15

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 343.982.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Сутність та послідовність роботи з особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Ланцедова Юлія Олександрівна

Харків 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сьогодні у контексті інтенсивної розробки кількох досить різних з змістом проектів нового КПК України прискіпливої уваги науковців потребує проблема найбільш точного і комплексного визначення сутності і послідовності дій із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, оскільки від якості даної роботи залежить рівень надійності захисту особистих прав, честі і гідності громадян від злочинних посягань. Тому невипадково цілеспрямований розвиток вказаних традиційно актуальних у контексті забезпечення прав і свобод людини питань тяжіє до появи у надрах кримінального судочинства спочатку «Теорії доказів» (рос. «улик»), проблеми якої ще у ХІХ ст. досліджували Л. Є. Владіміров, О. Жеряєв, А. Ф. Кістяковський, І. Я. Фойницький та ін., а потім і «Криміналістики», проголошення появи якої Г. Гросом у 1898 р. було пов'язано і з першим визначенням поняття цієї науки у контексті значимості роботи із особистісними і речовими джерелами доказів. Пізніше Л. Є. Ароцкер, В. П. Бахін, О. М. Васильєв, О. І. Вінберг, Ю. І. Краснобаєв, І. П. Крилов, Г. А. Матусовський, С. П. Мітричев, М. О. Селіванов, В. Г. Тихіня та інші намагалися удосконалити дефініцію криміналістики та теорії оперативно-розшукової діяльності із відображенням сутності і послідовності роботи з джерелами доказів. В. Д. Басай, П. Д. Біленчук, Р. С. Бєлкін, О. А. Кириченко, О. М. Ларін, М. В. Салтевський, Д. І. Сулейманов, С. А. Шейфер та інші працювали над подальшим уточненням сутності й послідовності загальної роботи з особистісними і речовими джерелами доказів по кримінальних справах. Поряд з цим Ю. П. Аленін, В. Д. Арсеньєв, В. І. Галаган, В. М. Грошевий, А. В. Іщенко, Ц. М. Каз, Л. М. Карнєєва, І. І. Котюк, Є. Д. Лук'янчиков, П. А. Лупінська, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, О. Р. Ратінов, С. М. Стахівський, М. С. Строгович, Ф. М. Фаткуллін, М. А. Чельцов та інші, продовжуючи розробку основ теорії доказів, присвятили свої дослідження конкретизації сутності та послідовності процесу доказування у кримінальному судочинстві.

Необхідність звернення до проблем роботи із особистісними та речовими джерелами доказів обумовлюється і переглядом фундаментальних положень юридичної науки з огляду на реформаційні процеси в суспільстві та триваючим процесом розробки проекту нової редакції КПК України. Існування ж декількох проектів цього кодексу і неприйняття його протягом уже тривалого часу засвідчує наявність правової і концептуальної невизначеності окремих його положень, пов'язаних із доказуванням по кримінальних справах, що вимагає продовження досліджень, зокрема проблем встановлення сутності і послідовності роботи із джерелами доказів.

Викладені обставини й актуалізували потребу провести цілеспрямоване комплексне вивчення сутності та послідовності (поетапності) роботи з джерелами доказів крізь призму філософсько-логічних категорій доказування, положень теорії права та з позиції сучасних поглядів і потреб практики доказування у кримінальному судочинстві, запропонувати алгоритм щодо більш узгодженої, вичерпної і чіткої послідовності загальної роботи із особистісними і речовими джерелами та процедури доказування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України за № 1767 від 20.12.2006 р. Тема ініціативна з 2003 р., а 22.05.2008 р. схвалена рішенням вченої ради Чорноморського державного університету імені Петра Могили (протокол № 9 (62) у межах цільової комплексної теми наукових досліджень юридичного факультету «Гуманізація юридичної практики: проблеми та перспективи» (протокол № 7 (60) від 27.03.2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні сутності та послідовності дій із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, розробці теоретичних положень етапізації даної процедури та внесенні пропозицій щодо удосконалення законодавства й практики доказування у кримінальному судочинстві.

Окреслена мета дослідження зумовила необхідність розв'язання таких основних завдань:

- розкрити генезис і різні підходи щодо визначення сутності та послідовності роботи з особистісним і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві та встановити перспективи розвитку положень послідовності загальної роботи з особистісними і речовими джерелами;

- обґрунтувати узгоджений за змістовним, термінологічним і кількісним наповненням варіант послідовності загальної роботи із особистісними і речовими джерелами доказів та процедури доказування;

- виявити сутність і зміст понять криміналістики і теорії оперативно-розшукової діяльності у контексті процесу доказування;

- уточнити зміст і з'ясувати можливості удосконалення концепції безперервності процесуального документування роботи з особистісними і речовими джерелами та розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства і практики боротьби зі злочинами.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у межах діяльності посадових осіб при роботі із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві.

Предмет дослідження складає сутність та послідовність роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є положення теорії пізнання, її закони і категорії. Для вирішення поставленої мети і забезпечення достовірності отриманих результатів дослідження обрано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, провести системний аналіз сутності та послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами у кримінальному судочинстві. Так, за допомогою історико-порівняльного методу вивчені закономірності генезису поглядів на сутність і співвідношення етапів процесу доказування, завдань і способів оцінки доказів (розд. 2.3.1, 2.3.2). Формально-логічний, порівняльно-правовий і системно-структурний методи надали можливість розробити узгоджений варіант відображення сутності і послідовності роботи з джерелами доказів у дефініціях криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування (розд. 1.1, 1.2, 1.3). Низка логічних методів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії) стали інструментарієм з'ясування змісту, термінології, співвідношення та обґрунтованості наявних варіантів визначення сутності і послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами, елементів та інших складових частин даної процедури (розд. 2.1, 2.2, 2.3).

Загальнотеоретичну основу дослідження становлять провідні положення філософії, теорії пізнання, кримінального права і процесу, криміналістики, теорії ОРД, теорії управління, психології і філології, а правове підґрунтя - Конституція України, КПК України та інші процедурні кодекси, закони України і нормативні акти МВС України щодо регулювання процесуальної та оперативно-розшукової діяльності із визначення сутності і послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами. Окрему увагу приділено регламентації цих питань за різними проектами нового КПК України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше на основі аналізу і розвитку близько 500 існуючих точок зору проведено комплексне монографічне дослідження генезису визначення сутності і послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, обґрунтовано міждисциплінарну кримінально-процесуальну, криміналістичну та оперативно-розшукову природу даної роботи і наявність у вказаній процедурі семи взаємопов'язаних і внутрішньо детально структурованих етапів аналітичної і практичної діяльності. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків та рекомендацій. Зокрема:

- дістало подальший розвиток змістове, термінологічне та елементне представлення сутності і послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, у контексті чого запропоновано наступні основні її етапи, а саме:

- вперше замість неподільної, семантично і змістовно не виваженої процедури «збирання доказів» (оскільки спочатку треба встановити джерела та отримати від них певні відомості, які лише пізніше можуть стати доказами) запропоновано диференційований за джерелами етап збирання речових джерел, що складається із пошуку, виявлення (констатації автентичності, індивідуалізації), розшуку, одержання, закріплення, вилучення, упаковки, зберігання і транспортування речових джерел, витребування довідок та отримання зразків на експертне дослідження, а також встановлення особистісних джерел, який поділяється на пошук, виявлення (констатацію автентичності, індивідуалізацію) і розшук особистісного джерела та організацію зустрічі з ним;

- удосконалено етап отримання від особистісного або за допомогою речового джерела відомостей про факт у цілому чи його окрему сторону через проведення окремих процесуальних (слідчих, судових, експертних) і гласних позапроцесуальних дій, негласних заходів чи їх комбінації або тактичної операції;

- вперше у протилежність аналогічних за метою і способом її досягнення етапів перевірки і оцінки доказів (коли перший з етапів по суті є факультативним елементом оцінки доказів, оскільки необхідність перевіряти докази виникає лише у процесі оцінки такого роду відомостей як доказів) обґрунтована доцільність узагальнюючої оцінки доказів, тобто, визначення через аналітичну діяльність і при необхідності й практичні дії значимості, законності, допустимості і доброякісності кожного окремого доказу та узгодженості і достатності сукупності доказів;

- удосконалено етап використання доказів, який має складатися із вибору доказових фактів, групування доказів та оперування ними для правильного вирішення справи (обґрунтування чи спростування фактів та обставин предмета доказування і виділених доказових фактів як ланцюжкових тез даного доказування, прийняття проміжного та остаточного процесуального рішення);

- у контексті викладеної змістовно-термінологічної уніфікації сутності і послідовності роботи з особистісними і речовими джерелами дістали подальшого розвитку як наскрізні етапи з'ясування сутності, послідовності й інших закономірностей здійснення даної процедури, а також її взаємопов'язане версіювання, планування, організація і документування, коли з'ясування вказаних закономірностей складає інформаційно-довідкову, організація - забезпечувальну, а документування - посвідчувальну основу ефективного, раціонального та якісного проведення кожного із основних етапів роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, а версіювання і планування даної роботи повинні бути у цьому й орієнтиром (дороговказом);

- удосконалено варіант відображення сутності, послідовності та інших закономірностей роботи з особистісними і речовими джерелами як однієї з поняттєутворюючих ознак дефініцій криміналістики і теорії оперативно-розшукової діяльності у наступній лаконічній формі «… на основі пізнання сутності, послідовності та інших закономірностей роботи із особистісними і речовими джерелами антикримінальної інформації розробляє …»;

- дістала подальшого розвитку концепція безперервності процесуального документування роботи із особистісними і речовими джерелами доказів, оскільки позапроцесуальні дії з цими джерелами ускладнюють процес доказування і не можуть виключити фальсифікацію та інші порушення закону, а тому:

- вперше обґрунтовано необхідність допущення до порушення кримінальної справи всіх видів огляду та особистого дослідження, а з санкції прокурора й будь-якої іншої процесуальної дії, якщо цим самим ставиться за мету отримати достатню сукупність доказів наявності чи відсутності в події ознак злочину або обставин, що виключають провадження у справі;

- удосконалено взаємопов'язаний порядок пакування речових джерел доказів та процесуального документування результатів даної роботи, коли все розмаїття трасосубстанцій (за винятком нерухомих, громіздких і тих, що швидко псуються, з яких виготовляють похідні речові джерела, або які переносять у спеціальні приміщення як своєрідну упаковку) з моменту їх виявлення має бути у належній упаковці, а поза нею - тільки при проведенні процесуальної дії із документуванням стану наявної упаковки, всіх щодо них дій і процедури виконання нової упаковки;

- дістав подальшого розвитку порядок поетапної кодифікації оперативно-розшукового законодавства через прийняття всеохоплюючої та єдиної для всіх зацікавлених відомств Настанови із ведення оперативно-розшукової діяльності, потім відповідного Закону України і, врешті, Оперативно-розшукового кодексу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення й висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем із визначення сутності та послідовності роботи з особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві;

- у правотворчості - у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного КПК України у частині забезпечення безперервності процесуального документування роботи з особистісними і речовими джерелами доказів шляхом допущення здійснення до порушення кримінальної справи певних процесуальних дій, врегулювання взаємопов'язаного процесу пакування речових джерел та процесуального документування ходу і результатів даної роботи, а також поетапної кодифікації оперативно-розшукового законодавства;

- у правоохоронній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити результати практичної роботи з особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві;

- у навчальному процесі - основні результати дослідження можуть бути відображені у навчальному процесі з дисциплін «Кримінально-процесуальне право України», «Криміналістика» і «Теорія ОРД ОВС» і спеціальних курсів з проблем роботи з особистісними і речовими джерелами у ВНЗ України, оскільки два видання здобувача рекомендовані МОН України як навчальні посібники для студентів і вже використовуються при викладанні вказаних навчальних дисциплін і спецкурсів на юридичному факультеті Чорноморського державного університету імені Петра Могили та в Юридичному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві видано роботи, що містять взаємопов'язане дослідження проблем: а) теорії доказів: Кириченко С. А. Особисті і речові джерела антикримінальної інформації (поняття, класифікація, правова регламентація): монографія / [С. А. Кириченко, Ю. О. Ланцедова, А. П. Огородник, Ю. Д. Ткач]. - Миколаїв : МДГУ, 2006. - 168 с.; Ланцедова Ю. О. Етапізація роботи з особистісними і речовими джерелами антикримінальної інформації: навчальний посібник / [Ю. О. Ланцедова, С. А. Кириченко, Ю. Д. Ткач, О. С. Тунтула]. - Миколаїв : ЧДУ, 2009. - 296 с.; Кириченко С. А. Сутність і класифікація антикримінальних доказів та їх особистісних і речових джерел: навчальний посібник / [С. А. Кириченко, Ю. О. Ланцедова, Ю. Д. Ткач, О. С. Тунтула]. - Миколаїв : ЧДУ, 2009. - 384 с.; Ткач Ю. Д. Проблеми отримання інформації у перебігу боротьби зі злочинами / Ю. Д. Ткач, Ю. О. Кириченко // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. - К. : МП Леся, 2003. - № 8. - С. 232-238; де здобувачу належать положення щодо визначення сутності і послідовності роботи з особистісними і речовими джерелами, удосконалення завдань узагальнюючої оцінки доказів та концепції безперервного процесуального документування даної роботи (обсяг участі здобувача складає відповідно 6,0, 25,0, 2,1 і 0,3 д.а.); б) класифікації юридичних наук, а саме: Кириченко А. А. Новые задачи юридических вузов Причерноморского региона / А. А. Кириченко, Ю. Д. Ткач, С. А. Кириченко, Ю. А. Кириченко // Актуальні проблеми політики. - Одеса : Фенікс, 2004. - Вип. 21. - С. 101-107; Кириченко А. А. Основы теории антиделиктной информации / А. А. Кириченко, С. А. Кириченко, Ю. А. Ланцедова // Сторіччя розшуку: історія, сучасність та перспективи: матеріали науково-практичної конференції (Одеса, 24 жовтня 2008 р.). - Одеса : ОДУВС, 2008. - С. 111-114; Кириченко С. А. Система права, система права, юридичних наук чи юриспруденції? (запрошення до дискусії) / С. А. Кириченко, Ю. О. Кириченко, Ю. Д. Ткач // Правова держава. - К., 2004. - Вип. 15. - С. 89-102; де здобувачу належать положення щодо наукового статусу теорії антиделіктної інформації, теорії ОРД та Оперативно-розшукового кодексу, його системи і порядку прийняття (обсяг - 0,3, 0,2 і 0,4 д.а.). Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації здійснена у повідомленнях на таких конференціях: 1. Ольвійський форум - 2008: Стратегії України в геополітичному просторі (червень, 2008 р., м. Миколаїв). 2. Сторіччя розшуку: історія, сучасність та перспективи (жовтень, 2008 р., м. Одеса). 3. Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави (квітень, 2008 р., м. Одеса). 4. Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні (квітень, 2009 р., м. Івано-Франківськ). 5. Ольвійський форум - 2009: Стратегії України в геополітичному просторі (червень, 2009 р., м. Миколаїв).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 15 працях - 1 монографії, 2-х навчальних посібниках для студентів ВНЗ та у 7 наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях, 4 з яких є одноосібними та 3 написано у співавторстві, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, 2 розділів, що поділяються на 6 підрозділів, висновків та списку використаних джерел, що охоплює 330 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 229 сторінок (основний текст - 198 сторінок).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується наукова і прикладна актуальність теми, показаний зв'язок теми дисертаційного дослідження із плановими завданням, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сутність методів, які були використані, визначено новизну отриманих результатів, особистий внесок здобувача, теоретичну і практичну значущість результатів, рівень апробації і структура роботи.

Розділ 1. «Проблеми узгодження послідовності роботи з особистісними і речовими джерелами доказів» присвячено висвітленню хронології становлення та обґрунтуванню найбільш виваженого варіанту етапізації даної роботи, її відображення як поняттєутворюючої ознаки у дефініціях криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування, удосконаленню концепції безперервності процесуального документування роботи із особистісними і речовими джерелами.

Узагальнення у підрозділі 1.1 «Становлення етапізації загальної роботи із особистісними і речовими джерелами доказів» близько 60 існуючих точок зору дозволило зосередитися на виділенні у даній процедурі збирання (знаходження, фіксації, вилучення, зберігання), дослідження, оцінки і використання доказів (Р. С. Бєлкін, Ю. І. Краснобаєв), уточненні цієї послідовності розшуком, виявленням та індивідуалізацією джерел доказів (В. Я. Колдін, М. С. Польовий) та на цілеспрямованому розвитку вказаних проблем у частині переносу акценту уваги на роботу власно із джерелами доказів та на її деталізацію і розмежування щодо особистісних та речових джерел (О. А. Кириченко, Є. Д. Лук'янчиков та ін.).

Подальший розвиток вказаних підходів дозволив запропонувати наступний варіант визначення поетапності загальної роботи із особистісними і речовими джерелами у кримінальному судочинстві: 1. З'ясування сутності, послідовності та інших закономірностей роботи із особистісними і речовими джерелами антикримінальної інформації. 2. Взаємопов'язані версіювання [висунення (побудова), аналіз, динамічний розвиток і перевірка версій], планування та організація роботи з цими джерелами. 3. Встановлення [пошук, виявлення (констатація автентичності, індивідуалізація), розшук, зустріч] особистісного джерела чи збирання [пошук, виявлення (констатація автентичності, індивідуалізація), розшук, одержання, закріплення, вилучення, упаковка, зберігання, транспортування] речових джерел, витребування довідок та отримання зразків речових джерел для порівняльного дослідження. 4. Отримання від особистісного чи за допомогою речового джерела відомостей про факт у цілому (зовнішній чи внутрішній прояв події, у т.ч. явища, діяння, матеріального об'єкта) або його окремий бік через проведення окремих процесуальних (слідчих, судових, експертних) і гласних позапроцесуальних дій, негласних заходів чи їх комбінації або тактичної операції. 5. Оцінка даних відомостей (визначення через аналітичну діяльність чи проведення при необхідності певних практичних дій значимості, законності, допустимості і доброякісності цих відомостей, їх узгодженості і достатності в сукупності з іншими відомостями для розв'язання певного завдання щодо правильного вирішення справи). 6. Використання вказаних відомостей (вибір доказових фактів, групування доказів та інших видів антикримінальної інформації та оперування ними при обґрунтуванні чи спростуванні фактів та обставин предмета доказування і виділених доказових фактів як ланцюжкових тез даного доказування, прийнятті проміжного та остаточного процесуального рішення). 7. Документування версіювання, планування, організації та обставин встановлення особистісних чи збирання речових джерел, отримання від них антикримінальної інформації, її оцінки і використання. Третій, четвертий, п'ятий і шостий з названих етапів є основними, а решта - наскрізними. Перший з наскрізних етапів (з'ясування сутності, послідовності та інших закономірностей роботи із особистісними і речовими джерелами) складає інформаційно-довідкову основу ефективного, раціонального і якісного проведення кожного з основних етапів з цими джерелами. Значущість інших наскрізних етапів обґрунтовано окремо. Аналогічно удосконалено й послідовність роботи із одорологічними об'єктами.

Узагальнення у підрозділі 1.2 «Відображення етапізації при визначенні поняття криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування» понад 300 дефініцій криміналістики і теорії ОРД дало можливість дійти висновку про те, що частіш за все окремі ознаки послідовності роботи з джерелами доказів відбивалися у понятті вказаних наук, що, однак, відрізнялося надто широкою сутнісною, кількісною і термінологічною варіантністю. З урахуванням же здобутків даного дослідження запропоновано лаконічне відображення вказаної поняттєутворюючої ознаки названих наук та авторське визначення категорії «доказування у кримінальному судочинстві».

Підрозділ 1.3 «Концепція безперервності процесуального документування боротьби зі злочинами» присвячено проблемі належної процесуалізації та іншої об'єктивізації отриманих до і після порушення справи відомостей, що набуває значимості для етапізації процедури доказування, оскільки недосконале процесуальне та оперативно-розшукове законодавство обумовлює появу різного роду порушень, коли без проведення експертизи чи інших процесуальних дій не можна отримати відомості, достатні для порушення справи, а наявність протягом слідства випадків позапроцесуальної роботи з джерелами значно знижає довіру до отриманих відомостей, ускладнює їх використання як доказу.

Усуненню цих перешкод сприяє побудована на давній ідеї допуску до порушення справи певних процесуальних дій, запропонована О. А. Кириченком, концепція безперервності процесуального документування роботи із джерелами доказів, подальше удосконалення якої полягає, по-перше, у допуску до порушення кримінальної справи всіх видів огляду та особистого дослідження, а із санкції прокурора й будь-якої іншої процесуальної дії, якщо цим самим переслідується мета отримати достатні докази наявності чи відсутності в події ознак злочину або обставин, що виключають провадження у справі. По-друге, має бути взаємопов'язана процедура пакування трасосубстанцій і процесуальне документування роботи з цими речовими джерелами поза межами упаковки, що повинно мати особливості щодо нерухомих, громіздких і тих, що швидко псуються, з яких виготовляють похідні речові джерела, або які переносять у спеціальні приміщення як своєрідну упаковку. По-третє, існуючий порядок використання у доказуванні результатів негласних заходів (ч. 2 ст. 65 і ч. 3 ст. 66 КПК України), що сприйнято й п. 2 ст. 147 і п. 4 ст. 148 Проекту КПК від 12.10.2005 р., який підтримують багато вчених, визнається другим після експертизи випадком порушення принципу безпосередності кримінального судочинства, який має й значно менший обсяг процесуальних гарантій захисту прав і свобод людини, її честі і гідності. Відтак пропонується поетапна кодифікація міжвідомче розрізненого законодавства про ведення негласної діяльності: спочатку узгоджена із зацікавленими відомствами настанова з проведення оперативно-розшукової діяльності, потім закон і, врешті-решт, оперативно-розшуковий кодекс.

Розділ 2. «Розвиток концепції поетапності процедури доказування у кримінальному судочинстві» присвячений дослідженню близько 140 варіантів сутнісного, кількісного і термінологічного вирішення даної проблеми і розробці на цій основі удосконаленої, практично значущої та узгодженої із негласною діяльністю поетапності процедури доказування.

Розгляд у підрозділі 2.1 «Загальні положення і можливості удосконалення початкових етапів процедури доказування» відповідної дискусії свідчить про те, що кращим у позначенні складових частин даної послідовності є термін «етапи», який закріпився й у загальній роботі із особистісними і речовими джерелами. Варіантність визначення сутності і послідовності процесу доказування представлена від двох до п'яти і більше етапів даної процедури, що майже не повторюється, не диференційована щодо особистісних і речових джерел доказів, не вичерпує фактично існуючих етапів, містить достатньо неоднозначне розуміння, іноді суперечливий виклад і деталізацію певних термінів.

Розгляд історичного обґрунтування А. Ф. Кістяковським гіпотетичної природи доказування і В. Д. Арсеньєвим тісного взаємозв'язку процесу версіювання і доказування та пропозиції Ф. М. Фаткулліна передбачити як етап доказування побудову і динамічний розвиток слідчих версій, що їх підтримали Л. М. Карнєєва, Л. М. Лобойко, В. В. Рожнова та ін. і заперечували Є. Г. Коваленко, М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко та ін., дало підстави для висновку, що процедуру доказування як аналітико-практичну діяльність пронизує доведення або спростування певної слідчої чи судової версії (гіпотези, тези). Версіювання тісно пов'язане із плануванням та організацією досудового і судового слідства (В. Д. Зеленковський, О. М. Ларін та ін.), є більш структурним (Г. В. Арцишевський, В. Ф. Єрмолович, В. Є. Коновалова, В. Г. Лукашевич), має пронизувати діяльність всіх суб'єктів доказування (слідчого, судді, адвоката, прокурора, експерта, переслідуваного, потерпілого та ін.) і разом із плануванням розглядатися як другий наскрізний етап та орієнтир (дороговказ), а організація як забезпечувальна основа ефективного, раціонального й якісного проведення кожного з основних етапів роботи із особистісними і речовими джерелами антикримінальної інформації і процедури доказування по кримінальних справах.

Продовження у підрозділі 2.2 «Сучасний стан і розвиток «збирання доказів» як етапу процесу доказування» аналізу позицій з приводу сутності і структури даного етапу засвідчило, що більшість вчених іменують його дискусійним терміном «збирання (закріплення) доказів» або «збирання (формування) доказів і їх джерел (процесуальних джерел)», поєднуючи процедуру роботи із особистісними і речовими джерелами. Вказаний етап процедури доказування точніше іменувати диференційованими термінами «збирання речових джерел» і «встановлення особистісних джерел», що стосується самих джерел, а не отриманих від них відомостей (доказів). Обґрунтовано розмежування термінів «закріплення», «фіксація» і «документування», сутність, подальшу змістовно-термінологічну деталізацію термінів «пошук», «виявлення» і «розшук» як елементів збирання речових і встановлення особистісних джерел. Запропоновано удосконалити порядок допомоги фізичних і юридичних осіб таким чином, щоб головні суб'єкти не перекладали обов'язок з отримання доказів на цих осіб, які можуть підказати місцезнаходження речових чи особистісних джерел, принести, привести або іншим способом їх доставити. Головні суб'єкти мають самі готувати джерела для отримання відомостей, за місцем їх знаходження або доставки через виїмку, обшук, огляд тощо виявляти і далі збирати речові джерела або шляхом затримання, допиту тощо здійснювати «зустріч» із особистісним джерелом. речовий джерело доказ кримінальний

З'ясування у підрозділі 2.3 «Розвиток поглядів на сутність «оцінки доказів» та інших завершальних етапів процесу доказування» сутності етапів «перевірка (дослідження) доказів» та «оцінка доказів» призвело до групування точок зору, коли на традиційну «оцінку доказів» фактично покладалося завдання із визначення у цілому 27 характеристик доказів, а на «перевірку (дослідження) доказів» - 18 аналогічних характеристик. Позиції авторів з приводу способів досягнення завдань також не відрізняються одностайністю. Піддавши ретельному аналізу запропоновані характеристики (властивості), дисертант дійшов висновку про те, що фактично перевірка доказів є факультативним елементом оцінки доказів, оскільки необхідність перевіряти докази виникає лише у процесі оцінки такого роду відомостей як доказів. Тому завданням узагальнюючої оцінки доказів, яка має замінити традиційні перевірку та оцінку чи у такому ж розумінні й дослідження доказів і пронизувати всю процедуру доказування, більш обґрунтовано вважати визначення через аналітичну діяльність чи при необхідності практичні дії [повторні, нові окремі процесуальні (слідчі, судові, експертні, інші процедурні) і гласні позапроцесуальні дії, негласні заходи, їх комбінації, тактичну операцію] єдності основних юридичних властивостей кожного доказу (його значимості, законності, допустимості і доброякісності) і додаткових юридичних властивостей сукупності доказів (їх узгодженості і достатності для прийняття остаточного і проміжного рішення у контексті вирішення справи). Досліджено генезис і змістовно-термінологічне наповнення етапу «використання доказів», єдність і взаємозв'язок етапів процесу доказування, а також видову сутність допущених у кримінальне судочинство відомостей.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо уточнення сутності та послідовності роботи з особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, у результаті чого отримані такі найважливіші висновки:

1. Вперше проведено комплексне монографічне дослідження генезису визначення сутності і послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, обґрунтовано міждисциплінарну кримінально-процесуальну, криміналістичну та оперативно-розшукову природу даної роботи і наявність у вказаній процедурі семи етапів аналітичної і практичної діяльності.

2. Сутність і послідовність даної роботи складають сім взаємопов'язаних і внутрішньо детально структурованих етапів аналітико-практичної діяльності: 2.1 З'ясування закономірностей роботи із особистісними і речовими джерелами. 2.2 Версіювання, планування та організація даної роботи. 2.3 Встановлення особистісного джерела чи збирання речового джерела. 2.4 Отримання від особистісного чи за допомогою речового джерела відомостей про факт у цілому або його окремий бік через проведення окремих процесуальних (слідчих, судових, експертних) і гласних позапроцесуальних дій, негласних заходів чи їх комбінації або тактичної операції. 2.5 Оцінка даних відомостей у контексті прийняття проміжного чи остаточного рішення у справі. 2.6 Використання у доказуванні вказаних відомостей. 2.7 Документування версіювання, планування, організації та обставин встановлення особистісних чи збирання речових джерел, отримання від них антикримінальної інформації, її оцінки і використання.

3. Удосконалено розуміння значимості та деталізація окремих з названих етапів, коли: 3.1 Результати першого з етапів мають складати інформаційно-довідкову, організація - забезпечувальну, а документування - посвідчувальну основу ефективного, раціонального та якісного здійснення кожного з основних етапів даної процедури, тоді як версіювання і планування мають виступати у цьому ще й орієнтиром. 3.2 Встановлення особистісного джерела більш правильно поділяти на пошук, виявлення (констатацію автентичності, індивідуалізацію), розшук і зустріч, а збирання речового джерела - на аналогічний за суттю пошук, виявлення і розшук, а також на одержання, закріплення, вилучення, упаковку, зберігання і транспортування цих джерел, витребування довідок та отримання зразків речових джерел для порівняльного дослідження. 3.3 Традиційні етапи процесу доказування перевірку та оцінку доказів має замінити єдина процедура узагальнюючої оцінки доказів, сутність якої повинна полягати у визначенні через аналітичну діяльність і при необхідності й практичні дії значимості, законності, допустимості і доброякісності окремого доказу та узгодженості і достатності сукупності доказів. 3.4 Використання доказів має складатися із вибору доказових фактів, групування доказів та оперування ними для правильного вирішення справи, тобто обґрунтування чи спростування фактів та обставин предмета доказування і виділених доказових фактів як ланцюжкових тез даного доказування, прийняття проміжного та остаточного процесуального рішення.

4. Викладена сутність і послідовність роботи із особистісними і речовими джерелами [основні етапи - встановлення особистісних чи збирання речових джерел, отримання від них відомостей, їх оцінка і використання; додаткові наскрізні етапи - з'ясування закономірностей, версіювання (планування, організація) і документування] є поняттєутворюючою ознакою дефініцій криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування, але мають відображатися у лаконічній формі.

5. Для забезпечення безперервності процесуального документування роботи із особистісними і речовими джерелами необхідно: 5.1 До порушення кримінальної справи допустити всі види огляду та особистого дослідження, а з санкції прокурора й будь-які інші процесуальні дії, якщо цим самим ставиться за мету отримати достатні докази наявності чи відсутності в події ознак злочину або обставин, що виключають провадження у справі. 5.2 Забезпечити зв'язок процедури пакування та іншої роботи з різними видами трасосубстанцій і документів та протоколювання результатів даної роботи. 5.3 Удосконалити порядок використання у доказуванні результатів оперативно-розшукових заходів через поетапну кодифікацію законодавства про негласну діяльність: прийняття єдиної міжвідомчої Настанови, Закону України і потім Оперативно-розшукового кодексу, визначення структури даного кодексу аналогічно іншим процедурним кодексам, поділ особливої частини кодексу на розділи щодо рівнів допуску по роботі із таємними документами та виклад у кожному із них вичерпного переліку, підстав, суб'єктів і детального порядку проведення ОРЗ відповідного рівня таємності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кириченко С. А. Особисті і речові джерела антикримінальної інформації (поняття, класифікація, правова регламентація) : монографія / [С. А. Кириченко, Ю. О. Ланцедова, А. П. Огородник, Ю. Д. Ткач]. - Миколаїв : Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, 2006. - 168 с.

2. Ланцедова Ю. О. Етапізація роботи з особистісними і речовими джерелами антикримінальної інформації: навчальний посібник / [Ю. О. Ланцедова, С. А. Кириченко, Ю. Д. Ткач, О. С. Тунтула]. - Миколаїв : Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, 2009. - 296 с.

3. Кириченко С. А. Сутність і класифікація антикримінальних доказів та їх особистісних і речових джерел: навчальний посібник / [С. А. Кириченко, Ю. О. Ланцедова, Ю. Д. Ткач, О. С. Тунтула]. - Миколаїв : Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, 2009. - 384 с.

4. Кириченко Ю. О. Можливості подальшого удосконалення теоретичних основ юридичних наук / Ю. О. Кириченко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - Одеса : Одеський інститут внутрішніх справ, 2003. - № 4. - С. 127-131.

5. Ткач Ю. Д. Проблеми отримання інформації у перебігу боротьби зі злочинами / Ю. Д. Ткач, Ю. О. Кириченко // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. - К. : МП Леся, 2003. - № 8. - С. 232-238.

6. Кириченко А. А. Новые задачи юридических вузов Причерноморского региона / А. А. Кириченко, Ю. Д. Ткач, С. А. Кириченко, Ю. А. Кириченко // Актуальні проблеми політики. - Одеса : Фенікс, 2004. - Вип. 21. - С. 101-107.

7. Кириченко С. А. Система права, система права, юридичних наук чи юриспруденції? (запрошення до дискусії) / С. А. Кириченко, Ю. О. Кириченко, Ю. Д. Ткач // Правова держава. - К., 2004. - Вип. 15. - С. 89-102.

8. Ланцедова Ю. О. Можливості удосконалення чинного КПК України у контексті дій з отримання доказової інформації від особистих і речових джерел (запрошення до дискусії) / Ю. О. Ланцедова // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса : Одеський інститут внутрішніх справ, 2006. - № 4. - С. 96-100.

9. Ланцедова Ю. О. Обґрунтування основних і додаткових юридичних властивостей доказу / Ю. О. Ланцедова // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса : Одеський інститут внутрішніх справ, 2007. - № 4. - С. 115-118.

10. Ланцедова Ю. О. Новітня етапізація роботи з особистими і речовими джерелами (запрошення до дискусії) / Ю. О. Ланцедова // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - Івано-Франківськ: Плай, 2008. - Вип. XІX. - С. 228-237.

11. Кириченко А. А. Основы теории антиделиктной информации / А. А. Кириченко, С. А. Кириченко, Ю. А. Ланцедова // Сторіччя розшуку: історія, сучасність та перспективи : матеріали науково-практичної конференції (Одеса, 24 жовтня 2008 р.). - Одеса : Одеський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С.111-114.

12. Ланцедова Ю. О. Новітня етапізація роботи із особистісними і речовими джерелами доказів / Ю. О. Ланцедова // Ольвійський форум - 2008: Стратегії України в геополітичному просторі : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Ялта, 5-6 червня 2008 р.). - Миколаїв: Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, 2008. - С. 184-185.

13. Ланцедова Ю. О. Новітня етапізація роботи із особистісними і речовими джерелами в антикримінальному судочинстві / Ю. О. Ланцедова // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 10 квітня 2009 р.). - Одеса : Одеський державний університет внутрішніх справ, 2009. - С. 304-305.

14. Ланцедова Ю. О. Етапізація роботи з особистісними і речовими джерелами доказів в антикримінальному судочинстві / Ю. О. Ланцедова // Проблеми вдосконалення правового врегулювання щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина в Україні : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Івано-Франківськ, 23-24 квітня 2009 р.). - Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 2009. - С. 193-194.

15. Ланцедова Ю. О. Етапізація антикримінального судочинства / Ю. О. Ланцедова // Ольвійський форум - 2009 : Стратегії України в геополітичному просторі: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Ялта, 12-14 червня 2009 р.). - Миколаїв : Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, 2009. - С. 64-65.

Анотація

Ланцедова Ю. О. Сутність та послідовність роботи з особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2009.

Уперше обґрунтована міждисциплінарна кримінально-процесуальна, криміналістична та оперативно-розшукова природа роботи із особистісними і речовими джерелами доказів та наявність у даній процедурі семи взаємопов'язаних етапів аналітичної і практичної діяльності, а також необхідність допуску до порушення кримінальної справи всіх видів огляду та особистого дослідження, а з санкції прокурора й будь-якої іншої процесуальної дії, якщо це треба для отримання достатніх доказів наявності чи відсутності в події ознак злочину або обставин. які виключають провадження у справі.

У контексті даного основного результату дисертаційного дослідження набуло подальшого розвитку змістовно-термінологічне та елементне представлення послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві (збирання речових джерел, встановлення особистісних джерел, отримання від них відомостей, їх оцінка та використання), а також обґрунтування як наскрізних етапів даної процедури з'ясування сутності, послідовності та інших закономірностей роботи із особистісними і речовими джерелами антикримінальної інформації, версіювання, планування, організації та документування кожного із етапів роботи із особистісними і речовими джерелами доказів.

Удосконалено принцип використання доказів, варіант відображення поетапності і закономірностей роботи з особистісними і речовими джерелами як поняттєутворюючої ознаки дефініцій криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування, концепцію безперервності процесуального документування роботи із особистісними і речовими джерелами доказів, систему і зміст Оперативно-розшукового кодексу України, порядок користування ним, відповідні положення КПК України.

Ключові слова: етапізація процесу доказування, версіювання, збирання речових джерел, встановлення особистісних джерел, концепція безперервності процесуального документування.

Аннотация

Ланцедова Ю. А. Сущность и последовательность работы с личностными и вещественными источниками доказательств в уголовном судопроизводстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2009.

Впервые обоснованы междисциплинарная уголовно-процессуальная, криминалистическая и оперативно-розыскная природа работы с личностными и вещественными источниками доказательств в уголовном судопроизводстве и наличие в этой процедуре четырех основных и трех сквозных взаимосвязанных этапов аналитической и практической деятельности.

С целью обеспечения непрерывности процессуального документирования последовательности и результатов работы с личными и вещественными источниками доказательств предложено допустить до возбуждения уголовного дела все виды осмотра и личного исследования, а с санкции прокурора и любое иное процессуальное действие, имеющее целью получить достаточную совокупность доказательств наличия или отсутствия в деянии признаков преступления либо обстоятельств, исключающих производство по делу.

В контексте этого основного результата диссертационного исследования получило развитие содержательно-терминологическое и элементное представление сущности и последовательности работы с личностными и вещественными источниками доказательств, когда в качестве основных этапов данной процедуры предлагается рассматривать: а) собирание вещественных источников [поиск, выявление (констатация аутентичности, индивидуализация), розыск, принятие, закрепление, изъятие, упаковка, сохранение и транспортировка вещественных источников, истребование справок и получение образцов на экспертное исследование] или установление личностных источников [поиск, выявление (констатация аутентичности, индивидуализация) и розыск личностных источников и организация встречи с ними]; б) получение от личностного или при помощи вещественного источника сведений о факте в целом (внешнее или внутреннее проявление события, в т.ч. явления, деяния, материального объекта) либо об его отдельной стороне посредством проведения отдельных процессуальных (следственных, судебных, экспертных) и гласных внепроцессуальных действий, негласных мероприятий или их комбинации либо тактической операции; в) оценку доказательств [определение значимости, законности, допустимости и доброкачественности отдельного доказательства, согласованности и достаточности их совокупности), которая призвана заменить традиционные проверку и оценку или в таком же понимании исследование доказательств, поскольку проверка фактически является составной частью оценки (исследования) доказательства, а проверка неоцененных доказательств означает действие «вслепую»; г) использование доказательств [выбор доказательственных фактов, группировка доказательств и оперирование ими для правильного разрешения дела (обоснование или опровержение фактов и обстоятельств предмета доказывания и выделенных доказательственных фактов как связывающих тезисов данного доказывания, принятие промежуточного и окончательного решения)].

Приобрело новое содержание обоснование в качестве сквозных (пронизывающих) этапов работы с личностными и вещественными источниками доказательств изучение сути, последовательности и других закономерностей работы с такого рода источниками, взаимосвязанное ее версирование, планирование, организацию и документирование, когда изучение названных закономерностей составляет информационно-справочную, организация - обеспечивающую, а документирование - удостоверяющую основу эффективного, рационального и качественного проведения каждого из основных этапов, тогда как версирование и планирование дополнительно выступают в качестве ориентира (путеуказателя) данной работы.

Усовершенствованы принцип использования доказательств при принятии процессуальных решений, вариант отображения сути, последовательности и других закономерностей работы с личностными и вещественными источниками доказательств в качестве понятиеобразующего признака дефиниций криминалистики, теории ОРД и процесса доказывания; взаимосвязанный порядок процессуального документирования и упаковки вещественных источников доказательств, а также существующая процедура использования в доказывании результатов оперативно-розыскных (негласных) мероприятий последовательной кодификацией законодательства; система и содержание Оперативно-розыскного кодекса, содержание ст. 65 и других норм КПК Украины.

Ключевые слова: этапизация процесса доказывания, версирование, собирание вещественных источников, установление личностных источников, концепция непрерывности процессуального документирования.

Summary

Lancedova J.A. Essence and sequence of work with the personality and material sources of proofs in the criminal legal proceeding. - Manuscript.

The dissertation on the scientific degree of the candidate of law sciences on specialty 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistic`s; Court Expertise; Operative Search Activity. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2009.

In the first time grounded between disciplinary criminal procedure, criminalistic`s and operative search nature of work with the personality and material sources of proofs that presence in this procedure of seven combined stages of analytical and practical activity, and also admitting necessity to laying an action all of types of review and personal research, and from approval of public prosecutor and any other judicial action, if it is needed for the receipt of sufficient evidences of presence or absence in the event of signs of crime or circumstances, what eliminate realization in business.

In the context of this basic result of dissertation research richly in content terminology and element presentation of sequence of work with the personality and material sources of proofs purchased subsequent development in the criminal legal proceeding (collections of material sources, establishment of personality sources, receipt from them of information, their estimation and use), and also ground in quality the through stages of this procedure of study of features of perception, comprehension and transmission of information by the different categories of personality sources or origin of material sources of proofs of different nature or kind, versioning, planning, organizations and documenting each of the stages of work with the personality and material sources of proofs in the criminal legal proceeding.

Principle of the use of proofs is improved, variant of reflection of stage-by-stage and conformities to the law of work with personality and material sources as to form a concept signs of criminalistic`s, theory of operative search activity and process of finishing telling, conception of continuity of the judicial documenting of work with the personality and material sources of proofs, system and maintenance of the Operative search code of Ukraine, order of the use by him, proper positions of KPK of Ukraine.

Keywords: to the stage-by-stage process of finishing telling, versioning, collection of material sources, establishment of personality sources, conception of continuity of the judicial documenting.

Размещено на Allbest.ru