Основи методики розслідування злочинів проти навколишньої природної середи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни: "Криміналістика"

на тему:

"Основи методики розслідування злочинів проти навколишньої природної середи"

План

Вступ

1. Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля

2. Обставини, що підлягають з'ясуванню

3. Початковий етап розслідування

4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні злочинів проти довкілля

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища", розробленим відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, а також законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (зокрема, Законом України "Про охорону атмосферного повітря", Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра та ін.). злочин криміналістичний розслідування

Серед злочинів, що можуть негативно позначитися на екологічній ситуації, треба відмітити діяння, пов'язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці, правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, правил ядерної або радіаційної безпеки, а також правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. ст. 271-275 КК), знищенням або пошкодженням майна (ст. ст. 194-196 КК) та ін.

У числі злочинів проти довкілля виділяють ті, безпосереднім об'єктом яких є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмосферного повітря, лісових масивів, земель, надр, передбачені ст. 241 КК ("Забруднення атмосферного повітря"), ст. 242 КК ("Порушення правил охорони вод"), ст. 243 КК ("Забруднення моря"), ст. 239 КК ("Забруднення або псування земель"), ст. 240 КК ("Порушення правил охорони надр"), ст. 244 КК ("Порушення законодавства про континентальний шельф України") та ін.

1. Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля

Криміналістична характеристика названих злочинів традиційно охоплює такі елементи:

а) способи вчинення злочину;

б) способи приховування злочину;

в) час, місце та обстановка вчинення злочину;

г) типові сліди злочину (види і характер слідів);

ґ) особа злочинця;

д) особа потерпілих.

Способи вчинення злочинів проти довкілля виражаються в діях чи бездіяльності службових осіб або осіб, що відповідають за установку та експлуатацію очисних споруд або за роботу, пов'язану із знешкодженням і транспортуванням відходів, викидів шкідливих речовин.

Способами приховування цих злочинів є:

а) зміни у документах, що відображають певні накази про будівництво, реконструкцію чи експлуатацію очисних споруд, уведення їх в експлуатацію;

б) аналіз попереджень уповноважених органів, що мають місце, а також осіб, що беруть участь у виробничому процесі і заявляють про порушення в роботі очисних споруд.

Способами приховування є також: приховування документації про заборону введення в експлуатацію очисних споруд; заяви працюючих осіб про порушення експлуатаційного режиму; знищення слідів поломки механізмів, що регулюють скидання і викиди відходів, котрі забруднюють довкілля; знищення забруднень, що мають місце.

Типові сліди злочину.

Сліди злочинів проти довкілля можуть виявлятися у таких формах:

а) у вигляді заяв осіб про порушення, що мають місце, скидання і викид відходів або шкідливих для здоров'я людини матеріалів чи речовин;

б) у вигляді попереджень уповноважених органів про порушення у роботі очисних споруд і забруднення довкілля;

в) у вигляді речових забруднень (слідів) від скидань і викидів (загибель риби, викиди в повітря газів, окремих речовин у вигляді пилу або інших часток).

Особа злочинця.

До кримінальної відповідальності притягуються особи, на яких покладено обов'язок додержання правил стосовно недопущення забруднень, що мали забезпечувати нормальне функціонування очисних споруд, а також інші особи, що виконують названі функції, або особи, з вини яких очисні споруди вийшли з ладу і забруднюють довкілля. Підвищує відповідальність цих осіб те, що вони певний період приховують порушення роботи очисних споруд, що спричиняє шкідливі наслідки як для працівників виробництва, так і для оточуючих осіб.

Особа потерпілих.

До потерпілих належать люди, що потрапили у сферу зараження довкілля хімічними, фізичними, біологічними викидами і скиданнями, які порушують нормальний екологічний баланс, котрий забезпечує життєздатність людей і тварин. Викиди і скидання можуть викликати масове отруєння і загибель людей, а також інші шкідливі наслідки, що впливає на ступінь відповідальності винних осіб.

2. Обставини, що підлягають з'ясуванню

Підставами для порушення кримінальної справи є забруднення водоймищ, водних джерел і підземних вод неочищеними і незнешкодженими стічними водами, викидами і відходами промислових, сільськогосподарських та інших підприємств за умови, що це забруднення створювало реальну можливість заподіяння шкоди здоров'ю людей, сільськогосподарському виробництву або рибним запасам. Питання про порушення кримінальної справи також вирішується у випадках забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва.

Злочини проти довкілля передбачають порушення спеціальних правил, тобто невиконання чи неналежне виконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, що регулюють питання охорони атмосферного повітря, охорони вод, охорони надр тощо. Ці правила встановлюють гранично допустимі норми шкідливого впливу на довкілля, перевищення яких створює загрозу для оптимальних умов існування людини та її зовнішнього оточення.

В цих правилах вказані такі показники:

а) гранично допустима концентрація забруднюючих речовин у водоймах, ґрунті, ступені шкідливих фізичних впливів на атмосферне повітря, шуму, вібрації (ГДК);

б) біологічних чинників гранично допустимих навантажень (ГДН) на довкілля;

в) гранично допустимих викидів забруднюючих речовин (ГДВ).

У процесі розслідування злочинів проти довкілля необхідно з'ясувати низку обставин.

До них належать такі:

1) який об'єкт піддався забрудненню;

2) у чому саме виразилося забруднення;

3) які наслідки сталися в результаті порушення правил скидання у водоймища шкідливих відходів виробництва або шкідливих викидів в атмосферу;

4) які матеріальні збитки заподіяні в результаті цього;

5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину;

6) місцезнаходження безпосереднього джерела забруднення, характер його діяльності і технології виробництва;

7) час викиду відходів і виявлення його наслідків;

8) які спеціальні правила порушено;

9) хто винний в їхньому порушенні;

10) які обставини сприяли цьому порушенню.

3. Початковий етап розслідування

При висуванні слідчих версій і плануванні розслідування треба враховувати такі ситуації:

а) екологоспонтанні - одноразові екологічні порушення;

б) екологодинамічні - постійно діючі забруднення довкілля;

в) екологопрогностичні (латентні) - ситуації, коли шкідливі наслідки забруднень тільки прогнозуються та їх можна запобігти (М.В. Салтевський).

У криміналістичній літературі названі ситуації розглядаються з позицій механізму їх утворення, впливу на екологічне середовище. Щодо цього екологоспонтанна слідча ситуація являє собою раптовий одноразовий вплив забруднюючих речовин на живу та неживу природу. Такі ситуації мають характер катастроф, які на початковому етапі розслідування не дозволяють з'ясувати їхню причину. Як правило, ці ситуації найчастіше виникають внаслідок порушень правил експлуатації технічних об' єктів, незнання параметрів їхньої роботи та відсутності необхідного контролю за їхньою діяльністю.

Дії слідчого у цій ситуації зводяться до вирішення таких завдань:

а) встановлення місця і часу катастрофи;

б) встановлення її наслідків;

в) встановлення причин катастрофи;

г) встановлення рівня забруднення і жертв останнього;

ґ) вживання профілактичних заходів.

Іншим видом ситуацій при розслідуванні злочинів проти довкілля є екологодинамічна ситуація, котра характеризується двома ознаками:

а) динамічністю як безперервним надходженням забруднюючих речовин;

б) відносною сталістю забруднюючих речовин, які виділяються.

Типовою для такого роду ситуацій є атмосфера в районах металургійних і хімічних підприємств, нафтопромислів і нафтопереробних підприємств, місцях складування хімікатів, необхідних для сільськогосподарських робіт.

Такі ситуації з повільно текучих переростають у критичні, коли порушуються стандартні допуски та викиди або скидання небезпечні для існування людей, тварин, рослинних насаджень.

Дії слідчого при виявленні забруднення довкілля, які пов'язані з екологодинамічною ситуацією, зводяться до такого:

1) встановлюється факт забруднення;

2) проводяться перевірочні дії відносно початку та закінчення забруднення;

3) встановлюється територія забруднення;

4) з'ясовуються наслідки забруднення щодо атмосфери, вплив на людей (ступінь отруєння);

5) встановлюються матеріальні збитки, заподіяні забрудненням довкілля. За наявності даних, що дають підставу для порушення кримінальної справи, остання порушується та проводяться невідкладні слідчі дії.

Третя ситуація іменується екологопрогностичною, її сутність полягає у тому, що вона має прихований характер і не має явних ознак забруднення довкілля. Разом з тим характер виробництва, як і можливих викидів, дає підстави для прогнозування можливих шкідливих наслідків. Рівень забруднення непомітно підвищується, доки не переросте в ситуацію катастрофи.

Примітним в екологопрогностичних ситуаціях є те, що сама можливість настання катастрофічних наслідків нерідко закладена в планах підготовки і здійснення будівництва заводів, інших будівель, де очисні споруди майже не передбачені або в процесі будівництва і експлуатації недостатньо виконують свої функції, що й призводить до тяжких наслідків. Тому при плануванні подібних споруд необхідно прогнозувати можливі наслідки і вчасно їх попереджати.

Ознаки екологопрогностичної ситуації можуть виражатися в окремих порушеннях, які не спричиняють забруднення довкілля. Однак такі порушення, що мають характер виробництва, можуть при їхньому повторенні викликати тяжкі, іноді катастрофічні наслідки. Останнє вимагає профілактики несприятливих наслідків.

4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Важливими слідчими діями при розслідуванні злочинів проти довкілля є: огляд місця події, допит свідків, обшук та виїмка, огляд документів, слідчий експеримент, призначення судових експертиз.

Огляд місця події.

Особливістю огляду місця події щодо даної категорії злочинів є те, що він провадиться до порушення кримінальної справи. Стосовно злочинів проти довкілля поняття "місце події" має своєрідний характер, що пояснюється неординарністю тієї слідової картини, яка традиційно складається при розслідуванні інших злочинів. Так, насамперед місце події щодо злочинів проти довкілля має такі характеристики: як правило, це місце поширення забруднення і місце виявлення наслідків порушень спеціальних правил у вигляді загибелі тварин, захворювання людей та ін.; місце події визначається за розмірами тієї території, де зосереджено сліди події; огляд місця події в усіх випадках вимагає залучення спеціалістів, спрямованість кваліфікації яких визначається слідчим відповідно до характеру події.

Дещо трансформується і мета огляду місця події при розслідуванні злочинів. Зокрема, така мета, як з'ясування обстановки події, досягається вирішенням розумових завдань шляхом аналізу змін обстановки, викликаної подією, досить вільно (крім випадків інсценування).

Щодо злочинів проти довкілля таке з'ясування досягається не відразу, а вимагає проведення відповідних досліджень (води, атмосферного повітря, земель тощо), і тільки після цього може вважатися зрозумілим.

Що ж стосується такої мети огляду, як виявлення і фіксація слідів, то і вона може бути досягнута тільки у випадках очевидності останніх (руйнування очисних споруд або їхніх окремих механізмів, очевидне забруднення водного чи атмосферного простору, загибель риби та ін.).

У більшості ж випадків такі сліди можуть бути виявлені і зафіксовані тільки після дій представників санітарно-епідеміологічних станцій (добору й аналізу проб) або фахівців в галузі технічних споруд.

З досягненням цієї мети пов'язана і така, як висування слідчих версій. Основна вимога, що ставиться до побудови слідчих версій, - це реальні підстави для їхнього конструювання. Вони ж з'являються тільки після проведення попередніх дій, пов'язаних з аналізом проб, одержаних у процесі огляду. Разом з тим треба відзначити, що проведені експрес-аналізи можуть відразу ж дати підстави для висування обґрунтованих версій, тому орієнтація слідчих на проведення експрес-аналізів є найбільш оптимальною, оскільки дозволяє у короткий строк визначитися щодо можливого напряму розслідування, виявлення обставин, що сприяють встановленню істини.

Результати забруднення довкілля можуть мати різні форми - від забруднення повітря до забруднення ділянок прісних вод, виробничих споруд та ін. Швидка зміна наслідків події - природна (активне пересування повітряних мас, зміна атмосферних умов) або штучна, розпочата, зокрема, з метою усунення наслідків їхнього приховування - визначає невідкладність огляду місця події або декількох місць, якщо подія відбувалася таким чином, що її сліди утворилися в різних місцях.

Як спеціалісти, що беруть участь в огляді місця події, згідно зі ст. 128і КПК можуть бути залучені особи, які здійснюють науково-практичну діяльність у спеціально уповноважених державних органах, еколого-експертних формуваннях, а також працівники санітарно-епідеміологічних станцій у тих випадках, коли мають місце забруднення повітря і води, і вони можуть надати необхідну допомогу в доборі проб (зразків) для наступного лабораторного або експертного дослідження. Для участі в огляді місця події також можуть запрошуватися спеціалісти - хіміки, зоологи, ветеринари, якщо мають місце загибель тварин, риби, забруднення повітряного простору та ін.

При явищах, пов'язаних із забрудненням довкілля внаслідок порушення технології виробництва або дефектів очисних та захисних споруд, як спеціалісти запрошуються інженери-технологи та інженери- конструктори, котрі володіють відповідними знаннями.

У деяких випадках як спеціалісти залучаються судово-медичні експерти для одержання консультацій про вплив викидів у повітряне середовище або скидань у воду шкідливих речовин, котрі ймовірно викликали очевидне порушення стану здоров'я, що вимагає відсторонення людини від роботи і наступну госпіталізацію. Такі випадки мають місце при викидах фенолу, забрудненнях води, що тягнуть за собою масові отруєння, та ін.

Етапом підготовки до огляду є підготовка науково-технічних засобів виявлення та фіксації слідів і речових доказів. Вони мають деякі особливості, зумовлені цілями огляду за даною категорією злочинів. Так, засобами виявлення, що знаходяться в розпорядженні спеціалістів, можуть бути дозиметри, вимірювальні прилади, які фіксують екологічні зміни, а також хімічні реактиви, що використовуються для проведення експрес-аналізів на місці події.

Під час огляду місця події слідчий повинен бути зорієнтований на з'ясування кола питань, дані про які можуть не тільки складати доказову базу, а й визначати напрям розслідування, сприяти висуванню версій, встановленню послідовності проведення інших слідчих дій або тактичних операцій.

Слід зазначити, що проведення тактичних операцій при розслідуванні злочинів проти довкілля найчастіше має велике значення для оперативного вирішення окремих завдань. До таких операцій можуть бути віднесені "Джерело забруднення", що поєднує такі дії, як огляд місця події, допити свідків, експрес-дослідження або провадження окремих експертиз, і "Документ" - також безпосередньо пов'язана з оглядом і включає в себе такі дії, як огляд і виїмка документів, допити осіб, відповідальних за стан технічних засобів очищення, призначення технічних експертиз документів (іноді почеркознавчих експертиз).

Одним з питань, що з'ясовуються в процесі огляду місця події, є встановлення джерела забруднення, яке може бути пов'язане зі скиданням шкідливих речовин у воду або їх викидом у повітря. Воно безпосередньо пов'язано з частиною території або повітряного простору, котрий, як правило, до нього прилягає. Джерело може визначатися під час огляду або бути вже відомим з даних санітарно-епідеміологічної служби чи іншого уповноваженого органу. Якщо воно з'ясовано, необхідно негайне оглянути його.

У процесі огляду місця події повинні бути з'ясовані і такі питання, як зона забруднення, напрям його поширення. Зона визначається слідчим разом із спеціалістами і має різний характер залежно від того, чи стався викид у повітряне чи водне середовище. При викидах у повітряний простір зона забруднень може бути очевидною при наявності запахів тієї чи іншої речовини або шкідливого впливу на людей, тварин і спостерігається безпосередньо (поганий стан людини, неприродний вид рослин, загибель тварин), або встановлюватися через декілька днів. Усі відзначені дані мають фіксуватися при огляді місця події, у тому числі заяви окремих осіб, що спостерігали подію або її наслідки. Напрям поширення викиду в повітряне середовище має визначатися і фіксуватися метеослужбами разом зі спеціалістами, що залучаються слідчим. Таке встановлення дозволяє не тільки зафіксувати напрям забруднення, а й вжити необхідних профілактичних заходів.

У процесі огляду місця події важливим є виявлення слідів забруднення, які можуть мати різний характер. При викидах у повітряне середовище слідами забруднення можуть бути відходи виробництва у вигляді сажі, дрібних часток окремих речовин, пилових нальотів різного кольору і складу. Такі речовини можуть спостерігатися у зваженому стані, у вигляді пороху, а також при осіданні у вигляді порошкоподібних нальотів. У ході огляду все виявлене повинно фіксуватися в протоколі, а також за допомогою науково-технічних засобів. Поряд з цим спеціалісти, що беруть участь в огляді, повинні відібрати необхідні проби для проведення подальших досліджень.

Сліди забруднення у водному середовищі мають інший характер - це витік олій, мазуту, фарбуючих і безбарвних речовин, фекалій, що мають різкий запах, та ін. Залежно від їхнього характеру вони описуються в протоколі огляду або можуть бути зафіксовані фото- і відео-зйомкою. При цьому слід зазначити, що науково-технічні засоби фіксації не завжди дають наочне уявлення про характер слідів забруднення, особливо у тих випадках, якщо вони маловидимі, не відрізняються різко за кольором з водним середовищем. Великі частки забруднення збираються слідчим і залучаються як речові докази.

Фіксація результатів огляду місця події при розслідуванні злочинів проти довкілля припускає необхідність складання розгорнутого протоколу огляду місця події, плану, проведення фотозйомки, в окремих випадках - відео зйомки.

Основним способом фіксації є протокол. Труднощі його складання визначаються декількома обставинами, серед яких одне з перших місць посідає використання найменувань механізмів, їхніх деталей, а також тих наслідків скидання викиду, що спостерігаються і підлягають фіксації.

Значне місце в способах фіксації результатів огляду місця події належить складанню схематичних і масштабних планів, що ілюструють розташування зони забруднення, окремих споруд, у тому числі очисних.

Фіксація відео зйомкою застосовується у тих випадках, коли це видається найбільш доцільним, наприклад, тоді, коли місце події пов'язане з великою територією або значною зоною забруднення, численними слідами загибелі тварин, рослин та ін. Дані відео зйомки наочно ілюструють наслідки вчиненого злочину, дають повне уявлення про характер події, об'єкти, що є джерелами забруднення, шляхом поширення останнього.

Допит свідків.

Особи, що є свідками у справах про злочини проти довкілля, мають різну інформацію, обсяг і спрямованість якої визначаються видом злочину і характером одержаних відомостей. Відповідно до цього предмет допиту диференціюється відносно того, яке місце посідав свідок у події: мав дані про систематичні порушення запропонованих і встановлених норм діяльності окремих вузлів і підрозділів підприємства, був свідком злочинних порушень охорони довкілля у вигляді шкідливих викидів в атмосферу або у водне середовище, мав знання за родом своєї діяльності про неприпустимі порушення в роботі очисних споруд або їхні несправності, що можуть спричинити злочин проти довкілля. Кожна з названих осіб може надати однобічну інформацію, що у сукупності з іншими даними дозволить одержати досить повне уявлення про подію, яка відбулася.

Допит свідка одержує власну специфіку залежно від того, яке відношення останній має до події даного злочину (бачив, чув, систематично спостерігав, складав за дорученням інших осіб необхідну документацію про порушення, що мали місце, брав участь у транспортуванні потерпілих тощо).

У всіх випадках допит має відрізнятися повнотою і навіть деталізацією, що дозволяє зібрати найбільш об'єктивну інформацію. Так, при допиті свідків по фактах скидання шкідливих хімічних речовин чи інших відходів виробництва перелік питань мусить бути вичерпним.

До числа таких питань можна віднести наступні: коли (день і година) мала місце подія; у чому вона конкретно полягала; в результаті яких порушень відбулося скидання забруднюючих речовин; у чому полягали ці порушення (переповнення відстійників, порушення режиму роботи очисних споруд тощо); вид речовин та їх запах; яка територія забруднення; вид забруднення на території підприємства, за його межами, на водній поверхні об'єкта, що спостерігається; наслідки скидання (отруєння людей, знищення риби, тварин, шкірні захворювання людей, забруднення водоймищ тощо); яких заходів уживала адміністрація по припиненню скидання; які конкретно дії і ким розпочиналися; чи раптово відбулося скидання або воно було результатом систематичного порушення спеціальних правил; чи мали місце скарги осіб, відповідальних за роботу очисних споруд, на їхню несправність або чи допускаються в їхній роботі порушення; які виробничі функції виконує свідок, яке відношення він має до виробництва; чи не є свідок постраждалим від викиду, що мав місце, який стан органів його почуттів та ін.

У випадках допиту свідків за фактами викиду забруднюючих речовин в атмосферу приблизний перелік питань може бути таким: коли відбувся викид (дата, час); який характер викиду (дим, краплинне виділення, осад сипучих речовин); яким був чи є колір диму або осаду на покриттях і зелених насадженнях; з якої відстані свідок спостерігав викид або його наслідки; де безпосередньо знаходиться свідок (на території підприємства, на визначеній відстані від нього); які заходи вживалися особами, відповідальними за роботу очисних і виробничих споруд, по запобіганню викидів; які заходи вживалися відповідальними особами по ліквідації наслідків викиду і наданню допомоги постраждалим; чи є особи, що постраждали від дії викиду безпосередньо в період його настання; чи є особи, що постраждали від викиду через певний проміжок часу (звернення до лікувальних закладів); які наслідки викиду, що впливають на зелені насадження, птахів, тварин, які наслідки викиду для допитуваного як свідка; яким є стан органів почуттів у свідка; яким є характер відчуттів, випробовуваних свідками під час викиду і після нього; яким є характер стосунків допитуваного з особами, що відповідають за нормальну діяльність виробництва та його окремих підрозділів; чи не було випадків викиду раніше і приховування цих фактів від санітарно-епідеміологічних служб; чи мали місце випадки порушення технологічного режиму, що впливають на можливість викиду; чи мали місце звернення до лікаря допитуваного чи інших відомих йому осіб та ін.

Обшук і виїмка.

Обшук при розслідуванні злочинів проти довкілля, пов'язаних зі скиданнями і викидами забруднюючих речовин, провадиться досить рідко. Звичайно провадження такої слідчої дії пов'язано із ситуаціями, коли особи, які притягуються до відповідальності, намагаються приховати документи, речові докази, що стосуються події злочину. Як правило, такий обшук може бути проведений у приміщеннях адміністративного корпусу або житлових приміщеннях осіб, де можуть бути об'єкти, що становлять інтерес для слідства.

Провадження обшуку вимагає певної підготовки, що складається з декількох напрямів:

1) визначення предмета обшуку (документи, що приховують фактичний стан очисних споруд; доповідні записки стосовно поломок, що мають місце, іншого роду порушень; висновки санітарно-епідеміологічних станцій та ін.);

2) визначення часу проведення обшуку і можливостей застосування науково-технічних засобів, необхідних для пошуку і фіксації виявленого;

3) висування пошукових версій щодо можливих місць приховування.

При цьому слід враховувати, що місця приховування можуть обиратися залежно від службового становища особи, яка має у своєму розпорядженні шукані документи, речові докази, її ставлення до справи, службової підпорядкованості, зацікавленості у приховуванні певних обставин.

Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону в тих випадках, коли слідчий має у своєму розпорядженні точні дані, що предмети, документи, котрі мають значення для справи, знаходяться у певної особи чи у певному місці, за постановою слідчого провадиться виїмка. Вона провадиться у присутності двох понятих і особи, що займає дане приміщення.

При розслідуванні злочинів проти довкілля виїмка є найбільш поширеною слідчою дією, оскільки документи, що відображають різні сторони технологічного процесу і очисних споруд, дозволяють дійти висновків, котрі мають значення для визначення обставин справи.

Об'єктами виїмки звичайно можуть бути такі групи документів:

1) проектна документація, документи на очисні, фільтруючі і відстійні споруди;

2) журнали обліку промислових відходів, документи про передачу їх на смітні центри, у тому числі наряди, накладні, шляхові листи на проведення транспортних робіт, пов'язаних з перевезенням відходів;

3) оперативні журнали службових осіб, що здійснюють контроль за роботою очисних споруд;

4) акти, довідки про несправності, ремонти і монтажі очисних споруд;

5) журнали оперативного контролю, акти перевірки лабораторій промислових підприємств і санітарно-епідеміологічних станцій;

6) накази, інструкції і розпорядження про експлуатацію енергетичних і каналізаційних служб, а також дозвіл на спуск стічних вод та ін.

Перелік документів, що підлягають виїмці, визначається слідчим відповідно до характеру злочинної події і тієї слідчої ситуації, що склалася в період порушення кримінальної справи.

Слід зазначити, що виїмка є невідкладною слідчою дією, оскільки завжди існує небезпека втрати або знищення документів, що мають особливе значення для розслідування. Проведенню виїмки може передувати огляд документів, мета якого - визначення обсягу документів, що підлягають вилученню, а також одержання інформації, що має значення для розслідування.

Огляд документів може бути проведений після виїмки, особливо в тих випадках, коли його провадження вимагає старанності або виявлення слідів приховування окремих порушень. Йдеться про дописування, підчищення, сліди різного роду виправлень тощо.

При розслідуванні злочинів проти довкілля може виникнути необхідність у проведенні слідчого експерименту. Останній провадиться з метою перевірки тих чи інших обставин, коли іншим шляхом їх перевірити неможливо. Слідчий експеримент пов'язаний з проведенням дослідів і найчастіше може мати місце при з'ясуванні спірних питань щодо існування факту забруднення, його джерел, сфери поширення. Такі питання вирішуються проведенням слідчого експерименту у разі виникнення конфлікту між двома чи декількома виробництвами за фактом скидання чи викидання забруднюючих речовин і напряму його поширення. Незважаючи на трудомісткість таких експериментів, їхнє проведення дає добрі результати. Слід зазначити, що нерідко питання, пов'язані з особливостями роботи окремих механізмів, очисних споруд, технологічного процесу, вирішуються за допомогою призначення відповідних експертиз.

До проведення експериментів, пов'язаних з питаннями екології, повинні ставитися певні вимоги, зміст яких зводиться до визначення специфіки дослідних дій, які б не порушували екологічного середовища, були суворо обмеженими та не викликали шкідливих наслідків для їх учасників і оточення.

Призначення судових експертиз.

У перебігу розслідування злочинів проти довкілля нерідко призначаються судові експертизи для вирішення різноманітних слідчих завдань. Характер останніх визначається в першу чергу видом порушення екологічної рівноваги в природі. Вони можуть бути викликані, з одного боку, виробничо-господарською діяльністю підприємств (промислових, сільськогосподарських, комунально-побутових, транспортних та ін.), а з другого - протизаконними діями безпосередньо людини.

При розслідуванні злочинів, пов'язаних із забрудненням водоймищ, ґрунту, атмосферного повітря, для з'ясування численних обставин призначаються експертизи: судово-екологічна, гідрологічна, судово-технічна, будівельно-технічна, технологічна, агротехнічна, ветеринарна, судово-іхтіологічна, хімічна, санітарно-гігієнічна, судово-медична, криміналістична та ін.

До компетенції судово-екологічної експертизи входить вирішення таких основних питань:

-- який критичний рівень забруднення (КРЗ) довкілля для даної місцевості, перевищення якого становить небезпеку для здоров'я населення і якісного стану середовища під час одночасної діяльності певних підприємств району;

-- якими можуть бути допустимий рівень викидів (ДРВ) шкідливих речовин у водоймища, атмосферне повітря, ґрунт, інші шкідливі впливи на довкілля даним виробничо-господарським об'єктом (це питання пов'язують із вже існуючим фоновим забрудненням);

-- чи мають місце порушення допустимого рівня концентрацій (ДРК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі, водоймищах, ґрунті (на певній ділянці), встановлених компетентними органами;

-- яка екологічна шкода заподіяна в результаті порушень правил охорони довкілля, якими можуть бути її наслідки в майбутньому;

-- якими є безпосередні причини, що викликали конкретну екологічну шкоду;

-- чи не є дефекти екологічного характеру в проектах будівництва (реконструкції, припинення діяльності та ін.), планування даного об' єкта (району), чи є порушення правил експлуатації очисних (уловлюючих тощо) пристроїв причиною події;

-- чи можна було за даних умов уникнути порушення правил охорони довкілля, якщо так, то яким чином;

-- які причини і умови, що сприяли порушенням спеціальних правил і викликаним ними наслідкам та ін.

Судово-технічна експертиза призначається у тих випадках, коли для з'ясування істотних обставин справи необхідні спеціальні пізнання в техніці. Основними завданнями такої експертизи є:

-- виявлення технічних причин дефектів механізмів і часу їхнього виникнення;

-- оцінка технічного стану захисного, очисного, уловлюючого шкідливі речовини обладнання і пристосувань;

-- встановлення придатності захисних, очисних споруд для виконання конкретних технічних операцій;

-- з'ясування причин, обставин розслідуваної події і визначення ступеня тяжкості її матеріально-технічних наслідків;

-- виявлення технічних причин порушення технологічного процесу;

-- вирішення питання про можливість виконання певних дій у заданих технічних умовах;

-- встановлення технічних недоліків у роботі підприємства в умовах розроблення заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків;

-- визначення кола осіб, відповідальних за допущені порушення, і зв'язок цих порушень з конкретними забруднювачами довкілля та ін.

Судово-іхтіологічна експертиза призначається при необхідності проведення досліджень щодо причини отруєння і загибелі риби, а також знищення кормової бази чи водоймищ, реальної загрози настання такого роду наслідків, для визначення характеру і розміру збитків, заподіяних рибному господарству в результаті забруднення водоймища. Об'єктами судово-іхтіологічної експертизи є: зразки загиблої чи отруєної риби, кормова база, відповідні документи (наприклад, акти хімічного, бактеріологічного і радіаційного аналізу води - середовища мешкання загиблої чи отруєної риби тощо), акваторія ріки.

З урахуванням обставин справи перед експертом-іхтіологом можуть бути поставлені такі питання: яка причина загибелі (захворювання) риби; чи не є причиною загибелі риби забруднення водоймищ стічними водами конкретного підприємства; чи заподіяна шкода рибним запасам скиданням стічних вод, мазуту та інших речовин у ріку, якщо так, то яка саме (загибель товарної риби, молоді, знищення кормової бази та ін.) і який розмір матеріальних збитків.

Якщо існує реальна загроза заподіяння шкоди здоров'ю людей, призначається комплексна судово-іхтіологічна та токсикологічна експертиза, на вирішення якої ставляться такі питання:

-- яка токсикологічна ситуація склалася в період, що передував забрудненню у даному водоймищі, районі тощо;

-- чи є в зразках об'єктів, наданих на дослідження, речовини, що становлять загрозу для здоров'я людей і тварин; чи є причиною загибелі риби речовини, що містяться у наданих на дослідження зразках.

5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні злочинів проти довкілля

Науково-технічний прогрес, сучасний розвиток виробництва, створення нових технологій супроводжуються значним впливом на стан довкілля, що все більше піддається забрудненню. Останнє досягає у світовому масштабі та в окремих регіонах такого рівня, що загрожує не тільки здоров'ю, а й життю людей. Турбота про екологічне благополуччя стає важливим завданням держави, у зв'язку із чим вживаються заходи, спрямовані на профілактику всякого роду забруднень, що порушують нормальний екологічний баланс.

Конституція України в ст. 16 (Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави) передбачає захист екологічної безпеки.

При розслідуванні злочинів проти довкілля слідчі зобов'язані виявляти їхні причини і вживати профілактичних заходів.

До причин злочинів проти довкілля можна віднести такі:

1) виробничі недоліки в забезпеченні технологічної дисципліни і екологічних стандартів у процесі проектування та будівництва захисних і очисних споруд;

2) організаційно-правові недоліки, що виражаються в неповному використанні регламентацій щодо очисних споруд;

3) відсутність контролю за роботою очисних споруд;

4) ігнорування зауважень уповноважених органів, що призводить до екологічних катастроф;

5) організаційно-управлінські недоліки в підготовці кваліфікованих кадрів, відповідальних за стан і роботу очисних споруд та контролюючих діяльність останніх.

Причинами забруднень, викидів, скидань або інших видів порушень щодо екологічного середовища можуть бути як об' єктивні, так і суб'єктивні чинники. До об'єктивних належать екологічні катастрофи (тайфуни, землетруси, грози та ін.); до суб'єктивних - недоліки в діяльності і контролі за діяльністю підприємств, установ, атомних станцій та ін., що входить у компетенцію осіб, відповідальних за екологічну чистоту середовища, де мешкають люди та інші живі істоти.

Профілактика злочинів проти довкілля може здійснюватися такими методами:

а) пропагандою захисту довкілля;

б) внесенням пропозицій органами прокуратури про усунення причин і умов, що сприяють такого роду злочинам у процесі їхнього розслідування;

в) внесенням подань про усунення причин і умов, що порушують екологічний баланс у тому чи іншому регіоні по закінченні розслідування злочинів.

Висновок

З кожним роком число екологічних злочинів і правопорушень збільшується. Вони все більше впливають на стан екологічної безпеки, завдають шкоди не тільки економіці країни, але і підривають біологічні основи існування людини.

В сукупності з іншими екологічними правопорушеннями по тяжкості своїх негативних наслідків демографічного, екологічного, соціального характеру вони становлять реальну загрозу національній безпеці. Все це диктує необхідність постійного забезпечення активних і чітко скоординованих дій усіх природоохоронних, контрольних і правоохоронних органів по зміцненню екологічної законності і правопорядку. Однак існує ряд проблем при розгляді та вирішенні даної категорії справ.

Так, можна зробити висновок, що основною проблемою кваліфікації екологічних злочинів є складнощі в застосуванні кримінально-правових норм, що полягає в бланкетном характері їх диспозиції. В силу чого необхідне проведення ретельного аналізу цілого ряду нормативно-правових актів екологічного законодавства при вирішенні питань кваліфікації злочинів, що істотно ускладнює діяльність правоохоронних органів.

Також слід зазначити, що особливою проблемою даної категорії справ є питання про встановлення причинного зв'язку між досконалим діянням і екологічно небезпечними наслідками.

Однак у законодавстві немає чітко закріплених критеріїв та методів визначення причинного зв'язку при вчиненні екологічних злочинів.

Так, можна зробити висновок, що основною проблемою кваліфікації екологічних злочинів є складнощі в застосуванні кримінально-правових норм, що полягає в бланкетном характері їх диспозиції. В силу чого необхідне проведення ретельного аналізу цілого ряду нормативно-правових актів екологічного законодавства при вирішенні питань кваліфікації злочинів, що істотно ускладнює діяльність правоохоронних органів. Також слід зазначити, що особливою проблемою даної категорії справ є питання про встановлення причинного зв'язку між досконалим діянням і екологічно небезпечними наслідками.

Крім того не завжди враховується суб'єктивна сторона цих злочинів на увазі того, що процес встановлення і доведення ознак суб'єктивної сторони, як правило, більш складний, а з боку ряду працівників правоохоронних органів спостерігається недооцінка значення суб'єктивних ознак злочину. У ряді випадків законодавець використовує нечіткі формулювання, що на практиці призводить до суб'єктивного підходу в тлумаченні, а отже призводить до вдосконалення законодавства.

Таким чином, перш за все для всебічного, повного і об'єктивного вирішення даної категорії справ, слід ретельно з'ясовувати і враховувати всю сукупність обставин вчиненого злочину, характер допущених порушень, тяжкість наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також дані про особу обвинуваченого.

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація.- К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка - К., - "Форум", 2013

4. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

5. Ф. Волобуєв Загальні положення криміналістичної методики (Лекція) Харків 1996

6. Кучинська О.П., Кучинськя О.А. Кримінальний процес України: Навч. посіб. - К.: Прецедент, 2013

7. Колисниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений:учеб.пособ; А.Н. Колесниченко, В.Е Коновалова.- Х. : Харьк. Юрид.ин-т, 2004

8. Криміналістика: Підручник/ Кол. Авт.: в.ю. Шепітько,В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін./За ред. Проф. В.Ю. Шепітька.-4-е вид., перероб. І доп. - Х.: Право, 2008

9. Когутич І. І. Криміналістика: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2008

10. Криміналістика За ред. В.Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004

11. Криміналістика Скригонюк М. І. Підручник.- К.: Атіка, 2005

12. Маркусь В.О. Криміналістика. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007

13. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2005

14. Шеремет А.П. Криміналістика: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

Размещено на Allbest.ru

...