теоретичному, так і в практичному розумінні:

1. В Україні державна політика у сфері інноваційної діяльності, порівняно з розвиненими країнами, є недостатньо ефективною. Так, досі не схвалено Концепцію розвитку національної інноваційної системи України, незважаючи на її стратегічне значення. У багатьох високорозвинених країнах світу, а також у пострадянських країнах, у тому числі Казахстані, Росії, Білорусі подібні концепції діють уже багато років. Це негативно позначається на ефективності державної політики в інноваційній сфері, у тому числі її фінансовому забезпеченні. Законодавством України, на відміну від більшості країн світу, не передбачено стимулювання залучення у науково-технічну та інноваційну сфери позабюджетних коштів, не стимулюються витрати промисловості на наукові дослідження і розробки, а також інвестиції в інноваційну сферу з боку банків та інших інвесторів.

2. Однією з причин недостатньо ефективної державної політики у сфері інноваційної діяльності в Україні є відсутність комплексного законодавчого регулювання цієї сфери: аналіз правового забезпечення фінансування інноваційної діяльності свідчить про те, що норми, які містяться у спеціальному законодавстві про інноваційну діяльність, є неузгодженими з положеннями фінансового законодавства. Але зазначене не вказує на те, що законодавчі акти, які регулюють інноваційну діяльність, не повинні містити норми, які регулюють фінансові відносини. Проте доцільним і навіть необхідним є внесення відповідних змін у бюджетне, податкове законодавство, які б відповідали положенням спеціального інноваційного законодавства, інакше і надалі будуть мати місце різні суперечності та колізії між нормами фінансового та інноваційного законодавства.

3. Запровадження в Україні бюджету розвитку як складової не лише спеціального фонду місцевих бюджетів, а й на рівні державного бюджету, в перспективі надасть можливість забезпечити більш ефективне виконання завдань і функції держави у сфері інвестиційної та інноваційної політики. Це дозволить, по-перше, оптимізувати мобілізацію коштів, які буде спрямовано на інвестиційно-інноваційний розвиток (за рахунок закріплення конкретних джерел фінансування бюджету розвитку). По-друге, забезпечити виконання інноваційних та інвестиційних проектів в умовах їхньої довгостроковості, адже практика попередніх років свідчить про недофінансування або взагалі відсутність фінансування цільових програм у конкретні роки. По-третє, закріпити конкретні доходи за конкретними видатками, що гарантуватиме виконання видатків.

4. У сучасних умовах бюджетні видатки на інноваційну діяльність здійснюються у формах: бюджетного фінансування фундаментальних і прикладних досліджень на безповоротній та безоплатній основі; контрактного бюджетного фінансування інноваційних проектів на конкурсних засадах за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності; державного кредитування інноваційних проектів на конкурсних засадах і поворотній основі; повної або часткової компенсації відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів; зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, відкритих в територіальних органах Держказначейства України.

5. Особливості спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків та практика його реалізації свідчить про те, що в державному бюджеті доцільно запровадити окрему програму підтримки діяльності технологічних парків. До ст. 6 Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” потрібно внести зміни, які чітко визначатимуть критерії надання того чи іншого різновиду державної фінансової підтримки проектів технологічних парків.

Закріплення у нормах інноваційного законодавства (Законі України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”) визначення „цільові субсидії технологічних парків” у вигляді звільнення від митного платежу, відстрочення сплати податку (податкового векселя) та суми податку на прибуток, одержаного при реалізації проектів технологічних парків, є неузгодженим із нормами як бюджетного, так і податкового законодавства.

6. Досвід розвинених країн світу свідчить про те, що участь органів публічної влади у венчурному фінансуванні може бути у вигляді прямого фінансування інноваційних проектів, шляхом заснування венчурних фондів, джерелом яких є виключно бюджетні кошти - так званого „фонду фондів”, як це відбулося в Ізраїлі та має місце у Російській Федерації. Також держава та органи місцевого самоврядування можуть бути співзасновниками венчурних фондів зі змішаним приватно-публічним фінансуванням за рахунок бюджетних коштів та приватних джерел. Ефективність діяльності венчурних фондів забезпечується шляхом стимулювання державою приватних інвесторів до фінансування інноваційних проектів. Крім того, поєднання приватних та публічних коштів дозволить більш ефективно використовувати останні та вкладати їх у дійсно перспективні проекти. Адже коли рішення про фінансування того чи іншого проекту приймає комісія у складі представників лише державних органів, непоодинокими є випадки корупції та зловживань, у результаті яких фінансування отримують пролобійовані проекти.

7. Ефективний контроль необхідно здійснювати на всіх стадіях виконання інноваційного проекту, який отримав фінансову підтримку. Після того, як проект пройшов відбір і отримав фінансування, для забезпечення його реалізації та повернення коштів (у випадку, якщо вони надавалися на поворотній основі), необхідно забезпечити систему моніторингу. Невжиття таких заходів може призвести до неналежного виконання проекту, недосягнення кінцевої мети проекту, неповернення бюджетних коштів, які були надані на умовах поворотності. Неналежний контроль за фінансуванням у сфері інноваційної діяльності спричиняє нецільове використання коштів, великі збитки, що в результаті дискредитує саму ідею підтримки інноваційного розвитку. Моніторингом виконання інноваційних проектів одержувачами бюджетних коштів є постійне ознайомлення зі станом виконання інноваційного проекту та його оцінка. Звертається увага на те, що моніторинг виконання інноваційного проекту вимагає розробки системи оцінки досягнення його кінцевої мети. В основу цієї системи має бути покладено показники ефективності проекту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у монографіях:

1. Інноваційна модель економіки: правові та методологічні засади проведення експертизи інноваційних проектів : монографія / [С. В. Онишко, С. О. Єгоров, Ю. М. Черненко, С. І. Федчук, Г. М. Білецька, С. В. Мажорова]; за заг. ред. к. ф.-м. н. Ю. П. Доценка - К. : „МП Леся”, 2006. - 196 с. (Федчук С. І. є співавтором розділу 2 частини І; розділу 3 частини І та автором п. 2.4.4 частини ІІ). Особисто здобувачеві належить - 2,4 д.а).

у фахових виданнях:

2. Федчук С. І. Видатки на інноваційну діяльність та проблеми їх правового регулювання / С. І. Федчук // Підприємництво, господарство і право. - 2006. № 7. - С. 138-142.

3. Федчук С. І. Публічні видатки та їх класифікація в сучасній державі / С. І. Федчук // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 6. - С. 92-97.

4. Федчук С. І. Стан та перспективи підтримки діяльності інноваційних структур шляхом здійснення видатків з публічних фондів коштів / С. І. Федчук // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2007. - № 4. - С. 49-58.

5. Федчук С. І. Фінансово-правове регулювання спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків / С. І. Федчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - (Серія: „Право”. Випуск 8). - Ужгород: „Поліграфцентр „Ліра”, 2007. - С. 317-320.

6. Федчук С. І. Фінансово-правове регулювання діяльності венчурних фондів: уроки для України / С. І. Федчук // Юридична Україна. - 2007. - № 12. - С. 32-36.

7. Федчук С. І. Правове регулювання бюджетного фінансування інноваційної діяльності в Україні / С. І. Федчук // Фінансове право. - 2008. - № 3. - С. 24-29.

у збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій:

8. Федчук С. І. Проблеми державного регулювання інноваційного розвитку у регіонах / С. І. Федчук // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період : наукові праці ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 12 травня 2005 р. / Хмельницький економічний університет. Ч. 2. - Чернівці : Букрек, 2005. - С. 431-434.

9. Федчук С. І. Проблеми визначення центральних категорій інноваційної діяльності в українському законодавстві / С. І. Федчук // Другі юридичні читання : збірник матеріалів Всеукр. наук. конф. 18 травня 2005 р. - К. : НПУ ім. Драгоманова. - 2005. - С. 548-551.

10. Федчук С. І. Проблеми фінансово-правового регулювання інноваційної діяльності в Україні / С. І. Федчук // Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції [„Запорізькі правові читання”], Запоріжжя, 18-19 травня 2006 року / за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя, ЗНУ, 2006. - С. 200-202.

11. Федчук С. І. Роль публічних видатків у забезпеченні інноваційного розвитку держави / С. І. Федчук // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Державна політика та стратегія реформування економіки України в XXI сторіччі”. - Полтава: ПДДАА, 2007. - С. 273-274.

12. Федчук С. І. Правове регулювання стимулювання інноваційної діяльності в Європейському Співтоваристві / С. І. Федчук // Реформування держави і права України у контексті євроінтеграції : тези виступів на круглому столі, присвяченому 10-річчю юридичного факультету, 19 травня 2006 року. - Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2007. - С. 187-190.

13. Федчук С. І. Фінансово-правове забезпечення інноваційної діяльності / С. І. Федчук // Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення : тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, 27-28 жовтня 2006 року / упорядники : Петришин О. В., Кизим М. О. - Х. : ВД „ІНЖЕК”, 2007. - С. 508-510.

14. Федчук С. И. Публичные расходы в современном государстве / С. И. Федчук // Международные юридические чтения : ежегод. науч.-практ. конф. : материалы и докл. 18 апреля 2007 г., Омск. Ч. 2 / Омский юрид. ин-т; ред.: Ю. П. Соловей, А. И. Казанник, Ю. В. Деришев. - Омск, 2007. - C. - 224-227.

15. Федчук С. І. До питання про участь держави у венчурному інвестуванні та фінансово-правове регулювання цих відносин / С. І. Федчук // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 листопада 2007 року / Науково-дослідний інститут фінансового права. - К. : ПП „Укртехнопрінт”, 2007. - С. 127-130.

АНОТАЦІЯ

Федчук С. І. Фінансово-правове регулювання видатків на інноваційну діяльність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному аналізу фінансово-правового регулювання видатків на інноваційну діяльність в умовах спрямування бюджетної та податкової політики України на побудову інноваційної моделі економіки та підвищення конкурентоспроможності на світовому рівні.

Охарактеризовано правове регулювання фінансування публічних видатків на інноваційну діяльність. Визначено порядок фінансування публічних видатків на інноваційну діяльність та джерела фінансування. Розглянуто особливості правового регулювання спеціального режиму основних суб'єктів інноваційної діяльності в Україні - технологічних парків. Досліджено перспективи участі держави та органів місцевого самоврядування у венчурному фінансуванні інноваційних проектів. З'ясовано особливості фінансового контролю за ефективним витрачанням коштів на інноваційну діяльність.

Ключові слова: публічні видатки, інноваційна діяльність, бюджетне фінансування, податкове стимулювання, бюджет розвитку.

АННОТАЦИЯ

Федчук С. И. Финансово-правовое регулирование расходов на инновационную деятельность. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертационная работа посвящена комплексному анализу финансово-правового регулирования расходов на инновационную деятельность в условиях задекларированного на государственном уровне направления бюджетной и налоговой политики Украины на построение инновационной модели экономики и повышения конкурентоспособности на мировом уровне.

В работе дана характеристика правового регулирования финансирования публичных расходов на инновационную деятельность. Осуществлён анализ правового регулирования инновационной деятельности и определены особенности правоотношений в сфере инновационной деятельности. Подчёркивается, что в сфере инновационной деятельности есть отношения юридического равенства (частноправовые) и субординационные отношения - публично-правовые. Изучение законодательства Украины свидетельствует о том, что соответствующие нормы содержатся в нормативных актах разных отраслей права.

Рассмотрен опыт Украины и зарубежных стран в области стимулирования инновационной деятельности хозяйствующих субъектов в целом и предоставления прямого финансирования, налоговых льгот субъектам инновационной деятельности: технологическим паркам, технополисам, бизнес-инкубаторам и т. д. Осуществлён анализ правого регулирования бюджетного финансирования инновационной деятельности.

Подчёркивается, что несмотря то, что в украинском законодательстве предусмотрена государственная финансовая поддержка инновационной деятельности, в бюджетной и налоговой политике отсутствует системный подход к обеспечению инновационной модели развития экономики. Разработаны предложения по внесению изменений в законодательство, регулирующее финансирование публичных расходов на инновационную деятельность. Значительное внимание уделено концепции бюджета развития, который на законодательном уровне предусмотрен только в структуре специального фонда местных бюджетов Украины. Обосновывается целесообразность внедрения концепции бюджета развития не только на уровне местных бюджетов, а и государственного. Это позволит, во-первых, оптимизировать мобилизацию средств (за счёт определения конкретных источников финансирования), а во-вторых, обеспечить финансирование инновационных проектов в условиях их долгосрочности.

Определен порядок финансирования публичных расходов на инновационную деятельность и источники финансирования. Рассмотрены особенности правового регулирования специального режима основных субъектов инновационной деятельности в Украине - технологических парков. Предложены изменения к законодательству о специальном режиме инновационной деятельности с целью чёткого определения критериев предоставления финансовой поддержки инновационным проектам технологических парков.

Исследованы перспективы участия государства и органов местного самоуправления в венчурном финансировании инновационных проектов с учётом позитивного опыта Израиля, Соединённых Штатов Америки, Российской Федерации, стран Европейского Союза. Определены особенности финансового контроля над эффективным расходованием бюджетных средств на инновационную деятельность. Подчёркивается, что особое внимание следует уделять финансовому контролю на этапе отбора инновационных проектов.

Ключевые слова: публичные расходы, инновационная деятельность, бюджетное финансирование, налоговое стимулирование, бюджет развития.

SUMMARY

Fedchuk S. I. Financial and legal regulation of innovative activity expenditure. - Manuscript.

The dissertation on competition of the advanced degree of candidate of legal sciences on a speciality 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law. - National Taras Shevchenko University of Kyiv. - Kiev, 2008.

The dissertation is related to the complex analysis of financial and legal regulation of innovative activity expenditure upon condition that the fiscal and tax policy of Ukraine is directed to construction of innovative model of economy and increasing of competitiveness world level.

The characteristic of legal regulation of financing of public expenditure on innovative activity is presented. The order of financing of public expenditure on innovative activity and sources of financing are defined. The features of legal regulation of a special type of the basic subjects of innovative activity in Ukraine (technological parks) are considered. The prospects of participation of the state and local governments in venture financing of innovative projects are investigated. The features of financial control over effective expenditure of budgetary funds on innovative activity are defined. The offers on modification of legislation regulating financing of public expenses on innovative activity are developed.

Key words: public expenditure, innovative activity, budgetary financing, tax stimulation, budget development.

...