Туберкульоз в засуджених

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціології та соціальної роботи

Реферат

Туберкульоз в засуджених

Виконала:

Миронюк Н.М.

Перевірив:

Проскура В.В.

Львів 2015

Зміст

1. Туберкульоз в МПВ

1.1 Медичні аспекти туберкульозу

1.2 Результати дослідження «Право на життя: європейські стандарти та українські реалії»

1.3 Аспекти впливу засуджених на покращення умов в СІЗО

2. Діяльність українських урядів щодо проблеми туберкульозу в МПВ

2.1 Уряд Януковича

2.2 Уряд Єханурова

2.3 Уряд Тимошенко

3. Проблеми хворих на туберкульоз осіб, які відбули покарання в МПВ

3.1 Чинники, що перешкоджають отриманню медичних послуг особами, які відбули покарання в МПВ

3.2 Законодавство щодо надання медичних послуг хворим особам, як відбули покарання

Висновок

Використана література

1. Туберкульоз в МПВ

1.1 Медичні аспекти туберкульозу

Туберкульоз - інфекційне захворювання людини, тварин, риб, яке викликається бактерією туберкульозу (паличкою Коха).

Джерело інфекції - хвора людина (на відкриту бактеріальну форму туберкульозу).

Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним, повітряно-пиловим, харчовим, контактно-побутовим шляхом. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку - книги, рушники, посуд, продукти). Коли туберкульозні бактерії потрапляють в організм людини з нормальним станом імунітету, активне захворювання найчастіше не розвивається. Людина інфікована, але здорова! Найбільшу вірогідність захворіти має людина, у якої під час “зустрічі” з туберкульозною паличкою знижений, слабкий імунітет.

На стан імунітету впливають: нераціональне харчування, зловживання алкоголем, тютюном, наркотична залежність, ВІЛ/СНІД, важкі фізичні та психічні навантаження, стрес, наявність хронічних захворювань, погані умови життя. Обстеження та лікування туберкульозу в Україні безкоштовне згідно діючого законодавства та відповідно до Загальнодержавної Програми протидії захворюванню на туберкульоз в 2007-2011 рр. За відсутності лікування хворий з активною формою туберкульозу може щорічно заражати в середньому від 10 до 15 людей. Щогодини в Україні від цієї недуги помирає одна людина, а заражаються четверо. Тільки за офіційним даними, на диспансерному обліку -- майже 600 тисяч українських громадян.

Туберкульоз -- це інфекція хронічна й лікувати її слід тривалий час, її поширення є проблемою медичною лише приблизно на 10%, решта складової - соціальна. Складність полягає в тому, що існує пряма залежність рівня розповсюдження туберкульозу в країні від її соціально-економічного розвитку. Туберкульоз в МПВ: законодавство та статистика медико-правових аспектів туберкульозу в Львівській області. За даними Міністерства юстиції України, дуже тривожна ситуація із розповсюдженням туберкульозу склалася в місцях позбавлення волі. У більшості тюрем є хворі засуджені з активною формою туберкульозу. Вони не проходять курс лікування в спеціалізованих закритих лікарнях, а перебувають серед здорових засуджених (причина -- нестача місць). Наступна проблема: з тисяч засуджених з активною формою туберкульозу, прийнятих до ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби з ізоляторів тимчасового утримання, підконтрольних МВС, лише сотні отримують належне лікування.

Декларації, сформульовані в законі, стверджують, що охорона здоров'я засуджених забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних та платних форм медичної допомоги. Але ці декларації не мають свого втілення у дійсність. При вивченні медико-правових аспектів туберкульозу у виправних установах, зокрема Львівської області, було встановлено, що більшість випадків захворювання трапляється серед ув'язнених віком від 20 до 39 років (73%). Серед засуджених уперше - туберкульоз було виявлено у 14%; у тих, що мають дві-три судимості - у 39%; чотири і більше - у 47%. У колоніях зараз перебуває у сім разів більше хворих, ніж на волі. Такі невтішні факти висвітлені в репортажі Лілії Миць на Інтернет сторінці ukrtime.com.

Отже, встановлені законодавством положення не виконуються та не можуть бути виконані. Редакція всіх статей та пунктів, присвячених охороні здоров'я засуджених, має надто диспозитивний характер та не передбачає процедури медичного обслуговування засуджених, його обов'язковості, періодичності та обсягу. Крім того, кримінально-виконавче законодавство України не містить положень щодо відповідальності посадових та службових осіб кримінально-виконавчої служби за неналежне медичне обслуговування засуджених та за заподіяння шкоди здоров'ю засуджених.

Історія з життя засудженої, хворої на туберкульоз.

Багатьох наших співвітчизників вразила історія мешканки Донецької області Світлани Зайцевої - матері трьох дітей, яка була засуджена до семи з половиною років позбавлення волі за вбивство, котре, як з'ясувалося згодом, не вчинила. Через деякий час міліція затримала тих, хто справді був причетний до злочину. Суд виправдав молоду жінку, повністю реабілітувавши і відпустивши на волю. Проте рік, проведений у СІЗО та колонії, відіграв фатальну роль у її житті: у місцях позбавлення волі вона заразилася туберкульозом. Хвороба прогресувала настільки швидко, що перед смертю Світлана важила всього 20 (!) кілограмів.

Майже два роки її мати, яка стала опікуном трьох онуків, судилася з державою. Завдяки досвідченим адвокатам справу вдалося виграти: служителі Феміди ухвалили рішення про виплату сім'ї двох мільйонів гривень компенсації за заподіяну моральну та матеріальну шкоду. Державні структури намагалися апелювати до вищих судових інстанцій. І лише після втручання Президента та прем'єр-міністра України вони "заспокоїлися". Проте отримати ці гроші позивальниця не встигла - серце не витримало пережитих випробувань.

Наша пенітенціарна система нині є одним із найбільших "резервуарів" туберкульозу, епідемія якого в Україні розпочалася 1995 року й визнана офіційно. І хоча департамент, у віданні котрого перебувають виправні установи, рапортує про зниження рівня захворюваності в колоніях (на 22,8%) і слідчих ізоляторах (аж на 44,4%!), ситуація зовсім не тішить. Тим паче, що цей показник дуже умовний і частково зменшується за рахунок амністій та дострокових звільнень, коли серед перших на волю відправляють саме туберкульозників.

1.2 Результати дослідження «Право на життя: європейські стандарти та українські реалії»

Дослідження дотримання права на життя в закритих закладах, проведене «Донецьким Меморіалом» у рамках виконання проекту «Право на життя: європейські стандарти та українські реалії», започатковане харківською громадською організацією «Громадянська альтернатива», показало наступне. Аналіз наведених у таблиці даних свідчить, що в 2006 році смертність знизилася, але тільки в порівнянні з попереднім 2005 роком, разом з тим вона все-таки залишається вище рівня 2003-2004 років. Яких-небудь точних відомостей про причини смерті немає, однак цілком обґрунтовано можна припустити, що основна причина, за якою вмирають ув'язнені - це хвороби, насамперед, туберкульоз. Чи був такий результат неминучий у всіх випадках, сказати неможливо. Для цього необхідно проводити спеціальні дослідження. Однак динаміка зміни смертності показує, що помітних успіхів і змін в останні роки в установах виконання покарань - усупереч твердженням керівництва відомства - не спостерігається.

1.3 Аспекти впливу засуджених на покращення умов в СІЗО

Бувають випадки, коли засуджені, не маючи можливості домогтися від адміністрації установ яких-небудь своїх вимог, ризикують життям, намагаються розкрити собі вени чи нанести ушкодження, щоб змусити адміністрацію установ прислухатися до їх вимог і розглянути питання. Якою мірою представники органів влади стурбовані загрозою життю засуджених у таких ситуаціях, свідчить позиція голови Департаменту з питань виконання покарань, викладена їм у листі на ім'я керівника Української Гельсінської спілки з прав людини в зв'язку з одержанням відомством анти премії «Будяк року 2006», де пан Кощинець стверджує: «Слід зазначити, що групове нанесення засудженими собі членоушкоджень є одним із засобів впливу на адміністрацію установ з метою послаблення встановленого законодавством режиму відбування покарань та уникнення покарання за вчинені правопорушення. Проте жодне з членоушкоджень, що були нанесені засудженими, не мали ніякої загрози для їх здоров'я та життя, а носили демонстративний характер». Така оцінка керівником відомства мотивів, що штовхнули засуджених на покалічення, не підтверджена ніякими іншими незалежними джерелами, м'яко говорячи, не дуже відповідає міжнародним стандартам дотримання державою права на життя. Є випадки, коли ув'язнені все ж певним чином домагаються певних вимог. Як приклад справа «Мельник проти України».

Справа розглянута Європейським Судом 28 березня 2006 року, у Страсбурзі. Ув'язнений Мельник подав заяву, бо, на його переконання, він заразився туберкульозом перебуваючи у Вінницькому СІЗО, Вінницькій колонії №1 та Арбузинській колонії №316/83. І лише у Даріївській колонії №10 йому діагностували туберкульоз легенів. На переконання засудженого, він не отримав медичної допомоги від Держдепартаменту України з питань виконання покарань. Європейський Суд відхилив частину вимог заявника. Але визнав, що по справі були порушені ст. 3 та 13 Конвенції про права людини - мова йде про перенаселення камер, неналежні санітарні умови утримання та неякісну медичну допомогу. Суд виніс рішення, що держава-відповідач має сплатити позивачу Мельнику 10 000 євро відшкодування нематеріальної шкоди та 500 євро відшкодування судових витрат. Інколи родичі засуджених та затриманих намагаються щось зробити для покращення умов в слідчих ізоляторах, місцях позбавлення волі через демонстрації та інші методи впливу. Але часто влада не задовольняє їхніх умов та прохань.

2. Діяльність українських урядів щодо проблеми туберкульозу в МПВ

Із січня 2004 року в Україні почав реалізуватися проект Світового банку та українського уряду «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні». Проект містив три окремі програми: «Туберкульоз», «ВІЛ/СНІД» та «В'язниці». Вперше на поліпшення епідемічної ситуації в українських в'язницях виділяються серйозні кошти. Загальний обсяг фінансування проекту дуже і дуже симпатичний - 81 мільйон 880 тисяч доларів США. З них - 60 мільйонів доларів (73,3%) за рахунок позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР).

А 21 мільйон 880 тисяч доларів - за рахунок Державного бюджету України. На реалізацію програм «Туберкульоз» та «В'язниці/туберкульоз» заплановано використати 25 мільйонів 250 тисяч доларів кредиту МБРР та 16 мільйонів 10 тисяч доларів із державного бюджету України. 6 січня 2004 року Угода про позику у 60 мільйонів доларів між Україною та МБРР набула чинності в Україні (у Вашингтоні її підписали ще 15 квітня 2003 року). Для більш ефективної реалізації проекту, українська сторона заздалегідь утворює спеціальну Наглядову раду (Постанова Кабміну №971 від 11.07.2002). Отже, початок реалізації проекту - 6 січня 2004 року.

Дата закриття позики МБРР - 30 червня 2007 року. На цю дату кошти кредиту у 60 мільйонів доларів мають бути вибрані та використані на закупівлю медичного обладнання, медичних препаратів, ліків, проведення семінарів для медпрацівників, організацію потужної просвітницької кампанії на телебаченні, тощо.

Прес-служба Світового банку підкреслює, що проект «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» орієнтований переважно на «групи ризику» українського населення - споживачів ін'єкційних наркотиків, повій та ув'язнених.

Бо невпинне поширення туберкульозу та ВІЛ/СНІДу серед цих громадян підвищує ризик розповсюдження захворювань в інших верствах суспільства - як це сталося в Африці та у країнах Карибського басейну.

2.1 Уряд Януковича

Проект «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» почав діяти з січня 2004 року. Очолював уряд у 2004-му пан Янукович. У 2004-му українські урядовці витратили 672,1 тис. доларів кредитних коштів. 72,1 тисячу сплатили за телефонні розмови. 600 тисяч - виплатили, як комісію Банку. І все. Жодних медикаментів не купували. У 2006-му пан Янукович знову очолив український уряд. Саме у 2006-му Світовий банк взагалі призупинив проект через неефективні дії української сторони. Тоді ж, у 2006-му, Банк відновив кредитну лінію, але суттєво зменшив суму кредиту - знову-таки, через неефективність дій української сторони.

2.2 Уряд Єханурова

Фактично, жодних суттєвих зрушень по проекту уряд Єханурова не здійснив. Нагадаємо, у 2005-му, коли в Україні змінилися три прем'єри (Янукович, Тимошенко. Єхануров), українська сторона взагалі начхала на проект по боротьбі з туберкульозом. У вільний від політичних війн час, наші урядовці спромоглися використати лише 2% від суми кредиту, запланованої на рік. Лише у 4-му кварталі 2005-го року закупили першу партію лабораторного обладнання та реагентів - це сталося аж через 1,5 року після старту проекту.

2.3 Уряд Тимошенко

У 2005-му в Україні кардинально помінялася влада. Пан Янукович пішов, прем'єром стала пані Тимошенко. Саме в цей час Рахункова Палата України за дорученням Верховної Ради провела аудит використання коштів на протитуберкульозні програми. Перевірили і спільний проект Світового банку та українського уряду. Аудитори дійшли висновку, що проект не працює. Висновки лягли на стіл прем'єра. Маємо підстави стверджувати, що навіть після цього прем'єр Тимошенко не сприяла ефективній реалізації проекту. Саме в цей історичний час директор Світового банку в Україні Пол Бермінгем в листі (від 30.05.2005) до міністра охорони здоров'я Поляченка зазначив, що «темп впровадження Проекту залишається повільним, і таким, що не відповідає загрозі, яку становить епідемія». А після завершення буремного прем'єрства пані Тимошенко у 2005-му, у листі від 31.10.2005, Пол Бермінгем наголошує, що «через 3 роки після ухвалення рішення про надання позики Радою директорів Світового банку, Проект не зміг принести жодної реальної користі громадянам України, втрачено сприятливу можливість надати якісні послуги населенню і призупинити загрозливе поширення інфекційних хвороб».

Лише у 2007-му - треба розуміти, після того, як Світовий банк взагалі заблокував кредитну лінію - уряд Тимошенко більш-менш активно вибирав кошти кредиту (вибрано 86% від запланованої на рік суми). Та вже у 2008-му українська сторона вибрала лише 8% від запланованої на рік суми. Хоча це був останній рік дії проекту, і остання можливість використати кошти МБРР на боротьбу з туберкульозом в Україні.

3. Проблеми хворих на туберкульоз осіб, які відбули покарання в МПВ

3.1 Чинники, що перешкоджають отриманню медичних послуг особами, які відбули покарання в МПВ

Перед людьми, які звільняються з місць позбавлення волі, постає низка проблемних питань соціального, економічного, юридичного, психологічного, медичного характеру. Соціальні проблеми цієї групи людей досить часто мають вигляд замкнутого кола: кошти - паспорт - прописка - житло - працевлаштування - освіта - психологічний стан - здоров'я. Як правило, ці проблеми переплітаються між собою, зумовлюючи одна одну, а їх причини не мають чіткої межі. Невирішеність усіх зазначених проблем за час ув'язнення призводить до затягування процесу адаптації після звільнення та, як наслідок, до рецидивів, погіршення криміногенної ситуації в країні, поширення інфекційних хвороб (туберкульоз, ВІЛ/СНІД тощо).

Відсутність місця реєстрації є головною перешкодою для отримання таких послуг як медичне обстеження та лікування, отримання пенсії (за віком, по інвалідності), адекватного працевлаштування, різних форм соціального захисту. А за законодавством особи, які звільнилися з місць позбавлення волі, як і інші громадяни України, мають закріплені Конституцією, Законом України «Про громадянство» та іншими нормативними актами права на всі зазначені послуги. Особливої уваги при звільненні потребують хворі на туберкульоз, і найбільшої ті, хто втратив при цьому соціальні зв'язки на волі. За даними ДДУПВП, туберкульоз був виявлений: на волі у 21,6 %; в слідчому ізоляторі - 21,1; колоніях - 46,2; в тюрмах - 1,6; не встановлено - 8,5. Заразилося на волі - 20,8 %; у слідчому ізоляторі - 22,7; в колоніях - 54,1; в тюрмі - 2,4.

3.2 Законодавство щодо надання медичних послуг хворим особам, як відбули покарання

Звільненим особам забезпечується надання медичної допомоги за місцем проживання або за місцем реєстрації у порядку, передбаченому законодавством. Особи, які на момент звільнення потребують стаціонарної медичної допомоги, направляються до закладів охорони здоров'я на підставах і в порядку, передбачених законодавством. У разі відсутності у звільненої особи місця проживання або місця реєстрації надання їй медичної допомоги здійснюється за направленням органів, установ або організацій, які здійснюють соціальний патронаж.

Висновок

Отож, можна сказати, що положення законодавства про безоплатні медичні послуги при лікуванні туберкульозу в засуджених, є тільки формальними і такими, що не виконуються на практиці. Більше того - засуджених не лікують через нестачу, відсутність відповідних ліків, відсутність потрібного медичного обладнання, а також через відсутність місць в спеціалізованих закритих лікарнях, що спричиняє поглиблення проблеми туберкульозу серед засуджених. Матеріальна допомога світових організацій по боротьбі з епідемією туберкульозу майже не використовується Україною через бездіяльність урядів.

Після звільнення, особи, що відбули покарання стикаються з проблемою медичного обслуговування через фінансову неспроможність, відсутність прописки, відсутність спеціалізованих установ, які б займалися звільненими, хворими на туберкульоз, відсутність чи брак корисної інформації з даної проблеми.

Використана література

засуджений туберкульоз уряд захворювання

1. Права людини в Україні - 2006: доповідь правозахисних організацій.

2. Проскура В.В., Карпенко Н.А. Підготовка засуджених до реінтеграції у суспільство. - Львів: ТзОВ “Дизайн-студія “Папуга”, 2007. - 208 с.

3. Проскура В.В., Телефанко Б.М. Юридично-інформаційний довідник для осіб, які звільняються від виконання покарань з кримінально-виконавчих установ. - Львів: ТзОВ «Дизайн-студія «Папуга», 2006. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru