Тягар утримання майна і наслідки його порушення у цивільному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут приватного права і підриємництва

Академії правових наук України

УДК 347.23.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тягар утримання майна і наслідки його порушення у цивільному праві України

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Маєвська Алла Валеріївна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Умовою становлення правової держави та громадянського суспільства в Україні є стабільне та ефективне законодавче регулювання відносин власності, що значно ускладнилися в період сучасних еволюційних процесів формування ринкової економіки. Законодавство, юридична теорія і практика вже давно відійшли від економічного розуміння власності як абсолютного панування над річчю. Саме тому встановлення тягаря утримання майна (інша назва - тягар власності), що є одним із аспектів економічного змісту власності, є важливим напрямком законодавчого регулювання відносин власності.

Закріплення у вітчизняному законодавстві поняття «тягар утримання майна» сприяє стабілізації прав і обов'язків власника та дозволяє їх збалансувати. Зважаючи на це, законодавець закріпив тягар утримання майна на конституційному рівні, зазначивши в ч. 3 ст. 13 Конституції України про те, що власність зобов'язує. Це вказує на суспільну важливість тягаря утримання майна та його важливе як теоретичне, так і практичне значення в регулюванні відносин власності. Наведене конституційне положення знаходить свою деталізацію у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України), у ст. 322 якого встановлено загальне правило про те, що власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

Вищевказані положення вітчизняного законодавства, на тлі змін у різних сферах суспільного життя в Україні, вимагають наукового осмислення та формування узагальненої системи знань щодо правового явища, які вони закріплюють. Звертає на себе увагу те, що закріплюючи в цивільному законодавстві положення про тягар утримання майна, законодавець відніс їх до інституту права власності, не пов'язуючи з об'єктами цивільних прав, однак законодавчий зміст тягаря утримання майна зводиться до визначення окремих його проявів щодо конкретного майна. Такі суперечливі формулювання чинного законодавства пов'язані, насамперед, з недостатньо науковою розробкою проблеми тягаря утримання майна. До цього часу в цивілістиці залишається невирішеним низка теоретичних питань щодо цієї правової категорії, зокрема, про правову природу та зміст тягаря утримання майна. Проте, дослідження тягаря утримання майна має певне теоретичне підґрунтя. Окремі аспекти цієї проблеми висвітлювали у своїх працях дореволюційні та радянські цивілісти: Ю. С. Гамбаров, Є. В. Васьковський, В. І. Курдиновський, І. В. Синайський, Г. Ф. Шершеневич, О. С. Іоффе та інші; сучасні вітчизняні та російські науковці - В. П. Камишанський, К. І. Скловський,О. В. Дзера, Ю. О. Заіка, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць, Є. О. Мічурін, Ю. П. Пацурківський, С. В. Резніченко, О. В. Розгон, М. М. Сібільов, В. В. Цюра, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишка, О. С. Яворська та інші; іноземні дослідники - А. Оноре, Р. Пайпс, Я. Лазарь та інші.

До сьогодні комплексних наукових досліджень тягаря утримання майна вітчизняними науковцями не проводилось. Відтак, на практиці застосовуються переважно дещо спрощені юридичні конструкції тягаря власності, внаслідок цього послаблюється регулятивна функція права у відносинах власності. Це призводить до ігнорування більшістю власників тягаря утримання майна, а це, у свою чергу, інколи обумовлює такі негативні наслідки як: заподіяння майнової шкоди, загибель та каліцтво людей. З огляду на викладене, існує необхідність у проведенні спеціального наукового дослідження поняття «тягар утримання майна», що дозволить сформувати необхідні теоретичні положення про тягар утримання майна та сприятиме вдосконаленню чинного цивільного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної діяльності Одеського державного університету внутрішніх справ «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» на 2003?2009 роки (державний реєстраційний номер 0102V002568) та теми науково-дослідної роботи відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України «Проблеми здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» (державний реєстраційний номер 0108U000494).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є встановлення закономірностей розвитку наукових положень і законодавства України щодо тягаря утримання майна в умовах становлення ринку та приватної власності, з'ясування його сутності та значення, встановлення функціональних зв'язків з іншими інститутами цивільного права та розроблення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України.

Для досягнення мети дослідження були визначені такі основні завдання:

1) виявити причинну зумовленість розвитку тягаря утримання майна й основних його тенденцій в умовах становлення ринку та глобалізації економіки;

2) встановити функціональні зв'язки тягаря утримання майна з іншими речовими правами на чуже майно;

3) теоретично обґрунтувати походження та призначення тягаря утримання майна;

4) встановити прояви тягаря утримання майна щодо окремих правомочностей, що складають зміст права власності;

5) визначити ефективність тягаря утримання майна в механізмі регулювання відносин власності;

6) встановити наслідки порушення чи неналежного виконання тягаря утримання майна.

Об'єктом дослідження є відносини власності в аспекті тягаря утримання майна.

Предметом дослідження є положення актів чинного міжнародного та національного законодавства, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, правозастосовна та судова практика щодо виникнення та здійснення тягаря утримання майна.

Методи дослідження. Методологію дисертаційного дослідження складають загальноприйняті в юридичній науці методи пізнання державно-правових явищ. Під час аналізу категорій «зміст та форма», «належний та сущий», «речове право - право власності - зміст права власності - тягар власності», «учасник цивільних правовідносин - власник», були використані основні положення діалектики. За допомогою історичного методу були з'ясовані історичні традиції моделювання правової конструкції тягаря утримання майна, особливості її становлення в законодавстві, а також проведений науковий аналіз фундаментальних правових понять, що стосуються права власності. Системний метод дозволив з'ясувати права й обов'язки власника, а також інших осіб, які, за законом чи за договором, здійснюють такі права й обов'язки. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу досліджувалися нормативно-правові акти України та інших країн світу. За допомогою конструктивно-критичного методу були встановлені прогалини чинного законодавства України. На підставі порівняльно-правового методу було вивчено досвід регулювання тягаря утримання майна в законодавстві деяких інших країн. На підставі методу прогнозування були визначені тенденції удосконалення правової регламентації тягаря утримання майна в Україні з наближенням до світового досвіду. Логічний метод використовувався при з'ясуванні проявів тягаря утримання майна. Дослідно-експериментальний метод дозволив визначити доцільність запропонованих змін та доповнень до актів цивільного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає у наступних наукових положеннях, пропозиціях та висновках, що виносяться на захист.

Уперше:

1) дається визначення поняття «тягар утримання майна» як правового субінституту (групи однорідних за спрямуванням правового регулювання правових норм), що встановлює певні юридичні обов'язки для власника і забезпечений нормами матеріального та процесуального права;

2) доведено, що тягар утримання майна є комплексним та змішаним субінститутом, норми якого відносяться одночасно до декількох галузей права (земельного, житлового, сімейного тощо) та їх окремих інститутів, зокрема, до інституту права власності та інституту інших речових прав;

3) встановлено, що тягар утримання майна за своєю юридичною природою є елементом змісту права власності та слугує забезпеченню важливих соціальних цінностей. Крім того, тягар утримання майна безпосередньо пов'язаний із особливим правовим режимом об'єкта права власності, та виступає проявом принципу справедливої рівноваги та пропорційності охоронюваних законом інтересів власника та інших осіб при здійсненні права власності та інших речових прав;

4) теоретично обґрунтовано, що тягар утримання майна іманентний праву власності і проявляється у певних історично обумовлених умовах стосовно речей з особливим правовим режимом, підтримується суспільством задля забезпечення охоронюваних законом інтересів суспільства учасників цивільних правовідносин;

5) встановлено, що тягар утримання майна не може тлумачитися лише як обмеження прав власника, а є ширшою правовою категорією, що надає можливість виділити дві групи проявів обов'язків власника: публічно-правові та приватноправові. Тягар утримання майна не лише відображає межі здійснення власником його повноважень, а також має загальноречове спрямування і кореспондується з іншими речовими правами.

Удосконалено:

6) наукову позицію про те, що тягар утримання майна слід поширити не лише на власника, а й на всіх осіб, які на підставі правового титулу володіють майном;

7) розуміння змісту тягаря утримання майна як обов'язку власника щодо належної йому речі, який, зазвичай, встановлюється на рівні спеціальних актів цивільного законодавства і конкретизується в підзаконних актах відповідно до правомочностей власника;

8) обґрунтування права органів місцевого самоврядування, держави, АРК, у судовому порядку вимагати примусового обміну займаного неплатоспроможним власником житла на доступне йому житло.

Дістало подальшого розвитку:

9) позиція, що тягар утримання майна стосується, як правило, правомочності володіння і лише в окремих випадках стосується здійснення права користування та розпорядження майном.

10) позиція, що тягар утримання майна виникає в момент заволодіння річчю (майном);

11) обґрунтування доцільності позначення осіб, на користь яких встановлено тягар власності, узагальненим терміном «вигодонабувачі».

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у:

- правотворчій діяльності для удосконалення положень чинного законодавства, що регламентують здійснення суб'єктивних цивільних прав власності та тягар утримання майна;

- науково-дослідній сфері як підґрунтя для подальшого дослідження проблем, пов'язаних із здійсненням суб'єктивних цивільних прав власності та виконання пов'язаних із ними тягаря власності;

- правозастосовчій діяльності шляхом застосування наданих рекомендацій і пропозицій в практичній діяльності загальних судів при розгляді та вирішенні справ, пов'язаних із виконанням тягаря утримання майна;

- навчальному процесі при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників, навчально-методичних комплексів для студентів-правників вищих навчальних закладів, а також при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять з дисципліни «Цивільне та сімейне право України». Результати дисертації були впроваджені в навчальний процес Одеського державного університету внутрішніх (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес від 23 квітня 2009 року).

Апробація результатів дослідження. Основні результати, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Одеського державного університету внутрішніх справ та відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України.

Окремі положення дисертаційного дослідження, зроблені в ньому узагальнення і висновки доповідалися на: Науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті О. А. Пушкіна (Харків, 27 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «П'яті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); Круглому столі «Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи» (Харків, 16 грудня 2006 р.); VІ Звітній конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС (Одеса, 24 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті О. А. Пушкіна (Харків, 26 травня 2007 р.); Науково-методологічному семінарі «Методика проведення наукових досліджень» (Одеса, 31 березня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин» (Макіївка, 21-22 вересня 2007 р.); «Круглому столі» «Проблемні питання реалізації особистих немайнових та майнових прав громадян у цивільному судочинстві» (Херсон, 30 листопада 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті О. А. Пушкіна (Харків, 31 травня 2008 р.).

Публікації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 12 наукових працях, 4 з яких опубліковано у виданнях, визначених ВАК України фаховими для юридичних наук, а також у 8 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Повний обсяг роботи становить 208 сторінок. Список використаних джерел нараховує 245 найменувань і викладений на 28 сторінках. Обсяг додатку А, в якому викладені пропозиції дисертанта щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, складає 2 сторінки. Додаток Б (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес від 23 квітня 2009 року) викладено на 2 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, методологічну основу, зазначено наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, наводяться дані про апробацію і впровадження результатів наукового пошуку, а також про публікації дисертанта за темою дисертації.

Розділ 1. «Становлення тягаря утримання майна в цивільному праві» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню стану наукової розробки проблематики дисертаційного дослідження .

Підрозділ 1.1 «Доктринальні та практичні підходи до формування субінституту тягаря утримання майна» присвячено дослідженню проблем виникнення та становлення тягаря утримання майна, як субінституту, поява якого зумовлена важливим соціальним значенням права власності та речових прав на чуже майно.

Доводиться, що тягар утримання майна за своєю суттю є юридичним обов'язком для власника або іншої особи, для якої він виникає на підставі договору або закону. У своєму здійсненні цей обов'язок забезпечений нормами матеріального та процесуального права. Враховуючи, що тягар утримання майна може стосуватися не лише власника, а й інших осіб, доводиться, що тягар утримання майна є комплексним правовим утворенням, а норми, що його закріплюють, входять до складу не лише інституту права власності, а й інших речових прав. Автором наголошується, що тягар утримання майна закріплюється декількома галузями права (земельного, житлового, сімейного тощо).

Автором визначаються характерні властивості тягаря утримання майна: правовідносини щодо тягаря утримання майна регулюються комплексом норм, переважна більшість яких закріплено у ЦК України; тягар утримання майна має свою сферу застосування, пов'язану з реалізацією права власності; тягар утримання майна має засоби правового впливу; відповідні норми регулюють відносини, які мають на меті припинення неналежного виконання тягаря утримання майна та поновлення порушених прав; має особливі причини виникнення (соціальну, правову, природну, темпоральну та часову).

Тягар утримання майна зобов'язує власника і одночасно являється примусом вчинити певні дії щодо належного йому майна відповідно до вимог закону чи адміністративного акту. Примусовий тягар утримання майна може встановлюватися в публічних інтересах. Добровільний тягар утримання майна може бути встановлений договором чи одностороннім правочином (складом односторонніх правочинів), наприклад, заповітом та прийняттям спадщини. До встановлення добровільного тягаря утримання майна можна віднести: встановлення сервітуту в заповіті (ст. 1246 ЦК України), заповідальний відказ (ст.ст. 1237-1238 ЦК України), покладення на спадкоємця інших обов'язків (ст. 1240 ЦК України). Тягар утримання майна може існувати як щодо власного майна, так і щодо чужого майна, яке належить особі на певному правовому титулі.

Підрозділ 1.2 «Становлення субінституту тягаря утримання майна та його цивільно-правова характеристика» присвячено історичній ретроспективі встановлення правової категорії тягаря утримання майна.

З'ясовано, що вперше тягар утримання майна як правовий обов'язок був закріплений в Конституції України 1996 р., у ч. 3 ст. 13 якої встановлено, що власність зобов'язує і не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. Таке формулювання відображає концепцію необхідності активного ставлення до речі (майна), згідно з якою річ не може сама собою проявити свої шкідливі властивості. Вони проявляються лише внаслідок діяльності з її використання. Крім того, можливість завдання збитків пов'язується як із діяльністю людей, так із наслідками бездіяльності.

Тягар утримання майна встановлюється виключно в інтересах «загального блага» чи суспільного охоронюваного законом інтересу. Проте, в окремих випадках, він може бути встановлений індивідуальним приписом в інтересах окремого власника. Обмеження прав власника повинні встановлюватися на підставі закону та у визначених ним межах. При цьому, має бути забезпечена рівність усіх власників щодо такого роду обмежень.

Підрозділ 1.3 «Сутність і призначення тягаря утримання майна» присвячено з'ясуванню сутності досліджуваного правового явища, яке визначено позитивним правом. Автор виходить з того, що тягар утримання майна - це правовий субінститут (група однорідних за спрямуванням правового регулювання правових норм), який встановлює певні юридичні обов'язки для власника і забезпечений нормами матеріального та процесуального права. тягар утримання майно цивільний

Свобода не може бути безмежною і є усвідомленою необхідністю, а тому для визначення міри (межі) цієї свободи, з огляду на свободи інших осіб, слід їх взаємно врівноважити. Свободу власності потрібно врівноважити імперативними приписами законодавства, які б дозволили уникнути конфлікту інтересів щодо належного власнику чи іншому володільцю майна та третіх осіб, врахувати природний характер права власності, встановити механізм забезпечення покладення на власника витрат щодо утримання майна та убезпечити інших учасників цивільних правовідносин від шкідливих проявів об'єктів права власності. Отже, тягар утримання майна встановлюється стримуючими приписами закону, які мають два прояви: публічно-правовий та приватноправовий.

Розділ 2. «Правовідносини тягаря утримання майна» складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються питання щодо суб'єктів, об'єктів та змісту тягаря утримання майна.

У підрозділі 2.1 «Суб'єкти (носії) тягаря утримання майна» розкривається застосування термінів «суб'єкт» та «носій» тягаря утримання майна, а також «вигодонабувач». Доведено, що носієм тягаря власності є сам власник, або особи, на яких власник покладає виконання обов'язків, що складають зміст тягаря утримання майна. Крім того, носієм тягаря власності можуть бути й особи, які отримали річ, але належним чином, або відповідно до вимог чинного законодавства, не перевели (оформили) на себе право власності, або особи, які покликані здійснювати тягар власності за власника, в силу прямої вказівки (припису) закону чи договору. Так, зобов'язаним є опікун, який відповідно до ст. 55 ЦК України повинен забезпечувати особисті немайнові й майнові права та інтереси малолітніх, або осіб, які визнані недієздатними. Якщо опікун діє за підопічного, то він приймає на себе всі права та обов'язки підопічного. Отже, очевидно, що опікун повинен здійснювати й права підопічного стосовно його власності та нести тягар власності.

Застосування терміну «носій права та обов'язку» щодо суб'єкта тягаря утримання майна надає можливість відійти від більш загального поняття «суб'єкт» та звузити сферу його застосування до абсолютних правовідносин речового характеру. Крім того, цей термін точніше відображає правове становище учасника таких правовідносин і орієнтує на приналежність йому специфічних юридичних обов'язків. Прийнято до уваги семантичне навантаження терміну «носій» як особи, якій належать певні юридичні обов'язки. При цьому доводиться, що застосування цього терміну дозволяє акцентувати увагу саме на зобов'язуючій складовій змісту правовідносин - юридичним обов'язкам.

У підрозділі 2.2 «Об'єкти тягаря утримання майна» розкриваються особливості виконання обов'язків щодо окремих об'єктів тягаря утримання майна.

Знаходження ст. 322 ЦК України в розділі 23 ЦК України «Загальні положення про право власності» свідчить про те, що законодавець розглядає це правове явище в контексті права власності. Отже, об'єктами відносин, щодо яких проявляється тягар утримання майна, є об'єкти права власності. Тягар утримання майна неоднорідно розподіляється між власниками, зважаючи на таку властивість об'єктів права власності як їх оборотоздатність. Так, наприклад, тягар утримання майна, що може перебувати виключно у власності держави, покладається на державу і не може бути покладено на інших осіб.

Тягар утримання майна проявляється в правовому режимі майна, який охоплює собою: порядок регулювання відповідних відносин, що виникають в результаті комплексу взаємопов'язаних правових засобів; порядок регулювання майнових прав на основі єдиного концептуального підходу (стрижня), що визначає його загальне спрямування; встановлення порядку виконання юридичних обов'язків та спонукання їх носіїв до виконання; порядок регулювання відносин, що включає в себе відповідний набір правових засобів і можливостей. Надання тому чи іншому об'єкту цивільних прав певного правового режиму слугує упорядкуванню цих відносин, забезпеченню охорони прав суб'єктів, встановленню підвищених чи кваліфікованих, порівняно з іншими об'єктами підстав приналежності прав.

У підрозділі 2.3 «Зміст тягаря утримання майна» розглядаються юридичні обов'язки з утримання майна. Конкретний обсяг таких обов'язків залежить від правового режиму майна та його призначення, особливості способів використання майна тощо. Тягар утримання майна визначено як правовий обов'язок, як вид та міра належної поведінки суб'єкта права, що встановлені приписами чинного законодавства для задоволення інтересів уповноваженої особи та забезпечена державою.

Визначаючи момент виникнення тягаря утримання майна, слід виходити із загальних правил про момент виникнення права власності, що встановлені ст. 334 ЦК України. Власник може нести тягар утримання лише з моменту заволодіння річчю. Не маючи права володіння річчю (майном), власник фізично не може здійснювати стосовно неї ті дії, які можуть потенційно складати тягар власності. Тому, тягар власності виникає з моменту заволодіння річчю.

Зміст тягаря утримання майна як обов'язку власника щодо належної йому речі встановлюється законодавцем, спеціальними актами цивільного законодавства і конкретизується відповідно до правомочностей власника. Відповідно до цього, тягар утримання майна як тягар власності, існує стосовно володіння, користування та щодо розпорядження майном.

Розділ 3. «Наслідки порушення обов'язку з тягаря утримання майна» складається з трьох підрозділів і присвячений встановленню та дослідженню правових наслідків порушення обов'язку з тягаря утримання майна.

У підрозділі 3.1 «Поняття та види порушень тягаря утримання майна» розглядаються та аналізуються форми неналежного виконання власником своїх обов'язків з утримання майна. Якщо власник неналежним чином виконує свої обов'язки щодо утримання майна чи своєю поведінкою створює умови, що можуть призвести до погіршення чи знищення майна, і це стосується охоронюваних законом інтересів інших осіб, то це повинно кваліфікуватися як неналежне здійснення права власності.

Обов'язки власника у ЦК України на загальному рівні визначені через зобов'язування власністю (ч. 4 ст. 319 ЦК України); недопустимості використання власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні властивості землі (ч. 5 ст. 319 ЦК України); тягаря утримання майна (ст. 322 ЦК України); ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна (ст. 323 ЦК України).

Відповідно будь-яке невиконання покладених на власника чи титульного володільця юридичних обов'язків може розглядатися як порушення приписів чинного законодавства.

Автором пропонується розглядати в якості порушення тягаря утримання майна неналежне виконання чи недотримання обтяжень власника або створення умов, які призводять до погіршення чи знищення майна, що загрожує охоронюваним законом правам та інтересам інших осіб.

Порушенням обов'язків щодо утримання майна можуть завдаватися збитки і самому власнику, адже майно, у випадку його неналежного утримання, втрачає свої корисні властивості та може стати непридатним для використання. В окремих випадках це може створити загрозу, заподіяння шкоди здоров'ю та життю власника (якщо ним є фізична особа) та інших фізичних осіб. Так чи інакше, невиконання тягаря утримання майна призводить до збитків чи шкоди.

У підрозділі 3.2 «Примусове вилучення майна як наслідок порушення тягаря утримання майна» розкриваються наслідки порушення обов'язку утримання майна, зокрема, можливість, у встановленому законом порядку, втручатися у права власника.

Чинне законодавство України передбачає примусове вилучення майна у власника як санкції за вчинене правопорушення (публічно-правове чи приватноправове), або у випадку настання суспільної необхідності. За своєю юридичною природою суспільна необхідність є передбаченим законом юридичним фактом як підставою для прийняття, у встановленому порядку та формі, судом рішення про позбавлення чи обмеження прав інших осіб. Крім того, ще в римському приватному праві примусове вилучення майна було психологічно-специфічною функцією публічних обмежень.

Одним із випадків примусового припинення права власності у зв'язку із недотриманням тягаря утримання майна є примусове припинення права власності на земельну ділянку, що передбачено ст. 143 ЗК України. Відповідно до цієї статті підставами для примусового припинення права власності є: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, не усунення допущених порушень (забруднення земель) в строки, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.

З невиконанням тягаря власності пов'язані правила щодо викупу пам'яток історії та культури, передбачені ст. 352 ЦК України. Ця норма вказує на інтерес держави та суспільства щодо збереження пам'яток історії та культури, внаслідок чого на їх власників законом покладено тягар бережливого ставлення до цих особливих об'єктів права власності. Його невиконання призводить до наслідків, передбачених ст. 352 ЦК України.

Примусове вилучення майна у власника є крайнім заходом, а тому його застосування має відповідати характеру та суті порушення тягаря утримання майна.

У підрозділі 3.3 «Порушення тягаря утримання майна як підстава для набуття права власності за набувальною давністю» розглядається та аналізується питання про взаємозв'язок набуття права власності за набувальною давністю і недотриманням тягаря утримання майна.

Набувальна давність розглядається як підстава набуття добросовісним набувачем права власності на річ та підстава втрати попереднім власником права власності на неї. Проте, у цивільному законодавстві та цивілістичній доктрині наголос зроблено на перший аспект цього правового явища, про що свідчить як його назва, так і місце в системі цивільно-правових норм цивільного законодавства більшості країн.

Інститут набувальної давності є можливою правомірною підставою втрати права власності тією особою, яка не виконує своїх обов'язків щодо несення тягаря власності та не проявляє до свого майна належної турботи, не здійснює своє право власності та не виконує юридичні обов'язки. У такій конструкції набувальна давність може розглядатися як один із наслідків неналежного виконання обов'язків за тягарем утримання майна.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні особливостей і закономірностей тягаря утримання майна в цивільному праві України.

Автором сформульовано та викладено наступні теоретичні узагальнення, положення, висновки та практичні пропозиції:

1. У дисертації проведено основну авторську ідею, суть якої полягає в тому, що тягар утримання майна, за своєю суттю, є субінститутом, який встановлює певні юридичні обов'язки для власника або іншої особи на підставі договору або закону, та забезпечений нормами матеріального і процесуального права. Враховуючи, що тягар утримання майна може стосуватися не лише власника, а й іншої особи, на яку він покладається за договором або законом, зроблено висновок про те, що субінститут тягаря утримання майна є комплексним і входить до складу не лише інституту права власності, а ще й до інших речових прав. Одночасно, тягар утримання майна є змішаним субінститутом, адже відноситься не лише до цивільного права, й до інших галузей права, зокрема, земельного.

2. За своєю юридичною природою тягар утримання майна є елементом змісту права власності. Він безпосередньо пов'язаний із особливим правовим режимом об'єкта права власності, і одночасно виступає проявом принципу «справедливої рівноваги» («fair balance test») та критерієм визначення пропорційності при вирішенні спорів про право власності.

3. Основним суб'єктом тягаря утримання майна відповідно до ст. 322 ЦК України є власник. Однак його носієм можуть бути й інші особи, здебільшого, ті, які в силу закону чи договору здійснюють певні правомочності стосовно майна (орендарі, зберігачі, користувачі тощо).

4. Для позначення особи, яка обтяжена тягарем власності, пропонується використовувати термін «носій тягаря власності». Він відображає первинність права власності та загальний обов'язок власника виважено ставитися до передачі у володіння і користування іншим особам речей, особливо тих, які відносяться до джерел підвищеної небезпеки. Також цей термін поширюється на тих осіб, які від імені власника чи на підставі вказівки закону здійснюють певні правомочності права власності, що вимагає від них належного ставлення до чужої речі.

5. Тягар утримання майна за своєю правовою природою є юридичним обов'язком. За своїм змістом він включає в себе три елементи: здійснення певних дій (активний обов'язок) чи утримання від таких дій (пасивний обов'язок); реагування на законні вимоги уповноваженої особи.

6. Змістовно тягар утримання майна полягає у низці юридичних обов'язків, пов'язаних із правовим режимом речі, проявів їх негативних властивостей та усуненні неправомірних зазіхань інших осіб.

7. Тягар володіння річчю слідує за нею, а при набутті права власності перетворюється у тягар власності. Отже, тягар власності виникає з моменту заволодіння річчю (майном).

9. Запропоновано доповнити ст. 190 ЦК України частиною 2, в якій встановити, що тягар утримання майна повинен нести кожна особа, яка володіє майном.

10. Тягар утримання майна як різновид обмеження власності може бути примусовим (встановлюватися в силу закону чи припису адміністративного акту) або добровільним. Примусові обмеження встановлюються в публічних інтересах, добровільний тягар утримання майна забезпечує приватні інтереси. Добровільний тягар утримання майна може бути встановлений за домовленістю сторін договору чи одностороннім правочином, зокрема, заповітом.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Маєвська А. В. Причини існування інституту тягаря утримання майна/ А. В. Маєвська // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 36. - С. 376-382.

2. Маєвська А. В. Зміст інституту тягаря утримання майна / А. В. Маєвська // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 37.- С. 312-318.

3. Маєвська А. В. Тягар власності в доктрині права та цивільному законодавстві/ А. В. Маєвська // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 4. - С. 63-64.

4. Маєвська А. В. Співвідношення права власності та тягаря власності / А. В. Маєвська // Наше право. - 2007. - № 4. - Ч. 2 - С. 63-64.

5. Маєвська А. В. Тягар утримання майна у цивільному праві України / А. В. Маєвська // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна, Харків, 27 травня 2006 року. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006.- С. 86-87.

6. Маєвська А. В. Тягар утримання як елемент змісту права власності / А. В. Маєвська // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький)- Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - С. 4-6.

7. Маєвська А. В. Тягар утримання житлових приміщень / А. В. Маєвська // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць (за матеріалами круглого столу), м. Харків, 16 грудня 2006 р./ Редкол.: М. К. Галянтич, О. Д. Крупчан, Є. О. Мічурін. - Х.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. - С. 66-68.

8. Маєвська А. В. Тягар утримання майна у цивільному праві як засіб охорони майнових прав / А. В. Маєвська // Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин: Зб. доповідей та тез повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції. м. Макіївка, 21-22 вересня 2007 р. / ред. кол. Р. Б. Шишка, Р. В. Мавліханова. - Макіївка-Харків: Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Харківський національний університет внутрішніх справ, НДІ Приватного права і підприємництва АПрН України, 2007. - С. 77-78.

9. Маєвська А.В. Об'єкти інституту тягаря утримання майна / А. В. Маєвська // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О. А. Пушкіна): матеріали міжнародної науково-практичної конференції (26 травня 2007 р.). За ред. В. А. Кройтора, Р. Б. Шишки, Є. О. Мічуріна. - Харків: ХНУВС, 2007. - С. 230-233.

10. Маєвська А. В. Суб'єкти (носії) інституту тягаря утримання майна // Проблемні питання реалізації особистих немайнових та майнових прав громадян у цивільному судочинстві: Збірник матеріалів круглого столу, м. Херсон, 30 листопада 2007р. - Херсон, 2007. - С. 24-26.

11. Маєвська А. В. Встановлення тягаря власності / А. В. Маєвська // Матеріали IV звітної конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС. - Одеса, 2007. - С. 64-66.

12. Маєвська А. В. Визначення моменту виникнення тягаря утримання об'єктів незавершеного будівництва / А. В. Маєвська // Проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції: 31 травня 2008 р. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 271-273.

Анотація

Маєвська А. В. Тягар утримання майна і наслідки його порушення у цивільному праві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню проблем виникнення та становлення тягаря утримання майна у цивільному праві України. Проаналізовано еволюцію встановлення обов'язків для власника, щодо утримання належного йому майна. Ретельно аналізуються підходи сучасних дослідників щодо природи тягаря утримання майна та наслідків його порушення. Приділено увагу визначенню тягаря утримання майна як комплексного та змішаного субінституту.

Визначені сутність та призначення тягаря утримання майна, встановлені суб'єкти (носії) тягаря утримання майна та особливості об'єктів правовідносин субінституту тягаря утримання майна.

Встановлені наслідки порушення обов'язку з несення тягаря утримання майна. На підставі проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України.

Ключові слова: субінститут, тягар утримання майна, носій тягаря утримання майна, примусове вилучення майна.

Аннотация

Маевская А. В. Бремя содержания имущества и последствия его нарушения в гражданском праве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Академии правовых наук Украины. - Киев, 2009.

Диссертация является комплексным научным исследованием и посвящена исследованию актуальных вопросов теоретического и правоприменительного характера, связанных с бременем содержания имущества, а также последствиями его нарушения в гражданском праве Украины. Для анализа данной правовой категории автор использовал теоретические разработки отечественных и зарубежных специалистов в области гражданского права.

В диссертации исследованы понятие, признаки, процесс становления бремени содержания имущества. Отстаивается точка зрения, что бремя содержания имущества является комплексным и смешанным субинститутом, установлены функциональные связи бремени содержания имущества с другими институтами вещного права (правом на чужие вещи). Обращается внимание, что юридические обязанности, существующие для собственника, или другого лица на основании закона либо договора, относительно имущества, обеспечены нормами материального и процессуального права.

В роботе сформулирован вывод, что бремя содержания имущества проявляется относительно каждой правомочности права собственности. Кроме этого, как разновидность ограничения права собственности, бремя содержания имущества может быть принудительным и устанавливаться в силу закона или административного акта, либо добровольным. Поэтому, первые ограничения, могут устанавливаться, в публичных интересах, в то время как добровольное бремя содержания имущества может устанавливаться в частных интересах. Таким образом, добровольное бремя содержания имущества может быть установлено как договоренностью, так и односторонней сделкой.

Субъектом, несущим бремя содержания имущества может быть собственник либо другое лицо, если это установлено законом либо договором. Обосновано, что использование термина «носитель» бремени содержания имущества более точно отображает правовое положение участника таких правоотношений и ориентирует на принадлежащую ему юридическую обязанность.

Автором доказывается, что бремя содержания имущества напрямую зависит от правового режима объектов гражданских прав. Правовой режим объектов гражданских прав служит упорядочению отношений, обеспечению охраны прав и интересов субъектов гражданских правоотношений.

Обязанность собственника, относительно принадлежащей ему вещи, устанавливается, как правило, на уровне специальных актов гражданского законодательства и конкретизуется в подзаконных актах, в соответствии с правомочностями собственника.

Установлены последствия нарушения либо ненадлежащего исполнения бремени содержания имущества. В случаях ненадлежащего выполнения собственником своих обязанностей по содержанию имущества, что приводит к порче либо уничтожению имущества и это касается охраняемых законом прав и интересов других лиц, такие действия должны квалифицироваться как ненадлежащее осуществление права собственности. Следовательно, нарушения бремени содержания имущества, проявляются в невыполнении либо ненадлежащем выполнении предписаний действующего законодательства. Соответственно концепция гражданско-правовой ответственности не может быть использована для стабилизации права собственности. Теоретической основой может служить конструкция ответственности в гражданском праве.

Последствием ненадлежащего выполнения собственником своих обязанностей по содержанию имущества выступает возможность в установленном законом порядке вмешиваться в права собственника: прекращать, ограничивать либо изменять. Действующее законодательство предусматривает в качестве санкции за совершенное правонарушение, либо в связи с общественной необходимостью принудительное изъятие имущества. Одним из случаев принудительного прекращения права собственности в связи с невыполнением бремени содержания имущества является принудительное прекращение права собственности на земельный участок, что предусмотрено ст. 143 ЗК Украины. В соответствии с указанной статьей основаниями для принудительного прекращения права собственности является: использование земельного участка не по целевому назначению, неустранение допущенных нарушений (загрязнение земли) в сроки, установленные указами специально уполномоченных органов исполнительной власти по вопросам земельных ресурсов, неотчуждение земельного участка иностранными лицами и лицами без гражданства в установленный срок. Кроме этого с невыполнением бремени содержания имущества связаны правила выкупа памятников истории и культуры, предусмотренные ст. 352 ЦК Украины. Обращается внимание, что принудительное изъятие имущества у собственника может быть крайней мерой и должно соответствовать характеру и сути невыполнения либо ненадлежащего выполнения бремени содержания имущества.

Установлено что институт приобретательной давности одновременно является и способом приобретения права собственности и возможным правомерным основанием утраты права собственности тем лицом, которое не выполняет своих обязанностей по содержанию имущества. В такой конструкции приобретательная давность может рассматриваться как одно из последствий ненадлежащего выполнения бремени содержания имущества.

Ключевые слова: субинститут, бремя содержания имущества, носитель бремени содержания имущества, принудительное изъятие имущества.

Summary

Maevska A. V. Burden of property retention and consequences of its violation in the Civil Law of Ukraine. Manuscript.

Dissertation for the Candidate Degree of legal sciences, speciality 12.00.03 -Civil law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - Research institute of private law and enterprise of Academy of legal sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted to research of problems of origin and existence of burden of property retention in the Civil Law of Ukraine. The establishment evolution of ies is analyzed for a proprietor, concerning his (her) property. Approaches of modern researchers are analyzed in relation to nature of burden of property retention and consequences of its violation. Attention to decision of burden of property retention as complex and mixed subinstitute is spared.

It is set the essence and purpose of burden of property retention, the subjects of burden of property retention and the objects' features of legal relationships of burden of property retention subinstitute.

Consequences of duty violation of burden of property retention are set. On the basis of conducted research the suggestions are formulated in relation of improvement of current legislation of Ukraine.

Keywords: subinstitute, burden of property retention, subject of burden of property retention, forced exception of property.

Размещено на Allbest.ru

...