Удосконалення механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Удосконалення механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій

Д'яченко Віктор Володимирович

Харків - 2009

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор

Амосов Олег Юрійович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор

Черниш Олена Іванівна,

Донецький державний університет управління МОН України, професор кафедри менеджменту у невиробничій сфері;

кандидат наук з державного управління

Бабінова Олена Олегівна,

Національна академія державного управління при Президентові України, докторант Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування

Захист відбудеться "20" листопада 2009 р. о "16" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий "9" жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В Україні відбуваються динамічні процеси демократичних перетворень, основним змістом яких є перехід до ринкової економіки, становлення громадянського суспільства та правової держави.

Світовий досвід переконує, що однією з ефективних форм самоорганізації населення є неприбуткові організації (далі - НПО), що орієнтуються на вирішення соціальних проблем. На складних етапах розвитку держави, особливо у кризові періоди, вони перебирають на себе корелюючу роль, спрямовуючи енергію громадян на творчу діяльність, і тим самим знижують соціальне напруження. Процес простого зростання кількості неприбуткових організацій переходить у якісно вищу форму - консолідований громадський рух, що охоплює майже усі сфери суспільного життя .

Органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, співпрацюючи з НПО, доповнюють одне одного у вирішені соціальних проблем. Певні обмеження, які існують для однієї із сторін, можуть бути компенсовані перевагами іншої. Отже, НПО простіше адаптуватися до суспільних потреб, що постійно змінюються. Як свідчить досвід багатьох країн, основною перешкодою діяльності НПО є неточність та обмеженість законодавства, непередбачуваність у його застосуванні. Про недосконалість законодавчого регулювання діяльності НПО в Україні свідчить той факт, що сьогодні дві третини з них фінансується виключно за рахунок міжнародних донорських організацій, а в країнах з усталеними демократичними традиціями джерелом фінансування цих організацій слугують внески фізичних та юридичних осіб.

Стан наукової розробки проблеми. Різні аспекти функціонування НПО в Україні, зокрема, взаємодії з ними органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, формування механізмів державного регулювання досліджують О. Амосов, О. Барановський, О. Безпалько, Т. Бутирська, Д. Веймер, О. Вінніков, В. Войтков, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Гончаренко, М. Дейчаківський, С. Денисенко, А. Дєгтяр, А. Зінденберг, О. Івченко, О. Кілієвич, Р. Кравченко, В. Люта, В. Мaргуліс, Г. Одінцова, В. Скуратівський, Е. Стігліц, Ю. Чернецький, О. Черниш, О. Шутенко та ін.

Питання методології розробки та впровадження механізмів державного регулювання окремих сфер суспільної діяльності розглядаються у працях Г. Атаманчука, В. Бакуменка, О. Білик, П. Брауна, О. Бабінової, О. Валевського, В. Дзюндзюка, М. Дідківської, І. Долішнього, В. Князєва, В. Корженка, Н. Нижник, Л. Пала, Ю. Сурміна, Т. Хомуленко, О. Якубовського та ін. Результати їх досліджень представляють значний інтерес для науки державного управління, проте сучасні соціальні трансформації, що відбуваються в Україні, породжують значну кількість питань, які стосуються державного регулювання діяльності НПО, що й обумовлює актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України “Механізми державного регулювання підприємництва на національному та регіональному рівнях” (номер державної реєстрації 0106U012329). Здобувачем запропоновано й обґрунтовано сучасні підходи до формування організаційно-правового механізму державного регулювання діяльності НПО в Україні.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні напрямків удосконалення механізму державного регулювання діяльності НПО та розробці пропозицій щодо підвищення ефективності взаємодії з ними органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього передбачається вирішення таких завдань:

- з'ясувати зміст понять “державне регулювання діяльності НПО” та “методи державного регулювання діяльності НПО”;

- проаналізувати стан нормативно-правової бази щодо діяльності НПО в Україні, особливості державного регулювання їх розвитку;

- визначити пріоритетні напрямки побудови структури механізму державного регулювання діяльності НПО, їх місце та роль у громадянському суспільстві;

- узагальнити закордонний досвід державного регулювання діяльності НПО та удосконалити форми їх взаємодії з органами державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Об'єктом дослідження є державне регулювання діяльності НПО в Україні. державний неприбутковий організація

Предмет дослідження - механізми державного регулювання діяльності НПО.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері державного управління, спеціалізовані періодичні друковані видання, статистичні дані органів державної влади Сумської області та результати досліджень інформаційно-аналітичного відділу Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України, законодавчі та нормативні акти України (Конституція України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України тощо). Соціологічні методи і методи статистичного аналізу використовувалися при визначенні мотиваційних аспектів прийняття управлінських рішень щодо діяльності НПО. Досягнення мети і завдань дослідження забезпечувалося також шляхом комплексного використання загальнонаукових і спеціальних методів: системного аналізу (при розгляді структури механізмів державного регулювання), історичного і логічного аналізу (при аналізі тенденцій підвищення ефективності взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з НПО, категоріального аналізу (при уточненні базових понять дисертаційного дослідження ).

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена цілісним обґрунтуванням засобів удосконалення механізмів державного регулювання діяльності НПО в Україні та розкривається у таких положеннях:

у дисертації вперше:

- обґрунтовано новий концептуальний підхід до побудови механізму державного регулювання, що на відміну від існуючих базується на поєднанні методів державного регулювання із складовими функціонування НПО (зокрема, організаційної спроможності, публічного іміджу, фінансової самодостатності, суспільної значущості тощо);

- визначено основні принципи (партнерські, організаційно-аналітичні, конкурсні, консультативно-процедурні, морально-правові, соціально-благодійні) функціонування механізму державного регулювання діяльності НПО;

удосконалено:

- теоретичні аспекти формування механізму державного регулювання НПО, визначення пріоритетів, завдань та критеріїв соціального замовлення в контексті розбудови громадянського суспільства в Україні;

- форми взаємодії органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з НПО на засадах розвитку соціального діалогу, що дозволяє запроваджувати ефективні варіанти партнерства між ними при розв'язанні соціальних проблем;

- визначення понять “державне регулювання діяльності НПО” та “методи державного регулювання діяльності НПО”;

дістало подальший розвиток:

- узагальнення сучасних зарубіжних концепцій державного регулювання діяльності НПО, що дозволяє з'ясувати підходи до розвитку “третього сектора”;

- визначення ступеня зрілості громадянського суспільства в Україні на підставі аналізу організаційної складової діяльності НПО.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати та висновки дисертації розширюють наукові уявлення про засади державного регулювання діяльності НПО, створюють підґрунтя для подальшого наукового вирішення визначеної проблеми. Зокрема, вони використані у практичній діяльності Сумської облдержадміністрації (довідка про впровадження від 05.09.2006 р. № 01-15/2093) та Сумської міської ради (довідка про впровадження від 04.09.2006 р. № 422/05-23), що дозволило поглибити співпрацю органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з НПО шляхом запровадження в дію відповідних регуляторних актів.

Результати дослідження можуть використовуватись при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних матеріалів, лекцій та практичних занять із соціальної та гуманітарної політики, зв'язків з громадськістю для слухачів НАДУ при Президентові України, а також при оптимізації вітчизняного законодавства, що визначає організацію і структуру регулювання діяльності НПО.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною, завершеною науковою працею, у якій викладено повий підхід до вирішення наукового завдання стосовно обґрунтування науково-методичних засад удосконалення державного регулювання діяльності НПО. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані здобувачем особисто. У роботі не використовувалися ідеї, що належать фахівцям, спільно з якими виконувалась науково-дослідна робота.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях “Нові механізми регіонального розвитку” (м. Харків, 2003 р.), “Міжбюджетні відносини та податкова політика України” (м. Харків, 2004 р.), „Якісні управлінські послуги - головна умова довіри населення до органів влади” (м. Харків, 2005 р.), “Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними” (м. Суми, 2006 р.), “Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин” (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових статтях, шість з яких опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки державного управління. Загальний обсяг публікацій становить 3,9 авт. арк.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 199 сторінок, у тому числі 17 рисунків на 10 сторінках, 6 таблиць на 8 сторінках, 4 додатки на 8 сторінках. Список використаних джерел нараховує 213 найменувань (на 21 сторінці), з яких 28 - іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено стан її наукового опрацювання, розкрито зв'язок з науковими програмами, сформульовані мета і завдання роботи, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - “Державна регуляторна політика в умовах самоорганізації населення” - розглянуто неприбуткову сферу як об'єкт державного регулювання, теоретичні засади взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та НПО, сутність та складові механізму державного регулювання їх діяльності. Зарубіжний та вітчизняний досвід державотворення засвідчує, що діяльність НПО є важливою умовою демократичного розвитку держави. Хоча в Україні їх мережа щорічно розширюється, вони ще не повною мірою реалізують свій потенціал. Законодавство та адміністративні процедури мають гарантувати цим організаціям незалежність, доки останні діють у межах закону, займатися усіма видами діяльності, необхідними для досягнення мети. Для того, щоб потенціал НПО використовувався якнайкраще, слід створити сприятливі умови, сформувати механізми комунікації органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В Україні поки що відсутні базові передумови щодо забезпечення стабільності НПО. Порівняно з іншими країнами Центральної і Східної Європи, в нашій державі досить повільно йде процес їх організаційного оформлення. Для регулювання органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування діяльності НПО доцільно використовувати такі методи, як прямі та непрямі (за формами впливу); правові, адміністративні, економічні, пропагандистські (залежно від засобів впливу).

Нерозвиненість суспільних інститутів, глибока економічна криза в Україні створюють для НПО складні умови функціонування. У розвинутому демократичному суспільстві неприбуткові організації відіграють важливу соціальну роль як суб'єкти господарювання, діяльність яких відповідає людським і соціальним потребам та забезпечує вирішення життєво важливих проблем суспільства; як об'єднання громадян, яке дозволяє їм домагатися фінансового покращення та захищати інтереси різних соціальних груп; як комунікативні інститути, які забезпечують людям спілкування з однодумцями та самовиявлення; як інтегративна система, яка об'єднує людей за ознакою їх інтересів, змінюючи та підтримуючи громаду; як джерело додаткових робочих місць. Тому НПО потребують всілякої державної підтримки.

У другому розділі - “Сучасний стан та перспективи розвитку неприбуткових організацій в Україні і світі” - проаналізовано структурні та інституційні особливості функціонування суб'єктів “третього сектора”, узагальнено світовий досвід та нормативно-правові засади державного регулювання їх діяльності. Одним із головних чинників визначення стану та оцінки результативності державного регулювання діяльності НПО є удосконалення законодавчої бази, що впорядковувала б їх діяльність та регламентувала умови участі в реалізації програм соціально-економічного розвитку України, її регіонів, окремих територіальних громад, закріплювала б за ними набір певних соціальних послуг, які можуть надаватися, сферу компетенції, відповідальності тощо. Для цього, в першу чергу, потрібно прийняти Закон України "Про неприбуткові організації". Найпоширенішим видом НПО є кредитні спілки - громадські організації, головною метою яких є фінансовий і соціальний захист їх членів шляхом залучення особистих заощаджень громадян для взаємного кредитування. За статусом кредитні спілки є громадськими організаціями, а за природою - фінансовими кооперативами. За напрямком діяльності вони можуть надавати кредити фізичним особам на споживчі потреби, а крім того, в останні роки помітною стала тенденція до збільшення частки позичок з метою розвитку приватного підприємництва. Часто позичка кредитної спілки стає стартовим капіталом, завдяки чому громадяни можуть започаткувати власну справу, поновити оборотні кошти приватного підприємства чи фермерського господарства.

В Україні спостерігається швидкий розвиток кредитно-кооперативного руху та мережі кредитних спілок, що зумовлено, з одного боку, зацікавленістю громадян щодо надійного розміщення власних заощаджень, а з іншого, - реальною можливістю отримання кредитів на вигідних для пересічних людей умовах. Таких послуг на фінансовому ринку України, крім кредитних спілок, не надають жодні інші фінансові інституції. Кредитні спілки не тільки задовольняють потреби громадян, в першу чергу, соціально незахищених, у необхідних фінансових послугах, але й дають додатковий поштовх розвитку підприємництва, створюють основи фінансової незалежності її членів. Через кредитні спілки, у разі неспроможності держави допомогти, громадяни мають можливість допомагати один одному, полегшуючи цим власне життя, - а це є основним призначенням спілок.

Для того, щоб кредитні спілки могли стабільно працювати і виконувати свої функції, органам державної влади та органам місцевого самоврядування потрібно вирішити актуальні для даних установ проблеми: підтримати їх діяльність як громадських фінансових установ; сформувати необхідну законодавчу і нормативно-правову базу діяльності; створити систему державного регулювання; сприяти розв'язанню внутрішніх проблем, пов'язаних з недовірою людей до влади і підприємництва, обмеженням послуг, інвестуванням та тимчасовим розміщенням вільних коштів, бухгалтерським обліком у зв'язку з переходом на нові стандарти, лімітуванням залишків готівки в касі, оподаткуванням та ін.

В Україні існує декілька істотних перешкод на шляху прямого фінансування діяльності НПО з місцевих бюджетів у формі тендерів і грантів. По-перше, правила закупівлі за бюджетні кошти стосуються безпосередньо лише суб'єктів підприємництва, а питання правоспроможності НПО продавати свої товари та послуги українське законодавство остаточно ще не врегульовує. По-друге, формування місцевих бюджетів є доволі складним процесом, у який можуть серйозно втрутитися органи державної виконавчої влади, а за відсутності стабільного бюджетного фінансування важко спрогнозувати процедури й наслідки прямої допомоги щодо виконання органами місцевого самоврядування бюджетних програм. По-третє, незначна кількість НПО має у своєму розпорядженні достатньо ефективний фінансовий менеджмент і юридичну підтримку. По-четверте, доволі часто неприбуткові організації потребують не коштів, а інших ресурсів, які можна отримати саме через місцевий бюджет, як-от: передати у безоплатне користування обладнання, закуплене коштом державного чи місцевих бюджетів, або майно, яке є комунальною власністю (приміщення тощо). Тому найпростішою формою співпраці є передача неприбутковим організаціям комунальної власності чи майна в безоплатне користування.

Співпраця органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з НПО є важливим чинником впливу на спроможність останніх представляти та захищати інтереси клієнтів і формування демократичного суспільства. Для багатьох НПО продуктивна співпраця з місцевою владою відкриває можливість отримати фінансування з місцевих джерел для надання соціальних послуг. Тільки за умови залучення державного сектора до вирішення проблем „третього сектора” можна розраховувати на підвищення ефективності його впливу на забезпечення стабільності територіальних громад.

Доведено, що формування НПО в Україні часто носить спонтанний характер і супроводжується великою кількістю проблем, у тому числі у сфері правового регулювання.

Відсутність необхідного правового забезпечення підприємництва не дозволяє належним чином регулювати діяльність НПО та надавати їм відповідні пільги. Українські неприбуткові організації, як правило, працюють ще розрізнено, що призводить до самоізоляції і неефективної діяльності. Тому вітчизняне законодавство потребує удосконалення на засадах системного підходу.

У третьому розділі - “Напрями удосконалення механізмів державного регулювання діяльності неприбуткових організацій” - розглянуто сучасні підходи до формування організаційно-правового механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій, підвищення ефективності взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з ними, забезпечення життєздатності суб'єктів господарювання в умовах глобальної конкуренції.

Для України процес визрівання і становлення громадянського суспільства є необхідною передумовою її переходу до правової держави. Деякі спроби запровадити принципи правової держави без наявних структур громадянського суспільства на практиці виявилися лише деклараціями, не підкріпленими соціально-економічними перетвореннями. Формування громадянського суспільства в нашій державі матиме тривалий характер, оскільки тоталітаризм не створив передумови для його більш швидкого визрівання. Процес формування громадянського суспільства в Україні включає взаємодію держави та неприбуткових організацій. У межах своєї компетенції НПО, які на добровільних засадах об'єднують громадян і є представницькими і демократичними інститутами, займаються безпосередньо вирішенням проблем громадянського суспільства, ризикують й експериментують, оцінюють результати своєї діяльності, є відкритими й прозорими; підзвітними суспільству, бажають працювати без грантів, співпрацюють з урядом, органами управління фінансовою системою і фінансовими інститутами. Водночас чимало людей розуміють, що вирішення проблем громадянського суспільства не можна перекласти тільки на уряд, адже і самі неприбуткові організації мають підтримувати ідею формування громадянського суспільства.

Одним із шляхів удосконалення механізму державного регулювання НПО є надання податкових пільг, що вимагає врахування відповідних норм у Податковому кодексі та прийняття Закону України “Про неприбуткові організації”, наближення його до світових, зокрема, європейських стандартів, використовуючи при цьому досвід держав з розвинутою демократією. Закони повинні обслуговувати самостійність і незалежність НПО на основі підвищення їх відповідальності і прозорості.

Схема взаємодії органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з НПО ґрунтується на принципі “згори - вниз”: соціальний розвиток, обумовлений співпрацею, є розвитком місцевого населення, мереж та організацій, а також ознакою покращення соціальних умов (рис. 1).

Рис. 1. Схема взаємодії органів державної влади та неприбуткових організацій

Стримування розвитку діяльності НПО в Україні зумовлюється, передусім, відсутністю законодавчо встановлених стимулів цього процесу. Перешкодою є і чисельні підзаконні акти (загальна чисельність нормативно-правових актів, що регулюють оподаткування НПО в Україні, станом на 1 січня 2007 р. становить майже 350 одиниць) та неузгодженість дій різних гілок влади щодо забезпечення ефективної роботи НПО.

Ефективність взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з НПО пов'язана з широким спектром управлінських послуг: починаючи від процесу прийняття рішень і закінчуючи безпосереднім наданням населенню послуг. Органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зміцнюючи взаємодію з НПО, виконують свої управлінські функції виключно відкритим шляхом.

Одним із напрямів удосконалення державного регулювання діяльності неприбуткових організацій є створення нових механізмів державного регулювання діяльності неприбуткових організацій (рис. 2).

Рис. 2. Структура механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій

Щоб ефективно взаємодіяти з НПО, органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування потрібно чітко оцінювати політичні реалії, гнучко переходити від імпульсивних дій до врівноваженої роботи і вміти закріпляти отримані результати для своєчасного переходу до нового етапу реформ. Взаємодія органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з НПО буде ефективною, якщо дві сторони зможуть увібрати всю різноманітність інтересів суспільства, подолати руйнівну конфронтацію і створити атмосферу для конструктивного діалогу та забезпечення злагоди між різними суспільними інститутами.

ВИСНОВКИ

Основні результати дослідження в сукупності вирішують конкретне наукове завдання вдосконалення механізму державного регулювання діяльності НПО в Україні. На підставі викладеного в дисертації можна запропонувати такі узагальнення, положення та висновки:

1. Державне регулювання діяльності НПО - це сукупність типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру державних установ з метою поліпшення економічного, соціального та екологічного стану в країні. Методами державного регулювання є способи, прийоми та засоби цілеспрямованого впливу органів виконавчої влади на соціально-економічний розвиток країни, забезпечення сприятливих умов ефективного функціонування суб'єктів господарювання відповідно до основних напрямків політики держави.

Прямі методи державного регулювання не передбачають додаткового матеріального стимулювання керівників і не загрожують фінансовими збитками, оскільки спираються на силу й повноваження органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Методи непрямого (опосередкованого) державного регулювання ґрунтуються переважно на товарно-грошових відносинах, визначають загальні для усіх правила поведінки у ринковому просторі та підпорядковуються економічним інтересам суб'єктів господарювання.

2. Удосконалення нормативно-правової бази щодо діяльності НПО передбачає активізацію їхньої участі в реалізації програм соціально-економічного розвитку України, її регіонів, територіальних громад, закріплює за суб'єктами регулювання набір певних соціальних послуг, компетенції і відповідальності.

3. Державне регулювання діяльності неприбуткових організацій дозволяє запровадити систему їх акредитації, що передбачає у разі необхідності призупинення діяльності суб'єктів господарювання, використання коштів благодійної підтримки не за призначенням.

4. Запропоновано підходи до удосконалення механізмів державного регулювання діяльності НПО, що ґрунтуються на засадах теорії та історії державного управління, системного аналізу, менеджменту, соціології і права та включають форми, методи і засоби державного впливу на об'єкти управління. За державної підтримки доцільно запроваджувати цільові програми розвитку переважно тих НПО, які вирішують соціальні проблеми загальнонаціонального значення.

5. Аналіз закордонного досвіду свідчить про намагання органів державної влади багатьох країн безпосередньо вирішувати соціальні проблеми за участю інститутів громадянського суспільства, одночасно позбавляючи громадян можливості самореалізації і саморозвитку, що призводить, з одного боку, до обмеження використання громадської ініціативи, а з іншого, - до скорочення можливостей контролю за діяльністю владних структур. Репрезентуючи інтереси різних соціальних спільнот, соціальних груп і верств населення, НПО здатні зробити вагомий внесок у стабілізацію процесів розвитку країни.

6. У контексті поглиблення взаємодії органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з НПО в Україні на основі вдосконалення механізмів державного регулювання їх діяльності та підвищення професійного рівня державно-управлінських кадрів необхідно доповнити існуючу програму підготовки фахівців з державного управління новим блоком дисциплін “Механізми державного регулювання діяльності неприбуткових організацій”.

7. Для вдосконалення механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій доцільно прийняти Закон України “Про неприбуткові організації”, розробити нові умови оподаткування та надання пільг, сформувати базу даних вітчизняних НПО, яка б дозволила аналізувати їх фінансові, організаційні, людські ресурси. Реалізація зазначених заходів має супроводжуватися підтримкою держави і суспільства, створювати належні умови для подальшого розвитку НПО.

8. Доведено доцільність запровадження в практику державного регулювання розвитку НПО технологій проектного менеджменту, що передбачає визначення суб'єктами управління кінцевої мети проекту, шляхи його реалізації, джерел необхідних ресурсів

9. Поглиблення адміністративної реформи в Україні потребує від відповідних комітетів Верховної Ради (Комітету з питань правової політики, Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування та ін.) обґрунтування сучасної моделі державного регулювання діяльності НПО та її запровадження, підготовки змін до Закону України „Про місцеве самоврядування” з визначенням ролі та місця неприбуткових організацій в суспільстві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Д'яченко В. В. Суперечності державної політики стосовно неприбуткових організацій та шляхи їх подолання / В. В. Д'яченко // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Державне регулювання галузей економіки”. - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - Вип. 35. - Том V. - (Серія “Державне управління”). - С. 99 - 103.

Д'яченко В. В. Соціальне спрямування роботи неприбуткових організацій у громадянському суспільстві / В. В. Д'яченко // Теорія та практика державного управління: з6. наук. пр. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - Вип. 3(12). - С. 156 - 162.

Д'яченко В. В. Взаємодія органів державної влади та органів місцевого самоврядування з неприбутковими організаціями / В. В. Д'яченко // Державне будівництво: електронне наукове фахове видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України). - 2007. - № 1. - Ч. 2. - Режим доступу: http : // nbuv.gov.ua

Д'яченко В. В. Суперечності державного регулювання діяльності неприбуткових організацій / В. В. Д'яченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - Вип. 3 (18). - С. 351 -357.

Д'яченко В. В. Формування механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій / В. В. Д'яченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - Вип. 2 (21). - С. 318 - 323.

Д'яченко В. В. Шляхи вдосконалення середовища діяльності неприбуткових організацій / В. В. Д'яченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - Вип. 3 (22). - С. 312 - 317.

Д'яченко В. В. Функції, роль та проблеми неприбуткових організацій у громадянському суспільстві / В. В. Д'яченко // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні: матер. наук.-практ. конфер., 30 листопада 2004 р. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 35 - 38.

Д'яченко В. В. Підвищення ефективності взаємодії органів державної влади з неприбутковими організаціями / В. В. Д'яченко // Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними: зб. матер. Третьої міжнар. наук. конфер., 22 - 24 червня 2006 р./ Том 1. - Суми: Вид-во СумДУ, 2006. - С. 81 - 84.

АНОТАЦІЯ

Д'яченко В.В. Удосконалення механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2009.

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано підходи до удосконалення механізму державного регулювання діяльності неприбуткових організацій, що ґрунтуються на системному застосуванні методів державного управління. Узагальнено особливості організаційного механізму взаємодії органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з НПО, що дозволяє запровадити оптимальні варіанти партнерства між ними у розв'язанні актуальних соціальних проблем.

Проаналізовано діяльність НПО в умовах трансформації українського суспільства та запропоновано пропозиції щодо використання досвіду провідних країн світу (США, Франції, Німеччини та ін.) з питань удосконалення їх взаємодії з органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Розглянуто законодавчу та нормативно-правову базу діяльності НПО, визначено суттєві неузгодженості у питаннях законодавчого закріплення бази оподаткування та надання суб'єктам господарювання відповідних пільг. В роботі обґрунтовується необхідність розробки нових умов оподаткування НПО та створення бази даних щодо наявних фінансових, організаційних, людських та інших ресурсів НПО.

Удосконалено змістовне наповнення категорій “державне регулювання діяльності НПО” та “методи державного регулювання діяльності НПО”. Розроблено концептуальні підходи до державного регулювання діяльності НПО, які визначають їх місце та роль в сучасному суспільстві і дозволяють оцінити ступінь зрілості громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: механізми державного управління, методи державного регулювання, органи державної виконавчої влади, державна політика, місцеве самоврядування, неприбуткові організації, громадянське суспільство, співпраця.

АННОТАЦИЯ

Дьяченко В. В. Совершенствование механизма государственного регулирования деятельности неприбыльных организаций. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2009.

В диссертационной работе получили теоретическое обоснование подходы к совершенствованию механизма государственного регулирования деятельности неприбыльных организаций, основывающегося на системном использовании методов государственного управления. Обобщены особенности организационного механизма взаимодействия органов государственной исполнительной власти и органов местного самоуправления с НПО, что позволяет внедрить оптимальные варианты партнерства между ними в разрешении социальных проблем.

Анализируется деятельность неприбыльных организаций в условиях трансформации украинского общества, в частности, предложены меры по использованию опыта ведущих стран мира (США, Франции, Германии и др.) по вопросам усиления взаимодействия с органами государственной исполнительной власти и органами местного самоуправления.

На основании обобщения результатов социологических исследований установлено, что в Украине существует довольно широкая сеть неприбыльных организаций. В то же время эксперты оценивают взаимодействие в системе «НПО - органы власти» как недостаточное, указывая на отсутствие у субъектов управления необходимой информации о деятельности неприбыльных организаций. Системный анализ позволил оценить подготовленность должностных лиц к взаимодействию с так называемым “третьим сектором”. Исследование подтвердило, что на современном этапе развития государства органы государственной исполнительной власти и органы местного самоуправления не уделяют должного внимания развитию сотрудничества и налаживаю диалога с неприбыльными организациями. Более того, государственные служащие и должностные лица тормозят передачу властных полномочий и функций неприбыльным организациям. Исходя из этого, актуализируется вопрос совершенствования профессиональной программы повышения квалификации государственных служащих и должностных лиц местного самоуправления. Обретение навыков в сфере взаимодействия субъектов и объектов управления позволит внедрить в деятельность инновационные методы взаимополезного партнерства.

В работе анализируется законодательная и нормативно-правовая база деятельности неприбыльных организаций, на основании чего выявляется существенная несогласованность в вопросах законодательного закрепления базы налогообложения НПО и предоставления налоговых льгот. Обосновывается необходимость разработки новых условий налогообложения и создания базы данных по финансовым, организационным, человеческим и другим ресурсам отечественных НПО.

Усовершенствовано содержательное наполнение категорий “государственное регулирование деятельности НПО” и “методы государственного регулирования деятельности НПО”. Разработаны концептуальные подходы к государственному регулированию деятельности НПО, которые определяют их место и роль в современном обществе и позволяют оценить степень зрелости гражданского общества в Украине.

Ключевые слова: механизмы государственного управления, методы государственного регулирования, государственная политика, органы государственной исполнительной власти, местное самоуправление, неприбыльные организации, гражданское общество, сотрудничество.

ANNOTATION

Dyachenko V.V. Improving the Mechanism of State Regulation of Non-Profit Organizations. -Manuscript.

Thesis for Ph.D. degree in Public Administration, specialty 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration Attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2009.

This thesis theoretically grounds approaches to improving the mechanism of state regulation of non-profit organizations, based on the systematic application of methods of public administration. Features of institutional mechanism for cooperation between executive authorities and local governments with NGOs are generalized which enables to implement optimum variants of partnership between them in solving urgent social problems.

The activities of NGOs in terms of transformation of Ukrainian society are analyzed and suggestions on how to use the experience of leading countries (USA, France, Germany, etc.) in the issues of improving their interaction with the executive authorities and local governments are offered. Legislative and regulatory framework of the NGO is considered, significant inconsistencies in matters of the law on the tax base and providing appropriate incentives to business entities are identified. The paper substantiates the need for working out new terms of NGOs taxation and creating a database of available financial, institutional, human and other resources of NGOs. Semantic content categories "State regulation of NGOs and methods of state regulation of NGOs” are improved. Conceptual approaches to state regulation of NGOs, which determine their place and role in modern society and enable to assess the degree of maturity of civil society in Ukraine, are worked out.

Keywords: mechanisms of public administration, methods of state regulation, executive authorities, state policy, local government, NGOs, civil society, cooperation.

Размещено на Allbest.ru