Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. РОЗРОБКА ТА ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ

РОЗДІЛ II. ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОСНОВНОГО ЗАКОНУ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція РСФСР 1918 р. - перша конституція Радянської держави. Рішення про підготовку першої радянської Конституції було прийнято на ІІІ Всеросійському з'їзді Рад у січні 1918 р. 1 квітня 1918 р. ВЦВК створив комісію в складі представників від комуністичної фракції ВЦВК (Я.М. Свердлов, М.Н. Покровський, И.В. Сталін), від фракції лівих есерів (Д.А. Магеровський, А.А. Шрейдер), від максималістів (А.И. Бердников), а також від наркоматів (Н.И. Бухарін, М.Я. Лацис, В.А. Аванесов, Д.П. Боголєпов, М.А. Рейснер, Е.М. Склянський).

В обстановці різкої боротьби Комісія затвердила більшовицький проект «Основних начал» Конституції. Більшу роль у підготовці Конституції зіграла Комісія ЦК РКП (б) під головуванням В.І. Леніна, створена 28 червня 1918 р. Комісія розробила, доповнила й виправила ряд основних глав і статей Конституції. 10 липня 1918 р. V Всеросійський з'їзд Рад одноголосно затвердив Першу Конституцію РСФСР. 19 липня 1918 р. текст першої Конституції РСФСР був опублікований у газеті «Вісті ВЦВК».

За пропозицією В.І. Леніна 1-й розділ Конституції склала Декларація прав працюючого й експлуатованого народу. Конституція законодавчо закріпила завоювання Жовтневої революції: диктатуру пролетаріату у формі республіки Рад, союз робітничого класу й селянства, перехід основних засобів виробництва у власність народу, рівноправність націй, федерацію як форму пристрою, пролетарський інтернаціоналізм, основні волі й права трудящих.

По Конституції вищим органом державної влади РСФСР був Всеросійський з'їзд Рад, вищим законодавчим, розпорядницьким і контролюючим органом між з'їздами - ВЦВК, що створював уряд РСФСР - Рада Народних Комісарів - СНК. Органами Радянської влади на місцях були обласні, губернські, повітові (районні), волосні з'їзди Рад, міські й сільські Ради і їхні виконкоми. Вся система органів державної влади будувалася на основі принципу демократичного централізму.

Перша радянська Конституція мала відкрито класовий характер. Конституція встановлювала обмеження в правах для «непрацюючого» населення. Право обирати і бути обраними в Ради надавалося по досягненні 18 років - робітником, що служить, солдатам, селянам і козакам «не найманою працею, що користується, з метою витягу прибутку». «Експлуататорські елементи» були позбавлені виборчих прав. Тимчасово робітничий клас мав перевагу у виборчому праві в порівнянні із селянством у нормах представництва при виборах у Ради й на з'їзди Рад. За задумом В.І. Леніна, у міру «припинення опору визискувачів» передбачалося поширення Конституції на все населення.

Мета: аналіз Першої Радянської Конституції.

Завдання роботи:

1. Проаналізувати розробку та прийняття конституції.

2. Опрацювати матеріали по головних положеннях основного закону радянської держави.

Хронологічні межі нашого дослідження охоплюють період (1918р.).

Історіографія.

Дана тема зважаючи на її складність, є недостатньо вивченою в сучасній вітчизняній та зарубіжній історіографії. Питання про розробку та прийняття конституції широко розглядаються в праці дослідника А. Барсенков [1]. Також над даною тематикою працював такий вчений як Кушнир А. [2]. Праця російського історика Ронін З. [3] широко досліджує питання розвитку головних положеннь основного закону радянської держави.

Структурно реферат складається зі змісту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел (5 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 17 сторінок.

РОЗДІЛ 1

РОЗРОБКА ТА ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ

Прийняттю Конституції РСФСР 1918р., передувала непроста боротьба за її зміст. ІІІ Всеросійський з'їзд Рад, що відбувся в січні 1918р., висунув підготовку Конституції РСФСР у якості однієї з першочергових завдань Радянської влади. З'їзд, зокрема, доручив Центральному Виконавчому Комітету підготувати наступному з'їзду Рад основні положення Конституції РСФСР.

Затверджена ІІІ Всеросійським З'їздом Рад у січні 1918 року декларація прав трудящих і експлуатованого народу разом із затверджуваної V Всеросійським з'їздом Рад Конституцією Радянської Республіки становлять єдиний основний закон Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки [3, 126].

Кожна влада, що наставала, особливо в результаті перевороту й тим більше соціальної революції прагне закріпити свою легітимність конституцією, затвердженої або всенародним референдумом або вищим представницьким органом законодавчої влади. Це важливо також для впорядкування державного апарата, створюваного новою владою, взаємини центра й місць і т.д. І більшовики це добре розуміли. Уже на ІІІ Всеросійському з'їзді Рад прийняті були такі важливі акти як «Декларація прав працюючого й експлуатованого народу» і постанова «Про федеральні установи Російської Республіки» основи, що заклали, майбутньої радянської конституції. Тоді ж (у січні 1918 р.) ІІІ Всеросійський з'їзд рад доручив ВЦВК розробити проект Конституції. Однак реально ВЦВК зміг зайнятися питанням про конституції лише після ратифікації ІV Всеросійським з'їздом рад Брестського мирного договору.

Цей основний закон вступає в дію з моменту його опублікування в остаточній формі в «Звістках Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Рад». Він повинен бути розповсюджений всіма місцевими органами Радянської влади й виставлений у всіх радянських установах на видному місці.

ІІІ Всеросійський З'їзд Рад доручає Народному Комісаріату Освіти ввести в усіх без вилучення школах і навчальних закладах Російської Республіки вивчення основних положень дійсної Конституції, а дорівнює і їхнє роз'яснення й тлумачення.

Однак у зв'язку з різким загостренням у лютому-березні 1918 р. міжнародної обстановки (припинення в Брест-Литовську мирних переговорів з Німеччиною), а також ускладненням внутрішнього становища Радянської Росії вся увага більшовицької партії й Радянського уряду була спрямована на збереження радянського ладу. Робота ВЦВК по розробці Конституції була тимчасово відкладена.

ІV Всеросійський з'їзд Рад, що відбувся 14-16 березня 1918 р., носив позачерговий характер. Вся робота цього надзвичайного з'їзду була пов'язана з питанням про висновок Брестського мирного договору з Німеччиною. За пропозицією фракції більшовиків з'їзд ратифікував мирний договір, укладений у Брест-Литовську. І тільки після твердження Брестського мирного договору Радянська влада одержала можливість зайнятися організацією систематичного й повсякденного державного керування всіма областями соціалістичного будівництва [1, 36].

До весни 1918 р. у самих головних своїх рисах заложилася система вищих органів влади й керування, і підходив до кінця процес організації державного апарата на місцях. Однак не було ще досягнуто ні структурної однаковості в будівництві місцевого державного апарата, ні необхідного узгодження у взаємодії центральних і місцевих органів, заснованих на послідовному проведенні принципу демократичного централізму. Компетенція різних державних органів також не була належним чином визначена. Потрібно було додати вже сформованому у своїй основі механізму Радянської держави необхідну стрункість і відсутню йому чіткість у роботі всіх ланок державного апарата.

30 березня 1918 р. пленум ЦК РКП(б) з ініціативи В. І. Леніна рекомендував ВЦВК утворити Конституційну комісію для підготовки проекту Конституції РРФСР, щоб подати його на затвердження Всеросійського з'їзду Рад. Головою комісії було обрано Я. М. Свердлова, секретарем - В. А. Аванесова. Конституційна комісія ВЦВК працювала від 5 квітня по 5 липня 1918 р.

До складу комісії поряд із більшовиками увійшли есери, максималісти, ліві комуністи, які виступали проти основних принципів Радянської держави, закріплених 3-м Всеросійським з'їздом Рад. Заперечуючи принцип диктатури пролетаріату, вони намагалися звести Ради до рівня органів господарського управління [4, 91].

Конституційна комісія складалася з 15 чоловік. У неї ввійшли: від більшовицької фракції ВЦВК - Я. М. Свердлов, М. Н. Покровський, И. В. Сталін; від фракції лівих есерів - Д. А. Магеровський і А. А. Шрейдер; від максималістів - А. И. Бердников (з дорадчим голосом), а також представники народних комісаріатів зі справ національностей, юстиції, фінансів, по військових справах, внутрішніх справ і ВСНХ. На першому організаційному засіданні комісії, що відбулись 5 квітня 1918 р., її головою був обраний Я. М. Свердлов.

19 квітня 1918 р. на засіданні комісії ВЦВК голосували по трьох проектах: більшовиків, М. А. Рейснера, есерів-максималістів. Комісія прийняла проект більшовиків. Подальша робота над розділами проекту проводилася трьома підкомісіями.

Робота в комісії проходила в умовах боротьби фракцій. Участь у комісії есерів трохи ускладнювало роботу, хоча скільки-небудь істотного впливу на її хід зробити не могло, оскільки більшовики переважали в комісії: проти 2 - 3 есерів могли виступити 10 - 12 більшовиків. Зіткнення думок були не тільки на міжпартійній основі, але й виникали між самими більшовиками. Створювалася перша в історії людства Конституція соціалістичної держави, що не має ніяких прецедентів, а досвід нового державного будівництва був досить невеликий.

Боротьба розгорнулася, насамперед, навколо питання про диктатуру пролетаріату, основного конституційного принципу. Ліві есери виступили проти того, щоб у Конституції була закріплена ідея диктатури пролетаріату.

На противагу Декларації прав трудящого й експлуатованого народу, есери і ліві комуністи склали Декларацію прав та обов'язків трудящих і проект «Основних засад Конституції РРФСР». Їхня Декларація не містила ідей союзу пролетаріату і селянства за керівної ролі пролетаріату, державної власності на основні засоби виробництва, право націй на самовизначення аж до відокремлення [3, 52].

За остаточного розгляду проекту Конституції в комісії РКП(б) під керівництвом В. І. Леніна в основу Конституції було покладено найважливіші рішення 3-го Всеросійського з'їзду Рад - Декларація прав трудящого й експлуатованого народу і постанова «Про федеральні засади Російської республіки».

«Проект Конституції Трудової Республіки», представлений есерами-максималістами, також заперечував ідею диктатури пролетаріату. Таку позицію займали по ряду принципових питань «ліві комуністи», які, власне кажучи, також заперечували необхідність перехідного від капіталізму до соціалізму періоду й необхідність сильної держави диктатури пролетаріату.

Проект Конституції було подано на затвердження 5-го Всеросійського з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, який зібрався в Москві 4 липня 1918 р. Дві третини з'їзду були більшовиками. На засіданні з'їзду з доповіддю про діяльність Рад-наркому виступив В. І. Ленін, про діяльність ВЦВК - Я. М. Свердлов. За цими доповідями з'їзд прийняв резолюцію, в якій схвалив зовнішню і внутрішню політику радянської влади. Не знаходячи підтримки на з'їзді, ліві есери спробували захопити владу шляхом організації контрреволюційного заколоту, який закінчився поразкою.

10 липня з'їзд продовжив роботу, але вже без участі лівих есерів. Того ж дня він затвердив першу Конституцію РРФСР. 19 липня 1918 р. її текст опублікували «Известия», і вона набула чинності. Конституція складалася з шести розділів: Декларація прав трудящого та експлуатованого народу; Загальні положення Конституції РРФСР; Конституція радянської влади; Активне і пасивне виборче право; Бюджетне право; Про герб і прапор РРФСР [3, 69].

Остаточна розробка проекту Конституції для подання його V Всеросійському з'їзду Рад була доручена спеціальної комісії ЦК РКП(б) на чолі з В. І. Леніним. 3 липня 1918 р. ця комісія під головуванням В. І. Леніна розглянула два проекти: Комісії ВЦВК, внесла в нього деякі положення із проекту Наркомюста. За пропозицією В. І. Леніна в текст Конституції (вступним розділом) була включена Декларація прав працюючого й експлуатованого народу, а також доданий ряд статей.

Розділи Конституції було поділено на 17 глав, а глави - на статті (загалом 90).

РОЗДІЛ 2

ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОСНОВНОГО ЗАКОНУ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Аналізуючи першу Російську Конституцію можна констатувати її переважний політичний характер - закріплення нового ладу, нових основ державної влади. Радянська влада поспішала із твердженням своїх основ.

У радянському конституційному праві виділяли ще так звану ідеологічну функцію, що заперечує ідеологічне різноманіття й нав'язує населенню країни одну державну ідею. Безсумнівно, що й ця функція була основою нової Конституції.

Основні завдання Радянської держави під час військової інтервенції та громадянської війни визначили і розвиток радянського цивільного права. Останнє мало активно сприяти придушенню скинутих експлуататорських класів, ліквідації капіталістичної приватної власності на засоби виробництва і створенню основ соціалістичної економіки.

Характерною рисою цього періоду було завершення націоналізації промисловості й експропріації майна буржуазії. В умовах іноземної інтервенції та громадянської війни процес націоналізації промисловості було прискорено.

Радянська держава використовувала націоналізацію промисловості з метою ліквідації економічної та політичної могутності буржуазії. У 1918-1920 pp. націоналізація охопила також середні й дрібні промислові підприємства [2, 187].

До кінця 1920 p., з фактичною ліквідацією інституту приватної власності, державною власністю оголошувалися всі промислові підприємства, які перебували у володінні приватних осіб або товариств, із кількістю робітників понад п'ять із механічним двигуном або десять без механічного двигуна.

У руках приватних осіб залишалися лише найдрібніші підприємства кустарної та ремісничої промисловості. Але й вони були поставлені під контроль держави. Державні органи регулювали замовлення, встановлювали ціни, визначали, куди слід здавати продукцію.

Після націоналізації великої, середньої та дрібної промисловості відпала потреба в робітничому контролі над виробництвом, оскільки робітничий клас формально став управляти соціалістичною промисловістю.

Всі державні підприємства одержували необхідну сировину і розподіляли свою продукцію за нарядами державних господарських органів. Основною формою зв'язку між державними підприємствами були директивні вказівки ВРНГ та її главків. Хоча державні підприємства іноді й укладали договори, останні не відігравали істотної ролі в народному господарстві. Між державними установами і підприємствами встановлювалися безготівкові розрахунки, які проводилися списанням у Держбанку відповідних сум з рахунка організації, яка одержувала товар, у прибуток держави [1, 58].

Радянським установам, підприємствам та організаціям заборонялось укладати будь-які угоди з приватними особами і користуватися послугами ринку, тобто різні форми власності перебували в нерівноправному становищі.

Найважливіші правові акти в галузі цивільного права цього періоду:

- декрет РНК «Про продрозкладку» від 11 січня 1919 р.;

- декрет РНК «Про товарообмін і обов'язкову здачу населенням продуктів сільського господарства і промислів» від 5 серпня 1919 р.;

- декрет РНК «Про регулювання кустарних промислів і не націоналізованої промисловості» від 7 вересня 1920 р;

- постанова ВРНГ «Про націоналізацію підприємств» від 20 листопада 1920 р.;

- декрет РНК «Про безкоштовне надання населенню предметів широкого вжитку» від 17 грудня 1920 p.;

- декрет РНК «Про безкоштовне надання населенню продовольчих продуктів» від 04 грудня 1920 р.

Обмежившись установленням корінних початків Радянської федерації, автори Конституції прекрасно розуміли, що конкретні її форми повинна виробити практика. Тим більше, що ця практика на момент прийняття Конституції була досить обмежена. Територія тільки що виниклих самостійних радянських республік (Української РСР, прибалтійських радянських трудових комун) була окупована німецькими військами, що перервало процес розвитку федеративних відносин [4, 83].

В автономних республіках, що виникли на території Півдня Росії (за винятком Туркестанської й Терської) більшість становила російське населення і їхнє виникнення не було пов'язане з рішенням національного питання, а пояснювалося іншими причинами, про які говорилося в 1 дійсної глави.

Фактично РСФСР на момент прийняття Конституції була унітарною державою. Але автори Конституції дивилися в майбутнє й добре розуміли, що в найближчому майбутньому в міру звільнення всієї території країни від іноземної окупації й білогвардійських військ, така багатонаціональна країна як Росія неминуче зштовхнеться із проблемою рішення національного питання й найбільш доцільною формою його рішення стане федерація радянських національних республік.

У Конституції було сформульоване основне завдання Радянської держави - знищення всякої експлуатації людини людиною, придушення скинутих визискувачів і встановлення соціалістичної організації суспільства. У Конституції вказувалося, що першими кроками по шляху реалізації цього завдання є: націоналізація (соціалізація) землі і її надр, лісів, банків, анулювання кабальних іноземних позик, перехід основних командних висот керування народним господарством (у тому числі заводів, фабрик і рудників загальнодержавного значення, залізниць, морського й річкового транспорту й т.д. ) у руки Радянської влади. Створення основ соціалістичної економіки більшовики розглядали як вирішальний фактор, що визначав сутність Радянської Конституції.

Конституція закріпила найважливіші права й волі громадян Росії, а також їхні основні обов'язки стосовно радянського суспільства й держави [3, 112].

Конституційним обов'язком всіх громадян визнавався також обов'язок захисту соціалістичної батьківщини, у зв'язку із чим Конституція встановлювала загальний військовий обов'язок. Але почесне право захищати революцію зі зброєю в руках надавалося лише трудящим. На нетрудові елементи покладало виконання інших обов'язків військової служби, не пов'язаних з володінням зброєю.

ВИСНОВКИ

Перша конституція Росії виявилася законом, що закріплює тоталітаризм, безконтрольність державної влади, тобто антиконституційним по суті. Однак з іншого погляду Конституційний закон 1918р. безумовно, мав всі ознаки основного: він був затверджений виборним органом влади, проголосив республіканську форму правління, федеративний державний устрій, установив порядок формування представницьких органів влади через виборчу систему. За працюючими вперше були закріплені деякі політичні й соціально-економічні права, рівність у правах незалежно від раси й національності. Цей закон, безсумнівно, виконував установчу функцію, тому що вводив або санкціонував нові інститути влади: систему Рад, структуру й компетенцію уряду, державні символи й ін. У ньому були зафіксовані принципово інша, чим колись, система влади й нові підстави її відносин з опозиційними силами. Із цього погляду можна вважати, що Конституція РСФСР 1918р. виконувала й свою політичну функцію.

Правової функції «пощастило» менше: багато положень цього Закону були споконвічно сформульовані не у вигляді правових норм, а у вигляді декларативних установлень, завдань, констатації факту проведених перетворень. Так, перший із шести розділів представляла «Декларація прав працюючого й експлуатованого народу», що по суті своєї й змісту була скоріше політичним, чим правовим документом. Що стосується тих положень Конституції, які були сформульовані саме як правові норми, найбільш важливі з них мали неправовий зміст, тобто виражали антиправо. Це - норми, які встановлювали політичну нерівноправність громадян, уводили примусову працю, узаконювали фактичне насильство, репресії відносно цілих станів, виводили владу із правових рамок, виправдуючи будь-які засоби в досягненні поставлених політичних цілей: експропріація, вторгнення в право приватної власності, пряме придушення, позбавлення прав.

В основу даного документа, як і режиму, що йому відповідав, була покладена теорія насильства, диктатури, у сутності заперечливу ідею права.

З одного боку, нова влада в главу кута ставила саме працюючу людину, залучаючи її до політичного життя, ставлячи завдання ліквідувати безграмотність, прагнучи зжити соціальний паразитизм. Ці норми, безсумнівно, мали соціальну цінність. З іншого боку, загальносоціальний потенціал Радянської влади виявився з «мінусовою» оцінкою. Конституція не убезпечила від насильства окрему особистість і заперечувала можливість представити у владі різні соціальні інтереси; навпроти, вона узаконила тоталітарну владу, що нав'язувала суспільству єдино можливий шлях розвитку. Виправдуючи прямі репресії, класову ворожнечу, Конституція виконувала антисоціальну функцію, розділяючи населення на «своїх» і «ворогів».

конституція радянський держава тоталітарний

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Барсенков А. История России. 1917-2009 / А. Барсенков. - М.: Аспект-Пресс, 2010. - 846 с.

2. Кушнир А. Перша Конституція СРСР: до 60-річчя ухвалення / А. Кушнир. - М.: Высшая школа, 1985. - 244 с.

3. Ронін З. Перша Радянська Конституція / З. Ронін. - М.: Основа, 1949. - 350 с.

4. Митюков М. Зародження ідей конституційного правосуддя в Росії / М. Митюков. - М.: Основа, 1996. - 360 с.

5. Скрипилев Е. Первая Советская Конституция / П. Яроцький. - М.: Наука, 1968. - 240.

Размещено на Allbest.ru