Види злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг

1.1 Суспільна небезпечність злочинів у сфері службової діяльності

1.2 Поняття злочинів у сфері зловживання владою та службовим становищем

Розділ ІІ. Кримінально-правова характеристика зловживання владою або службовим становищем

2.1 Об'єктивні ознаки зловживання владою або службовим становищем

2.2 Суб'єктивні ознаки зловживання владою або службовим становищем

2.3 Кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим становищем

Розділ ІІІ. Види злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг

3.1 Окремі види злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг

3.2 Підкуп

3.3 Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність цієї теми полягає в успішному функціонувані держави і громадянського суспільства та створення належних умов для ефективної діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування та підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Результативність такої діяльності на сьогодні в Україні значним чином зменшена негативними політичними, економічними, правовими та іншими змінами, а також станом злочинності. Істотною ланкою у ланцюгу названих факторів є зловживання службових осіб наданою їм владою або службовим становищем.

Згідно із ст. 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Посадові та службові особи діють в Україні на засадах професіоналізму, політичної нейтральності та державного забезпечення. На них покладається реалізація завдань та функцій держави. Саме тому злочинна діяльність державних службовців викликає сильний ажіотаж навколо себе та привертає уваги не тільки науковців, а й політиків та народні маси.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Статтею 364 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем. Закріплення цієї статті у Кодексі є кримінально-правовою гарантією ефективних форм, методів та прийомів своєчасного виявлення та фіксації правопорушень.

Об'єктом курсового дослідження є злочини в сфері службової діяльності, виділені законодавцем в окремий розділ Кримінального кодексу України (розділ XVIIІ Особливої частини).

Предметом курсової роботи став конкретний склад злочину передбачений статтею 364 Кримінального кодексу України - зловживання владою або службовим становищем.

Мета курсової роботи - дослідження злочину «Зловживання владою або службовим становищем».

Відповідно до поставленої мети завданнями курсової роботи є:

1. подати загальну характеристику злочинів в сфері службової діяльності;

2. схарактеризувати зловживання владою або службовим становищем:

- віділити об'єктивні та суб'єктивні ознаки вказаного злочину;

3. дослідити кваліфіковані та особливо кваліфіковані види злочину передбаченого статтею 364 КК України.

Для розвязування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження:теоретичний аналіз літературних джерел; синтез; узагальнення; порівняння; конкретизація.

Курсова робота виконана у відповідності до мети та завдань. Складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 46 сторінок.

службовий зловживання влада відповідальність



Розділ І. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

1.1 Суспільна небезпечність злочинів у сфері службової діяльності

Суспільна небезпечність - це ключова ознака поняття злочину у кримінальному праві. Тобто це здатність заподіювати реальну шкоду правоохоронюваному об'єкту або створювати загрозу заподіяння такої шкоди.. Оцінка суспільної небезпечності вже вчиненого діяння відбувається в ході правозастосування. При цьому встановлюються такі критерії оцінки суспільної небезпечності діяння:

- об'єкт посягання (його значущість, вагомість);

- шкода, заподіяна злочином, її характер (фізична, майнова, моральна тощо) та розмір;

- спосіб вчинення злочину (насильство, погроза, обман, використання службового чи іншого становища, груповий);

- мотиви і мета вчинення діяння.

Суспільна небезпечність злочину характеризується двома показниками - її характером і ступенем. Характер суспільної небезпечності- це її якісний критерій (якісна ознака), що залежить від важливості (суспільної цінності) об'єкта злочину. Ступінь суспільної небезпечності являє собою її кількісний критерій (кількісну ознаку) і визначається характеристикою конкретного посягання, зокрема місцем, способом, обстановкою його вчинення, наявністю певного знаряддя, ступенем реалізації злочинного наміру, кількістю потерпілих тощо. Перевищення влади або службових повноважень є одним з найбільш небезпечних серед інших злочинів. Його суспільна небезпека полягає у тому, що він підриває авторитет держави, завдає шкоди утвердженню демократичних основ управління суспільством, побудові та функціонуванню державного апарату; суттєво обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина; порушує принципи верховенства права; призводить до гальмування та викривлення соціально- економічних реформ; перешкоджає розвитку ринкових відносин, передусім середнього та малого бізнесу, а також надходженню іноземних інвестицій; грубо порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, управлінських структур приватного сектору; підпорядковує державну владу їх інтересам; сприяє криміналізації та тінізації економічних відносин, легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом; порушує принципи соціальної справедливості, невідворотності покарання; нищить духовні, моральні та суспільні цінності; ускладнює відносини з іншими державами і всією міжнародною спільнотою тощо.[11,848]

Слід зазначити, що суспільна небезпека перевищення влади або службових повноважень виявляється у тому, що в результаті його вчинення службова особа виходить за межі наданої їй влади чи службових повноважень і вчиняє дії, яких вона не може вчинити на займаній посаді або взагалі не може вчинити як службова особа чи просто як людина. Серед таких дій найбільш небезпечними є перевищення службовою особою влади або службових повноважень, поєднане із застосуванням насильства, в результаті чого страждають не лише інтереси служби і авторитет влади, але і заподіюється значна шкода таким невід'ємним благам людини, як життя, здоров'я, честь, гідність.

Підвищена суспільна небезпека таких діянь полягає ще у тому, що потерпілий практично позбавлений можливості вжити адекватних заходів до захисту своїх прав, ефективно протистояти свавіллю, яке вчиняється від імені влади і з використанням владних можливостей.[2,544]

Отже, основним критерієм під час визначення суспільної небезпечності перевищення влади або службових повноважень виступають суспільно небезпечні наслідки. Вчинення службовою особою перевищення влади або службових повноважень характеризується тривалою незворотністю, спричиненою незаконними діями шкоди. Службова особа не може та й не має права вчиняти злочинні діяння, оскільки повинна бути взірцем для наслідування у підлеглих та оточуючих. Якщо публічне нехтування законом вищими службовими особами нашої держави, виникає запитання, чи етично вимагати дотримання закону від пересічних громадян, які здебільшого вчинюють злочин з безвиході, адже значно поступаються своїм матеріальним становищем. Суспільство втратило довіру до влади в цілому, міжнародна спільнота з пересторогою ставиться до держави, де закон не має ніякої сили впливу, - це і є та тяжкість, яку тягне за собою спричинена шкода при перевищенні влади або службових повноважень.

Характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння зумовлюється також формою вини . Такий злочин, як перевищення влади або службових повноважень вчинюється тільки умисно. У статті 365 КК України прямо йдеться про умисне вчинення дій службовою особою, які явно виходять за межі наданих законом прав і повноважень.[3,608]

З вище викладеного слідує, що такий злочин, як перевищення влади або службових повноважень має високий ступінь суспільної небезпеки, і без наявності в Кримінальному кодексі України статті 365 КК в Україні не можливо побудувати демократичної, соціальної, правової держави (ст.1 Конституції України), не реалізувати закладений в статті 3 Конституції України філософії прав людини, не забезпечити дотримання вимог закріплених в ч.2 ст.19 Конституції

1.2 Поняття злочинів у сфері зловживання владою та службовим становищем

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи виконують вони свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях.

Виконання службовими особами своїх службових функцій у порядку, передбаченому законом та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного і громадського апаратів, а також апарату управління підприємств, установ та організацій. У Розділі XVII Особливої частини КК -- «Злочини у сфері службової діяльності» -- передбачена кримінальна відповідальність за діяння, родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. До кола таких діянь КК відносить: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), службову недбалість (ст. 367), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369) і провокація підкупу (ст. 370). [12,145-154]

Безпосереднім об'єктом кожного із вказаних злочинів виступають суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного і громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ..та..організацій.

Об'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності (далі -- службові злочини), характеризується такими ознаками. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) і службова недбалість (ст. 367) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Інші злочини вчиняються лише шляхом дії. Суспільно небезпечне діяння завжди зумовлене тут службовим становищем службової особи, яка: або а) використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень; або б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або, нарешті, в) не виконує або виконує неналежним чином покладені на неї службові обов'язки.

Службове підроблення (ч. 1 ст. 366), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі(ст. 369) і провокація підкупу (ст. 370) відносяться до злочинів із формальним складом, об'єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільно небезпечного.діяння.

Істотна..шкода..може..виражатися..у..заподіянні:

1).матеріальних(майнових)..збитків;

2).нематеріальної(фізичної,..моральної..тощо)..шкоди;

3) матеріального збитку у поєднанні з наслідками нематеріального характеру.

Згідно з п. З примітки до ст. 364 шкода, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, визнається істотною за умови, коли вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При цьому матеріальний збиток може бути реальним (наприклад, винний незаконно використовує обладнання підприємства в особистих цілях, що призводить до його амортизації і зношування) або являти.

Практика визнає шкоду істотною, якщо службова особа, використовуючи своє службове становище, сприяє або потурає вчиненню злочину іншими особами або сама вчиняє (поряд із службовим) інший злочин, або приховує злочин, раніше вчинений нею чи іншими особами. Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов'язків злочин вчиняється іншими особами (наприклад, внаслідок недбалості службової особи її підлеглі незаконно заволодівають майном).

Матеріальний збиток може поєднуватися із заподіянням наслідків нематеріального характеру. В такому разі шкода може бути істотною, навіть якщо сума матеріального збитку сама по собі не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони службових злочинів із матеріальним складом є причинний зв'язок між вчиненим службовою особою порушенням службових обов'язків і наслідками цього порушення.

З суб'єктивної сторони службові злочини можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність. Вина у таких злочинах із формальним складом, як службове підроблення без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 366), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369) і провокація підкупу (ст. 370) можлива лише у формі прямого умислу.

У злочинах із матеріальним складом (статті 364, 365, 367 і ч. 2 ст. 366) вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, які наступили внаслідок його вчинення. У трьох з них діяння може бути вчинено тільки..умисно, оскільки у ст. 364 вказується на умисне використання службового становища; у ст. 365 -- на умисне вчинення дій, які явно (тобто очевидно для всіх і передусім для самого винного) виходять за межі наданих йому повноважень; а в ст. 366 КК -- на завідомо неправдивий характер відомостей, що вносяться в офіційні документи. При вчиненні недбалості (ст. 366) діяння може бути як умисним (коли винний свідомо порушує встановлений законом порядок здійснення службової діяльності), так і необережним (коли винний приймає неправильне управлінське рішення внаслідок).

Суб'єктом злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності, може бути тільки службова особа, тобто спеціальний суб'єкт. Відповідно до п.1 примітки до ст. 364 службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Таким чином, до кола службових закон відносить осіб, які: 1) здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням 2) організаційно-розпорядчих чи 3) адміністративно-господарських обов'язків.

Представниками влади - є працівники державних органів та установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої приналежності або підлеглості. До них відносяться народні депутати України, депутати місцевих рад, керівники державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, судді, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки, працівники кримінальної і податкової міліції, державні інспектори та контролери, лісничі, військові коменданти, начальники гарнізонів та інші

Під організаційно-розпорядчими обов'язками слід розуміти функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, дільницею роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності (підбір та розставляння кадрів, планування роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни тощо). Такі функції, зокрема, здійснюють керівники міністерств, відомств, державних, колективних або приватних підприємств, громадських організацій, їх заступники та керівники структурних підрозділів або дільниць робіт.

Адміністративно-господарські обов'язки включають до себе повноваження з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном, що полягає у встановленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, контролю за здійсненням цих операцій тощо. Такі повноваження у тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їх заступники, завідуючі складами, магазинами, майстернями, ательє, відомчі ревізори і контролери тощо.[8,1184]

Не є суб'єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, які виконують суто професійні (наприклад, лікар, педагог, адвокат), виробничі (наприклад, водій, робітник) або технічні (наприклад, друкарка, технічний секретар, охоронець, вантажник, сторож) обов'язки. Наприклад, лікар, який зловживає своїми обов'язками при видачі листів непрацездатності або викладач, який ставить позитивні оцінки на екзамені за незаконну винагороду вчиняють юридично значущі дії, здатні породжувати, змінювати чи припиняти правовідносини, що дозволяє визнати ці дії організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими, а осіб, які їх вчинюють - службовими.

При вчиненні службового злочину у співучасті його виконавцями можуть бути лише службові особи, а організатором, підбурювачем чи пособником можуть виступати і приватні особи.[11,848]



Розділ ІІ. Кримінально - правова характеристика зловживання владою та службовим становищем

2.1 Об'єктивні ознаки зловживання владою та службовим становищем

Закон визначає зловживання владою або службовим становищем як умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364.

Таким чином, з об'єктивної сторони цей злочин може мати такі форми:

1) зловживання владою, що завдало істотної шкоди;

2) зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди.

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб. Зловживання службовим становищем -- це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість)

Повноваження службової особи визначаються її компетенцією, встановленою у відповідних законах, положеннях, статутах та інших нормативних актах, якими регламентуються права і обов'язки особи, яка обіймає ту або іншу посаду або тимчасово чи за спеціальним повноваженням виконує обов'язки на цій посаді. Тому згідно із законом службовим зловживанням може бути визнане лише таке діяння службової особи, яке визначалося її службовим становищем і було пов'язано із здійсненням нею прав і виконанням обов'язків, якими ця особа наділена відповідно до обійманої посади. [6,401-427]

Отже, не буде складу цього злочину, якщо службова особа, домагаючись потрібного їй рішення, використовує не свої повноваження, а особисті зв'язки, свій авторитет, дружні або родинні відносини з іншими службовими особами тощо.

Конкретні форми зловживання службовим становищем дуже різні, оскільки воно може вчинятись у різних сферах. Найбільш розповсюдженими з них є: незаконна експлуатація праці підлеглих у власних інтересах; використання службового становища у процесі приватизації державних підприємств; зловживання при реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності; нецільове використання фінансових коштів або службових приміщень, обладнання, транспорту; потурання вчиненню злочинів та їх приховування тощо. У всіх цих та подібних їм випадках зловживання владою або службовим становищем може бути кваліфіковане за ст. 364 лише за умови, якщо відповідальність за таке діяння не передбачена іншими нормами, що містять спеціальні склади цього злочину, об'єктом яких є не загальний порядок здійснення службової діяльності, а інші суспільні відносини (власність, господарська діяльність, інтереси правосуддя тощо).

Так, в Особливій частині КК більше ніж 70 норм (ч. 2 ст. 149, ст. 159, ч. 2 ст. 169, ст. 207, ч. 2 ст. 256, ст. 423 та інші), в диспозиціях яких вказано на вчинення злочину з використанням службового становища. Стаття 364 співвідноситься з подібними статтями як загальна і спеціальна норми, тому при вирішенні питання про кваліфікацію застосовується спеціальна норма. [3,608]

2.2 Суб'єктивні ознаки зловживання владою або службовим становищем

Суб'єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною або змішаною формою вини. Діяння вчиняється тільки з прямим умислом, а щодо наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 364 -- вина може бути у формі умислу або необережності. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мотив:

1) корисливі мотиви;

2) інші особисті інтереси;

3) інтереси третіх осіб.

Корисливі мотиви мають місце, коли службова особа, використовуючи своє службове становище, прагне отримати незаконну майнову вигоду від вчиненого внаслідок збагачення або позбавлення від матеріальних витрат. Службове зловживання, вчинене з корисливих мотивів і яке заподіяло майновий збиток, за характером і способом заподіяння такого збитку слід відрізняти від заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 191 КК. При службовому зловживанні матеріальна шкода може являти собою як реальний майновий збиток, так і упущену вигоду. При заволодінні майном (ст. 191) винний незаконно і безвідплатно обертає на свою користь чуже майно, використовуючи для цього службове становище як спосіб такого заволодіння. При службовому зловживанні (ст. 364) винний хоч і отримує майнову вигоду або позбувається матеріальних витрат, однак це не пов'язано з протиправним і безвідплатним обертанням (вилученням з фондів) майна на свою користь (наприклад, винний приховує шляхом заплутування обліку нестачу, що утворилася внаслідок недбалості, з метою уникнути матеріальної відповідальності).

Інші особисті інтереси -- це прагнення одержати вигоду нематеріального характеру, зумовлене такими мотивами, як кар'єризм, протекціонізм, сімейність, бажання прикрасити дійсне становище, зробити взаємну послугу, заручитися підтримкою в розв'язанні будь-якого питання, приховати свою некомпетентність тощо. До інших особистих інтересів можуть бути також віднесені такі мотиви, як помста, заздрість, пихатість, прагнення уникнути відповідальності за допущені помилки та недоліки в роботі тощо.

Під інтересами третіх осіб слід розуміти прагнення службової особи протиправним шляхом догодити начальству, надати переваги або пільги чи звільнити від передбачених законом обов'язків родичів, членів сім'ї, знайомих чи будь-яких інших осіб.

При кваліфікації діяння за ст. 364 досить встановити наявність хоча б одного з указаних мотивів, їх відсутність свідчить про вчинення лише службового проступку, а в окремих випадках -- недбалості. Відповідно до ст. 364 КК України до кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем може притягатись лише службова особа (спеціальний суб'єкт).

Визначення поняття “службової особи” дається у частинах 1, 2 примітки до ст. 364 КК України, відповідно до якої службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. [11,848]

Наразі наведені неоднозначні тлумачення терміна „службова особа” породили неоднозначне розуміння цього поняття, що, між іншим, призводить до проблем і у судовій практиці, коли один суд певну категорію працівників визначає службовими особами і засуджує за службовий злочин, а інший - ні.

Так, Білогірським районним судом Автономної Республіки Крим були визнані службовими особами і засуджені за хабар два контролери енергонагляду, які отримали хабарі за приховування розкрадання електроенергії. Водночас Нововолинський міський суд Волинської області не визнав службовою особою контролера філіалу “Волиньобленерго”, який також одержав хабара за аналогічну бездіяльність. При цьому суд ураховував, що відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, контролери підрозділів та служб енергонагляду адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих обов'язків не виконують, правом прийняття рішень, обов'язкових для виконання фізичними або юридичними особами не наділені.

Ситуація набула свого апогею, коли відповідне офіційне тлумачення примітки до ст. 364 КК України у зазначеному аспекті було надано Конституційним Судом України. Згідно із цим тлумаченням "службовою особою" охоплювалися службові особи підприємств, установ, організацій, зокрема комерційних банків, незалежно від форми власності. [7,3]

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 364 -- виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 2 ст. 364 - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 3 ст. 364 -- позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.[12,145]

2.3 Кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим становищем

Ч. 2 і 3 ст. 364 Кримінального кодексу України визначають кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим становищем. У частині 2 ст. 364 встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, а в ч. 3 -- за вчинення службового зловживання працівником правоохоронного органу.

В п. 4 примітки до ст. 364 КК України зазначено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.[1,568]

Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 19 квітня 2004 р. виправдав К., який обвинувачувався за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, за відсутністю в його діях складу злочину.

Органи досудового слідства обвинувачували К., який обіймав посаду голови правління відкритого акціонерного товариства (далі -- ВАТ) і був посадовою особою, в тому, що він, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, продав 15 квітня 2003 р. належний ВАТ трактор за 45 тис. грн., оформивши продаж за 15 тис. грн., а 30 тис. грн. відповідно до угоди з покупцем взяв готівкою без складення бухгалтерських документів з метою використати ці кошти для купівлі акцій ВАТ з подальшим перерозподілом їх між собою і членами правління. Крім того, К. вніс завідомо неправдиві відомості у договір купівлі-продажу, зазначивши в ньому, що трактор був проданий не за 45 тис. грн., а за 15 тис. грн.

За апеляцією прокурора, який брав участь у судовому розгляді справи, Апеляційний суд Чернігівської області 12 серпня 2004 р. вирок місцевого суду скасував і постановив новий, яким визнав К. винним у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, на підставі ст. 70 цього Кодексу визначив йому за сукупністю злочинів покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на два роки і відповідно до ст. 75 того ж Кодексу звільнив від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

У касаційних скаргах засуджений К. та його захисник порушили питання про скасування вироку апеляційного суду і залишення в силі вироку місцевого суду, посилаючись на те, що в діях К. немає складу злочину, а висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи й мають суперечливий характер.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила скарги частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд, визнаючи засудженого винним у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні, які спричинили тяжкі наслідки, виходив з того, що К. при укладанні договору купівлі-продажу трактора діяв з корисливих мотивів -- хотів викупити в інших акціонерів і перерозподілити між собою та членами правління акції ВАТ з метою впливу на його фінансово-господарську діяльність. Проте цей висновок недостатньо обгрунтований у вироку. Під час судового засідання засуджений стверджував, що він діяв в інтересах ВАТ, тому що акції мали бути викуплені останнім і за його кошти.

Апеляційний суд не навів у вироку достатніх доказів того, що одержана за посередництвом головного бухгалтера ВАТ готівка за проданий трактор не могла бути оприбуткована бухгалтерією. При цьому він визнав, що внаслідок ненадходження зазначених коштів у касу ВАТ інтересам останнього було заподіяно матеріальної шкоди, що спричинило тяжкі наслідки.

Допитаний у судовому засіданні свідок Б. стверджував, що сума 30 тис. грн. могла бути оприбуткована у касі ВАТ, хоча й із порушенням правил ведення касових операцій. Це підтвердили в суді експерт В. і спеціаліст П.

Із показань засудженого та свідків у судовому засіданні вбачається, що зазначена готівка не надійшла до каси лише тому, що була вилучена працівниками міліції одразу ж після того, як була передана головному бухгалтеру ВАТ Б. При цьому ні органи досудового слідства, ні суд не навели доказів того, що свідок Б. і засуджений К. діяли за попередньою змовою, маючи намір привласнити зазначені кошти чи розпорядитися ними без оприбуткування їх у касі.

У зв'язку з істотними суперечностями у висновках апеляційного суду та відсутністю в його вироку переконливої аргументації щодо невідповідності дійсності заперечень засудженого проти пред'явленого йому обвинувачення колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 12 серпня 2004 р. щодо К. скасувала і направила справу на новий апеляційний розгляд.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. правоохоронними є органи :

1. прокуратури,

2. внутрішніх справ,

3. служби безпеки,

4. митні органи,

5. органи охорони державного кордону,

6. органи державної податкової служби,

7. органи і установи виконання покарань,

8. державної контрольно-ревізійної служби,

9. рибоохорони, державної лісової охорони,

10. а також інші органи, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.[15]

Отже, для кваліфікації за ч. З ст. 364 необхідно, щоб:

а) злочин був вчинений службовою особою;

б) службова особа була працівником правоохоронних органів;

в) в діянні особи були об'єктивні та суб'єктивні ознаки службового зловживання.



Розділ ІІІ. Види злочинів у сфері службової діяльності

3.1 Окремі види злочинів у сфері службової діяльності

Злочини у сфері службової діяльності зазначені в розділі ХVІІ Кримінального кодексу України. В даному розділі зазначені такі види злочинів: перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), службова недбалість (ст. 367) та інші злочини, про яких буде йтись в другому підрозділі третього розділу. В Особливій частині Кримінального кодексу є багато статей в диспозиціях яких зазначено, що ці злочини вчинені спеціальним суб'єктом - службовою, а саме статті 212, 219, 223-2, 271, 328, 351, 353 та інші. Із прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» в Кримінальному кодексі відбулися зміни, було змінено багато статей Особливої частини, ця зміна доторкнулась і розділу XVІІ Кримінального кодексу, де з'явились нові статті. Нище буде зазначено, які саме з'явились нові статті.

Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365). З об'єктивної сторони злочин вчинюється лише шляхом активних дій, які: 1) зумовлені службовим становищем винного 2) пов'язані з реалізацією його службових повноважень 3) явно виходять за межі цих повноважень 4) спричиняють істотну шкоду або тяжкі наслідки правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам 5) перебувають у причинному зв'язку із зазначеними наслідками. Отже, по-перше, відповідальність за ст. 365 КК настає лише тоді, коли дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними (службовими) повноваженнями. По-друге, характерною ознакою об'єктивної сторони перевищення влади є також те, що хоча службова особа і здійснює якісь «службові» дії, проте вони не тільки не належать до її компетенції, а, навпаки, явно виходять за межі її службових повноважень. Саме в цьому полягає принципова відмінність перевищення влади (ст. 365 КК) від службового зловживання (ст. 364 КК). Найбільш характерними способами вчинення перевищення влади судова практика (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.) визнає:

а) вчинення дій, які належать до компетенції будь-якої іншої службової особи (службової особи вищого рівня цього відомства чи службової особи іншого відомства);

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється лише за наявності особливих і відсутніх у цьому випадку умов;

в) вчинення одноособово дій, які можна було здійснювати лише колегіально ;

г) вчинення дій, які жодна службова особа не має права виконувати або дозволяти.[15]

Суб'єктивна сторона перевищення влади характеризується умисною чи змішаною формою вини. Явний вихід за межі повноважень означає, що винний діє з прямим умислом, оскільки усвідомлює очевидність та безперечність такого виходу й протиправність своєї поведінки. Щодо наслідків можлива як умисна, так й необережна форма вини. За частиною 2 ст. 365 КК відповідальність настає за умови, якщо перевищення влади супроводжувалося: 1) насильством 2) застосуванням зброї 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Насильство при перевищенні влади може бути фізичним і психічним. Якщо фізичне насильство полягало в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв, мордуванні, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне - у реальній погрозі фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких, дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК.

Умисне вбивство при перевищенні влади кваліфікується за сукупністю злочинів - за ч. 3 ст. 365 КК і однією з тих статей, які передбачають відповідальність за умисне заподіяння смерті (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443 КК). Необережне заподіяння смерті при перевищенні влади охоплюється ознаками ч. 3 ст. 365 КК. Якщо перевищення влади призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, дії суб'єкта кваліфікуються лише за ч. 3 ст. 365 КК. Якщо фізичне насильство при перевищенні влади полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК. Якщо ж катування містило ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК. Перевищення влади, поєднане з незаконним позбавленням особи волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146 КК), кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК, а якщо таке позбавлення волі спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146 КК), -- за ч. 3 ст. 365 КК.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 365 -- виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 2 ст. 365 -- позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 3 ст. 365 -- позбавлення волі на строк від семи до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.[9,496]

Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст.365-1). Об`єктом злочину є нормальна законна діяльність юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, спрямована на реалізацію її цілей згідно з визначеним нормативним порядок її функціонування.

Об`єктивна сторона злочину полягає у: 1) зумовлені службовим становищем винного; 2) пов'язані з реалізацією його службових повноважень; 3) явно виходять за межі цих повноважень; 4) заподіюють істотну шкоду або спричиняють тяжкі наслідки правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам; 5) перебувають у причинновому зв'язку із зазначеними наслідками, з настанням яких злочин вважається закінченим.

Злочин здійснюється активною поведінкою, яка може полягати в здійсненні дій: а) які є компетенцією іншої особи; б) виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) одноособово, оді як вони могли бути вчинені лише колегіально; г) які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Злочин є закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків.

Суб`єктивна сторона злочину - умисна форма вини щодо дій, відносно наслідків, ставлення службової особи до своєї дії характеризується прямим умислом, а щодо наслідків вчинюваних нею дій - умислом чи необережністю. Обов`язковою ознакою умислу є усвідомлення особою очевидності та безсумнівності виходу за межу наданих повноважень. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

Суб`єкт злочину - службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми дій. Організаторами, підбурювачами, пособниками перевищення службових повноважень в цьому складі злочину можуть визнаватись як службові, так і неслужбові особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч 2 ст. 365І) є те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.[8,1184]

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365І КК). Об`єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують встановлений правовий та організаційний порядок здійснення та надання публічних послуг.

Публічними можуть вважатися послуги, виходячи з того що: а)вони є загальнодоступними і тому надаються на звернення будь-якої особи; б) правом надання таких послуг осіб, які здійснюють певну професійну діяльність, наділяють органи держави чи місцевого самоврядування; в) такі послуги, на відміну від суто професійних, мають юридично значущий характер, оскільки підтверджують чи посвідчують певні події, явища або факти, які породжують чи здатні породити наслідки правового характеру. Надавати послуги можуть працівники: державних та комунальних закладів охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних установ; закладів культури і мистецтв, заснованих на державній та комунальній формі власності; архівних установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів; установ і організацій телебачення і радіомовлення, заснованих на державній формі власності;

Соціальні послуги - це комплекс заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних житгєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги надають: державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування; юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи.

Об`єктивна сторона злочину містить такі ознаки: 1) діяння - використання особою своїх повноважень, наданих в зв`язку зі здійсненням професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, всупереч своїм повноваженням; 2) наслідки - заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави. Істотною шкодою у цій статті є шкода, яка полягає у завданні матеріальних збитків і вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.Злочин є закінченим з моменту настання наслідків, матеріальний склад злочину.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умисною чи змішаною формою вини. Обов`язковими ознаками суб`єктивної сторони також є: а) мета отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, яка поєднується з корисливим мотивом або б) мета заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави.

Суб'єктом злочину є лише особа, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг. До осіб, які надають публічні послуги відносяться є особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти) під час виконання ними цих функцій.

Кваліфікуюча ознака складу злочину передбачена ч.2 ст. 365І КК полягає у вчиненні таких дій стосовно: а) неповнолітньої особи (такої, яка не досягла 18-річного віку); б) недієздатної особи; в) особи похилого віку; або г) повторно. Особливо кваліфікуюча ознака передбачає дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.[2,544]

Службове підроблення (ст. 366). Предметом цього злочину є офіційні документи, тобто та інформація, яка зафіксована у формі, передбаченій законом, на будь-якому матеріальному носії (папері, магнітній, кіно-, відео або фотоплівці, дискеті тощо) із метою її зберігання, використання чи поширення і яка складається або видається службовою особою від імені відповідних органів, а також підприємств (установ, організацій) для посвідчення фактів, що мають юридичне значення.

Об'єктивна сторона злочину полягає в перекрученні винним істини в офіційних документах шляхом використання для цього свого службового становища. Злочин здійснюється лише шляхом активної поведінки і може бути вчинений однією з таких дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей б) інше підроблення документів в) складання неправдивих документів г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає зазначення інформації, що повністю або хоча б частково не відповідає дійсності, у справжньому офіційному документі, який при цьому зберігає належну форму та реквізити. Інше підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань тощо. За частиною 1 ст. 366 КК злочин визнається закінченим із моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи спричинили вони наслідки і чи був використаний підроблений документ.

Якщо підроблення вчинене лише як готування до іншого злочину або мав місце замах на використання підробленого документа для вчинення іншого злочину, вчинене кваліфікується за сукупністю - за ст. 366, статтями 14 чи 15 і тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за відповідний злочин. За сукупністю слід кваліфікувати і випадки, коли підроблений службовою особою документ використовується нею для вчинення іншого закінченого злочину.

Суб'єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 366 КК -- прямий умисел, оскільки винний вносить до документів завідомо неправдиві відомості за ч. 2 ст. 366 КК психічне ставлення щодо тяжких наслідків може бути як умисним, так й необережним.

Суб'єкт злочину -- лише службова особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 366 -- штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 2 ст. 366 -- позбавлення волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.[9,1184]

Службова недбалість (ст. 367 КК) з об'єктивної сторони припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежнім виконанні (дія) і заподіює істотну шкоду (ч. 1) чи тяжкі наслідки (ч. 2). Таке несумлінне ставлення полягає в тому, що за наявності у винного реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, він або взагалі не діє - не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але неналежним чином. Тому для наявності об'єктивної сторони недбалості необхідно встановити: 1) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи 2) коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом 3) які саме конкретні обов'язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконати в конкретних умовах 4) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов'язки в цих умовах 5) у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов'язків 6) які наслідки спричинили ці порушення 7) чи перебували ці порушення в причинному зв'язку з наслідками.

Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння службової особи має бути обумовлене його службовим становищем. Тому невиконання або неналежне виконання не службових, а професійних обов'язків не може розглядатися як недбалість і кваліфікується за нормами, наприклад, статей 131, 135, 137, 139, 140 КК.

Суб'єктивна сторона недбалості найчастіше виражається в необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. Можлива й змішана форма вини - умисел до діяння і необережна форма вини до наслідків цього діяння.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 367 -- штраф від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 2 ст. 367 - позбавлення волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

[5,155-156] ...

3.2 Підкуп

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368). Основним безпосереднім об'єктом є суспільні відносини, які виникають у зв'язку та під час здійснення службовою особою правомірної діяльності, тобто в межах і відповідно до нормативно-правових актів, а додатковим обов'язковим - авторитет органів влади і місцевого самоврядування та ділова репутація державних, комунальних підприємств, установ, організацій.

Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого статтею, можуть виступати права та інтереси окремих громадян чи юридичних осіб.

Об'єктивна сторона злочину є прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Фактично мова йде про торгівлю службовою особою своїми можливостями, які надає її становище чи владні функції, в обмін на матеріальні блага чи нематеріальні активи.

Перетворення владних повноважень на товар є головною небезпекою вказаного злочину.

Суб'єкт злочину спеціальний - службова особа. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище в цій статті є:

1) Президент України, Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, Голова Конституційного Суду України, його заступники та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, його перший заступник, заступники та судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та судді вищих спеціалізованих судів, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники;

...