Правове регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право

Правове регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності

Квасніцька Ольга Олексіївна

Донецьк 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України (м. Одеса).

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Саніахметова Ніна Олексіївна, Одеська національна юридична академія МОН України, завідуюча кафедрою підприємницького та комерційного права (м. Одеса)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Розовський Борис Григорович, Луганська філія Інституту економіко-правових досліджень НАН України, завідувач відділу (м. Луганськ)

кандидат юридичних наук, доцент Устименко Володимир Анатолійович, Донецька міська рада, завідуючий юридичним відділом (м. Донецьк)

Провідна установ - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого МОН України (м. Харків).

Захист відбудеться “ 30 ” березня 2006 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “ 28 ” лютого 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

1. Загальна характеристика роботи

правовий підприємницький державний реєстрація

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх кількох років в Україні здійснюються заходи щодо створення умов, що сприяють підвищенню підприємницької активності, а також усунення зайвого втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання, яке негативно впливає на підприємницьку діяльність. Це сприяє належній реалізації права на підприємницьку діяльність, закріпленого в ст.42 Конституції України.

Реформування вітчизняної економіки означає встановлення в суспільстві вільних засад для виникнення і розвитку суб'єктів підприємницької діяльності. Тому упорядкування процесу створення, зокрема, державної реєстрації суб'єктів господарювання, стає важливим законодавчим і правозастосовним завданням, що потребує теоретичного дослідження.

Державна реєстрація суб'єктів підприємництва є однією з найбільш важливих процедур, що безпосередньо впливає на розвиток підприємництва й у цілому економіки країни. Оновлення законодавства у сфері державної реєстрації, що передбачає створення спрощеної системи державної реєстрації підприємців, спрямоване на дебюрократизацію економіки України, упорядкування дозвільних і контрольних функцій держави стосовно суб'єктів господарювання.

Введення в дію Господарського та Цивільного кодексів України означає новий етап у розвитку законодавства про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва. Прийняття Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15 травня 2003 р. (далі - Закон про державну реєстрацію) є значним кроком в удосконаленні інституту державної реєстрації суб'єктів підприємництва. Разом з тим існують значні колізії зазначених законів, що вимагають свого вирішення, оскільки їхнє застосування на практиці викликає численні труднощі. Окремі питання державної реєстрації суб'єктів підприємництва урегульовані у вищевказаних нормативно-правових актах частково. Хоча Закон про державну реєстрацію містить низку важливих положень, що принципово відрізняють діючий порядок реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців від існуючого раніше, однак залишились питання щодо процедури здійснення державної реєстрації саме суб'єктів підприємництва, що регламентовані неповно або недостатньо.

Низку правових проблем державної реєстрації висвітлено в роботах вчених А. Бризгаліна, В.І. Крусса, В.І. Маркова, О.М. Олейник, А. Ноздрачьової, В.Ф. Попондопуло та ін. Однак, у вітчизняній літературі дослідження у цій сфері, в основному, проводилися до істотного оновлення в останні роки господарського законодавства, у тому числі законодавства про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, або на рубежі такого оновлення, тобто без врахування особливостей практичної реалізації правових норм та оцінки їх ефективності. Окрім того, хоча деякі правові проблеми правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності досліджувалися, зокрема, у роботах вчених-юристів, багато теоретичних і практичних проблем не розроблені або недостатньо розроблені в науковій літературі.

З огляду на вищенаведене, дослідження правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності є актуальним і доцільним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексної теми “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розробляється науковцями Одеської національної юридичної академії та зареєстрована в Державному реєстрі за № 01010001195, у якій дисертантка брала участь як співвиконавець.

У межах даної теми авторкою проведене дослідження поняття, значення, цілей, функцій та принципів державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, правових засад державної реєстрації, правил ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, процедури державної реєстрації, а також правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі юридичної відповідальності за порушення законодавства про державну реєстрацію.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України.

Реалізація зазначеної мети дисертаційної роботи обумовила необхідність вирішення наступних завдань:

проведення аналізу сутності легального визначення державної реєстрації та формування наукової дефініції державної реєстрації як умови легітимації підприємницької діяльності, що має конститутивне значення та є засобом державного регулювання;

обґрунтування необхідності визначення цілей, функцій та принципів державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та їх зазначення в Законі про державну реєстрацію;

проведення аналізу законодавства України, зарубіжних країн, іноземного досвіду щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності для виявлення його недоліків й обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;

дослідження правил ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і надання пропозицій стосовно їх удосконалення;

визначення основних положень уніфікованої системи державної реєстрації на базі державної реєстрації юридичних осіб та державної реєстрації фізичних осіб-підприємців та здійснення аналізу стадій державної реєстрації;

визначення поняття та виявлення видів правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;

здійснення класифікації юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з державною реєстрацією суб'єктів підприємницької діяльності.

Предметом дослідження є правове регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу досліджувався інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, його роль і місце в системі господарського законодавства України. Порівняльно-правовий метод використовувався для з'ясування досвіду правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні та зарубіжних країнах. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі змісту правових норм господарського права України. Застосування історичного методу дослідження дозволило дослідити розвиток нормативно-правової бази регулювання державної реєстрації в Україні, тенденції та еволюцію поглядів законодавця з питання правового забезпечення державної реєстрації у сфері підприємництва.

Теоретичними джерелами дослідження слугували наукові здобутки таких провідних українських і російських вчених, як А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, І.В. Єршової, Д.В. Задихайло, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, Ж.А. Іонова, В.К. Мамутова, Г.В. Пронської, Б.Г. Розовського, Н.О. Саніахметової, О.О. Чувпила, В.С. Щербини, О.С. Янкової та ін.

Емпіричну базу дослідження склали законодавство України та інших країн, правозастосовна практика, а також спеціальна вітчизняна наукова література, у якій досліджуються проблеми правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, на основі якого розроблено, обґрунтовано та сформульовано низку нових концептуальних як у теоретичному, так і практичному значенні положень, спрямованих на вдосконалення правового регулювання реєстраційних процедур.

Уперше:

обґрунтовано, що інститут державної реєстрації суб'єктів підприємництва охоплює три види відокремлених відносин у сфері державної реєстрації: реєстрація створення суб'єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу - підприємця; реєстрація припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб'єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб'єктним складом;

запропоновано визначення поняття заявника як особи, яка відповідно до чинного Закону звертається за державною реєстрацією, та кола осіб, які можуть бути заявниками, зокрема в відносинах:

- реєстрації створення - засновник (засновники) юридичної особи, що створюється, або уповноважена ним (ними) особа, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;

реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу - підприємця - засновник (засновники) юридичної особи, керівник постійно діючого виконавчого органу юридичної особи або інша особа, яка має право без доручення діяти від імені цієї юридичної особи, уповноважені ним (ними) особи, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;

- реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб'єкта підприємництва - арбітражний керуючий або керівник ліквідаційної комісії (ліквідатор) при ліквідації юридичної особи; інша особа, яка діє на підставі повноваження, передбаченого законом чи актом спеціально уповноваженого на те державного органу, або актом органу місцевого самоврядування, фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа;

обґрунтовано необхідність закріплення в законодавстві юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, крім державних реєстраторів, заявників;

аргументовано доцільність встановлення наступних підстав відповідальності учасників відносин в сфері державної реєстрації за порушення законодавства про державну реєстрацію:

· для державних реєстраторів - необґрунтована відмова у проведені державної реєстрації, нездійснення державної реєстрації у встановлений строк, несвоєчасне або неточне внесення записів про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру, незаконна відмова в наданні або несвоєчасне надання відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, порушення порядку державної реєстрації, щодо: реєстрації при створенні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації припинення юридичної особи та фізичних осіб-підприємців;

· для заявників під час реєстрації створення - надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей;

· для заявників під час реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу - підприємця - ненадання, несвоєчасне надання або надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей.

Удосконалено:

визначення моменту завершення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, яким пропонується вважати передачу відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування;

положення щодо порядку державної реєстрації припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, шляхом виключення норм, якими передбачено внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення заявника щодо припинення юридичної особи або про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, як недоцільної та яка не має чітко окресленої мети з точки зору ефективності самого процесу припинення.

Дістали подальший розвиток:

галузева належність інституту державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності до господарського права, з уточненням предмету його правового регулювання, а саме відносин щодо організації підприємницької діяльності, які виникають стосовно засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом;

система принципів державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема шляхом включення до неї принципів єдності та гласності (відкритості) , які доцільно закріпити в Законі про державну реєстрацію;

положення щодо процедури державної реєстрації, зокрема, шляхом доопрацювання таких питань:

· зазначення строку, протягом якого заявник зобов'язаний подати державному реєстратору реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

· можливості відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, лише за підставами, встановленими Законом про державну реєстрацію;

· встановлення правила щодо відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про паспортні й інші персональні дані фізичних осіб, що можуть бути надані виключно органам державної влади, органам державних позабюджетних фондів у випадках і в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (це обмеження не застосовується при наданні копії установчих документів юридичних осіб, що містить зазначені відомості, а також відомостей про місце проживання фізичних осіб-підприємців);

· закріплення вичерпного переліку підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи;

· аргументація недоцільності ведення процедури щорічного підтвердження юридичною особою відомостей про неї, що, по суті є новим видом звітності та пов'язана з суттєвим ризиком постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи за визначеною в абз. 6 ч.2 ст. 38 Закону про державну реєстрацію;

перелік підстав для відмови в проведені державної реєстрації суб'єкта підприємництва-юридичної особи, створюваної шляхом виділу, передбаченого ст. 27 Закону про державну реєстрацію, доповненням такого переліку підставою наступного змісту: “неподання разом з установчими документами передавального акта або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється”.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в роботі, можуть бути основою при визначенні шляхів удосконалення законодавства України про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”.

Результати дисертаційного дослідження використовуються у практичній діяльності відділу Державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради при розробці локальних нормативно-правових актів щодо організації здійснення державної реєстрації (довідка № 283 від 01.09.2005 р.). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичний діяльності юридичної компанії „Адвокат” при правовому забезпеченні державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (довідка № 38 від 05.09.2005 р.).

Положення дисертаційної роботи використовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальної дисципліни „Підприємницьке право” (довідка № 3-1389 від 16.09.2005 р.).Деякі положення і висновки дисертації, які мають дискусійний характер, можуть скласти підґрунтя для наступних наукових досліджень.

Особистий внесок здобувачки. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто авторкою на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, а також практики його застосування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на I Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2005), II міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005), а також на 8-ї (60-ї) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу, присвяченої п'ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (Одеса, 2005).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., у тому числі 5 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, і висновків. Загальний обсяг роботи - 178 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 203 найменувань та 3 додатки.

2. Основний зміст дисертації

Розділ 1. Загальна характеристика державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та її правового регулювання складається з чотирьох підрозділів, в яких досліджується поняття, значення, цілі, функції і принципи державної реєстрації, законодавство про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва та правила ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Проаналізовано, що державна реєстрація - це необхідна умова здійснення підприємницької діяльності юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, що є елементом легітимації підприємництва і має конститутивне значення. З одного боку, державна реєстрація є одним із етапів створення юридичних осіб і закріплення статусу фізичних осіб-підприємців, а з іншого, - це певна процедура, пов'язана з діяльністю органів державної реєстрації, що здійснюють попередній державний контроль за входженням суб'єктів у господарський обіг. Отже, вона є формою державного регулювання підприємницької діяльності.

Зазначається, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності має наступні ознаки: це здійснення реєстраційних дій, передбачених Законом; це засвідчення факту створення чи припинення юридичної особи або факту придбання чи позбавлення статусу підприємця фізичною особою, що має правоутворююче або правоприпиняюче значення; це засіб реалізації права на підприємницьку діяльність та засіб забезпечення державного впливу на сферу підприємництва, що вказує на наявність як приватного, так і публічного характеру відносин державної реєстрації.

Відзначено, що визначення принципів державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності є важливим у механізмі правового урегулювання відносин у цій сфері, оскільки саме вони визначають основи правового впливу на відповідні відносини за участю суб'єктів підприємництва.

Зазначено, що інститут реєстрації суб'єктів підприємництва базується на кількох основних принципах, що відображають характерні риси відносин у цій сфері:

по-перше, принцип законності, який означає дотримання закону всіма учасниками реєстраційного процесу;

по-друге, принцип достовірності, суть якого в тому, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, повинні вважатися дійсними (такими, що відповідають дійсності);

по-третє, принцип єдності, що знаходить своє втілення в наступному: єдиний порядок (процедура) державної реєстрації; єдина система органів, що здійснюють державну реєстрацію; Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців;

по-четверте, принцип гласності (відкритості), що означає: будь-яка особа має право одержати інформацію про відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

по-п'яте, принцип публічності державної реєстрації, суть якого полягає в тому, що відомості про створення і припинення юридичної особи і фізичної особи-підприємця мають бути внесені до реєстру, і юридична особа вважається створеною або припиненою, а фізична особа набуває статусу підприємця або втрачає його з моменту внесення відповідних відомостей до реєстру.

У зв'язку з тим, що принципи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності не зазначені в Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, а в юридичній літературі існують різні трактування останніх, пропонується принципи державної реєстрації зазначити в Законі про державну реєстрацію, щоб уникнути подальших розбіжностей і відобразити характерні риси відносин, які виникають у сфері державної реєстрації.

Зазначено, що інститут державної реєстрації суб'єктів підприємництва охоплює три види відокремлених відносин у сфері державної реєстрації: реєстрація створення; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу - підприємця; реєстрація припинення юридичної особи-суб'єкта підприємництва та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб'єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб'єктним складом.

Додатково аргументовано, що інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності слід вважати інститутом господарського права, за допомогою якого здійснюється державне регулювання суспільних відносин щодо реєстрації. Предметом правового регулювання інституту державної реєстрації суб'єктів підприємництва є відносини щодо організації підприємницької діяльності, що виникають у сфері державної реєстрації.

В роботі відзначається юридична цінність Єдиного державного реєстру, що полягає у достовірності відомостей, які містяться в ньому. Відповідність реєстру дійсному матеріально-правовому становищу забезпечується низкою заходів. По-перше, до прийняття рішення про державну реєстрацію державні реєстратори перевіряють подані документи на предмет дотримання вимог про перелік документів і місце державної реєстрації. По-друге, юридична особа у разі зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язана подати державному реєстратору заповнену реєстраційну картку.

Єдиний державний реєстр, що є інформаційним ресурсом, з одного боку, має самостійне значення, а з іншого боку - існує у взаємодії з іншими інформаційними ресурсами. Тому на законодавчому рівні важливо забезпечити сумісність і взаємодію Єдиного державного реєстру з іншими інформаційними системами та мережами, як це зазначено в ч.2 ст.16 Закону.

Ведення Єдиного державного реєстру забезпечує одержання інформації про створення, існування і припинення суб'єктів підприємницької діяльності на території України. Зміст державного реєстру закріплює визначеність правового становища зазначених суб'єктів. Крім того, завдяки відомостям Єдиного державного реєстру будь-який суб'єкт може одержати інформацію про конкретну юридичну особу, місце її знаходження, зміст установчих документів, розмір установчого капіталу, що гарантує інтереси кредиторів, виконавчий орган, склад засновників, або про фізичну особу-підприємця та ін. Таким чином, Єдиний державний реєстр є обов'язковим атрибутом цивілізованого господарського обігу і виступає гарантією забезпечення інтересів осіб, що вступають у господарські відносини.

У зв'язку з тим, що до реєстру включено досить широке коло відомостей про підприємця, що можуть бути використані в протиправних цілях, з метою виключення можливих порушень прав громадян у Законі про державну реєстрацію слід передбачити, що відомості про паспортні й інші персональні дані фізичних осіб можуть бути надані виключно органам державної влади, органам державних позабюджетних фондів у випадках і в порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України (це обмеження не застосовується при наданні копії установчих документів юридичних осіб, що містить зазначені відомості, а також відомостей про місце проживання фізичних осіб-підприємців).

Таке правило, не повинне застосовуватися при наданні відомостей про місце проживання фізичних осіб-підприємців. Це виключення має бути зроблене з метою недопущення обмеження прав кредитора з боку недобросовісного боржника-підприємця, який може приховувати своє місце проживання, що робить неможливим пред'явлення кредитором позову до суду.

Разом з тим Законом про державну реєстрацію мають бути встановлені правила, що забезпечують у цьому разі інтереси фізичної особи-підприємця. Варто також доповнити ст.20 Закону про державну реєстрацію положенням, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі щодо місця проживання фізичної особи-підприємця, можуть бути надані тільки на підставі запиту, поданого безпосередньо державному реєстратору фізичною особою, що пред'явила документ, який посвідчує її особистість відповідно до законодавства України. Державний реєстратор на запит фізичної особи-підприємця зобов'язаний надати їй інформацію про осіб, які одержали у вищевказаному порядку відомості про її місце проживання. На підставі поданого безпосередньо державному реєстратору запиту будь-якої фізичної особи, яка пред'явила документ, що посвідчує її особистість відповідно до законодавства України, державний реєстратор має право зіставити відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про персональні дані фізичної особи-підприємця з викладеними в зазначеному запиті відомостями. У цьому разі державним реєстратором видається довідка про відповідність або невідповідність викладених у запиті відомостей відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Запропоновано у ч. 1 ст. 19 Закону про державну реєстрацію зазначити строк, протягом якого заявник зобов'язаний подати державному реєстратору реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Розділ 2. Процедура державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності містить два підрозділи, в яких проводиться аналіз поняття процедури державної реєстрації, досліджується порядок державної реєстрації юридичної особи, її припинення та реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, і припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Зазначено, що у Законі встановлені загальні положення щодо державної реєстрації як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців. Таким чином, Закон виходить з концепції однорідності правового режиму державної реєстрації для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців як єдиного механізму регулювання реалізації права на підприємницьку діяльність.

З'ясовується, що основними положеннями уніфікованої системи державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, що встановлена у Законі про державну реєстрацію, є наступні:

заявочний порядок реєстрації в строк не більш ніж 3 робочих дня (для юридичних осіб) і 2 робочих дня (для фізичних осіб) з дати надходження документів для проведення державної реєстрації;

визначення мінімального вичерпного переліку документів, що подаються для проведення державної реєстрації;

заборона вимоги державним реєстратором додаткових документів для проведення державної реєстрації, якщо вони не передбачені Законом;

установлення вичерпного переліку підстав для відмови у державній реєстрації;

внесення запису про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця до Єдиного державного реєстру;

встановлення юридичної відповідальності державних реєстраторів за неправомірні діяння під час державної реєстрації;

відкритість і загальнодоступність відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Процедура державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - це здійснення державними реєстраторами діяльності щодо реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що урегульована законодавством про державну реєстрацію.

Виходячи зі змісту Закону про державну реєстрацію, реєстраційна процедура складається із стадій, до яких відноситься: прийом державним реєстратором документів; здійснення акту державної реєстрації (внесення запису про проведення державної реєстрації до єдиного державного реєстру); оформлення і видача свідоцтва про державну реєстрацію; передача відомостей про державну реєстрацію до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи або фізичної особи-підприємця на облік.

Запропоновано моментом завершення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, вважати передачу відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування.

Відзначено, що для ефективної реалізації законодавчої моделі державної реєстрації суб'єктів підприємництва, що міститься в Законі про державну реєстрацію, необхідна конкретизація основних положень цього Закону.

Обґрунтована необхідність визначення поняття заявника як особи, яка у відповідності з чинним Законом звертається за державною реєстрацією, та кола осіб, які можуть бути заявниками, зокрема в відносинах:

- реєстрації створення - засновник (засновники) юридичної особи, що створюється, або уповноважена ним (ними) особа, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;

реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу - підприємця - засновник (засновники) юридичної особи, керівник постійно діючого виконавчого органу юридичної особи або інша особа, яка має право без доручення діяти від імені цієї юридичної особи, уповноважені ним (ними) особи, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;

- реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб'єкта підприємництва - арбітражний керуючий або керівник ліквідаційної комісії (ліквідатор) при ліквідації юридичної особи; інша особа, яка діє на підставі повноваження, передбаченого законом чи актом спеціально уповноваженого на те державного органу, або актом органу місцевого самоврядування, фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа.

На основі аналізу чинного законодавства щодо порядку проведення державної реєстрації виявлено проблеми як теоретичного, так і практичного характеру. Зокрема, виходячи з положень ч.2 і ч.4 ст.107 ЦК України, неподання разом з установчими документами передавального акту або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво за зобов'язаннями реорганізованої юридичної особи тягне за собою відмову в державній реєстрації новостворених юридичних осіб. Разом з тим ст. 32 Закону про державну реєстрацію не передбачає в якості підстави для відмови в державній реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу. відсутність в балансі положень про правонаступництво. Для усунення зазначеного протиріччя, доцільно доповнити ст. 27 Закону про державну реєстрацією, підставою відмови у державній реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, наступного змісту: “неподання разом з установчими документами передавального акту або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється”.

Обґрунтовано пропозиції щодо оптимізації порядку державної реєстрації припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця шляхом виключення ст. 34, 35 та ч.ч. 1-8 ст. 47 Закону про державну реєстрацію. Зокрема, є недоцільним введення додаткової процедури - внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи або про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, бо не має чітко окресленої мети з точки зору ефективності самого процесу припинення, незважаючи навіть на те, що внесення такого запису щодо припинення юридичної особи вимагається ч. 1 ст. 105 ЦК України (в яку також необхідно внести відповідні зміни). Крім того, ані норми ЦК України, ані норми ГК України не обумовлюють введення такої процедури стосовно фізичної особи-підприємця.

На підставі практики застосування законодавства про державну реєстрацію запропоновано виключити ч. 7 ст. 19 Закону про державну реєстрацію, якою введена процедура щорічного підтвердження юридичною особою відомостей про неї, оскільки зазначена процедура на практиці перетвориться на подання заявниками державним реєстраторам реєстраційних карток з даними про юридичну особу, які є ідентичними до тих даних, що вже наявні в Єдиному державному реєстру. Встановлена процедура щорічного підтвердження відомостей, крім додаткових витрат для заявників, також пов'язана із суттєвим ризиком постановлення судових рішень щодо припинення юридичних осіб за визначеною в абзаці 6 ч. 2 ст. 38 Закону про державну реєстрацію такою підставою як “наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням”.

Розділ 3. Правоохоронні засоби у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності складається з двох підрозділів, в яких досліджується поняття, види правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації, критерії класифікації правоохоронних засобів, в тому числі юридична відповідальність учасників відносин за порушення законодавства у сфері державної реєстрації.

Правоохоронні засоби у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності визначені як закріплені у законодавстві матеріально-правові засоби впливу примусового характеру, що застосовуються уповноваженими державними органами з метою забезпечення державної реєстрації.

Розглядається класифікація правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємництва за кількома критеріями.

За суб'єктами, щодо яких застосовуються правоохоронні засоби, розрізняються охоронні засоби, застосовувані щодо: державних реєстраторів, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

За цільовою спрямованості - засоби припинення, захисту, а також заходи відповідальності. До засобів припинення у сфері державної реєстрації відносяться, зокрема, такі: відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця (ч.2 ст.89 ЦК, ст.27, 44 Закону про державну реєстрацію); відмова у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (ст.30 Закону) або змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі (ст.45 Закону).

Обґрунтовується необхідність конкретизувати в ч.1 ст.44 Закону про державну реєстрацію таку підставу відмови у проведенні державної реєстрації, як наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем та доповнити таким змістом: “Не закінчення одного року з дня прийняття судом рішення про визнання фізичної особи банкрутом у зв'язку з неможливістю задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані з раніше здійснюваною нею підприємницькою діяльністю, або рішення про припинення в примусовому порядку її діяльності як підприємця, або незакінчення терміну, на який цю особу за вироком суду позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю”.

У ст.45 Закону, що регламентує проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не передбачено такий правоохоронний засіб, як відмова у проведенні зазначеної реєстрації. Для захисту прав і законних інтересів фізичних осіб-підприємців необхідно доповнити ст.45 Закону частиною десятою, де передбачити, що відмова у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, допускається лише за підставами, встановленими у ч.1 ст.44 Закону.

Засоби захисту у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємництва - це різновид правоохоронних засобів, що застосовуються для відновлення стану правовідносин. До їхнього числа можна віднести:

скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (ст.31 Закону);

визнання недійсним неправомірного акта державного реєстратора про відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця або змін до установчих документів юридичної особи.

Зазначається, що одним з недоліків Закону про державну реєстрацію є конструкція юридичної відповідальності у сфері державної реєстрації одного учасника правовідносин державної реєстрації - державного реєстратора. У Законі не передбачена відповідальність іншої сторони - заявника. Тому аргументується доцільність закріпити юридичну відповідальність обох учасників відносин - державних реєстраторів та заявників, а саме шляхом доповнення розділу VII Закону про державну реєстрацію статтею, що встановила би відповідальність заявника за неправомірні діяння у сфері державної реєстрації.

Пропонується встановити наступні підстави для відповідальності учасників відносин у сфері державної реєстрації за порушення законодавства у сфері державної реєстрації:

· для державних реєстраторів - необґрунтована відмова у проведені державної реєстрації, нездійснення державної реєстрації у встановлений строк, несвоєчасне або неточне внесення записів про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру, незаконна відмова в наданні або несвоєчасне надання відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, порушення порядку державної реєстрації, щодо: реєстрації при створенні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації припинення юридичної особи та фізичних осіб-підприємців;

· для заявників під час реєстрації створення - надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей;

· для заявників під час реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу-підприємця - ненадання, несвоєчасне надання або надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей.

Відзначається, що згідно законодавству державні реєстратори несуть дисциплінарну, майнову, адміністративну або кримінальну відповідальність; юридичні особи - суб'єкти відносин у сфері державної реєстрації - господарсько-правову відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій і відшкодування шкоди; фізичні особи-підприємці несуть майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Разом з тим положення про адміністративну і кримінальну відповідальність державних реєстраторів, передбачені в Законі про державну реєстрацію, не знайшли своєї конкретизації у відповідному адміністративному і кримінальному законодавстві. Пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею, що встановлювала би адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері державної реєстрації, в якій слід встановити вказану відповідальність обох сторін правовідносин державної реєстрації - державних реєстраторів і заявників. З урахуванням складу адміністративного правопорушення доцільно встановити кримінальну відповідальність державних реєстраторів за порушення законодавства щодо державної реєстрації У Кримінальному кодексі України.

Висновки

Проведене дослідження правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та отримані на його основі результати спрямовані на вдосконалення вітчизняного законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає у визначенні напрямів удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку з державною реєстрацією у сфері підприємництва, для більш ефективного здійснення господарської діяльності. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права.

На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців має наступні ознаки: це здійснення реєстраційних дій, передбачених Законом; це засвідчення факту створення чи припинення юридичної особи або факту придбання чи позбавлення статусу підприємця фізичною особою, що має правоутворююче або правоприпиняюче значення; це засіб реалізації права на підприємницьку діяльність та засіб забезпечення державного впливу на сферу підприємництва, що вказує на наявність як приватного, так і публічного характеру відносин державної реєстрації.

2. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності базується на таких принципах, що відображають характерні риси відносин у цій сфері: законність, достовірність, єдність, гласність (відкритість), публічність, які доцільно закріпити в Законі про державну реєстрацію

3. Інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - це сукупність норм, що регулюють відносини щодо організації підприємницької діяльності між заявниками та державними реєстраторами, під час здійснення останніми реєстраційної діяльності.

Вказані відносини поділяються на три види відокремлених відносин: реєстрація створення суб'єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу-підприємця; реєстрація припинення юридичної особи-суб'єкта підприємництва та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб'єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб'єктним складом.

4. Моментом завершення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, вважається передача відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування

5. Необхідно внесення доповнень та змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, зокрема:

у ст.1 Закону ввести поняття “заявник” і конкретизувати це поняття;

у ч.1 ст.19 Закону слід зазначити строк, протягом якого виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати державному реєстратору заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

доповнити ст. 20 Закону про державну реєстрацію наступною частиною: “Неправомірна відмова у наданні відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, за винятком відомостей, доступ до яких обмежений відповідно до цієї статті, не допускається”;

доповнити ст. 47 Закону про державну реєстрацію підставою відмови у державній реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, наступного змісту: “неподання разом з установчими документами передавального акту або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється”;

сформулювати норму (ст. 30 Закону) щодо правоохоронного засобу в імперативній формі, а саме: “Відмова у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи допускається лише за підставами, встановленими частиною першою статті 27 цього Закону”;

у ч. 2 ст. 38 Закону вказати вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи;

конкретизувати в ч. 1 ст. 44 Закону про державну реєстрацію та доповнити таким змістом: незакінчення одного року з дня прийняття судом рішення про визнання фізичної особи банкрутом у зв'язку з неможливістю задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані з раніше здійснюваною нею підприємницькою діяльністю, або рішення про припинення в примусовому порядку її діяльності як підприємця, або незакінчення терміну, на який цю особу за вироком суду позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю;

доповнити ст.45 Закону частиною десятою, де передбачити, що відмова у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, допускається лише за підставами, встановленими в ч.1 ст.44 Закону.

Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, пропозиції щодо удосконалення інституту державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності будуть сприяти оптимізації господарського законодавства та підвищенню ефективності правозастосування.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Квасніцька О.О. Цілі, принципи та функції державної реєстрації суб'єктів підприємництва // Актуальні проблеми держави і права. - Одеса: Юрид. літ. - 2004. - Вип. 22. - С.663-669.

2. Квасницкая О. Процедура государственной регистрации субъектов предпринимательства // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 4. - С. 64-67.

3. Квасницкая О. Юридическая ответственность за нарушение законодательства в сфере государственной регистрации субъектов предпринимательства // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5. - С. 68-71.

4. Квасницкая О.А. Понятие государственной регистрации как условия осуществления предпринимательства //Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины. - 2005. - С.247-252.

5. Квасницкая О.А. Вопрос 14. Государственная регистрация как элемент легитимации предпринимательства // Хозяйственное право: Учебное пособие / Под общей ред. проф. Н.А.Саниахметовой. - Х.: “Одиссей”, 2004. - С.37-38.

...