Документ, як юридичний акт

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ

Черкаський факультет МБКУК

Кафедра документознавства

Реферат

на тему: «Документ, як юридичний акт»

з дисципліни: «Документознавство»

Виконав: Шевченко А.О.

Перевірив: Гончар Ю.О.

Черкаси - 2014

Зміст

Вступ

1. Вимоги до змісту, юридичного акту

2. Правові вимоги до змісту юридичних актів

3. Класифікація юридичних актів

Список використаної літератури

Вступ

Документ за своїми ознаками нагадує юридичний акт, який являє собою акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформляється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа (акта-документа).

Наслідком неприпустимої для юридичної науки термінологічної неохайності у вигляді ототожнення юридичних актів з їхнім різновидом -- правовими актами -- є й відсутність у вітчизняній літературі загального наукового поняття юридичного акта. У правових актах, що домінують над юридичними, найповніше й найконцентрованіше втілюється принцип усезагальної справедливості. Теорія правових актів доволі докладно розроблена юридичною наукою. Зокрема, означено їхню систему та ієрархічну супідрядність, проведено поділ на види. Крім того, тільки правові акти містять норми права.

1. Вимоги до змісту юридичного документа

До змісту юридичного документа висувається низка вимог, які можна поділити на такі групи:

- правові вимоги до змісту юридичних документів;

- логічні вимоги до змісту юридичного документа, які включають в себе вимоги щодо точності, чіткості, зрозумілості (доступності) тексту юридичного документа;

- структурні вимоги до змісту юридичного документа включають в себе вимоги щодо єдності і внутрішньої логіки тексту юридичного документа, послідовності розміщення правового матеріалу в тексті документа;

- мовно-стилістичні вимоги до змісту юридичних документів: грамотність правових термінів, виразність шрифту, офіційність стилю юридичних документів тощо (розглядаються в окремому розділі).

2. Правові вимоги до змісту юридичних актів

Юридичні документи по-іншому можна назвати правовими актами

Правовий акт - це акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформлюється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа (акта-документа).

Всі правові акти можна поділити на:

1) нормативно-правові акти - це прийняті у встановленому порядку компетентним суб'єктом офіційні письмові документи, в яких в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права;

2) акти застосування норм права - це індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення (рішенні суду, постанова слідчого, протест прокурора тощо);

3) приватноправові акти - тобто правові акти, що стосуються приватної ініціативи із визначення та захисту своїх прав і обов'язків (звернення фізичних та юридичних осіб до органів влади, договори, позовні заяви тощо).

До змісту нормативно-правового акту висуваються особливі правові вимоги, а тому ми розглянемо загальні правові вимоги до право них актів та вимоги, які висуваються до нормативно-правових актів

Всі правові акти (юридичні документи) повинні відповідати положенням Конституції України, нормам міжнародних актів (ратифікованих Верховною Радою України), законам України (в тому числі кодексам), а також п і л закон ним актам. Це означає, що, по-перше, всі правові акти мають видаватись на підставі вищезазначених нормативно-правових актів, тобто при розробці тексту правового акту потрібно його положення узгоджувати з положеннями чинного законодавства, а також безпосередньо посилатись на нормативно-правові акти, які стосуються предмету майбутнього правового акту.

По-друге нормативні правові акти мають видаватись ще й на виконання нормативних актів вищої юридичної сили. Таким чином забезпечується дотримання ієрархії нормативно-правових актів - співвідношення нормативно-правових актів, що полягає в підпорядкованості актів нижчої юридично? сили актам вищої юридичної сили, встановленні взаємозв'язків і взаємозалежності між цими актами, визначенні місій кожного виду нормативно-правових актів у системі законодавства.

По-третє, акти застосування норм права (рішення та ухвали суду, постанови слідчого тощо) також можуть видаватись лише на виконання нормативно-правових актів. І Ія правова вимога заснована на конституційній вимозі: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Громадяни, як відомо, діють за зворотнім принципом: дозволено все, що не заборонено законом (ч. 1 ст. 19 Конституції України), а. отже, їх приватноправові акти мають лише не суперечити нормам чинного законодавства.

Правовий акт може видаватись конкретними уповноваженими на те органами (особами) в межах їхньої компетенції

На прикладі нормативно-правового акту: уряд може видавані постанови і розпорядження, але в межах компетенції, наданої йому Конституцією України (розділом VI) і Законом України "Про Кабінет Міністрів України".

Щодо правозастосовчих актів: наприклад, приймати рішення про порушення кримінальної справи можуть лише спеціально уповноважені на це органи чи їх посадові особи - суддя, прокурор, слідчий або орган дізнання (ст. ст. 4,97 Кримінально-процесуального кодексу України). Це означає, то ніхто інший, крім вказаних осіб, не може прийняти рішення про порушення кримінальної справи.

Щодо приватноправової документації (позовних заяв, договорів тощо) важливим є наявність достатніх повноважень для прийняття рішень, які оформлюються в конкретних актах Наприклад, в багатьох статутах господарських товариств існує норма, згідно і якою керівник організації може самое і тип приймати рішення з фінансових питань на суму не більше 10 тисяч і ринеш.. Тобто, якщо сума угоди перевищує 10 тисяч і рішень, керівник повинен отримати згоду правління (або загальних зборів) но підписання цієї угоди. В протилежному вішалку угода, укладена керівником, може бути визнана недійсною (як вчинена з перевищенням повноважень). Помилки щодо тлумачення обсягу компетенції керівних органів часто є предметом розгляду судів.

Важливою вимогою до змісту юридичного документа с вибір адекватної правової форми. Постанова уряду чи закон України рішення чи ухвала сиду, притензії чи позовна заява - ці дилеми свідчать про важливість правильного вибору форми майбутнього акту для досягнення поставлених перед актом завдань.

На рівні видання нормативно-правових актів потрібно виходити, по-перше, з особливостей кожного конкретного нормативно-правового акту та, по-друге, з компетенції органу, який має право його видавати.

Так, закони - це нормативно-правові акти вищої юридичної сили, які регулюють найважливіші суспільні відносини. Тому врегульовувати через закон певне незначне питання є недоцільним. Однак у вітчизняній практиці законотворення має місце велика кількість чинних законів, прийнятих з порушенням цієї вимоги. Наприклад Закони України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", "Про обов'язковий примірник документів", "Про пестициди і агрохімікати". Невже питання захисту прав покупців сільськогосподарських машин - це сфера регулювання парламенту? Звичайно, тут більш доцільною є відповідна постанова уряду. Так само і в питанні врегулювання обігу в Україні пестицидів і агрохімікатів. Отже, правильний вибір форми нормативно-правового акту є вихідною умовою ефективності цього акту.

Для нормативно-правових актів існують додаткові правові вимоги до їх змісту. Особливість цих вимог обумовлюється наявністю в цих актах норми права - обов'язкового, формально визначеного правила поведінки загального характеру, що у встановленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції⁸.

Першою особливою правовою вимогою до нормативно-правового акту є нормативність, тобто наявність в нормативно-правовому акті власне самої норми права. Досить часто нормативно-правові акти, навіть на рівні закону, містять індивідуально-правові приписи замість загальнообов'язкових правил поведінки.

Окрім цього, нормативність вимагає;

- чітко визначати сферу дії нормативно-правового акту;

- визначати права і обов'язки уповноважених і зобов'язаних суб'єктів;

- правові засоби, за допомогою яких буде забезпечуватись реалізація нормативно-правового акту;

- відмову від декларативності норм у правовому акті.

Ще однією особливою правовою вимогою до нормативно-правового акту є властивість повноти його змісту. Це є необхідною умовою вдалого правового регулювання суспільних відносин. Повнота змісту нормативного акту характеризує високий рівень відображення предмета правового регулювання в закріплених нормах права.

Першою чергою, необхідно слідкувати за дотриманням повноти норми права - закріпленні гіпотези, диспозиції та санкції в одному акті або наявності посилань на інші нормативно-правові акти.

Повнота змісту правового акту дозволяє уникнути прогалин у правовому регулюванні. Прогалини обумовлені відсутністю достатньої уваги удосконаленню законодавства, своєчасного врахування в ньому тенденцій розвитку суспільного життя, недоліками законодавчої техніки.

Важливою вимогою до змісту нормативно-правового акту є його системність, взаємоузгодженість з іншими нормативно-правовими актами. Кожен нормативно-правовий акт має бути "вмонтований" в правову матерію чинного законодавства. Це означає, що положення нового акту має не суперечити положенням вже чинного законодавства (або одразу передбачати відміну старих норм).

3. Класифікація юридичних актів

юридичний акт документ правовий

Юридичні акти згідно зі своїм визначенням мають певну класифікацію, а саме:

· За формою вираження:

1) письмовий (наприклад, окремий документ вирок суду, або резолюція за матеріалами справи затвердження прокурором обвинувального висновку)

2) усний (заяви, розпорядження, накази, вказівки)

3) конклюдентний (акт дії, наприклад, застосування працівниками міліції табельної зброї або застосування жестів міліціонером-регулювальником дорожнього руху)

· За способом прийняття:

1)одноособові

2)колегіальні

· За юридичною субординацією:

1)нормативні

Регулюють певну сферу суспільних відносин і є загальнообов'язковими; наприклад, норматимвно-правовимй амкт -- офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Наприклад, нормативно-правовим актом в України є саме: «Конституція України.»

2)індивідуальні

Породжують права і обов'язки лише у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку, тобто документи, які видані на підставі відповідного нормативно-правового акта задля вирішення конкретних справ, містять індивідуально-конкретні веління, розраховані на одноразове використання та не мають загального характеру. Прикладом цього виду актів є розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 р. такого змісту: «[Про перенесення робочих днів у 2013 році]»

3)інтерпретаційні

Мають допоміжний характер і, як правило, «обслуговують» нормативні акти, наприклад акт офіційного тлумачення, тобто документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування норми права, сформульоване уповноваженим органом у межах його компетенції, що має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує певну норму.

Список використаної літератури

1.Бездрабко В.В. ПольОтле й наука про документ //Бібліотекознавство.Документознавство.Інформологія. - 2007. - № 4. -С.6 - 10.

2.Бездрабко В.В.К.Г.Мітяєв йстановленнядокументознавства //Бібліотекознавство.Документознавство.Інформологія. - 2008. - № 1. - З. 8 - 21.

3.БєлоусоваІ.О.Основніетапирозвиткудокументознавства //Актуальні запитаннядокументознавства:історія тасьогодення:Матеріали Ірегіональноїнауково-практичноїконференції. -Луганськ:Альма-матер. - 2008. -С.10 - 13.

4. Кулешов С.Г.Документознавство: Історія.Теоретичніоснови. /УДНДІАСД,ДАККІМ. - До., 2000. - 162 з.

5.Кушнаренко М.М.Документоведение: Підручник - 3-тє вид., стер. - До.:Ово «Знання»,КОО, 2001. - 460 з.

6.Ларьков М.С.Документоведение:Учеб.пособ. Для вузів / М.С.Ларьков. -М.: АСТ: Схід - Захід, 2006. - 432 з.

7. Матяш І.Б., Кулешов С.Г. Архівна справу ідокументоведение України в етапі // Вітчизняні архіви. - 2002. - № 6. - З. 46 - 55.

8.Нілова І.Документознавство якнауковадисципліна //ВісникКнижковоїпалати. - 2005. - № 4. -С.27 - 30.

9.Отле П. Праці збиблиотековедению. Керівництво для громадських бібліотек. Організація розумової праці. Керівництво до адміністрування. Практичне посібник. - М.: «Ліберія», 2002. - 232 з.

10.ПлешкевичЕ.А. Традиційне і нетрадиційнедокументоведение: про чистоті ідей, і може бути розглянуті і рядів // НТБ. - 2005. - № 6. -С.65 - 70.

11. Слободяник М. Структурасучасногодокументознавства //ВісникКнижковоїпалати. - 2003. - № 4. -С.18 - 21.

12.Сокова О.Н.Документоведение як наукову дисципліну: об'єкт, предмет, основні завдання //Документирование управлінської діяльності:Сб.науч.тр. /ВНИИДАД. - М., 2004. - №4. - З. 5 - 30.

13. СтоляровЮ.Н. Про дисциплінахобщепрофессионального блоку у проекті навчального напрями «>Библиотечно-информационная діяльність» // НТБ - 2004. - № 4. - З. 13 - 19.

14.Швецова-Водка Р. До запитання проісторіюрозвиткудокументознавства //ВісникКнижковоїпалати. - 2008. - № 7. - З. 15 - 16.

15.Швецова-Водка Р. Визначення об'єкту і предметадокументоведения // НТБ. - 2008. - № 4. - З. 30 - 43.

Размещено на Allbest.ru