Провина в цивільному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника»

Юридичний інститут

Кафедра цивільного права

Індивідуальна робота

Провина в цивільному праві

Виконала:

студентка групи ПР-25

Ярощак З.

Перевірив викладач:

Схаб-Бучинська Т.Я.

м. Івано-Франківськ

2015 р.

Зміст

провина цивільний правовий злочин

Вступ

1. Історія становлення вини у цивільному праві

2. Поняття вини та її форми

3. Провина як умова відшкодування заподіяної шкоди

4. Проблема вини у цивільному праві

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Відповідальність в цивільному праві визнається як правопорушення, що виникає у зв'язку з порушенням обов'язку, встановленим законом або договором, що має змістом покладення на особу, винну у скоєнні цивільного правопорушення, негативних майнових наслідків її діяння.

Підставою цивільно-правової відповідальності є закон -- це юридична підстава. Існує також фактична підстава цивільно-правової відповідальності -- це склад цивільного правопору-шення. Вона настає за таких умов:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

- шкоди;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Провина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.

1. Історія становлення вини у цивільному праві

Питання про поняття вини в цивільному праві є одним з найдавніших та найбільш дискусійних. Історія еволюції поняття вини нараховує кілька десятків сторіч. І навіть на сьогодні не можна стверджувати, що доктрина цивільного права поставила в цьому питанні крапку.

Протягом багатьох десятиліть панівною в радянському цивільному праві була концепція вини як психічного ставлення порушника до своїх протиправних дій та їх шкідливих наслідків у формі умислу або необережності, майже одночасно викладена корифеями радянської цивілістики Г. К. Матвеєвим та О. С. Йоффе в середині 50-х років XX ст. та підхоплена іншими цивілістами. Зазначена концепція, яка отримала назву "суб'єктивна концепція вини" має коріння у вихідних положеннях кримінального права та була визнана універсальною загальнотеоретичною категорією, прийнятою для всіх галузей права.[5]

Напри кінці 90-х років XX ст. на сторінках юридичної літератури з'явилася критика суб'єктивної концепції вини, найбільш вдало сформульована проф. М. І. Брагінським та проф. В. В. Вітрянським у монографії "Договорное право. Обшиє положения". Поступ науки цивільного права в даному напрямку характеризувався як "інерційний рух цивільно-правової доктрини тупиковим шляхом, що визначений у радянський період, коли цивілістиці було нав'язане поняття вини, "густо замішане" на чужих для неї кримінально-правових елементах". Основним та єдино вірним пропонувалося визнавати суто цивілістичне, відоме ще з першоджерел класичної цивілістики, розуміння вини як "невжиття особою об'єктивно можливих заходів по усуненню або недопущенню негативних результатів своїх дій, що диктуються обставинами конкретної ситуації".

Результатом критичного аналізу радянської концепції вини стала поява в Цивільному кодексі України статті 614, відповідно до якої особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Отже, виходячи з положення цієї статті можна визначити вину як невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.[1]

2. Поняття вини та її форми

Сукупність умов, які необхідні для настання цивільно-правової відповідальності, називають складом цивільного правопорушення.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності таких умов (підстав):

- протиправність;

- шкода;

- вина;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками.

Провина -- це психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. Залежно від того, чи бажав правопорушник настання протиправних наслідків, розв'язується питання щодо поділу вини на дві форми: умисну чи необережну.[1]

Необережну вину в цивільному праві традиційно поділяють на легку (просту) необережність та грубу необережність. Під простою (легкою) необережністю розуміють таке ставлення особи до своєї поведінки, коли вона не передбачала і не бажала тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи Із" конкретних обставин, об'єктивно могла і зобов'язана була їх передбачити.

Груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала їх і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути. Тобто це такий вчинок, нерозумність якого є очевидною.

На відміну кримінального права, де діє презумпція невинуватості, у цивільному діє презумпція винності боржника, тобто зобов'язана особа вважається винною, доки не доведе відсутність своєї вини.

Водночас форма вини кредитора (потерпілого) може впливати на розмір відшкодування, яке стягується.

3. Провина як умова відшкодування заподіяної шкоди

Цивільно-правова відповідальність -- це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які спрямовані на відновлення порушених прав та полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.[2]

У статті 614 Цивільного кодекс України міститься у гл. 51 "Правові Наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" розд. 1 "Загальні положення про зобов'язання" Книги 5 "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України. Таке розташування зазначеної норми робить її загальною і такою, що, на перший погляд, підлягає застосуванню до будь-яких цивільно-правових зобов'язань: як договірних, так і позадоговірних.

Разом з тим, якщо здійснити буквальне тлумачення ч. 1 ст. 614 ЦК, можна дійти висновку, що без застережень таке визначення вини може бути застосоване тільки до договірних зобов'язань, оскільки тільки у договірних відносинах зобов'язання існує до моменту притягнення особи до відповідальності, а отже, можна вести мову про його неналежне виконання. Якщо ж вести мову про деліктні правовідносини, варто повернутися до суб'єктивного розуміння вини та визначити її таким чином: Провина - це психічне ставлення заподіювача шкоди до своєї протиправної поведінки та її негативних наслідків у формі умислу та необережності.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків). Цивільне право не знає поділу умислу на прямий та непрямий, оскільки відсутня практична необхідність такого поділу. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на розмір відшкодування.[3]

Провина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру вчинити протиправне діяння та завдати шкоди або сприяти завданню шкоди. У деліктному праві зустрічається поділ необережності на просту та грубу а отже, є і практична необхідність визначення цих форм вини. Так, необережність є грубою, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Необережність вважається простою, якщо особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити. У випадках, встановлених законом, допускається притягнення особи до цивільно-правової відповідальності незалежно від наявності вини правопорушника (наприклад, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність професійного зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, яку прийнято на зберігання.

Законодавство встановлює специфіку з'ясування вини в окремих випадках. Наприклад, у разі покладання обов'язку на батьків щодо відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою, відповідно до ст. 1178 ЦК України береться до уваги їх провина у несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

4. Проблема вини у цивільному праві

Проблема вини як умови цивільно-правової відповідальності досліджується у науці з двох позицій: теорії спричинення (відповідальність виникає за сам факт заподіяння шкоди протиправною поведінкою особи) і теорії відповідальності за вину. Принцип відповідальності за вину є історично усталеним, він закріплений у нормах вітчизняного цивільного законодавства з 20-х pp. XX ст. Незважаючи на тенденцію розширення кола випадків настання відповідальності незалежно від вини, принцип вини й сьогодні є однією з головних засад інституту відповідальності у цивільному праві.[2] Цей принцип закріплений також і у новому ЦК. Згідно зі ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма регулює відповідальність за порушення суб'єктивних прав, які складають зміст зобов'язальних правовідносин, але провина є необхідною умовою будь-якого виду цивільно-правової відповідальності, зокрема, відповідальності за порушення абсолютних речових та особистих немайнових прав. Відповідно побудовані і статті 1166 та 1167 ЦК, які встановлюють загальні умови відповідальності за завдання майнової та моральної шкоди у зобов'язаннях по відшкодуванню шкоди.

Виходячи з компенсаційного характеру відповідальності у цивільному праві, форма вини особи (умисел або необережність та їх види), за загальним правилом, не впливають на розмір відповідальності. Якщо додержуватися визначення вини як психічного процесу, то стає незрозумілим така «байдужість» законодавства до того факту, що особа навмисно порушувала чи діяла необачно. Проте позиція законодавця має пояснення.

По-перше, у цивільному праві, як приватному, на відміну від публічних галузей права, міри відповідальності впливають не на особу (особистість) правопорушника, тим самим визначаючи його суспільну небезпечність, а на його майнову сферу. Останнє фактично визнає лише неприпустимість його поведінки та забезпечує захист порушених суб'єктивних прав потерпілої особи. При цьому не визначається ступінь суспільної небезпеки правопорушення (залежно від форми вини), а лише констатується неприпустимість певної поведінки, якою порушене суб'єктивне право.[4]

По-друге, як вже зазначалося, у цивільному праві відповідальність виникає у правопорушника перед потерпілою особою і тому для особи, суб'єктивні права якої порушені, не має значення психологічне ставлення правопорушника до своїх дій та їх наслідків. І останнє, а саме, що стосується відповідальності осіб, які є законними представниками малолітніх осіб за шкоду, завдану останніми. їх провина полягає у несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (ч. 1 ст. 1178 ЦК). Отже, у цих випадках провина не має суб'єктивного характеру.

ЦК вперше закріпив легальну цивільно-правову дефініцію вини (ст. 614 ЦК), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК). Отже, провина у цивільному праві -- це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб'єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об'єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення. В актах міжнародного приватного права саме відсутність вини (а не її наявність) має юридичне значення.

Висновок

Отже, Провина -- психічне ставлення особи до своїх протиправних дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності. Цивільний кодекс України дещо відходить від класичного поняття вини, властивого радянському цивільному праву та кримінальному праву, відповідно до якого виною визнається суб'єктивне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та негативних наслідків. Цивілістичне поняття вини стало більш об'єктивізованим, хоча певні суб'єктивні моменти (залежність заходів від особи) збереглися. Розмежування вини в цивільному праві на форми має практичне значення, оскільки хоча форма вини і не впливає на розмір відповідальності, відсутність вини відповідної форми може бути підставою для звільнення особи від відповідальності. Розподілу умислу на прямий та непрямий цивільне право на відміну від кримінального не знає, оскільки тут відсутня практична необхідність такого поділу. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на її розмір. Умисне порушення зобов'язання завжди є підставою для притягнення порушника до відповідальності в повному обсязі. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним. Наприклад, нікчемною буде умова договору, якою боржник буде звільнений від відповідальності за умисне невиконання зобов'язання. Провина у формі необережності буде мати місце за відсутності у особи наміру не виконати або неналежно виконати зобов'язання. Законодавчі норми, що передбачають відповідальність без вини, більше властиві недоговірним зобов'язанням із завдання шкоди. В договірних зобов'язаннях необов'язковість вини може бути встановлена договором.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України: Коментар. -- X.: ТОВ «Одіссей», 2003.-- С. 753.

2. Зінченко В.В. Взаємні обов'язки і відповідальність особистості і Держави в моделі громадянського правового суспільства // Гілея. -- К., 2008. --Вип. 13. -- С. 249-255.

3. Канзафарова І.C. Теорія цивільно-правової відповідальності: окремі зауваження // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 10. - С. 82-88.

4. Мороз О.В. Цивільно-правова відповідальність за порушення сторонами умов договору // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Х., 2009. - Вип. 45. - С.2-3.

5. Примак В. Суть і „сутності” цивільно-правової відповідальності/ В. Примак// Юридична Україна. - 2003. - № 3. - С. 39-40.

Размещено на Allbest.ru