Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

Кафедра господарського права і процесу

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни "Господарське право"

Тема: "Форми державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання"

Виконала студентка 4 курсу

Група ПР 403з

Лавриненко Н.С.

Київ 2015

План

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні засади дослідження форм державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання
• 1.1 Поняття і значення фінансового контролю
• 1.2 Система державного фінансового контролю: стан та необхідність реформування
• Розділ 2. Аналіз особливостей форм державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання
• 2.1 Методологічні підходи до розмежування форм і методів фінансового контролю
• 2.2 Класифікація форм фінансового контролю
• 2.3 Характеристика форм фінансового контролю
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Контроль за станом економіки, розвитком соціально-економічних процесів у суспільстві є важливим сферою управлінської діяльності. Однією з ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Значення одеського форуму залежить від сприянні забезпечення успіху фінансової політики держави, забезпеченні процесів формування та ефективне використання фінансових ресурсів в усіх галузях і ланках народного господарства. Роль фінансового контролю за переходу до ринку багаторазово зростає.

Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів. Вона визначає призначення та зміст фінансового контролю.

Актуальність цієї теми полягає у тому, що фінансовий контроль на відміну інших напрямів контролю (екологічного, санітарного, адміністративного та інших.) пов'язаний із використанням вартісних категорій. Предметом перевірок такі фінансові (вартісні) показники, як: прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати, звернення, податку додану вартість, відрахування різні цілі й до соціальних фондів. Ці показники носять синтетичний характер, тому контролю над виконанням, динамікою, тенденціями охоплює усі сторони виробничої, господарської та комерційної підприємств, і навіть механізм фінансово-кредитних взаємозв'язків. Об'єктом фінансового контролю є грошові, розподільні процеси для формування та використання фінансових ресурсів, зокрема у вигляді фондів коштів всіх рівнях народного господарства.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження є законодавство України у сфері розгляду теми роботи.

Предмет дослідження - форми державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Метою курсової роботи є дослідження форм державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- визначити теоретичні засади дослідження форм державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання;

- здійснити аналіз особливостей форм державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання;

Теоретико-методологічною основою роботи є праці та публікації таких вчених як Крисюк В.І., Зюнькін А.Ф., Бех Г.В., Берлач А.В., Шкарупа В.Т., Романів Є.М. та інших.

Методи дослідження: порівняльно-правовий, діалектичний, системно-структурний, логічний, аналіз та синтез. У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Основою для написання роботи стало практичне вивчення цивільного, фінансового та господарського законодавства.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження форм державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання

1.1 Поняття і значення фінансового контролю

До загальних функцій управління належать планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. Однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, і зокрема, фінансовий контроль. Розглядаючи співвідношення фінансового контролю й державного управління, стає зрозуміло, що фінансовий контроль є засобом досягнення конкретного завдання, яке стоїть перед державою, - встановлення правопорядку й законності.

Фінансовому контролю притаманні риси, що взагалі належать контрольній діяльності як такій, а саме:

- оперативність;

- цілеспрямованість;

- безпосередність;

- обґрунтованість;

- дієвість.

У сучасних непростих умовах становлення ринкової економіки контрольна функція фінансів набуває особливої актуальності. Це пов'язано з певною специфікою цієї діяльності, що дозволяє активно впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного й соціального розвитку країни, раціональній організації використання всіх наявних ресурсів, забезпеченню схоронності загальнодержавної і муніципальної власності. Визнаючи особливості фінансового контролю, слід зазначити, що сьогодні відбувається його ускладнення, все чіткіше виявляється його багатоаспектність, тому що сфера контрольної діяльності стає все більшою і більшою, поширюючись на недержавні підприємства, громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Фінансовий контроль стає все різноманітнішим і багатоплановішим. Деякі контролюючі органи було ліквідовано, виникли нові органи, тому систему органів фінансового контролю ще не можна визнати сформованою остаточно [2; с. 89].

Сутність фінансового контролю розкривається в основних завданнях, поставлених перед ним, а саме:

1) перевірка своєчасності й повноти виконання контрольованими суб'єктами фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування;

2) перевірка виконання органами державної влади й місцевого самоврядування покладених на них функцій з формування, розподілу й використання грошових фондів;

3) перевірка дотримання правильності здійснення фінансових операцій, схоронності коштів і матеріальних засобів;

4) перевірка правильності й ефективності використання публічних грошових фондів;

5) виявлення й усунення порушень фінансової дисципліни;

6) попередження порушень законності в сфері фінансової діяльності, забезпечення відшкодування матеріальних збитків, виявлення винних осіб і залучення їх до відповідальності;

7) виявлення внутрішніх резервів виробництва - підвищення його ефективності, найощадливішого використання матеріальних і грошових ресурсів [7; с.65,66] .

Фінансова дисципліна - це чітке дотримання закріплених нормами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, розподілу й використання публічних грошових фондів. Потрібно відзначити, що вимоги фінансової дисципліни обов'язкові не тільки для підприємств усіх форм власності та громадян, але й для органів державної влади й місцевого самоврядування.

Однак слід враховувати, що об'єкт фінансового контролю не обмежено перевіркою тільки грошових фондів. Насправді він містить у собі й матеріальні, природні, трудові та інші ресурси держави, тому що їх використання здійснюють у грошовій формі або опосередковано нею. Іншими словами, фінансовий контроль поширюється не тільки на безпосередньо фінансові, але й на пов'язані з ними господарські відносини.

Отже, під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що становить собою діяльність фінансових органів з виявлення порушень законності, фінансової дисципліни й доцільності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових фондів [1; с.99].

Правове регулювання фінансового контролю здійснюють нормами фінансового права. В юридичній літературі закріпилася думка про фінансовий контроль, як інститут Загальної частини фінансового права.

1.2 Система державного фінансового контролю: стан та необхідність реформування

З метою оптимізації організаційних структур контролю, забезпечення їх ефективної діяльності, запобігання дублювання функцій управління, та удосконалення правового поля у сфері державного фінансового контролю відповідно до норм і правил Європейського Союзу Міністерством фінансів України спільно з ГоловКРУ розроблено Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України 24 травня 2005 року № 158-р.

Ця концепція дає визначення внутрішнього фінансового контролю та передбачає запровадження нових ефективних форм контролю: внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю [11; с.47].

Державний внутрішній фінансовий контроль - це система здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, інспектування, провадження діяльності з їх гармонізації з метою забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості.

Внутрішній контроль - це управлінський контроль, який здійснюється в самому органі державного сектору на постійній основі з метою підвищення ефективності та результативності діяльності, а також зниження витрат. Внутрішній контроль дає змогу керівництву органу державного сектору перевірити стан виконання завдань відповідно до своїх повноважень. За впровадження системи внутрішнього фінансового контролю відповідає керівництво органу державного сектору.

Внутрішній аудит - це контроль, який забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору.

Централізований внутрішній аудит - це державний внутрішній аудит, що проводиться Головним контрольно-ревізійним управлінням (ГоловКРУ), спрямування та координацію діяльності якого здійснює Міністерство фінансів.

Децентралізований внутрішній аудит - внутрішній аудит, що здійснюється уповноваженим самостійним підрозділом (посадовою особою), підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного сектору, але функціонально незалежним від нього, в самому органі державного сектору або в межах системи його управління.

Інспектування - подальший контроль за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок [9; с. 66-68].

Необхідність інспектування як форми внутрішнього контролю в Україні на сучасному етапі розвитку системи бюджетного контролю зумовлена наступними факторами:

- низьким рівнем фінансової дисципліни у бюджетній сфері та в державному секторі економіки;

- недорозвиненістю внутрішнього контролю;

- відсутністю децентралізованого внутрішнього аудиту в органах державного сектору.

Якщо за результатами внутрішнього аудиту надаються рекомендації, то за результатами інспектування керівництву органу державного сектору, контроль за діяльністю якого здійснювався, встановлюються певні вимоги.

В Україні відсутній орган з гармонізації фінансового управління і контролю та внутрішнього аудиту. Головне контрольно-ревізійне управління відповідає за координацію та методичне забезпечення діяльності контрольно-ревізійних підрозділів центральних органів виконавчої влади, а також здійснює контроль за станом їх роботи.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю наведено загальну систему державного внутрішнього фінансового контролю в розрізі суб'єктів здійснення контролю за рівнем централізації та часом здійснення контролю.

В Україні переважає централізована модель державного фінансового контролю з поступовим удосконаленням у напрямі децентралізації систем контролю, інтегрованих з управлінням програмами та діяльністю [3; с.111]

Основні недоліки системи державного внутрішнього фінансового контролю:

1) правова невизначеність понятійної бази та цілісної системи державного внутрішнього фінансового контролю;

2) відсутність наукового та методичного обґрунтування внутрішнього контролю в органах державного сектору;

3) недостатнє розуміння керівниками органів державного сектору персональної відповідальності за діяльність та досягнення мети;

4) відсутність законодавчого забезпечення аудиту інформаційних технологій;

5) відсутні служби децентралізованого внутрішнього аудиту в органах державного сектору;

6) на законодавчому рівні поза державним внутрішнім контролем залишаються такі сфери діяльності держави, як формування і виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, державних та комунальних підприємств; формування та використання коштів та майна державних цільових фондів;

7) не здійснюється незалежний фінансовий контроль ефективності реалізації економічних та соціальних проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями;

8) недостатній рівень наукового, інформаційно-технічного та кадрового забезпечення сфери фінансового контролю.

Основні напрями реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю:

1) Визначити норми і правила нових концептуальних засад організації системи державного внутрішнього фінансового контролю, невід'ємною складовою якої є внутрішній контроль та внутрішній аудит.

2) Створити єдине правове поле розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю як складової частини державного фінансового контролю та внести відповідні зміни до законодавства.

3) Оптимізувати і збалансувати організаційні структури контролю, відокремити підрозділи з інспектування від підрозділів внутрішнього аудиту, а підрозділи внутрішнього аудиту - від внутрішнього контролю.

4) Не допускати паралелізму і дублювання контрольних функцій, забезпечити їх ефективне застосування.

5) Уповноважити Міністерство фінансів України здійснювати нагляд за станом реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, а ГоловКРУ - органом гармонізації системи внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю.

6) Створити служби внутрішнього аудиту в усіх органах державного сектору, зокрема: в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, інших розпорядниках бюджетних коштів (за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів), державних цільових фондах - за рахунок загальної чисельності працівників центральних органів виконавчої влади, державних цільових фондів та їх територіальних органів; у державних і комунальних підприємствах, акціонерних і холдингових компаніях, в інших суб'єктах господарювання, у статутному фонді яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі та суб'єктам комунальної власності, - за рахунок загальної чисельності працівників цих органів [6; с. 53].

7) Забезпечити правову незалежність, соціальний захист і відповідальності внутрішніх аудиторів органів державного сектору.

8) Деталізувати та уніфікувати методологію контрольних процедур шляхом схвалення Кабінетом Міністрів України відповідних стандартів з урахуванням кращого європейського досвіду.

9) Розробити навчальні програми з метою удосконалення кадрового забезпечення служб внутрішнього контролю.

10) Створити належну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру, налагодити тісні зв'язки з громадськістю та засобами масової інформації.

Розділ 2. Аналіз особливостей форм державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання

2.1 Методологічні підходи до розмежування форм і методів фінансового контролю

Успішне та ефективне проведення фінансового контролю залежить від рівня організації і видів контролю, форм і методів його проведення.

Розрізняють декілька видів фінансового контролю залежно від різних класифікаційних ознак.

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольної діяльності, розрізняють наступні його види:

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів [4; с. 91,92].

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки до підвідомчих підприємств і організацій. Він здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств, охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ і організацій.

Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль поділяють на документальний і фактичний. Поділ за цією ознакою є певною мірою умовним, тому що в основу його розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні документи, бухгалтерська, статистична звітність, нормативи та інша документація. Фактичний контроль ґрунтується на вивченні фактичних даних про об'єкт контролю за даними їх перевірки в натуральному вираженні. А тому він не може бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій [4; с. 88] .

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій виділяють тактичний і стратегічний контроль.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв'язання стратегічних питань розвитку підприємства у майбутньому, тактичний вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю виділяють такі його види як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті, та дистанційний контроль при якому суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.

Контроль поділяють також на внутрішній і зовнішній. Обидва види контролю доповнюють один одного і між ними існує тісний зв'язок. Лише у оптимальному поєднанні цих двох видів контролю можна добитися їх повної віддачі та ефективності.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення як засіб вираження змісту об'єкта контролю. Формами фінансового контролю є певні сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Виділяють такі форми фінансового контролю:

Попередній, поточний і наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.

Попередній (превентивний) фінансовий контроль проводиться до здійснюється фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль є органічною частиною оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він проводиться в короткі проміжки часу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат тощо) [5; с. 43] .

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу і ревізії бухгалтерської і фінансової звітності після закінчення звітного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року). Він характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності суб'єктів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. Основними методами фінансового контролю, як конкретних способів (прийоми) його проведення, є: ревізія, перевірка, обстеження, нагляд.

Перевірка проводиться по окремих питаннях фінансово-господарської діяльності на основі бухгалтерських документів.

Ревізія - це метод документального контролю за всією фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації, установи за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності та ефективності, провірки дотримання фінансової дисципліни, правильності обліку й достовірності облікових і звітних даних.

За ступенем охоплення господарської діяльності суб'єкта розрізняють наступні види ревізій:

- Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю. Характеризується загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю.

- Часткова ревізія проводиться для перевірки окремих сторін або учасників фінансово-господарської діяльності господарюючих суб'єктів. Проводиться з певного переліку питань за допомогою - ознайомлення з окремими напрямками фінансової діяльності.

- Комплексна ревізія являється найбільш повною, охоплює усі сторони діяльності підконтрольного підприємства, організації, установи, господарську і фінансову діяльність суб'єкта контролю, питання збереження і ефективного використання фінансових ресурсів, якості та стану бухгалтерського обліку та звітності. Для перевірки вузьких технічних і технологічних питань до ревізії залучаються відповідні спеціалісти, що дозволяє забезпечити ефективність і повноту її результатів.

- Тематична ревізія проводиться в однотипних підприємствах, організаціях, установах по певному переліку питань, що дозволяє виявити типові недоліки або порушення і прийняти заходи до їх усунення. Вона дозволяє зосередитись лише на окремих аспектах діяльності [8; с. 113] .

Залежно від ступеня охоплення фінансових і господарських операцій розрізняють:

- Суцільні ревізії передбачають перевірку усіх операцій на певній ділянці діяльності за весь підконтрольний період.

- Вибіркова ревізія - це перевірка певної частини первинних документів за певний проміжок часу. Як правило, перевіряють один місяць у кварталі, при виявленні порушень переходять до суцільної ревізії.

- Комбінована ревізія передбачає перевірку одних учасників суцільним методом, а інших - вибірковим, що дозволяє ревізувати (охопити) великі об'єкти з великим документооборотом, які здійснюють крупні господарські операції.

За результатами проведеної ревізії оформляється акт, на основі якого приймаються заходи щодо усунення порушень, відшкодування матеріальних збитків і притягнення винуватців до відповідальності.

Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю у їх тісній взаємодії має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю у цілому.

2.2 Класифікація форм фінансового контролю

фінансовий контроль фонд господарювання

Класифікація фінансового контролю здійснюється за різними критеріями.

1. За часом проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний і наступний.

Попередній фінансовий контроль проводиться до виконання господарських і фінансових операцій з формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. Він здійснюється в процесі розробки фінансових планів, за його допомогою здійснюється оцінка фінансової ефективності планових заходів. Метою попереднього контролю є насамперед попередження порушень фінансової дисципліни, запобігання правопорушенням у сфері фінансової діяльності.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль проводиться під час виконання господарських і фінансових операцій, у процесі виконання фінансових планів з метою своєчасної оцінки правильності, доцільності й законності вказаних операцій [10; с. 91] .

Наступний фінансовий контроль здійснюється після виконання господарських і фінансових операцій. Він спрямований на виявлення порушень, які не були встановлені під час попереднього й поточного контролю (наприклад, перевірки правильності сплати податків. Інших обов'язкових платежів податкового характеру). Такий контроль має на меті оцінку ефективності використання фінансових, трудових, матеріальних та інших ресурсів. За результатами наступного контролю можуть застосуватися заходи юридичної відповідальності в разі виявлення правопорушень у процесі формування, розподілу й використання фондів коштів.

2. За характером взаємовідносин і суб'єкта контролю виокремлюють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль.

Внутрішній фінансовий контроль - це самоконтроль, який здійснюється організацією, підприємством, установою як за власною фінансовою діяльністю, так І за фінансовою діяльністю своїх структурних одиниць.

Зовнішній фінансовий контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення контрольних дій у сфері додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових правовідносин [8; с. 56].

3. Фінансовий контроль за формами проведення поділяють на обов'язковий та ініціативний.

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється на підставі вимог чинного законодавства відповідно до компетенції контролюючих суб'єктів--відповідних органів державної чи місцевої влади або інших уповноважених суб'єктів.

Ініціативний фінансовий контроль, на відміну від обов'язкового контролю, здійснюється на підставі рішень суб'єктів господарювання як самостійно, так і за участю сторонніх контролюючих суб'єктів.

4. Залежно від природи контролюючих суб'єктів виділяють наступні види фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль, який здійснюється державними органами як законодавчої, так і виконавчої гілок влади. Він, у свою чергу, поділяється на: загальнодержавний (здійснюється органами державної влади незалежно від відомчої підпорядкованості підконтрольних суб'єктів) і відомчий (здійснюється міністерствами, Іншими органами виконавчої влади за фінансовою діяльністю підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій).

Муніципальний фінансовий контроль - це контроль, що здійснюється органами Місцевого самоврядування під час реалізації бюджетного процесу, муніципальних програм розвитку відповідної території, а також вирішення інших питань місцевого значення в галузі формування, розподілу й використання фінансових ресурсів місцевого самоврядування.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюють керівники підприємств, установ, організацій, інші уповноважені посадові особи, відповідні структурні підрозділи підприємств, установ, організацій. Він спрямований на процес фінансово-господарської діяльності цих підприємств, установ та організацій. Метою цього контролю є реалізація фінансово! стратеги та запобігання кризовим ситуаціям, які можуть погіршити фінансовий стан вказаних суб'єктів контролю [3; с. 112].

Аудиторський фінансовий контроль здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за вимогою чинного законодавства. Він спрямований на перевірку інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх фінансової і бухгалтерської звітності й обліку, відповідності такої діяльності чинному законодавству.

Громадський фінансовий контроль, який можуть здійснювати як окремі громадяни, так і їх об'єднання (трудові колективи, професійні спілки тощо), громадські організації щодо контролю за дотриманням вимог чинного законодавства насамперед владними структурами в процесі фінансової діяльності, зокрема пов'язаної зі сферою прав і законних інтересів громадян.

5. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій контролюючих суб'єктів розмежовують такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.

Стратегічний фінансовий контроль - контроль, за допомогою якого вирішуються питання стратегії розвитку держави, адміністративно-територіальних утворень, окремої галузі господарства, окремих підприємств, організацій, установ у майбутньому.

Тактичний фінансовий контроль - контроль, що має на меті вирішення поточних питань фінансової діяльності різноманітних суб'єктів фінансових відносин.

6. За місцем проведення фінансовий контроль поділяється на контроль виїзний та дистанційний.

Виїзний фінансовий контроль - це контроль на місці, при якому контролюючі суб'єкти здійснюють відповідні заходи контролю безпосередньо на підконтрольному об'єкті [5; с. 87].

Дистанційний (безвиїзний) фінансовий контроль--контроль, який здійснюється на відстані за допомогою відповідно! інформації, наданої підконтрольним суб'єктом.

7. За сферою фінансової діяльності фінансовий контроль розподіляють на бюджетний, податковий, валютний, банківський, страховий та ін.

Наведений перелік підстав для класифікації фінансового контролю не є вичерпним, оскільки в науці фінансового права розрізняють й інші види фінансового контролю (наприклад, фактичний, документальний тощо).

2.3 Характеристика форм фінансового контролю

Форма фінансового контролю - це способи конкретного вираження і організації контрольних дій.

Форми фінансового контролю:

1. В залежності від часу здійснення:

- Попередній

- Поточний (оперативний)

- Наступний

2. В залежності від суб'єкта контролю:

- Внутрішній

- Зовнішній

3. За формами проведення:

- Ініціативний

- Обов'язковий

4. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій:

- Стратегічний

- Тактичний [1; с. 90] .

1. Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів бюджетних організацій; передує здійсненню господарських операцій і покликаний не допускати нераціонального витрачання фінансових ресурсів і тим самим попереджувати нанесення збитку діяльності суб'єкта господарювання. Поточний контроль постійно здійснюється для попередження фінансової дисципліни в процесі залучення і витрачання грошових коштів, виконання підприємствами, організаціями, установами зобов'язань перед бюджетом. Наступний контроль здійснюється після здійснення фінансових операцій для визначення стану фінансової дисципліни, виявлення її порушень.

2. Внутрішній контроль - це самоконтроль. Зовнішній контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення компетентних дій у сфері перевірки стану додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин.

3. Ініціативний контроль здійснюється на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх організацій. Обов'язковий контроль здійснюється переважно за участю органів державної влади (в окремих випадках недержавними фінансовими контролерами) на підставі законодавства.

4. Стратегічний контроль спрямовується на розв'язання питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства в майбутньому. Тактичний контроль вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.

5. Виїзний контроль виконують контрольні органи безпосередньо на підконтрольному об'єкті. Дистанційний контроль здійснюється тоді, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку.

Основними методами фінансового контролю є: спостереження, реєстрація та облік, обстеження, аналіз, перевірка, ревізія та фінансово-економічна експертиза. Всі вони конкретизуються в різних відомчих документах, що регламентують проведення контролю (методиках, правилах, інструкціях тощо).

Розглянемо докладніше основні з них.

1. Спостереження (моніторинг) загальне, цілеспрямоване та систематичне відстеження фінансової діяльності підконтрольного суб'єкта (зазвичай здійснюється "на відстані", без втручання в його дії). З деякими застереженнями можна вважати спостереженням і діяльність з фінансового моніторингу (державного та первинного) відповідно до вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28 листопада 2002 р.

2. Реєстрація та облік є досить специфічним фінансово-контрольним квазіметодом, сфера застосування якого головним чином обмежується реалізацією органами контролю наданої ним компетенції в частині реєстраційно-облікової діяльності щодо підконтрольних суб'єктів (наприклад, платників податкових платежів або предметів оподаткування) чи в інших випадках, визначених чинним законодавством. Отже, поряд з реєстраційною (дереєстраційною) роботою цей метод передбачає здійснення аналітичної діяльності, а також створення (ведення) відповідної інформаційної бази.

3.Обстеження проводять здебільшого у процесі попереднього контролю. Воно полягає у вивченні конкретних напрямів фінансової діяльності підконтрольного суб'єкта. Зокрема, здійснюють діагностику його фінансового стану, досліджують звітність, проводять первинний аналіз додержання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам [7; с. 55] .

4. Аналіз проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період), застосовуючи такі статистичні методи, як індексний, а також метод середніх і відносних величин. Аналітичній діяльності підлягають основні фінансово-економічні характеристики об'єкта контролю, що Аналіз проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період), застосовуючи такі статистичні методи, як індексний, а також метод середніх і відносних величин. Аналітичній діяльності підлягають основні фінансово-економічні характеристики об'єкта контролю, що дає змогу виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини. Особливо ефективним при цьому є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння.

5. Перевірка полягає в обстеженні та вивченні фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів.

Окремо слід виділити інвентаризацію та "зустрічну" перевірку (за якої первинні документи або звітні дані зіставляються (стикуються) з аналогічними або взаємопов'язаними даними підприємства-контрагента або вищої за ієрархією юридичної особи). Інвентаризація - перевірка, що полягає у з'ясуванні наявності на конкретну дату фактичних залишків грошових коштів, 72 цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо та відповідності їх даним бухгалтерського обліку. Для цього проводять зокрема, обмірювання, перерахування, зважування тощо.

У певних випадках проведення інвентаризації є імперативною вимогою. Так, Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (затверджена наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69) встановлює, що, зокрема, проведення інвентаризаціє є обов'язковою:

- при приватизації майна державного підприємства, при передаванні його майна в оренду, а також у разі перетворення його на акціонерне товариство;

- при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання- передавання справ);

- за судовим рішенням;

- у разі ліквідації підприємства;

- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення);

- у разі техногенних аварій, пожеж чи стихійного лиха (на день після закінчення цих явищ).

Ревізія - найважливіший метод фінансового контролю, що вирізняється найбільшою дієвістю, максимально можливою глибиною та повнотою. Ревізію слід віднести до наступного контролю.

Цей метод фінансового контролю здійснюють спеціально утворені державні органи. Ревізія спрямована на виявлення фактів порушення законності, вірогідності та доцільності. Для цього аналізується фінансово-господарська документація на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, збереження коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності.

Ревізія проводиться згідно з її програмою та у встановлені строки.

Виявлені факти порушень і зловживань, їх причини, винні особи, розмір заподіяної матеріальної шкоди повинні висвітлюватися точно та неупереджено [9; с. 64].

6. Фінансово-економічна експертиза. Здійснення експертно-аналітичної діяльності, що забезпечує контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних та валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм, належить до компетенції Рахункової палати України.

Висновки

Отже, дослідивши тему державного контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання ми дізналися, що основною задачею фінансового контролю є:

· законність фінансово-господарських операцій;

· боротьба з безгосподарністю;

· постановка і якість ведення бухгалтерського обліку.

Внутрішньо-господарський контроль має велике значення, контроль організується в середині кожного підприємства, установи, організації.

Такий контроль здійснюється самими керівниками і різними функціональними відділами і службами - бухгалтерія, плановий відділ, фінансовий відділ. Фінансовий контроль за діяльністю організацій 9підприємств) здійснюється в трьох формах: попередній; текучій; послідовній. Попередній фінансовий контроль передує витратам грошових засобів і матеріальних цінностей. Він здійснюється на стадії розглядання проектів фінансових планів-прогнозів кошторисів, договорів, угод, а також грошових, розрахункових і товарних документів з метою недопущення незалежного, неекономічного і нецілеспрямованого розходу засобів. Текучий (оперативний) фінансовий контроль виражається в оперативному спостереженні кожного дня за ходом фінансово-господарської діяльності і виконанням фінансового плану-прогнозу. Базується цей контроль на аналізі даних бухгалтерського обліку і звітності, текучої оперативної звітності на оперативному спостереженні. Послідовний фінансовий контроль здійснюється після здійснення операцій, шляхом перевірки різних даних звіту. Головна задача послідуючого контролю - викрити причини виявлення недоліків і прийняти міри, щоб не допустити їх надалі.

В ході здійснення фінансового контролю користуються різними методами. Під методами фінансового контролю розуміють конкретні прийоми і способи його здійснення.

Список використаних джерел

1. Берлач А.В. Господарське право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання вищ. навч. закладів / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К. : Ун-т "Україна", 2012. - 288с.

2. Бех Г.В., Дмитрик О.О., Криницький І. Є., Кучерявенко М.П., Лукашев О.А. Фінансове право України: Підручник / М.П. Кучерявенко (ред.). - К. : Юрінком Інтер, 2014. - 319с.

3. Дмитренко О.Є. Господарське право України. Загальна частина: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Емілія Дмитренко. - К.: Алерта: КНТ, 2013. - 374с.

4. Зюнькін А.Ф. Фінансове право: Опорний конспект лекцій/ Анатолій Зюнькін,; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. - 3-тє вид., доп.. - К.: МАУП, 2003. - 159 с.

5. Музика О.М. Фінансове право: Навчальний посібник/ Оксана Музика. - 2-е видан., допов. і перероб.. - К. : Видавець ПАЛИВОДА А. В., 2005. - 255 с.

6 Шкарупа В.Т. Господарське право України: Навч. посібник / Віктор Костянтинович Шкарупа (заг.ред.), Тетяна Олександрівна Коломоєць (заг.ред.). - К. : Істина, 2013. - 254с.

7. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М.., Петренко Н. І. Контроль і ревізія. - Житомир: ЖІТІ, 2014.

8. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2012.

9. Крисюк В.І., Каленський М.М., Юрченко О.В. Ревізія і контроль в установах і організаціях бюджетної сфери: Навч. посібник. -К.: Вид-во Європ. унів-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2014.

10. Романів Є.М., Хом'як Р. Л., Мороз А.С., Гресик В.В. Контроль і ревізія: Навчальний посібник. - Львів: "Інтелект-Захід", 2014.

11. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2013.

Размещено на Allbest.ru

...