Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президенті України

Харківський регіональний інститут державного управління

УДК 35.081.73

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Спеціальність 25.00.01 - Теорія та історія державного управління

Розвиток стилю державно-управлінської діяльності

Єганов Володимир Володимирович

Харків - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Одінцова Галина Сергіївна, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри державного управління та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Князєв Володимир Миколайович, Національна академії державного управління при Президентові України, керівник навчально-наукового комплексу “Демократичне державне управління”, завідувач кафедри філософії та методології державного управління, заслужений діяч науки і техніки України; кандидат наук з державного управління Вітер Дмитро Володимирович, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України, доцент кафедри інформаційного та виставкового бізнесу

Захист відбудеться “18” червня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп._Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп._Московський, 75.

Автореферат розісланий “15” травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Державно-управлінські трансформаційні процеси, що здійснюються на сучасному етапі адміністративного реформування, спрямовані на створення якісно нової системи державного управління, яка має забезпечити становлення України як високорозвиненої, правової, соціально орієнтованої, цивілізованої європейської держави. Кардинальні перетворення в системі державного управління безпосередньо стосуються максимального наближення діяльності органів влади до потреб і запитів людей. Це зумовлює об'єктивну необхідність вирішення питань щодо наукового обґрунтування підходу до розвитку стилю державно-управлінської діяльності, забезпечення реального підвищення ефективності практичної роботи органів влади будь-якого рівня.

Висвітлення даної проблематики на цей час слід вважати недостатнім. У наукових виданнях останніх років переважна увага приділяється аналізу управлінських відносин у процесі виконання службових функцій, їх класифікації за різними ознаками, а також дослідженню стилів керівництва. Поряд із цим, залишаються невирішеними питання щодо історичного походження та еволюції управлінського стилю, сучасного трактування понять “стиль управління” та “стиль державно-управлінської діяльності”. Не відпрацьовано методи аналізу управлінських стилів, що використовуються на даному етапі в роботі органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Відсутнє теоретичне обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку стилю державно-управлінської діяльності.

З огляду на це виникає об'єктивна необхідність наукового аналізу процесу підвищення результативності діяльності органів влади шляхом розвитку стилю державно-управлінської діяльності.

Стан наукової розробки проблеми. Питання управлінського стилю постійно перебувають у полі зору сучасних науковців. Різні аспекти формування стилю ефективного керівництва досліджуються у працях зарубіжних вчених, зокрема, М. Альберта., А. Байєра, К. Бухгольца, Р._Гейтвуда, М. Лопера, М. Мескона, С. Різера, Р. Тейлора, О. Ферелла, Ф._Хедоурі та ін.

Вагомий внесок у розробку теоретичних та практичних досліджень стилю в управлінні зробили українські та російські вчені Г. Атаманчук, О. Бандурка, Д. Вітер, Р. Войтович, А._Гончаренко, А. Гришко, Р. Жуков, В. Князєв, Н._Мельтюхова, М. Мурашко, Н. Нижник, А._Омаров, В. Орлов, Г. Одінцова, В._Цвєтков та ін. Однак багато теоретичних питань залишаються дискусійними, зокрема стосовно розбіжностей у трактуванні понять стилів керівництва, управління та державно-управлінської діяльності. Слід також зазначити, що дотепер відсутні науково-обґрунтована орієнтація управлінського стилю на підвищення ефективності діяльності органів влади та комплексна система оцінки здатностей працівників до реалізації ефективного стилю управління в органах державного управління та органах місцевого самоврядування, не розроблено організаційно-правове забезпечення розвитку управлінського стилю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з НДР “Вдосконалення структурно-функціонального забезпечення діяльності територіальних органів влади” (державний реєстраційний номер 0105U002743), що виконувалась кафедрою державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах Комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” Національної академії державного управління при Президентові України. Особистий внесок здобувача полягає в розкритті характерних відмінностей стилів державно-управлінської діяльності окремих органів влади залежно від їх функціональних сфер.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці методичного підходу до розвитку стилю державно-управлінської діяльності, а також системи критеріїв і показників оцінки здатності працівників органів влади до його реалізації.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

? з'ясувати історичні етапи еволюції поняття “стиль”;

? узагальнити концептуальні підходи до визначення поняття “стиль управлінської діяльності”;

? поглибити зміст понять “стиль”, “діяльність”, “державно-управлінська діяльність”, “стиль державно-управлінської діяльності” та їх взаємозв'язок;

? розробити методичний підхід до обстеження існуючого стилю державно-управлінської діяльності органів державного управління та органів місцевого самоврядування;

? дослідити основні передумови та чинники розвитку стилю державно-управлінської діяльності;

? проаналізувати стилі поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в різних функціональних сферах;

? визначити вплив управлінського стилю на підвищення результативності діяльності органів влади;

? обґрунтувати організаційно-правові засади забезпечення розвитку стилю державно-управлінської діяльності.

Об'єкт дослідження - процес підвищення результативності діяльності органів державного управління та органів місцевого самоврядування в

Україні шляхом розвитку державно-управлінського стилю.

Предметом дослідження є теоретичні положення, історичні етапи, наукові та організаційно-правові засади, чинники, методи розвитку стилю державно-управлінської діяльності.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження виступають концептуальні положення теорії та історії державного управління, методичні підходи до управління організаціями, застосування інформаційних технологій в управлінні.

У роботі використовуються методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння та комплексний підхід при дослідженні принципів, чинників, наукових та організаційно-правових засад розвитку існуючого стилю державно-управлінської діяльності.

Для аналізу стилів управління на сучасному етапі державно-управлінської діяльності застосовано методи статистичного і логічного аналізу, графічний метод. Методи послідовного аналізу, синтезу та прогнозування використовувалися при визначенні чинників впливу на управлінський стиль; аналізі стилю діяльності державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування. При розробці методичного підходу до розвитку стилю державно-управлінської діяльності застосовувалися системний та комплексний підходи за допомогою логічних методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні шляхів розвитку стилю державно-управлінської діяльності. Наукова новизна розкривається в таких наукових положеннях:

Уперше:

? визначено етапи еволюції наукових поглядів на формування управлінського стилю, що охоплюють період від перших згадок поняття “стиль” у стародавніх релігійно-філософських працях до сучасного розуміння необхідності розвитку стилю державно-управлінської діяльності як одного з основних завдань реформування державного управління;

? обґрунтовано специфіку формування стилю державно-управлінської діяльності в різних функціональних сферах (представницькій, фіскальній, науковій, військовій, виконавчій, цивільного захисту, правоохоронній, судовій, місцевого самоврядування та ін.).

Удосконалено:

? методичний підхід до підвищення результативності державно-управлінської діяльності, який відрізняється від попередніх методами діагностики та обґрунтованого вибору її стилю;

? класифікацію стилів державно-управлінської діяльності шляхом виокремлення їх видів за рівнями: загальнодержавний, організаційний та індивідуальний.

Дістало подальший розвиток:

? уточнення змісту понять “стиль”, “державно-управлінська діяльність”, “стиль державно-управлінської діяльності” та їх взаємозв'язку;

? обґрунтування рекомендацій щодо діагностики стилю державно-управлінської діяльності з урахуванням рівня розуміння респондентами загальної проблематики дослідження, вимог соціології та державного управління;

? визначення змісту послідовних дій щодо забезпечення розвитку стилю діяльності в органах влади.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці методичного підходу до розвитку стилю державно-управлінської діяльності з урахуванням функціональної специфіки органу влади. Основні положення та висновки можуть бути використані під час діагностики стилю діяльності органів державного управління та органів місцевого самоврядування, його якісного оновлення, що сприятиме підвищенню результативності їх діяльності. Розроблений методичний підхід було впроваджено: Харківським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, де теоретичні положення й висновки щодо розвитку стилю державно-управлінської діяльності запроваджено в навчальний процес та знайшли відображення в робочих програмах і лекційному матеріалі дисциплін “Теорія та історія державного управління”, “Організаційно-правові засади державного управління”, “Ідеологія, технологія та стиль в державному управлінні” (довідка про впровадження від 02.06.2008 р. № 01-1253/01); виконавчим комітетом Харківської міської ради під час раціоналізації процесу добору й розстановки кадрів і визначення потреби в навчанні та підвищенні кваліфікації працівників (довідка про впровадження від 05.06.2008 р. № 08-8/2871/05-06); Харківською обласною державною адміністрацією у процесі аналізу стилю діяльності структурних підрозділів та окремих державних службовців (довідка про впровадження від 24.09.2008 р. №01-54/6180).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях здобувача. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать Г. Одінцовій, у співавторстві з якою опубліковано одну наукову працю.

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки дисертації оприлюднено на IV, V та VII міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2004, 2005, 2007 рр.), науково-практичній конференції “Державне управління: теорія, практика, перспективи” (м. Харків, 2005 р.), VIII Республіканській науково-практичній конференції молодих вчених “Основи державного управління” (Республіка Білорусь, м. Мінськ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у десяти наукових працях, у т.ч. в одній колективній монографії, шести статтях, опублікованих у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових в галузі науки “Державне управління”. Загальний обсяг публікацій становить 5_авт. арк. стиль управлінський влада держава

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 234_сторінки, у тому числі 21 рисунок на 14 сторінках, 7 таблиць на 8_сторінках, 5 додатків (на 17 сторінках). Список використаних джерел налічує 181 найменування на 18 сторінках, з них 13 - іноземними мовами.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікації.

Перший розділ - “Теоретичні основи формування стилю державного управління” - містить результати дослідження історичних аспектів виникнення стилів управління, концептуальних підходів до визначення поняття стилю управлінської діяльності, передумов та загальних чинників формування державно-управлінського стилю, основних напрямків підвищення результативності використання управлінських стилів в органах державного управління та органах місцевого самоврядування.

У роботі здійснено ретроспективний аналіз еволюції поняття “стиль” як одного з ранніх понять гуманітарного знання, що впродовж XI ст. до н.е. -початку XIX ст. трансформувалось у трьох основних напрямках: мовно-риторичному, філологічному та мистецтвознавчому.

З'ясовано, що початок XX ст. відзначився глобалізацією поняття “стиль”. У працях Б._Парахонського, В. Рабиновича, Е._Климова, Р. Шакурова, Х._Віткіна, Д._Джудиноуга, П._Олтмана та ін. розглядається його зв'язок з категорією “діяльність”. У дослідженні американського вченого К._Левіна виокремлюються три “класичних” стиля керівництва. Під впливом розвитку психології в дослідженні групи американських вчених університету штату Огайо, яке було продовжено Р. Блейком та М._Моутоном, обґрунтовується можливість переважної спрямованості керівника як на роботу, так і на людину. У роботах Р._Таненбаума та У. Шмідта доводиться необхідність врахування при виборі стилю керівництва причин виникнення існуючої проблеми, рівня компетенції колективу, часової перспективи, типу та історії розвитку установи. Ф._Фідлером розробляється ситуативна модель, яка виявляла три чинники впливу на стиль керівництва: відносини між керівником та підлеглими, структура завдання, посадові повноваження. До визнаних раніше стилів (орієнтованих на людину та роботу) у роботах Т. Мітчелла та Р. Хауса додається стиль, що заохочує підлеглих до участі в прийнятті рішень і який орієнтований на досягнення цілей установи. П._Херслі й К. Баланшаром розробляється “теорія життєвого циклу”, згідно з якою найефективніші стилі керівництва безпосередньо залежать від “зрілості” виконавця - спроможності нести відповідальність за власну поведінку, бажання досягати поставленої мети, а також рівня освіти та досвіду у виконанні конкретного завдання; запроваджується одномірна, двомірна та тримірна класифікації стилів керівництва; виокремлюється п'ять стилів, що можуть використовуватися керівником відповідно до ступеня дозволу підлеглим брати участь у прийнятті рішень (роботи В. Врума та Ф. Йєтона).

У СРСР в 60-х рр. ХХ ст. більша доступність до іноземної фахової літератури, пов'язана з “відлигою”, зумовлює підвищення інтересу вчених до проблематики управлінського стилю, обґрунтовуються засади “ленінського” стилю керівництва. Водночас у США в дослідженнях вчених К._Кернегена та Д._Сігела виокремлюється чотири стилі політичної поведінки лідера, які в подальшому складуть основу розробок теорії політичного стилю радянськими дослідниками А. Панаріним та М._Бакуніним.

Середина ХХ ст. характеризується остаточним переходом американської теорії управління до загальної концепції лідерства, поєднанням традиційного розуміння керівництва з елементами неформального впливу. З цього часу керівник розглядається не лише як менеджер, адміністратор, професіонал своєї справи, але й лідер, який веде за собою підлеглих до реалізації мети установи завдяки особистісним якостям. Керівництво трактується науковцями не тільки як процес, але й окремий, надзвичайно важливий специфічний вид людської діяльності.

Глибокі трансформаційні процеси кінця XX - початку XХI ст., які пов'язані з демократизацією суспільних відносин, виокремленням державного управління в самостійну наукову дисципліну, зумовлюють посилення уваги вітчизняних науковців до державно-управлінської діяльності, розвиток існуючого стилю якої визначається як одне з ключових завдань реформування органів влади.

Не зважаючи на те, що в науковій літературі поняття “стиль” почало використовуватися по відношенню до управлінської діяльності лише у ХХ ст., доцільність розгляду саме такого великого періоду його еволюції обумовлена внеском, який зробили в минулому, в сучасне трактування управлінського стилю відповідні види мистецтва та галузі науки. Використання даного поняття у філософії, риториці, філології, етиці, архітектурі та ін. стало передумовою формування відповідних, існуючих нині вимог до діяльності успішного керівника, серед яких: опанування ораторського мистецтва, розвиток культури мови та управління, дотримання ділового етикету, витонченість одягу, інтер'єру тощо.

Сучасна іноземна література з управління (здебільшого американська) характеризується відсутністю єдності у трактуванні поняття стилю управлінської діяльності, що обумовлено еволюційним переходом в управлінській практиці від концепції управління (management) до концепції лідерства (leadership). Різниця між ними полягає в тому, що управління є широкою концепцією, яка охоплює дії з планування, організації, підбору персоналу та контролю, тоді як лідерство фокусується виключно на “людському” аспекті гарного виконання роботи - натхненні, мотивації, спрямуванні, розумінні завдань та цілей організації. У більш ранніх наукових виданнях зустрічається термін “управлінський стиль” (managerial style), тоді як у новітніх широко використовуються “стиль лідерства” (leadership style). Однак обидва терміни розуміються як варіація видів стилю від авторитарного до демократичного. У вітчизняних виданнях також спостерігаються розбіжності в термінології, що нерідко призводить до певного непорозуміння. Усе це дозволяє стверджувати, що для запобігання можливих різночитань під термінами “управлінський стиль”, “стиль лідерства” та “стиль управління”, коли це стосується відносин формального чи неформального підпорядкування, доцільно використовувати єдине поняття - “стиль керівництва”.

Поширення даного поняття лише на вертикальні зв'язки між керівниками та підлеглими обумовлює необхідність враховувати стиль і у відносинах, що здійснюються в горизонтальній площині на рівні “керівник - керівник”, “підлеглий - підлеглий”, “керівник - підлеглий”, які працюють у різних підрозділах однієї державно-управлінської структури. Такі відносини, хоча й характеризуються відсутністю прямого службового підпорядкування, але як керівники, так і підлеглі впливають один на одного з метою досягнення загальної мети установи. До того ж управлінські відносини не обмежуються лише внутрішнім середовищем конкретної державної установи. Тому доцільнішим є використання поняття “стиль державно-управлінської діяльності” як форми здійснення державного управління відповідно до об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, інтересів держави та соціальних потреб громадян.

Стиль державно-управлінської діяльності є складним поняттям, що пояснюється значним розмаїттям його проявів на різних управлінських рівнях. Так, у межах окремо взятого органу державного управління або органу місцевого самоврядування він практично виступає стилем діяльності всієї організації, одним із елементів якого є і стиль керівництва. При цьому діяльність кожної державно-управлінської структури знаходиться під впливом передумов, які не можна змінити. До їх складу, насамперед, слід віднести: рівень демократизації суспільного життя, законодавчо закріплені норми, належність органу державного управління до цивільної або воєнізованої структур, надзвичайні ситуації, умови мирного чи воєнного часу, національна ментальність та ін.

Другий розділ - “Аналіз існуючих стилів державно-управлінської діяльності” - містить результати дослідження особливостей організаційної культури в органах державного управління та органах місцевого самоврядування, стану та тенденцій зміни стилів управління на сучасному етапі державотворення в Україні, оцінки готовності працівників до реалізації результативного стилю державно-управлінської діяльності в різних функціональних сферах.

У роботі розглянуто три основних підходи до взаємовпливу культури та управління, кожному з яких відповідає певна група складових елементів (професійні знання, вміння, навички, норми, ідеї, цінності, ритуали, герої та символи корпорації, морально-етичні переконання, професіоналізм, компетентність персоналу тощо), які власне й формують управлінську культуру. Взаємозв'язок між стилем діяльності та управлінською культурою розглядається на загально-понятійному, внутрішньоорганізаційному та особистісному рівнях.

Підходи до визначення поняття управлінської культури, виокремленні в процесі дослідження особливості поведінки керівників, дозволяють стверджувати про доцільність розмежування трьох рівнів стилю державно-управлінської діяльності: загальнодержавного, організаційного та індивідуального. Результати проведеного експертного обстеження довели, що ефективність державно-управлінської діяльності суттєво знижується внаслідок недоліків, найголовнішими з яких є недосконалість кадрової політики (переважно на місцевому рівні) та вади корпоративної культури державних службовців. Суттєво ускладнює цю ситуацію відсутність гнучкої системи матеріального стимулювання працівників органів влади, що в поєднанні з корупцією навіть перевищує за ступенем негативного впливу на ефективність державно-управлінської діяльності такий чинник як “бюрократизація” (рис. 1).



Рис. 1. Розподіл відповідей респондентів на запитання “Які чинники, на Вашу думку, найбільше заважають ефективному здійсненню державно-управлінської діяльності?” (до всіх опитаних), %

На особистісному рівні спостерігається розбіжність між необхідним та існуючим рівнем соціальної орієнтації державно-управлінської діяльності, сутність якої полягає не стільки в офіційно задекларованих програмах і концепціях, скільки у власній свідомості кожного управлінця. Покращенню даної ситуації має сприяти розвиток стилю діяльності органів державного управління та органів місцевого самоврядування на трьох рівнях - загальнодержавному, організаційному та індивідуальному. При цьому трансформаційні заходи мають бути спрямовані відповідно до ситуативної пріоритетності.

Узагальнення підходів, існуючих у науковій літературі, надає можливість запропонувати оновлену класифікацію стилів державно-управлінської діяльності, яка поряд із класичними авторитарним, демократичним та ліберальним містить системний, підприємницький, компетентний, дорадчий, експертний та харизматичний стилі. Основними ознаками їх відповідно є: використання всіх наявних ресурсів для досягнення мети діяльності організації; запровадження оцінки ефективності роботи працівників та діяльності органу влади на ринкових засадах; компетентна оцінка існуючої ситуації на підставі наявного професійного досвіду; надання виключно консультативної підтримки з питань діяльності органу влади працівникам у разі необхідності; надання необхідної допомоги з питань діяльності органу влади силами залучених спеціалістів у разі необхідності; покладання на особистісні якості керівників, які надають впевненості іншим в обґрунтованості рішень. Це дозволяє більш широко охопити найтиповіші відмінності різних стилів керівної діяльності. При цьому на практиці можуть використовуватися стилі, які поєднують характеристики декількох з них (харизматично-дорадчий, ліберально-харизматичний тощо).

На основі проведеного експертного обстеження з'ясовано, що для представницьких органів влади обласного рівня, сфери цивільного захисту та фіскальних структур найбільш доцільним є застосування компетентного стилю державно-управлінської діяльності, для представницьких органів влади міського рівня - системний стиль, наукова та судова сфери потребують раціонального поєднання компетентного та експертного стилів, діяльність органів виконавчої влади - демократичного з компетентним. Для правоохоронних структур та органів місцевого самоврядування оптимальними є відповідно системно-компетентний та системно-демократичний стилі діяльності.

Як свідчать результати обстеження, розвиток стилю державно-управлінської діяльності має орієнтуватися на поширення характеристик демократичного, експертного та компетентного стилю (за узагальненою класифікацією) за рахунок зменшення авторитаризму, харизматичності та лібералізму. Необхідним є також більш сміливе застосування в діяльності органів влади сучасних управлінських технологій, що з успіхом використовуються в комерційних структурах.

У третьому розділі - “Науково-методичне забезпечення розвитку стилю державно-управлінської діяльності” - визначено чинники формування управлінського стилю та особливості оцінки здатності працівників органів влади до розвитку стилю діяльності в різних функціональних сферах, обґрунтовано орієнтацію управлінського стилю на підвищення результативності діяльності органів влади.

Однією з відмінностей державно-управлінської діяльності є її здійснення в умовах значно сильнішого впливу законодавства. Даний вид діяльності будується на основі відносин “влада-підлеглість” переважно при застосуванні авторитарного стилю керівництва, тоді як демократична форма управління виходить з принципу гласності, колегіальності, толерантності, рівності суб'єктів та об'єктів перед законом (хоча й за умови збереження державою адміністративно-правових важелів примусу). Трансформація стилю діяльності органів влади в напрямку демократизації потребує звільнення від таких негативних явищ, як корупція та непотизм (“кумівство”), забезпечення реалізації принципу верховенства права.

З'ясування особливостей взаємодії суб'єктів та об'єктів управління на різних рівнях державно-управлінської діяльності дозволяє стверджувати, що на її індивідуальний стиль впливають такі чинники: законодавче закріплення норм поведінки службовців, індивідуальні характеристики особистості (темперамент, здатності), виховання (особиста культура, мораль, відповідальність), компетентність (фахові, правові та науково-теоретичні знання), комунікативність (лідерські риси, культура спілкування), досвідченість (життєвий та практичний досвід управлінця за певним напрямком), управлінській стиль більш високого рівня керівництва, ціннісна орієнтація (рівень сприйняття загальнолюдських цінностей, налаштування на інновації, неординарні ідеї). На організаційному рівні - це специфіка державно-управлінської діяльності, якість законодавчого регулювання відносин, організаційна культура. Загальнодержавний рівень стилю характеризується впливом складності вирішуваних завдань, політичного режиму, рівня економічного розвитку країни, реального ступеня забезпечення прав і свобод людини, іміджу країни на міжнародному рівні, ступеня координованості роботи гілок влади, національної свідомості та патріотизму громадян тощо.

Попередньо охарактеризовані передумови та чинники впливу дозволили запропонувати методичний підхід до діагностики та розвитку стилю державно-управлінської діяльності з метою підвищення її результативності, головна перевага якого полягає в можливості врахування особливостей функціональної сфери органу влади та адаптації відповідно до розмірів об'єкта обстеження. Процес вивчення стилю державно-управлінської діяльності передбачає здійснення таких етапів: визначення об'єкта, предмета, мети, завдань дослідження; вибір виду дослідження (врахування впливу вимог соціології, державно-управлінських особливостей) та методу його проведення (оптимізація співвідношення обсягу та змісту анкети); обґрунтування кількісного та якісного складу експертних груп (урахування обмежень “соціологічної майстерності”, рівня розуміння загальної проблематики дослідження); оптимізація співвідношення відкритих та закритих запитань і відповідей; обрання оптимальної з існуючих або формування альтернативної класифікації стилів державно-управлінської діяльності; врахування особливостей функціональної сфери державного управління; безпосереднє формування запитань; збір та аналіз статистичних даних; опрацювання висновків і розробка пропозицій щодо вдосконалення стилю державно-управлінської діяльності.

Така послідовність операцій при аналізі стилів діяльності органів державного управління та органів місцевого самоврядування має рекомендаційний характер у зв'язку з тим, що об'єктивні передумови кожного окремого обстеження визначають уявлення дослідників про ознаки, характер та структуру його здійснення. Запропонований підхід до аналізу стилів потребує поєднання сучасних засад класичної соціології та теорії державного управління і менеджменту, забезпечує можливість його застосування у будь-якій функціональній сфері (з урахуванням певної модифікації). Його реалізація передбачає підвищення результативності державно-управлінської діяльності шляхом розвитку її стилю як чітку послідовність дій (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема послідовності етапів (кроків) діагностики та забезпечення розвитку стилю державно-управлінської діяльності

Використання розробленого методичного підходу надає можливість не лише діагностувати існуючий стиль окремого державного службовця або установи, а й відслідковуючи динаміку змін, здійснювати його позитивний розвиток, спрямований на підвищення результативності державно-управлінської діяльності.

Висновки

У сукупності одержані результати дослідження дозволили розв'язати важливе науково-прикладне завдання щодо обґрунтування теоретичних засад та опрацювання методичних положень і практичних заходів з розвитку існуючого стилю державно-управлінської діяльності. На підставі викладених у дисертації матеріалів можна сформулювати такі загальні висновки:

1. Поняття “стиль” має стародавнє походження. Процес його еволюції охоплює проміжок часу від XI_- X ст. до н.е. безпосередньо до теперішнього часу і включає 19 етапів, упродовж яких відбувалася суттєва трансформація його наукового тлумачення. Наприкінці XX ст. дане поняття починає використовуватися для характеристики державно-управлінської діяльності

2. Існуючі в науковій літературі визначення понять “управлінський стиль”, “стиль лідерства” та “стиль управління” значною мірою дублюють одне одного і відображають управлінські відносини лише вертикального характеру (керівник-підлеглі або лідер-команда). У зв'язку з цим як єдине, об'єднувальне доцільно використовувати поняття “стиль керівництва”.

3. Стиль є соціально-ціннісною характеристикою державного управління, формою здійснення керівного впливу суб'єкта на об'єкт відповідно до об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, домінуючих суб'єктивних чинників, інтересів держави та соціальних потреб громадян, його розвиток виступає необхідним засобом удосконалення управлінської діяльності.

4. Результати дослідження довели доцільність розмежування трьох рівнів стилю державно-управлінської діяльності, а саме: на рівні особистості, окремої державно-управлінської структури та загальнодержавному, що відповідає індивідуальній, колективній діяльності та функціонуванню системи в цілому.

5. Розвиток стилю державно-управлінської діяльності пропонується здійснювати, виходячи з відносної пріоритетності впливу на чинники індивідуального та організаційного рівнів, серед яких законодавчо закріплені норми поведінки службовців, індивідуальні характеристики особистості, досвідченість, управлінській стиль керівництва різних рівнів, функціональна специфіка діяльності, нормативне регулювання відносин, організаційна культура.

6. Умовою підвищення результативності роботи органів влади є зміна загальних орієнтирів державно-управлінської діяльності у напрямку демократизації, відкритості та прозорості. Враховуючи значущість даного виду діяльності для всього суспільства, головним її завданням слід вважати відповідність чинним правовим нормам, бо тільки відповідність законам надає легітимності державно-управлінським рішенням.

7. У роботі доведено, що посилення правової орієнтації державно-управлінської діяльності доцільно доповнювати розвитком стилю індивідуального рівня за чинниками: “компетентність”, “практичні вміння та навички”, “досвідченість”, “ціннісна орієнтація” та “індивідуальні характеристики особистості”, що має забезпечуватися зростанням рівня знань управлінців з теорії державного управління та права; покращенням навичок організаційної роботи, володіння чинною нормативною базою та інформаційними технологіями, розвитком вмінь працювати з людьми; наданням пріоритетності під час залучення на посади в органи влади працівникам, що мали попередній досвід роботи в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, служби в правоохоронних органах і збройних силах; розвитком у службовців відповідальності, компетентності, аналітичних здібностей та ерудованості.

Цьому сприяє вдосконалення існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінців, запровадження чіткого правового регулювання процесів добору й розстановки керівних кадрів, удосконалення норм поведінки працівників органів державного управління та органів місцевого самоврядування.

8. Процес розвитку стилю державно-управлінської діяльності пропонується базувати на опрацюванні місії (мети) установи; проведенні роз'яснювальної роботи серед співробітників; оцінці існуючого стилю; виборі методів впливу на працівників (за визначеними чинниками відповідного функціонального рівня); забезпеченні позитивної дії впливу; моніторингу змін.

9. З метою більш ефективного добору та розстановки керівних кадрів в органах державного управління та органах місцевого самоврядування доцільно здійснювати ситуативну модифікацію розробленого методичного підходу до діагностики та розвитку стилю державно-управлінської діяльності шляхом видалення або навпаки - додавання окремих блоків запитань до анкетування, що дозволяє більш детально розкрити функціональну специфіку діяльності конкретного органу влади.

10. Ситуаційна оптимізація засобів управлінської діяльності, визначення індивідуальних характеристик управлінців, їх ціннісної орієнтації, вихованості, рівня компетентності, комунікативності, досвідченості, раціоналізація процесу підбору кадрів залежно від функціональної специфіки буде сприяти підвищенню дієвості органів влади та рівня довіри населення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Єганов В.В. Функції та стиль державно-управлінської діяльності / В.В. Єганов // Структурно-функціональне забезпечення діяльності територіальних органів влади / [Н.М. Мельтюхова, В.В. Корженко, Г.С._Одінцова та ін.] ; за заг. ред. Н.М. Мельтюхової. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 204-209.

Єганов В.В. Поняття стилю державно-управлінської діяльності / В.В. Єганов // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2005. - № 2. - С. 40-45.

Єганов В.В. Основні передумови та чинники оновлення стилю державно-управлінської діяльності / Г.С. Одінцова, В.В. Єганов // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - Вип. 1 (13). - С. 32-36.

Особистий внесок здобувача полягає у висвітленні складу та систематизації основних передумов і чинників, які найбільшою мірою впливають на формування стилю державно-управлінської діяльності, визначають напрями та зміст його оновлення.

Єганов В.В. Історичні аспекти формування поняття стилю управлінської діяльності / В.В. Єганов // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ [за заг. ред. А.О. Чемериса]. - Львів : Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 10. - С. 81-90.

Єганов В.В. Державно-управлінська діяльність: культура та стиль / В.В. Єганов // Державне будівництво [електронне наукове фахове видання ХарРІ НАДУ]. - 2008. - № 2.

Єганов В.В. Взаємозв'язок категорій “стиль” та “діяльність” в державному управлінні / В.В. Єганов // Економіка та держава. - 2006. - № 8. - С._70-72.

Єганов В.В. Чинники формування стилю державно-управлінської діяльності / В.В. Єганов // Держава та регіони. - 2006. - № 4. - С. 62-65. - (Серія “Державне управління”).

Єганов В.В. Стиль державно-управлінської діяльності / В.В. Єганов // Теорія та практика державного управління. - Вип. 9 : Державне управління та місцеве самоврядування : тези IV Міжнар. наук. конгресу, 26 лютого 2004 р. - Х. : Вид.-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 4-6.

Єганов В.В. Поняття стилю державно-управлінської діяльності (історичний аспект) / В.В. Єганов // Державне управління та місцеве самоврядування : тези V Міжнар. наук. конгресу, 26 лютого 2005 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 36-37.

Еганов В.В. Государственное управление как процесс и деятельность / В.В. Еганов // Основы государственного управления : материалы Республиканской научно-практической конференции молодых ученых, 12 апреля 2005 г. / под общ. ред. И.И. Ганчаренка. - Минск : Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2005. - С. 94.

Анотація

Єганов В.В. Розвиток стилю державно-управлінської діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2009.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню та опрацюванню методичних положень і практичних заходів щодо розвитку існуючого стилю державно-управлінської діяльності.

У роботі визначено основні етапи виникнення та розвитку поняття “стиль” у філософії, риториці, етиці, філології, естетиці, стилістиці, психології та управлінні як первинної категорії відносно стилю державно-управлінської діяльності. Запропоновано визначати стиль державно-управлінської діяльності як форму керівного впливу суб'єкта на об'єкт державного управління відповідно до об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, інтересів держави та соціальних потреб громадян. З'ясовано, що на стиль державно-управлінської діяльності впливають такі передумови: рівень демократизації суспільного життя, законодавчо закріплені норми, належність органу державного управління до цивільної або воєнізованої структури, надзвичайна ситуація, мирний або військовий час, національна ментальність.

На основі аналізу взаємозв'язку понять “стиль керівництва” та “організаційна культура” у дисертації обґрунтовано доцільність розмежування трьох рівнів стилю державно-управлінської діяльності: загальнодержавного, організаційного та індивідуального. З'ясовано, що на стиль державно-управлінської діяльності загальнодержавного рівня впливають такі чинники, як ступінь складності вирішуваних завдань, політичний режим, рівень економічного розвитку країни, реальний ступінь забезпечення прав та свобод людини, імідж країни на міжнародному рівні, ступінь координованості роботи гілок влади, національна свідомість та патріотизм громадян. На стиль організаційного рівня впливають специфіка державно-управлінської діяльності, законодавче регулювання державно-управлінських відносин, організаційна культура. Стиль індивідуального рівня характеризується впливом: законодавчо закріплених норм поведінки службовців, індивідуальних характеристик та ціннісної орієнтації особистості, виховання, компетентності, комунікативності, досвідченості, управлінського стиля більш високого рівня керівництва.

У дослідженні обґрунтовано основні напрями трансформації стилю державно-управлінської діяльності індивідуального та організаційного рівнів, виявлено характеристики існуючого та необхідні ознаки перспективного стилю діяльності органів влади.

На основі методики проведення типового дослідження існуючого стилю державно-управлінської діяльності з урахуванням особливостей функціональної сфери наведено схему послідовності етапів (кроків) діагностики та забезпечення розвитку, орієнтовану на підвищення дієвості органів державного управління та місцевого самоврядування.

Ключові слова: стиль, керівництво, лідерство, управління, державно-управлінська діяльність, стиль державно-управлінської діяльності, результативність діяльності.

Аннотация

Еганов В.В. Развитие стиля государственно-управленческой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию, а также разработке методических положений и практических мероприятий по развитию существующего стиля государственно-управленческой деятельности.

В работе определены основные этапы возникновения и развития понятия “стиль” в философии, риторике, этике, филологии, эстетике, стилистике, психологии и управлении как первичной категории относительно стиля государственно-управленческой деятельности. Предложено рассматривать его как форму воздействия субъекта на объект государственного управления в соответствии с объективными закономерностям общественного развития, интересами государства и социальными потребностями граждан. Установлено, что на стиль государственно-управленческой деятельности влияют такие условия, как: уровень демократизации общественной жизни, законодательно закрепленные нормы, принадлежность органа государственного управления к гражданской или военизированной структуре, чрезвычайная ситуация, мирное или военное время, национальная ментальность.

На основе анализа взаимосвязи понятий “стиль руководства” и “организационная культура” в диссертации обоснована целесообразность размежевания трех уровней стиля государственно-управленческой деятельности: индивидуального, организационного и общегосударственного. Определено, что на стиль общегосударственного уровня влияют такие факторы, как степень сложности решаемых задач, политический режим, уровень экономического развития страны, реальная степень обеспечения прав и свобод человека, имидж страны на международном уровне, степень скоординированности работы ветвей власти, национальное сознание и патриотизм граждан. На стиль организационного уровня влияют: специфика государственно-управленческой деятельности, законодательное регулирование государственно-управленческих отношений, организационная культура. Стиль индивидуального уровня представлен: законодательно закрепленными нормами поведения служащих, индивидуальными характеристиками личности, воспитанием, компетентностью, коммуникативностью, опытностью, управленческим стилем более высокого уровня руководства и ценностной ориентацией в качестве факторов влияния.

В исследовании обоснованы основные направления трансформации стиля государственно-управленческой деятельности индивидуального и организационного уровней, определены характеристики существующего и необходимые признаки перспективного стиля деятельности в органах власти.

На основе научно-методического подхода к проведению типового исследования стиля государственно-управленческой деятельности с учетом особенностей функциональной сферы представлена последовательность этапов его диагностики и обеспечения развития, включающая: отработку миссии (цели) управленческой структуры (определение приоритетов, принципов, подходов, норм и т.д.); осознание необходимости развития стиля; подготовку к диагностике стиля (выбор целевой группы, составление анкет для экспертного опроса); оценку существующего стиля (определение его возможных недостатков и противоречий на основе экспертного опроса); выбор методов влияния на существующий стиль по определенным факторам соответствующего функционального уровня; обеспечение положительного влияния на стиль государственно-управленческой деятельности; отслеживание динамики его изменений и внесение необходимых корректив.

В работе с целью рационализации подбора и расстановки руководящих кадров в органах государственного управления и органах местного самоуправления предложено осуществлять ситуативную модификацию разработанного подхода к диагностике и развитию стиля государственно-управленческой деятельности путем удаления или добавления отдельных блоков вопросов, что позволяет детальнее раскрыть функциональную специфику деятельности конкретного органа власти.

Практическая реализация рекомендаций данного исследования относительно диагностики и развития стиля государственно-управленческой деятельности позволит повысить действенность органов государственного управления и органов местного самоуправления путем оптимизации затрат на определение индивидуальных стилистических характеристик управленцев, их ценностной ориентации, воспитанности, уровня компетентности, комуникативности и опытности; рационализировать процесс подбора кадров для органов власти исходя из их функциональной специфики.

Ключевые слова: стиль, руководство, лидерство, управление, государственно-управленческая деятельность, стиль государственно-управленческой деятельности, результативность деятельности.

Summary

Yeganov V. V. Developing the style of the state-managerial activity. - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.01 - theory and history of public administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2009.

Dissertation is aimed at theoretical grounding and generalizing methodical regulations and practical actions on developing the existing style of the state-managerial activity.

The thesis defines basic stages of forming and developing the notion “style” in philosophy, rhetoric, ethics, philology, esthetics, stylistics, psychology and management, being the initial category in the style of the state-managerial activity. It is proposed to define the style of the state-managerial activity as the form for performing the managerial influence of the subject to the object of public administration according to the objective phenomenon of social development, state's interests and citizens' social needs.

It is found out that the following conditions influence the style of the state-managerial activity: the level of country's democratization, legally binding norms, emergency cases, war or peaceful times, national mentality.

Basing on the correlation between the notions “style of leadership” and “organizational culture” the necessity in defining the three levels in the style of the state-managerial activity is grounded in the dissertation, i.e. individual, organizational and general public styles. It was found out that the following factors influence the style of the state managerial activity at the general public level: the level of difficulty in solving the tasks performed, political regime, the level of the state's economic development, the real degree in providing the human rights and freedoms, countries' image at the international level, the level of coordinating the powerful branches' activity, national consciousness and citizens patriotism. The following factors influence the style of the organizational level: the specificity of the state-managerial activity, legal regulation of the state-managerial relations, organizational culture. The style of the individual level is represented by the following features: legally based norms of the civil servants' behavior, person's individual features, education, competence, communicativeness, experience, managerial style of a higher level, orientation in moral values.

The dissertation gives grounds for the main trends in transforming the style of the state-managerial activity of the individual and organizational levels, the characteristics of the existing style are defined and the necessary features of the perspective style of the local powerful authorities' activity are proposed.

Basing on the methodology of conducting the typical research of the existing style of the state-managerial activity and taking into account the peculiarities of the functional sphere, the sequence steps chart of diagnostics and development providing, oriented to enhancing the effectiveness of state and local powerful authorities' activity is developed.

Key words: style, management, leadership, administration, state-managerialactivity, style of the state-managerial activity, effectiveness of activity.

Размещено на Allbest.ru

...