Заходи щодо забезпечення охорони спадкового майна

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

ПОНЯТТЯ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА

ЗМІСТ ЗАЯВИ ПРО ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА ТА АНАЛІЗ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ НОТАРІУСА НА СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ ДО ВЧИНЕННЯ ДАНОГО НОТАРІАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ОХОРОНИ ОКРЕМИХ ВИДІВ СПАДКОВОГО МАЙНА ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗБЕРІГАННЯ ТА ОПИС МАЙНА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

майно спадковий охорона

Актуальність дослідження. Актуальність даного дослідження полягає в тому, що вжиття заходів щодо охорони спадкового майна має велике значення для забезпечення переходу прав власності на майно від спадкодавця до спадкоємців. Отже, це нотаріальне провадження забезпечує стабільність права власності, захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, тому його значення важко переоцінити. В наш час громадянам можуть належати на праві власності значні обсяги коштів, цінних паперів, об'єктів нерухомості, авторські права тощо, які можуть знаходитися як в різних регіонах України, так і за кордоном, але провадження з вжиття заходів щодо охорони спадкового майна тривалий час не піддається кардинальним змінам і не приводиться у відповідність до тих видів майнових прав, які мають охоронятися.

Істотні зміни, які були запроваджені у Цивільному кодексі України (ЦК), не знайшли свого віддзеркалення у законодавстві, яким регулюється процедура та персоніфікуються суб'єкти, які вправі вживати заходи щодо охорони спадкового майна. Проблемним вважається й питання щодо взаємодії тих суб'єктів, які вправі вживати заходи щодо охорони спадкового майна.

Стан наукової розробки. Дане питання висвітлювалося у працях таких вчених, як: В.М. Аргунова, В.В. Баранкової, М.В. Бондаревої, Ю.О. Заіки, О.О. Кармази, Ю.М. Коз'якова, В.В. Комарова, О.Є. Кухарєва, С.Я. Рабовської, З.В. Ромовської, Є.О. Рябоконя, Л.К. Радзієвської, С.Г. Пасічник, Є.І. Фурси, С.Я. Фурси, Я.М. Шевченко, В.В. Яркова та ін.

Мета та завдання дослідження. Метою даного дослідження є вироблення обґрунтованого науково-практичного підходу до вирішення проблем вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Відповідно до поставленої мети випливають такі основні завдання дослідження:

Ї дати визначення поняттю заходів щодо охорони спадкового майна;

Ї розкрити зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

Ї визначити порядок охорони спадкового майна що потребує спеціального режиму зберігання.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є суспільні відносини, що пов'язані з вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна. Предметом даного дослідження є система нотаріальних процесуальних відносин, проблеми забезпечення охорони та захисту прав та інтересів всіх осіб, які тією чи іншою мірою залежать від вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Методи дослідження. Використовувалися такі методи, як: системний та порівняльно-правовий. Системний метод полягає у розгляді даного питання в контексті однієї зі складових вчинення нотаріальних дій. Порівняльно-правовий полягає у порівнянні етапів вчинення заходу та самої процедури.

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.



ПОНЯТТЯ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА

Державою передбачений "захід", який повинен забезпечити зберігання спадкового майна від псування, розкрадання, загибелі, а саме нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна (ст. 1283 ЦК).

Як зазначалося вище, це провадження може бути складовою частиною нотаріального процесу із спадкування майна, змістом якого є процесуальне оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємців, у якому даному провадженню відводиться важлива допоміжна роль.

Правовий зміст нотаріального провадження із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна полягає в тому, що на перехідний період, коли фактично право власності на дане спадкове майно перебуває у невизначеному (невстановленому) стані, необхідні відповідні заходи, спрямовані на призначення конкретних осіб, які відповідатимуть за його зберігання. При цьому необхідне встановлення місцезнаходження майна, що належить спадкодавцю на праві приватної власності. Це питання досить актуальне в нотаріальній практиці, оскільки у багатьох заповітах не зазначається конкретне майно, що передається спадкодавцем, та його місцезнаходження [6, c. 324].

Перед вжиттям заходів щодо охорони майна необхідна оцінка спадкового майна в натурі, визначення окремих видів майна, яким необхідні спеціальні заходи щодо зберігання, та попередня оцінка окремих речей спадкового майна і вартості всього спадку. Також не має визначеності в обсязі спадкового майна, якщо правовідносини щодо спадкування визначаються законом. Тобто реальним є випадок, коли спадкоємець буде повідомлений нотаріусом про відкриття спадщини за заповітом, але не знатиме, де знаходиться спадкове майно, з чого воно складається тощо.

На підставі викладеного слід зробити висновок, що при складанні заповіту нотаріусу доцільно в делікатній формі запропонувати громадянину визначити хоча б, яке конкретно майно він заповідає спадкоємцям і де воно знаходиться на момент складання заповіту, і лише те майно і ті права, яких заповідач ще не набув, можуть не визначатися.

Нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування в тих населених пунктах, де немає нотаріуса за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням спадкового майна, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це необхідно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (ст. 558 ЦК, ст. 60 Закону) [1].

Суттєвий вплив на необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна може мати зміст заповіту, у якому буде визначатися остання воля заповідача щодо належного йому майна, яке може знаходитися в управлінні осіб, яким це право надавалося лише до його смерті, тощо.

На підставі вищенаведеного є можливість зробити загальний висновок про те, що із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна слід пов'язувати фактичне відкриття спадщини. До цього часу питання про відкриття спадщини пов'язувалося лише з провадженням із видачі свідоцтва про право на спадщину.

Дану нотаріальну дію за порядком її вчинення слід віднести до багатоетапних нотаріальних проваджень. Логічним є відокремлення трьох етапів провадження, що дасть можливість встановити певну послідовність дій нотаріуса при його вчиненні на кожному етапі.

Перший етап зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, їх перевірка, оцінка та прийняття висновку про необхідність вчинення заходів до охорони спадкового майна [6, c. 326].

Другий етап зводиться до зберігання майна, який має тривати до його отримання всіма спадкоємцями і який може супроводжуватись відчуженням частини майна, прийнятого на зберігання, у передбачених законом випадках.

Третій етап зводиться до дій нотаріуса щодо передачі спадкового майна спадкоємцям.

Кожний етап у своєму розвитку проходить три стадії, на аналізі яких ми зупинимося.

Перший етап даного нотаріального провадження .

1. Стадія відкриття зводиться до отримання відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Під отриманням відомостей (повідомленнями) слід розуміти звернення заінтересованих осіб до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії як з усною, так і письмової заявою, оскільки Законом не передбачена обов'язкова письмова форма такого звернення. Проте, на думку авторів, заява, яка є підставою для вчинення даного нотаріального провадження, має містити у собі досить важливу та необхідну для нотаріуса інформацію, без наявності якої він не зможе вживати таких заходів. У цьому зв'язку заслуговують на увагу Методичні рекомендації для вчинення нотаріальних дій, пов'язаних Із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 р., (далі Ї Методичні рекомендації), де в додатку 1 запропоновано форму такої заяви. Тому в Законі України "Про нотаріат" має бути передбачена норма, яка б закріпила обов'язкову письмову форму та зміст заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна [2].

Другий етап: зберігання майна.

Фактично даний етап зводиться до виконання опікуном (хранителем) майна його повноважень з управління та збереження ним майна згідно договору на управління спадщиною.

Але на даному етапі нотаріус може вчиняти комплекс процесуальних дій, які пов'язані із зберіганням майна та зводяться до:

1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4) відчуження описаного майна за рішенням суду;

5) відчуження майна, що належить іншому із подружжя, який пережив спадкодавця;

6) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини у строк, установлений ст. 1281 ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину [1].

У необхідних випадках згідно ст. 64 Закону нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат:

Ї по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

Ї на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

Ї на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

Ї на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Закону "Про нотаріат") [3].

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, яка встановлює надгробок, його вартості. У виняткових випадках таке розпорядження може бути видане на ім'я особи, яка подала нотаріусу достовірні документи, у тому числі рахунок підприємства, яке виготовляє та встановлює надгробок, що свідчить про оплату цією особою його вартості.

У разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус вправі дати розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактичних витрат на потреби, зазначені в абз. 1, 2 ст. 64 Закону. В цих випадках на підтвердження видатків нотаріус може прийняти рахунок магазину, довідку лікувально-профілактичного закладу, комісії з організації похорон, рішення суду тощо.

Розпорядження про видачу із спадкового майна коштів на поховання спадкодавця нотаріус може зробити до Його похорон на підставі свідоцтва про смерть та заяви заінтересованої особи. Після поховання спадкодавця таке розпорядження видається нотаріусом після пред'явлення заінтересованою особою достовірних документів.

Один примірник розпорядження нотаріуса про видачу із спадкового майна грошових сум або речей на покриття видатків залишається у його справах і підшивається до спадкової справи.

Згідно з п.п. 12.1 п. 12 гл. 9 Порядку охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято Ї до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачений ч. 1 ст. 66 Закону "Про нотаріат" [3].

Охорона спадкового майна може тривати після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилося менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в п.п. 12.2 п. 12 гл. 9 Порядку, а якщо воно ними не прийняте Ї до закінчення трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилася для прийняття спадщини, складає менше трьох місяців [4].

Третя стадія даного етапу зводиться до припинення заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом (або посадовою особою органу місцевого самоврядування), які їх вживали. Якщо місця відкриття спадщини і вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення заходів охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту. Повноваження останнього з припинення заходів щодо охорони тривають до повного здійснення волі спадкодавця, вираженої у заповіті.

Третій етап: передання спадкового майна спадкоємця

Відносини між спадкоємцями та охоронцем (хранителем) спадкового майна або юридичними особами, які прийняли на зберігання окремі види спадкового майна, що потребують спеціального зберігання, не існують. Нотаріус вступає у правовідносини з цими суб'єктами в інтересах майбутніх спадкоємців. Отже, особи, які отримали свідоцтво про право на спадщину, мають бути повідомлені нотаріусом про те, де знаходиться спадкове майно або окремі його частки. Оскільки охоронець (хранитель) майна був призначений за ініціативою нотаріуса та його згодою згідно із договором, нотаріусу доцільно також бути присутнім при передачі майна спадкоємцям. Якщо майна при передачі не буде вистачати, цю обставину нотаріус має посвідчити відповідним актом.

Нотаріус повинен надати спадкоємцям відповідні документи для отримання майна після зберігання, а також повернути цінні папери або гроші, які були передані у банк.

Нотаріусом мають бути повідомлені відомості про те, які речі були відчужені або які кошти сплачені та на які витрати [7, c. 226].

Таким чином ми бачимо, що державою передбачений "захід", який повинен забезпечити зберігання спадкового майна від псування, розкрадання, загибелі, а саме нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна.

ЗМІСТ ЗАЯВИ ПРО ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА ТА АНАЛІЗ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ НОТАРІУСА НА СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ ДО ВЧИНЕННЯ ДАНОГО НОТАРІАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

До змісту заяви належать:

Ї найменування державної нотаріальної контори чи прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса із зазначенням нотаріального округу та адреси його робочого місця, найменування органу місцевого самоврядування чи консульської установи; ,

Ї прізвище, ім'я, по батькові заявника (фізичної особи), місце її проживання, ідентифікаційний номер чи реквізити інших заінтересованих осіб, які мають право на звернення до нотаріуса за вчиненням даної нотаріальної дії;

Ї прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця, дату смерті (число, місяць, рік), останнє місце проживання (повна адреса);

Ї перелік майна, яке належало спадкодавцеві та щодо якого необхідно вжити заходів щодо охорони;

Ї місцезнаходження майна (повна адреса);

Ї вказівка на інших спадкоємців, їх прізвище, ім'я, по батькові, адреса місця проживання, знаходження, роботи, якщо вони відомі;

Ї підпис особи - заявника;

Ї дата подання заяви;

Ї додатки.

Щодо додатків, то ними мають бути документи, які підтверджують факти смерті спадкодавця, часу та місця відкриття спадщини, наприклад свідоцтво про смерть тощо, а також квитанція про сплату державного мита та ін [8, c. 431].

Така заява згідно Методичних рекомендацій має, бути одразу зареєстрована у Книзі обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме (додаток 2).

Слід зазначити, що це провадження повинно мати певні чітко визначені зв'язки з провадженням із видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як бачимо, початок першого етапу не пов'язується лише з фактом відкриття спадщини, оскільки у більшості випадків таке нотаріальне провадження може мати місце при надходженні відповідних відомостей, наприклад, від органів опіки та піклування чи органів внутрішніх справ про смерть одинокої особи, але разом з тим поняття "місце відкриття спадщини вже застосовується. Тобто вчинення даного нотаріального провадження можливе як до, так і після відкриття спадщини.

Стадія підготовки зводиться до сукупності процесуальних дій нотаріуса, консула чи посадової особи органу місцевого самоврядування:

1) перевірка належності даного питання до їх компетенції;

2) встановлення особи, яка звернулась за вчиненням даного провадження, перевірка її повноважень, право та дієздатності;

3) перевірка змісту заяви на відповідність її вимогам закону;

4) перевірка наявності спадкової справи, у разі її відсутності обов'язкове її заведення та негайна реєстрація у Спадковому реєстрі;

5) встановлення певних юридичних фактів та обставин, які необхідні нотаріусу для вчинення нотаріального провадження, та перевірка документів, які їх підтверджують:

Їфакт смерті спадкодавця;

Ї місце відкриття спадщини (місце проживання спадкодавця);

Ї встановлення майна, яке належало спадкодавцю та до якого слід вжити заходів щодо охорони;

Ї місцезнаходження майна чи його основної частини;

Ї хто управляє майном на момент звернення, чи вживалися попередні заходи щодо його охорони;

Ї наявність інших спадкоємців тощо.

6) надіслати доручення іншим нотаріусам (державним нотаріусам чи посадовим особам органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням складових частин спадкового майна, якщо вони знаходяться не за місцем відкриття спадщини;

7) повідомити спадкоємців та інших заінтересованих осіб, кредиторів про майбутній опис майна;

8) вирішити питання про залучення свідків, органу внутрішніх справ, представників ЖЕК, ЖБК.

9) перевірити правильність справляння державного мита та плати за вчинення нотаріальної дії [9, c. 221-223].

Нотаріус чи інша уповноважена на вчинення-нотаріальних дій особа на підставі звернення до неї заявника із письмової заявою чи надходження відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна має перевірити чи належить вчинення цієї нотаріальної дії до його компетенції.

Так, статтею 60 Закону передбачені випадки вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

1. Нотаріуси, за місцем відкриття спадщини, за повідомленням підприємств, установ та організацій, громадян або на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою:

Ї вживають безпосередньо (особисто) всіх необхідних заходів щодо охорони майна, якщо все майно знаходиться в окрузі їх діяльності, тобто за місцем відкриття спадщини;

Ї вживають частково всіх необхідних заходів, які стосуються майна, яке знаходиться в окрузі їх діяльності (за місцем відкриття спадщини), а щодо іншого майна можуть доручити вжити таких заходів іншим нотаріусам або посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.

2. Посадові особи органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де немає нотаріусів, можуть вживати заходів до охорони спадкового майна безпосередньо (особисто), а також на підставі відповідного доручення нотаріуса, але з обов'язковим повідомленням нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна.

3. Якщо відомості надійшли до нотаріусів або посадової особи органу місцевого самоврядування за місцезнаходження спадкового майна, вони можуть вживати необхідних заходів щодо його охорони з подальшим повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

4. Якщо до державного нотаріального архіву надійшло рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, він передає це рішення нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, то державний нотаріальний архів передає рішення суду про оголошення фізичної особи померлою для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна до органу місцевого самоврядування [3].

Крім того, ст. 60 Закону передбачено, що нотаріус з власної ініціативи може вживати заходів щодо охорони спадкового майна. Підставою прийняття такого рішення можуть бути випадки:

Ї коли спадкодавець постійно проживав в окрузі діяльності нотаріуса або в його окрузі діяльності знаходиться майно чи основна його частина (ст. 1221 ЦК);

Ї коли майно залишилось без нагляду та потребує захисту в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави (територіальної громади);

Ї коли заінтересовані особи вважають, що а часом неможливо буде визначити обсяг та вартість їх частки у спадковому майні або є побоювання, що майне згодом буде знищене чи втратить свою цінність тощо.

Щодо осіб, які мають право на звернення до нотаріуса із заявою чи направлення повідомлення (відомостей) про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, до них слід віднести: спадкоємців як за законом, так і заповітом та їх правонаступників, осіб, які мають право на обов'язкову частку, виконавця заповіту, відказоодержувачів, кредиторів, територіальну громаду, підприємства, установи, організації, органи опіки та піклування, органи внутрішніх справ, суд.

Щодо органів опіки та піклування, то вони наділяються правом звернення до нотаріуса для вжиття заходів щодо охорони майна безвісно відсутнього (опис майна). Зрозуміло, що ця дія не зумовлена правовідносинами спадкування, але пов'язана зі специфікою діяльності нотаріуса щодо вжиття охоронних заходів, наприклад, проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (п. 7 ст. 34 Закону), Тобто в цьому випадку будуть відрізнятися строк зберігання та кінцевий етап цього провадження Ї передача майна, але за основним змістом ці провадження однотипні. Така пропозиція може також бути обгрунтованою тим випадком, коли після безвісного зникнення громадянина необхідно визначити ту частку майна, яка йому належала в спільній частковій або сумісній власності. Органи ж опіки та піклування мають вживати заходів до охорони цієї частки лише після її визначення, тобто фактично після опису майна. У противному разі необхідно одночасно з визнанням громадянина безвісно відсутнім під час підготовки справи до судового розгляду встановлювати належне цій особі майно і вирішувати питання про його розподіл. Але знов-таки, в цьому випадку виникне необхідність проводити опис цього майна, при вчиненні якого органи опіки та піклування мають представляти інтереси безвісно відсутньої особи [10, c. 236].

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ОХОРОНИ ОКРЕМИХ ВИДІВ СПАДКОВОГО МАЙНА ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗБЕРІГАННЯ ТА ОПИС МАЙНА

Опис спадкового майна здійснюється за участю заінтересованих осіб (доцільно залучати осіб, які мають право на отримання спадщини), якщо вони того бажають і будуть завчасно повідомлені, та не менше двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису майна є обов'язковою (п.п. 3.1 п.3 гл. 9 Порядку) [4].

Опис спадкового майна має здійснюватися за місцем його знаходження. Про це нотаріус складає акт (п.п. З п.3 гл. 9 Порядку та додаток № 4 Методичних вказівок). Проте, до спадкового майна може належати майно, яке знаходиться у різних місцях, тому одночасно нотаріус не може проводити опис. З в'язку з цим можна говорити про можливість існування у одній спадковій справі декількох актів опису, наприклад, квартира та дача.

В акті опису повинні бути зазначені:

Ї назва процесуального документу;

Ї дата та час проведення опису;

Ї місце проведення опису;

Ї прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;

Ї найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

Їдата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна(повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справі про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

Ї прізвище, ім'я, по батькові та адреси осіб, які беруть участь в описі;

Ї прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця;

час смерті спадкодавця та місце знаходження майна, яке описується;

Ї відомості про спадкоємців;

Ї чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким;

Ї чи не була порушена пломба або печатка;

Ї докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.);

Ї оцінка кожного із перерахованих у ньому предметів та процент зносу.

Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) нотаріусом та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а жилих будників Ї виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.

У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата їх роботи здійснюється спадкоємцями.

На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису Ї загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.

Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

У кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала документ, місце проживання цієї особи [8, c. 436].

Охоронцем спадкового майна можуть бути особи із числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.

За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. У разі відсутності спадкоємців та виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, яке спадкується, із числа інших осіб за його згодою.

Акт опису складається не менше, як у трьох примірниках. Всі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та особою, якій передано на зберігання спадкове майно. Один примірник видається особі, яка прийняла на зберігання спадкове майно. Автори вважають виготовляти примірники актів опису майна залежно від кількості спадкоємців та інших заінтересованих осіб, які брали участь у проведені опису.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, ие пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.

Грошові суми (цінні папери), які залишилися після померлого вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція, яка підшивається до спадкової справи.

Золото, платина, срібло, метали ірідієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби зі срібла та монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом [7, c. 230].

Зберігання спадкового майна на депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності перед передачею їх на зберігання банком нотаріусом реєструються в Книзі обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони майна.

Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне та наукове значення, ці документи включаються до акта опису і передаються на відповідальне зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних установ (інститут, музей тощо).

Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії здаються органам внутрішніх справ за окремим описом (п. п. 6.1 п. 5 гл. 9 Порядку).

При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури (п.п. б. 11 п. б гл. 9 Порядку) [4].

Доцільно, на думку авторів, не виключати з акта опису предметів, які потребують спеціального зберігання, а продовжувати акт відповідними написами про вжиття окремих дій, які необхідні для зберігання окремих видів майна. Так, на останньому примірнику має робитися спеціальний напис, у якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису, буде даватися перелік вилучених предметів. Цей напис обов'язково скріплюється печаткою нотаріуса.

Ордени медалі, нагрудні заходи, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються в сім'ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород на геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі (ст. 18 Закону України "Про державні нагороди України") [5].

Ощадні книжки, заставні речі спадкодавця, що знаходяться у ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає Ї зберігаються у нотаріуса.

Отже, за наявності у складі спадщини майна, яке потребує утримання, догляду (житловий будинок, квартира, худоба тощо), чи вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців чи виконавця заповіту та підставі заяви заінтересованої особи (представника територіальної громади) після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною.



ВИСНОВКИ

Отже, провівши дане дослідження, можна зробити висновок , що правовий зміст нотаріального провадження із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна полягає в тому, що на перехідний період, коли фактично право власності на дане спадкове майно перебуває у невизначеному (невстановленому) стані, необхідні відповідні заходи, спрямовані на призначення конкретних осіб, які відповідатимуть за його зберігання.

Також слід зазначити, що проаналізовані повноваження з вжиття заходів щодо охорони спадкового майна свідчать про необхідність визначення нового статусу нотаріуса, який відкрив спадкову справу і має координувати діяльність інших уповноважених осіб з безпосереднього вжиття заходів щодо охорони такого майна.

Таким чином ми бачимо, що перед вжиттям заходів щодо охорони майна необхідна оцінка спадкового майна в натурі, визначення окремих видів майна, яким необхідні спеціальні заходи щодо зберігання, та попередня оцінка окремих речей спадкового майна і вартості всього спадку. Також не має визначеності в обсязі спадкового майна, якщо правовідносини щодо спадкування визначаються законом. Тобто реальним є випадок, коли спадкоємець буде повідомлений нотаріусом про відкриття спадщини за заповітом, але не знатиме, де знаходиться спадкове майно, з чого воно складається тощо.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Цивільний кодекс України Відомості Верховної ради України від 16.01.2003 № 435 - IV. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Наказ Міністерства Юстиції України Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 17.04.2015 № 296 / 5. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12

Про Нотаріат: Закон України Відомості Верховної Ради України від 02.09.1993 № 3425 - XII. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12

Вчинення нотаріальний дій , пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна , видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя: Методичні рекомендації Міністерства Юстиції України від 29.01.2009 № 617-14. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-09

Про державні нагороди України: Закон України Відомості Верховної Ради України від 16.03.2000 № 1549 - III. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1549-14.

Нотаріат в Україні: Навчальний посібник / Л. К. Радзіевська. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 528 с

Нотаріальний процес в Україні: Навчальний посібник / Ф. М. Медвідь. - К. : Атіка, 2006. - 324 с.

Нотаріат в Україні: Навчальний посібник / Ю. В. Нікітін. - К.: КНТ, 2008. - 680 с.

Нотаріат в Україні: Навчальний підручник / В. В. Комаров. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320 с

Фурса С.Я. Спадкове право Теорія і практика: Навчальний посібник / С.Я. Фурса. - К.: Атіка, 2002. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru

...