Функції держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з теорії держави і права

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

Студентка:

Гой Дарина Олександрівна



Зміст

Вступ

1. Поняття та значення функцій теорії держави та права

2. Класифікація та характеристика функцій теорії держави та права

3. Роль методологічної функції в житті правознавців

Висновки



Вступ

Теорія держави і права - базова загально-юридична наука, що формулює свої висновки і рекомендації для галузевих дисциплін. Але дотепер немає повної ясності в питанні про її предмет, структуру, місці в правовому пізнанні. В останні роки в зв'язку з розвитком науки ці труднощі і сумніви тільки підсилилися. Починаються спроби штучного розчленовування єдиної дисципліни на дві самостійні - теорії держави і теорію права, що, на наш погляд, недоцільно в силу їхнього органічного взаємозв'язку і взаємозумовленості. Варто помітити, що з усіх юридичних наук загальна теорія держави і права найбільш тісно пов'язана зі світоглядом юристів і в цьому змісті більше інших випробувала на собі могутній вплив партійно-політичних догм і стереотипів. Буде потрібно час, щоб цілком позбутися від цього впливу. В зв'язку з цим важливо осмислити предмет теорії держави і права, як науки на сьогоднішній день.

Актуальність обраної теми визначається ще й тим, що теорія держави і права є основоположною наукою, яка визначає напрямок розвитку інших юридичних наук, а у взаємозв'язку з неюридичними науками вирішує важливі проблеми, що відбуваються в життєдіяльності держави і в галузі права, а функції теорії держави та права це основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання.

Тому метою даної роботи є дослідження функцій теорії держави і права, їх значення і роль для розвитку науки теорії держави і права, розуміння та тлумачення функцій.

Метою написання курсової роботи є закріплення та поглиблення теоретичних та практичних знань функцій теорії держави і права, оволодіння основними тезисами, формулюваннями всіх функції.

Актуальність теми роботи, що обумовила її вибір це насамперед те, що Теорія держави і права як наука не стоїть на місці, а постійно розвивається, вдосконалюється, збагачується, зростають також функціональні можливості останньої стосовно виконання нею як безпосередньої дослідної діяльності, так і організуючої, загальнометодологічної ролі у правознавстві, функції розширюються, вдосконалюються.

Визначення об'єкту дослідження. Об'єкт дослідження - частина об'єктивної реальності, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. В нашому випадку об'єктом дослідження виступають функції теорії держави та права.



1. Поняття та значення функцій теорії держави та права

Щоб розкрити питання функцій теорії держави і права спочатку звернемось до самого поняття теорія держави і права, визначимо зміст та суть. Під теорією держави й права у вузькому змісті розуміють одну з юридичних наук, що традиційно йменують теорією держави й права. Як наука, теорія держави й права являє собою сукупність знань, подань про найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави й права. У цьому значенні звичайно й уживається термін «теорія держави й права». Отже, теорія держави й права - це певна юридична наука, тобто одна з юридичних наук, оскільки останніх досить багато. Іноді цю науку позначають і такими термінами, як «теорія права й держави», «загальна теорія держави й права», «загальна теорія права й держави». З аналогічними назвами зустрічаються й підручники, у яких викладаються основні положення даної науки. Будучи сукупністю знань і подань про найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави й права, теорія держави й права характеризується поруч чорт, які властиві їй як певній юридичній науці.

По-перше, теорія держави й права - це гуманітарна (суспільна) наука. Такий вона може бути визнана тому, що вивчає суспільні явища - держава й право, які безпосередньо пов'язані з людиною.

По-друге, теорія держави й права - це політико-юридична наука. Її політико-юридичний характер випливає з того, що вона вивчає два явища: держава й право. Держава - явище політичне, право - явище юридичне. Звідси дана наука носить як би двоїстий, політико-юридичний характер.

По-третє, теорія держави й права - це єдина наука про державу й право. Хоча держава й право - явища разнопорядковые, проте вони тісно зв'язані один з одним і перебувають у нерозривній єдності. Держава не існує без права, так само як і право не існує без держави. Перебуваючи в єдності, вони й визначають теорію держави й права як єдину науку про державу й право.

По-четверте, теорія держави й права - це найбільш загальна наука про державу й право. Теорія держави й права - не єдина наука, що вивчає державу й право. Останні вивчаються й іншими юридичними науками, яких, як уже було відзначено, досить багато. Але на відміну від інших юридичних наук теорія держави й права займається вивченням не часток, а найбільш загальних питань, тому що вона досліджує найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави й права. Цим й обумовлений її загальний характер.

По-п'яте, теорія держави й права - це фундаментальна юридична наука. Будучи найбільш загальною наукою про державу й право, вона, як правило, не займається вивченням прикладних, сугубо практичних питань. Її завданням є формування основних, фундаментальних знань про державу й право. Нарешті, по-шосте, теорія держави й права - це методологічна наука. До методологічного ставляться науки, що формують погляд на мир, на навколишні нас явища дійсності. До таких наук ставиться насамперед звичайно ж філософія. Однак крім філософії подібну роль можуть виконувати й деякі інші науки. У системі юридичних наук методологічною наукою є теорія держави й права.

Ринкова реформа, нові фактори соціального динамізму ставлять на порядок денний проблеми, невідомі раніше юридичній науці. Суспільна практика висуває підвищені вимоги до якості й обґрунтованості академічних розробок. Юридичні дослідження, виконані в рамках галузей прикладного, описового, емпіричного характеру, не в змозі повною мірою задовольнити запити соціально-економічного й політичного розвитку, виходу із тривалої кризи, рішення національних, етнічних, регіональних конфліктів. Життя змушує юридичну науку все в більшій мері звертатися до дослідження фундаментальних проблем, на основі яких і з'являються можливості задоволення цих зростаючих потреб.

До цьому варто додати, що теорія права й держави, у чинність особливостей свого предмета, містить у собі й світоглядні аспекти державно-правової реальності. Любе питання, що коштує уваги, яким би вузько професіональним або вузько юридичним воно не здавалося, здобуває яскраво виражене «публічне» значення.

Світоглядний характер науки «виштовхує» юриста-теоретика з вузького простору абстрактних категорій у реальне життя, змушує зайняти ту або іншу соціальну позицію в рішенні практичних питань, відстоювати індивідуальні, групові або загальнодержавні інтереси.

Розвиток теорії права й держави не тільки обумовлена вартими перед нею завданнями, але й пов'язане з виконуваними нею функціями. У тій мірі, у якій теорія права й держави є одним з ефективних способів добування нового знання державно-правової дійсності, його нагромадження й систематизації, обміну й сприйняття, теорія права й держави виконує пізнання істотних державно-правових явищ.

Успішний розвиток теоретичної науки про право й державу припускає найтісніший зв'язок всіх функцій між собою, тому що відкриття й прогнози можуть ґрунтуватися тільки на практиці, а вона неможлива без належної реалізації онтологічної й методологічної функцій, які, у свою чергу, без обліку політичної й ідеологічної функцій можуть не досягти своїх цілей.

Необхідність дослідження держави і права як складно-організованих систем засобами різних наук має теоретичне і практичне значення не тільки для загальної теорії держави і права, але і для всього комплексу юридичних наук. Воно необхідно з метою збагачення інших наукових дисциплін знаннями функціонування держави і суспільства в їхній безпосередній даності, у тому числі повсякденного життя людей, що складаються між ними відносин, тобто всього того, що одержує вираження в правовій формі. Організувати державне керування, регулюючи відносини людей у процесі пізнання, діяльності і спілкування, держава і право враховують (або повинні враховувати) соціальні, психологічні, інтелектуальні, моральні, фізіологічні й інші особливості людей, їхні різноманітні можливості, інтереси, устремління і т. д., тим самим орієнтуючи комплекс наук на вивчення цих особливостей у їхньому взаємозв'язку, єдності і системній цілісності. Знання предмета теорії держави і права дозволяє з'ясувати її функціональне призначення, функції останньої у загальній системі наук, особливо тих, які вивчають державу та право, адже функції науки в основному визначаються її предметом. Кожна з юридичних наук має свої специфічні функції залежно від значущості предмета дослідження. (Скажімо, є функції науки конституційного (державного) права чи функції криміналістики).

Головне призначення функцій теорії держави і права полягає у пізнанні державно-правової дійсності та відповідних процесів, що відбуваються у суспільстві. Саме функції, які вона здійснює, визначають її роль і можливості при вивченні правового життя суспільства та кожного його члена, дослідженні основних напрямів розвитку і впливу юридичної науки на державно-правову дійсність. Як найбільш абстрактна наука теорія держави і права виконує особливі функції. Вона вивчає дійсність глибше порівняно з галузевими та іншими юридичними науками, внаслідок чого має можливість розробляти загальнотеоретичні принципи стосовно держави і права у цілому, які надають юридичній науці логічної цілісності.

Теорія держави і права має досить широкий спектр дослідно-функціональних можливостей. У науковій і навчальній юридичній літературі називається різна кількість її функцій, не у всіх друкованих джерелах відповідні функції мають ідентичні назви.

Функціональна роздробленість може пояснюватись множинністю явищ, які досліджуються.

Але найважливіше місце посідають її основні функції.

Розвиток теорії права й держави не тільки обумовлена вартими перед нею завданнями, але й пов'язане з виконуваними нею функціями. У тій мірі, у якій теорія права й держави є одним з ефективних способів добування нового знання державно-правової дійсності, його нагромадження й систематизації, обміну й сприйняття, теорія права й держави виконує пізнання істоти державно-правових явищ.

Функції теорії держави й права розкривають і показують роль даної науки в суспільному житті, її значення для суспільної і юридичної практики. У підручниках по теорії держави й права немає єдиної позиції щодо того, які функції виконує наука теорія держави й права. Найчастіше називаються такі її функції, як гносеологічна (пізнавальна) практико-організаційна, ідеологічна, прогностична й методологічна.

Ці функції є найбільш значимими для характеристики науки теорії держави й права і їх можна назвати основними.

2. Класифікація та характеристика функцій теорії держави та права

Функції юридичної науки - основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання:

- онтологічна (пізнавальна) - вивчення фундаментальних якостей матерії права, найзагальніших сутнісних явищ і процесів у державному житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

- евристична - пізнання нового в державно-правовому житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

- прогностична - передбачення розвитку державно-правових процесів;

- практично-організаційна - обслуговування практики;

- методологічна - дослідження і розробка засобів вивчення правової дійсності;

- ідеологічна - вплив на розвиток правової культури суспільства і людини;

- політична - допомога у формуванні державно-правової політики, роз'ясненні політичних і законодавчих рішень.

Теорія держави і права як фундаментальна наука виконує ряд важливих функцій. Розглянемо більш детально всі функції теорії держави та права.

Як і кожна суспільна наука, теорія держави і права підходить до вивчення свого предмета, державно-правових інститутів та явищ як таких, якими вони є. Так, важливим її завданням є вивчення самого діючого права у аспекті його існування, з'ясування змісту чинних законів тощо. Таку функцію називають конституційною.

Теорія права, як і правознавство в цілому, здійснює стосовно юридичної практики кілька функцій. Аналітична функція полягає в дослідженні чинного законодавства, у його систематичному викладі й тлумаченні. Функція ця складається, насамперед, у з'ясуванні змісту закону, ретельному вивченні його змісту. Але це не все. Справа в тому, що наміру законодавця, та мета, яку він переслідував при прийнятті закону, і реальні наслідки застосування цього закону на практиці дуже часто не збігаються. І завдання правознавства, у тому числі теорії права, полягає в тому, щоб вивчити практику застосування закону, ефективність його впливу на суспільні відносини, іншими словами, виявити, реалізована мета чи законодавця ні. Досягається це головним чином за допомогою соціологічних досліджень, що виявляють фактичне положення справ, реальну значимість закону. Здійснення аналітичної функції приводить до з'ясування як переваг, так і недоліків законодавства. Саме в цій функції сполучаються позитивні й критичні початки Теорія держави й права.

Конструктивна функція служить продовженням аналітичної. На підставі результатів аналізу правознавство, у тому числі й теорія права, обґрунтовує пропозиції по розвитку й удосконалюванню законодавства. З'являються нові правові ідеї, які можуть і повинні бути враховані законодавством. Саме можуть і повинні бути враховані. Але, на жаль, далеко не завжди враховуються. Це залежить від багатьох обставин: наскільки вагомо обґрунтовані пропозиції науки, чи зустрічають вони серйозні заперечення, чи готове законодавець до їхнього сприйняття. Нарешті, це залежить від рівня правової культури законодавця й суспільства в цілому.

Таким чином, здійснення теорією права аналітичної й конструктивної функцій зачіпає всі три елементи права: і ідеї, і норми, і регульовані нормами суспільні відносини.

Теорія права тісно й органічно пов'язана з теорією держави. Цей зв'язок обумовлений органічною близькістю права й держави.

Якщо право є порядком у суспільстві, то держава встановлює й підтримує цей порядок. Це механізм здійснення публічної влади, апарат здійснення такої влади. За допомогою правових норм держава забезпечує свою владу. З іншого боку, правові норми встановлюють рамки й межі діяльності держави, у певному змісті обмежують межі й повноваження держави. Держава - це насамперед політична категорія. Насамперед, але не тільки. Держава - це ще й правова категорія. Теорія держави не тільки політологічна, але і юридична наука. У більшості юридичних (правових) навчальних закладів теорія держави й права вивчається як єдина дисципліна. Разом з тим теорія права набагато ближче до практичної юриспруденції, чим теорія держави. Теорія права, на відміну від теорії держави, типова юридична дисципліна. Не опанувавши теорією права, не опанувавши загальними теоретичними підходами, не можна стати кваліфікованим юристом Теорія держави й права. Державна діяльність, правове регулювання відповідних суспільних відносин виступають у ролі «акцептора» пізнання всього комплексу природних, технічних і суспільних наук.

Онтологічна функція - перша і відправна. Онтологія - навчання про буття, у якому досліджуються основи, принципи буття, його структура, закономірності.

Онтологія - навчання про буття. Виконуючи дану функцію, загальна теорія відповідає на питання, що таке держава, право, як вони виникли, під впливом яких причин, що вони являють собою в цей час, яка їхня доля в майбутньому й т. д.

На рівні ж загальних закономірностей теорія держави і права покликана спочатку показати, що і як відбувається у сфері діяльності держави і права, а потім з'ясувати та пояснити, чому так відбувається. Ця функція поєднує конституційну та інтерпретаційну функції. Її суть полягає в об'єктивному розкритті існуючої реальності, поясненні її такою, якою вона є. Але перш, ніж давати соціально-політичну, юридичну, моральну або іншу оцінку державно-правовому явищу (скажімо, державній установі чи правовій нормі), слід зібрати необхідний матеріал, врахувати факти минулого та сучасного, провести їх наукову класифікацію і систематизацію, вивчити внутрішню структуру установи, її компетенцію, структуру законодавчого акта, формальні приписи правової норми тощо та пояснити їх саме такими, якими вони існують у об'єктивній дійсності. Не можна вивчити предмет з готовою оцінкою, взятою поза цим предметом. Така оцінка може бути суб'єктивною і, навіть, упередженою. А оцінка має складатись у процесі вивчення предмета, у такому разі пояснення його є неминучим, але суть у тому, щоб воно було правильним, науково обґрунтованим, щоб об'єктивне не підмінялося суб'єктивним. Тому і критерії оцінок мають бути такою ж мірою об'єктивними, як і сам предмет пізнання. Правильна кваліфікація явища, що вивчається, усуває випадковості в оцінці, у тому числі кон'юнктурного характеру. Пояснення явищ як таких, з точки зору їх сутності, властивостей і відносин з іншими явищами, є основною та визначальною функцією науки. Виконуючи онтологічну функцію, теорія держави і права відповідає на питання, що є держава і право, як і чому вони виникли, що вони являють собою в даний час, яка їхня доля і т. д.

Теорія держави і права, досліджуючи онтологію державно-правових закономірностей, не може разом з тим не вивчати проблеми гносеології, тобто проблеми пізнання цих закономірностей. Тому державно-правова дійсність, яка становить предмет теорії держави і права, має досліджуватись у єдності онтологічного і гносеологічного аспектів. Виконуючи гносеологічну функцію, теорія держави і права виробляє теоретичні конструкції та методи, чим сприяє розвитку правового пізнання сутності, змісту та форм держави і права, а також інших, органічно пов'язаних з державою і правом, явищ і процесів.

Поряд з юридичною онтологією і гносеологією, у єдності з ними виступає юридична аксіологія (гр. axios - цінність, logos - вчення, слово) - вчення про цінності, філософський аналіз природи цінностей. Внутрішня єдність цих філософських категорій у юриспруденції зумовлюється тим, що в їх основі лежить один і той же принцип формальної рівності, який розуміється і трактується як необхідна підвалина юридичної онтології (що є право?), гносеології (як пізнається право?) та аксіології (у чому цінність права?). Аксіологічна функція теорії держави і права спрямована на дослідження сфери сущого та ціннісного, категорій «закон» (позитивне право) і «держава» у всіх їх фактичних проявах та вимірах, в усьому їх реальному існуванні. Цінність закону (позитивного права) і держави згідно з юридичною аксіологією полягає у їх правовому значенні та змісті. «Ціль права як належного стосовно закону і держави можна сформулювати у вигляді наступного ціннісно-правового імперативу: закон (позитивне право) і держава мають бути правовими. Правовий закон та правова держава - це, отже, правові цілі - цінності реального закону (позитивного права) і держави. У цій аксіологічній площині таке співвідношення виражає ідею необхідності постійного вдосконалення таких, що практично склалися, та реально діючих форм позитивного права і держави, які як явища дійсності, що розвивається, поділяють її досягнення та недоліки і завжди далекі від ідеального стану. До того ж, у процесі історичного розвитку оновлюється, збагачується і конкретизується сам зміст правової повинності, увесь комплекс правових цілей-цінностей - вимог, яким повинні відповідати закони і держава». Останнім часом в умовах розвитку і суттєвого оновлення уявлень про права та свободи людини, їх значення і визначальну роль у процесі правової оцінки чинного законодавства, діяльність держави тощо аксіологічна функція теорії держави і права повинна досліджувати аспекти оновлення, поглиблення, збагачення, ускладнення та конкретизації державно-правових явищ у контексті нових історичних реалій, нових потреб, нових проблем і нових можливостей їх вирішення.

Гносеологічна функція. Гносеологія, або теорія пізнання, націлена на вивчення природи пізнання, його відношення до реальності і т. д.

Теорія держави і права, виробляючи теоретичні конструкції і прийоми, тим самим сприяє розвиткові правового пізнання.

Гносеологія - це теорія пізнання, вивчення дійсності. У цьому плані всі науки виконують дану функцію. Стосовно до теорії держави й права дана функція означає вивчення й пояснення процесів, що відбуваються в державно-правовій надбудові, визначення їхньої сутності й змісту, а також тенденцій розвитку.

З розвитком науки зв'язана евристична функція. Теорія права й держави має систему логічних прийомів і методичних правил дослідження, що дозволяють їй не тільки пізнавати «наявне буття», але й відкривати нові закономірності в розвитку права й держави, що особливо важливо в «нетрадиційні» часи, періоди реформ і соціальних зрушень.

Евристика - це мистецтво перебування істини, нових відкриттів. Теорія держави і права не обмежується пізнанням і поясненням державно-правових явищ, а відкриває нові закономірності в їхньому розвитку, у наш час, зокрема в умовах ринкової економіки. Евристика - це мистецтво знаходження істини, нових відкриттів. Отже, теорія держави й права не обмежується пізнанням і поясненням основних закономірностей державно-правової дійсності, а усвідомлюючи тенденції їхнього розвитку й взаємодія з іншими суспільними явищами, відкриває нові закономірності в прогресі державно-правових явищ. Наприклад, глибокі перетворення й зміни в житті російського суспільства ставлять завдання формування нових теоретичних положень.

Як фундаментальна наука теорія права і держави виконує у відношенні галузевих і спеціальних юридичних дисциплін певну методологічну функцію. Поняття й концепції загальної теорії права й держави виступають своєрідними «опорними пунктами» галузевих і спеціальних наук. Будучи фундаментальною наукою, теорія держави і права виконує стосовно галузевих юридичних наук методологічну функцію, задаючи їм визначений рівень, теоретичну і логічну цілісність. Узагальнюючи державно-правову практику, теорія держави і права формулює ідеї і висновки, що мають принципове значення для юриспруденції в цілому. Її категорії, принципи, ідеї і висновки служать своєрідними «опорними пунктами», «несущими конструкціями» галузевих і спеціальних юридичних наук.

Узагальнюючи державно-правову практику, вона формулює ідеї і висновки, які мають принципове значення для юридичної науки та практики. Система методів пізнання, що розробляється теорією держави і права, творчо використовується галузевими та спеціальними юридичними науками, чим надається всій юридичній науці та її галузям рівень теоретичних узагальнень, логічна цілісність.

Головне завдання теорії держави і права - з'ясувати істину для того, щоб змінювати на краще сучасну дійсність з урахуванням потреб суспільства, виходячи з об'єктивних критеріїв практики. Вивчаючи за допомогою методологічної функції загальні закономірності динаміки державно-правових явищ, встановлюючи тенденції та визначаючи прогнози розвитку держави і права, теорія держави і права дає конкретні, раціональні, практичні висновки та рекомендації. Саме так можна виконати основний девіз науки: «Слугувати тільки істині і нічому іншому».

Важливу роль щодо цього відіграють методи (методологія) теорії держави і права, які вона застосовує при проведенні своїх досліджень, розробленні висновків, рекомендацій, прогнозів. Виконуючи методологічну функцію, теорія держави і права виступає стосовно всіх інших юридичних наук як наука методологічна, визначальна, але про це йтиметься у наступному розділі даного курсу.

Методологічна функція полягає в тім, що вироблювані загальною теорією методи пізнання державно-правових явищ використаються галузевими юридичними науками як кошти рішення галузевих теоретичних проблем. Методологічна функція проявляється й у розробці в рамках теорії держави й права прийомів і способів використання різних областей знання для рішення теоретичних проблем юриспруденції. Справа в тому, що метод у науці - це знання, використовуване як кошти одержання нового знання. Тому те саме знання в одному відношенні може розглядатися як теорія, а в іншому - як метод. Знання, розроблювальні загальною теорією права й держави, за своїм характером такі, що в основному своєму обсязі вони використаються як кошти рішення галузевих теоретичних проблем, тому що в рамках як загальної теорії права, так і загальної теорії держави, виявляються загально-правові й загальнодержавні закономірності, розробляються загальні поняття й конструкції. Методологічне значення загальної теорії права й держави обумовлена й тією обставиною, що в її рамках розробляються проблеми методології правознавства в цілому, тобто проблеми використання всіляких областей знання для рішення теоретичних проблем юриспруденції, будується певна система такої методології.

Поняття й концепції загальної теорії права й держави виступають своєрідними «опорними пунктами» галузевих і спеціальних наук.

Не обмежуючись пізнанням державно-правових явищ, теорія права й держави розробляє принципи перетворення права, правових і державних інститутів. Сама держава виступає фокусом політичної боротьби, тому функцією теорії права й держави буде виступати політична функція. Політика (у пров. із гречок. «політика» - «мистецтво керування державою») і означає суспільну діяльність, направлення на завоювання або збереження державної влади, певний напрямок і способи діяльності держави усередині країни й у відносинах з іноземними державами й т. д.

Політичний курс країни відображається й у правотворчий діяльності, і в чинному законодавстві.

Держава і право завжди були і будуть фокусом політичної боротьби, гострих політичних дискусій. Термін «політика» у перекладі з грецького - «мистецтво керування державою».

Вінцем політики виступає державна влада. Ось чому партії і політичні рухи ведуть настільки активну боротьбу за політичну владу. Кому належить державна влада, той вирішує, по суті, усі справи. Реалізується ця функція через державне керування.

Теорія держави і права покликана формувати наукові основи як внутрішньої, так і зовнішньої державної політики, забезпечувати науковість державного керування.

Ідеологічна функція. Ідеологія - система основних (базових) ідей, понять, поглядів, у відповідності з якими формується світогляд і життєва позиція особистості, соціальних груп, суспільства в цілому. Без базових інтегруючих ідеологічних установок і мотивів ні особистість, ні держава, ні суспільство обійтися не можуть. Не випадково кризові періоди в житті суспільства звичайно супроводжуються втратою ідеологічних орієнтирів, бездуховністю і смутами.

У тісному зв'язку з політичною функцією існує саме ця ідеологічна функція. Ідеологічну функцію не слід розглядати як неминуче «зло», з яким змушені миритися. Її не слід тлумачити як обов'язок виправдання того або іншого політичного курсу правлячої партії, як бездумне й некритичне цитування основоположників, претензію науки на істину в останній інстанції й «право повчати» представників інших галузей знання.

Ідеологічна функція, що розуміє в розумних межах, є лише визнання того факту, що право, держава відіграють значну роль у соціально-політичному житті країни, у культурній сфері, в області суспільної свідомості. Ідеологічна функція визнає більшу й зростаючу роль правової свідомості, правової культури різних суб'єктів правового життя й свідомого вибору свого поводження, усвідомлення ними своїх суб'єктивних прав й обов'язків, свого правового статусу.

Теорія держави і права акумулює і приводить у систему ідеї про державу і право, створює наукову основу для формування суспільної й індивідуальної політичної і правової культури.

Таким чином, вона впливає на громадське життя, поводження людей не тільки через державу і право, але і безпосередньо, як важливий ідеологічний фактор, що робить вплив на правосвідомість суб'єктів права і тим самим на регулювання громадського життя в цілому. Без базових інтегруючих ідеологічних настанов і мотивів ні особа, ні держава, ні суспільство існувати не можуть. Отже, не випадково гострі кризові періоди у суспільному житті, як правило, супроводжуються втратою ідеологічних орієнтирів, бездуховністю і розбратом. Справляючи ідеологічний вплив на громадську та індивідуальну правосвідомість, теорія держави і права таким чином впливає на ідеологічний стан суспільства та його структуру, а також на правове регулювання суспільного життя у цілому.

Теорія держави і права, як і будь-яка наука, має визначати майбутнє тих явищ, які досліджує у відповідності із закономірностями їх розвитку. Нею висуваються гіпотези про подальший розвиток держави і права, істинність яких завжди перевіряється практикою.

Ідеологічна функція властива всім суспільним наукам, оскільки будь-яка суспільна наука відіграє світоглядну роль. Теорія держави й права нерозривно пов'язана з політико-правовою ідеологією, тобто із сукупністю поглядів й ідей щодо діючих у суспільстві політичного режиму, правопорядку, законодавства, правової системи й т. д.

Теорія держави й права, зокрема, виробляє й формулює ідеї, пропозиції по вдосконалюванню чинного законодавства, поліпшенню діяльності органів держави, зміцненню правопорядку й т. д.

Такого роду висновки проходять оцінку різних соціальних груп населення й нерідко викликають діаметрально протилежні погляди й судження. Множинність форм правової ідеології в сучасному суспільстві порозумівається наявністю різних підходів, способів сприйняття ідеологами закономірностей, що відкривають теорією держави й права, тому що наука й ідеологія хоча взаємозалежні, але якісно різні форми суспільної свідомості. Але ні ідеологічна боротьба, ні розмаїтість політико-правових ідей, поглядів, що розвивають окремими ідеологами, не впливають на об'єктивний характер положень, висновків загальної теорії як особливої галузі наукового знання. Ці об'єктивні знання про державу й право незалежно від того, у який період й яких ідеологів вони були отримані, зберігаються, акумулюються в теорії, стають її компонентом. Сучасна юридична наука дбайливо зберігає політико-правові знання філософів й юристів Древньої Греції й Древнього Рима, Середньовіччя, які не втратили свого значення й у наші дні.

Практично-організаторська функція. Практично-організаторська (практично-організаційна) функція, зміст якої досить об'ємний. Наприклад, теорія держави й права розробляє рекомендації й пропозиції по вдосконалюванню чинного законодавства, поліпшенню правотворчої і правозастосовної діяльності держави, сприяє своїми висновками прийняттю найбільш зроблених нормативних правових актів, дозволяє вчасно виявляти малоефективні або застарілі правові норми, правильно усвідомити зміст актів, виявити в них пробіли, протиріччя, інші недосконалості, визначає ефективність дії норм права й. актів, фактори, що впливають на реалізацію законів, і т. д.

Практично-організаторська сторона загальної теорії повинна проявлятися в пошуку рішень і підходів до маси пекучих проблем, з якими зштовхнулися різні народи (держави), і особливо народи колишнього СРСР, в останнім десятилітті XX в.

Запропонувати варіанти науково обґрунтованих рішень, «палаючих» питань - добре, але теорія права й держави в принципі займається не простими проблемами, та намагається передбачати їхню появу. Теорія держави і права є науковою основою функціонування держави і права, виробляє рекомендації для рішення численних проблем державно-правового будівництва, особливо в сучасний складний перехідний період.

Правда, у цьому відношенні наука у великому боргу перед суспільством. До практично-організаторської функції належить розроблення структури, системи та методів діяльності правотворчих, адміністративних, правоохоронних, судових й інших державних органів, а також розробка способів правового регулювання і практичного застосування правових норм, реалізації їх у діяльності людей, організацій та зазначених органів. У полі зору цієї функції мають бути проблеми розвитку законодавства, роз'яснення законодавчих, а також інших політико-правових рішень, раціоналізації організаційних, юридико-технічних засобів, підвищення правової культури населення.

Прогностична функція. У теорії права й держави такими даними для пророкування можуть служити відкриті в ній закономірності державно-правового розвитку, доведені нею факти, накопичена статистика. На теорії лежить відповідальність за стан справ у юридичній науці. На її частку випадає завдання акумуляції новітніх досягнень не тільки юридичних, суспільних, але й природна й технічних наук. Теорія фільтрує добуте знання. Теорія визначає тенденції в розвитку державно-правового процесу або окремих його складових, висуває відповідні гіпотези. Ступінь вірогідності зроблених прогнозів багато в чому залежить від широти соціально-економічного, ідейно-політичного й культурно-цілісного бачення державно-правової сфери в її єдності, від використання даних усіх наук.

На основі визнання закономірностей розвитку держави і права аналізована наука висуває гіпотези про їхнє майбутнє, істинність яких потім перевіряється практикою.

Наукове прогнозування дозволяє виробити наукові передбачення щодо майбутнього розвитку держави і права, без чого теорія держави і права не може ефективно розвиватися та виконувати свою визначальну роль у пізнанні державно-правової дійсності. Здійснюючи прогностичну функцію, теорія має можливість і повинна давати наукові прогнози, допомагаючи органам державної влади у виробленні ефективної державно-правової політики, вдосконаленні законодавства, адміністративної і судової практики. Органи державної влади повинні використовувати результати досліджень юридичної науки для поліпшення своєї діяльності, запроваджувати науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації правознавців у практику.

Вона полягає в тому, що на основі виявлених закономірностей у розвитку держави й права загальна теорія висуває прогнози (гіпотези) їхнього подальшого розвитку, здійснюючи наукове передбачення відносно не тільки окремих державно-правових інститутів, актів, але й динаміки злочинності, подальшого розвитку державно-правового життя країни або групи країн і регіонів.

Наукове прогнозування має велике значення для передбачення в державно-правовій сфері, воно дозволяє «заглянути» у майбутнє державності. Науково обґрунтовані прогнози будять думку, додають впевненість у діях і тоді, коли не цілком здійснюються.

Правознавці називають й інші функції теорії права й держави. Наприклад, евристичну (власне кажучи, ця інша назва теоретико-пізнавальної функції), фролостичну (близька по своїй характеристиці до ідеологічного), організаторську (можна сказати, що в цілому вона охоплюється прикладною функцією), науково-консультативну й інші.

Функції теорії держави і права взаємозалежні, доповнюють один одного. Лише узяті в єдності, у системі вони дають повне уявлення про призначення теорії держави і права.

3. Роль методологічної функції в житті правознавців

Значні досягнення державознавства і правознавства в минулому, актуальні їхні проблеми сьогодні, важливі плідні напрямки подальшого розвитку.

Доктрина й практика вищого юридичного утворення орієнтується на підготовку всебічно утворених юристів, здатних до активної, творчої участі в суспільно-політичних справах. Вузько-професіональна, вузько-юридична підготовка кадрів виключається ще й з тієї причини, що будь-яке правове питання має «публічне» значення.

Звідси стає ясним значення загальної теорії держави й права, що містить у собі світоглядні аспекти державно-правового життя взагалі і юридичної діяльності зокрема А світогляд це не замикає юриста у світі приватного й індивідуального або у світі юридичних конструкцій і фікцій Воно виводить його на шлях служіння суспільному ідеалу, на шлях широкої перетворювальної діяльності в ім'я загальнодержавних, групових й індивідуальних інтересів Останні часто ставляться навіть на перше місце, оскільки їхнє задоволення підсилює позиції правової держави й служить процвітанню цивільного суспільства. На рівні загальних закономірностей теорія покликана констатувати, що і як відбувається в сфері держави й права, а потім пояснити (інтерпретувати). Це так називана онтологічна функція, що складається в розкритті об'єктивно існуючої реальності.

У тій мірі, з якою розроблювальні загальною теорією поняття й концепції є керівництвом для наступної наукової й практичної діяльності, можна говорити про методологічну функцію даної науки.

Основне значення функцій загальної теорії не обмежується пізнанням держави й права Відповідні розділи цієї науки викладаються так, щоб указати шляхи перетворення й розвитку соціальних зв'язків.

З даної обставини випливають такі функції науки, як політична, практично-організаторська й ідеологічна.

Політична функція визначена не тільки тим фактом, що теорія поставлена на службу тим або іншим суспільним інтересам, але й особливо тим обставиною, що держава й право відіграють значну роль у соціально-економічному й культурному житті країн И як тільки це відкрито проголошується в ідеологічній полеміці й тим самим поширюється відповідне тлумачення держави й права, впроваджуються новий світогляд і нова юридична культура, можна констатувати явну ідеологічну функцію теорії держави й права, вплив останньої на волю й свідомість громадян Зрозуміло, у всьому повинна бути міра Надмірне посилення держави веде до тоталітаризм і безкрайньої ідеологізації державної діяльності й науки про неї. У нових умовах перед ученими цілком виразно ставиться завдання перетворити суспільствознавство з агітаційно-пропагандистського інструмента в справжню науку, рішуче обновити методологію, звільнити від догматизму й схоластики, переглянути взаємовідносини науки з ідеологією й політичною практикою, відмовитися від бездумного й некритичного цитування й коментування прийнятих соціально-економічних і політичних рішень. У тій частині, у який теорія визначає тенденції в розвитку держави й права й висуває відповідні гіпотези (наприклад, про неминучу зміну будь-якої держави буржуазного типу соціалістичним, про неминучу загибель соціалістичного тоталітаризму, про відмирання соціалістичної держави й права), мова йде про прогностичну функцію. Прогнози, зрозуміло, не завжди виправдуються Людини, що готовить себе до практичної діяльності, більшою мірою буде цікавити практично-організаторська функція.

Варто мати на увазі, однак, що всі функції тісно зв'язані між собою, а практичні рекомендації не можуть не базуватися на тім, що дають знання, одержувані в ході реалізації онтологічної, методологічної, політичної й ідеологічної функцій теорії держави й права. У цьому практичне значення теорії держави й права для юриста будь-якого напрямку його діяльності Причому, зв'язок загальної теорії із практикою є більше глибокої, хоча й менш наочної, чим, наприклад, у галузевих юридичних науках.

Все сказане ставиться й до практичної роботи в органах внутрішніх справ. Разом з тим теорія держави й права має особливе значення в справі високопрофесійної підготовки співробітників системи МВС.

По-перше, вона дозволяє бачити місце органів внутрішніх справ у механізмі держави, а також їхня роль у виконанні державних функцій.

По-друге, теорія держави й права, висвітлюючи проблему «Держава, право й особистість», дає надійний орієнтир у взаєминах працівників органів внутрішніх справ з населенням.

По-третє, ця наука дає напрямок діяльності органів внутрішніх справ в умовах поглиблення й розширення демократії, формування правової держави, розвитку самоуправлінських початків і гласності в роботі державного апарата.

По-четверте, вона озброює знаннями про можливості і межах використання права та інших елементів механізму правового регулювання в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку й забезпеченні суспільної безпеки.

По-п'яте, теорія держави й права, висвітлюючи проблеми правомірного поводження й правопорушень, правозастосування, юридичної відповідальності, забезпечення законності й правопорядку в цілому як через галузеві юридичні науки, так і безпосередньо, дає знання про правову основу повсякденної діяльності різних служб і підрозділів органів внутрішніх справ. Взаємини органів внутрішніх справ з населенням здобувають характер глибокої державної політики тому так необхідний загальний кругозір, розширенню якого служить теорія держави і права.

Особливе значення мають теоретичні знання для керівників органів внутрішніх справ, кожному з яких необхідно:

1) розуміти об'єктивні закономірності розвитку суспільства, держави й права й ролі особистості державного діяча у впливі на суспільні відносини за допомогою державно-правових коштів;

2) знати можливості й межі інструментальної ролі держави й права;

3) мати чітке подання про можливості органів внутрішніх справ у виконанні тієї або іншої функції держави, про чинність і значення коштів і гарантій забезпечення правомірного поводження, законності, правопорядку;

4) уміти організовувати боротьбу зі злочинністю і охорону громадського порядку й суспільної безпеки в руслі загальної державної політики, спрямованої на всіляку демократизацію суспільства й побудова правової держави.

Теорія держави і права - одна з деяких юридичних наукових дисциплін, що безпосередньо пов'язана з формуванням професійної правової свідомості в студента. Саме з викладання теорії починається закладка фундаменту індивідуальної правової культури майбутнього юриста, формування в нього наукової бази юридичного світогляду й глибокої поваги до права як до найбільшої соціальної цінності. Саме при викладанні теорії держави й права передаються основні досягнення політичної й правової думки, система понять, що дозволяє вільно й упевнено орієнтуватися в юридичній сфері. Теорія держави й права дає тим, яких навчають, первинні подання про основні поняття юриспруденції, без яких неможливе засвоєння конкретних знань галузевих й інших юридичних дисциплін.

Відомий теоретик права суддя зі США Олівер Вендел Холмс сказав: «Теорія відіграє найважливішу роль у праві, подібно тому як архітектор є самою головною особою для всіх, хто бере участь у будівництві будинку».

А професор права Поль Френд помітив, що «самий корисний курс по теорії права: саме з нього я почерпнув цілий ряд принципових правових положень, що мають широке застосування».

Г.В. Лейбницу, німецькому філософові, математикові, фізикові, належить афоризм, відповідно до якого математики оперують цифрами, а юристи - поняттями. Юридичні поняття не є відірвані від життя порожні абстракції, вони в стислому виді виражають реальність, конкретні суспільні відносини. Подібно тому як у математику неможливо зробити які-небудь розрахунки без знання таблиці множення, так не можна вивчити й політико-правове життя, не володіючи основними юридичними поняттями.

Якісне знання вихідних понять теорії держави й права дозволить тим, яких навчають, на практиці вірно кваліфікувати політичні й правові ситуації, з наукових позицій давати правильну оцінку складним державно-правовим явищам громадського життя, розкривати їхню справжню сутність, розуміти їхнє соціальне призначення. Таким чином, ця наука безпосередньо бере участь у формуванні професійних якостей майбутніх юристів.

Пробіл у знанні матеріалу по теорії держави й права, тобто понять, принципів й ідей, досить істотно позначається на загальному рівні підготовки студента й непорівнянний із пробілом у знанні матеріалу по якій-небудь галузевій юридичній науці. Ще К.А. Гельвеции, французький філософ, помітив, що знання деяких принципів легко відшкодовує незнання деяких фактів. До того ж, якщо, наприклад, незнання конкретної статті Кримінального кодексу можна швидко заповнити, прочитавши її текст, то незнання принципів, ідей, юридичних конструкцій не заповнює так швидко. Це все зобов'язує виділяти загальну теорію держави й права в особливий, незамінний і надзвичайно важливий предмет.

Успішний розвиток теоретичної науки про право й державу припускає найтісніший зв'язок всіх функцій між собою, тому що відкриття й прогнози можуть ґрунтуватися тільки на практиці, а вона неможлива без належної реалізації онтологічної й методологічної функцій, які, у свою чергу, без обліку політичної й ідеологічної функцій можуть не досягти своїх цілей. Теорія держави і права як наука не стоїть на місці, а постійно розвивається, вдосконалюється, збагачується, зростають також функціональні можливості останньої стосовно виконання нею як безпосередньої дослідної діяльності, так і організуючої, загальнометодологічної ролі у правознавстві.

Разом з тим у наш складний, дуже проблематичний перехідний період від тоталітарної до демократичної форми державно-правової дійсності вона ще не завжди може випереджати події.



Висновки

держава суспільство правознавець

Проаналізувавши функції теорії держави та права, розуміння, можна стверджувати, що на сьогоднішній час вони залишаються унікальними, але разом з тим і складними. Вони визначається і формуються завдяки специфічності предмета теорії держави і права.

Сьогодні теорія держави і права має закономірні зв'язки з економікою, політикою, моральністю й особливо глибокі зв'язки з державою. Усі ці зв'язки так чи інакше виражаються в її предметі.

Проблеми виникнення, природи, сутності держави і права, їхнього функціонування, ролі і значення в житті суспільства, державно-правової дійсності і тенденцій її розвитку, політико-правових процесів і їхнього відображення у свідомості людей відносяться до числа найважчих і ключових. Теоретичне осмислення цих проблем - об'єктивна потреба і необхідна умова наукового управління суспільними процесами.

На основі узагальнення всіх функцій теорії держави і права, що утворюють серцевину її нормативного розуміння, сьогодні науковці дають наступне загальне визначення предмету теорії держави і права.

Предметом теорії держави і права виступають такі явища громадського життя, як держава і право, основні закономірності їхнього виникнення і розвитку, їхня сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості і правового регулювання.

Функції теорії держави і права служать багатобічна і складна взаємодія суспільства і держави, роль і місце держави і права в політичній системі суспільства. Таким чином, можна зробити головний висновок, що функції теорії держави і права формуються через власні ознаки предмету теорії держави і права, які властиві всім системам права і які залежать від завдань та функцій того чи іншого суспільства.

Размещено на Allbest.ru

...