Правове забезпечення формування комунальної власності на землю

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правове забезпечення формування комунальної власності на землю

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У контексті проведення земельної реформи України в результаті ліквідації монополії державної власності на землю виникають оновлені земельні відносини, які потребують належного правового врегулювання. Земельним кодексом України, Законом України ,,Про розмежування земель державної та комунальної власності” та іншими нормативно-правовими актами закріплюється низка приписів, які здійснюють безпосередню регламентацію відносин, що стосуються правового режиму комунальної власності на землю. Запровадження земельної реформи та реформування відносин власності на землю на перший план висувають питання, пов'язані з необхідністю дослідження правового режиму в першу чергу земельних ділянок, які належать територіальним громадам.

Особливої уваги потребує дослідження поняття, правової природи права комунальної власності на землю та його ознак, об'єктного та суб'єктного складу, рис, що визначають його особливість у порівнянні з правом державної та правом приватної власності на землю та ін. Крім того, всебічного теоретичного аналізу потребують підстави виникнення комунальної власності, а саме: розмежування земель державної та комунальної власності на землю та ін.

Слід зазначити, що деякі питання, пов'язані з окремими аспектами комунальної власності на землю, були предметом дослідження окремих науковців, але поза їх увагою залишилася сфера формування самого об'єкта права комунальної власності на землю, визначення його ознак та особливостей. Разом з тим не менш важливим є дослідження правового статусу територіальної громади як суб'єкта права комунальної власності на землю, зокрема щодо можливості здійснення територіальною громадою правомочностей, які складають зміст права комунальної власності на землю, а також управління в процесі їх реалізації.

Вихідними даними для розробки теми стали теоретичні дослідження, які проводили такі українські фахівці в галузі екологічного та земельного права: В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, О.Г. Бондар, М.Я. Ващишин, О.А. Вівчаренко, Ю.О. Вовк, А.П. Гетьман, О.В. Дзера, О.І. Заєць, І.І. Каракаш, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснова, П.Ф. Кулинич, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.М. Пащенко, О.О. Погрібний, С.В. Разметаєв, В.І. Семчик, Н.І. Титова, В.І. Федорович, В.С. Шахов, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, В.З. Янчук та ін.

Важливим теоретичним підґрунтям для дисертаційного дослідження стали праці російських правознавців: Г.О. Аксеньонка, В.П. Балезіна, С.О. Боголюбова, С.М. Братуся, М.М. Бринчука, Г.Є. Бистрова, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, О.І. Крассова, В.В. Петрова, М.В. Попова, А.М. Турубінера, Г.В. Чубукова та ін.

У зв'язку з закріпленням у законодавстві права комунальної власності на землю, проголошенням його рівності з правом приватної та державної власності на землю набувають особливої актуальності та потребують наукового дослідження проблеми у сфері права комунальної власності на землю відповідно до політичного, соціально-економічного розвитку суспільства, його взаємодії з навколишнім природним середовищем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри екологічного права в рамках Державної цільової комплексної програми ,,Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ державної реєстрації 0186.0.070871).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення поняття та ознак, суб'єктно-об'єктного складу, підстав виникнення права комунальної власності на землю, що в якості самостійної форми знайшло своє законодавче закріплення в процесі здійснення земельної реформи, шляхом аналізу земельного законодавства та практики його застосування, земельно-правової та іншої літератури, а також у розробці пропозицій і рекомендацій з удосконалення правового регулювання суспільних відносин з приводу комунальної власності на землю.

Відповідно до поставленої мети передбачається вирішити наступні основні завдання:

– дати визначення поняття ,,право комунальної власності на землю”;

– дослідити ознаки права комунальної власності на землю;

– виявити особливості права комунальної власності на землю поряд із правом державної та приватної власності на землю;

– здійснити аналіз земельного та іншого законодавства у сфері права комунальної власності на землю;

– дослідити історичний розвиток права комунальної власності на землю;

– дослідити об'єкт та суб'єкт права комунальної власності на землю;

– проаналізувати шляхи формування права комунальної власності на землю.

Об'єкт дослідження становлять правовідносини, що виникають у сфері права комунальної власності на землю.

Предметом дисертаційного дослідження є проблемні питання, щодо поняття, об'єкта, суб'єкта, його прав та обов'язків, підстав виникнення, які виникають у сфері права комунальної власності на землю, вирішення яких дозволить з'ясувати поняття права комунальної власності на землю, його ознаки, передумови виникнення та шляхи формування, а також характеристику його об'єктно-суб'єктного складу.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі теоретичного дослідження у роботі було використано низку наукових методів: історичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, комплексний, логіко-семантичний, метод сходження від загального до конкретного та ін.

Історичний метод використано для дослідження передумов виникнення права комунальної власності на землю. Порівняльно-правовий - для порівняльного аналізу положень різних нормативно-правових актів України, що регулюють відносини комунальної власності на землю. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від загального до конкретного досліджено поняття та ознаки права комунальної власності на землю. Шляхом системно-функціонального методу аналізується ефективність правового регулювання у сфері комунальної власності на землю. Комплексним методом досліджено нормативно-правові акти, що стосуються предмета дисертації. Наведені дослідницькі методи базуються на об'єктивному і всебічному аналізі процесів і явищ суспільного розвитку, що спостерігаються в царині права комунальної власності на землю. Основні положення й висновки, зроблені в результаті дисертаційного дослідження, базуються на всебічному аналізі екологічного й земельного законодавства України та інших держав, на наукових досягненнях земельно-правової й суміжних наук, що займаються вивченням проблем права комунальної власності на землю.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим в Україні комплексним і всебічним дослідженням проблем формування права комунальної власності на землю. Воно здійснено на основі новітнього вітчизняного та зарубіжного законодавства, зокрема Земельного кодексу України та нормативно-правових актів, прийнятих на його розвиток.

До наукових результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі:

1. Уперше в науці земельного права поглиблено досліджено ознаки права комунальної власності на землю та сформульовано розгорнуте поняття цього права, сутність якого складає сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади володіти, ефективно й раціонально користуватися та розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

2. Поглиблено досліджено генезис законодавства щодо права комунальної власності на землю, запропоновано відповідну періодизацію, а також сформульовано передумови формування цього права.

3. Уперше доводиться, що розмежування земель державної та комунальної власності - це система організаційно-правових заходів, що становлять одноразову дію щодо розподілу земель у результаті їх передачі з державної в комунальну власність протягом установленого строку з визначенням у натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності в межах населених пунктів та, в окремих випадках, поза ними з посвідченням права комунальної власності на землю державним актом. Розмежування розглядається як первісна підстава формування права комунальної власності на землю.

4. Дістало подальший поглиблений розвиток положення, що правові норми, які регулюють суспільні відносини щодо комунальної власності на землю, складають субінститут комплексного та міждисциплінарного інституту права власності на землю.

5. Уперше визначено, що земля як об'єкт права комунальної власності знаходиться в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також поза ними під об'єктами нерухомого майна, що перебуває у власності територіальних громад, виступає основою розташування соціально-економічної інфраструктури міст, селищ, сіл, місцем проживання, праці та відпочинку їх населення та документально посвідчується.

6. У дослідженні по-новому обґрунтовується положення про те, що об'єктом права комунальної власності може виступати земельна частка (пай). Це положення повинно знайти закріплення на законодавчому рівні.

7. Отримало подальший розвиток дослідження підстав виникнення права комунальної власності на землю, запропонована їх класифікація: на загальні та спеціальні; що мають адміністративно-правовий та цивільно-правовий характер.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення становлять як теоретичний, так і практичний інтерес. Вони можуть бути використані: а) в науково-дослідницькій сфері - при подальшому вивченні питань права комунальної власності на землю; б) у науковій роботі студентів; в) у законотворчій діяльності - для прийняття нових нормативно-правових актів та вдосконалення положень чинного законодавства; г) у навчальному процесі - висновки дисертаційного дослідження можуть бути використанні при викладанні таких навчальних дисциплін, як ,,Земельне право”, ,,Екологічне право”; д) при підготовці навчальної та науково-методичної літератури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції ,,Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні” (м. Харків, травень 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих учених ,,Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (м. Чернігів, травень 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ,,МІА України 2005” (м. Київ, червень 2005р.).

Окремі із сформульованих у дисертації положень і пропозицій використовувалися при проведенні практичних занять з екологічного права із студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Результати дослідження знайшли відбиття в чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та тезах трьох наукових доповідей, зроблених на конференціях.

Структура дисертації зумовлена предметом, метою й завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків (після кожного розділу й наприкінці дисертації) та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 186 сторінок, з них основного тексту - 164 сторінки, кількість використаних джерел - 247 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, визначаються його мета й завдання, викладено методологічні й теоретичні засади роботи, а також положення, що характеризують її наукову новизну, теоретичне і практичне значення зроблених висновків.

Розділ 1 “Загальні засади права комунальної власності на землю” складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1 “Поняття та ознаки права комунальної власності на землю” визначаються ознаки, що характеризують право комунальної власності на землю та формулюється поняття цього права.

При аналізі положень законодавчих актів та наукових досліджень у сфері права власності взагалі та права власності на природні об'єкти зокрема дисертант стверджує, що недостатньо уваги приділялося праву комунальної власності на землю. Закон України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року дає визначення права комунальної власності, але лише на майно. На жаль, й інші законодавчі акти, які здійснюють безпосереднє врегулювання відносин комунальної власності на землю, теж не визначають зазначеного поняття. Для кращого розуміння його сутності, на думку автора, необхідне з'ясування права комунальної власності на землю та закріплення його поняття в чинному законодавстві. Серед основних ознак, які характеризують право комунальної власності на землю, дисертантом, формулюються наступні ознаки: а) сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади; б) право територіальної громади володіти землею; в) ефективно та раціонально користуватися землею, що знаходиться у власності територіальних громад; г) розпоряджатися на свій розсуд та в своїх інтересах; д) право комунальної власності на землю розповсюджується на земельні ділянки, що належать територіальним громадам відповідно до норм чинного законодавства; ж) право комунальної власності на землю реалізується у двох формах: безпосередньо та через органи місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного право комунальної власності на землю розглядається як сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади володіти, ефективно й раціонально користуватися та розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Підрозділ 1.2 “Право комунальної власності на землю як субінститут права власності на землю в Україні” присвячено визначенню права комунальної власності на землю як субінституту права власності на землю.

Автором аргументується думка, що правові приписи, які регулюють відносини у царині комунальної власності на землю, можна розглядати як субінститут права власності на землю, який слід визначити не лише як комплексний, а й міждисциплінарний правовий інститут.

Визначення місця норм, присвячених праву комунальної власності на землю, обумовлюється необхідністю звернути увагу на загальні та відмінні ознаки, які характеризують це право.

Дисертантом, визначаються загальні та специфічні правові ознаки комунальної власності на землю. Зокрема, до загальних ознак, які характеризують об'єкт відносин комунальної власності на землю, слід віднести: 1) відносяться земельні ділянки, що знаходяться на відповідній території (ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України); 2) визначення територіальної громади відповідно до Земельного кодексу України (ст. 80) суб'єктом земельних правовідносин, в основі функціонування якої знаходиться публічний інтерес; 3) підстави виникнення права комунальної власності на землю розділяються на загальні та спеціальні.

Специфічними правовими ознаками комунальної власності на землю, які відносяться до її суб'єкта, є такі: 1) територіальна громада в якості суб'єкта права комунальної власності на землю, здійснює це право як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; 2) в особі територіальної громади ,,збігається” суб'єкт права комунальної власності на землю і суб'єкт управління цими землями; 3) наявність специфічної підстави формування об'єкта права комунальної власності на землю такої, як розмежування земель державної та комунальної власності, що носить одноразовий характер.

Підрозділ 1.3 “Генезис законодавчого забезпечення відносин комунальної власності на землю” присвячено аналізу становлення та розвитку законодавства, яке регулює відносини права комунальної власності на землю.

Виникнення та розвиток комунальної власності на землю пов'язано з правовим аспектом її закріплення, з визначенням суб'єкта та об'єкта відповідного права. Ураховуючи зазначене, можна виділити два відносно самостійних етапи формування та становлення правового поля, в межах якого сформувалося право комунальної власності на землю: перший - реформаційний (1990-1995 р.р.), який пов'язаний із започаткуванням земельної реформи, прийняттям низки нормативних актів, що ліквідували виключну державну власність на землю та закріпили різноманітність форм власності на цей об'єкт природи; другий - новітній (1995 р. - наш час), який характеризується прийняттям нормативних актів, що вводять нову понятійну та процедурну систему виникнення та здійснення права комунальної власності на землю. Норми цих актів, в основному, спрямовані на розвиток та доповнення положень нормативних актів реформаційного періоду.

Окрім періодів становлення правового підґрунтя комунальної власності, слід виокремити об'єктивні передумови формування права комунальної власності на землю. До них, зокрема, відносяться: 1) занепад адміністративно-командної системи організації суспільства; 2) перехід до ринкових відносин; 3) забезпечення публічних інтересів на місцевому рівні; 4) формування інституту місцевого самоврядування, виділення матеріально-фінансової основи цього інституту, в якій важливе місце посідають природні ресурси, зокрема, земля.

Розділ 2 “Об'єктно-суб'єктний склад права комунальної власності на землю” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 “Об'єкт права комунальної власності на землю” присвячено характеристиці об'єкта права комунальної власності на землю.

При аналізі об'єктного складу права комунальної власності на землю, автор приходить до висновку, що земельна частка (пай), яка є об'єктом земельних відносин і потенційно може виступати самостійним об'єктом і права комунальної власності. Відповідні зміни слід внести в Земельний кодекс України.

Здійснення розпорядчих функцій щодо земель комунальної власності територіальною громадою або органами місцевого самоврядування обумовлює необхідність проаналізувати співвідношення таких категорій як ,,земля” та ,,земельна ділянка”. Зауважимо, що у загальному значенні право комунальної власності існує на землю, але у відносинах між конкретними суб'єктами воно трансформується на право комунальної власності на земельну ділянку.

У процесі дослідження об'єкта права комунальної власності на землю, дисертантом виділяються такі його риси: 1) спосіб формування - в результаті розмежування земель державної та комунальної власності на землю. 2) риса, що визначається правами та обов'язками суб'єкта права комунальної власності на землю. 3) територіальна: 3.1 знаходження земель в межах населених пунктів, окрім земель, які перебувають у державній та приватній власності на цій території; 3.2 земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів, на яких знаходяться об'єкти нерухомості права комунальної власності відповідної територіальної громади.

Автором пропонується визначення та класифікація землі як об'єкта права комунальної власності. А саме, земля як об'єкт права комунальної власності знаходиться в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також поза ними під об'єктами нерухомого майна, що перебуває у власності територіальних громад, виступає основою розташування соціально-економічної інфраструктури міст, селищ, сіл, місцем проживання, праці та відпочинку їх населення та документально посвідчується.

Критеріями, за якими можна здійснити класифікацію об'єкта права комунальної власності на землю, є наступні: 1) цільове призначення; 2) місце розташування земель; 3) населений пункт, який знаходиться на відповідній території; 4) можливість знаходження земель в інших формах власності; 5) залучення до використання земель; 6) залежно від форми використання земель, що знаходяться у комунальній власності.

Підрозділ 2.2 “Суб'єкт права комунальної власності на землю” присвячено дослідженню суб'єкта права комунальної власності на землю.

Суб'єктом права комунальної власності на землю закон визнає територіальну громаду, яка характеризується специфічними рисами. Її слід розглядати як особливий самостійний суб'єкт, що повинен мати відповідну організаційну-правову форму (наприклад, як юридична особа публічного права), що, з одного боку, дає їй можливість безпосередньо реалізовувати право комунальної власності на землю, а з другого - виступає передумовою набуття специфічних ознак, які притаманні саме суб'єкту земельних правовідносин.

Територіальну громаду та органи місцевого самоврядування не можна протиставляти, бо вони знаходяться у тісному взаємозв'язку між собою. Їх самостійне функціонування неможливе. Органи місцевого самоврядування представляють та реалізують інтереси територіальної громади, будучи її представницькими органами. У свою чергу територіальна громада зберігає за собою право самостійно приймати рішення, наприклад, відносно земель, що перебувають у її власності.

Підрозділ 2.3 “Особливості прав та обов'язків територіальної громади як власника земель” присвячено дослідженню прав та обов'язків територіальних громад як власників земель та визначенню їх особливостей.

Права та обов'язки територіальної громади як суб'єкта права комунальної власності на землю визначаються через аналіз її компетенції та органів місцевого самоврядування. На рівні чинного законодавства слід визначити статус територіальної громади. При цьому було б доцільним передбачити повноваження територіальної громади, які б вона здійснювала безпосередньо та повноваження, які б здійснювали органи місцевого самоврядування.

Особливість прав та обов'язків територіальної громади як власника землі, насамперед обумовлюється особливістю цього суб'єкта. Він не схожий на жодного із суб'єктів, які приймають участь у відносинах власності з приводу землі. Норми чинного законодавства, хоча з одного боку, і закріплюють можливість здійснення права комунальної власності на землю як безпосередньо територіальною громадою, так і через органи місцевого самоврядування, але з іншого - визначають компетенцію лише органів місцевого самоврядування нічого при цьому не вказуючи стосовно прав та обов'язків територіальних громад.

Розділ 3 “Підстави та порядок виникнення права комунальної власності на землю” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1 “Розмежування як первісна підстава формування об'єкта права комунальної власності на землю” присвячено дослідженню розмежування як первісної підстави формування об'єкта права комунальної власності на землю.

Розмежування земель державної та комунальної власності розглядається як система організаційно-правових заходів, що становлять одноразову дію щодо розподілу земель у результаті їх передачі з державної в комунальну власність протягом установленого строку з визначенням у натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності в межах населених пунктів та, в окремих випадках, поза ними з посвідченням права комунальної власності на землю державним актом.

Розмежування земель державної та комунальної власності на землю, здійснюється за допомогою матеріальних норм, які опосередкуються процесуальними, що врегульовують відносини щодо безпосереднього виділення земельних ділянок у результаті передачі їх у комунальну власність.

Порядок здійснення розмежування земель державної та комунальної власності на землю характеризується визначенням на законодавчому рівні таких складових як: а) суб'єкти, що приймають рішення стосовно проведення розмежування, безпосередньо проводять дії з розмежування; б) документація, відповідно до якої здійснюється розмежування земель державної та комунальної власності, засвідчується право комунальної власності на землю; в) територіальний аспект - в межах відповідних населених пунктів із встановленням меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі (на місцевості); г) фінансовий аспект - фінансування процесу розмежування здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Підрозділ 3.2 “Інші підстави виникнення права комунальної власності на землю” аналізується низка підстав виникнення права комунальної власності на землю.

З урахуванням підстав виникнення права комунальної власності на землю, їх можна доповнити ще такими як: а) перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду (ст. 120 Земельного кодексу України); б) реприватизація земельної ділянки.

Реприватизацію земельної ділянки слід розглядати як різновид добровільної відмови фізичних осіб від земельної ділянки, що носить спрощений характер.

Автором обґрунтовується можливість закріплення конфіскації земельної ділянки за рішенням суду як підставу виникнення не тільки права державної власності на землю, а й права комунальної власності на землю.

Окрім цього, дисертантом надається класифікація підстав виникнення права комунальної власності на землю, що здійснюється за таким поділом: 1) на загальні й спеціальні; 2) що мають адміністративно-правовий та цивільно-правовий характер.

ВИСНОВКИ

1. Право комунальної власності на землю - це сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади володіти, ефективно й раціонально користуватися та розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

2. Управління землею права комунальної власності розглядається як спрямована на забезпечення можливості здійснення правомочностей цього права організаційна діяльність територіальної громади чи органів місцевого самоврядування, які діють від її імені.

3. Правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері права комунальної власності на землю характеризуються всіма ознаками субінституту, що входить до інституту права власності на землю, який при цьому є комплексним та міждисциплінарним.

4. У процесі становлення законодавства щодо формування об'єкта права комунальної власності на землю можна виділити такі періоди: перший - реформаційний (1990-1995 р.р.), який пов'язаний із започаткуванням земельної реформи, прийняттям низки нормативних актів, що ліквідували виключну державну власність на землю та закріпили різноманітність форм власності на цей об'єкт природи; другий - новітній (1995 р. - наш час), який характеризується прийняттям нормативних актів, що вводять нову понятійну та процедурну систему виникнення та здійснення права комунальної власності на землю. Норми цих актів, в основному, спрямовані на розвиток та доповнення положень нормативних актів реформаційного періоду.

5. Можна визначити такі передумови виникнення права комунальної власності на землю, зокрема, формування її об'єкта: 1) занепад адміністративно-командної системи організації суспільства; 2) перехід до ринкових відносин; 3) реформування системи місцевого самоврядування та забезпечення публічних інтересів на місцевому рівні; 4) формування системи місцевого самоврядування, виділення матеріально-фінансової основи цього інституту, в якій важливе місце посідають природні ресурси, зокрема, земля.

6. Об'єктом права комунальної власності може виступати земельна частка (пай). Це положення має бути передбачене в законодавстві.

7. Виходячи зі співвідношення таких категорій, як ,,земля” та ,,земельна ділянка”, необхідно зауважити, що в загальному значенні право комунальної власності існує на землю, але у відносинах між конкретними суб'єктами воно трансформується на право комунальної власності на земельну ділянку.

8. Земля як об'єкт права комунальної власності знаходиться в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також поза ними під об'єктами нерухомого майна, що перебуває у власності територіальних громад, виступає основою розташування соціально-економічної інфраструктури міст, селищ, сіл, місцем проживання, праці та відпочинку їх населення та документально посвідчується.

9. Критеріями, за якими можна здійснити класифікацію об'єкта права комунальної власності на землю, є наступні: 1) цільове призначення; 2) місце розташування земель; 3) населений пункт, який знаходиться на відповідній території; 4) можливість знаходження земель в інших формах власності; 5) залучення до використання земель; 6) залежно від форми використання земель, що знаходяться у комунальній власності.

10. Суб'єкт права комунальної власності на землю (територіальну громаду) більш доцільно розглядати як особливий самостійний суб'єкт, що повинен мати відповідну організаційну-правову форму (наприклад, як юридична особа публічного права), що, з одного боку, дає їй можливість безпосередньо реалізовувати право комунальної власності на землю, а з другого - виступає передумовою набуття специфічних ознак, які притаманні саме суб'єкту земельних правовідносин.

14. Порядок здійснення розмежування земель державної та комунальної власності на землю характеризується визначенням на законодавчому рівні таких складових, як: а) суб'єкти, що приймають рішення стосовно проведення розмежування, безпосередньо проводять дії з розмежування; б) документація, відповідно до якої здійснюється розмежування земель державної та комунальної власності, засвідчується право комунальної власності на землю; в) територіальний аспект - у межах відповідних населених пунктів із встановленням меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі (на місцевості); г) фінансовий аспект - фінансування процесу розмежування здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

комунальний власність законодавство

3. Воскобійник М.В. Особливості структури права комунальної власності на землю // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 81. - С. 168-172.

4. Воскобійник М.В. Аналіз прав та обов'язків територіальних громад як власників земель // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 83. - С. 129-134.

5. Воскобійник М.В. Деякі питання правового регулювання земельних відносин у системі місцевого самоврядування // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Мат. наук.-практ. конф. / За ред. Ю.П. Битяка - Харків: Ін-т держ. буд. та місцев. самовр. АПрН України, 2004. - С. 314-316.

6. Воскобійник М.В. Питання правового режиму об'єкта права комунальної власності на землю // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки: Зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. до Дня науки. - Чернігів: КП ,,Чернігівські обереги”, 2005. - С.229-231.

7. Воскобійник М.В. Щодо підстав виникнення права комунальної власності на землю // Перспективи міжнародної інтеграції агропромислового комплексу України - МІА України 2005: Мат. міжнар. наук.-практ. конф. - Київ: ІдіП ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С.102-103.

Размещено на Allbest.ru