Документознавчий аналіз універсалів Центральної Ради

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Універсали Центральної Ради - є одними з найважливіших інформаційних джерел Національно-демократичної революції в Україні 1917-1918 рр. Даний період викликає значну увагу як з боку істориків, так і з боку документознавців, адже аналіз документальних джерел дає змогу зробити висновки про сутність та якість політичних стратегій Центральної Ради і про загальні принципи розвитку системи діловодства і документування в Україні. Велике значення з точки зору документного аналізу мають зміст та стилістика тексту, розміщення реквізитів, використання різних засобів емоційного впливу. Саме ці елементи є віддзеркаленням прагнень до створення незалежної, ефективної, самодостатньої системи державного управління та власних правил ведення діловодства урядом УНР.

Універсали Центральної Ради були прийняті за надзвичайно складних умов протистояння з Тимчасовим урядом та радянською владою. Небажання їх визнавати право Центральної Ради на законотворення, стало основною причиною неможливості ефективної реалізації цих законодавчих актів.

Форма універсалів не була новою для українського державотворення. Так називалися законодавчі акти періоду Національно-визвольної війни 1648-1657 рр. Провідники Центральної Ради не випадково обрали саме таку форму законодавчого акту. Цим вони намагалися підкреслити нерозривний зв`язок з українською козацькою державою та її традиціями. Використання такої зовнішньої форми надавало прокламаціям певного символізму, духовної піднесеності, емоційності та пафосу. Універсали Центральної Ради не були нормативно-правовими актами у традиційному значенні. Вони мали декларативний характер та не мали за мету врегулювання певних правовідносин. Їх призначенням було визначення плану дій, опис ситуації в якій опинилася держава, здійснення впливу на свідомість громадян, заклик до підтримки.

Зовнішній вигляд Універсалів Центральної Ради має певні риси схожості з сучасними нормативно-правовими актами України. Зокрема, реквізит назва документа певною мірою відповідає нинішнім вимогам. Назва Першого універсалу надрукована великим шрифтом посередині у верхній частині аркуша без зазначення порядкового номера, після заголовку поставлена крапка (що недопустимо згідно з сучасними правилами оформлення документів). У Другому, Третьому та Четвертому універсалах в назві зазначений порядковий номер документа.

Реквізит тексту Універсалів досить об`ємний за обсягом, текст не має чіткого розділення на розділи, але його можна поділити на такі складові:

- протокольна формула; смислова частина; аргументація;

- викладення фактів і вказівок.

Протокольна формула складається зі звернення «Народе України!», виражає повагу до українського народу. Звертання не несе в собі конкретного політичного змісту, але є невід`ємною частиною універсалів. Смислова частина містить викладення суті документу, позицій уряду. У Третьому універсалі смислова частина досить коротка: «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою», а у Другому - навпаки має довгий, розірваний і продовжений в кінці текст: «Ми, Центральна Рада …з задоволенням приймаємо заклик правительства до єднання …», «… ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання». В аргументації викладені причини і мотиви прийняття універсалів, обставини, які змусили керівництво УЦР звернутися до громадян. Максимальна кількість аргументів для обґрунтування позиції створює сприятливі умови для правильного розуміння документа. У заключній частині викладені факти стану держави і суспільства, вказівки щодо найближчих кроків державного будівництва, заклики і накази громадянам УНР. Точність, об`єктивність, конкретність - це характерні особливості даної частини.

Основними ознаками стилістики тексту є: логічність, об`єктивність, офіційність, точність, висока ступінь інформативності. Разом із тим, просліджується висока ступінь емоційності тексту, використання різноманітних засобів емоційного впливу: закликів, звернень, емоційно забарвлених слів. Стиль універсалів наближений до політичної публіцистики, що проявляється у досить частому використанні художніх засобів, порівнянь, асоціацій, метафор, що підсилюють впливовість документів. Універсали написані живою українською мовою, завдяки цьому вони доступні для всіх верств населення.

Реквізит дати та місця видання розташований у нижньому лівому куті документа: Ухвалено:

Київ, року 1917, місяця червня (іюня) числа 10 . ( Й Універсал) У Київі. 1917 року липня 3-го дня. (ЙЙ Універсал)

У Київі. 7 листопаду року 1917. (ЙЙЙ Універсал) У Київі. 9 січня 1918р. (ЙV Універсал) універсал нормативний правовий

Порівнюючи із сучасними вимогами до складання документів, констатуємо, що реквізит зазнав значних змін. Досить цікавим для аналізу є вид реквізиту - підпис. В оригінальній редакції Другого універсалу реквізит складався з найменування посади та підпису. Зважаючи на те, що документ був підписаний кількома посадовими особами, підписи розташовувалися згідно субординації:

Голова Української Центральної Ради

(підпис М. Грушевського) Генеральний Секретаріат

Української Центральної Ради:

Голова Генерального Секретаріату (підпис В. Винниченка) Генеральні Секретарі: (підписи Х. Барановського

М. Стасюка О. Шульги

В. Садовського Б. Мартоса

І. Стешенка) Генеральний Писарь (підпис П. Христюка)

У текстах, представлених в періодичних виданнях, таких як «Рада», «Вісник» і т.д., підпис розташовувався у нижньому правому куті узагальнено: «Українська Центральна Рада» [1, с.105].

Аналізуючи зміст універсалів, слід визначити значення кожного з них. Перший Універсал був прийнятий на хвилі самостійницьких прагнень, революційної атмосфери, посилення національної свідомості української владної верхівки. Основна ідея: створення автономної держави. Другий Універсал був прийнятий під тиском Тимчасового уряду. В ньому зазначалося, що поповнена представниками національних меншин, які проживають в українських землях, Центральна Рада перетвориться на єдиний найвищий орган революційної демократії України. Центральна Рада брала зобов'язання зміцнювати новий лад і офіційно виступала «проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання», тобто бачимо значний крок назад у питанні політичної самостійності.

Третій Універсал мав доленосне значення. В документі проголошувалося створення Української Народної Республіки. Однак, універсал мав суттєву суперечність - визнавши Україну незалежною державою, він все ж не поривав федеративних зв`язків з Росією, що як держава вже не існувала. Четвертий Універсал, на нашу думку, був найважливішим серед чотирьох універсалів, адже в ньому було проголошено цілковиту незалежність, суверенність УНР. Четвертий Універсал мав надзвичайно велике значення для подальшого розвитку державотворення на Україні, але у 1918 р. він так і не був реалізований.

Універсали Центральної Ради відображали перелом у свідомості політичної верхівки країни. Прагнення до автономії, самостійності, незалежності - ось основні ідеї документів. Задля отримання підтримки нових політичних стратегій, використовувалися інструменти емоційного впливу на підсвідомість громадян. Структура реквізитів та змісту джерел законодавчої політики уряду Центральної Ради свідчить про розвиток правил та норм документування управлінських рішень, що стали фундаментом для побудови власної Української системи діловодства в майбутньому.

Размещено на Allbest.ru