Розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

1. Поняття, значення та загальні положення стадії апеляційного провадження

2. Характеристика стадії апеляційного провадження

2.1 Завдання стадії

2.2 Учасники стадії

2.3 Процесуальні засоби діяльності в стадії

2.4 Етапи стадії

2.5 Кінцеві рішення стадії

Висновки

Література

1. Поняття, значення та загальні положення стадії апеляційного провадження

Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня згідно із законом (ст. 5 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права). В Україні судові рішення мають право переглядати апеляційні Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про судоустрій України" апеляційними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди ре-гіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляцій-ний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поши-рюється на декілька районів області. та касаційний суди. Здійснюють вони це в межах стадій апеляційного провадження, касаційного провадження та провадження з перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.

Право учасників кримінального процесу на апеляційне оскарження судового рішення регламентовано п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" та главами 29 і 30 КПК.

Апеляційне провадження -- це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд за апеляціями сторін рішень місцевих судів, що не набрали чинності. Світова практика знає два види апеляційного провадження: 1) повну; 2) неповну апеляцію.

Ознаки повної апеляції:

1) повторне дослідження доказів у повному обсязі;

2) надання суду нових доказів;

3) відсутність права на повернення справи до суду першої інстанції;

4) ухвалення нового рішення або залишення рішення суду першої інстанції без зміни.

Для неповної апеляції притаманні такі ознаки:

1) заборона посилатися на нові докази, не розглянуті судом першої інстанції;

2) обмеженість дослідження доказів, яке в цілому ґрунтується на аналізові письмових доказів;

3) можливість повернення справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи по суті ухваленого рішення.

В Україні в 2001 р. запроваджено змішану форму апеляції, яка поєднує деякі риси повної та неповної, а також має ознаки, притаманні тільки для неї:

1) надання суду нових доказів;

2) ухвалення нового рішення або залишення рішення суду першої інстанції без зміни;

3) можливість повернення справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи по суті ухваленого рішення;

4) можливість повернення справи прокуророві для провадження додаткового досудового слідства.

Апеляційне провадження не є обов'язковою стадією кримінального процесу. Вона має місце, тільки якщо хтось із представників сторін реалізує своє диспозитивне право на оскарження рішення суду першої інстанції.

Ця стадія посідає проміжне становище між стадією судового розгляду кримінальної справи і однією із наступних стадій:

1) виконання вироку (якщо вирок або постанову апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, не було оскаржено в касаційному порядку -- п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК);

2) касаційного провадження (якщо зазначені рішення апеляційного суду було оскаржено в касаційному порядку).

Стадія апеляційного провадження має таке значення:

1) апеляційне провадження є додатковою гарантією справедливості рішення місцевого суду;

2) провадження в апеляційній інстанції є гарантією від незаконного і необґрунтованого засудження підсудного або, навпаки, від залишення непокараними осіб, які вчинили злочини;

3) є гарантією прав і законних інтересів не тільки підсудного, а й потерпілого, цивільного позивача та інших учасників кримінального процесу;

4) є формою судового контролю за діяльністю судів нижчого рівня;

5) формує єдину судову політику, сприяючи підвищенню якості досудового провадження і судового розгляду кримінальної справи. Таке функціональне призначення буде реалізовано тоді, коли в державі діятиме Апеляційний суд України. Створення цього суду передбачено ч. 6 ст. 25 Закону України "Про судоустрій України";

6) запобігає зверненню до виконання незаконних і необґрунтованих вироків;

7) забезпечує виправлення помилок, яких припустився суд першої інстанції.Процесуальна діяльність у стадії апеляційного провадження відповідає таким загальним положенням.

1. Свобода оскарження судових рішень. Зміст цього положення полягає в тому, що право на оскарження рішення суду першої інстанції є диспозитивним правом учасників (сторін), яким вони можуть вільно скористатися.

Причому свобода учасників передбачає самостійне вирішення питання як про подання апеляції, її зміну та доповнення, так і про її відкликання.

2. Перевірка як законності, так і обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції перевіряє:

* правильність встановлення фактичних обставин справи;

* правильність застосування кримінального закону;

* дотримання норм кримінально-процесуального закону.

3. Перевірка законності та обґрунтованості судового рішення тільки в межах поданої апеляції. Це загальне положення має винятки:

* не перевіряють висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінальної справи, які ніхто в судовому засіданні не оспорював і стосовно яких докази не досліджували (згідно з ч. З ст. 299 КПК сторони в судовому засіданні про це було попереджено);

* якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

4. Активна позиція апеляційного суду в доказуванні:

-- проведення цим судом судового слідства (п. 1 ч. 1 ст. 358 КПК);

-- можливість витребування додаткових доказів (п. 2 ч. 1 ст. 358 КПК);

-- можливість давання доручень суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 358 КПК).

5. Заборона погіршення -- це недопустимість погіршення становища засудженого, виправданого порівняно із положенням, встановленим вироком.

Винятки із цього загального положення встановлено у:

* ч. 1 ст. 378 КПК, згідно з якою суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок суду першої інстанції, вправі постановити свій вирок і:

-- застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення (за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції);

-- застосувати більш суворе покарання;

-- скасувати необґрунтований виправдувальний вирок суду першої інстанції;

-- скасувати рішення суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбуття покарання;

* ч. 4 ст. 378 КПК, якою суду апеляційної інстанції надано право на скасування постанови про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановления своєї постанови у випадках:

-- необхідності кваліфікації суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру або про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

-- застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру;

-- скасування необґрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили суспільно небезпечне діяння.

Такі рішення суд апеляційної інстанції може прийняти тільки за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника було поставлено питання про скасування вироку саме з цих підстав.

6. Короткостроковість термінів подання апеляції. Апеляцію подають протягом 15 діб із моменту проголошення рішення суду першої інстанції, а засуджений, який перебуває під вартою, -- в той самий строк із моменту вручення йому копії вироку.

7. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції відбувається у відкритому засіданні (за винятком випадків, передбачених ст. 20 КПК).

8. Обов'язковість виконання вказівок суду апеляційної інстанції для судів нижчого рівня, прокурора та органів розслідування.

Таким чином, слід виділити натсупні головні питання

1. У стадії апеляційного провадження переглядають тільки рішення місцевих судів, що не набрали чинності.

2. Подання апеляції є диспозитивним правом сторін судового розгляду. Тому питання про наявність стадії в структурі кримінального процесу залежить від реалізації сторонами свого права.

3. Перевірку законності та обґрунтованості судових рішень здійснює апеляційний суд тільки в межах поданої апеляції, за винятком випадків, якщо є підстави до прийняття рішень на користь осіб, які не подавали апеляцію.

2. Характеристика стадії апеляційного провадження

2.1 Завдання стадії

Завдання апеляційного провадження визначаються контрольною (перевірною) функцією цієї стадії щодо рішень, ухвалених судами першої інстанції (місцевими судами).

Такими завданнями є:

1) виявлення помилок матеріального (кримінально-правового) і процесуального характеру, допущених місцевими судами в процесі розгляду і вирішення кримінальних справ;

2) вжиття передбачених законом заходів до усунення виявлених помилок шляхом скасування або зміни судового рішення, що не набрало чинності, а також постановления замість останнього нового рішення (вироку).

2.2 Учасники стадії

У стадії апеляційного провадження беруть участь:

1) суд у складі трьох професійних суддів апеляційного суду (ч. 4 ст. 17 КПК);

2) особи, які мають право подати апеляцію (апелянти):

-- засуджений, його законний представник і захисник -- у частині, що стосується інтересів засудженого;

-- виправданий, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав виправдання;

-- законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, -- у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

-- законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

-- обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав закриття справи;

-- обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;

-- цивільний відповідач або його представник -- у частині, що стосується вирішення позову;

-- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, -- у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

-- потерпілий і його представник -- у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

-- цивільний позивач або його представник -- у частині, що стосується вирішення позову;

-- особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

-- інші особи у випадках, передбачених КПК

(ч. З ст. 52-5, ч. 5 ст. 97, ч. З ст. 99-1, ч. 9 ст. 106, ч. 7 ст. 165-2, ч. 4 ст. 165-3, ч. 5 ст. 177, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 236-2, ч. 6 ст. 236-6, ч. 5 ст. 246, ч. З ст. 248, ч. 5 ст. 251, ч. 4 ст. 276, ч. 4 с 281, ч. 4 ст. 282, ч. 6 ст. 407, ч. 4 ст. 408, ч. З ст. 408-2, ч. З ст. 408-3, ч. 5 ст. 410, ч. 5 ст. 411-1, ч. 5 ст. 414, ч. 5 ст. 414-1, ст. 424, ст. 449 КПК).

За учасниками апеляційного провадження зберігаються всі ті права, що вони їх мали на попередніх стадіях кримінального процесу.

Окрім того, в стадії апеляційного провадження учасників наділено правами, які дозволяють їм обстоювати власні інтереси в цій стадії:

-- право давати пояснення з приводу поданих апеляцій;

-- право виступати в судових дебатах за результатами судового слідства, проведеного судом апеляційної інстанції;

-- право підтримувати апеляції або відмовитися від них.

2.3 Процесуальні засоби діяльності в стадії

У стадії апеляційного провадження для виконання її завдань застосовують притаманні тільки для неї процесуальні засоби:

* ознайомлення сторін із матеріалами кримінальної справи (ч. 4 ст. 349 КПК);

* оповіщення учасників процесу про надходження апеляції (ч. 1 ст. 351 КПК) шляхом:

-- направлення їм повідомлень;

-- поміщення оголошення на дошці об'яв суду;

* доповідь судді при попередньому розгляді справи апеляційним судом (ч. З ст. 357 КПК);

* висловлення учасниками апеляційного провадження думок щодо питань, винесених на попередній розгляд справи апеляційним судом (ч. З ст. 357 КПК); 313

* підготовчі дії (ч. 1 ст. 362 КПК);

* роз'яснення прав учасникам (ч. 1 ст. 362 КПК);

* вирішення апеляційним судом клопотань учасників (ч. 1 ст. 362 КПК);

* доповідь головуючого або одного із суддів (ч. 2 ст. 362 КПК);

* давання доручень суду першої інстанції (ч. 4 ст. 358 КПК);

* судові слідчі дії (в разі провадження судом апеляційної інстанції судового слідства) -- ч. 5 ст. 362 КПК;

* давання пояснень (ч. 1 ст. 362 КПК);

* інші процесуальні засоби.

2.4 Етапи стадії

1-й етап. Подання апеляцій. Апеляція -- подання прокурора або скарга учасника кримінального процесу про скасування або зміну рішення місцевого суду в апеляційному порядку (п. 15 ст. 32 КПК).

Апеляція має відповідати певним вимогам, які можуть бути основними та додатковими.

Основні вимоги до апеляції викладено в ч. 1 ст. 350 КПК, згідно з якою в апеляції зазначають:

1) назву суду, якому адресовано апеляцію;

2) особу, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвалу чи постанову, на які подають апеляцію, і назву суду, який їх постановив;

4) у чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додають до апеляції.

Додаткову вимогу до апеляції викладено в ч. 2 ст. 350 КПК: при обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція має містити посилання на відповідні аркуші справи.

Якщо вимоги щодо змісту апеляції не виконано, головуючий (суддя місцевого суду) залишає її без руху, про що складає постанову, повідомляє про це апелянта і пропонує виконати вимоги протягом 7 діб з моменту одержання повідомлення. Якщо апелянт не виконав вимоги, то головуючий приймає рішення про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду, про що складає постанову. Останню може бути оскаржено до апеляційного суду, який вправі своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду.

Процесуальний порядок подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

1. Апеляцію подають через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову (якщо подано до апеляційного -- він направляє її до місцевого суду).

Строк подання апеляції становить 15 діб з моменту проголошення оскаржуваного судового рішення, а для засудженого, який перебуває під вартою, -- 15 діб із моменту вручення йому копії вироку. Протягом цього строку:

* справа ніким не може бути витребувана із суду;

* суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінальної справи;

Наслідком подання апеляції є те, що зупиняється набрання чинності судовим рішенням.

2. Про надходження апеляції суд першої інстанції:

* направляє повідомлення особам, інтересів яких вона стосується;

* вивішує на дошці об'яв суду оголошення про надходження апеляції.

3. Протягом 5 діб з часу поміщення оголошення на дошці об'яв заінтересовані особи можуть одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді.

4. Після цього протягом 5 днів ці особи можуть подати свої заперечення на апеляцію до суду першої інстанції або до апеляційного суду.

5. Суд першої інстанції протягом 7 діб передає справу з апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи (не пізніше 3 місяців із дня направлення справи до апеляційного суду -- ч. 2 ст. 354 КПК). Направляючи справу до апеляційного суду, місцевий суд повинен враховувати вимоги ч. 2 ст. 354 КПК, згідно з якою справа має надійти до апеляційного суду не пізніше, ніж за місяць до визначеної ним дати розгляду. апеляційний касаційний суд доказ

6. Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб шляхом:

* направлення повідомлень;

* розміщення оголошення на дошці об'яв суду.

2-й етап. Розгляд справи за апеляцією. Цей етап поділяється на два підетапи.

1-й підетап. Попередній розгляд справи апеляційним судом.

Попередній розгляд справи проводить у разі необхідності одноособово суддя з обов'язковою участю прокурора. Для участі в попередньому розгляді справи можуть викликати й інших учасників, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Процесуальний порядок попереднього розгляду справи:

1) доповідь судді, який вказує на підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд;

2) висловлювання прокурором та іншими учасниками (якщо вони з'явилися) своїх думок щодо питань, винесених на розгляд;

3) ухвалення одного із таких рішень:

* про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду (ч. 1 ст. 358 КПК):

* про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;

* про витребування додаткових доказів;

* про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;

* про доручення суду першої інстанції;

* про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;

* про виклик у необхідних випадках перекладача;

* про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

* про день і місце розгляду справи;

* всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи;

* про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду, якщо и подала особа, що не має на це права (ч. 1 ст. 359 КПК);

* про зупинення провадження у справі у разі захворювання підсудного, участь якого при апеляційному розгляді справи визнано обов'язковою (ч. З ст. 359 КПК);

* про повернення справи до суду першої інстанції у випадках, якщо:

-- протокол судового засідання не підписав головуючий або секретар судового засідання -- для виконання вимог, передбачених ч. 2 ст. 87 КПК, тобто підписання протоколу;

-- суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол судового засідання чи не надав передбачену ст. 349 КПК можливість ознайомлення з матеріалами справи -- для виконання вимог, передбачених статтями 88 і 349 КПК;

-- засудженому, виправданому не було вручено копію вироку -- для виконання вимог, передбачених ст. 344 КПК, тобто вручення йому копії вироку;

-- суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, -- для виконання вимог, передбачених статтями 353 чи 354 КПК;

-- судом першої інстанції не виконано вимог, передбачених ст. 353 КПК, -- для виконання цих вимог, тобто для вирішення клопотань учасників процесу про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження;

* про закриття апеляційного розгляду справи -- в разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і якщо немає апеляцій інших учасників процесу (ч. 4 ст. 359, ст. 364 КПК).

Усі рішення ухвалює суддя в нарадчій кімнаті.

2-й підетап. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Розгляд кримінальної справи в суді апеляційної інстанції проводиться у день, визначений судом першої інстанції. Про час і місце розгляду справи апеляційний суд не пізніше, ніж за три дні до початку розгляду оповіщає заінтересованих осіб, даючи оголошення на дошці об'яв суду.

Згідно з ч. 4 ст. 360 КПК розгляд справи може бути перенесено не більше, ніж на 30 діб, якщо суд визнав за необхідне:

-- провести судове слідство;

-- витребувати додаткові докази;

-- викликати в судове засідання певних осіб;

-- зробити доручення суду першої інстанції.

Рішення про перенесення розгляду справи на зазначений отрок приймають також у разі особливої складності справи.

Процесуальний порядок розгляду:

1. Підготовчі дії:

* відкриття судового засідання;

* перевірка явки учасників;

* роз'яснення перекладачеві (якщо є потреба його залучення до розгляду справи) обов'язків;

* оголошення складу суду;

* видалення свідків із зали суду.

2. Роз'яснення прав учасникам.

3. Вирішення клопотань (якщо їх було заявлено) і складання у зв'язку з цим ухвали.

4. Доповідь головуючого (чи одного із суддів) суті вироку чи постанови. В цій доповіді суддя:

-- повідомляє, ким і в якому обсязі було оскаржено вирок або постанову;

-- викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу.

5. З'ясування головуючим, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали.

6. Проведення судового слідства (в разі прийняття рішення про це при попередньому розгляді справи апеляційним судом).

7. Ознайомлення головуючим учасників судового розгляду з:

-- додатковими матеріалами (якщо їх подали учасники);

-- матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень суду апеляційної інстанції.

8. Судові дебати. Вони стосуються тільки тієї частини вироку, яку оспорюють в апеляції. Відмінності судових дебатів в суді апеляційної інстанції від судових дебатів суді першої інстанції:

* першими виступають апелянти;

* прокурор, якщо він підтримує апеляцію, виступає першим, в інших випадках -- останнім.

9. Останнє слово підсудного. Правила виступу такі самі, як і щодо останнього слова підсудного під час розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції.

10. Постановления рішення в нарадчій кімнаті за правилами постановления вироку судом першої інстанції.

11. Оголошення ухвали або постанови чи проголошення вироку.

12. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду.

Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова засудженим або виправданим чи при постановленні рішення апеляційним судом виникне потреба дослідити нові обставини справи або докази, що їх підтверджують чи спростовують, і якщо ці обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове слідство.

2.5 Кінцеві рішення стадії

За результатами розгляду апеляцій на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами, або постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами, апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про:

-- залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції -- без задоволення;

-- скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд до суду першої інстанції;

-- скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;

2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;

3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

У результаті розгляду апеляцій на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених ст. 52-5, ч. 5 ст. 97, статтями 165-2, 165-3, 177, 205 КПК апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про:

-- залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції -- без задоволення;

-- скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, а у разі скасування ухвали чи постанови -- про закриття справи і повернення її на додаткове розслідування;

-- скасування окремої ухвали чи постанови;

-- зміну ухвали чи постанови;

2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Підстави до ухвалення зазначених вище рішень викладено в статтях 367-374, 376, 378 КПК.

Слід звернути увагу, що апеляційна інстанція не вправі постановити свій вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування.

Апеляційна перевірка постанов, винесених у порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 КПК, здійснюється з додержанням загальних правил апеляційного провадження, але має певні особливості:

1) апеляцію на ці постанови подають безпосередньо до апеляційного суду;

2) під час перевірки цих рішень судове слідство не провадять;

3) апеляції розглядають не пізніше, ніж через 3 доби після їх надходження до апеляційного суду;

4) для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребовує апеляційний суд;

5) апеляційну перевірку цих рішень проводять у часових межах стадії досудового слідства.

Таким чином, можна зауважити:

1. Завданнями стадії апеляційного провадження є виявлення та виправлення помилок матеріального і процесуального характеру.

2. Суд апеляційної інстанції має право постановити свій вирок, погіршивши становище засудженого, за умови, якщо питання про це ставилося в апеляції прокурора або потерпілого.

3. Суд апеляційної інстанції не вправі постановити свій вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування.

Висновки

1. Виникнення і закриття апеляційного провадження повністю залежить від реалізації сторонами свого диспозитивного права подати і відкликати апеляцію.

2. Суд апеляційної інстанції переглядає тільки рішення місцевих судів, що не набрали чинності.

3. Результатом діяльності апеляційного суду може бути залишення рішення суду першої інстанції без змін, зміна цього рішення і постановления свого рішення (в тому числі вироку), направлення справи для провадження додаткового досудового слідства або на новий судовий розгляд.

Література

Нормативно-правові акти

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування".

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від ЗО травня 1997 р. № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973--2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. -- К., 2004.

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Димитров Ю. Навіщо нам потрібний апеляційний суд? // Право України. - 1994. - № 3-4. - С 44-46.

2. Ледяцкий М., Хавронюк Н. Апелляционное обжалование требует усовершенствования // Юридическая практика. -- 2003. -- № 6. -- 11 февраля.

3. Маляренко В. Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. -- 2002. -- № 2.

4. Михеєнко М., Шишкін В. Апеляційне провадження як резерв змагальності в судах другої інстанції // Право України. -- 1995. -- № 1.

5. Мотовиловкер Я. О. Проверка законности и обоснованности приговора. -- Ярославль, 1975.

6. Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов, ухвал суду в кримінальних справах // Право України. -- 2003. -- № 10.

7. Пилипчик П. П. Апеляційне провадження у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. -- 1997. -- № 2.

8. Пилипчук П. П. Перевірка рішень суду першої інстанції у проекті нового Кримінально-процесуального Кодексу України // Вісник Верховного Суду України. -- 1999. -- № 6.

9. Светлов Н. Л. Перевірка законності та обгрунтованості вироків. -- К., 1991.

10. Филин Д. В. Диспозитивно-публичное начало апелляции в уголовном процессе Украины // Право і безпека. -- 2002. -- № 1.

11. Шевчук П. І. До питання створення та дії апеляційних судів в судовій системі України // Вісник Верховного Суду України. -- 1998. -- № 2.

12. Шевчук П. І. Інститут апеляції: досвід урегулювання в процесуальному законодавстві окремих пострадянських країн // Вісник Верховного Суду України. -- 2000. -- № 4.

Размещено на Allbest.ru

...