Адаптація державної служби в Україні до стандартів Європейського союзу

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Адаптація державної служби в Україні до стандартів Європейського союзу



Вступ

Актуальність теми зумовлена важливістю реалізації задекларованого стратегічного курсу державної політики України - вступу до ЄС. Ключовим елементом успішної євроінтеграції України є досягнення певного рівня узгодженості українського законодавства з правовими нормами ЄС. Адаптація вітчизняного законодавства про державну службу до вимог ЄС є одним із важливих напрямів цього процесу. В зв'язку з цим, особливої актуальності набуває приведення національного законодавства про державну службу до стандартів ЄС.

Мета і завдання роботи. Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування сутності адаптації державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу.

Відповідно до мети роботи були визначені наступні завдання:

визначена сутність та функції державної служби;

проаналізовано сучасний стан державної служби в Україні;

досліджено заходи для адаптації державної служби в Україні до стандартів ЄС;

визначено проблеми та перешкоди адаптації державної служби в Україні;

надано рекомендації щодо прискорення адаптації державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу.

Предмет дослідження - теоретичні та методичні засади адаптації державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу.

Об'єкт дослідження - державна служба в Україні.

Завдання цієї курсової роботи були виконані шляхом вивчення наукових праць, присвячених питанню адаптації державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, аналізування ситуації яка склалася сьогодні цій сфері в Україні та її вплив на ефективність адаптації.

Методологічною основою дослідження є методи теоретичного узагальнення, методи аналізу та синтезу, дедуктивний метод, метод системного аналізу, та інші.

При виконанні роботи вивчалася література українських авторів, які займалися дослідженням питанням адаптації державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, закони та нормативно-правові акти України. Серед них доцільно виділити наступних: Алфьоров С.М., Битяк Ю.П., Ващенко С.В., Гаращук В.М. Дьяченко О.В., Кісіль З.Р., Кісіль Р.В., Коваленко В.В., Коломоєць Т.О., Колпаков В.К., Оболенський О. Ю., Столбовий В.М. та інші.



Поняття та сутність державної служби

Одним з важливих інститутів адміністративного права, без якого неможливо з'ясувати його сутність, є інститут державної служби. 

Державна служба може бути розглянута в декількох аспектах:

соціальному, тобто державна служба як соціальна категорія - це професійне здійснення за дорученням держави громадсько-корисної діяльності особами, які обіймають посади в державних організаціях;

політичному - як діяльність з реалізації державної політики, досягнення відпрацьованих усіма політичними силами державно-політичних цілей і завдань у суспільстві і державі;

соціологічному - це практична реалізація функцій держави, компетенції державних органів;

правовому - юридичне встановлення державно-службових відносин, при реалізації яких і досягається практичне виконання посадових обов'язків, повноважень службовців і компетенції державних органів [1, c. 98].

Щодо поняття державної служби в Україні необхідно зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» під нею необхідно розуміти професійну діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів [2].

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України [3, c.549].

Разом з тим необхідно зазначити, що в теорії адміністративного права існує набагато більше визначень ніж їх пропонує український законодавець.

До ознак державної служби можна зарахувати такі:

це різновид державної, суспільно-корисної діяльності;

здійснюється на професійній основі особами, які обіймають посади в державних органах;

спрямована на практичне виконання завдань та функцій держави;

за виконану роботу особи отримують державну платню. [4, с.164]

Одним із завдань державної служби є досягнення стійкості засад і цілісності держави. Державний апарат має поряд з виконанням вимог Конституції та законів України виконувати постанови органів державного управління. У цьому полягає основний обов'язок держслужби, який забезпечує управління державою.

Ще одним вагомим завданням державної служби є забезпечення ефективності діяльності державних органів на основі постійного вдосконалення функціонування апарату, впровадження нових досягнень науки, прогресивних методів вирішення управлінських завдань.

До завдань державної служби можна віднести також подальшу демократизацію шляхів формування та діяльності апарату, викорінення бюрократизму, протекціонізму, корупції, створення соціальних, правових та інших умов, необхідних для успішної роботи чиновників.

Функції, притаманні державній службі як суспільному інституту, відображають її роль і призначення в суспільстві. Вона має забезпечити ефективне функціонування усіх трьох гілок влади, з її допомогою можуть бути реалізовані інтереси, права і свободи громадян.

До головних функцій державної служби належать, зокрема:

забезпечення реалізації державної політики в управлінні суспільними процесами;

залучення до державної служби та утримання на ній найбільш компетентних і відданих справі кадрів;

побудову кар'єри та просування по службі на основі особистих якостей, заслуг і результатів роботи державних службовців;

професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу державної служби;

здійснення ефективного управління державною службою;

забезпечення зв'язків з громадськістю.

Принципи державної служби вперше були сформульовані в Законі України «Про державну службу» [2].

Вони закріплюються також в інших нормативних актах: у Конституції України, Законах України, Указах Президента, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України.

Державна служба ґрунтується на таких основних принципах:

служіння народу України;

демократизму і законності;

гуманізму і соціальної справедливості;

пріоритету прав людини і громадянина;

професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян [3, c.549].

Вивчаючи питання про види державної служби, слід мати на увазі, що на законодавчому рівні це питання в Україні не врегульоване [5, с.225]. Немає єдиної думки з цього приводу і в науці. Найчастіше державну службу класифікують на такі види, як:

службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;

цивільну та мілітаризовану (воєнну) службу;

цивільну (в органах законодавчої, виконавчої влади) та спеціалізовану (військову, дипломатичну, митну, в правоохоронних органах та ін.) [6, c.87].

Щодо правового регулювання державної служби необхідно зазначити, що її джерелами є:

Конституція України (визначає головні принципи державної служби, статус Президента України, Голови Верховної Ради та його заступників, народних депутатів України, Прем' єр Міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного суду тощо. Крім того статус цих осіб визначається низкою законів) [7];

Закони України: «Про державну службу», «Про Президента України», «Про боротьбу з корупцією», «Про дипломатичні ранги України» та інші;

Статути Збройний Сил України, кодифікованими законодавчими актами;

Положення, затверджені постановами Кабінету Міністрів України;

Укази Президента України, які затверджують: «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» та інші;

Накази керівників центральних органів виконавчої влади, які врегульовують деякі питання державної служби в органах, їм підпорядкованим [3, c.551].

Одним з основних законодавчих актів у зазначеній сфері є Закон України «Про державну службу», прийнятий у грудні 1993 р. Він спрямований на врегулювання суспільних відносин, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу [8, c. 67].

Адаптація державної служби в Україні до стандартів Європейського союзу

Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють державну службу, жодною мірою не означає, що сучасний стан законодавства України про державну службу є завершеним. Справді, одним із важливих напрямків реалізації адміністративної реформи (на чому безпосередньо наголошувалось у Концепції адміністративної реформи) є подальший розвиток законодавства про державну службу та вдосконалення її нормативно-правової регламентації. У цьому сенсі йдеться не лише про внесення низки базових змін до вже чинного законодавства, а й про ухвалення нових законів, які б, ураховуючи всі недоліки попередніх, відповідали тим сучасним вимогам, які висовуються як до державної служби загалом, так і до окремих категорій державних службовців [9, c. 273].

Починаючи з 2000р., відбулася суттєва активізація процесу вдосконалення законодавчого забезпечення інституту державної служби. У цьому сенсі варто згадати насамперед низку указів Президента України. Передусім це Указ «Про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України» від 21 березня 2000 р. [10], яким було затверджено Положення про раду, серед основних завдань якої було названо: визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямків державної політики у сфері державної служби, об'єднання зусиль державних органів щодо підвищення її ефективності; розгляд проектів реформування системи державної служби та підготовка пропозицій до плану заходів її впровадження, аналізу і можливого коригування дій; розгляд проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, кадрового забезпечення державної служби та державних підприємств, установ, організацій; аналіз взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації кадрової політики та з питань державної служби, підготовка пропозицій щодо підвищення ефективності цієї роботи та значна кількість завдань щодо державного забезпечення кадрової політики.

Необхідність адаптації законодавства України про державну службу до законодавства ЄС відображається в різних нормативно-правових документах.

Згідно з п. 3 розділу 2.1. Плану дій «Україна - Європейський Союз», схваленого Кабінетом Міністрів України 12 грудня 2005р., щодо забезпечення ефективності боротьби з корупцією Україна повинна сприяти прозорості діяльності та підзвітності органів державного управління, зокрема, шляхом реформування інституту державної служби на основі європейських стандартів. Крім того, Планом визначено такі конкретні «пріоритети діяльності, як:

- зміцнення стабільності та ефективності установ, які забезпечують демократію;

- посилення управлінської спроможності;

- продовження адміністративної реформи» [11].

Важливе значення для професійного розвитку державної служби мав Указ Президента «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» від 9 листопада 2000р. [12], у якому було чітко визначено, що професійна підготовка державних службовців передбачає: здобуття вищої освіти за спеціальностями освітньої галузі «Державне управління»; навчання за програмами функціональної спеціалізації «Державна служба» спеціальностей інших галузей, спрямованих на діяльність у певній сфері державного управління, а також навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації; навчання в аспірантурі та докторантурі.

Суттєві зміни в системі державної служби були передбачені Указом Президента «Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні» від 20 лютого 2006р. [13], згідно з яким законодавство про державну службу передбачалося привести відповідно до світових норм.

За останні роки було прийнято ще низку важливих нормативних актів, серед яких слід назвати Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, у тому числі Програму розвитку державної служби на 2005-2010рр. та ін., ключовою ідеєю яких було визначено реформування державної служби з метою наближення до світових демократичних зразків [14].

Головдержслужба у 2010 р. розглянула стан реалізації Програми розвитку державної служби на 2005 - 2010 рр. та відзначила, що в рамках поставлених завдань здійснено необхідні «точкові» законодавчі зміни: розглянуто та прийнято 25 проектів законів, 13 Указів Президента, 143 постанови та 54 розпорядження Уряду [16, с.2-3].

Незважаючи на заходи, що вживаються, система законодавства з питань державної служби все ще не повною мірою задовольняє зростаючі потреби суспільства та держави в забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини й громадянина, ефективного виконання завдань і функцій держави, й тому не відповідає інтересам розвитку громадянського суспільства щодо утвердження демократичної, соціальної, правової держави [16, c. 125].

Розглянемо заходи, які проводилися з метою адаптації державної служби України до стандартів Європейського союзу.

Уваги заслуговує програма для оцінки сфери державного управління країн-кандидатів на вступ до ЄС за розробленим комплексом базових показників SIGMA, яка була започаткована спільно Європейським Союзом та Організацією економічного співробітництва та розвитку OECD і фінансується цією організацією та Європейською комісією. У рамках програми SIGMA проводяться експертні оцінки різних сфер діяльності системи державного управління країн-кандидатів. На підставі проведених оцінок для кожної окремої країни виробляється пакет рекомендацій щодо приведення системи її державного управління у відповідність із єдиними стандартами ЄС, що має особливе значення для зазначеного кола країн, оскільки визначає чіткі орієнтири для подальшого розвитку. У державному управлінні України виділено шість сфер, які є предметом оцінки за базовими показниками програми SIGMA і перевіряються її експертами з використанням таких інструментів інституційного будівництва, як Twining та TAIEX (ці інструменти були дозволені для застосування в нашій країні Європейською комісією). До вказаних вище шести сфер відносяться: планування та координація державної політики; адміністративне законодавство та державна служба; внутрішній фінансовий контроль; зовнішній аудит; сфера державних закупівель; управління видатками державного бюджету [17, c. 13].

Фактом практичного застосування програми SIGMA в Україні є проведене Головдержслужбою України оцінювання за базовими показниками SIGMA окремих сфер державного управління, яке було здійснено за підтримки Європейської комісії за методикою, розробленою для країн, що є кандидатами на вступ у Євросоюз у рамках Плану дій Україна - ЄС. Важливість програми SIGMA підтверджує той факт, що Європейська комісія свої висновки щодо відповідності сфери державного управління країн-кандидатів на вступ до ЄС до його стандартів та вимог формує на основі звітів за цією програмою [18, c. 47].

Ще одним напрямом наближення діяльності державної служби України до європейських демократичних стандартів є запровадження програми Twinning. У вищезгаданій доповіді Головдержслужби дається таке визначення: «Twinning - це спільний інструмент адміністративної співпраці між державою-членом Європейського Союзу та державою-партнером (кандидатом у члени ЄС або країною-сусідом) щодо впровадження елементів державного управління, необхідних для адаптації національного законодавства до законодавства ЄС» [17, с. 12].

Проект передбачає безпосередню співпрацю та обмін досвідом між аналогічними державними органами України і країн ЄС і спрямований на допомогу в упорядкуванні нашого законодавства та приведення його до європейських стандартів, підвищення інституційної спроможності системи державного управління країни в цілому та державної служби зокрема. Фінансування проектів Twinning проводить Європейська комісія. Особливістю таких проектів є те, що вони містять не загальні рекомендації, а кожен з них має конкретну мету та чітко визначені цілі й повинен закінчитися реальними результатами, за досягнення яких відповідають керівники проекту - державні службовці України та країни-члена ЄС. В Україні інструмент Twinning задіяний у проектах за чотирма напрямами - в галузі антимонопольного законодавства, розробка норм та стандартів, енергетична сфера та цивільна авіація [19, c.38].

Поряд з розглянутими європейськими проектами в Україні використовується інструмент інституційного будівництва TAIEX, який передбачає технічну допомогу на невеликі терміни у питаннях приведення національного законодавства до європейських стандартів [20].

Оперативність цього інструменту дає змогу вирішувати невідкладні питання в стислі строки (протягом одного - двох місяців). Фінансується TAIEX коштами ЄС та передбачає такі послуги: розробка програм допомоги органам державної влади, організація навчання; організація візитів державних службовців країн-кандидатів до країн ЄС з метою навчання з конкретних питань запровадження законодавства згідно із стандартами і нормами Європейського Союзу; проведення цільових семінарів з питань законодавства; організація моніторингу та проведення аналітичної роботи з питань ефективності впровадження рекомендацій з попередніх питань з метою визначення та оптимізації умов для надання наступної допомоги [21].

Застосування інструменту TAIEX передбачає оперативне вирішення конкретних проблем, пов'язаних з європейським інтеграційними процесами і вимагає від органів влади країн-кандидатів також оперативності в роботі та вміння чітко формулювати завдання. Українські фахівці у рамках програм TAIEX залучаються до міжнародних семінарів та конференцій з питань: впровадження системи управління якістю; боротьби із злочинами у фінансовій сфері; авіаційної безпеки; охорони здоров'я; відновлюваних джерел енергії та ін [22].

З метою вдосконалення функціонування інституту державної служби сформовано проект Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на 2011 - 2015 рр., який має за мету покращення якості державних послуг шляхом удосконалення системи та структури органів [23].

Перешкоди до адаптації державної служби України до стандартів ЄС та шляхи їх подолання

Україна досягла значного прогресу в розвитку системи державної служби і в середньостроковій перспективі вона зможе відповідати європейським стандартам, які визначені для системи Європейського Союзу по оцінюванню за показниками, розробленими ОЕСР/SIGMA. У більшості з основних шести напрямів, що є предметом щорічної оцінки ресурсу державної служби, яка проводиться Європейським Союзом в країнах - кандидатах на вступ, Україна може досягти мінімальних стандартів або показників у середньостроковій перспективі (через п'ять років від теперішнього часу). Основними проблемними питаннями залишаються питання стабільності і професіоналізму та політичної неупередженості. Потрібно провести значну роботу в цих напрямах для створення в Україні державної служби, заснованої на європейських цінностях та принципах. Ще одним проблемним напрямом державної служби є сфера європейської інтеграції. Однак, з огляду на досвід восьми країн Центральної Європи, що увійдуть до ЄС в 2004 р., такий потенціал можливо наростити досить швидко за умови здійснення необхідних інвестицій у розвиток кадрового ресурсу та створення потужної горизонтальної [24].

Негативні чинники і тенденції у функціонуванні системи державної служби спричинені значною мірою нестабільністю та непрестижністю державної служби, недотриманням у багатьох випадках вимог щодо політичної нейтральності державних службовців, щодо запобігання конфлікту їхніх матеріальних та інших особистих інтересів, недопущення незаконного впливу на державних службовців під час виконання ними службових обов'язків, невідповідності їхнього статусу, матеріального забезпечення та соціального захисту рівню покладеної на них відповідальності [25, c.29].

На сьогодні у системі державної служби є проблеми, які перешкоджають реальній адаптації до умов європейського співтовариства і які потребують вирішення. державний служба стандарт європейський

До них можна віднести такі:

відсутність чіткого законодавчого розмежовування політичних та адміністративних функцій у системі державного управління, що призводить до не завжди обґрунтованої плинності кадрів державної служби в залежності від політичних змін;

відсутні законодавчо закріплені критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які реалізують відповідні державно-владні повноваження, а тому чітко не визначено коло осіб, на яких поширюється законодавство про державну службу;

діяльність держслужбовців залишається недостатньо відкритою та прозорою, не створено умов для надійного контролю за такою діяльністю з боку суспільства, що надає додаткові можливості для зловживань, порушень, хабарів, безвідповідальності;

низькою залишається якість управлінських послуг, які надаються державними службовцями, відсутні чітко регламентовані процедури та національні стандарти надання послуг;

недосконалою є система проходження державної служби, тобто система відбору, призначення на посади, просування по службі [26, c. 628].

Також мають місце суб'єктивізм у доборі, просуванні по службі державних службовців, залишаються недостатньо відкритими та прозорими механізми вступу на державну службу й кар'єрного зростання. Невизначеність кар'єрної перспективи, правова незахищеність від суб'єктивізму керівників, особливо напружені умови роботи та інші чинники посилюють непривабливість державної служби, особливо для молоді, призводять до [27, c.61].

Основні рекомендації в цих напрямах такі:

1) Правовий статус державних службовців

Внаслідок зволікання з уведенням нових положень на даний час управління системою державної служби є ускладненим, певна практика не відображена в законодавстві, а існування приблизно великої кількості законодавчих та нормативних актів, в тому числі роз'яснювальних документів, занадто ускладнює законодавчу базу.

Окрім того, потрібно розглянути питання впорядкування різних статусів державних службовців, що працюють на однакових посадах в різних органах державної влади для того, щоб проходження державної служби було більш прозорим.

2) Правомочність, відповідальність та підзвітність державних службовців

Система підзвітності як на рівні політичних рішень, так і на рівні прийняття адміністративних рішень все ще не є повною. Одним з ключових питань у законодавчій базі має бути більш точне визначення підстав для дисциплінарних стягнень щодо державних службовців у разі недотримання адміністративних процедур.

Система дисциплінарних стягнень потребує підсилення - як з точки зору виділення ресурсів, так і з точки зору формалізації процедур. Існуюча система становить серйозний ризик зловживань у дисциплінарній процедурі, оскільки у Головного управління державної служби немає достатніх ресурсів для здійснення ефективного нагляду за впровадженням положень дисциплінарної системи.

3) Неупередженість та чесність державних службовців

Хоча створення інституту державних секретарів є значним кроком у розвитку політично незаангажованої та етичної державної служби, цей інститут все ще потребує подальшого розвитку. Особливо це стосується того, до якої міри рішення про призначення та звільнення вищих посадових осіб приймаються за політичною мотивацією. У зв'язку з цим важливо відмітити, що мотиви таких рішень повинні бути поза сумнівами. Виконання формальних критеріїв (таких як офіційна причина звільнення та відставки) є недостатнім, якщо зберігатиметься імідж призначень та звільнень за політичними мотивами. Впорядкування системи призначення вищих посадових осіб повинно бути основним пріоритетом. У країнах Європи застосовуються різні моделі управління процесом призначення службовців вищого рівня, і зовнішній відкритий конкурс, загалом, не є обов'язковим елементом системи. Розробка прозорих та відкритих процедур призначення вищих посадових осіб шляхом внутрішнього конкурсу може бути мінімальною вимогою в цьому питанні.

Потрібно розглянути можливість переходу від порівняно пасивного управління інфраструктурою з питань етики (засвідчення підписом ознайомлення з Загальними правилами поведінки державних службовців) до стимулюючої системи управління інфраструктурою з питань етики. Організація економічного співробітництва та розвитку може надати інформацію про кращу практику з розробки стимулюючої системи управління інфраструктурою з питань етики.

4) Ефективність в управлінні державними службовцями та кадровий контроль

Одним з ключових питань, що викликають занепокоєння в цій сфері, є подвійна природа процесу призначень та звільнень у державній службі. У призначенні державних службовців нижчих категорій застосовується децентралізована система, моніторинг та підтримка якої здійснюється Головдержслужбою. Фактичнио процес призначення державних службовців вищих категорій здійснюється Головним управлінням організаційно-кадрової політики та взаємодії з регіонами Адміністрації Президента України, в той час як кадровий резерв формується Головдержслужбою [28].

З метою забезпечення послідовності в системі важливо або привести законодавство у відповідність до практики, або, навпаки, чітко визначити відповідні ролі Головного управління організаційно-кадрової політики та взаємодії з регіонами Адміністрації Президента України та Головного управління державної служби України.

Оскільки кількість вакантних місць має значний вплив на преміювання, а отже, на загальний рівень оплати праці, було б надзвичайно корисно здійснювати регулярний моніторинг та огляд рівня вакантних місць для створення більшої прозорості у системі фонду заробітної платні.

5) Професійність та стабільність державних службовців

Системи прийому, просування по службі та винагороди становлять перешкоду для залучення та утримання молодих кваліфікованих працівників на державній службі. Хоча й існують певні стимули для вступу на державну службу, потрібно розробити кращу систему оплати праці та просування по службі в системі державного управління, аби створити міцну когорту професіоналів у віковій групі від 30 до 45 років. З іншого боку, дедалі ширше застосування системи відкритого конкурсу є значним досягненням у розвитку державної служби.

Посадовий оклад становить невелику частку від загальної заробітної платні, і це є перешкодою для прозорості. Елемент заробітної платні, який визначається безпосередньо керівництвом, є високим, а це призводить до непослідовного ставлення до співробітників. Процентне співвідношення різниці платні між різними рангами є помірним, але достатньо невеликим у грошовому вимірі, оскільки загальна заробітна платня є набагато нижчою, аніж заробітна платня у приватному секторі.

Для покращення прозорості та послідовності було б корисно переглянути весь пакет пільг і або припинити їх дію, або забезпечити застосування їх у всій системі державної служби. Загальною тенденцією у країнах Європейського Союзу є створення більш прозорих і логічних систем оплати праці, в яких посадовий оклад є основним компонентом оплати праці (80-90 %). Для України важливо розпочати процес, в ході якого поступово була б створена система оплати праці, що ґрунтувалася б на подібних принципах. [29].

Оскільки заробітна платня є неконкурентною, існує ризик отримання невеликої вигоди від значних інвестицій у навчання, оскільки співробітники з гарною підготовкою шукають більш високооплачувану роботу у приватному секторі. Потрібно створити більше можливостей для навчання, особливо на регіональному рівні.

6) Розвиток ресурсів державної служби в сфері європейської інтеграції

Кадровий ресурс у сфері європейської інтеграції є недостатнім, і інституційна система управління процесом європейської інтеграції нагально потребує значного розвитку, якщо Україна хоче підвищувати спроможність рівноправної роботи з ЄС у середньостроковій перспективі.

Для уникнення ризику невідповідностей у розвитку державної служби та процесі нарощування ресурсу для управління європейською інтеграцією важливо, аби Головдержслужба стала учасником процесу прийняття рішень з інституційних питань, пов'язаних з процесом європейської інтеграції.

Для перетворення державної служби України у державну службу європейського зразка необхідно в законодавчих актах передбачити:

1) встановлення публічно-правових відносин між державними службовцями і державою;

2) забезпечення політичної нейтральності державних службовців шляхом розмежування політичних та адміністративних посад у системі виконавчої влади;

3) чіткі критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які виконують відповідні державно-владні повноваження;

4) реформування і законодавче врегулювання системи оплати праці державних службовців;

5) встановлення прозорих та справедливих принципів відбору на посади державних службовців виключно на конкурсних засадах;

6) запровадження в системі держслужби управління персоналом, що базується на принципах законності, компетентності та професійних заслуг;

7) встановлення індивідуальної дисциплінарної відповідальності державних службовців, конкретного переліку дисциплінарних [30, c. 91].



Висновки

Державної служби в Україні це и професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Джерела правового регулювання державної служби це є: Конституція України; Закони Україн; Статути Збройний Сил України, кодифікованими законодавчими актами; Положення, затверджені постановами Кабінету Міністрів України; Укази Президента України; Накази керівників центральних органів виконавчої влади.

Одним з основних законодавчих актів у зазначеній сфері є Закон України «Про державну службу», прийнятий у грудні 1993 р.

Необхідність адаптації законодавства України про державну службу до законодавства ЄС відображається в різних нормативно-правових документах.

За останні роки було прийнято ще низку важливих нормативних актів, серед яких слід назвати Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу.

З метою вдосконалення функціонування інституту державної служби сформовано проект Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на 2011 - 2015 рр., який має за мету покращення якості державних послуг шляхом удосконалення системи та структури органів виконавчої влади та підвищення професійної спроможності державних службовців.

Серед заходів, які проводилися з метою адаптації державної служби України до стандартів Європейського союзу слід зазначити введення оцінки за комплексом базових показників SIGMA, програму Twinning та інструмент інституційного будівництва TAIEX.

На сьогодні у системі державної служби є наступні проблеми, які перешкоджають адаптації до стандартів ЄС: відсутність чіткого законодавчого розмежовування політичних та адміністративних функцій; відсутні законодавчо закріплені критерії віднесення до посад державних службовців працівників; діяльність держслужбовців залишається недостатньо відкритою та прозорою; низькою залишається якість управлінських послуг; недосконалою є система система відбору, призначення на посади, просування по служб; мають місце суб'єктивізм у доборі, просуванні по службі державних службовців, залишаються недостатньо відкритими та прозорими механізми вступу на державну службу й кар'єрного зростання.

Для адаптація державної служби України до стандартів ЄС доцільним є у законодавчій формі: встановлення публічно-правових відносин між державними службовцями і державою; забезпечення політичної нейтральності державних службовців шляхом розмежування політичних та адміністративних посад у системі виконавчої влади; реформування і законодавче врегулювання системи оплати праці державних службовців; запровадження в системі держслужби управління персоналом, що базується на принципах законності, компетентності та професійних заслуги та інше.



Перелік посилань

Алфьоров С.М., Ващенко С.В. Адміністративне право. Загальна частина. Навч. посіб. / Алфьоров С.М., Ващенко С.В. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 216 с.

Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Коваленко В.В. Курс адміністративного права України: підручник / Коваленко В.В. - Видавництво: К.: Юрінкомінтер, 2012. - 808 с.

Коломоєць Т.О. Адміністративне право України: підручник / Коломоєць Т.О. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 576 с.

Битяк Ю.П., Гаращук В.М. Дьяченко О.В. Адміністративне право України: Підручник/ Битяк Ю.П., Гаращук В.М. Дьяченко О.В. -- К.: Юрінком Інтер, 2007. -- 544 с.

Столбовий В.М. Адміністративне право України : посіб. для підготов. до іспитів / Столбовий В.М. - К. : О. С. Ліпкан, 2010. - 159 с.

Конституція України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Кісіль З.Р., Кісіль Р.В. Адміністративне право: навч. посіб. / Кісіль З.Р., Кісіль Р.В. - К. Алерта ; ЦУЛ, 2011. - 696 с.

Оболенський О. Ю. Державна служба: підручник / Оболонський О.Ю. - К.: КНЕУ, 2006. - 472 с.

Указ Президента України «Про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України» від 21.03. 2000 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

План дій «Україна - Європейський Союз» від 12.02.2005. [Електронний ресурс].- Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Указ Президента України «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» від 9.11. 2000 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Указ Президента України «Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні» від 20.02. 2006 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Програма розвитку державної служби на 2005-2010 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Який чиновник, така і держава: погляд зсередини на проблеми сьогодення // Бюрократ: інформаційний бюлетень. - №11-12. - 30.06.2010. - с.2-3

Чуприна І. Ю. Державна служба України на шляху адаптації до стандартів Європейського Союзу: стан, проблеми та перспективи / І. Ю. Чуприна // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. - № 1 (2). - 2010. - С. 123-130

Професійна державна служба: що зроблено і що далі?: Публічна доповідь про основні результати діяльності Головного управління державної служби України у 2005 році // Інформ. вид. - К.: ПІІ «Інтертехнологія», 2006. - 23 с

Кохан С. О. Демократичні стандарти державної служби: нові підходи державного менеджменту з урахуванням зарубіжного досвіду / Кохан С.О. // Державне управління: теорія та практика. - № 2. - 2008. - С. 46-49

Леліков Г. Державна служба України: концепція побудови і функціонування // Вісн. держ. служби України. - 2010. - № 7. - С. 37-39

Постанова КМУ «Про затвердження Порядку підготовки та виконання плану залучення зовнішньої допомоги Європейської Комісії у рамках TAIEX» від 09.04.2008 № 316. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Taiex. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.center.gov.ua

Taiex. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/

Проект Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на 2011 - 2015 роки. [Електронний ресурс].- Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

Сушко О.П. Державна служба / Сушко О.П. // Уроки Європи. - 2008. - № 3. - С. 27-32

Колпаков В.К. Курс адміністративного права України : підручник / Колпаков В.К. ? К. : Юрінком Інтер, 2013. ? 872 с.

Аведян Л.І., Руденко Ю.С. Необхідність і проблеми адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу / Аведян Л.І., Руденко Ю.С.// Державне управління: теорія та практика. - № 12. - 2009. - С. 59-63

Сайт Націального агентства України з питань державної служби. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.guds.gov.ua.

Коцюба В.В. Реформування державної служби України /Коцюба В.В. // Реформування державної служби України в умовах адаптації до євроінтеграції //Східноукраїнський національний університет ім.В.Даля.-2012. - С. 87-92

Размещено на Allbest.ru

...