Основи методики розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Демократизація державного устрою України потребує дієвого контролю суспільства над армією, вирішення нагальних політичних, правових і наукових проблем, пов'язаних, зокрема, з розкриттям, розслідуванням та попередженням порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, які становлять основу насильницької злочинності у військах. Водночас дані статистичних зведень Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних силах (ЗС) України та інших військових формувань Генеральної прокуратури України за останні роки свідчать про збільшення кількості даного виду злочинів у середньому на 5 % щорічно.

Вирішення проблем боротьби із зазначеними злочинами ускладнює відсутність відповідної криміналістичної методики їх розслідування. Тому розробка криміналістичної характеристики, типізація слідчих ситуацій, версій та планування розслідування, алгоритмізація слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на окремих етапах розслідування, визначення основних напрямів профілактичної роботи слідчого набувають важливого значення для боротьби з насильницькою злочинністю у військах і безпосередньо сприятимуть забезпеченню потреб слідчої практики та всієї діяльності правоохоронних органів у ЗС України.

Проблеми методики розслідування зазначених злочинів донині на монографічному рівні не досліджувалися взагалі, або розглядалися фрагментарно, що й зумовило вибір автором теми дисертації та свідчить про її актуальність. У зв'язку з цим, важливе значення при підготовці дисертації мали роботи вчених-юристів з кримінального права, кримінології, кримінального процесу, судової психології та безпосередньо криміналістики, а саме: Ю.П. Аленіна, В.Д. Басая, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, І.П. Козаченка, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова, М.В. Костицького, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук'янчикова, О.Є. Манохи, Г.А. Матусовського, В.С. Медведєва, П.П. Михайленка, В.Т. Нора, І.В. Постіки, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.М. Синьова, О.П. Снігерьова, В.В. Тіщенка, І.Я. Фрідмана, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та ін. При висвітленні окремих питань теми дослідження були використані також праці В.М. Абраміна, В.П. Антонова, В.В. Бондарєва, С.І. Дячука, С.М. Іншакова, І.В. Крупнова, В.В. Лунєєва, І.М. Мацкевича, М.І. Мельника, В.В. Романова, О.С. Ткачука, М.І. Хавронюка, В.О. Шамрая, що розкривають особливості протидії окремим видам військових злочинів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обговорена на кафедрі організації розслідування злочинів факультету підготовки слідчих Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ, на вченій раді зазначеного університету та отримала схвалення і включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ, зареєстрована Координаційним бюро Академії правових наук України. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених указами Президента України “Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України” від 4 вересня 1998 р. № 981/98, “Про заходи щодо дальшого зміцнення обороноздатності держави” від 6 грудня 2001 р. №1195/2001, “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п. 1) від 18 лютого 2002 р. № 143, і ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/200.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає в розробці теоретичних основ та практичних рекомендацій щодо розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі взаємопов'язані між собою завдання:

виявити особливості кримінально-правової характеристики даного виду злочинів, психологічної характеристики особи злочинця та їх значення для створення відповідної методики розслідування;

розробити структуру криміналістичної характеристики даного виду злочинів, розкрити зміст основних її елементів та кореляційних зв'язків між ними;

визначити окремий предмет доказування у структурі методики розслідування даного виду злочинів;

виявити типові слідчі ситуації та їх вплив на розробку науково обґрунтованих систем типових слідчих версій й планування на початковому й наступному етапах розслідування;

виявити основні форми протидії розслідуванню зацікавленими особами та визначити організаційні, тактичні й психологічні особливості окремих слідчих дій на початковому та наступному етапах розслідування;

сформулювати основні напрями профілактичної роботи слідчого на основі з'ясування природи виникнення та існування нестатутних взаємовідносин;

обґрунтувати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного військово-адміністративного законодавства та надати криміналістичні рекомендації щодо удосконалення розслідування даного виду злочинів.

Об'єктом дослідження є відносини, які охоплюють практику організації розкриття, розслідування та попередження злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.

Предметом дослідження є основи методики розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектико-матеріалістичний, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання соціально-правових явищ і процесів: історико-правовий (застосовувався при дослідженні формування нестатутних взаємовідносин у військовому середовищі та їх детермінації на окремих етапах розвитку суспільства); порівняльно-правовий (застосовувався при порівняльному аналізі статутів ЗС України з вимогами Конституції України та іншим чинним законодавством, дослідженні стану боротьби з військовими злочинами у ЗС України та країн Співдружності незалежних держав); системно-структурного аналізу (застосовувався при визначенні місця криміналістичної характеристики в системі криміналістичної методики розслідування окремих видів злочинів, структури криміналістичної характеристики даного виду злочинів, змісту основних її елементів та кореляційних зв'язків між ними); формально-логічний (застосовувався при класифікації способів та слідів вчинення злочинів); статистичні (застосовувалися при опрацюванні інформації про стан злочинності серед військовослужбовців, при аналізі за розробленими анкетами 116 архівних кримінальних справ (174 епізода злочинної діяльності), порушених у семи окремих військових гарнізонах); конкретно-соціологічний (застосовувався при анкетуванні та опитуванні відповідно 195 та 190 прокурорсько-слідчих працівників військових прокуратур, 98 науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, 361 особи рядового та сержантського складу військових частин, 103 працівника установ виконання покарань); особистих спостережень (застосовувався при використанні власного досвіду прокурорсько-слідчої роботи дисертанта в системі військових прокуратур та науково-педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, зміст та характер якого становлять результати комплексного міжгалузевого аналізу широкого кола недостатньо розроблених та дискусійних питань розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Новими, найбільш важливими науковими положеннями є такі:

Вперше:

розроблено криміналістичну характеристику зазначеної категорії злочинів та розглянуто кореляційні зв'язки між її елементами;

здійснено класифікацію типових слідчих ситуацій на окремих етапах розслідування та запропоновано перелік відповідних їм версій;

сформульовано розширене коло обставин, які входять в окремий предмет доказування при розслідуванні злочинів даного виду;

надано рекомендації щодо організації і планування розслідування даного виду злочинів;

набуло подальшого розвитку обґрунтування можливості та необхідності створення окремої методики розслідування порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Запропоновано:

форми взаємодії слідчого з органами та особами, які сприяють розслідуванню та попередженню даного виду злочинів;

алгоритм слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на окремих етапах розслідування;

форми і методи використання спеціальних знань при розслідуванні цієї категорії злочинів;

внесення змін і доповнень до Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” та Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні пропозицій щодо внесення змін та доповнень до статутів ЗС України, розробці криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, навчально-методичному забезпеченні функціонування системи підготовки кадрів правоохоронних органів.

Окремі теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертації позитивно оцінені працівниками військової прокуратури, органів внутрішніх справ, упроваджені в їх діяльність, а також є складовими елементами навчальних програм і тематичних планів дисципліни “Криміналістика”, спецкурсів “Особливості розслідування окремих видів злочинів” та “Організація роботи підрозділів слідства та дізнання”, які викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ, використовуються в навчальному процесі інших вищих навчальних закладів України, що підтверджується відповідними актами.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням і здобутком дисертанта, особистий внесок якого в статті Давиденка В.С., Ієрусалимова І.О. Окремі аспекти криміналістичного забезпечення розслідування нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями (Право України. - 2006. - № 2. - С. 106-109) становить 75 %.

Апробація результатів дисертації здійснена при обговоренні на засіданнях кафедри організації розслідування злочинів факультету підготовки слідчих Навчально-науково інституту підготовки слідчих і криміналістів, під час проведення “круглих столів”, що проходили на базі Київського національного університету внутрішніх справ та міжкафедральному семінарі при рекомендації роботи до захисту в спеціалізованій вченій раді. Основні результати дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ” (30 вересня 2004 р., м. Львів); “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (8-9 квітня 2005 р., м. Львів); “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (10 червня 2005 р., м. Львів).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи відображено у восьми наукових статях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, та двох тезах доповідей у збірниках наукових праць за результатами міжнародних науково-практичних конференцій, одна - в Українсько-польському науковому збірнику.

Структура дисертації визначається метою, завданнями і предметом дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (331 найменування на 28 сторінках) та 39 додатків (на 74 сторінках). Повний обсяг роботи - 313 сторінок, з них основного тексту - 211 сторінок.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, відображається ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; зв'язок роботи з науковими програмами, планами; наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, дані про апробацію та структуру дисертації.

Розділ 1 “Особливості побудови окремих елементів методики розслідування порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Наукові основи розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” дається авторське визначення злочинного порушення статутних правил взаємовідносин як суспільно небезпечного винного діяння, пов'язаного з умисним невиконанням вимог військових статутів щодо порядку взаємовідносин військовослужбовців. Воно посягає на особу військовослужбовця, спричиняє йому фізичну, моральну, матеріальну шкоду, що відбувається за наявності таких умов: коли насильство вчинено у зв'язку з виконанням потерпілим обов'язків з військової служби; коли насильство не пов'язано з виконанням таких обов'язків, але під час виконання їх потерпілим чи винною особою; коли насильство вчинено на ґрунті службової діяльності винного чи потерпілого, і поза часом виконання ними обов'язків з військової служби, але супроводжувалось очевидним для винного порушенням військового порядку та відвертою неповагою до колективу військовослужбовців.

У межах наукових основ методики розслідування цієї категорії злочинів, дисертант розглядає особу злочинця, насамперед, за соціально-психологічними аспектами поведінкового сприйняття специфічних умов військової служби та взаємовідносин у колективі. У цьому плані характерним для військового середовища є ефект регресу життя, який породжує ідеальні умови запозичення військовослужбовцями кримінальної субкультури як одного з основних соціально-психологічних факторів існування нестатутних взаємовідносин. Крім того, у специфічних умовах строкової військової служби відхилення від статутних норм її проходження породжує виникнення і розвиток стійких та тривалих психічних станів військовослужбовців, що призводять до вчинення злочинів.

Автором зазначається, що результати міжгалузевого комплексного кримінально-правового та психологічного аналізу нестатутних взаємовідносин у військах є науково-правовим підґрунтям для створення основ окремої методики їх розслідування, зокрема, зумовлюють та визначають розробку їх криміналістичної характеристики.

У підрозділі 1.2 “Криміналістична характеристика порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” автор, поділяючи думку М.В. Салтевського, у її структуру включає відомості: про предмет безпосереднього посягання; спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні; типову обстановку - “слідову картину” в її широкій інтерпретації (час, місце, злочинні наслідки); особу злочинця та потерпілого з урахуванням їх психологічних особливостей.

Предметом безпосереднього посягання, як вважають 83 % опитаних військових юристів, є життя, здоров'я, честь, гідність та порядок взаємовідносин серед військовослужбовців, особисте майно, продукти харчування, гроші. Отже, даний злочин, на думку автора, безпосередньо посягає на людей, їх майно, визначений порядок взаємовідносин між військовослужбовцями.

Способами протиправних дій під час вчинення цих злочинів є такі: насилля - 65,5 %; знущання - 14,5 %; образи, завдання побоїв тощо - 39 %; вимоги виконувати роботу замість інших солдат - 38,8 %; відбирання особистих речей, грошей, їжі, обмундирування тощо - 30,2 %; вимоги, що принижують честь і гідність - 20 %.

На думку дисертанта, у межах слідової картини найкраще проявляються зв'язки між елементами криміналістичної характеристики. Так, час і місце злочину безпосередньо впливають на спосіб його вчинення, який і формує слідову картину. Більшість опитаних працівників військових прокуратур (86 %) до типової слідової картини цього виду злочинів віднесли наявність тілесних ушкоджень, пошкоджене (старе) обмундирування, пригнічений настрій, замурзаний вигляд військовослужбовця.

Матеріали судово-слідчої практики свідчать, що ці злочини переважно вчиняють увечері - 43,6 % та вночі - 30,9 % (вдень - 14,5 %, ранком - 10,9 %).

Місцем вчинення злочину, як правило, є казарма - 52,7 % та їдальня -21,8 %. Ці показники свідчать, що правопорушники прагнуть хизуватися перед товаришами по службі при їх максимальному скупченні, тобто в умовах очевидності. Водночас 60 % опитаних військовослужбовців зазначили, що нестатутні взаємовідносини мають місце в будь-який час доби і в будь-якому місці, якщо відсутній контроль з боку командування.

Злочинні наслідки зумовлені способом вчинення злочину та у процентному співвідношенні поділяються на такі: легкі тілесні ушкодження - 36 %; тяжкі - 22 %; побої, моральна шкода - 20 %; середньої тяжкості тілесні ушкодження - 16 %; самогубство потерпілого - 4 %; смерть потерпілого - 2 %; залишення місця служби потерпілим - 8,3 %; зрив виконання бойового завдання - 2,8 %; пошкодження військового майна - 2,8 %.

Працівники військових прокуратур серед типових рис особи злочинця зазначили, що це переважно військовослужбовці строкової служби, другого-третього періоду служби, українці, росіяни віком 19-20 років, мешканці міст, без належного виховання, члени неформальних молодіжних угруповань з агресивною поведінкою, спрямованою на самоствердження та досягнення лідерства в колективі.

Серед типових рис особи потерпілого військові юристи визначили, що це військовослужбовці строкової служби, 18-19 років, першого періоду служби, позитивно виховані, переважно із сімей службовців, селян, із середньою освітою, українці або росіяни, не готові себе захистити фізично або морально, недостатньо підготовлені до військової служби, з низьким рівнем адаптації, ледачі тощо.

Автор дійшов висновку, що типовість та кореляційна взаємообумовленість основних елементів криміналістичної характеристики сприяє усвідомленню слідчим ідеальної моделі вчиненого злочину, висуненню обґрунтованих версій та їх перевірки, особливостей планування і тактики проведення окремих слідчих дій з метою ефективного виявлення, дослідження та використання доказових фактів нестатутних взаємовідносин серед військовослужбовців.

У підрозділі 1.3 “Обставини, що підлягають встановленню та доказуванню в кримінальних справах про порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” автор досліджує їх специфіку при розслідуванні даного виду злочину та безпосередній вплив на подальший процес висунення версій та планування розслідування. Ця специфіка, за визначенням дисертанта, детермінується особливостями проходження військової служби відповідним суб'єктом. Специфічними обставинами, які належать встановленню та доказуванню, є такі: стосовно способів вчинення злочину - факти насильства, приниження честі й гідності, знущання на потерпілим; стосовно суб'єкта - ознаки його спеціальності; стосовно мети злочину - прагнення до полегшених умов проходження служби та надбання привілей; стосовно мотиву злочину - бажання показати удавану перевагу над іншими військовослужбовцями, антипатія до особи потерпілого тощо.

Дисертант запропонував розгорнутий перелік обставин, що підлягають встановленню та доказуванню за цією категорією справ, наведення якого, на думку автора, сприяє створенню умов для запобігання типових недоліків досудового слідства - недостатньої повноти та об'єктивності.

Розділ 2 “Особливості початкового етапу розслідування порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Типові слідчі ситуації, побудова слідчих версій та планування на початковому етапі розслідування” автор класифікує зазначені типові слідчі ситуації на найбільш сприятливі, менш сприятливі та найбільш несприятливі за такими критеріями: обсягом та характером даних на момент порушення кримінальної справи; змістом інформації про подію злочину та винних осіб; особливостями джерел надходження первинної інформації про злочин; ступенем поінформованості протидіючих слідству осіб про хід та результати розслідування.

Пропонується перелік типових слідчих версій, що висуваються на початковому етапі розслідування: про способи вчинення та приховування злочину; про осіб, які причетні до нього.

Основні напрями планування, на думку автора, охоплюють проведення слідчих дій, спрямованих на перевірку, подальше напрацювання та закріплення наявних і нових доказів по справі; розширення доказової інформації; докладне з'ясування обставин злочину; встановлення та викриття особи злочинця, подолання наслідків кругової поруки серед військовослужбовців.

Підкреслюючи важливість розглянутих питань, автор наводить дані за результатами вивчення кримінальних справ щодо показників розкриття злочинів даного виду на початковому етапі розслідування, які становлять 77 %, порівняно з наступним - 23 %.

У підрозділі 2.2 “Організація і тактика проведення початкових слідчих дій” дисертант розглядає особливості початкового етапу розслідування, які, на думку автора, зумовлені відповідними специфічними труднощами. До них працівники військових прокуратур віднесли: протидію командування (63 % опитаних); боязнь потерпілих та свідків співпрацювати з військовою прокуратурою (31 % опитаних); приховування злочинів командуванням, що призводить до несвоєчасного порушення кримінальної справи та втрати доказів (34 % опитаних); недостатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення (24,3 % опитаних), відсутність окремої методики розслідування злочинних порушень статутних взаємовідносин (28,1 % опитаних).

Автор визначив слідчі дії, характерні для початкового етапу розслідування: огляд місця події; допити; освідування, виїмка обмундирування, взуття, спорядження потерпілого та підозрюваного, їх огляд; обшук особи підозрюваного. Особлива увага також приділена тактичним особливостям проведення окремих слідчих дій, визначенню форм взаємодії слідчого із спеціалістами, армійською (флотською) громадськістю, командуванням, іншими правоохоронними органами.

Дисертант проаналізував найбільш типову форму протидії розслідуванню з боку зацікавлених осіб, якою він вважає кругову поруку.

Запропоновано заходи подолання кругової поруки: роз'єднання сил та засобів середовища військовослужбовців, які намагаються протидіяти встановленню істини по кримінальній справі; спонукання протидіючої сторони до дій в несприятливих для них умовах; взаємодія слідчого з командуванням в реалізації окремих тактичних прийомів.

Окремо сформульовано перелік рекомендацій щодо тактичних особливостей проведення окремих слідчих дій в умовах передислокації військ, військових навчань, бойових дій.

Розділ 3 “Особливості наступного етапу розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Основні напрями діяльності слідчого на наступному етапі розслідування” обґрунтовується ситуаційний підхід вирішення завдань, що стоять перед слідчим на цьому етапі розслідування. На думку дисертанта, він зумовлений найбільш характерними типовими слідчими ситуаціями, які залежно від наявності чи повноти необхідної інформації визначаються як сприятливі або несприятливі. На формування сприятливого або несприятливого характеру слідчої ситуації впливає значний перелік факторів, визначених автором як об'єктивні і суб'єктивні.

Автор зазначає, що основні обставини події злочину, які з'ясовані слідчим на початковому етапі, обов'язково підлягають аналізу й оцінці, з метою спрямування розслідування та планування роботи з урахуванням слідчих ситуацій, що виникли на наступному етапі розслідування. Особливості планування на наступному етапі полягають в тому, що в результаті аналізу отриманих по справі фактичних даних висуваються версії про наявність невикористаних джерел доказів для викриття злочинців та встановлення всіх епізодів їх злочинної діяльності.

Дисертант формулює відповідні завдання слідчого на наступному етапі розслідування, а у підсумку зазначає, що результативність як початкового, так і наступного етапу розслідування залежить, зокрема, від рівня наукової організації праці слідчого, вдосконалення планування, вміння моделювати розслідування на основі криміналістичного аналізу здобутих слідчим даних.

У підрозділі 3.2 “Особливості організації і тактики проведення окремих слідчих дій на наступному етапі розслідування” дисертант до типових слідчих дій відносить: призначення судових експертиз; повторні та додаткові допити; проведення очних ставок; відтворення обстановки та обставин події; проведення обшуку і виїмки.

Автором систематизовано специфічні елементи підготовки та призначення слідчим судових експертиз, наданий аналіз типових недоліків, що мають місце у зв'язку з цим. Зазначається, що при розслідуванні даного виду злочинів переважно призначається судово-медична експертиза (70 % від всіх інших).

Проведення повторних та додаткових допитів підозрюваного (обвинуваченого) ускладнюється перебуванням допитуваного під впливом психологічної установки не визнавати свою винність. Допити потерпілих, свідків, проведення очних ставок також обумовлені низкою об'єктивних та суб'єктивних чинників, серед яких респонденти визначають: можливість помсти та осуду з боку товаришів по службі та боязнь співпрацювати зі слідчими (80,9 % опитаних солдат та сержантів); ставлення до “дідівщини” як до нормального явища (16,9 % опитаних); байдуже ставлення до цієї проблеми (16,6 % опитаних). Дисертантом запропоновано тактичні прийоми проведення допитів та очних ставок при обов'язковому застосуванні додаткових засобів фіксації (лише 5 % опитаних слідчих підтвердили їх використання).

Такі слідчі дії, як обшук та виїмка, на думку автора, передусім в умовах несприятливої слідчої ситуації, повинні проводитися із залученням військового спеціаліста, який обізнаний в конструкції об'єкта, що обшукується (озброєння, техніка та ін.), і спроможний забезпечити безпеку учасників слідчої дії та збереження об'єкта обшуку від пошкоджень.

Розглядаючи типові способи переховування злочинця-військовослужбовця, автор розробляє комплекс завдань щодо його розшуку з урахуванням взаємодії з органом дізнання та громадськістю, використання сучасних криміналістичних засобів, прийомів та методів, які сприяють розшуковій діяльності слідчого.

У підрозділі 3.3 “Профілактичні дії слідчого при розслідуванні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” автор розглядає причини й умови виникнення та існування у ЗС України нестатутних взаємовідносин, а саме: вплив кримінальної субкультури злочинного світу; недієва державна політика з питань освіти та виховання молоді; невідповідність окремих положень військових статутів Конституції та чинному законодавству України; відсутність державної програми боротьби з порушеннями статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями; ігнорування потенціалу громадських організацій як інституцій громадянського суспільства у вихованні військовослужбовців.

Дисертант вважає, що у військах формально існує офіційний механізм регулювання правовідносин, але його функції у складному процесі діяльності та взаємовідносин у військових формуваннях значною мірою змушені виконувати на свій лад та розсуд самі військовослужбовці, у тому числі й строкової служби, пристосовуючись до реально існуючих умов. У цих специфічних умовах і формується замкнений цикл взаємовідносин, зокрема, у вигляді “дідівщини”.

Зазначені причини та умови автор поділяє на три основні групи та визначає дієві форми профілактичної роботи слідчого: виступи перед особовим складом (підтримали 48,5 % опитаних військових юристів); тематичні лекції (42,7 %); подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину (34 %); індивідуальні співбесіди (29,1 %) тощо.

У підсумку дисертант зазначає, що профілактичні дії слідчого стосовно зазначеної категорії злочинів повинні розглядатися в сукупності взаємопов'язаних загальних та спеціальних заходів соціально-економічного, організаційного і правового характеру, бути комплексно сплановані у взаємодії з прокурорськими працівниками при здійсненні ними нагляду.

злочин військовослужбовець слідчий

Висновки

Виходячи з поставленої мети, взаємопов'язаних між собою завдань, викладених у дисертації, сформульовані такі теоретичні положення і розроблені відповідні рекомендації щодо розкриття, розслідування та попередження злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, а саме:

1. Злочинні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями становлять основу насильницької злочинності у ЗС України. Для них характерними є прояви особливої жорстокості, вчинення злочинів, як правило, особою повторно або протягом тривалого часу. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями створюють у середовищі молодих солдат, а також й інших категорій військовослужбовців, неможливі умови для нормального проходження служби, посягають на оборону країни, боєздатність військових частин і війська загалом, конституційно визначені права і свободи військовослужбовців - громадян України.

2. Наявність кримінально-правової характеристики та судово-слідчої практики надає можливість розробки окремої методики розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Науковою основою методики розслідування даного виду злочину є, зокрема, і психологічний аналіз насильницької злочинності серед військовослужбовців строкової служби. Саме ця особливість зумовлює окремий розгляд особи злочинця - військовослужбовця строкової служби, насамперед, за соціально-психологічними аспектами поведінкового сприйняття специфічних умов військової служби та взаємовідносин у колективі. У цьому плані характерним для військового середовища є ефект регресу життя, який породжує ідеальні умови запозичення військовослужбовцями кримінальної субкультури як одного з основних соціально-психологічних факторів існування нестатутних взаємовідносин.

3. Криміналістична характеристика порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості - продукт наукового аналізу та узагальнення емпіричного матеріалу, що включає описання закономірностей, зв'язків, компонентів, відносин, характерних для процесу вчинення та приховування злочину, на підставі яких визначаються основи методики розслідування зазначеної категорії злочинів. Таким чином, криміналістична характеристика порушення статутних правил взаємовідносин включає в себе інформацію про предмет безпосереднього посягання; спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні; типову обстановку - “слідову картину” в її широкій інтерпретації (час, місце, злочинні наслідки); особу злочинця та потерпілого з урахуванням їх психологічних особливостей.

4. Коло обставин, які належать встановленню та доказуванню при розслідуванні даного виду злочинів, є специфічним і безпосередньо впливає на висування версій і планування розслідування. Специфічними обставинами, які належать встановленню та доказуванню, є такі: стосовно способів вчинення злочину - факти насильства, приниження честі й гідності, знущання над потерпілим; стосовно суб'єкта - ознаки його спеціальності; стосовно мети злочину - прагнення до полегшених умов проходження служби та отримання привілей; стосовно мотиву злочину - бажання показати удавану перевагу над іншими військовослужбовцями, антипатія до особи потерпілого тощо.

5. Виходячи із ситуаційного підходу до розв'язання проблем початкового етапу розслідування, типові слідчі ситуації характеризуються як сприятливі, менш сприятливі та найбільш несприятливі залежно від характеру наявної інформації про основні обставини вчиненого злочину й особу, яка його вчинила, ступеня поінформованості осіб про вчинення злочину та їх готовності давати показання, протидії роботі слідчого у встановленні істини по справі з боку окремих категорій військовослужбовців строкової служби та представників командування військової частини. Розглянуті типові слідчі ситуації мають прикладний характер, оскільки містять конкретне інформаційне навантаження стосовно напрямів та особливостей розслідування досліджуваної категорії злочинів, організації та планування слідчим, зокрема і заходів, спрямованих на подолання кругової поруки, та інших форм протидії розслідуванню злочину.

6. До переліку типових версій на початковому етапі розслідування включаються версії про способи вчинення порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, способи приховування цієї категорії злочинів, про осіб, які причетні до вчинення зазначеного злочину.

7. Особливості перебігу конкретної слідчої ситуації в її сприятливих чи несприятливих умовах безпосередньо впливають на процес планування окремих слідчих дій, типових для початкового етапу розслідування, а саме: огляд місця події; допит потерпілого; освідування потерпілого; виїмка обмундирування, взуття, спорядження потерпілого та їх огляд; допити свідків; розшук, затримання, обшук особи підозрюваного та його допит; освідування підозрюваного; виїмка обмундирування, взуття і спорядження підозрюваного та їх огляд.

8. Особливість тактики проведення окремих слідчих дій зумовлена типовою формою протидії розслідуванню цих злочинів, якою є кругова порука. Її подолання пропонується за такими напрямами: 1) роз'єднання сил та засобів середовища військовослужбовців, які намагаються протидіяти встановленню істини по кримінальній справі; 2) спонукання протидіючої сторони до дій у несприятливих для них умовах; 3) застосування слідчим тактичних прийомів, спрямованих на створення умов для “проговорки” допитуваною особою інформації, необхідної для встановлення істини по кримінальній справі; 4) реалізовування окремих тактичних прийомів слідчим шляхом взаємодії з командуванням військової частини.

9. Виходячи зі сприятливого або несприятливого характеру слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування, розглядаються особливості планування, які полягають у тому, що шляхом аналізу отриманих по справі фактичних даних висовуються додаткові версії про наявність невикористаних джерел доказів для викриття учасників події злочину та встановлення всіх його епізодів.

Серед слідчих дій, які проводяться на наступному етапі розслідування злочинів, пов'язаних з порушеннями статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, найбільш типовими та такими, що рекомендуються автором, є: призначення судових експертиз; повторні та додаткові допити підозрюваного (обвинуваченого), потерпілого, свідків; проведення очних ставок; відтворення обстановки та обставин події; проведення обшуку і виїмки.

10. Причини й умови виникнення та існування нестатутних взаємовідносин зумовлені впливом таких факторів: кримінальної субкультури злочинного світу - детермінанту насильницької злочинності серед військовослужбовців; недієвої державної політики з питань освіти та виховання молоді; невідповідності окремих положень військових статутів ЗС України нормам Конституції та чинному законодавству України; відсутності державної програми боротьби з порушеннями статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями; ігнорування потенціалу громадських організацій як інституцій громадянського суспільства у виховному процесі військовослужбовців.

Сукупність причин та умов злочинності у ЗС України можна поділити на три основні групи: 1) загальні причини злочинності, що беруть початок від умов життя, виховання, навчання і праці правопорушників до їх військової служби; 2) загальні причини злочинності, що специфічно переломлюються через умови життя та побуту військової служби; 3) суто військові причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів військовослужбовцями.

11. Профілактична робота слідчого при розслідуванні злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, є заключною частиною структури методики розслідування окремого виду злочину та важливим напрямом слідчої діяльності, який охоплює: виступи перед особовим складом; тематичні лекції; подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; індивідуальні співбесіди, кінолекційні та тематичні вечори тощо. Водночас вона буде більш дієвою та ефективною за умов внесення запропонованих автором змін та доповнень до чинного законодавства, що регулює механізм правовідносин у ЗС України, та забезпечення наукових основ розкриття, розслідування і попередження порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Список опублікованих автором праць

1. Давиденко В.С. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями: кримінолого-криміналістичний аналіз та особливості методики розслідування // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 2 (20). - С. 69-73.

2. Давиденко В.С. Порівняльний аналіз Конституції та статутів Збройних Сил України: важлива умова розробки окремих криміналістичних методик // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 5(23). - С. 112-117.

3. Давиденко В.С. Джерела формування окремої криміналістичної методики розслідування нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями // Право України. - 2004. - № 5. - С. 145-149.

4. Давиденко В.С., Ієрусалимов І.О. Окремі аспекти криміналістичного забезпечення розслідування нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями // Право України. - 2006. - № 2. - С. 106-109 (частка автора - 75 %).

5. Давиденко В.С. Соціально-правова захищеність військовослужбовців в умовах військової реформи в Україні та проблемні питання її науково-правового забезпечення // Українсько-польський наук. зб. “Nad Wisіа і Dneprem”. - 2003-2004 рр. - № 2-3. - С. 412-420.

6. Давиденко В.С. Методика розслідування нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ” (30 вересня 2004 р., м. Львів). - Львів. юрид. ін-т МВС України, 2005 - С. 79-82.

7. Давиденко В.С. Розслідування військових злочинів: взаємодія слідчих військових прокуратур та ОВС України // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (8-9 квітня 2005 р., м. Львів). - Львів. юрид. ін-т МВС України, 2005. - С. 77-80.

8. Давиденко В.С. Спілка офіцерів сприятиме демократичним перетворенням // Іменем Закону. - 2005. - 22-28 квіт. - № 16 (5455). - С. 6.

Размещено на Allbest.ru