Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА СКЛАДАННЯМ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ

1. Дії слідчого з ознайомлення учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи

Дії слідчого з ознайомлення учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи.

Поняття, значення, форма та зміст обвинувального висновку.

Слідчий, визнавши, що в ході досудового слідства виконано всі завдання, повинен ознайомити певних учасників стадії з усіма матеріалами кримінальної справи.

Перед тим, як зробити це, слідчий має додатково перевірити:

* чи роз'яснено учасникам процесу їхні права та обов'язки;

* чи немає підстав для зміни або доповнення обвинувачення;

* чи немає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу;

* чи виділено матеріали щодо обвинувачених, злочини яких слід розслідувати в іншій кримінальній справі;

* чи зібрано всі дані, що характеризують особу обвинуваченого;

* чи закрито кримінальну справу (за наявності до того підстав) щодо окремих осіб або щодо окремих фактів злочинів, обвинувачення за якими не підтвердилося;

* чи правильно підшито та пронумеровано матеріали кримінальної справи;

* дотримання всіх інших вимог закону.

Перевіривши ці обставини, слідчий, перед тим як розпочати складання обвинувального висновку, повинен виконати сукупність дій щодо ознайомлення учасників досудового слідства. Оскільки ці дії виконують у послідовності, чітко визначеній кримінально-процесуальним законом (статті 218--223 КПК), можна стверджувати, що вони утворюють у своїй єдності певну процедуру. У межах останньої можуть бути як обов'язкові, так і факультативні дії.

Обов'язкові до виконання дії є такими тому, що їх здійснюють незалежно від волі того чи іншого учасника розслідування (наприклад ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи).

Факультативними є дії з ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, що їх виконують тільки в разі заявления про це клопотання відповідним учасником (наприклад ознайомлення цивільного позивача з матеріалами справи).

Кожну із проведених дій фіксують у певному документі.

Як свідчить досвід викладання, положення щодо процедури ознайомлення заінтересованих учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи студенти найкраще опановують у вигляді таблиці.

Загальні правила ознайомлення заінтересованих учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи.

1. Матеріали справи пред'являють для ознайомлення у підшитому та пронумерованому вигляді. Законом не встановлено правила, за якими належить систематизувати перед підшивкою матеріали справи. Практикою ж напрацьовано такі "неписані" правила систематизації:

* матеріали кримінальної справи слід систематизувати не тільки після закінчення досудового слідства, а й у ході провадження у справі, що заощаджує сили і час слідчого;

* матеріали підшивають у папку зі щільного паперу або картону. Підшита справа за зовнішнім виглядом має нагадувати добре переплетену книгу;

* матеріали діяльності в стадії порушення кримінальної справи підшивають повністю;

* матеріали кримінальної справи, отримані слідчим від органу дізнання в порядку ст. 109 КПК, як правило, повинні розміщуватися без зміни їх систематизації;

* в одному томі справи підшивають 250--300 аркушів;

* нумерують не сторінки, а аркуші справи. Першою підшивають і нумерують постанову про порушення кримінальної справи (якщо в одному провадженні об'єднано кілька справ -- то постанову про порушення першої кримінальної справи), а останнім -- протокол про виконання вимог ст. 218 КПК щодо ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи;

* залежно від складності кримінальної справи, її обсягу, кількості обвинувачених та інших обставин застосовують хронологічний (матеріали систематизують за датами провадження слідчих та інших процесуальних дій), тематичний (за епізодами, окремими обвинуваченими або об'єктами злочинної діяльності) та змішаний способи систематизації матеріалів справи (С. П. Єфімічев).

2. Учасникам надають можливість ознайомитися з усіма матеріалами кримінальної справи (винятки становлять тільки матеріали про застосування заходів безпеки, які зберігають окремо від кримінальної справи). Це правило стосується і тих випадків, коли у справі розслідували кілька епізодів злочинної діяльності, а учасник процесу має стосунок тільки до одного чи кількох із них.

3. Ознайомлювані з матеріалами справи учасники мають право робити з них виписки. Таке право надано особам з метою забезпечення можливості посилатися на докази у суді із зазначенням аркушів справи, на яких їх викладено.

4. Час ознайомлення із матеріалами справи зараховують у строк досудового слідства і тримання особи під вартою.

5. Пред'являючи додаткові матеріали досудового слідства (матеріали виконання клопотань учасників), заборонено змінювати попередній порядок розміщення документів у справі.

Після ознайомлення відповідних учасників із матеріалами кримінальної справи втрачає чинність правило про неприпустимість розголошення даних досудового слідства ("таємниця слідства"). Із матеріалами справи ознайомлюються обидві сторони (обвинувачення та захисту).

Позитивне значення ознайомлення з матеріалами справи полягає в тому, що воно:

1) дає змогу сторонам підготуватися повною мірою до обстоювання своїх прав і інтересів у суді;

2) допомагає виявити та усунути недоліки і прогалини досудового слідства.

Ознайомлення з матеріалами справи має і негативне значення, бо дає змогу сторонам у деяких випадках:

* "підкорегувати" свої показання у суді ("згадати" або "забути" якісь обставини);

* "нагадати" свідкам деякі обставини;

* вжити інших заходів до усунення із процесу "невигідних" для себе доказів.

Окрім того, ознайомлення з кримінальною справою позбавляє сторони можливості подати у суді докази, невідомі для іншої сторони, і позбавити у такий спосіб можливості спростувати їх.

У разі повернення справи від прокурора чи із суду для провадження додаткового розслідування таємниця останнього стосується тільки даних, отриманих у ході додаткового провадження.

Ознайомлення з матеріалами кримінальної справи зачіпає положення принципу змагальності. Тому в деяких державах (США, Англія) вважають елементарним заперечення обов'язку органів, які закінчують досудове провадження, ознайомлювати його учасників з усіма матеріалами кримінальної справи. Кожна із сторін збирає свої докази. Сторони дізнаються про докази, зібрані "процесуальним супротивником", у повному обсязі лише під час судового розгляду.

2. Поняття, значення, форма та зміст обвинувального висновку

кримінальний прокурор слідчий досудовий

Обвинувальний висновок -- це кримінально-процесуальний акт, в якому відображено рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового слідства і направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про винність обвинуваченого.

В обвинувальному висновку:

* підбивають підсумки проведеного розслідування;

* дають юридичну кваліфікацію злочину;

* викладають аналіз зібраних доказів.

Підставами до складання обвинувального висновку є:

1) встановлення особи, яка вчинила злочин;

2) пред'явлення їй обвинувачення;

3) обґрунтованість обвинувачення достатньою сукупністю доказів;

4) відсутність підстав до закриття кримінальної справи або направлення її до суду для вирішення питання звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Основні положення щодо складання обвинувального висновку, які впливають на його значення:

1) це рішення обумовлює розвиток кримінального процесу, перехід його із стадії досудового слідства в судові стадії;

2) обвинувальний висновок визначає межі судового розгляду справи. Тому він має відповідати таким вимогам:

* бути об'єктивним (спиратися в ньому треба тільки на перевірені докази);

* визначеним (однозначним), а не альтернативним щодо кваліфікації злочину;

* юридично обґрунтованим, з посиланням на норми кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права;

* в обвинувальному висновку слід уникати надміру натурального опису злочинних дій, що мають жорстокий або інтимний характер. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" суддям рекомендовано кримінальні справи, обвинувальні висновки у яких складено з недопустимою натуралізацією опису злочинних дій, що унеможливлює їх публічне оголошення, зі стадії попереднього розгляду справи відповідно до вимог ст. 230 КПК повертати прокуророві для складання нового обвинувального висновку;

* текст має відповідати вимогам щодо граматики, лексики тощо.

Форма обвинувального висновку -- це його внутрішня структура. Згідно з ч. 2 ст. 223 КПК обвинувальний висновок складається з описової та резолютивної частини Об'єктивно в обвинувальному висновку є і вступна частина, де містяться відмітка про затвердження висновку прокурором, назва документа ("обвинувальний висновок"), вказується номер кримінальної справи, хто є обвинувачений у справі. Цю частину законодавець не регламентує. і додатків.

В описовій частині зазначають:

-- обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві;

-- місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених (як їх викладено у постанові про притягнення як обвинуваченого), а також зібрані у справі докази та відомості про потерпілого;

-- показання кожного із обвинувачених по суті пред'явленого обвинувачення, доводи, наведені на свій захист, і результати їх перевірки;

-- наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання.

Існує чотири способи викладення у описовій частині фактичних обставин справи: 1) систематичний; 2) хронологічний; 3) поепізодний; 4) змішаний.

У резолютивній частині:

-- наводять відомості про особу кожного із обвинувачених (анкетні дані);

-- коротко викладають суть обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, її кваліфікуючих ознак (якщо вони є).

До обвинувального висновку додають:

1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адрес та аркушів справи, де викладено їх показання або висновки. У списку з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаченому статтями 52-1 та 52-3 КПК, застосовано заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначають псевдонім, а замість адреси -- назву органу, який здійснює заходи безпеки, та його адресу;

2) довідку про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо їх заарештовано;

3) довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;

4) довідку про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи;

5) переклад обвинувального висновку мовою, якою володіє обвинувачений (якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не він не володіє).

Кількість примірників обвинувального висновку визначають із такого розрахунку: по одному -- у кримінальну справу (оригінал), прокуророві, який здійснює нагляд за досудовим слідством, обвинуваченому (кожному). Якщо у справі притягнено як обвинуваченого неповнолітнього, то слід виготовити примірники обвинувального висновку для законного представника обвинуваченого (якщо їх декілька, то для кожного) та для направлення прокуророві вищого рівня.

З обвинувальним висновком ніхто із учасників досудового слідства не ознайомлюється, однак його додають до опису документів, що містяться у кримінальній справі. Підшивають обвинувальний висновок до справи після протоколу (протоколів), складених відповідно до вимог ст. 218 КПК. Між цим протоколом і обвинувальним висновком не повинно бути жодних документів.

РЕКОМЕНДОВАНА

Нормативно-правові акти

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973--2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. -- К., 2004.

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Белозеров Ю. П., Ефимичев С. П. Обвинительное заключение. -- М., 1992.

2. Быков В. М., Гришин Ю. А. Обвинительное заключение по групповому уголовному делу: Лекция. -- Ташкент, 1988.

3. Гришин Ю. А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования. -- Луганск, 1999.

4. Ефимичев С. П. Правовые и организационные вопросы окончания предварительного расследования с обвинительным заключением. -- Волгоград, 1977.

5. Ефимичев С. П. Оформление уголовного дела. -- Волгоград, 1990.

6. Калмыков Ю. Н., Стремовский В. А. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. -- Ростов-на-Дону, 1970.

7. Каткова Т. В., Каткова А. Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку по кримінальній справі. -- Харків, 2002.

8. Коханов В. А., Савкин А. В. Обвинительное заключение по уголовному делу. -- М., 1993.

9. Мариупольский Л. А., Статкує В. Ф., Тульчина В. С. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. -- М., 1969.

10. Питерцев С. К. Составление обвинительного заключения. -- Л., 1988.

11. Постовой Д. А. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. -- Харьков, 1964.

12. Рыжаков А. П. Окончание предварительного расследования. -- М., 1999.

13. Якубович Н. А. Окончание предварительного следствия по делам, направляемым в суд. -- М., 1970.

Размещено на Allbest.ru