Реформа прокуратури в Україні
Проблеми конституційного права і прокурорського нагляду. Реформування правоохоронних органів, прокуратури та судів. Створення необхідних правових умов для вдосконалення діяльності по захисту інтересів громадян і держави. Розвиток інституту прокуратури.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.11.2015 |
| Размер файла | 26,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Кафедра «Коституційного права»
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»
на тему «Реформа прокуратури в Україні»
Виконала:
студентка
Ємельянова Т.Р.
2 курс, 4 група,
спеціальність 6401
Київ - 2015
Зміст
- Вступ
- 1. Розвиток інституту прокуратури України
- 2. Основні засади реформування органів прокуратури
- Список використаної літератури
Вступ
З розвитком державності в Україні змінювались місце і роль прокуратури. Її діяльність наповнювалася новим змістом і стала однією з головних умов розбудови правової держави.
Діяльність органів прокуратури, як і інших структур, проходить в умовах здійснення соціально-економічних і політико-правових реформ в Україні. Сама прокуратура також піддана істотному реформуванню, що проявилось передусім в її інституціоналізації як самостійної державної структури, зосередженні діяльності її органів на захисті основ конституційного ладу, переорієнтації на пріоритетне забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпеченні реальної незалежності прокуратури та її посадових осіб.
Суттєве значення для визначення правового статусу прокуратури мають положення VII розділу прийнятої в червні 1996 року Конституції України, яка зберегла прокуратуру як централізовану систему та визначила її функції на перспективу і на перехідний період - до стабілізації соціально-економічної і політичної ситуації в державі.
Питання, пов'язані з визначенням правового статусу прокуратури, завжди були предметом уваги з боку правознавців, які досліджували проблеми конституційного права і прокурорського нагляду, переважна більшість яких працювала в Україні і Російській Федерації.
Значний вклад у визначення концепції розвитку прокуратури внесли генеральні прокурори незалежної України.
Актуальність розроблення теоретичних і практичних проблем діяльності прокуратури підвищується не лише через потребу наукового осмислення її конституційних функцій, але й у зв'язку з триваючою дискусією з приводу подальших напрямків реформування прокурорської системи України.
Прокуратура завжди мала особливий статус у системі органів державної влади України. Величезні повноваження в сфері кримінального переслідування, можливість втручання в бізнес діяльність та в судові процеси між приватними особами, а також великий арсенал видів тиску на судову владу - це наслідки розвитку прокурорської системи з кінця 1990-х років.
Наразі органи прокуратури в тій чи іншій мірі мають усі недоліки, що притаманні й іншим правоохоронним органам: непрозорість та неефективність результатів діяльності, корупція, надмірні адміністративні повноваження керівників, активна участь у політично заангажованих процесах, низький професійний рівень, закрита процедура призначення прокурорів на адміністративні посади.
Реформа прокуратури - це найважливіше зобов'язання України, що було взято нашою державою при вступі до Ради Європи ще в 1995 році. З того часу Парламентська Асамблея Ради Європи, інші європейські інституції та високопосадовці не втомлювалися нагадувати українській владі про необхідність реформування прокуратури. Завдання реформи - створити демократичну, професійну та самоврядну систему органів прокуратури, що у своїх діяльності керується Конституцією, законами та провідними європейськими стандартами прав людини.
З липня 2014 року у Верховній Раді очікує на друге читання проект закону України "Про прокуратуру", реєстраційний номер 3541, який був позитивно оцінений Венеціанською комісією. Зауваження Венеціанської комісії були здебільшого враховані під час підготовки проекту до другого читання.
Даний законопроект є далеко не ідеальний із точки зору ступеню радикальності перебудови системи органів прокуратури. Він містить низку принципових положень, які однозначно позитивно відобразяться на діяльності прокуратури, і її функціонування наблизиться до суспільних очікувань.
Реформування правоохоронних органів, прокуратури та судів України є найважливішою складовою зазначеного процесу, оскільки саме вони являють собою той ключовий інструментарій держави, за допомогою якого здійснюється захист найвищих цінностей нації - життя і здоров'я людей, їх прав і свобод.
Метою реформування прокуратури є приведення організації і порядку діяльності органів прокуратури у відповідність до його конституційних функцій, створення необхідних правових умов для вдосконалення діяльності по захисту інтересів громадян і держави, визначення гарантій правового статусу прокуратури як самостійної єдиної системи, а також принципів і механізмів взаємодії прокуратури з іншими органами державної влади.
«Прокуратура в Україні найближчим часом буде реформована. І це не лише питання виконання одного з основних зобов'язань України перед Радою Європи, а й нагальна та очевидна соціальна потреба.
Головне завдання для суспільства полягає в тому, щоб не дозволити реформі перетворитися на імітацію шляхом внесення лише декоративних змін до засад діяльності органів прокуратури». («Українська правда» 13.10.2014)
1. Розвиток інституту прокуратури України
Традиційно вважається, що прообраз вітчизняної прокуратури було створено Петром І, який 1722 року своїм Указом Урядовому Сенату встановив: «Надлежит быть при Сенате Генерал-Прокурору й Обер-Прокурору, а также во всякой коллегии по прокурору, которые должны будут рапортовать Генерал- Прокурору». З самого початку, прокуратура створювалась як представницький орган влади монарха. Цей орган мав здійснювати від її імені та за її дорученням постійний нагляд і контроль за діями й рішеннями Урядового Сенату, інших центральних і місцевих установ. Суть самої посади прокурора її засновник Петро І висловив так: «Сей чин яко око наше!»
Другим важливим етапом становлення вітчизняної прокуратури можна назвати Судову реформу 1864 року, яка суттєво змінила інститут прокуратури. Укладачі Судових статутів при вирішенні питання про прокуратуру орієнтувалися на західноєвропейські зразки. Внаслідок цього змінився тип прокуратури: з установи наглядової вона була перетворена на орган кримінального переслідування. Кримінальне переслідування розумілося в той час як уся обвинувальна діяльність прокуратури, від порушення кримінальної справи до підтримання обвинувачення в суді.
Третій етап розвитку прокуратури України припадає на Лютневу революцію 1917 року, коли була створена і функціонувала як підсистема державної влади Українська Центральна Рада. Першим законодавчим актом про прокуратуру України був Закон «Про утворення Генерального Суду», у складі якого діяли цивільний, кримінальний, адміністративний департаменти та прокураторія. У прокураторії за штатним розкладом було передбачено посади: старший прокурор, три прокурори, писар і помічник писаря. 4 січня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон «Про урядження прокураторського нагляду на Україні», на підставі якого прокуратори створювалися при апеляційних та окружних судах. Прокуратори призначалися Генеральним секретарем судових справ.
Четвертий етап розвитку прокуратури в Україні починається з лютого 1919 року, коли Декретом Ради народних комісарів України від 14 лютого 1919 року «Про суд» разом із судовими установами, які існували на території України до встановлення радянської влади, було ліквідовано і прокуратуру. Після прийняття цього Декрету, нагляд за законністю зосередився у Народному комісаріаті юстиції та його місцевих органах -- губернських і міських юридичних відділах. 28 червня 1922 року було створено Державну прокуратуру УСРР відповідно до постанови ВУЦВК, якою затверджено Положення про прокурорський нагляд. Вона стала прокуратурою «змішаного» типу, в її межах було поєднано функції дореформеної і пореформеної прокуратури -- нагляд за виконанням законів і кримінальне переслідування, які було пристосовано до нових умов.
На початку 90-х років розпочалися зміни в політичному та державному житті Союзу РСР, у зв'язку з чим було розширено коло питань, які підлягали віданню Української РСР. З огляду на це були внесені принципові зміни до глави 19 «Прокуратура» Конституції УРСР.
Прокурор знову став іменуватися Генеральним прокурором. Встановлено, що на посаду він призначається Верховною Радою, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний. Верховна Рада Української РСР 24 серпня 1991 року проголосила створення незалежної самостійної держави -- України. Розпочалася активна робота зі створення правової бази незалежної держави. 5 листопада 1991 року Верховна Рада України прийняла нині чинний Закон України «Про прокуратуру». Таким чином, вітчизняна прокуратура як державний орган утворилась у лоні монархічної влади. З самого початку свого створення вона була наглядовим органом верховної влади по забезпеченню її волі. Можливо, саме у цьому й криється коріння сучасної політичної боротьби між президентом і парламентом у підпорядкуванні собі прокуратури.
Проте у певні історичні періоди (Судова реформа 1864 р., УНР 1917-1919 р. р.) простежується тяжіння прокуратури до системи судової влади, але з її автономним статусом. Причому ці історичні періоди України, вважаю, мали найбільш демократичне та прогресивне спрямування у XIX та на початку XX століття. Специфіка радянського періоду наклала найбільший відбиток на стан сучасної прокуратури. Саме завдячуючи тому періоду ми сьогодні маємо змішаний тип прокуратури, коли функція загального нагляду за дотриманням законів поєднується з функцією кримінального переслідування.
Верховна Рада Української РСР 24 серпня 1991 р. проголосила створення незалежної самостійної української держави - України. Розпочалася активна діяльність зі створення правової бази незалежної держави. Законом України "Про прокуратуру", прийнятим Верховною Радою України 5 листопада 1991 р., визначені сьогоднішні завдання, функції та повноваження органів прокуратури.
28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України - Основний Закон нашої держави. Питанням регламентації діяльності прокуратури присвячений розділ VІІ Конституції, де зазначено, що вона становить єдину систему.
З отриманням Україною незалежності починається і нова сторінка в історії прокуратури нашої держави.
Видатним подією доленосного значення стало прийняття 28 червня 1996 р. нової Конститу ції України. Вирішальну роль вона зіграла і у визначенні прокуратури України як єдиної системи, присвятивши їй окремий розділ. Це обумовлено тим, що прокуратура виконує функції та повноваження, які є самостійним видом державної діяльності.
Становлення і розвиток прокуратури суверенної України припали на складний період глобальних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Він позначився багатьма негативними явищами: затяжною економічною кризою, політичною нестабільністю, соціальними негараздами, правовим нігілізмом, вибухом злочинності.
В особливості небезпечними виявилися прояви кризи законності на рівні особистості, недовіри громадян до права як інструменту регулювання суспільного відносини. Відбувалося знецінення авторитету будь-яких соціальних норм взагалі, в тому числі права, моралі, культурних традицій.
Стрімкі і неоднозначні процеси в соціально-економічній, політичній, правовій житті країни поставили перед прокуратурою проблеми, яких до цього періоду практично не існувало.
Політична нестабільність, соціальні проблеми, а потім - постійна напруга в суспільстві вимагали від прокуратури перебудови його діяльності, зміни пріоритетів і нових підходів до вирішення поставлених перед нею завдань.
Сучасний період розвитку інституту прокуратури в Україні доцільно поділяти на два етапи. Перший етап охоплює становлення та розвиток прокуратури незалежної України, вступ України до Ради Європи. Початок другого етапу, пов'язуємо з взяттям Україною у 1995 році зобов'язання перед Радою Європи, згідно з яким “роль і функції прокуратури зміняться” відповідно до європейських стандартів, та подальшою реалізацією цього зобов'язання.
Перший етап сучасного розвитку прокуратури України характеризується: а) від'єднанням інституту прокуратури від прокурорської системи СРСР, набуття ним незалежності, самостійності; б) концентрацією прокурорської діяльності на реалізації функції загального нагляду у максимальному прояві; в) усвідомленням перспективних напрямів розвитку інституту прокуратури.
Другий етап - є стадією інституційних та функціональних змін та перетворень прокуратури України на шляху виконання зобов'язання України перед світовою спільнотою, а також фазою пошуку власної національної, оптимальної та ефективної моделі прокурорської системи.
У цьому напрямі вже дещо зроблено (переорієнтація функції загального нагляду на функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів, тепер на правозахисну функцію прокуратури; посилення ролі прокуратури у кримінальному судочинстві, зокрема підтриманні державного обвинувачення; визнання основним критерієм ефективності діяльності прокуратури дотримання прав та свобод людини і громадянина), проте досить багато необхідно ще зробити. Зокрема, слід остаточно вирішити питання про доцільність повної відмови від наглядових функцій прокуратури поза сферою кримінального судочинства; розв'язати проблему інституційно-правового статусу прокуратури; провести максимальну оптимізацію діяльності інституту прокуратури до потреб механізму держави, правової системи та в цілому державно-правової дійсності України тощо
Доцільно відзначити, що у світовому значенні функціонування інституту прокуратури є відносно нетривалим. Активна форма його становлення відбулася лише 150-200 років тому, але вже за такий короткий час інститут прокуратури, з своїми особливостями, запроваджений майже в усіх країнах світу.
На думку вчених, науковців і юристів-практиків, невідповідність існуючої моделі прокуратури засадам Конституції України та міжнародним нормам і стандартам вимагає проведення відповідних змін, нагального реформування органів прокуратури. Проте робити це необхідно у взаємозв'язку із заходами судово-правової реформи, реформуванням кримінального і процесуального процесів, беручи до уваги національні традиції та враховуючи застереження Венеціанської комісії.
2. Основні засади реформування органів прокуратури
Спроби внести системні зміни до Закону України «Про прокуратуру» або прийняти його нову редакцію почалися ледве не з прийняттям нової Конституції України в червні 1996 року. Значні зміни Закон зазнав у липні 2001 року в рамках так званої «малої судової реформи». З того часу було розроблено і внесено на розгляд парламенту декілька варіантів нової редакції цього закону, один з яких 4 березня 2004 року, навіть, був прийнятий у першому читанні. Верховна Рада України своєю постановою від 6 жовтня 2006 року при Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності створила робочу групу з опрацювання проекту нової редакції Закону «Про прокуратуру», у діяльності якої активну участь взяла і Генеральна прокуратура України.
Конституційні повноваження та принципи організації прокуратури мають відповідати стандартам демократичного суспільства, що керується принципом верховенства права, згідно з рекомендаціями Парламентської Асамблеї та Комітету міністрів Ради Європи.
У сфері кримінальної юстиції прокуратура в Україні має стати єдиним органом, на який покладається виконання таких функцій: а) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно- розшукову діяльність та досудове розслідування; б) кримінальне переслідування особи, в тому числі висунення обвинувачення, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та складання обвинувального акта; в) нагляд за додержанням законів органами та установами, які виконують судові рішення у кримінальних справах, а також застосовують інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.
Досудове розслідування органами прокуратури може проводитись лише у виняткових випадках, спеціально визначених законом. Організаційна структура органів прокуратури повинна будуватися за функціональним принципом і відповідати Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи N (2000)19. При цьому має бути гарантовано процесуальну незалежність прокурора (державного обвинувача) при здійсненні повноважень у досудовому та судовому провадженні як від зовнішніх (наприклад, політичних) впливів, так і від неправомірного впливу прокурорів вищого рівня.
У процесі реформування прокуратури необхідно передбачити вимоги до кандидатів на посаду прокурора, змінити існуючий порядок призначення на посади Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів, визначити виключний перелік підстав для дострокового припинення повноважень та спеціальну процедуру прийняття такого рішення, встановити правила професійної етики. Законодавчо встановити процедуру добору на посаду прокурора на конкурсних засадах, закріпити механізми внутрішнього та зовнішнього контролю за діяльністю прокуратури, критерії оцінки її діяльності, процедуру притягнення до відповідальності та гарантії від незаконного звільнення.
Мірою формування сучасних національних правових систем у європейських країнах склалися різні моделі прокуратури, що згодом були перенесені й у інші частини світу. Особливості цих моделей характеризуються як статусом прокуратури -- органу державної влади, так і змістом її функцій і повноважень.
На сьогодні, виходячи з місця прокуратури в системі державних органів, можна виділити чотири основні групи країн:
1) країни, де прокуратура входить до складу міністерства юстиції, хоча при цьому може відноситися до органів правосуддя і діяти при судах, а прокурори можуть належати до суддівського корпусу (магістрату);
2) країни, де прокуратура цілком включена до складу судової системи і знаходиться при судах або користується в межах судової влади адміністративною автономією;
3) країни, де прокуратура виділена в самостійну систему й підзвітна парламенту чи главі держави;
4) країни, де прокуратури чи її прямого аналога взагалі немає.
На мою думку, потрібно шукати нові правові механізми демократизації та незалежності прокуратури. І у цьому відношенні можна запропонувати декілька нових моделей механізму: Перший варіант. В основу організації прокурорської системи запровадити принцип самоврядності прокурорів, і у такий спосіб запустити системний взаємозв'язок центрального апарату та регіональних (місцевих) прокуратур. Зберігаючи єдиноначальність прокуратури, її керівник міг би обиратися З'їздом прокурорів України. В такий спосіб Генеральний прокурор України стане представником системи прокуратури з середини, а не політичної „еліти”, що домоглася важелів державного управління.
Другий варіант. За умов реформування Вищої ради юстиції відповідно до міжнародних стандартів, цей орган міг би вносити кандидатуру Генпрокурора Президентові, як наприклад, у Болгарії. Як відомо, в цій країні судді, прокурори та слідчі призначаються, отримують підвищення або пониження на посаді, переміщуються та звільняються з посади Вищою судовою радою. Лише Голова Верховного касаційного суду, Голова Верховного адміністративного суду і Головний прокурор призначаються та звільняються Президентом Республіки за пропозицією Вищої судової ради строком на сім років без права на повторне обрання. Варто зауважити, що Президент не може відмовити у призначенні чи звільненні при повторно внесеній кандидатурі.
Крім того, зважаючи на приналежність прокуратури до органів судової влади, Генеральний прокурор міг би делегуватися і з кола суддів Верховного Суду України. Призупинивши суддівські повноваження, але залишившись суддею (зберігаючи статус судді та суддівську незмінюваність), такий Генеральний прокурор відчував би себе протягом строку призначення (5-7 років) впевнено і незалежно. Завдяки цьому, можливо, і змінилися б ті негативні тенденції „невпевненості” та непослідовності прокуратури у розслідуванні резонансних кримінальних справ та фактів злочинної чи корупційної діяльності де фігурують високопосадовці. Деполітизація статусу Генпрокурора зміцнить всю систему органів прокуратури.
Іншим, надзвичайно складним питанням реанімації вітчизняної прокуратури є зрощення працівників прокуратури з бізнесовими структурами, що породило надзвичайно негативне явище -- корупцію правоохоронних органів. Але, як кажуть у народі, «риба псується з голови», то саме з голови й треба відроджувати вітчизняну прокуратуру.
Окрім інституційних та функціональних перетворень в організації та діяльності прокурорської системи України є й інші проблеми, що потребують розв'язання у процесі реформування. Приміром, відповідальність прокурорів, зокрема, за порушення вимог присяги; соціальне забезпечення працівників прокуратури (створення належних побутових умов, зокрема, забезпечення житлом; пільги; пенсійне забезпечення); визначення правового статусу атестованих науково-педагогічних працівників Національній академії прокуратури України (докторантів та аспірантів); залучення громадськості до оцінювання ефективності діяльності інституту прокуратури тощо.
Інституційній аспект реформування прокурорської системи полягає у визначенні правового статусу прокуратури у механізмі держави. Функціональний аспект зводиться до вирішення питання остаточного позбавлення інституту прокуратури функції нагляду за додержанням та застосуванням законів поза сферою кримінального судочинства, а також досудового слідства;
Слід довести до логічного завершення закладені у Конституції України (ще у 1996 році) реформаторські ідеї, стосовно прокуратури. Тобто, остаточно відмовитися від реалізації прокуратурою України функцій зазначених у п. 9 перехідних положень Конституції України, що мають тимчасовий характер, водночас, спрямувати подальший розвиток прокурорської системи у сфері кримінального переслідування.
До питань реформування інституту прокуратури потрібно підходити комплексно, з урахуванням розвитку усіх галузей права (зокрема кримінально-процесуального, кримінального), правової системи в Україні та в цілому світові тенденції розвитку інституту прокуратури.
Висновок
конституційний право прокуратура
Підсумовуючи, слід зазначити, що з історичної, теоретичної та практичної точки зору, в сучасних умовах розвитку держави та права України, прокуратура має стати самостійним інститутом судової влади у механізмі правосуддя. Тим самим, реформа вітчизняної судової системи та механізмів правосуддя має відбуватись комплексно, включаючи реформу судів, адвокатури (правозахисту) та прокуратури.
Прокуратура була і є одним з традиційних для вітчизняної правової системи інститутів, яка в цей складний період реформування суспільного відносини повинна не тільки не втрачати свої позиції, а навпаки - зміцнюватися і вдосконалитися як багатофункціональна державна структура.
Прокуратура України як самостійний державно-правовий інститут усією своєю діяльністю сприяє реалізації головної ідеї нової Конституції Україна: держава існує для людей, з гідністю і повною віддачею виконує своє призначення щодо захисту і зміцнення нашої державності і законності.
Саме тому на органи прокуратури, кожного прокурорського працівника чекає велика і напружена робота на благо нашого суспільства і народу України.
Урахування зарубіжного досвіду функціонування органів прокуратури в інших європейських країнах має дати вагомі результати й забезпечити становлення конституціоналізму в Україні, при цьому слід враховувати національні, історичні особливості правової системи нашої держави
В інтересах людини, держави і суспільства прокуратура в Україні має бути незалежним державним органом в системі судової влади, на який покладаються важливі функції із захисту прав та законних інтересів людини і громадянина, інтересів держави та суспільства. В розробленому Генеральною прокуратурою законопроекті, в якому значною мірою враховані висновки Венеціанської комісії та Резолюції ПА РЄ, віднесено прокуратуру в Україні до системи судової влади. На думку розробників, це стане фундаментальним і принциповим кроком на шляху її реформування, який дозволить забезпечити неупередженість, незалежність і деполітизацію діяльності прокуратури та відповідатиме сучасним тенденціям визначення ролі прокуратури в демократичних країнах.
Прокуратура, виступаючи органом державної влади має сприяти узгодженості і координації дій, урівноважувати їх, щоб жодна з гілок влади не змогла „піднестися" над іншими чи гальмувати їх. Відмінності між способами здійснення державної влади тими чи іншими органами не повинні порушувати єдність влади. Прокуратура з її завданнями, функціями і повноваженнями при здійсненні нагляду покликана забезпечувати цю єдність, тому що протиріччя між владами можуть мати руйнівний характер.
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.
2. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.91,// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. -С.794.
3. Шумський П.В. Історія прокуратури України. Київ Ген. Прокуратура - 2
4. Шумський П.В. Прокуратура в правовій державі. Хмельницький ХІРУП. - 2000. - 120 с.
5. Шумський П.В. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. К.: Вентурі. - 1998. - 336с.
6. Шумський П.В., Литвак О.М. Функції прокуратури України. Хмельницький ХІРУП - 2002. - 390 с.
7. Шумський П. В. Історичні аспекти становлення прокурорської системи. - ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ: ЕКОНОМІЧНІ І СТРАТЕГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ: Матеріали науково- практичної конференції, Київ, 19-20 лютого 2009 р. - К.: Вид-во Європ. у-ту, 2009. - С. 173-177004. - 170 с.
8. http://www.gp.gov.ua/ua/reforms
9. http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=152078
10. http://tema.in.ua/article/7283.html «Реформа прокуратури: рівняння з кількома невідомими», Тетяна Печончик
11. http://www.pravda.com.ua/articles/2014/10/13/7040568/ «Українська Правда: Реформа прокуратури: останній крок», Борис Малишев
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття правового статусу та склад генеральної прокуратури України, організація її роботи. Колегії органів прокуратури. Утворення міських, районних, міжрайонних відділень прокуратури та принципи їх функціонування. Участь прокуратури у цивільних справах.
реферат [26,2 K], добавлен 04.02.2011Дослідження місця прокуратури в системі органів державної влади, характеристика основних принципів її організації та діяльності. Особливості системи прокуратури України. Сутність актів прокурорського реагування. Участь прокуратури у цивільних справах.
реферат [23,5 K], добавлен 17.04.2010Нормативне регулювання та функціонально-організаційні особливості діяльності прокуратури. Організація прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях. Порядок розгляду і вирішення звернень громадян.
отчет по практике [53,6 K], добавлен 25.09.2014Прокуратура в системі органів державної влади. Основні принципи організації та пріоритетні напрями діяльності прокуратури. Система прокуратури України. Акти органів прокуратури. Здійснення нагляду за виконанням законів. Колегії прокуратур, їх рішення.
реферат [27,3 K], добавлен 17.05.2010Роль та місце прокуратури. Поняття контрольно-наглядової діяльності. Система контрольно-наглядових органів держави. Конституційне регулювання діяльності прокуратури. Перспективи і проблеми контрольно-наглядової гілки влади.
контрольная работа [20,2 K], добавлен 26.09.2002Розробка нової концепції прокурорської діяльності після проголошення України незалежною. Огляд ролі прокуратури в суспільному житті при розбудові правової держави. Аналіз структури органів прокуратури, особливостей використання кадрового потенціалу.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 19.10.2012З проголошенням України суверенною державою об'єктивно виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури. Зростання ролі не тільки прокуратури, а й взагалі контрольно-наглядової функції держави, щодо виконання вимог закону.
реферат [21,9 K], добавлен 22.06.2010Повноваження прокуратури США. Генеральний атторней як міністр юстиції. Судове переслідування економічних злочинів у країні. Угода про визнання вини: поняття, головні переваги та недоліки. Реформування органів прокуратури України за прикладом США.
контрольная работа [20,5 K], добавлен 24.03.2014Розгляд систем, функцій та принципів діяльності прокуратури. Ознайомлення із порядком фінансування, штатним складом та розподілом обов’язків між працівниками прокуратури міста Ірпеня. Взаємозв’язки з органами Державної податкової служби України.
отчет по практике [42,9 K], добавлен 23.05.2014Аналіз конституційно-правового статусу прокуратури - централізованого органа державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави і забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад. Функції і повноваження прокуратури.
курсовая работа [29,9 K], добавлен 03.10.2010Характеристика діяльності системи органів прокуратури України. Прокурорський нагляд за додержанням законів та його завдання. Правові основи діяльності, структура, функції органів прокуратури, правове становище їх посадових осіб та порядок фінансування.
отчет по практике [56,2 K], добавлен 18.12.2011Аналіз результатів діяльності прокуратури як суб'єкта запобігання злочинам, зокрема в органах і установах виконання покарань. Нормативно-правові акти, що регулюють роботу прокуратури у даній сфері суспільних відносин, проблеми їх реалізації на практиці.
статья [20,8 K], добавлен 17.08.2017Правовий статус органів прокуратури України, компетенція і повноваження працівників, їх відображення в актуальному законодавстві. Сучасні вимоги до процесу підготовки кадрів для органів прокуратури, підвищення кваліфікації, навчання діючих працівників.
статья [22,3 K], добавлен 30.07.2013Прокуратура України як самостійний централізований орган державної влади, її функції, організація роботи та місце в системі державної влади. Загальна характеристика актів прокурорського реагування. Аналіз шляхів кадрового забезпечення органів прокуратури.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 14.11.2010Представництво інтересів громадян і держави як одна з важливих функцій органів прокуратури у розгляді будь-якої судової справи. Підстави для звернення прокурора з позовом до суду. Повноваження при представництві інтересів держави або громадянина в суді.
контрольная работа [38,7 K], добавлен 06.09.2016Ознайомлення з теоретико-методологічними питаннями оптимізації понятійно-категоріального апарату виховної діяльності в органах прокуратури. Дослідження та характеристика процесу адаптації поняття виховної діяльності в органах прокуратури в теорії права.
статья [28,5 K], добавлен 18.08.2017Юридичні особливості діяльності прокуратури у країнах Співдружності на сучасному етапі, її особливості та подальші перспективи реформування. Генеральний аторней, його права та обов'язки, сфера повноважень. Напрямки діяльності підрозділів офісу поліції.
реферат [20,7 K], добавлен 30.04.2011Дослідження правових основ та напрямків організації діяльності прокуратури. Вивчення основних завдань та меж нагляду за додержанням і застосуванням законів. Робота із зверненнями громадян. Характеристика підстав для здійснення прокурорської перевірки.
контрольная работа [33,8 K], добавлен 18.03.2014Аналіз чинних актів соціального партнерства, що регулюють трудові правовідносини працівників прокуратури, та чинних нормативно-правових актів локального характеру. Досвід США і Канади у правовому регулюванні трудових відносин працівників прокуратури.
статья [46,2 K], добавлен 05.10.2017Конституційні функції прокуратури України. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру. Система органів прокуратури.
реферат [15,0 K], добавлен 13.01.2004
