Підстави та процесуальний порядок початку досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального процесу

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «досудове розслідування»

на тему: «Підстави та процесуальний порядок початку досудового розслідування»

Виконав:

Будаш І.Ю.

Керівник:

Солдатенко О.А.

Дніпропетровськ - 2013

План

Вступ

1. Прийняття та реєстрація заяв та повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення

2. Дії слідчо-оперативної групи по розгляду заяв і повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення

3. Підстави та процесуальний порядок прийняття рішення про початок досудового розслідування

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу (далі КПК України) зумовило зміни ряду інститутів в кримінально-процесуальне законодавство. Зокрема, впровадились кримінальні правопорушення ( які діляться на злочини та кримінальні проступки), була ліквідована стадія порушення кримінальної справи та інститут повернення кримінальої справи на додаткове розслідування; вводиться новий суб'єкт кримінального провадження - «слідчий суддя»; запроваджується дистанційне досудове розслідування тощо. Хотілося б детальніше розглянути такий інститут, який дістав найбільш суттєвих змін - початок досудового розслідування.

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).

Однією зі сторін, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, який у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійсню¬вати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК).

Положення щодо відмови від інституту порушення кримінальної справи є важливою новелою нового Кримінального процесуального кодексу. За таких умов громадяни матимуть змогу реалізувати право на захист своїх інтересів відразу після надходження заяви чи повідомлення про злочин. Зазначене виключить «конфлікти» між працівниками правоохоронних органів та громадянами, оскільки кожна заява, кожне повідомлення громадян буде розглянуто та, відповідно, буде прийнято рішення щодо них.

Мета данної курсової: закріпити та поглибити знання, здобуті у процесі вивчення дисципліни кримінальний процес, а саме за темою «Особливості початку досудового розслідування», навчитися самостійно узагальнювати й аналізувати інформаційні джерела (монографії, підручники, навчальні посібники), статистичні і практичні дані, здобути необхідні для подальшої практичної діяльності навички та знання.

Завдання роботи виявляються у дослідженні та оцінці особливостей початку досудового розслідування та впровадження цієї новели в практичну діяльність органів та підрозділів внутрішніх справ.

Об'єкт курсової роботи загальні положення початку досудового розслідування.

1. Прийняття та реєстрація заяв та повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення

У діяльності правоохоронних органів одним із найбільш складних є питання диференційованого підходу до вирішення заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення. Його складність полягає в тому, що загальна кількість відповідних звернень громадян та юридичних осіб щороку збільшується(з 1,8 млн. у 2000 р. до 3,3 млн. у 2011 р.), що кореспондується зі збільшенням кримінальних проваджень (з 73,1 тис. у 1968 р. до 201,7 тис. у 1988 р. і з 356,7 тис. у 2008 р. до 469,3 тис. у 2011 р.). Лише за період з 20 листопада 2012 р. (з набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК)) по 10 січня 2013 р. до ОВС надійшло 568,5 тис. заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (з них 205,3 тис. - з ознаками кримінального правопорушення). Відтак перед слідчими підрозділами, зокрема МВС України (відповідно до вимог КПК 1960 р. слідчі ОВС розслідували 98 % усіх кримінальних правопорушень, а новим КПК передбачено ще понад 70 складів злочинів, які перейшли до підслідності ОВС), постають усе нові проблеми законодавчого, відомчого нормативно-правового, організаційного та практичного характеру, які вимагають свого ефективного вирішення в умовах реалізації нового КПК України. Правовий механізм перевірки заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення в КПК України не визначено. Водночас чітка регламентація процесуальної діяльності на початковому етапі досудового провадження є передумовою законності та обґрунтованості подальшого розслідування, а відтак і судового розгляду, тобто однією з гарантій законності кримінального провадження (ст. 2 КПК). Адже ці основоположні принципи кримінального процесу можуть бути реалізовані, а права громадян надійно захищені лише за умови, що кожному факту порушення закону надаватиметься вчасна належна правова оцінка шляхом встановлення точної відповідності обставин події, що містить склад кримінального правопорушення, фактичним даним. Саме тому МВС України приділяється особлива увага вдосконаленню правового та організаційного забезпечення діяльності слідчих, співробітників оперативних та інших підрозділів ОВС саме на етапі «первинного реагування» на кримінальні правопорушення.

При особистому зверненні заявника до правоохоронного органу або його посадових осіб - слідчого, прокурора чи іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, приймається відповідна заява або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення. В ОВС заяви і повідомлення реєструються цілодобово в чергових частинах службовими особами відразу після їх надходження та вносяться до «Журналу єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» (далі - ЄО). Відмінністю паперового варіанта ЄО від його попередників - ЖРЗПЗ та ЖОІ - є те, що у ньому фіксується вся інформація, яка надходить до ОВС. Тобто оперативний черговий, відповідальний за ведення ЄО, реєструє всі випадки звернень незалежно від наявності ознак злочину, кримінального проступку, адміністративного правопорушення чи іншої події [4].

Основним в діяльності правоохоронних органів є оперативне реагування на правопорушення. Відповідно, оперативний черговий, отримавши заяву чи повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію від слідчого або іншої службової особи, зобов'язаний діяти згідно з Інструкцією з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженою наказом МВС України від 22 жовтня 2012 р. № 940 [5] та Інструкцією з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28 квітня 2009 р. № 181 (із змінами, внесеними наказом МВС України від 19 жовтня 2012 р. № 923) [6], і передусім негайно зареєструвати її в ЄО, направити на місце події СОГ чи оперативну групу, вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти кримінальному правопорушенню або припинити його, організувати негайні дії щодо встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, у найкоротший строк. Навіть у випадку надходження заяви до ОВС не за територією вчинення кримінального правопорушення черговий організовує (шляхом оперативного інформування по телефону чергового іншого ОВС) виїзд СОГ в іншому районі.

За межами дислокації ОВС слідчий або інша службова особа міліції на території України, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою про кримінальне правопорушення, або у разі безпосереднього виявлення такого, зобов'язаний вжити заходів щодо його припинення, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, охорони місця події і доповісти (повідомити) про це в найближчий ОВС. Із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий. Письмові заяви про кримінальні правопорушення та інші події, подані в ОВС безпосередньо заявником або потерпілим, реєструються в черговій частині, і про них негайно доповідається начальникові ОВС (особі, яка виконує його обов'язки), який скеровує їх для розгляду згідно з КПК до органу досудового розслідування. Про прийняття і реєстрацію заяви, особа, яка її подала, отримує від органу, до якого вона звернулась, документ про прийняття і реєстрацію заяви (ст. 60 КПК). Якщо ж заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення надійшли до ОВС при особистому зверненні, то водночас з його реєстрацією у черговій частині, слідчий або інша службова особа оформляють відповідний документ (талон-повідомлення), що підтверджує прийняття та реєстрацію такої заяви, і видає його заявнику. Наявність в особи документа, що підтверджує факт прийняття в неї заяви, дає можливість оскаржити дії правоохоронних органів у випадку неналежного реагування (невнесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань чи несвоєчасне внесення, розгляд заяви згідно з КУпАП тощо).

ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, формування звітності та надання відомостей про заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, результати кримінального провадження.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечення: єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих у них за результатами досудового розслідування рішень; оперативного контролю та нагляду за додержанням законів під час провадження досудового розслідування; організації аналізу стану зло-чинності в державі.

Внесенню до ЄРДР підлягають відомості про: кримінальне правопорушення; при-йняті рішення за кримінальними провадженнями на всіх стадіях досудового розслідування; осіб, які вчинили кримінальні правопорушення; результати судового провадження. Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом (адміністративним районом) його вчинення або за визна-ченням прокурора відповідного рівня.

Реєстраторами ЄРДР є: прокурори; слідчі - органів прокуратури, органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки.

Після внесення відомостей до ЄРДР реєстратором проводиться накладення елек-тронного цифрового підпису. Використання електронного підпису здійснюється від-повідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». У разі виникнення процесуальної необхідності, відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з реєстру. Витяг з ЄРДР- документ, який свідчить про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про їх відсутність у ньому. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом реєстратора.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відпо-відальність. З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесу-альних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом буде притягнення до дисциплінарної відповідальності. кримінальний правопорушення слідчий процесуальний

Після офіційного прийняття та реєстрації заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення передається керівнику органу досудового розслідування, який визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування (п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК), що процесуально оформлено у вигляді доручення про проведення досудового розслідування.

2. Дії слідчо-оперативної групи по розгляду заяв і повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення

Співробітники оперативних підрозділів за результатами проведення ОРД в межах певного наявного кримінального провадження або у зв'язку з виявленням та документуванням протиправних діянь ще до початку досудового розслідування також можуть одержати інформацію про кримінальне правопорушення, що вчинено чи готується. У зв'язку з цим, оперативним підрозділам відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та відомчих нормативно-правових актів МВС дозволяється проводити оперативно-розшукові заходи.

Наприклад, в разі виявлення та вилучення оперативним працівником під час проведення ОРД речовини, яка зовнішньо схожа на наркотичний засіб, про це зазначається у складеному ним рапорті. Між тим, для встановлення, чи є вилучена речовина наркотиком, необхідна експертиза, проведення якої можливе лише після початку досудового розслідування. У зв'язку з цим, рапорт оперативного працівника реєструється в ЄО, встановлені ним відомості вносяться до ЄРДР та призначається експертиза. Після отримання висновку експерта: у разі встановлення, що вилучене не є наркотичною речовиною - кримінальне провадження закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК (за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення), а якщо підтверджується - розслідування триває у загальному порядку. Під час проведення огляду місця події слідчий має інформувати чергову частину ОВС про виявлення обставин, що мають значення для початку кримінального провадження, а також оперативних працівників, інших членів СОГ - про інформацію, яку можливо використати для розшуку й затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Також слідчий дає доручення стосовно вжиття невідкладних оперативно-розшукових заходів для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню. У разі потреби слідчий вносить пропозиції начальнику ОВС про залучення додаткових сил і засобів, запрошує необхідних спеціалістів. В разі необхідності невідкладного проведення комплексу необхідних слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів слідчий, який здійснює огляд місця події, вправі запропонувати іншому черговому слідчому, який перебуває у територіальному підрозділі, внести одержану інформацію про ознаки кримінального правопорушення до ЄРДР. Як позитив, слід відмітити впровадження в слідчу діяльність використання портативних комп'ютерів з доступом до мережі Інтернет й можливістю негайного внесення відомостей до ЄРДР відразу на місці події.

У разі наявності в матеріалах перевірки відомостей, що свідчать про відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, матеріали можуть розглядатися в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» та КУпАП.

Запропонований КПК України порядок початку досудового розслідування фактично скасовує т. зв. «дослідчу перевірку» за заявами та повідомленнями про вчинення злочину. Якщо за сталою практикою роботи за КПК 1960 р. близько 95 % рішень про відмову в порушенні кримінальної справи приймались оперативними підрозділами та дільничними інспекторами міліції (це становить близько 75 % від усіх рішень за заявами та повідомленнями про злочини), то за новим КПК досудове розслідування за всіма зареєстрованими заявами та повідомленнями автоматично «лягає» на слідчого, а не на «органи дізнання».

3. Підстави та процесуальний порядок прийняття рішення про початок досудового розслідування

Аналізуючи початковий етап кримінальної процесуальної діяльності, увагу привертають певні особливості затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Редакція ст. 208 КПК надає право працівникам правоохоронних органів затримати особу виключно у випадках, якщо її застали при вчиненні злочину, або безпосередньо після нього за наявності очевидних ознак, які вказують саме на цю особу як на злочинця. В інших випадках, навіть при наявності доказів причетності особи до вчинення злочину та встановлення її місцезнаходження, працівники міліції не мають правових підстав для її затримання (наприклад, при впізнанні потерпілим через деякий час після вчинення злочину винної особи у громадському місці або наявності інформації про місцезнаходження злочинців). Єдиним законним шляхом в останньому випадку залишається одержання дозволу слідчого судді на затримання такої особи. Але відтак особа попередньо повинна бути повідомлена про підозру, тобто набути статусу підозрюваного. Не враховуються навіть певні соціально негативні характеристики такої особи, зокрема наявність в неї судимостей, відсутність постійного місця проживання, роботи, ведення антисоціального способу життя, а також тяжкість вчиненого злочину. Таке може призвести до неможливості ізолювати від суспільства небезпечного кримінального правопорушника, що в свою чергу сприятиме продовженню цією особою злочинної діяльності, ухиленню від органів досудового розслідування та суду. Зазначене питання потребує законодавчого вирішення. При застосуванні інституту затримання відповідно до КПК України виникають й інші практичні питання. Відповідно до ст. 209 КПК, строк затримання починається з моменту, коли особа силоміць або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою (працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митої служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи) або в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. І лише згодом затриманий «передається» органу досудового розслідування для складання протоколу затримання, на що іноді втрачається значний час. Відтак з метою додержання строків затримання (у межах цього строку необхідно звернутись до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу) пропонується у ч. 5 ст. 208 КПК наділити обов'язком складати протокол про затримання та здійснювати інші процесуальні дії з затриманим також і уповноважену службову особу.

Отже, інститут перевірки заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення через еволюції та неодноразові реформування отримав нарешті відносно чітку правову регламентацію. Для ефективної організації цієї роботи запроваджені Єдиний облік в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та Порядок реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення. Запровадження ЄРДР вимагає якісно нового порядку обліку кримінальних правопорушень та прийнятих за ними рішень, посиленого оперативного контролю і нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, підвищення ефективності та об'єктивності аналізу стану злочинності на регіональних і загальнодержавному рівнях. Між тим, потребує подальшого правового та організаційного забезпечення реалізація закріплених КПК України гарантій законності й обґрунтованості прийняття процесуальних рішень на початковому етапі досудового провадження, при розгляді клопотань і скарг учасників процесу, в ході прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю.

Висновок

В процесі становлення України на шлях створення суверенної, незалежної, демократичної, правової, соціальної держави, захист прав людини носить першочерговий характер. Сучасна політика нашої держави направлена на гуманізацію кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Питання дотримання прав особи під час розслідування кримінальних проступків є пріоритетним у діяльності органів кримінальної юстиції. Суспільство зацікавлено в захищеності прав та законних інтересів будь-якої особи, залученої до сфери дії кримінальної юстиції, від незаконного, необґрунтованого обвинувачення, засудження, обмеження її прав та свобод.

Процес реформування кримінального процесуального законодавства в Україні тривав майже двадцять років. 13 квітня 2012 р. Верховною Радою України був прийнятий новий Кримінальний процесуальний кодекс України, яким було внесено докорінні зміни до регламентації початку досудового розслідування.

Новий КПК - є неабияким кроком до європейських стандартів, адже у багатьох європейських країнах немає поняття порушення кримінальної справи, у зв'язку з цим немає зволікань з початком досудового розслідування, відсутність дослідчої перевірки також дозволить уникнути повторного проведення деяких процесуальних дії (опитування - допит). Також не витрачатимуться сили на підготовку та аргументацію постанови про порушення кримінальної справи. Ніхто в суді не відстоюватиме обґрунтованість початку досудового розслідування кримінального правопорушення.

Кримінальний процесуальний кодекс України дає чітке визначення початку досудового розслідування. Згідно ч. 1 ст. 214 слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Сам кодекс не дає чіткого визначення «невідкладного» внесення відомостей, але виходячи з практичного досвіду діяльності правоохоронних органів ним є миттєве реагування на заяву чи повідомлення про злочини чи інші правопорушення від громадян, і за наявності достатніх підстав відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 214 КПК України).

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не допускається і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством. Єдиною процесуальною дією, яку дозволяється провести до внесення відповідних відомостей є огляд місця події, у невідкладних випадках (ч. 3 ст. 214 КПК України).

Список використаної літератури

1. Інструкцію з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затверджена наказом МВС України

2. Наказ МВС України № 940 від 22.11.2012 р «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України».

3. Інструкція з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затверджена наказом МВС України № 940 від 22.11.2012 р.

4. Інструкція про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затверджена наказом МВС України № 940 від 22.11.2012 р.

5. Наказ МВС №1050 від 19.11.2012 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії”.

6. Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджена наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012 р.

7. Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події і положень про комісії : Наказ МВС України від 19 листопада 2012 р.

8. Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, надзвичайні ситуації й інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах органів внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 22 жовтня 2012 р. № 940

9. Про затвердження змін до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів органів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань : Наказ МВС України від 19 жовтня 2012 р.

10. Савина Л. А. Организация и тактика предварительной проверки сообщений об экономических преступлениях : [учебно-метод. пособие] / Л. А.Савина ; [под науч. ред. А. Г. Филлипова]. - М., 2006. - 382 с.

11. Шакун В. І. Первинне реагування на злочини : теоретичні та прикладні питання / В. І. Шакун // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : матеріали Всеукраїн. наук.-практ. конф., 26 жовтня 2007 р., Київ. - К. : «МП Леся», 2008. - С. 26-34.

12. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. - К., 2007. - 1120 с.

13. Я. О. Грабова. Початок досудового розслідування: сучасний стан та перспективи удосконалення/ Я. О. Грабова // Митна справа. - 2012. - №6 (84) ч.2 к.3, с. 65-70

14. Маляренко В. Т. Щодо постанови про порушення кримінальної справи/ В. Т. Маляренко // Голос України. - 2008. - № 169- с.4-6

15. Михайленко О. М. Порушення кримінальної справи - початок встановлення істини/ О. М. Михайленко // Голос України. - 2008. - №214. - с.6-7

16. Фаринник В. І. Початок досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом України / Василь Фаринник // Юридичний вісник України. - 2012. - № 24 (16-22 черв.). - 4

17. Татаров О. Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС): [монографія] / Татаров О. Ю. - Донецьк. ТОВ «ВПП ПРОМІНЬ», 2012. - 640 с.

18. Костін М.І. Реформування стадії порушення кримінальної справи в контексті захисту особистих й публічних інтересів у кримінальному судочинстві / М. І. Костін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)//Міжвідомчий науково-дослідний центр. - 2008 №18, с.24-28

Размещено на Allbest.ru