Особливості взаємодії громадянського суспільства та держави в умовах розвитку конституціоналізму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 321.6/8:316.3

Особливості взаємодії громадянського суспільства та держави в умовах розвитку конституціоналізму в Україні

О. Косілова, канд. політ. наук

Анотація

У статті аналізуються особливості формування та взаємодії правової держави і громадянського суспільства в умовах розвитку конституціоналізму в Україні; визначаються моделі взаємовідносин між громадянським суспільством та державою за різних типів державно-політичних режимів.

Ключові слова: конституціоналізм, конституція, конституційний лад, правова держава, громадянське суспільство.

Аннотация

В статье анализируются особенности формирования и взаимодействия правового государства и гражданского общества в условиях развития конституционализма в Украине; определяются модели взаимоотношений между гражданским обществом и государством при разных типах государственно-политических режимах.

Ключевые слова: конституционализм, конституция, конституционный строй, правовое государство, гражданское общество.

Annotation

The aricle analyzes the interaction of state of law and civil society in conditions of developing constitutionalism in Ukraine. It determines the models of relations between civil society and the state under different types of political regimes.

Key words: constitutionalism, constitution, constitutional order, state of law, civil society.

Конституціоналізм є важливим фактором розвитку демократичних держав ХХI століття. Як політико-правова категорія та доктринальне вчення конституціоналізм утвердився на перехідному етапі від традиційного до індустріального суспільства, у період виникнення та затвердження конституцій новітнього типу. На сучасному етапі державотворення конституціоналізм тлумачиться дослідниками як особливий режим взаємовідносин громадянського суспільства та держави, що відображає закономірності їх співіснування, базові принципи взаємодії та засади розвитку. громадянський конституціоналізм політичний держава

Актуальність обраної теми обумовлено тим, що проблема взаємовідносин громадянського суспільства і держави в умовах становлення конституціоналізму в Україні недостатньо висвітлена у правовій та політологічній науці.

Метою статті є аналіз особливостей взаємодії громадянського суспільства та держави в умовах розвитку конституціоналізму в Україні.

Концепції взаємовідносин громадянського суспільства та держави досліджували такі західні науковці, як К.Поппер, А.Грамші, Я.Тесарж Р.Арон, Р.Дарендорф, Р.Фоссаєр, Дж.Кін, Х.Арендт та інші. Серед вітчизняних дослідників варто відзначити роботи А.Колодій, В.Баркова, Т.Розової, С.Тимченко, О.Задоянчука, О.Скрипнюка, В.Сіренко, В.Тимошенко та П.Шляхтуна.

Конституціоналізм як політико-правове явище досліджувався низкою вітчизняних та західних вчених. Серед вітчизняних вчених проблеми становлення сучасного конституціоналізму досліджували В.Тацій, Ю.Тодика, А.Батанов, В.Ковальчук, М.Орзих. О.Совгиря, В. Журавський; серед російських Ж. Бокоєв, М.Баглай, К.Гаджиєв, І. Степанов; серед західних - С.Войт, Ф.Лассаль, С. Маклвейн, А. Райнер та інші.

У сучасній науковій літературі не існує єдиної дефініції поняття «конституціоналізм», як і не однаковий перелік елементів системи конституціоналізму.

Термін «конституція» походить від лат. constitutio - установа, устрій. Конституція в правовій та демократичній державі - це перш за все акт установчої влади народу, яка є первинною відносно установлених влад. Класичним визначенням конституціоналізму вважається висловлювання англійського вченого С. Х. Маклвейна, що «конституціоналізм або верховенство права є юридичним обмеженням держави та повною протилежністю щодо свавільного правління» [15, с.41].

В юридичному аспекті конституціоналізм розуміється як особливий режим функціонування державної влади на основі конституційних методів. Конституція виражає реальну розстановку сил в класовому суспільстві, - на цьому наголошував німецький соціаліст Ф.Лассаль. Натомість сучасні конституціоналісти підтримують точку зору, згідно якої конституція закріплює узгоджені інтереси та волі всіх соціальних груп, включаючи етнічні, які в силу історичних умов стали єдиним народом спільної для них держави [12]. На думку німецького дослідника С.Войта, конституціоналізм - це багаторівнева система, що виходить за межі Конституції та права, відображає особливості менталітету і буття народу [16, с.191].

У політологічному аспекті конституціоналізм розкривається як особливий характер відносин між державою і суспільством на основі консенсусу, як ідейно-політична доктрина і рух. На думку Ю.М. Тодики і В.С. Журавського, «...конституціоналізм у політичному розумінні - це особливий характер відносин між державою і суспільством. Він є оформленням суспільної згоди щодо відповідних цінностей, принципів і механізмів» [5, с.5].

Сучасний конституціоналізм може бути певним чином ототожненим з ідеологією лібералізму, яка набула широкого розвитку у сучасних країнах західних демократій. Вона полягає на тому, що «вільні від природи, аполітичні та, будучи носіями фундаментальних прав, індивіди потребують, й тому створюють державу, яку вони можуть та повинні контролювати. Цей контроль є необхідним, оскільки історичний досвід свідчить про те, що є постійна тенденція перетворення держави у свавільну та деспотичну; тенденція, що походить від людської природи та є наслідком незмінної логіки діяльності державних інститутів» [14, с.4].

Український дослідник М.Ф.Орзих зазначає, що «…сягаючи своїм корінням в історію правової культури Заходу, конституціоналізм ґрунтується щонайменше на приватній власності та обмеженні державної влади на користь громадянського суспільства» [9]. Російський дослідник Ж. А. Бокоєв розглядає конституціоналізм у трьох аспектах:

1) як систему (форму) правління, протилежну абсолютизму у формі конституційної правової держави, заснованої на принципі обмеженого правління і приматі прав людини;

2) як варіант політичної модернізації, що полягає у перерозподілі монархічної влади органам народного представництва;

3) як політико-правовий режим відносин держави і суспільства, який склався в цілому ряді країн, заснований на певному наборі правових принципів [1, с.13]

Конституція в правовій та демократичній державі - це перш за все акт установчої влади народу, яка є первинною відносно установлених влад. У новітніх конституціях, до яких відноситься й чинна Конституція України, поряд із розширенням системи громадянських, політичних, економічних, культурних (духовних) прав і свобод, закріплюються нові види прав і свобод - інформаційні та екологічні. При цьому нині значна увага приділяється не лише розширенню прав і свобод людини, а й їх реальному змістовному наповненню та гарантованості. Слід брати до уваги, що наявність конституції ще не означає існування конституціоналізму як масового політичного руху, зацікавленого у забезпеченні в країні демократичного конституційного ладу [12]. Фіктивність конституції, як правило, характерна для держав з авторитарними і тоталітарними політичними режимами. У демократичних країнах у разі існування розбіжності між фактичною та юридичною конституцією вживають відповідних заходів для якнайшвидшого подолання такої розбіжності.

Сучасний український конституціоналізм найповніше виявляється у конституційних правах, свободах і обов'язках людини і громадянина, в якісно новій організації державної влади, в реалізації чинної Конституції України і в системі її охорони. Конституція України від 28 червня 1996 року законодавчо закріпила й зафіксувала механізми реалізації принципів народного суверенітету, поділу влади, пріоритету прав людини. У Конституції України законодавчо закріплені основи для формування громадянського суспільства. Зокрема, у положеннях Основного Закону зазначається, що Україна є суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст.1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч.2 ст. 3); суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (ст. 15); держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки (ст.13); правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19) [6, с.6-10].

Особливістю конституційного ладу сучасної України є його перехідний характер, що зумовлено низкою чинників, одним з яких є триваюча конституційна реформа. В Україні триває пошук оптимальної форми державного правління, балансу політичних сил, врегулювання та розподілу повноважень між гілками влади, апробація механізму стримувань і противаг.

Конституційне оформлення існуючих правовідносин у межах української держави нерозривно пов'язане з формуванням правової держави, у якій формується й вільно розвивається громадянське суспільство. У політичній науці громадянське суспільство визначається як суспільство громадян з високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних властивостей, які спільно з державою утворюють розвинуті правові відносини [13, с.145]. У реальному житті розвинуте громадянське суспільство є основою стабільного демократичного політичного режиму.

Принципи конституціоналізму послідовно розкриваються та гарантуються у політиці правової державі. Під категорією «правова держава» ми розуміємо державу, у суспільному і політичному житті якої панують закони, що закріплюють основні права громадян, які виражають волю більшості або всього населення країни [7, с.41]. У правовій державі важливу роль у механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина належить громадському контролю за додержанням державними органами та органами місцевого самоврядування положень Основного Закону та відповідності їх політики проголошеним цілям. Як зазначає Варивдін В.А. «У розвинених західних демократіях громадянське суспільство забезпечило значний рівень захисту приватних та суспільних сфер життя людини від жорсткої регламентації з боку держави. Одночасно громадянське суспільство стає основою стабільності політичних режимів, і якщо держава починає втрачати стійкість, то її надійно підтримує міцна структура громадянського суспільства» [3, с.23].

Можна погодитись з думкою Бокоєва Ж.А., що конституціоналізм відображає тип існуючого політичного режиму в державі. Залежно від типу державно-політичного режиму, можна виділити такі моделі взаємодії громадянського суспільства та держави, й відповідно, типи конституції:

1. Модель рівноправного партнерства. Громадянське суспільство і держава володіють широкими правами, їхні відносини регулюються нормами права. Зв'язок громадянського суспільства та держави базується передусім на принципах демократії, базовим з яких є принцип народного суверенітету. Партнером держави громадянське суспільство виступає виключно у правовій державі за демократичного політичного режиму. Особливістю їхньої взаємодії за демократичного режиму є те, що громадянське суспільство підпорядковує собі державу і контролює її. Цій моделі взаємодії відповідає демократичний тип конституції, яка гарантує широке коло прав і свобод, допускає вільне утворення і діяльність політичних партій, передбачають виборність установ влади тощо.

2. Модель часткового поглинання державою громадянського суспільства. Відображає відносну свободу громадянського суспільства у неполітичній сфері та сфері економіки. Держава зосереджує у своїх руках основні важелі політичного впливу, здійснює жорсткий контроль за органами місцевого самоврядування; вибори до представницьких органів влади носять формальний характер. Така форма взаємодії держави і громадянського суспільства характерна для авторитарного політичного режиму. Їй відповідає авторитарний тип конституції, що обмежує або забороняє діяльність політичних партій або встановлює панування однієї партії, відкриває широкі можливості для ліквідації або суттєвого обмеження вимушено проголошених конституційних прав і свобод, скорочує повноваження представницьких органів.

3. Модель повного поглинання державою громадянського суспільства. Характеризується абсолютизацією владних повноважень держави, здійснюються спроби придушити громадянське суспільство. Необхідно зазначити, що держава не може повністю знищити громадянське суспільство, поки існує індивід з особистим життям та певним (хоча б базовим) рівнем політичної культури. До сфери можливостей державного апарату може належати звуження громадянського сектору, але не остаточне його знищення. Для цієї моделі взаємодії громадянського суспільства і держави є визначальним відсутність розвинених структур громадянського суспільства, насамперед, його економічної основи - приватної власності. Держава здійснює тотальний контроль у всіх сферах життєдіяльності суспільства, навіть намагається вплинути на сферу особистих відносин громадян. Такий спосіб взаємодії громадянського суспільства і держави характерний для тоталітарного політичного режиму [8, с.96]. Тоталітарні конституції є різновидом авторитарних конституцій і для яких характерна висока ідеологічна насиченість аж до визнання прихильності до певної ідеології (комунізму, ісламу тощо).

Для формування дієвого громадянського суспільства в Україні потрібно докласти значних зусиль, як з боку самих громадян, так і з боку органів державної влади. Зокрема, необхідно привести національне законодавство що регламентує діяльність інститутів громадянського суспільства у відповідність з європейськими стандартами; законодавчо визначити основи взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, спростити процедуру реєстрації громадських об'єднань, залучати громадян до участі у процесах формування і реалізації державної, регіональної політики.

Сприяти розвитку громадянського суспільства в Україні покликані нещодавно прийняті закони «Про соціальний діалог в Україні», «Про благодійництво і благодійні організації», «Про інформацію», «Про волонтерську діяльність» тощо, а також указ Президента України «Про стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи».

Висновки

Таким чином, відносини громадянського суспільства та держави в умовах конституціоналізму відповідають демократичній моделі їх взаємодії.

Розвиток конституціоналізму закладає основи для функціонування правової держави і громадянського суспільства в Україні. Ефективність діяльності інститутів громадянського суспільства та рівень участі їх членів у суспільно-політичних процесах у кожній конкретній країні залежить від пануючого типу політичного режиму та типу діючої конституції.

Специфіка взаємовідносин громадянського суспільства і держави в Україні обумовлена перехідним типом політичної системи. Закріплення паритетних відносин між ними потребує подальшого вдосконалення механізмів взаємодії інститутів громадянського суспільства з державними органами, посилення впливу інститутів громадянського суспільства на процес прийняття державних рішень, підвищення рівня громадської активності й подолання аполітичності у суспільстві.

Література

1. Бокоев Ж.А. Модели современного конституционализма и опыт постсоциалистических государств (на примере Киргизской республики) : автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук / Ж.А. Бокоев. - М., 1998. - 23с.

2. Батанов А.В Конституционное право в современном мире: основные направления и формы развития // Современный конституционализм : междунар. науч-практич. журнал / [под. ред. А. Юшин] г. Тирасполь. - 2009. - № 1 [Электронный ресурс] - Режим доступу: http://www.kspmr.idknet.com/MAG/?id=239&id_article=e3017424103c985289c14eac4ba87912&lang=ru#239

3. Варывдин В.А. Гражданское общество // Социально-политический журнал. - 1992. - №8. - С.22-31

4. Ковальчук В.Б. Конституція як основа легітимності публічної влади в правовій демократичній державі [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nauboaedu/ua /.../konstytutsiya-yak-osnova-lehitymnosti-publichnoji-vlady- v-pravovij-demokratychnij-derzhavi/

5. Конституційне право України : підручник для студ. вищ. навч. закл. / за ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К., 2002- 544с.

6. Конституція України .- К.: Алерта, 2013. - 102с.

7. Косілова О.І. Особливості формування правової держави і громадянського суспільства в сучасній Україні // Інформація і право - К. - 2012 - №3(6) - С.41-48

8. Косілова О.І. Громадянське суспільство і держава: моделі взаємовідносин // Політологічний вісник. Зб-к наук. Праць. - К.: Знання України, 2006. - Вип.22 - С.90-100

9. Орзих М.Ф. Современный конституционализм: теория и перспективы развития / М.Ф. Орзих, А.Р. Крусян // Современный конституционализм: междунар. науч-практич. журнал / [под. ред. А. Юшина] г. Тирасполь. - 2006. - № 1 [Электронный ресурс]. - Режим доступу: kspmr.com/MAG/?id_article_4d a 0dac591

10. Райнер А. Европейское конституционное право: некоторые размышления о концепции, возникшей во второй половине двадцатого века // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. - 2001. - № 4. - С. 112- 116

11. Офіційне Інтернет-представництво Президента України [Електронний ресурс] - Режим доступу: president.gov.ua/news/23529.html

12. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.pravoznavez.com.ua/period/article/656/%D2

13. Політологічний енциклопедичний словник: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Генеза, 2004. - 400с.

14. Шевчук С. Історія конституціоналізму: від святого письма до конституційного тексту. Елементи конституціоналізму// Юридичний журнал. - 2008. - №10[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3040

15. Mcllwain C. Constitutoinalism, Ancient and Modern. - Ithaca, N.Y.: Cornell University Press. - 1940. - P.41

16. Voigt S. Making Constitutions Work: Conditions for Maintaining the Rule of Law // CATO Journal. Fall 1998. Vol. 18. Issue 2. - P. 191-208

Размещено на Allbest.ru