Цивільно-правове регулювання відносин у сфері житлового будівництва
Становлення та розвиток сучасного правового регулювання відносин у сфері житлового будівництва. Особливості правових механізмів залучення коштів у сфері будівництва житла і операцій з нерухомістю. Правовий статус суб’єктів житлового будівництва.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2015 |
| Размер файла | 37,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА
Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
РАДЧЕНКО Лілія Іванівна
УДК 347.122:624
Київ - 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук України,
Заслужений діяч науки і техніки України
Кузнєцова Наталія Семенівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри цивільного права (м. Київ).
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент
Галянтич Микола Костянтинович,
Науково-дослідний інститут приватного права і
підприємництва Академії правових наук України,
заступник директора з наукової роботи (м. Київ);
кандидат юридичних наук Дроздова Наталія Василівна,
товариство з обмеженою відповідальністю
“Юридична фірма “Салком”, юрист (м. Київ).
Захист відбудеться «18» листопада 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.
Автореферат розісланий «15» жовтня 2009 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор юридичних наук, професор Боднар Т. В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Проведення економічних реформ, зміни у соціальному і правовому устрої держави призвели до появи нових механізмів правової регламентації відносин у різних сферах правозастосування. Однією з найбільш перспективних та, водночас, проблемних серед них є сфера житлового будівництва.
Відсутність належного законодавчого забезпечення та державного контролю за процесами інвестування у будівництво житла, призвела до ситуації, коли тисячі громадян України виявилися ошуканими у результаті порушення їх суб'єктивних прав та інтересів. Процеси капіталовкладень у житлове будівництво протягом тривалого часу залишалися фактично за межами правової регламентації, що зумовило нагальну потребу нормативного та судового захисту прав інвесторів.
З метою забезпечення встановлення додаткових гарантій для інвесторів та здійснення контролю за процесом спорудження житлових приміщень до відносин, пов'язаних з будівництва житла, був залучений фінансовий посередник. При цьому, інвестування у житлове будівництво здійснюється, насамперед, у межах системи механізмів фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, запроваджених Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19 червня 2003 р. (надалі - Закон “Про фінансово-кредитні механізми …”).
Незважаючи на нетривалий час функціонування Закону, практика його реалізації засвідчила наявність суттєвих прогалин та недоліків у сфері законодавчого регулювання відносин інвестування житлового будівництва. Наведене зумовлює потребу удосконалення існуючих правових механізмів регулювання процесів інвестування житлового будівництва, спрямованих на забезпечення надійного захисту прав їх учасників. Передувати їх формуванню мають ґрунтовні наукові дослідження зазначених процесів, що базуються на врахуванні положень вітчизняного та зарубіжного законодавств, досягнень правової доктрини та потреб практики. Водночас, на сьогоднішній день у вітчизняній цивілістиці відсутні спеціальні монографічні дослідження цивільно-правового регулювання відносин інвестування у житлове будівництво. Дослідження даної тематики обмежується поодинокими статтями у періодичних виданнях, які не носять системного характеру та стосуються аналізу практичних аспектів фінансування будівництва житла.
Недостатність сучасних наукових розробок зазначеної проблематики, відсутність теоретичних узагальнень та відповідних практичних рекомендацій негативно впливають на розвиток нормативного регулювання відносин інвестування у житлове будівництво. Зазначене обумовлює нагальну потребу глибокого наукового дослідження теоретичних та практичних проблем охорони прав учасників інвестування у будівництво житла, а науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації сприятимуть впровадженню більш досконалого нормативного масиву, присвяченого правовій регламентації відносин у даній сфері цивільно-правового регулювання.
Враховуючи значне використання у сфері практичної площини для акумуляції коштів інвесторів у житлове будівництво, насамперед, механізмів запроваджених Законом “Про фінансово-кредитні механізми …”, розкриття тематики даного дослідження у цілому обмежуватиметься аналізом цивільно-правових аспектів реалізації системи фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю.
Необхідно підкреслити, що 18 грудня 2008 р. до Закону “Про фінансово-кредитні механізми …” було внесено ряд змін, що спрямовані на розширення термінологічного апарату закону, закріплення поряд зі системою фонду фінансування будівництва (надалі -ФФБ) та фонду операцій з нерухомістю (надалі - ФОН), системи ФОН-ФФБ, як змішаного різновиду таких фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла, встановлення процедури відкріплення об'єкту інвестування від довірителя, а також надають можливість довірителям ознайомлюватися із копіями документів щодо правового статусу забудовника та будівництва відповідного об'єкту. Проте, аналіз змісту нових положень Закону свідчить, що вони не спрямовані на захист прав довірителів, а, насамперед, мають на меті гарантувати фінансову стабільність управителю в період фінансової кризи за рахунок покладення додаткових обов'язків на забудовника та розширення підстав для отримання управителем винагороди. Довіритель, як і раніше, у відносинах із управителем, залишається залежним суб'єктом.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації є складовою науково-дослідної роботи кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дослідження проводилося у межах бюджетної теми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (номер теми 06 БФ 042-01; номер державної реєстрації 0106U006631).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз механізмів цивільно-правового регулювання відносин у галузі житлового будівництва, виявлення істотних проблем, недоліків і прогалин у чинному законодавстві, а також надання науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності охорони прав учасників відносин інвестування у житлове будівництво.
Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання дисертаційного дослідження: аналіз особливостей становлення та розвитку правового регулювання відносин у сфері житлового будівництва; дослідження специфіки правого статусу суб'єктів механізмів інвестування у житлове будівництво; визначення особливостей правового регулювання діяльності учасників сфери будівництва житла і операцій з нерухомістю; дослідження договірних механізмів опосередкування відносин інвестування у будівництво житла, виявлення їх істотних умов та характерних ознак; встановлення специфіки функціонування та цивільно-правової регламентації діяльності учасників у межах механізмів фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю; дослідження теоретичних та практичних аспектів захисту суб'єктивних прав у процесі інвестування у будівництво нерухомості, формулювання рекомендацій щодо вдосконалення законодавчого регулювання механізмів житлового будівництва та їх ефективного застосування у договірній та судовій практиці; надання дієвих пропозицій щодо впровадження альтернативного, існуючим, способу інвестування житлового будівництва.
Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що складаються у сфері залучення грошових коштів для інвестування у житлове будівництво.
Предметом дослідження є національне і зарубіжне законодавство, судова та договірна практика його застосування, вітчизняні та зарубіжні наукові розробки із загальнотеоретичних проблем цивільного права та правової регламентації відносин у сфері житлового будівництва.
Методологічну основу дослідження становлять сучасні методи наукового пізнання: загальнонауковий діалектичний метод та спеціальні наукові методи історичного, порівняльно-правового, системно-структурного аналізу, а також метод формально-логічного синтезу тощо.
На основі діалектичного методу досліджено тенденції та закономірності розвитку правової регламентації відносин у сфері житлового будівництва. Системно-структурний метод покладено в основу дослідження системи інвестування у житлове будівництво, визначення її структури та особливостей функціонування окремих елементів. Метод історичного аналізу застосовувався при дослідженні процесів становлення та розвитку законодавчого регулювання відносин у галузі житлового будівництва. Правовий аналіз ефективності реалізації механізмів фонду фінансування будівництва та фонду операцій з нерухомістю, специфіки правової охорони їх учасників проведено за допомогою порівняльно-правового методу. Метод формально-логічного синтезу використовувався при дослідженні термінології у сфері інвестування спорудження нерухомості. Використання комплексного методу проводилось при формуванні ряду наукових визначень та висновків, а також наукових положень, що виносяться на захист.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали, значною мірою, висновки викладені у працях відомих фахівців, які досліджували проблеми цивільного права та проблеми правовідносин сфери житлового будівництва. Насамперед, це роботи І.А.Безклубого, Т.В.Боднар, М.І.Брагінського, С.М.Братуся, В.В.Вітрянського, О.М.Вінник, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, Н.О.Доценко-Белоус, Н.В.Дроздової, О.С.Іоффе, Н.С.Кузнєцової, Л.А.Лунца, В.В.Луця, Р.А.Майданика, Ю.Д.Притики, О.П.Сергєєва, Є.О.Суханова, Ю.К.Толстого, Я.М.Шевченко, В.С.Щербини та інших учених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження проведений аналіз цивільно-правових аспектів регулювання відносин у сфері житлового будівництва, розглядаються теоретико-правові та практичні проблеми захисту прав учасників у процесі інвестування у будівництво житла, обґрунтовується необхідність реформування законодавства у даній сфері правового регулювання, удосконалення договірної та судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження конкретизується у наступних науково-теоретичних положеннях та висновках.
Вперше:
1. Обґрунтовано, що механізм цивільно-правового регулювання у сфері житлового будівництва являє собою організаційно-функціонально впорядковану систему цивільно-правових норм, які визначають підстави та форми житлового будівництва, умови залучення та управління грошовими коштами, договірні засади будівельного підряду, а також норм, що забезпечують перехід збудованого житла (квартир) у власність установників управління (довірителів).
2. Доведена хибність звуження способів фінансування житлового будівництва переліком, визначеним законодавством, для задоволення потреб інвестора у житлових приміщеннях, серед яких домінуючим є вкладення грошових коштів у будівництво житла у формі ФФБ виду А, які не забезпечують ефективного та економного витрачання фінансових ресурсів та раціонального будівельного процесу.
3. Запропоновано змінити передбачений Законом правовий режим майна управителя у формі довірчої власності на правовий режим, визначений договором управління, що забезпечить відповідність норм Закону положенням ЦК України, зокрема Глави 70.
4. Обґрунтовано положення про те, що договірне оформлення відносин між управителем та забудовником по спорудженню об'єкта будівництва за своєю правовою природою має ознаки цивільно-правового договору на користь третьої особи - установника управління.
5. Доведено, що договір управління майном недоцільно визнавати договором приєднання у сфері фінансування житлового будівництва.
6. Запропоновано впровадження альтернативних способів інвестування у житлове будівництво шляхом об'єднання інвесторів, які бажають отримати у власність житлові приміщення, у формі створення юридичної особи (кондомініумів, ЖБК, колективів індивідуальних забудовників тощо). Діяльність такої юридичної особи має спрямовуватися на фінансування будівництва житлових приміщень за рахунок отриманих від її учасників грошових коштів.
7. Обґрунтовано висновок, що пріоритетним способом судового захисту цивільних прав установника управління у сфері житлового будівництва є позов про примусове виконання обов'язку у натурі, поєднаний з вимогою про відшкодування збитків та компенсацією моральної шкоди.
8. Обґрунтовано висновок про доцільність державної реєстрації договорів управління майном та застосування спеціального режиму фінансування управителем спорудження об'єкту будівництва, зокрема, шляхом здійснення розрахунків лише за згодою спеціально уповноваженого державного органу фінансового контролю.
Удосконалено:
1. Положення про необхідність посилення законодавчого захисту прав та інтересів установника управління, який є основним учасником відносин житлового будівництва, для задоволення соціально-економічних потреб якого використовується спеціальні фінансові механізми.
2. Положення про необхідність визначення Правил ФФБ на рівні Закону як публічного запрошення до пропозиції стати учасником ФФБ, враховуючи норму ч.1 ст. 641 ЦК України щодо тлумачення оферти як пропозиції укласти договір, що має містити його істотні умови.
3. Висновок про пріоритетність превентивного захисту суб'єктивних прав учасників системи фінансово-кредитних механізмів на стадії попередження правопорушень на нормативному та локальному рівнях.
Удосконалення правового регулювання відносин у сфері інвестування у житлове будівництво з метою превенції виникнення можливих правопорушень має охоплювати: 1) на нормативному рівні - вдосконалення законодавчого регулювання відносин у сфері фінансування житлового будівництва шляхом: а) внесення змін до ряду норм Закону України “Про фінансово-кредитні механізми…”; б) розробки комплексу підзаконних нормативних актів (зокрема, Типових Правил ФФБ та ФОН); 2) на локальному рівні - внесення відповідних змін у розроблені фінансовими установами примірні акти регулювання відносин між учасниками механізмів фінансування житлового будівництва.
Дістали подальший розвиток положення про те , що:
1. Кожен з учасників сфери житлового будівництва може одночасно поєднувати різні якості: установник управління є довірителем та може бути позичальником у межах механізму ФФБ або власником сертифікатів механізму ФОН; управитель - замовником будівництва, позикодавцем або емітентом сертифікатів ФОН; забудовник - генеральним підрядником та замовником будівництва.
2. Поряд із основними способами захисту цивільних прав та інтересів інвесторів (установників управління), передбаченими ст.16 ЦК України, можуть застосовуватися і інші способи захисту, встановлені окремими статтями ЦК та іншими законами України, наприклад, статтями ГК України про оперативно-господарські санкції (ст.ст.235-237).
3. Потребують деталізації норми Закону України “Про захист прав споживачів” щодо можливості споживача (установника управління), у випадку неналежної якості спорудженого об'єкту, звернутися з вимогою не лише до забудовника, а і до управителя. Зазначене можливо здійснити шляхом розширення поняття “продавець”, визначене у глосарії Закону за рахунок включення управителя до змісту даної категорії.
4. Доцільність закріплення системи способів судового захисту порушених прав в окремому розділі Закону “Про фінансово-кредитні механізми…”, що дозволить створити правове підґрунтя для гарантування прав учасників відносин інвестування та полегшити процедуру судового розгляду справ про порушення законодавства у сфері житлового будівництва.
На підставі проведеного аналізу вносяться пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також становлять наукову новизну дослідження:
1. Пропонується змінити та доповнити норму абзацу 3 ст. 2 Закону положенням наступного змісту: “Управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, договором та Правилами фонду, отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію та володіє необхідним, встановленим законодавством, мінімальним розміром статутного капіталу.
До управителів належать банки, які отримали письмовий дозвіл Національного банку України та небанківські фінансові установи, які отримали ліцензію спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Не належать до управителів наступні види фінансових установ: кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страховики, недержавні пенсійні фонди, особи, що здійснюють адміністрування недержавних пенсійних фондів, корпоративні інвестиційні фонди”.
2. Доведена необхідність встановлення імперативного положення про відповідальність управителя за дії визначеного ним забудовника, пов'язані з дотриманням строків та якості спорудження об'єктів, шляхом зміни останнього абзацу ст. 13 Закону та формулюванні його наступним чином: „Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ ... несе відповідальність у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі довірителям у власність об'єктів інвестування”.
3. Враховуючи правову природу договору між управителем та забудовником, пропонується закріпити у Законі наступні положення щодо:
а) належності договору між управителем та забудовником до договорів на користь третьої особи шляхом включення до ст. 2 Закону положення наступного змісту: “Договір управителя із забудовником є договором на користь третьої особи - установника управління”;
б) можливості установника контролювати цільове використання забудовником спрямованих на будівництво коштів шляхом внесення змін до абзацу 18 ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 18 Закону, виклавши їх у наступній редакції: Ст. 13 - “здійснення управителем ФФБ та установником управління контролю за цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів...”, Ст. 18 - “Управитель та установник управління здійснюють контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника…”.
в) неможливості зміни або розірвання договору без попередньої згоди установника шляхом внесення змін до ч. 2 ст. 18 Закону, виклавши її у наступній редакції: “У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право за погодженням з установником (установниками) управління припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору та повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів ..., а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначеним цим Законом”.
4. Пропонується закріпити спосіб оприлюднення Правил фонду у вигляді покладення обов'язку на управителя офіційно опублікувати Правила у друкованих засобах масової інформації шляхом зміни положення ст. 2 Закону наступного змісту: “Правила фонду (Правила ФФБ, Правила ФОН) - система норм, затверджена та оприлюднена у друкованих засобах масової інформації управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб'єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління”.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у роботі положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях особливостей цивільно-правового регулювання відносин у сфері житлового будівництва.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у законотворчій діяльності, зокрема, при вдосконаленні Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”. Положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі, при підготовці підручників і навчальних посібників, а також при викладанні курсу цивільного права, у практичній діяльності судів України та юристів - практиків.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна дослідження є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, практиці застосування чинного законодавства.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації та їх аргументація були викладені у доповідях та наукових повідомленнях на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч” (Київ, вересень 2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “П'яті осінні юридичні читання” (Хмельницький, жовтень 2006 р.), ХІІІ Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2007 р.), ІІ Міжнародній науковій конференції “Від громадянського суспільства - до правової держави” (Харків, квітень 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту” (Київ, листопад 2007р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Осінні юридичні читання” (Харків, листопад 2008р.).
Результати проведеного дослідження апробовані автором та використані у проведенні лекційних, практичних та семінарських занять з курсу “Цивільне право” та спецкурсу “Контракти у приватному праві” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та у власній практичній діяльності.
Публікації. Висновки та результати дисертаційного дослідження викладені у десятьох публікаціях, в тому числі у вигляді чотирьох наукових статей у провідних фахових виданнях, в яких відображено основні положення дисертаційного дослідження.
Структура дисертації зумовлена метою дослідження і складається з вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (149 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 252 сторінок, з яких 14 сторінок займає список використаних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; ступінь наукової розробки проблеми дослідження; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються предмет, об'єкт, основна мета та завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа, особистий внесок дисертанта; формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист; висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження; вказуються публікації за темою дисертації.
Розділ 1 “Загальна характеристика правовідносин сфери житлового будівництва” присвячений дослідженню правовідносин сфери житлового будівництва. Розділ складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “ Становлення та розвиток правового регулювання відносин у сфері житлового будівництва” на підставі проведеного у роботі історичного аналізу зазначається, що наслідком недосконалого законодавчого регулювання правовідносин у сфері інвестування житлового будівництва стали випадки зловживання забудовниками своїми правами та порушення інтересів інвесторів, що обумовило потребу внесення змін до Закону України “Про інвестиційну діяльність” та закріплення виключного переліку способів інвестування житлового будівництва.
З внесенням змін до інвестиційного законодавства була виключена можливість укладання прямих інвестиційних договорів на будівництво житла, а перелік способів інвестування обмежився тільки механізмами, передбаченими ст.4 Закону України “Про інвестиційну діяльність”. Результатом внесених змін стало встановлення законодавчої заборони на укладання інвестиційних договорів у сфері будівництва житла та розширення випадків застосування фінансових механізмів - фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, передбачених Законом “Про фінансово-кредитні механізми...”.
У підрозділі 1.2. “ Особливості правових механізмів залучення коштів у сфері будівництва житла і операцій з нерухомістю” досліджено особливості законодавчо-встановлених способів інвестування у житлове будівництво, зокрема, у формі інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, емісії безпроцентних (цільових) облігацій, фонду фінансування будівництва, фонду операцій з нерухомістю.
Спосіб фінансування житлового будівництва через систему інститутів спільного інвестування є неспроможним задовольнити потреби інвестора в житлових приміщеннях. Незважаючи на існування законодавчої можливості викупу цінних паперів ІСІ за рахунок набутого ним нерухомого майна, слід визнати можливість викупу цінних паперів корпоративного інвестиційного фонду (акцій) лише через їх оплату грошовими коштами товариства; невигідність та, як наслідок, відсутність практики викупу компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду емітованих інвестиційних сертифікатів шляхом їх оплати належною їй нерухомістю.
Механізм фінансування житлового будівництва через недержавні пенсійні фонди також не можна вважати результативним. Згідно легального визначення пенсійної виплати, остання надається лише у грошовій формі, тому вкладники грошових коштів у фінансування житлового будівництва через недержавні пенсійні фонди не отримують житлових приміщень.
Система інвестування будівництва житла через випуск безпроцентних (цільових) облігацій характеризується високим ризиком та додатковими витратами для забудовника (пошук інвесторів та торговців цінними паперами, витрати на емісію, розміщення та погашення облігацій, ризик не розміщення емітованих цінних паперів тощо). Впровадження зазначеного механізму додатково ускладнюється відсутністю належного нормативного регулювання відносин у сфері обігу та погашення цільових (житлових) облігацій.
Аналіз передбаченого Законом “Про фінансово-кредитні механізми…” способу фінансування будівництва у формі ФФБ дозволяє резюмувати, що у випадку здійснення інвестування шляхом створення ФФБ виду Б на управителя покладаються додаткові ризики та суттєві затрати, що призвело до відсутності практики застосування даного правового механізму.
Проведений аналіз передбачених законодавством способів інвестування житлового будівництва (у формі ІСІ, НПФ, емісії безпроцентних (цільових) облігацій, ФФБ та ФОН) засвідчує, що незважаючи на наявність ряду таких правових механізмів, єдиним реально функціонуючим способом фінансування, який здатний задовольнити потреби інвестора у житлових приміщеннях, є вкладення грошових коштів у будівництво житла у формі ФФБ виду А. Інші способи інвестування взагалі не передбачають надання житла (недержавні пенсійні та корпоративні фонди або емісія сертифікатів ФОН) чи є занадто ускладненими та невигідними для забудовника (емісія житлових облігацій) або управителя (механізм ФФБ виду Б та система пайових інвестиційних фондів), тому в Україні фактично відсутня практика використання зазначених способів інвестування житлового будівництва.
У підрозділі 1.3. “Правовий статус суб'єктів житлового будівництва” проведений аналіз правового статусу учасників фінансово-кредитних механізмів сфери житлового будівництва.
Обґрунтовано, що основними суб'єктами відносин у сфері житлового будівництва є управитель, установник управління, забудовник і страховик. Кожен з учасників сфери житлового будівництва може виступати та одночасно поєднувати різні якості. Установник управління є довірителем та може бути позичальником у межах механізму ФФБ або власником сертифікатів механізму ФОН. Управитель - замовником будівництва, позикодавцем або емітентом сертифікатів ФОН. Забудовник - генеральним підрядником та замовником будівництва. При цьому законодавець не завжди чітко розмежовує наведені ролі суб'єктів житлового будівництва.
Головним учасником відносин житлового будівництва, для задоволення соціально-економічних потреб якого використовуються спеціальні фінансові механізми, є установник управління. Проте єдиний спеціальний у даній сфері закон - Закон “Про фінансово-кредитні механізми…” фактично залишив поза увагою закріплення його правового статусу та створення надійних механізмів впливу останнього на хід та процес житлового будівництва. Правове положення установника може отримати належне нормативне закріплення лише у випадку надання йому можливості безпосереднього контролю за ходом та якістю виконання будівельних робіт та створення на рівні законодавства додаткових гарантій захисту його інтересів.
У Законі “Про фінансово-кредитні механізми...” має бути зафіксований перелік фінансових установ, які не можуть здійснювати функції довірчого управителя у сфері житлового будівництва. Орієнтовний перелік таких суб'єктів можливо встановити, змінивши у глосарії Закону відповідне визначення поняття “управителя” та закріпивши їх вичерпний перелік.
Контроль за діяльністю управителів з приводу виконання умов дозвільних документів здійснюється Національним банком України та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Подібна ситуація не може вважатися прийнятною з огляду на потребу консолідації функцій з регулювання діяльності управителів в межах єдиного державного органу, завданням якого буде нагляд за діяльністю управителів, гарантування прав інвесторів та впровадження спеціального підзаконного регулювання у сфері інвестування у житлове будівництво.
Розділ 2 “Реалізація цивільно-правових механізмів забезпечення житлового будівництва” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “ Застосування договірних механізмів у сфері інвестування у житлове будівництво” досліджуються особливості цивільно-правових договорів системи інвестування у житлове будівництво (договір управління майном у сфері будівництва житла, договір щодо організації спорудження об'єкта будівництва та інші цивільно-правові договори, що забезпечують виконання обов'язків учасників житлового будівництва - договір обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт; іпотечний договір; договір уступки майнових прав на нерухомість; договір доручення).
У роботі обґрунтовується, що законодавче встановлення правового режиму довірчої власності на надані за договором управління грошові кошти для цілей їх подальшого інвестування у житлове будівництво, може мати наслідком випадки порушення прав установників управління, які внаслідок недобросовісності управителів, штучності конструкції довірчої власності для вітчизняної правової системи та законодавчої неврегульованості зазначених відносин можуть не лише позбавлятися наданих грошових коштів, але можуть і не отримати у кінцевому підсумку житлових приміщень.
Аналіз основних рис права власності, закріплених у ЦК України та особливостей права довірчої власності, відображених у Законі (зокрема, у ст. 8) засвідчує, що у сфері довірчої власності повноваження „власника” обмежені не лише законом, а й волею установника, відображеною у договорі управління. Як наслідок, відсутня основна риса права власності -- можливість її здійснення на власний розсуд відповідно до закону, за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Виходячи з наведеного, пропонується змінити, передбачений Законом правовий режим майна управителя у формі довірчої власності на конструкцію права управління майном.
Дослідження використовуваних на практиці договорів про участь у ФФБ та положень чинного законодавства засвідчує, що умови таких правочинів, як правило, сформульовані з метою мінімізації обов'язків та відповідальності лише однієї сторони -- управителя та встановлення ряду додаткових обтяжень для довірителя. Така ситуація та моделювання договорів про участь у ФФБ, як договорів приєднання, значно погіршує права та інтереси довірителів. Тому видається доцільним закріпити на законодавчому рівні норму про неможливість формулювання положень договору управління майном як договору приєднання. Крім того, у Законі має бути безпосередньо зазначено про підпорядкування відносин з приводу укладання та виконання договору управління майном нормам ЦК України.
Враховуючи відсутність у механізмі функціонування ФФБ договірних відносин між установником управління і забудовником та закріплення у ст. 1043 ЦК України відповідальності управителя за не виявлення належної турботливості про інтереси установника або вигодонабувача, слід встановити у Законі імперативне положення про відповідальність управителя за дії визначеного ним забудовника, пов'язані з дотриманням строків та якості спорудження об'єктів.
У процесі спорудження об'єкту через механізм ФФБ використовується ряд взаємопов'язаних договорів: між управителем і забудовником (договір підряду, спрямований на фінансування будівництва); між забудовником (замовником) та підрядником (договір будівельного підряду); між підрядником та субпідрядником (підрядні договори, спрямовані на виконання певних комплексів робіт по будівництву об'єкта). Зазначені договори тісно пов'язані та утворюють взаємообумовлену ієрархічну систему договірних зв'язків.
Проведений у роботі аналіз чинного законодавства у сфері правової регламентації відносин між управителем та забудовником по спорудженню об'єкта будівництва засвідчує, що останні набувають форму цивільно-правового договору на користь третьої особи - установника управління.
У підрозділі 2.2. роботи “Особливості застосування механізмів ФФБ та ФОН”, підкреслюється, що основним документом, що забезпечує локальне регулювання відносин у сфері створення та функціонування ФФБ та ФОН є Правила фонду. Закон визначає Правила як систему оприлюднених норм (ст.2 Закону). Проте у законодавстві відсутні вимоги до способу та порядку такого оприлюднення. У зв'язку з наведеним, пропонується закріпити спосіб оприлюднення Правил фонду у друкованих засобах масової інформації.
Враховуючи доктринальне та законодавче визначення оферти (ч.1 ст. 641 ЦК України) як пропозиції укласти договір, що має містити його істотні умови, слід визначити Правила ФФБ не публічною пропозицією, а публічним запрошенням до пропозиції стати учасником ФФБ.
Правила ФФБ визначають взаємовідносини не лише між управителем та забудовником, але і між управителем, довірителями та страхувальниками, тому зміна Правил фонду буде впливати на весь комплекс правовідносин між зазначеними суб'єктами та можлива лише за згодою учасників ФФБ. Тому слід вважати некоректною позицію законодавця щодо можливості односторонньої зміни управителем умов договору із забудовником з ФФБ виду Б на вид А.
Проведений аналіз розроблених Держкомфінпослуг та фінансовими установами примірних Правил ФФБ, засвідчує, що останні у ряді випадків суперечать нормам Закону “Про фінансово-кредитні механізми…”, виходять за межі та занадто широко трактують окремі його положення та спрямовані, насамперед, на мінімізацію можливих ризиків і захист прав лише управителя. Зазначене потребує розробки та затвердження центральним органом державної влади у формі підзаконного правового акту Типових Правил ФФБ та ФОН, що мають забезпечити додержання оптимального балансу прав та обов'язків всіх учасників системи механізмів фінансування житлового будівництва. Застосування таких Правил має бути обов'язковим для всіх учасників правовідносин сфери фінансування житлового будівництва.
Розділ 3 “Захист прав та інтересів учасників житлового будівництва” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Теоретичні та практичні проблеми відповідальності за порушення цивільних прав в сфері інвестування у житлове будівництво” наголошується, що основною проблемою, що виникає при дослідженні механізмів інвестування у житлове будівництво, є проблема захисту суб'єктивних прав та інтересів учасників цієї сфери правовідносин. Наслідком недосконалості вітчизняного законодавства та недоліків системи нормативного захисту у галузі фінансування будівництва житла стало виникнення на практиці численних порушень прав інвесторів. Житлові афери, на зразок “Еліта-Центр”, були викликані не лише неспроможністю здійснення державного контролю за діяльністю забудовників та фінансових посередників, а, насамперед, неналежним нормативним впорядкуванням відносин інвестування у житлове будівництво. Комплексний аналіз чинного Закону “Про фінансово-кредитні механізми…” засвідчує, що і наразі, інвестори повною мірою не захищені від можливих зловживань з боку інших учасників будівельного процесу, а правове спрямування Закону, передусім, покликане забезпечити інтереси управителя фонду.
Покращення правового регулювання відносин у сфері інвестування у житлове будівництво, з метою попередження виникнення можливих правопорушень, має охоплювати: 1) На нормативному рівні - вдосконалення законодавчого регулювання відносин у сфері фінансування житлового будівництва шляхом: а) внесення змін до ряду норм Закону України “Про фінансово-кредитні механізми…”; б) розробки комплексу підзаконних нормативних актів (зокрема, Типових Правил ФФБ та ФОН, що можуть бути затверджені спільним наказом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та НБУ); в) закріплення процедури обов'язкової державної реєстрації договорів управління майном; г) застосування спеціального режиму фінансування управителем спорудження об'єкту будівництва, зокрема, шляхом здійснення розрахунків лише за згодою спеціально уповноваженого державного органу фінансового контролю.
2) На локальному рівні - внесення відповідних змін у розроблені фінансовими установами примірні акти регулювання відносин між учасниками механізмів фінансування житлового будівництва, а саме: а) змін умов договору про участь у ФФБ на користь розширення прав установників управління, з урахуванням положень ЦК України та Закону України “Про фінансово-кредитні механізми…”; б) змін умов договору між управителем та забудовником про організацію спорудження об'єкту будівництва - на користь розширення прав забудовника; в) змін положень Правил ФФБ - з метою захисту інтересів довірителів та встановлення відповідальності управителя; г) зміни умов договорів доручення та уступки майнових прав на нерухомість - з метою захисту інтересів забудовника.
Наразі чинне законодавство не містить інших, ніж механізми ФФБ та ФОН, дієвих способів інвестування у житлове будівництво, тому виникає потреба у пошуку альтернативних, існуючому, способів інвестування, які б задовольняли майнові інтереси інвесторів. В якості такої альтернативи можна запропонувати механізм об'єднання інвесторів, які бажають отримати у власність житлові приміщення у формі юридичної особи. Діяльність юридичної особи, яка може бути альтернативою ФФБ, має спрямовуватися на фінансування будівництва житлових приміщень за рахунок отриманих від учасників грошових коштів. Управління цією юридичною особою повинні здійснювати її учасники - вкладники, а здійснення виконавчих функцій може бути покладено на одного з учасників чи на відповідну фінансову установу.
У Підрозділі 3.2. “Захист суб'єктивних прав учасників фінансово-кредитних механізмів будівництва житла та операцій з нерухомістю” розглянуті правові засоби захисту суб'єктивних прав учасників сфери житлового будівництва в юрисдикційній та неюрисдикційній формах на двох рівнях: превентивному та після правопорушення.
Проведений аналіз цивільно-правових способів захисту прав учасників сфери житлового будівництва дає підстави для висновку, що у межах превентивного захисту основну роль відіграє самозахист та застосування заходів оперативного впливу. Водночас, після вчинення правопорушення акцент у механізмі захисту зміщується на користь збільшення значення юрисдикційних способів та відповідної мінімізації використання неюрисдикційних форм захисту.
Поряд із основними способами захисту цивільних права та інтересів установників управління, передбаченими ст.16 ЦК України, можуть застосовуватися і інші способи захисту, встановлені окремими статтями ЦК та іншими законами України, наприклад, статтями ГК України про оперативно-господарські санкції (ст.ст.235-237).
Для захисту прав та інтересів суб'єктів відносин будівництва житла суттєве значення має використання, встановлених законодавством способів захисту. Проте у Законі “Про фінансово-кредитні механізми…” відсутні норми щодо судового захисту прав установників управління, що має наслідком мінімізацію його захисних можливостей. Закріплення системи способів судового захисту порушених прав в окремому розділі цього Закону дозволить полегшити процедуру судового розгляду справ про порушення законодавства у сфері житлового будівництва.
У межах механізмів житлового інвестування у силу специфіки об'єктно-суб'єктного складу даних відносин, предмету та характеру правопорушень використання окремих способів є більш ефективним для захисту порушених суб'єктивних цивільних прав.
Враховуючи, що основною метою інвестування у житлове будівництво є одержання житлових приміщень за рахунок вкладених грошових коштів, то основний інтерес інвестора буде пов'язуватися з вимогою щодо отримання профінансованого житла. Тому пріоритетним способом судового захисту цивільних прав у сфері житлового будівництва є позов про примусове виконання обов'язку у натурі, поєднаний з вимогою про відшкодування збитків чи (та) компенсацією моральної шкоди. Зазначений спосіб, насамперед, може застосовуватися для захисту порушеного суб'єктивного права установника управління.
У Висновках викладені найбільш важливі теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення цивільно-правового регулювання відносин у сфері житлового будівництва, та внесення змін до законодавства України. Основними науково-теоретичними узагальненнями, винесеними у висновки дисертації, є положення щодо: визначення механізму цивільно-правового регулювання у сфері житлового будівництва; хибності законодавчо обумовленої тенденції до звуження способів фінансування житлового будівництва для задоволення потреб інвестора у житлових приміщеннях; зміни правового режиму майна управителя у формі довірчої власності на правовий режим, визначений договором управління; оформлення відносин між управителем та забудовником по спорудженню об'єкта будівництва у формі договору на користь третьої особи - установника управління; впровадження альтернативного способу інвестування у житлове будівництво шляхом об'єднання інвесторів у формі юридичної особи; доцільності державної реєстрації договорів управління майном.
правовий житловий нерухомість будівництво
Список праць, опублікованих за темою дисертації
1. Радченко Л.І. Теоретичні та практичні аспекти визначення правового статусу суб'єктів у сфері житлового будівництва // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 3 (65) - С. 138-145.
2. Радченко Л.І. Організація спорудження об'єкту будівництва: цивільно-правове регулювання // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 12 (74) - С.100-105.
3. Радченко Л.І. Довірче управління у сфері інвестування у житлове будівництво // Право України. - 2008р. - №1 - С.62-65.
4. Радченко Л.І. Захист цивільних прав у сфері інвестування у житлове будівництво: проблеми теорії та практики // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 10 (84) - С.127-133.
5. Радченко Л.І. Правовий статус управителя у сфері житлового будівництва // Збірник тез доповідей учасників Міжнародної науково-практичній конференції “Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч” (28-29 вересня 2006 року) - Київ, В-во КНУ ім. Т.Шевченка, 2006. - С.340-344.
6. Радченко Л.І. Особливості фінансування житлового будівництва через інститути спільного інвестування // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених “П'яті осінні юридичні читання” (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький): У 5-ти частинах: Частина тертя: “Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право”. Підтом 2. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - С.91-94.
7. Радченко Л.І. Особливості інвестування будівництва житла через механізм фондів фінансування будівництва // Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (8-9 лютого 2007 року). - Львів, 2007 р. - С.335-337.
8. Радченко Л.І. Довірче управління у сфері інвестування у житлове будівництво // Від громадянського суспільства - до правової держави. Тези ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (25 квітня 2007 року). - Харків: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2007. - С.261- 263.
9. Радченко Л.І. Захист суб'єктивних прав учасників сфери механізмів житлового будівництва // Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 листопада 2007 року). - К.: ВГЛ “Обрії”, 2008. - С.203-205.
10. Радченко Л.І. Проблеми договірного регулювання відносин із забудовником у сфері інвестування у житлове будівництво // Осінні юридичні читання: Тези доповідей та наукових повідомлень всеукраїнської наукової конференції молодих вчених 12-13 листопада 2008 р. / За заг. ред.. А.П.Гетьмана. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - С.310-313.
АНОТАЦІЯ
Радченко Л.І. Цивільно-правове регулювання відносин у сфері житлового будівництва. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.
Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних та практичних проблем правового регулювання відносин житлового будівництва, та розробку обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства у сфері інвестування у будівництво житла.
Досліджено становлення та розвиток правового регулювання відносин у сфері житлового будівництва, розглянуто основні способи інвестування у житлове будівництво та особливості правових механізмів залучення коштів у сфері будівництва житла і операцій з нерухомістю. Визначений правовий статус суб'єктів житлового будівництва.
Проаналізовано систему цивільно-правових договорів у сфері інвестування у житлове будівництво (договір управління майном у сфері будівництва житла, договір щодо організації спорудження об'єкта будівництва, інші договори, що забезпечують виконання обов'язків учасників житлового будівництва). Розглянуто теоретичні та практичні аспекти захисту суб'єктивних прав учасників фінансово-кредитних механізмів будівництва житла та операцій з нерухомістю.
Внесено пропозиції щодо удосконалення норм ЦК України, Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та практики їх застосування.
Ключові слова: фонд фінансування будівництва, фонд операцій з нерухомістю, Правила ФФБ, установник управління, управитель, договір управління майном, договір щодо організації спорудження об'єкта будівництва.
АННОТАЦИЯ
Радченко Л.И. Гражданско-правовое регулирование отношений в сфере жилищного строительства. - Рукопись.
Диссертация на получение научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.
Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических проблем правового регулирования отношений жилищного строительства, разработку обоснованных предложений и рекомендаций относительно усовершенствования законодательства в сфере инвестирования в строительство жилья.
Исследовано становление и развитие правового регулирования отношений в сфере жилищного строительства. На основании проведенного исторического анализа отмечается, что следствием несовершенного законодательного регулирования правоотношений в сфере инвестирования жилищного строительства, стали случаи злоупотребления застройщиками своими правами и нарушение интересов инвесторов, что обусловило потребность внесения изменений в Закон Украины “Об инвестиционной деятельности” и закрепление исключительного перечня способов инвестирования жилищного строительства.
Рассмотрены основные способы инвестирования в жилищное строительство и исследованы их особенности, в частности, способы в форме институтов совместного инвестирования, негосударственных пенсионных фондов, эмиссии беспроцентных (целевых) облигаций, фондов финансирования строительства, фондов операций с недвижимостью.
Определен правовой статус субъектов жилищного строительства. Обосновывается, что основными субъектами отношений в сфере жилищного строительства являются управляющий, установщик управления, застройщик и страховщик. Главным участником отношений жилищного строительства, для удовлетворения социально-экономических нужд, которого используются специальные финансовые механизмы, является установщик управления. Надлежащее нормативное закрепление правовое положение установщика может получить лишь в случае предоставления ему возможности непосредственного контроля над процессом и качеством выполнения строительных работ и создание на уровне законодательства дополнительных гарантий защиты его интересов.
Проанализирована система гражданско-правовых договоров в сфере инвестирования в жилищное строительство (договор управления имуществом в сфере строительства жилья, договор организации сооружения объекта строительства, другие договоры, обеспечивающие выполнение обязанностей участников жилищного строительства). Подчеркивается, что закрепление системы доверительной собственности в сфере жилищного строительства потенциально способно привести к негативным следствиям - нарушению прав установщиков управления.
...Подобные документы
Поняття соціального розвитку села. Медичне обслуговування мешканців села. Правове регулювання житлового будівництва на селі та в сільській місцевості. Правове забезпечення культурно-побутового і спортивно-оздоровчого обслуговування сільських мешканців.
научная работа [36,0 K], добавлен 30.01.2011Поняття об’єктів незавершеного будівництва. Момент виникнення права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Особливості іпотеки об’єктів незавершеного будівництва. Нормативно-правове регулювання іпотеки об’єктів незавершеного будівництва.
реферат [20,0 K], добавлен 21.02.2011Процесуальні проблеми розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва. Проблемні питання застосування чинного КПК України у слідчій практиці. Удосконалення кримінального процесуального законодавства.
статья [22,4 K], добавлен 19.09.2017Криміналістична характеристика шахрайства, вчиненого організованими злочинними групами у сфері житлового будівництва. Типові слідчі ситуації, версії на етапі розслідування шахрайства. Тактика допиту потерпілого і свідка. Протидія розслідуванню шахрайства.
диссертация [951,6 K], добавлен 23.03.2019Поняття завдання правового регулювання в сфері інформаційних відносин. Поняття правового регулювання і комп'ютерної програми. Законодавство про інформаційні відносини у сфері авторського права. Проблеми в законодавчій регламентації інформаційних відносин.
презентация [70,6 K], добавлен 19.02.2015Становлення та розвиток житлового законодавства в Україні. Правове регулювання житлових відносин. Поняття та юридична характеристика договору оренди житла. Вивчення особливостей складення та розірвання договору. Дефініція договору найму житла з викупом.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 04.01.2014Аналіз інвестиційних відносин як об’єктів фінансово-правового регулювання. Дослідження об’єкту фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері. Особливості формування суспільних відносин із розпорядження коштами на користь державних інвестицій.
статья [23,3 K], добавлен 17.08.2017Здійснення банками операцій з банківськими рахунками. Необхідність створення науково обґрунтованої системи цивільно-правових договорів та приведення чинної нормативної бази у відповідність зі світовою практикою розвитку договірних відносин у цій сфері.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 31.01.2009Нормативно-правові джерела врегулювання відносин у паливно-енергетичній сфері. Особливості ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, транспортування нафти магістральним трубопроводом, постачання і зберігання природного газу.
контрольная работа [39,8 K], добавлен 27.12.2011Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Загальні засади соціального захисту інваліда. Особливості правового регулювання праці осіб зі зниженою правоздатністю, правове регулювання їх працевлаштування. Правові питання робочого місця інваліда: створення, облаштування, атестація, заміщення.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 08.11.2013Поняття та зміст державного регулювання в сфері встановлення земельних сервітутів. Правовий режим земель охоронних зон в Україні. Державне регулювання та реєстрація правових відносин в сфері встановлення обмежень у використанні земельних ділянок.
магистерская работа [120,4 K], добавлен 19.11.2014Аналіз господарсько-правового регулювання страхової діяльності. Аналіз судової практики, що витікає із страхової діяльності. Особливості господарської правоздатності і дієздатності, господарсько-правовий статус страховиків як суб’єктів правових відносин.
курсовая работа [50,2 K], добавлен 30.06.2019Цивільне правове регулювання суспільних відносин. Сторони цивільно-правових відносин. Спори між учасниками цивільних відносин. Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається не стихійно, а з допомогою певних способів та заходів.
доклад [9,6 K], добавлен 15.11.2002Класифікація авторських договорів про передання твору для використання у законодавстві та юридичній літературі Радянського Союзу. Особливості правового регулювання сфери договірних відносин щодо прав на інтелектуальну власність в незалежній Україні.
статья [14,6 K], добавлен 17.08.2017Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування. Механізм правового регулювання та основні категорії в сфері іноземного інвестування. Перспективи розвитку правового регулювання інвестицій в Україні.
дипломная работа [117,8 K], добавлен 14.02.2007Вивчення цивільно-правових засобів реалізації права на житло - житлового будинку, квартири, іншого приміщення, яке призначене та придатне для постійного проживання. Самостійне будівництво і часткова участь будівництві, як засіб реалізації права на житло.
реферат [42,5 K], добавлен 18.05.2010Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011
