Юридичні гарантії права на працю при припиненні трудових правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 349.22

Спеціальність 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Юридичні гарантії права на працю при припиненні трудових правовідносин

Джепа Юлія Артурівна

ЛУГАНСЬК - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Панасюк Олег Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченко, доцент кафедри трудового, екологічного та аграрного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Іншин Микола Іванович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник відділу моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, доцент Прудивус Олег Васильович, Запорізький окружний адміністративний суд, голова.

Захист відбудеться «5» грудня 2009 р. о «13» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20а.

Автореферат розісланий «3» листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціальна спрямованість політики будь-якої держави в першу чергу означає захист прав та інтересів її громадян. Основним завданням трудового права є забезпечення захисту прав працівників від свавілля роботодавців. У багатьох випадках захисту прав у трудових правовідносинах потребують не тільки працівники, а й роботодавці. Сьогодні захистити права суб'єктів трудових правовідносин можливо за допомогою різноманітних організаційних і правових засобів. Проте закріплені юридичними нормами засоби і способи захисту прав людини на практиці не завжди є реально діючими. За такої ситуації система гарантій захисту прав суб'єктів трудових правовідносин вимагає детального розгляду й вивчення. Найбільшої уваги при цьому треба приділити гарантії захисту права людини на працю при припиненні з нею трудових правовідносин, оскільки, як свідчить практика, саме в такій ситуації найчастіше спостерігаються порушення прав і працівників, і роботодавців.

Гарантіям у трудовому праві, на перший погляд, приділено достатньо багато уваги. Їх вивчали в своїх наукових працях такі правознавці, як Н.Б. Болотіна, В.В. Жернаков, В.В. Лазор, А.М. Островерх, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, В.М. Скобєлкін, В.М. Толкунова, К.П. Уржинський, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та інші учені у галузі трудового права. При цьому вказані фахівці досліджували гарантії у трудовому праві досить ґрунтовно, висвітлюючи в різноманітних аспектах, як-то: державні гарантії права на охорону праці, на вибір виду зайнятості, на працю при прийнятті на роботу, заробітної плати, гарантії та компенсації при звільненні та ін.

Однак, незважаючи на такий значний інтерес науковців до питання гарантування трудових прав, все ж ця проблема жодного разу не була висвітлена з точки зору цілісного явища, в якому всі гарантії впливають одна на одну, є залежними й пов'язаними між собою. Кардинально новий підхід до поглибленого аналізу гарантій у трудовому праві надасть можливості визначити існуючі прогалини щодо них, накреслити шляхи усунення й подолання останніх, змоделювати якісно нову систему гарантування, яка стосується права трудящих на працю при припиненні трудових правовідносин.

Зазначене зумовило своєчасність і необхідність проведення дослідження за обраною тематикою. Наукова робота в даному напрямку є актуальною, бо вона сприятиме накопиченню глибоких та об'єктивних знань у систематизованому вигляді у сфері захисту права на працю, що може мати ефективний і вагомий вплив як на науку трудового права, так і на опрацювання нормативно-правових актів і вдосконалення практики їх застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №755 від 5 липня 2004 р., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті сутності системи гарантування права на працю при припиненні трудових правовідносин та в розробці рекомендацій щодо подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства й правозастосовної практики.

Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі завдання:

- визначити поняття, місце і значення гарантій у трудовому праві;

- систематизувати та класифікувати гарантії в трудовому праві;

- визначити зміст та особливості гарантій права суб'єктів на працю при припиненні з ними трудових правовідносин;

- охарактеризувати правові підстави й умови припинення трудових правовідносин; трудовий правовідносини праця припинення

- з'ясувати теоретичні й практичні проблеми, що виникають при припиненні трудових правовідносин;

- виявити особливості гарантування захисту прав на працю різних суб'єктів трудових правовідносин при припиненні останніх;

- узагальнити правозастосовну практику щодо порушення прав працівників при припиненні з ними трудових правовідносин;

- сформулювати пропозиції щодо напрямків розвитку системи гарантій прав громадян у трудовому праві та рекомендації стосовно вдосконалення нормативно-правового забезпечення та правозастосовної практики.

Об'єктом дослідження є відносини у сфері юридичного гарантування права на працю при припинені трудових правовідносин.

Предмет дослідження - нормативно-правове забезпечення механізму гарантування права громадян на працю при припинені трудових правовідносин.

Методи дослідження. Наведені в даній роботі основні положення й результати здобуті в процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема, діалектичного, аналітичного, логіко-семантичного, системно-структурного, класифікації та групування, порівняльно-правового.

Метод аналізу допоміг вивчити наукові доробки різних учених, розібратися в нормативно-правові базі з питань гарантування права на працю, зробити правильні висновки і пропозиції (підрозділ 1.1.). Метод синтезу дозволив узагальнити поставлені завдання й вирішити їх у цілому (підрозділ 1.3.). Діалектичний метод пізнання став у нагоді при дослідженні значення гарантій у трудовому праві у взаємозв'язку з іншими юридичними категоріями (підрозділ 1.2.). Логіко-семантичний метод було використано для поглиблення понятійного апарату й визначення нових правових категорій (підрозділи 1.1., 1.2.). Методи класифікації, групування і структурування застосовувались для класифікації гарантій у трудовому праві, з'ясування їх специфічних рис і загальних ознак (підрозділи 1.1. - 1.3.). Оперування системно-структурним методом дозволило обґрунтувати важливість і значення гарантій права на працю при припиненні трудових правовідносин у вигляді цілісної системи (підрозділ 1.2.). Порівняльно-правовий метод використовувався при порівнянні нормативної бази з реальним станом гарантування права на працю, що зумовило сформулювати відповідні пропозиції по вдосконаленню правового регулювання досліджуваного питання (підрозділи 3.1. - 3.3.).

Нормативною базою дисертації є Конституція й закони України, Кодекс законів про працю України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, а також міжнародні нормативно-правові акти в царині регулювання трудових відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права самостійним, завершеним і комплексним науковим дослідженням проблем гарантування права на працю при припиненні трудових правовідносин, розглянутих з позиції системності. Наукова її новизна визначається також своєчасною постановкою проблеми, поглибленим розглядом нових ідей і сучасних тенденцій розвитку правового регулювання досліджуваних питань.

Відповідно до поставленої мети і завдань дисертаційного дослідження на захист виносяться такі нові наукові висновки та положення:

уперше:

- запропоновано і всебічно обґрунтовано доцільність вважати суб'єктами гарантування в трудовому праві міжнародні організації, державу, суспільство, право й людину;

- комплексно, в межах одного дослідження, окреслені гарантії права на працю громадян при припиненні з ними трудових правовідносин, серед них значну увагу приділено таким категоріям трудящих, як неповнолітні, жінки, інваліди, державні службовці;

- виявлено, що за стандартами Конвенції ООН про права інвалідів 2006 р. люди з інвалідністю повинні бути повноправно включені в загальний соціальний процес. У центрі уваги знаходиться вже не інвалідність, а сама особа з інвалідністю, яка має бути здатна (наскільки це можливо) самостійно жити в суспільстві. Обґрунтовано необхідність ратифікації даної Конвенції;

- розроблено систему захисту прав роботодавців і третіх осіб при припиненні трудових правовідносин;

удосконалено:

- визначення юридичних гарантій в трудовому праві як правових й організаційно-правових засобів, умов та способів, за допомогою яких у суспільстві забезпечується можливість вступити в трудові правовідносини, а також безперешкодна реалізація, охорона й відновлення трудових прав суб'єктів трудових правовідносин у випадку їх порушення;

- розуміння об'єкта, предмета, мети, функцій та суб'єктів гарантування трудових прав;

дістало подальшого розвитку:

- дослідження змісту і значення гарантій у трудовому праві, визначено основні їх види;

- розуміння особливостей гарантій захисту прав суб'єктів трудового права при припиненні трудових правовідносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

а) у науково-дослідницькій роботі - для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань інституту гарантій у трудовому праві;

б) у правотворчості - при підготовці змін і доповнень до чинного законодавства у сфері гарантування права людини на працю при припиненні трудових правовідносин; авторські рекомендації і пропозиції можуть бути враховані при розробці й прийнятті нового Трудового кодексу;

в) у правозастосуванні - під час втілення в життя приписів нормативно-правових актів щодо реалізації на практиці прав суб'єктів трудових правовідносин при їх припиненні;

г) у навчальному процесі - положення й висновки дисертації можуть бути використані у вищих та інших юридичних закладах освіти при вивченні гарантування прав в рамках трудових правовідносин, а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій з трудового права.

Апробація результатів дисертації. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремі її аспекти, узагальнення і зроблені висновки знайшли своє відбиття в наукових публікаціях і доповідях на науково-практичних конференціях: „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Суми, 2005), „Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності” (Харків, 2006). Обговорення результатів проведеного дослідження здійснювалось на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні теоретичні положення й результати опубліковані в п'яти наукових статтях у провідних спеціалізованих виданнях, які включено до переліку фахових видань, і в тезах виступів на трьох конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів‚ які об'єднують 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок. Список використаної літератури складається із 178 найменувань і займає 17 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, характеризується стан її наукової розробки, визначаються мета, основні завдання, об'єкт, предмет і методологічні засади дисертаційного дослідження, формулюється його наукова новизна, теоретичні та практичні результати, отримані дисертантом.

Розділ 1. «Соціально-правова характеристика гарантій трудових прав» містить 3 підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Інститут гарантій у трудовому праві України» аналізуються гарантії як взагалі в праві, так і конкретно в праві трудовому, досліджуються види існуючих гарантій, обґрунтовується необхідність виокремлення інституту гарантій в трудовому праві. Зазначається, що в процесі побудови правової, соціальної держави гарантіям відведено основну роль - забезпечити реальність і дієвість, ефективність та об'єктивність установлених державою прав та обов'язків, принципів і засад. Розглядаються підходи до з'ясування сутності і значення прав і свобод людини, до їх гарантування. Поглиблено досліджуються функції права. При цьому робиться висновок, що право само по собі нічого не може гарантувати. Лише наявність певних умов і правових засобів у сукупності може забезпечити виконання правом своїх основних функцій - регулювати суспільні відносини й охороняти їх.

Досліджено зміст права на працю. Обґрунтовується теза, що найповніше право на працю характеризує поєднання 3-х елементів: а) право кожної людини на отримання можливості заробляти собі на життя своєю працею; б) право кожного на вільний і рівноправний вибір різних видів і форм праці; в) право на збереження отриманої роботи й на захист від свавільних і необґрунтованих звільнень.

Наводяться види існуючих гарантій у праві. Висвітлюється сутність поняття «юридичні гарантії», внаслідок чого аргументується авторське бачення сутності і змісту розглядуваної правової категорії.

Досліджуються функції, мета, об'єкт, предмет і суб'єкти гарантій у трудовому праві. Обстоюється думка, що суб'єктами гарантування виступають держава, суспільство, право й сама людина, а також міжнародні організації й об'єднання.

До основних суб'єктів гарантування трудових прав на міжнародній арені належать: Міжнародна організація праці, Європейський Союз, Рада Європи та СНД. Суспільство може бути суб'єктом гарантування прав та свобод людини і громадянина лише за умови відповідності його основним цілям і напрямкам діяльності правової держави, коли вони доповнюють одне одного і при спільній взаємодії можуть забезпечити реалізацію проголошених прав і свобод. Держава має відповідні обов'язки стосовно своїх громадян. Саме їй належить забезпечувати реалізацію їх прав і свобод. Таку функцію в змозі виконати тільки правова держава. А лише наявність права в суспільстві без відповідної орієнтації на нього в державі, державній політиці й державному устрої не може забезпечити реалізацію прав та свобод людини і громадянина. Проте не включати право до суб'єктів гарантування теж недоречно, оскільки відсутність права в суспільстві взагалі виключає можливість існування останнього, а значить і реалізацію прав та свобод людини і громадянина. Які б гарантії не встановлювались державою, але доки людина сама не буде заінтересована в забезпечені своїх прав і свобод, доти їх гарантування державою буде лише прокламаціями, намаганням людей створити правову державу, у яких бракує правової свідомості й правової культури. Підсумовується, що провідна роль у забезпеченні й гарантуванні соціально-економічних прав і свобод людини належить все ж таки державі.

Гарантування в трудовому праві становить собою певну сукупність правових норм. Вони містяться в різних нормативно-правових актах, але мають одну мету - забезпечити реалізацію й захист трудових прав індивіда. Інакше кажучи, вони регулюють однорідні суспільні відносини, що виникають з приводу забезпечення й захисту трудових прав людини. При цьому такі норми не є хаотичними, вони утворюють певну систему. На підставі аналізу відповідних ознак правових інституцій робиться висновок, що гарантії в трудовому праві становлять собою інститут. Наводиться дефініція нової правової категорії - «інститут гарантій у трудовому праві». Це система пов'язаних між собою правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають з приводу забезпечення й захисту трудових прав і свобод людини.

У зв'язку з тим, що невід'ємними складниками права на працю є право на збереження отриманої роботи й захист від свавільних і необґрунтованих звільнень, підвищеної уваги потребує питання юридичних гарантій права людини на працю при припиненні з нею трудових правовідносин. При цьому наголошується на тому, що ця проблема може бути належним чином висвітлена лише після повного й об'єктивного дослідження системи і класифікації гарантій у трудовому праві.

У підрозділі 1.2. «Система та класифікація гарантій у трудовому праві» розроблено авторську класифікацію гарантій у трудовому праві, всі вони систематизовані і структуровані. Розглядається сутність системного методу дослідження явищ, обґрунтовується необхідність саме його застосування при дослідженні гарантій у праві.

Система останніх становить собою сукупність певних об'єктів, які на підставі виведених взаємозв'язків утворюють між собою єдине ціле. Надзвичайно важливим є те, щоб ці взаємозв'язки були дійовими й реальними, оскільки будь-яке штучне намагання об'єднати в систему певні об'єкти, які не мають між собою ніяких спільних рис, може призвести до хибних уявлень, неправильних висновків і помилок.

Конструювання системи гарантій у трудовому праві буде легшим та об'єктивнішим, якщо спочатку розробити класифікацію з урахуванням усіх гарантій у праві. Ось чому досліджуються насамперед правила класифікації й розробляється власна, авторська класифікація гарантій у трудовому праві. На її підставі шляхом поєднання взаємозалежних гарантій і утворюється система таких гарантій, яку представлено у вигляді таблиці.

У підрозділі 1.3. «Особливості гарантій захисту прав суб'єктів при припиненні трудових правовідносин» досліджено трудові правовідносини й особливості гарантій захисту прав їх суб'єктів при припиненні цих відносин. Розкрито сутність та особливості трудових правовідносин, аналізуються точки зору багатьох правознавців на це питання. Вирізняються основні ознаки трудових правовідносин, окремо приділяється увага їх припиненню.

У науковій юридичній літературі досить часто вчені пов'язують припинення трудових правовідносин з припиненням або розірванням трудового договору. Однак, це помилкова точка зору, бо це дві самостійні правові категорії, що співвідносяться, як ціле й частина. Припинення трудового договору є лише однією з підстав припинення трудових правовідносин. Робиться висновок, що слід розрізняти між собою підстави й умови цих 2-х процесів. Так, підстави - це ті юридичні акти, за наявності яких трудові правовідносини вважаються припиненими. Умови становлять собою сукупність таких обставин, за наявності яких такі правовідносини можуть бути припинені. Ці умови можна поділити на припинення трудових правовідносин (а) на підставі розірвання трудового договору і (б) за інших підстав. Різниця в цих 2-х видах полягає в тому, що саме передує припиненню трудових правовідносин.

Обґрунтовуються підстави й умови припинення трудових правовідносин, передбачені Кодексом законів про працю України та проектом Трудового кодексу (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання). Підкреслюється, що законопроект ТК є значно прогресивнішим, більше відповідаючим тенденціям і принципам трудового права, об'єктивно відображаючим сучасні суспільні відносини, що виникають з приводу використання праці.

Визначаються особливості захисту прав суб'єктів при припиненні з ними трудових правовідносини. Першою особливістю є те, що гарантуванню в таких випадках підлягають 3 блоки прав: (а) гарантування правомірного припинення з працівником трудових правовідносин; (б) гарантування забезпечення права індивіда на працю після припинення останніх; (в) гарантування прав людини на захист і відновлення її порушених прав. Друга особливість полягає в залежності комплексу гарантій від суб'єкта трудових правовідносин, права якого повинні бути забезпечені. Третя особливість - це необхідність гармонізації національного законодавства з міжнародними та європейськими актами, що стосуються досліджуваного питання.

Розділ 2. «Види та зміст гарантій захисту прав суб'єктів при припиненні трудових правовідносин» містить 3 підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Гарантії захисту прав працівників при припиненні трудових правовідносин» досліджено гарантії захисту прав різних категорій працівників при припиненні з ними трудових відносин. Доводиться, що сутність гарантій реалізації права громадян на працю при припиненні з ними трудових правовідносин полягає в тому, що будь-який працівник вправі припинити останні у відповідних випадках і при цьому йому має бути гарантовано й забезпечено право на працю.

З метою забезпечення прав суб'єктів при припиненні з ними трудових правовідносин обов'язково слід враховувати, до якої категорії належить даний працівник, оскільки залежно від цього диференціюються й гарантії його права на працю. Для окремих категорій індивідів, які потребують більшого захисту з боку держави, законодавством передбачено спеціальні гарантії, для інших діють загальні засади й гарантії права на працю при припиненні трудових правовідносин.

Особливою категорією працівників, яка потребує підвищеного захисту й гарантування своїх прав, є неповнолітні. Приділення їм окремої уваги зумовлюється віком неповнолітніх, внаслідок якого вони не завжди можуть чітко уявляти собі певну професію, однозначно й упевнено обрати відповідний вид діяльності. Окрім гарантування їм прав при прийнятті на роботу й безпосередньому здійсненні трудової діяльності, цій категорії працівників необхідне й забезпечення дотримання їх прав при припиненні трудових правовідносин. Вони не настільки досвідчені, аби забезпечити й відновити свої порушені права в разі звільнення незаконного або з порушенням законодавства.

Припинити трудові правовідносини з неповнолітнім працівником можливо за наявності сукупності певних умов і підстав. Умовою виступає волевиявлення однієї зі сторін або інших осіб на припинення трудових правовідносин. Підставою є чітко визначені законом обставини, за яких останні можуть бути припинені.

Винятковість випадків звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, має встановлюватися районною (міською) службою у справах дітей, яка дає згоду на звільнення неповнолітнього. Як суб'єкт, який не заінтересований у залишенні певних працівників на роботі, і як суб'єкт, створений для забезпечення прав дітей, ця служба найбільш об'єктивно може оцінити винятковість того чи іншого випадку.

Досліджено сутність та ознаки державних службовців. Вказується, що залежно від того, в якому конкретно державному органі працює службовець, а отже, й від кола його службових повноважень за посадою, правове становище й регулювання службово-трудової діяльності різних державних службовців має між собою суттєві відмінності.

Досліджуються встановлені законодавством гарантії права на працю для державних службовців при припиненні трудових відносин з ними. Робиться акцент на тому, що службово-трудова діяльність цих суб'єктів більше ніж усі інші трудові відносини потребує забезпечення стабільності. Це пояснюється тим, що до державних службовців висуваються підвищені вимоги щодо професіоналізму й відповідальності. Ці працівники забезпечують виконання функцій держави, а значить, є одним з основних елементів її існування. Тому на сьогодні досить важливим завданням щодо стабілізації відносин у сфері державної служби залишається встановлення високого рівня правової регламентації як проходження останньої, так і припинення трудових правовідносин із державними службовцями.

Якщо державний службовець учинив дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і його вина доведена у встановленому законом порядку, гарантування прав на працю для нього є недоцільним. Серед обмежень, установлених до вимог прийняття на державну службу, додатково слід передбачити заборону брати на державну службу осіб, які притягалися до відповідальності за вчинення корупційних діянь.

Обґрунтовується необхідність дослідження гарантій прав жінок при припиненні із ними трудових відносин. Жінки потребують додаткових гарантій як при здійсненні трудової діяльності, так і при припиненні трудових правовідносин, зокрема, у зв'язку з особливими призначенням їх у житті - продовження роду й виконання функцій материнства.

Підсумовуючи набутий досвід, зважаючи на реальну важливість його юридичного закріплення й активізацію роботи по забезпеченню всебічної й ефективної участі інвалідів в економічному, соціальному, культурному й політичному житті, Генеральна Асамблея ООН у грудні 2006 р. прийняла Конвенцію про права інвалідів, яка передбачила основні стандарти забезпечення й захисту прав і свобод людей з інвалідністю. Згідно із цими стандартами такі люди повинні бути повноправно включені в загальний соціальний процес. При цьому в центрі уваги знаходиться вже не інвалідність, а сама людина з інвалідністю, яка має бути здатна (наскільки це можливо) самостійно жити в суспільстві. У статтях 34 - 50 Конвенції сформульовані зобов'язання держав - учасниць цього міжнародного акта щодо надання створеному при ООН Комітету з прав інвалідів відповідної інформації про виконання положень Конвенції та юридичні механізми їх імплементації державами, що підписали й ратифікували цей документ. У зв'язку із цим постала нагальна потреба ратифікації Конвенції про права інвалідів і Україною.

У підрозділі 2.2. «Гарантії захисту прав роботодавців при припиненні трудових правовідносин» обґрунтовується необхідність при припиненні трудових правовідносин забезпечувати права не тільки працівників, а й роботодавців і досліджуються закріплені законодавством відповідні гарантії.

Гарантування захисту прав роботодавців при припиненні з ними трудових правовідносин пов'язано з тим, що, вступаючи в них, вони реалізують своє право на використання найманої праці. При припиненні трудових відносин з працівником роботодавець також зазнає певних втрат на виробництві, повинен підбирати нового працівника, встановлювати такі умови праці й у такий спосіб здійснювати його прийняття, переведення на іншу роботу чи звільнення, щоб не було порушено цієї людини прав. Підсумовується, що в умовах розвитку ринкової економіки й обрання курсу державної політики на розвиток і підтримку малого й середнього бізнесу не менш важливим, ніж гарантування прав працівників, є гарантування прав і роботодавців. Називаються гарантії права роботодавців при припиненні з працівниками трудових правовідносин.

У перебігу дослідження робиться висновок: хоча роботодавці й підтримуються певним чином державою, на сьогодні їх правовий статус характеризується переважно наявністю великої кількості обов'язків і заборон щодо працюючих. І це в той час, як дійсно демократичні відносини передбачають надання цьому суб'єктові правовідносин більшої свободи й волі при прийнятті певних рішень. Україна також має прагнути до більш рівноправних трудових відносин, до усунення існуючої зараз системи: «роботодавець - це хазяїн, сильна сторона; працівник - слуга, слабка сторона, яка потребує захисту» - впровадження останніх на засадах партнерства і взаємної вигоди. Адже якщо не буде найманої праці, не буде й роботодавців. І навпаки, їх наявність породжує існування найманих працівників. Працівник і роботодавець - це суб'єкти трудових правовідносин, які взаємно залежать один від одного. Вони обидва мають бути заінтересовані в результатах спільної праці. Розвиток таких відносин потребує часу й переосмислення самої їх сутності і ставлення до них з боку як роботодавців, так і працівників. Важливу роль на шляху до вдосконалення трудових відносин повинні відігравати контроль і нагляд за дотриманням законодавства, які покликані забезпечувати права всіх учасників цих правовідносин.

У підрозділі 2.3. «Гарантії захисту прав третіх осіб при припиненні трудових правовідносин» обґрунтовується необхідність поглянути на досліджуване питання з боку гарантування прав третіх осіб при припиненні трудових відносин.

При припиненні трудових відносин можуть порушуватися прав не тільки працівників і роботодавців, а й також третіх осіб. Третіми особами в цій ситуації виступають заінтересовані особи, для яких припинення певних трудових відносин можуть тягнути негативні наслідки. До таких осіб віднесено: дітей працівників (неповнолітні діти працівників; дитина, у віці до трьох років; дитина-інвалід); потерпілих у кримінальній справі, яким обвинувачений зобов'язаний виплатити певну суму шляхом відрахувань із заробітної плати; позивачів у цивільному судочинстві, в якому відповідач має грошове зобов'язання.

Указуються гарантії прав при припиненні трудових відносин кожної із зазначеної категорії осіб й робиться висновок, що права третіх осіб у розрізі виконавчого провадження гарантовані дуже слабко.



ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння й удосконалення правового регулювання юридичних гарантій права на працю при припиненні трудових правовідносин. Основні з них такі:

1. Юридичні гарантії в трудовому праві - це правові й організаційні засоби, умови та способи, за допомогою яких у суспільстві забезпечуються можливість вступити в трудові правовідносини, безперешкодна реалізація й охорона, трудових прав суб'єктів трудових правовідносин та їх відновлення у випадку порушення. Суб'єктами гарантування в трудовому праві є держава, суспільство, право й людина й міжнародні організації.

2. У трудовому праві взаємопов'язані між собою юридичні гарантії становлять певну систему. По-перше, всі вони взаємозалежні. Чим повніше гарантуються права суб'єктів трудових правовідносин, тим цілісніша й ефективніша в цілому система юридичних гарантій. По-друге, у трудовому праві всі юридичні гарантії мають єдину мету - забезпечити права суб'єктів трудових правовідносин. По-третє, усунення із системи юридичних гарантій будь-якого елемента призводить до погіршення стану всієї їх сукупності. Система юридичних гарантій у трудовому праві не є сталою, статичною, а динамічно розвивається й відбиває зміни, що відбуваються в правовому регулюванні трудових відносин.

3. Сутність гарантій реалізації права на працю при припиненні трудових правовідносин полягає в тому, що будь-який працівник у відповідних випадках вправі припинити ці правовідносини і при цьому йому має бути гарантоване й забезпечене право на працю. З метою забезпечення прав працюючих при припиненні трудових правовідносин обов'язково треба враховувати, до якої категорії належить даний працівник, оскільки залежно від цього диференціюються й гарантії його права на працю.

4. Винятковість випадків звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, має встановлюватися районною (міською) службою у справах дітей, яка дає згоду на звільнення неповнолітнього. Як суб'єкт, який не заінтересований у залишенні певних працівників на роботі і як суб'єкт, створений для забезпечення прав дітей, ця служба найбільш об'єктивно, може оцінити винятковість того чи іншого випадку.

5. Якщо державний службовець учинив дії, передбачені статтями 1 чи 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і його вина доведена у закріпленому законом порядку, гарантування права на працю для нього є недоцільним. Серед обмежень, установлених для прийняття на державну службу, додатково слід передбачити заборону приймати на таку службу осіб, які притягались до відповідальності за вчинення корупційних діянь.

6. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», орієнтується на соціальний захист людей з інвалідністю і надання адресної матеріальної допомоги, забезпечення спеціальними технічними засобами та ін. Однак при цьому бракує механізмів соціалізації такої людини в суспільство й сім'ю. Потребує нормативно-правового врегулювання питання розширення можливостей ринку праці в забезпеченні зайнятості інвалідів шляхом стимулювання роботодавців до їх працевлаштування. На законодавчому рівні не визначено механізмів контролю за забезпеченням атестації робочих місць для таких громадян. Потребує вдосконалення система збирання Фондом соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативів робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю.

7. При припиненні трудових правовідносин гарантування захисту прав потребують не тільки працівники, а й роботодавці. Це пов'язано з тим, що, вступаючи в трудові правовідносини останні реалізують своє право на використання найманої праці. При припиненні цих відносин роботодавець також зазнає певних втрат на виробництві: він вимушений підбирати нового працівника, встановлювати йому такі умови праці й у такий спосіб здійснювати його прийняття, переведення на іншу роботу і звільнення, щоб не було порушено прав цієї людини.

Держава має прагнути до рівноправних правовідносин працюючих і роботодавців, впроваджувати трудові відносини на засадах партнерства і взаємовигоди. Сторони трудових правовідносин взаємозалежні й повинні бути заінтересованими в результатах співпраці. Важливу роль на шляху до вдосконалення трудових відносин мають відігравати контроль і нагляд за дотриманням законодавства, які покликані забезпечити права всіх учасників цих правовідносин.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Джепа Ю.А. Особливості гарантій захисту прав суб'єктів трудового права при припиненні трудових правовідносин // Форум права. - 2008. - №2 - С.90-94.

2. Джепа Ю.А. Інститут гарантій в трудовому праві // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. -№2. - 87-89.

3. Джепа Ю.А. Система юридичних гарантій, передбачена Кодексом законів про працю // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №2. - 79-83.

4. Джепа Ю.А. Гарантії права на працю при припиненні трудових відносин із неповнолітніми працівниками // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2009. - випуск №13. - С. 211-214.

5. Гарантування прав роботодавців при припиненні трудових відносин// Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №3. - С. 72-75.

6. Джепа Ю.А. Захист прав суб'єктів трудового права при припиненні при припиненні трудових відносин// Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах. Матеріали науково-практичної конференції. м. Харків, 27 листопада 2008 р. - Харків. - С.279-284.



АНОТАЦІЇ

Джепа Ю.А. Юридичні гарантії права на працю при припиненні трудових правовідносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню юридичних гарантій права на працю при припиненні трудових правовідносин. Досліджено їх поняття, місце і значення в трудовому праві. Зроблено висновок, що юридичні гарантії в трудовому праві - це правові й організаційно-правові засоби, умови та способи, за допомогою яких у суспільстві забезпечуються можливість вступу в трудові правовідносини, безперешкодна реалізація й охорона прав суб'єктів цих відносин та відновлення у випадку порушення цих прав.

Обґрунтовано, що суб'єктами гарантування в трудовому праві є держава, суспільство, право, людина та міжнародні організації.

Систематизовано гарантії прав на працю при припиненні трудових правовідносин. З'ясовано проблеми, що виникають при цьому. Досліджено особливості гарантування захисту прав різних суб'єктів трудових правовідносин при припиненні останніх. Проаналізовано національні й міжнародні нормативні акти, запропоновані напрямки та шляхи вдосконалення системи гарантій трудових прав.

Ключові слова: гарантії, право на працю, припинення трудових правовідносин, працівники, захист прав, система гарантій.



Джепа Ю.А. Юридические гарантии права на труд при прекращении трудовых правоотношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2009.

Диссертация посвящена исследованию юридических гарантий права на труд при прекращении трудовых правоотношений. Исследовано их понятие, место и значение в трудовом праве. Сделан вывод, что юридические гарантии в трудовом праве - это правовые и организационно-правовые средства, условия и способы, с помощью которых в обществе обеспечиваются возможность вступления в трудовые правоотношения, беспрепятственная реализация, охрана прав субъектов этих правоотношений и восстановление в случае нарушения этих прав.

Обосновано, что субъектами гарантирования в трудовом праве являются, государство, общество, право, человек и международные организации. Определено, что с целью обеспечения прав работников при прекращении трудовых правоотношений обязательно следует учитывать к какой категории относится данный работник, поскольку в зависимости от этого дифференцируются и гарантии права на работу. Для отдельных категорий работников, которые нуждаются в большей защите со стороны государства, законодательством предусмотрены специальные гарантии, для других - действуют общие правила и гарантии права на работу при прекращении трудовых правоотношений.

Проведена систематизация гарантий прав на труд при прекращении трудовых правоотношений. Выяснены типичные проблемы, возникающие при этом. Исследованы особенности гарантирования защиты прав различных субъектов трудовых правоотношений при прекращении последних. Проанализированы национальные и международные нормативные акты, сделаны предложения по усовершенствованию системы гарантий трудовых прав. Впервые проанализирована Конвенция ООН о правах инвалидов 2006 г., согласно стандартам которой люди с инвалидностью должны полноправно включаться в общий социальный процесс. Обоснована необходимость ратификации указанного международного правового акта.

Ключевые слова: гарантии, право на труд, прекращение трудовых правоотношений, работники, защита прав, система гарантий.



Dzhepa Y.A. Legal guarantees of the right to work at termination of labour relationships. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.05 - labor law; social security law. - East Ukraine Volodymyr Dahl National University. - Lugansk, 2009.

Dissertation is devoted to research of legal guarantees of the right to work at termination of labour relationships. The work studies their notion, place and significance in Labour Law. It concludes that legal guarantees in Labour Law are legal and organizational legal means, conditions and methods which ensure possibilities for entering labour relationships in society, unimpeded realization and protection of rights of subjects of these relationships and reinstatement in case of these rights' infringement.

Dissertation states that subjects of guaranteeing in Labour Law are the state, society, law, person and international organizations.

The work systemizes guarantees of the right to work at termination of labour relationships. It ascertains issues that emerge during this process. Dissertation studies and examines peculiarities of right protection guaranteeing for different subjects of labour relationships at termination of the latter. It analyses national and international normative acts, suggests courses and ways of improvement of the system of labour rights guaranteeing.

Key words: guarantees, the right to work, termination of labour relationships, workers, protection of rights, system of guarantees.

Размещено на Allbest.ru

...