Форми і методи діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

Кривенда Владислав Юрійович

УДК 351.741

ФОРМИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент

Лошицький Михайло Васильович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

заступник начальника кафедри адміністративної діяльності

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Білоус Віктор Тарасович,

Національний університет Державної податкової служби України,

професор кафедри фінансового права

кандидат юридичних наук, професор Калаянов Дмитро Петрович,

Одеський державний університет внутрішніх справ,

професор кафедри управління та інформаційно-технічного забезпечення ОВС

Захист відбудеться «09» липня 2009 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «___» червня 2009 року.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради А. В. Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глибокі соціально-економічні перетворення, що відбуваються в нашій державі останнім часом, вимагають не лише проведення широкомасштабних реформ, спрямованих на створення повнокровних ринкових механізмів, трансформацію відносин власності, розвиток підприємництва, але й посилення захисту прав і свобод громадян, охорону власності, інтересів підприємств, установ і організацій від протиправних посягань. При цьому, гостро як ніколи, постала потреба удосконалення діяльності міліції, завдання, форми та методи якої уже не відповідають міжнародним стандартам, постійно критикуються правозахисними організаціями, та нездатні забезпечити дійсно стабільний правопорядок у суспільстві. Особливо це стосується діяльності міліції громадської безпеки, що є невід'ємною складовою органів внутрішніх справ та основним підрозділом, на який покладено виконання завдань у сфері охорони громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян та громадської безпеки.

Напевне, ще ніколи в історії розвитку людської цивілізації зазначене завдання не було настільки актуальним, як на початку ХХІ століття. Причому можна відмітити кілька моментів, що на сьогодні обумовлюють актуальність поставленої проблеми. По-перше, на сьогоднішній день світова економічна криза уже набрала масштабних обертів і в Україні, що призвело до збільшення числа тих, хто нездатен пристосуватися до нових соціально-економічних умов життя і, відповідно, до різкого зростання так званих маргінальних верств населення, які становлять підвищену загрозу громадській безпеці. По-друге, в умовах економічної кризи та загострення соціальних конфліктів суттєво змінюються кількісні та якісні показники злочинності. Зокрема, уже сьогодні у цій сфері можна відмітити такі загрозливі тенденції: поповнення криміногенного середовища представниками традиційно законослухняних категорій громадян; зростання кількості корисливих злочинів; збільшення кількості правопорушень в громадських місцях тощо. По-третє, Україна проголосила курс на вступ до ЄС, що вимагає реформування усіх напрямів діяльності держави, і в першу чергу, правоохоронної, оскільки сучасна система ОВС у правовому, організаційному, кадровому, фінансовому, соціальному та інших аспектах діяльності не відповідає багатьом міжнародним стандартам. По-четверте, Україна виграла тендер на проведення Євро-2012, а організація спортивного заходу такого рівня вимагає не лише створення відповідної інфраструктури, але й удосконалення форм і методів охорони громадського порядку, покращення матеріального забезпечення підрозділів міліції громадської безпеки, додаткове навчання її працівників, підвищення загального іміджу правоохоронних органів тощо.

У таких умовах перед підрозділами міліції громадської безпеки постають нові завдання в сфері охорони громадського порядку, забезпечення особистої та громадської безпеки що вимагає перегляду основних форм і методів її діяльності.

На нагальну практичну потребу в дослідженні обраної теми вказує і стан її наукової розробки. Історіографічний аналіз літератури свідчить про те, що хоча вона має багату джерельну базу, створену попередніми та сьогоднішніми поколіннями адміністративістів, серед яких, зокрема, праці таких відомих теоретиків як В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, І.І. Веремеєнка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, М.М. Дорогіх, М.І. Єропкіна, В.Л. Зеленька, Д.П. Калаянова, Р.А. Калюжного, В.Р. Кісіна, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, М.В. Лошицького, І.В. Мартьянова, О.В. Негодченка, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, Л.Л. Попова, Ю.І. Римаренка, В.В. Серьогіна, С.С. Студенікіної, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та інших. Але, на сьогодні не достатньо досліджено більшість практичних питань, які стосуються нормативно-правового, організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення функціонування підрозділів міліції громадської безпеки. Нерозробленість зазначених питань в теорії негативно позначається на їх практичній діяльності, обумовлює прийняття невиважених і необґрунтованих рішень, застосування таких форм і методів, які нездатні належним чином забезпечити охорону прав та свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань.

Актуальність обраного напряму дослідження підтверджується також результатами проведеного анкетування. Так, 30,2% опитаних вказали на недосконалість законодавчого регулювання застосування того чи іншого методу діяльності. 24,2% вважають, що нормативно закріплені форми діяльності міліції громадської безпеки не відповідають діючим міжнародно-правовим стандартам у правоохоронній сфері та не здатні забезпечити належний захист прав і свобод людини та громадянина в сучасних соціально-економічних умовах. Також значна частина респондентів (64,0%) відзначила нестабільність закріплених на сьогодні правових форм діяльності міліції громадської безпеки, що негативно позначається на стабільності та ефективності функціонування всієї системи органів внутрішніх справ. 32,5% опитаних висловили сумніви щодо ефективності застосування тих чи інших методів примусу та наголосили на необхідності їх удосконалення

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі удосконалення адміністративної діяльності міліції. Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ і виконана відповідно до п. 2.7 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (затверджені Наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.). Її проблематика має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, запровадженої Указом Президента України № 810 від 22.07.1998).

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні форм і методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах, їх відповідності Конституції України та загальновизнаним міжнародним стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина під час охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також формуванні теоретичних положень і розробці на їх основі практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства та практики його застосування в зазначеній сфері з урахуванням змін у суспільно-політичному житті, позитивного зарубіжного досвіду та сучасних соціально-економічних умов. Виходячи із сформульованої мети дослідження, були визначені наступні завдання:

- з'ясувати сутність таких понять, як «громадський порядок», «особиста безпека», «громадська безпека», як об'єктів правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки, а також розкрити зміст їх «забезпечення» та «охорони»;

- визначити місце міліції громадської безпеки в системі ОВС, проаналізувати її структуру, цільову спрямованість, правове забезпечення, завдання, напрями, функції та принципи діяльності в умовах демократичних перетворень і становлення України як демократичної правової держави;

- з'ясувати поняття, правову природу, ознаки та різновиди форм адміністративної діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах;

- з'ясувати поняття, правову природу, ознаки, різновиди та особливості застосування методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки;

- визначити основні шляхи удосконалення правових та організаційних форм діяльності міліції громадської безпеки у сучасних умовах;

- визначити особливості застосування окремих методів діяльності міліції громадської безпеки в умовах євроінтеграції;

- розробити пропозиції, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики реалізації форм та методів діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини в сфері адміністративної діяльності міліції громадської безпеки.

Предмет дослідження - форми та методи діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань, в роботі використано сукупність як загальних, так і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно дослідити об'єкт дослідження, а саме: діалектичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і зміст форм і методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах (розділи 1-3); аналіз і синтез, за допомогою яких з'ясовано місце міліції громадської безпеки в системі органів внутрішніх справ, розкрито сутність форм та методів її діяльності (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2.); системний підхід застосовувався з метою досягнення принципової єдності теоретико-пізнавальної основи розуміння структурно-функціональної характеристики блоку міліції громадської безпеки як цілісної системи соціального порядку (підрозділ 1.2., 1.3.); формально-логічний метод дозволив з'ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (розділи 1, 2); формально-юридичний метод, що в комплексі з методом логічного аналізу дозволив всебічно вивчити існуючу систему правових норм, що регулюють діяльність міліції громадської безпеки, а також окреслити напрями удосконалення законодавства в цій сфері відповідно до сучасних суспільно-економічних умов (розділи 1-3); методи класифікації та групування використовувалися при дослідженні наукових підходів до визначення міліції громадської безпеки, її основних ознак, принципів, напрямів, форм і методів діяльності, а також при аналізі нормативних актів, що регулюють діяльність міліції при охороні громадського порядку та забезпечення громадської безпеки (розділи 1-3); порівняльно-правовий метод дозволив провести більш глибоке дослідження міжнародних стандартів у сфері охорони громадського порядку, а також визначити напрями можливого запозичення зарубіжного досвіду в процесі удосконалення форм і методів адміністративної діяльності підрозділів міліції громадської безпеки в сучасних умовах (підрозділи 3.1., 3.2., 3.3.); метод аналізу документів використовувався при вивченні нормативних актів, що регулюють діяльність міліції громадської безпеки, їх співставленні, виявленні на цій основі недоліків, прогалин, суперечностей та прорахунків, а також розробці шляхів їх усунення (розділи 1, 3); статистичні методи використовувалися при характеристиці якості роботи підрозділів міліції громадської безпеки (розділи 1, 3); соціологічні методи використовувалися при з'ясуванні наявних у досліджуваній сфері проблем на основі проведення анкетувань (розділ 3).

Емпіричну базу складають статистичні дані та аналітичні довідки МВС України, узагальнення практичної діяльності органів (підрозділів, служб) міліції громадської безпеки, а також дані проведеного анкетування 427 працівників підрозділів міліції громадської безпеки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що це одне з перших в українській адміністративно-правовій науці комплексне наукове дослідження, спеціально присвячене аналізу форм і методів діяльності міліції громадської безпеки в умовах суворого дотримання прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, в результаті якого сформульовано низку концептуальних положень, а саме:

вперше:

- запропоновано новий погляд на стандарти діяльності підрозділів міліції громадської безпеки в умовах проведення широкомасштабних економічних, політичних, соціальних та інших реформ, спрямованих на побудову в Україні демократичної правової держави;

- розроблено визначення міліції громадської безпеки, під якою пропонується розуміти організаційно-функціональне об'єднання взаємопов'язаних служб і підрозділів, основною метою діяльності яких є забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань;

- запропоновано доповнити систему завдань міліції громадської безпеки таким завданням, як надання в межах своєї компетенції управлінських послуг, і відповідно, доповнити систему функцій міліції громадської безпеки такою функцією, як соціального обслуговування населення;

- розроблено проект Закону України «Про міліцію громадської безпеки», в якому відображено наступні положення: правова основа діяльності міліції громадської безпеки; її цільове призначення; завдання, функції та повноваження; принципи, форми та методи діяльності; її система та структура; порядок створення, реорганізації, ліквідації; чисельність особового складу та порядок його призначення; соціально-правовий статус працівників, їх права та обов'язки;

- розроблено практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності застосування міліцією громадської безпеки профілактичних заходів під час проведення Євро-2012;

- розроблено пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання правових та організаційних форм діяльності міліції громадської безпеки, а також застосування нею окремих методів діяльності;

удосконалено:

- поняття «громадський порядок», «особиста безпека», «громадська безпека», «забезпечення громадського порядку», «охорона громадського порядку», «форми діяльності міліції громадської безпеки», «методи діяльності міліції громадської безпеки», «метод переконання», «метод примусу», «адміністративно-запобіжні заходи», «заходи адміністративного припинення»;

- систему завдань, функцій, напрямів та принципів діяльності міліції громадської безпеки, яка відповідає сучасним політичним та соціально-економічним умовам розвитку нашої держави, а також міжнародним стандартам у сфері захисту та забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

- систему методів діяльності міліції громадської безпеки. Зокрема, визначено систему загальних ознак методів діяльності міліції громадської безпеки та систему ознак, притаманних кожному окремому методу. Крім того, обґрунтовуються різноманітні критерії класифікації методів переконання, заходів адміністративного попередження, припинення та стягнення;

- процес підготовки та прийняття правових актів міліцією громадської безпеки;

дістало подальший розвиток:

- положення про необхідність прийняття Законів України «Про охорону громадського порядку» та «Про профілактику правопорушень»;

- положення про необхідність створення при МВС України Експертної Ради з питань нормотворчої діяльності, до складу якої мають входити вчені та практичні працівники, а на її засіданнях мають розглядатися проекти найбільш важливих відомчих актів і всі законопроекти, що торкаються інтересів ОВС;

- положення про необхідність відродження служби профілактики правопорушень в системі МВС України, але не в складі карного розшуку, як було раніше, а в складі підрозділів міліції громадської безпеки;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції використовуються: в навчальному процесі - під час викладання адміністративного права в цілому, та адміністративного процесу зокрема (акт впровадження наукових розробок у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 20.09.2007); у правозастосовчій діяльності (акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність УБЗПТЛ ГУМВС України в Київській обл. від 25.10.2007); у правотворчій діяльності - при підготовці змін та доповнень до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ОВС загалом, і підрозділів міліції громадської безпеки зокрема (Довідка Інститут законодавства ВР України про реалізацію наукових досліджень здобувача Кривенди В.Ю. від 25.03.2009).

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного наукового дослідження обговорювались на засіданнях кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на наступних науково-практичних конференціях: «Конституційна реформа в Україні» (16-17 травня 2003 року, м. Київ, НАВСУ); «Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України» (12-13 травня 2004 року, м. Київ, НАВСУ); «Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні» (22-23 квітня 2005 року, м. Київ, НАВСУ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у восьми наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у двох тезах науково-практичних конференцій.

Структура і обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, чотирьох додатків, списку використаних джерел (253 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, розкривається зміст і стан наукового опрацювання проблеми, її значущість, визначаються мета, основні завдання, об'єкт, предмет та методологія дослідження, наукова новизна, практичне і теоретичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів виконаної роботи, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 «Загально-теоретична характеристика діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Громадський порядок та громадська безпека як об'єкт адміністративної діяльності міліції громадської безпеки» досліджуються такі об'єкти правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки, як «громадський порядок», «особиста безпека» та «громадська безпека». Розглядаючи «громадський порядок», дисертант аналізує історію його виникнення та становлення; основні тенденції в його розумінні; розгляд у вузькому, широкому та політико-правовому розумінні; його основні складові елементи (до яких віднесено мету встановлення та підтримання громадського порядку, засоби регулювання правовідносин у сфері громадського порядку, зміст громадського порядку та реальні гарантії його міцності). На основі проведеного аналізу формулюється визначення громадського порядку, що, на відміну від поданих раніше в юридичній літературі, включає в себе положення про необхідність забезпечення особистої та громадської безпеки, як основної мети громадського порядку.

Розглядаючи «особисту безпеку» дисертант аналізує етимологічне походження поняття «безпека», досліджує основні риси та різновиди безпеки та найбільш поширені підходи до її класифікації і, на основі цього, визначає місце особистої та громадської безпеки в загальній системі безпеки. Автор стверджує, що особиста безпека кожного громадянина знаходиться у тісному зв'язку із громадською безпекою та заходами, спрямованими на її забезпечення.

Розглядаючи «громадську безпеку» дисертант аналізує наявні в юридичній літературі визначення, її основні ознаки та елементи (до яких віднесено об'єкти, суб'єкти, обставини, що їй загрожують та способи її забезпечення). На основі проведеного аналізу формулюється альтернативне визначення громадської безпеки, яке в повній мірі розкриває всі елементи громадської безпеки, а також акцентується увага на необхідності забезпечення особистої безпеки особи як невід'ємної її складової. Також у цьому підрозділі аналізуються підходи науковців до співвідношення громадського порядку та громадської безпеки, робиться висновок, що незважаючи на тісний взаємозв'язок, вони є самостійними правовими категоріями, а також розкривається зміст таких понять, як «забезпечення» та «охорона» громадського порядку та безпеки, пропонується їх авторське визначення.

Підрозділ 1.2. «Адміністративно-правове положення міліції громадської безпеки» присвячений аналізу нормативно-правового регулювання міліції громадської безпеки, її системи та структури, а також принципів діяльності. Досліджуючи правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки, в першу чергу, дається його визначення: це сукупність форм та засобів правового впливу на її діяльність, визначення її статусу, тобто структури, основних функцій, завдань, напрямів, форм і методів діяльності, а також принципів взаємодії з іншими державними органами та громадськими організаціями.

Аналізуються основні положення Закону України «Про міліцію» та робиться висновок, що він містить ряд недоліків і неточностей: по-перше, він не дає відповіді на запитання, які ж конкретно підрозділи необхідно відносити до міліції громадської безпеки; по-друге, він наводить завдання, функції та обов'язки міліції єдиним переліком, без розмежування на окремі блоки, в залежності від її внутрішньо-організаційної побудови. З метою усунення зазначених недоліків, автором запропоновано всі завдання, функції та обов'язки міліції поділити на два блоки: загальні для всіх підрозділів міліції, та притаманні конкретним блокам, у тому числі блоку міліції громадської безпеки. Дисертант акцентує увагу на основних недоліках, що існують у сфері відомчого регулювання діяльності міліції громадської безпеки та пропонує конкретні напрями їх усунення.

Досліджуючи принципи діяльності міліції громадської безпеки, дисертант робить висновок, що до них слід відносити наступні: законності, гуманізму, соціальної справедливості, об'єктивності, конкретності, комплексності, ефективності, поєднання гласності та професійної таємниці, централізації та децентралізації, взаємодії з іншими правоохоронними органами, органами державної влади, громадськими організаціями та населенням. На основі аналізу зазначених принципів, робиться висновок, що вони також повинні бути закріплені в Законі України «Про міліцію громадської безпеки».

У підрозділі 1.3. «Основні завдання та напрями діяльності міліції громадської безпеки у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина» визначається цільове призначення міліції громадської безпеки, система її завдань, функцій та напрямів діяльності. При цьому, на думку дисертанта, цільове призначення міліції громадської безпеки полягає в забезпеченні громадського порядку та громадської безпеки, захисті прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань. Зазначається, що загальна мета діяльності будь-якого органу, конкретизується в його завданнях, які є важливою умовою її досягнення. Міліція громадської безпеки теж не є винятком, оскільки виконує різноманітні завдання в сфері охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Аналіз практики її діяльності дозволив віднести до таких завдань наступні: забезпечення особистої безпеки громадян; охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; захист власності від протиправних посягань; виявлення та попередження злочинів і адміністративних правопорушень; розкриття злочинів, у справах про які провадження досудового слідства необов'язкове, а також здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення; розшук окремих категорій осіб, встановлення місця перебування яких віднесено до компетенції підрозділів міліції громадської безпеки; надання допомоги, в межах своєї компетенції, громадянам, підприємствам, установам та організаціям у реалізації їх прав і законних інтересів; надання в межах своєї компетенції соціальних послуг.

Аналізуючи завдання, покладені на міліцію громадської безпеки, дисертант зазначає, що оскільки кожне завдання має власну специфіку, механізм їх реалізації теж носить неоднорідний характер, іншими словами, кожне завдання обумовлює різноманітні напрями діяльності її структурних підрозділів. У зв'язку з цим, дисертант досить детально аналізує напрями діяльності міліції громадської безпеки щодо виконання кожного із вищезазначених завдань. При цьому зазначається, що в сучасних умовах міліція громадської безпеки повинна виконувати ще й таку функцію, як надання соціальних послуг населенню. Наводиться визначення міліції громадської безпеки, що враховує її цільове призначення, ознаки, завдання, функції, напрями та принципи діяльності в сучасних умовах. Крім того, обґрунтовується доцільність прийняття Закону України «Про міліцію громадської безпеки».

Розділ 2. «Форми та методи адміністративної діяльності міліції громадської безпеки» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. «Поняття та загальна характеристика форм адміністративної діяльності міліції громадської безпеки» присвячений класифікації та дослідженню основних ознак правових та організаційних форм адміністративної діяльності міліції громадської безпеки. Так, аналізуючи поняття «форма адміністративної діяльності», дисертант звертає увагу на його етимологію, а також взаємозв'язок з такими категоріями, як «зміст управлінської діяльності» та «функції управлінської діяльності».

Аналізуючи правові форми діяльності міліції громадської безпеки, в першу чергу, зазначається, що найбільш доцільно їх поділяти на три групи: видання актів, укладення договорів та вчинення інших юридична значущих дій. В свою чергу, організаційні форми слід поділяти на дві групи: громадсько-організаційні та організаційно-технічні заходи. Аналізується поняття, основні ознаки та властивості виділених підгруп. Як висновок, дається визначення форм діяльності міліції громадської безпеки.

У підрозділі 2.2. «Поняття та загальна характеристика методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки» аналізується поняття, основні ознаки та класифікація методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки. Так, визначаючи поняття методу, в першу чергу, досліджується його етимологія, взаємозв'язок з такою правовою категорією, як «методи управління», а також співвідношення з метою, формами та функціями її адміністративної діяльності. З'ясовується їх призначення, а також основні риси та властивості. На підставі проведеного дослідження, формулюється наступне визначення методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки - це прямо закріплені в нормативно-правових актах або опосередковано обумовленні ними способи, засоби, прийоми безпосереднього та цілеспрямованого впливу підрозділів міліції громадської безпеки на суспільні відносини, що складаються в сфері охорони громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян і громадської безпеки з метою практичного здійснення поставлених перед ними цілей, завдань і функцій.

Проаналізувавши сутність та основні властивості методів переконання, які застосовуються міліцією громадської безпеки, дисертант пропонує таке їх визначення: це комплекс здійснюваних міліцією громадської безпеки виховних, роз'яснювальних і заохочувальних заходів правового та неправового характеру, що виражаються в моральному, психологічному чи матеріальному впливі на громадян з метою формування у них розуміння необхідності добровільного та сумлінного дотримання правових норм і правил громадського співжиття, виховання в них внутрішньої потреби та стійкої звички до правомірної поведінки, або з метою їх залучення до охорони громадського порядку.

Проаналізувавши сутність методів примусу пропонується таке їх визначення: це прямо закріплені адміністративно-правовими нормами заходи впливу фізичного, морального, майнового, особистісного та іншого характеру, що застосовуються працівниками міліції громадської безпеки з метою охорони суспільних відносин, які виникають у сфері громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян і громадської безпеки шляхом попередження та припинення правопорушень, а також застосування адміністративних стягнень за їх вчинення.

Підрозділ 2.3. «Загальна характеристика методів примусу, що застосовуються підрозділами міліції громадської безпеки» присвячений аналізу поняття, основних ознак і властивостей заходів адміністративного попередження, припинення та стягнення, які застосовують у своїй діяльності підрозділи міліції громадської безпеки. На основі аналізу мети та основних ознак заходів адміністративного попередження, дисертант формулює таке їх визначення: це передбачені адміністративно-правовими нормами заходи впливу фізичного, морального, майнового, особистісного та іншого характеру, що застосовуються працівниками міліції громадської безпеки в примусовому порядку з метою попередження правопорушень, а також запобігання іншим шкідливим для громадського порядку та безпеки наслідкам. Аналізуючи конкретні адміністративно-попереджувальні заходи, які застосовуються міліцією громадської безпеки, автор акцентує увагу на їх неоднорідній природі, що обумовлює необхідність їх класифікації.

На основі аналізу мети та основних ознак заходів адміністративного припинення, дисертант формулює їх визначення: це передбачені адміністративно-правовими нормами заходи впливу фізичного, морального, майнового, особистісного та іншого характеру, що застосовуються працівниками міліції громадської безпеки у випадку вчинення правопорушення, виникнення обґрунтованої підозри в його вчиненні або створення протиправної ситуації з метою примусового припинення протиправних діянь, попередження вчинення нових правопорушень, створення умов для подальшого притягнення винних до відповідальності, усунення шкідливих наслідків правопорушення, а також відновлення попереднього, правомірного стану. Аналізуючи конкретні заходи адміністративного припинення, які застосовуються міліцією громадської безпеки, дисертант акцентує увагу на їх неоднорідній природі, що обумовлює необхідність їх класифікації.

Характеризуючи адміністративні стягнення, автор, у першу чергу, звертає увагу на їх призначення, мету, функції, підстави та сферу застосування, а також на їх систему. На основі проведеного аналізу, робиться висновок про неоднорідність адміністративних стягнень, що обумовлює необхідність їх класифікації.

Розділ 3. «Шляхи удосконалення форм та методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки у сучасних умовах» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Шляхи удосконалення правових форм адміністративної діяльності міліції громадської безпеки у сучасних умовах» досліджуються можливі шляхи удосконалення правових форм діяльності міліції громадської безпеки. Зокрема, окрім видання актів, укладення договорів і вчинення інших юридично значущих дій пропонується доповнити систему правових форм діяльності міліції громадської безпеки такою правовою формою, як участь у нормотворчій діяльності вищих органів державної влади. При цьому аналізуються такі напрями вираження цієї форми: внесення пропозицій про необхідність прийняття різноманітних правових актів, що регулюють відносини в сфері охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; безпосередня участь у їх підготовці; експертиза нормативно-правових актів, що безпосередньо торкаються питань охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; рецензування таких актів; направлення до вищих органів державної влади науково обґрунтованої інформації про ефективність функціонування конкретної норми чи групи норм матеріального або процесуального права.

Аналізується сутність, мета, ознаки, принципи, функції та стадії відомчої нормотворчості, а також моделі правового регулювання, в яких міліція громадської безпеки може приймати безпосередню участь. Зокрема, розкриваються функції відомчої нормотворчості міліції громадської безпеки.

Досліджується основні напрями удосконалення відомчої нормотворчості на кожному її етапі: комплексного планування; проведення підготовчої роботи; розробки проекту нормативно-правового акту; погодження та затвердження проекту нормативно-правового акту; забезпечення впровадження правового акту.

Підрозділ 3.2. «Шляхи удосконалення організаційних форм адміністративної діяльності міліції громадської безпеки у сучасних умовах» присвячений розробці основних напрямів удосконалення неправових форм діяльності міліції громадської безпеки. Зокрема, акцентується увага на необхідності більш активно використовувати наступні форми роботи з населенням: проведення пропагандистської роботи серед населення; здійснення правового виховання населення; проведення роз'яснювальної роботи серед населення про діюче законодавство та відповідальність за його порушення; організація постійного інформування громадян про стан громадського порядку; забезпечення своєчасного збору та обробки інформації про настрої населення та про можливе виникнення надзвичайних обставин; участь у регулюванні сімейних та побутових конфліктів; участь в громадських рухах і програмах; надання психологічної допомоги жертвам насильства та громадянам, які перебувають у критичних ситуаціях; надання різноманітної допомоги (в тому числі медичної) жертвам нещасних випадків, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій тощо; надання допомоги дітям з неблагополучних родин.

Визначаються напрями покращення діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку, а також удосконалення матеріально-технічного забезпечення працівників міліції громадської безпеки. Запропоновано відразу декілька джерел отримання фінансових ресурсів на втілення в життя запропонованих заходів.

Підрозділ 3.3 «Особливості застосування окремих методів в адміністративній діяльності міліції громадської безпеки» присвячений розробці основних напрямів удосконалення застосування працівниками міліції громадської безпеки основних методів адміністративної діяльності. На підставі аналізу практики застосування міліцією громадської безпеки адміністративно-запобіжних заходів, дисертант виділяє дві групи факторів, які негативно на неї впливають: по-перше, це зовнішні фактори, обумовлені недосконалістю правого регулювання, по-друге, це внутрішні фактори, обумовлені недоліками діяльності окремих підрозділів та працівників. Автор акцентує увагу на необхідності: а) розробки та прийняття нових нормативних актів у сфері профілактики правопорушень; б) внесення змін та доповнень до правових актів з метою удосконалення вже закріплених запобіжних заходів. Удосконалення практичної діяльності міліції громадської безпеки в цій сфері можливе за умов: покращення організаційного забезпечення цієї діяльності; підвищення рівня професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ; поліпшення матеріально-технічного забезпечення останніх.

Серед напрямів удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції громадської безпеки дисертант називає наступні: виключення з їх підвідомчості повноважень на складання протоколів про адміністративні правопорушення в сферах, на які не розповсюджується їх компетенція; закріплення їх виключної компетенції щодо складання протоколів про окремі адміністративні правопорушення; розширення юрисдикційних повноважень працівників окремих підрозділів міліції громадської безпеки відносно тих категорій справ, розгляд яких безпосередньо впливає на ефективність їх діяльності; обмеження юрисдикційних повноважень окремих підрозділів міліції громадської безпеки з метою забезпечення дотримання конституційних прав та свобод громадян.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні форм і методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах, їх відповідності Конституції України та загальновизнаним міжнародним стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина під час охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Відповідно до поставлених завдань, в дисертації зроблено наступні висновки:

1. Громадський порядок - це врегульована правовими та іншими неправовими нормами (нормами моралі, релігії, звичаями, традиціями тощо) система вольових суспільних відносин, що виникають і розвиваються переважно в громадських місцях і спрямовані на забезпечення особистої та громадської безпеки, охорону життя, здоров'я, честі та гідності громадян, охорону власності, забезпечення належних умов для функціонування підприємств, установ і організацій, для праці та відпочинку громадян, а також охорону інтересів суспільства та держави від злочинних та інших протиправних посягань.

2. Особиста безпека - це стан захищеності кожної особи від протиправних посягань на її життя, здоров'я, права та свободи, честь і гідність, особисту недоторканість тощо.

3. Громадська безпека - це система суспільних відносин, урегульованих правовими та технічно-юридичними нормами, яка склалася у зв'язку з діяльністю державних органів і громадських організацій щодо попередження, припинення та ліквідації негативного впливу джерел підвищеної небезпеки та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на особисту безпеку громадян, реалізацію її прав, свобод і соціально-значимих потреб, безпеку суспільства та розвиток його матеріальних і духовних цінностей, а також безпеку держави, збереження її територіальної цілісності, суверенітету та конституційного ладу.

4. Міліція громадської безпеки - це організаційно-функціональне об'єднання взаємопов'язаних служб і підрозділів, основною метою діяльності яких є забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань.

5. З метою усунення недоліків у правовому регулюванні діяльності міліції громадської безпеки необхідно: приймати правові акти в сфері діяльності підрозділів міліції громадської безпеки лише за умови глибокого вивчення існуючих суспільних відносин, перспектив їх розвитку та зміни; враховувати положення міжнародних стандартів і позитивний світовий досвід; здійснювати глибокі теоретичні дослідження сфери регулювання, а також проводити експертний аналіз законопроектів та їх громадську оцінку; розширити сферу законодавчого регулювання діяльності підрозділів міліції громадської безпеки; підвищити чіткість норм закону, їх конкретизацію та деталізацію з метою унеможливлення двозначного трактування; закріпити дієвий механізм їх реалізації; приймати відомчі правові акти в сфері діяльності підрозділів міліції громадської безпеки лише після всебічного дослідження вже існуючих у цій сфері правових норм; активізувати процес кодифікації та систематизації відомчого нормативного матеріалу в зазначеній сфері; розробити цілісну, спрямовану на перспективу, концепцію відомчої нормотворчості.

6. З метою удосконалення відомчої нормотворчості міліції громадської безпеки необхідно: чітко закріпити права керівника групи з підготовки проекту правового акту; чітко закріпити зміст плану підготовки проекту правового акту; переглянути та більш чітко закріпити в законодавстві вимоги до форми та змісту правових актів міліції громадської безпеки; активізувати пошук оптимальних прийомів і засобів юридичної техніки, а також використання передових засобів обробки текстів правових актів; законодавчо закріпити вичерпний перелік видів правових актів, видання яких відноситься до компетенції міліції громадської безпеки; чітко закріпити строки обов'язкового візування проекту усіма зацікавленими відомствами, порядок направлення зауважень і пропозицій до проекту, а також порядок захисту прав зацікавлених осіб у випадку неврахування поданих пропозицій.

7. Реально покращити взаємодію підрозділів міліції громадської безпеки з іншими державними органами та громадськими організаціями можливо за наступних умов: удосконалення правового регулювання взаємодії, що передбачає закріплення в єдиному правовому акті всіх можливих форм взаємодії, їх цільового призначення та суб'єктного складу; закріплення єдиного правового регулювання порядку взаємодії як для органів внутрішніх справ, так і для державних органів та громадських формувань; створення та забезпечення належного функціонування надійної системи інформаційного забезпечення взаємодіючих суб'єктів; встановлення адміністративної відповідальності за порушення обов'язків у сфері забезпечення взаємодії; організації вивчення та розповсюдження передового досвіду взаємодії тощо.

8. До основних напрямів удосконалення матеріально-технічного забезпечення працівників міліції громадської безпеки слід віднести: встановлення на площах і вулицях великих міст камер відео спостереження; забезпечення автотранспортом, новітньою технікою; обладнання патрульних машин системою супутникового відео спостереження, фото- та відеотехнікою; встановлення в чергових частинах моніторів з електронними картами території обслуговування, на яких відображаються місця перебування нарядів, що дає змогу чітко скоординувати їхні дії та значно скоротити час реагування на зміни в оперативній обстановці; збільшення кількості патрулів на мотоциклах, мопедах, велосипедах і конях під час охорони правопорядку в місцях масового відпочинку громадян, лісопаркових, пляжних, курортних зонах, тобто в місцевості, де рух інших видів патрульних засобів ускладнено.

9. До основних напрямів удосконалення правового регулювання застосування адміністративно-запобіжних заходів міліцією громадської безпеки слід віднести: а) розробку та прийняття нових нормативних актів у сфері профілактики правопорушень; б) зміну та доповнення правових актів з метою удосконалення вже закріплених запобіжних заходів. Зокрема: 1) в Законі України «Про міліцію» необхідно закріпити вичерпний перелік підстав зупинки транспортних засобів; 2) КУпАП повинен регулювати лише порядок проведення огляду, як адміністративно-припиняючого заходу, а всі інші випадки застосування огляду мають бути врегульовані іншими актами.

10. З метою удосконалення застосування міліцією громадської безпеки заходів адміністративного припинення необхідно: у ст. 259 КУпАП передбачити додаткову підставу адміністративного доставлення - забезпечення притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності; в ст. 259 КУпАП чітко визначити максимальні строки адміністративного доставлення; в ст. 262 КУпАП закріпити положення про те, що працівники міліції громадської безпеки можуть проводити адміністративне затримання особи при вчиненні нею будь-яких правопорушень, складання протоколів по яких відносяться до їх юрисдикції; в законодавчому порядку врегулювати питання відшкодування шкоди, яка була заподіяна особі незаконним адміністративним затриманням і доставленням; доповнити ст. 264 КУпАП положенням такого змісту: «Понятим може бути незаінтересовані у справі особи. Поняті, присутні при проведенні огляду, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям».

11. З метою удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності підрозділів міліції громадської безпеки необхідно: виключити з їх підвідомчості повноваження складати протоколи про адміністративні правопорушення у сферах, на які не розповсюджується їх компетенція (зокрема, за ст. 164-1 КУпАП); виключити з КУпАП п. 3 ч. 1 ст. 255 і передати право на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 51, 132 та 179 від власника підприємства, установи організації або уповноваженого ним органу в повну підвідомчість органів внутрішніх справ; розширити адміністративно-юрисдикційні повноваження працівників окремих підрозділів міліції громадської безпеки відносно тих категорій справ, розгляд яких безпосередньо впливає на ефективність їх діяльності; позбавити дільничних інспекторів міліції права розглядати справи, передбачені ст. 177, а також ч. 1 та ч. 2 ст. 178 КУпАП.

міліція громадський безпека

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кривенда В.Ю. Проблеми протидії правопорушенням дільничним інспектором міліції / В. Ю. Кривенда // Держава та право. - 2004. - № 26. - С. 246-253.

2. Кривенда В.Ю. Види та зміст адміністративно-правових засобів примусу, що застосовуються у діяльності міліції / В. Ю. Кривенда // Міліція України. Науково-практичний збірник. _ 2004. _ № 30. _ С. 17-21.

3. Кривенда В. Ю. Заходи спеціального призначення в системі заходів адміністративного припинення, що застосовуються міліцією / В. Ю. Кривенда // Міліція України. Науково-практичний збірник. _ 2004. _ № 32. _ С. 8-12.

4. Кивенда В. Ю. Адміністративний примус як метод діяльності міліції громадської безпеки / В. Ю. Кривенда // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. _ 2005. _ № 2. _ С. 327-332.

5. Кивенда В. Ю. Забезпечення економічної безпеки заходами адміністративного примусу / В. Ю. Кривенда // Право і суспільство. Науковий журнал. - 2007. _ № 2. - С. 125-129.

6. Кивенда В. Ю. Форми діяльності ОВС / В. Ю. Кривенда // Право і суспільство. Науковий журнал. - 2008. _ № 1. - С. 72-79.

7. Кривенда В. Ю. Засоби адміністративного примусу в діяльності міліції: матеріали науково-практичної конференції [«Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України»] (Київ, 12-13 травня 2004 року). - Київ : Київський національний університет внутрішніх справ, 2004. - С. 275-277.

8. Кривенда В. Ю. Взаємодія міліції з населенням: шляхи удосконалення : матеріали науково-практичної конференції [«Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства»] (Київ, 22-23 квітня 2005 року). - Київ : Київський національний університет внутрішніх справ, 2005. - С. 324-326.

АНОТАЦІЯ

Кривенда В.Ю. Форми і методи діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена аналізу форм і методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах, їх відповідності Конституції України та загальновизнаним міжнародним стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина під час охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

В роботі досліджено сутність таких понять, як «громадський порядок», «особиста безпека», «громадська безпека» як об'єктів правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки, а також розкрито зміст їх «забезпечення» та «охорони».

На основі дослідження правової природи, ознак та різновидів форм адміністративної діяльності міліції громадської безпеки визначено основні шляхи їх удосконалення. Проаналізовано особливості застосування окремих методів діяльності міліції громадської безпеки в умовах євроінтеграції. Розроблено пропозиції, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики реалізації форм та методів діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах.

Ключові слова: громадський порядок, особиста безпека, громадська безпека, охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, міліція громадської безпеки, форми адміністративної діяльності, методи адміністративної діяльності.

АННОТАЦИЯ

Кривенда В.Ю. Формы и методы деятельности милиции общественной безопасности в современных условиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена анализу форм и методов административной деятельности милиции общественной безопасности в современных условиях, их соответствия Конституции Украины и общепризнанным международным стандартам в сфере защиты прав и свобод человека и гражданина во время охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности, а также формирование теоретических положений и разработке на их основе практических рекомендаций, направленных на усовершенствование законодательства и практики его применения в отмеченной сфере с учетом изменений в общественно-политической жизни, зарубежного опыта и современных социально-экономических условий.

В работе исследовано сущность таких понятий, как «общественный порядок», «личная безопасность», «общественная безопасность» как объектов правоохранительной деятельности милиции общественной безопасности, а также раскрыто содержание их «обеспечения» и «охраны». Проанализирована история возникновения и становления такой правовой категории, как общественный порядок, основные тенденции в ее понимании, рассмотрение в узком, широком и политико-правовом понимании, основные ее составные элементы. Исследовано этимологическое происхождение понятия «безопасность», исследовано основные черты и разновидности безопасности и наиболее распространены подходы к ее классификации и, на основе этого, определенно место личной и общественной безопасности в общей системе безопасности. Проанализированы имеющиеся в юридической литературе определения общественной безопасности, а также ее основные признаки и элементы. Изучены подходы научных работников к соотношению общественного порядка и общественной безопасности.